Ортинський В.Л. Педагогіка вищої школи

Подождите немного. Документ загружается.

процедура статистичного опрацювання інформації й повід-

омлення результатів − попередньою.

Третій тур. Експерти висувають аргументи на ко-

ристь своїх оцінок.

Четвертий тур. Усі мотивування доводять до відо-

ма експертів. Їм надають останню можливість обґрунтувати

свої відповіді. Результати останнього туру приймають за уза-

гальнену оцінку, яка має найповніше відображати єдність

думки групи

щодо змісту розглянутої проблеми.

Ефективність застосування методу Дельфи підвищуєть-

ся, якщо відповідь на запитання допускає можливість число-

вого вираження, експерти однорідні за рівнем кваліфікації й

можуть обґрунтувати свої оцінки.

Морфологічний метод становить певну послідов-

ність аналітичних дій. Він дає змогу обмежувати кількість

інформації, виявляти наслідки і відшукувати всі можливі ва-

ріанти розв’язання певної проблеми.

Порядок застосування морфологічного методу:

 точно формулюють завдання, яке потрібно

розв’язати;

 задають перелік найважливіших параметрів, від

яких залежить розв’язання проблеми;

 у кожного з параметрів визначають кількість різних

незалежних властивостей;

 складають матрицю параметрів і властивостей;

 розглядають функціональну цінність усіх можливих

рішень

і потенційну можливість їхнього здійснення;

 вибирають найкраще рішення для практичної реалі-

зації.

Названі вище методи є засобом збирання науково-

педагогічної інформації для теоретичного аналізу. Тому й

виокремлюють спеціальну групу методів теоретичного дослі-

дження.

Теоретичний аналіз − виокремлення й розгляд пев-

них аспектів, ознак, особливостей, властивостей педагогічних

явищ. Аналізуючи факти,

групуючи, систематизуючи їх, ми

вибираємо в них загальне та окреме, встановлюємо загальний

принцип чи правило. Аналіз супроводжується синтезом, він

допомагає проникнути в сутність досліджуваних педагогічних

явищ.

Індуктивні та дедуктивні методи − логічні мето-

ди узагальнення отриманих емпірично відомостей. Індуктив-

ний метод потребує руху думки від окремих міркувань до за-

гального висновку, дедуктивний − від загального міркування

до часткового висновку.

Теоретичні методи необхідні для

визначення проблем,

формулювання гіпотез і для оцінки зібраних фактів. Ці мето-

ди пов’язані з вивченням літератури: праць класиків; загаль-

них і спеціальних праць з педагогіки; історико-педагогічних

досліджень і документів; періодичної педагогічної преси; до-

відкової педагогічної літератури, підручників і методичних

посібників з педагогіки й суміжних наук.

Вивчення літератури дає

змогу довідатися, які ас-

пекти й проблеми вже досить добре вивчено, з яких ведуть

наукові дискусії, що застаріло, а які питання ще не розв’язано.

Процес вивчення літератури потребує використання таких

методів: складання бібліографії − переліку джерел, пов’язаних

з досліджуваною проблемою; реферування − стиснуте викла-

дення основного змісту однієї чи

декількох праць із загальної

тематики; конспектування − ведення докладніших записів,

основу яких становить виокремлення головних ідей і поло-

жень праці; анотування − короткий запис загального змісту

книги чи статті; цитування − дослівний запис висловлювань,

фактичних чи цифрових відомостей, що містяться в літерату-

рному джерелі.

Математичні й статистичні методи в педаго-

гіці застосовують для опрацювання отриманих відомостей

методами опитування та експерименту, а також для встанов-

лення кількісних залежностей між досліджуваними явищами.

Вони допомагають оцінити результати експерименту, підви-

щують надійність висновків, дають підстави для теоретичних

узагальнень. Найпоширенішими з математичних методів, які

застосовують у педагогіці, є реєстрація, ранжирування, шка-

лювання. За допомогою статистичних методів

визначають

середні величини отриманих показників: середнє арифмети-

чне (наприклад, визначення кількості помилок у перевірених

роботах контрольної та експериментальної груп); медіана −

показник середини ряду (наприклад, у разі наявності дванад-

цяти людей у групі медіаною буде оцінка шостої людини у

списку, у якому всіх розподілено за рангом їхніх оцінок); сту-

пінь розсіювання − дисперсія, або середнє квадратне відхи-

лення

, коефіцієнт варіації та ін.

Для проведення цих підрахунків застосовують відповід-

ні формули й довідкові таблиці. Результати, опрацьовані за

допомогою цих методів, дають змогу показати кількісну зале-

жність у вигляді графіків, діаграм, таблиць.

Безумовно, важливу роль відіграють здібності дослідни-

ка, а також його аналітична озброєність.

Контрольні запитання та завдання:

Розкрийте сутність поняття «педагогічне дослідження».

Сформулюйте загальну характеристику педагогічного до-

слідження.

Охарактеризуйте методи педагогічного дослідження.

Розкрийте сутність методу педагогічного спостереження.

У чому сутність методів опитування?

Охарактеризуйте метод вивчення продуктів діяльності,

метод вивчення документації, метод експертної оцінки,

метод незалежних характеристик і метод парних порів-

нянь та доцільність використання їх у педагогічній прак

тиці.

Розкрийте сутність педагогічного експерименту як мето-

ду вивчення педагогічних явищ.

У чому особливість методу «мозкової атаки», методу сце-

наріїв, методу Дельфи і морфологічного методу?

Для чого потрібні методи теоретичного дослідження?

1.5. Педагогічний процес

у вищій школі

Педагогічний процес – центральна категорія педагогіки,

яка у відповідній літературі має багато трактувань. Однак пе-

дагогічний процес − це внутрішньо логічно пов’язана сукуп-

ність процесів, які у своїй багатогранності й складності транс-

формують досвід людства, його знання, цінності, надбання в

особистісні якості, установки та риси студентів, а також їх

освіченість та ідейність, культуру й здібності, звички й харак-

тер.

Отже, у педагогічному процесі об’єктивне, соціальне пе-

реходить у суб’єктивне, індивідуально-психічне надбання

людини. Цілісності педагогічного процесу досягають завдяки

органічній єдності процесів

навчання, виховання, розвитку й

професійної підготовки.

Педагогічний процес у вищому навчальному закладі –

цілеспрямована, мотивована, доцільно організована та зміс-

тово насичена система взаємодії суб’єктів та об’єктів навчаль-

но-виховного процесу щодо підготовки студентів до профе-

сійної діяльності й суспільного життя.

Педагогічний процес у вищому навчальному закладі –

багатоаспектне явище, для

якого характерні численні підсис-

теми, об’єднані між собою різними типами зв’язків (див. рис.

1.1).

Основні структурні компоненти педагогічного процесу

як системи: мета педагогічного процесу, суб’єкти та об’єкти

системи, завдання, змістова складова (виховання, навчання

(самоосвіта), професійна підготовка, розвиток), організаційна

структура, педагогічна діяльність, а також результат.

Педагогічний процес реалізовує

замовлення суспільства

на підготовку громадян і фахівців, що виражено в його зага-

льній меті.

Конкретні вимоги суспільства визначають конкретніші

завдання навчання й розвитку людей, а також його зміст. Са-

ме мета і зміст становлять найважливіший змістово-цільовий

компонент педагогічного процесу. Мета функціонує в діяль-

ності і педагога, і студентів. Вона

функціонує на рівні її усвідо-

млення та реалізації.

Отже, визначена мета є відправним моментом, що зу-

мовлює функціонування педагогічного процесу як системи,

яка є сукупністю структурних компонентів, органічно взаємо-

залежних між собою.

Рис. 1.1. Функціонування педагогічного процесу у вищому навчальному

закладі

Педагогічний процес є взаємодією суб’єктів та об’єктів

навчання й виховання. Він спрямований на розв’язання за-

вдань навчання, професійної підготовки, виховання й загаль-

ного розвитку людини, а також на формування в неї певних

якостей, установок, емоційно-вольової стійкості, надійності

тощо.

Отже, процесуальними компонентами є не самі суб’єкти

навчання

, а мета, завдання, зміст, засоби, мотивація, методи

та форми взаємодії педагогів і студентів, а також результати,

яких досягають. Це універсальні характеристики будь-якої

діяльності та взаємодії, які також властиві педагогічному про-

цесу. Їх можна означити як цілевизначальний, змісто-

вий, середовищно-організаційний, педагогічно-

професійний, функціонально-процесуальний та

результативно-аналітичний компоненти педагогі-

чного процесу (рис. 1.1).

Отже, у педагогічному процесі, як системі, воєдино зли-

то процеси розвитку, виховання й навчання разом з усіма

умовами, формами й методами їхнього перебігу.

Основні завдання педагогічного процесу у вищому на-

вчальному закладі:

 підготовка молодих громадян до суспільно корисної

діяльності;

 цілеспрямоване формування особистості громадя-

нина, глибоко

відданого своєму народові, який має

високі моральні й громадянські якості;

 озброєння студентів такою системою професійних

знань, навичок і вмінь, які забезпечили б ефективну

практичну діяльність у певній галузі діяльності;

 забезпечення цілеспрямованого розвитку духовних

сил, інтелектуальних, фізичних і моральних якостей

кожного студента.

Завдання педагогічного процесу визначають взаємоза-

лежну й

взаємозумовлену діяльність суб’єктів та об’єктів цієї

складної системи. Суб’єкти педагогічного процесу − ті, хто

впливає на студентів, щоб вони оволодівали знаннями, нави-

чками і вміннями. Об’єкти педагогічного процесу – ті, хто

засвоює досвід, знання, навички і вміння.

Водночас у педагогічному процесі виявляється єдність

зовнішніх впливів і впливів, які наявні в процесі взаємодії

суб’єктів та об’єктів. До його складу входять не тільки зовнішні

освітні, виховні й розвивальні взаємодії, а й процеси духовно

го й професійного росту, нагромадження, самовдосконалення

таких якостей людей, як освіченість, вихованість, розвине-

ність, стійкість, дисциплінованість, старанність тощо.

Специфіка об’єктів педагогічного процесу в тому, що во-

ни – насамперед особистості з власними поглядами, сильни-

ми й слабкими рисами. Тому, крім виховання, постає завдан-

ня перевиховання окремих студентів.

Особливості завдань педагогічного

процесу визначають

зміст складових цього багатофункціонального процесу − вихо-

вання (самовиховання), навчання (самоосвіти) й розвитку.

Кожен з елементів функціонально-змістової структури педа-

гогічного процесу є відносно самостійною підсистемою.

Наприклад, виховання у взаємодії з навчанням і розви-

тком має формувати студента як громадянина, патріота, який

володіє високим рівнем національної свідомості, гідності й

гордості, має високорозвинуті морально-психічні якості, не-

обхідні для самовідданого виконання громадянського

обов’язку перед Батьківщиною й народом.

Розв’язанню цих завдань відповідає зміст виховання

студентів, який містить такі складові: національно-

патріотичне, громадянське, трудове, моральне, правове, есте-

тичне, екологічне й фізичне виховання. Кожен з цих напрямів

реалізують, враховуючи його особливості,

безпосередні за-

вдання, засоби й методи впливу. Процесуальний аспект вихо-

вання як підсистеми педагогічного процесу виявляється зде-

більшого характером взаємодії між суб’єктами та об’єктами.

Вагомою, сутнісною характеристикою педагогічного

процесу є категорія «взаємодії», яку можна представити як

інтеграцію взаємопов’язаних стосунків педагога зі студентами,

родичами, громадськістю, стосунків студентів між собою

, їх

зв’язків із предметами матеріальної та духовної культури то-

що. Саме в процесі взаємодії встановлюються та виявляються

інформаційні, організаційно-діяльнісні, комунікативні та інші

зв’язки та відношення.

Найважливішими компонентами педагогічного процесу

є навчання й виховання, які зумовлюють суттєві зміни освіче-

ності, професійної підготовки, вихованості й розвитку людей,

а також рівня сформованості їхніх якостей. Процеси навчання

й виховання складаються з певних взаємозалежних процесів.

Наприклад, процес навчання складається з викладання

та

учіння, процес виховання − з виховних впливів, специфічної

взаємодії й самовиховання, яке виникає під час цього процесу.

Виховання − процес взаємозалежної діяльності

суб’єктів (вихователів) та об’єктів (вихованців). Взаємозв’язки

між ними складні й різноманітні. Вихователі (суб’єкти на-

вчання, виховні структури, громадські організації) чинять

цілеспрямовані систематичні педагогічні

впливи на свідо-

мість, почуття й волю вихованців в інтересах формування в

них усього комплексу якостей людини-громадянина. Ці впли-

ви можуть бути прямими (безпосередніми), якщо вони скеро-

вані до конкретної особистості, групи (колективу), коли наяв-

ний прямий контакт вихователя й вихованця. Вплив має опо-

середкований характер, якщо здійснюється через викорис

тання умов соціального життя.

Сильний вплив на людей має особистий приклад іншої

людини, особливо керівника, депутата, начальника. Людина

сприймає й переробляє зовнішні впливи, враховуючи свої

потреби, мотиви, переконання, звички та інші внутрішні чин-

ники. Усі люди є одночасно і суб’єктами, і об’єктами. Виховні

впливи вони трансформують, керуючись своїми

поглядами,

інтересами, життєвим досвідом. Це сприйняття може бути

позитивним, негативним і нейтральним (байдужим).

Позитивно сприйняті впливи збагачують свідомість і

почуття людини, зміцнюють її волю. Відбувається її подаль-

ший розвиток як індивіда, особистості, суб’єкта діяльності,

індивідуальності. Також формуються позитивні якості, потре-

би та інтереси людини.

Ефективність виховних впливів визначають за

тим, на-

скільки повно у виховній практиці реалізовано вимоги прин-

ципів виховання; як грамотно та враховуючи які особливості

об’єкта й конкретних умов добирають найбільш раціональні

методи, форми, засоби виховної роботи.

Результатом сукупності виховних впливів є широкий

спектр знань і ціннісних орієнтацій людей, які, злившись із

почуттями й волею, творять переконання. А переконання,

доповнені звичками поведінки, перетворюються на відповідні

якості людини. Свої особливості мають також інші складові

(підсистеми)

змістової структури педагогічного процесу.

Основні елементи організаційної структури педагогіч-

ного процесу такі: громадські організації, церква, засоби ма-

сової інформації, професійна та інші види підготовки; стан

педагогічної активності, система впливу.

Результатом функціонування педагогічного процесу як

системи загалом є: знання, навички, вміння і готовність лю-

дини до суспільно корисної діяльності, а також професійні

громадянські, морально-психічні й фізичні якості.

Внутрішньою рушійною силою педагогічного процесу є

суперечності між висунутими вимогами пізнавального, гро-

мадянського, практичного, суспільно корисного характеру й

реальними можливостями студентів їх реалізувати. Між ви-

могами щодо засвоєння програм навчання і можливостями

реалізації їх у поєднанні з професійною діяльністю часто є

суперечності.

У конструюванні

педагогічного процесу у вищому на-

вчальному закладі необхідно дотримуватися відповідних ета-

пів. Традиційно виокремлюють три етапи: підготовчий, осно-

вний і завершальний.

На підготовчому етапі розв’язують такі завдання: ви-

значення цілей, діагностика умов, прогнозування досягнень,

проектування й планування розвитку педагогічного процесу.

На цьому етапі створюють необхідні навчально-матеріальні,

морально-психологічні, естетичні

умови, раціонально розпо-

діляють наявний час. Завершують підготовчий етап розроб-

ленням перспективного плану професійної підготовки людей.

Етап організації й реалізації педагогічного процесу міс-

тить такі елементи взаємодії суб’єктів та об’єктів навчання:

формулювання мети та роз’яснення завдань діяльності, при-

йняття їх тими, хто навчається, та окремими виконавцями;

реалізація обраних методів, засобів і форм організації педаго-

гічного процесу; забезпечення взаємодії всіх суб’єктів вихо-

вання; створення сприятливих умов; здійснення різних захо-

дів стимулювання активності людей.

У процесі організації педагогічної взаємодії здійснюють

оперативний контроль, виокремлення слабких аспектів у ме-

тодах і формах організації виховних впливів, регулювання

процесу, уміло організовуючи різноманітні

заходи стимулю-

вання діяльності об’єктів навчання, внесення оперативних

коректив у зміст діяльності суб’єктів навчання й виховання, у

послідовність окремих її видів тощо.

Завершується педагогічний процес етапом аналізу йо-

го результатів. Суб’єкти навчання вивчають слабкі й сильні

аспекти навчально-виховного процесу, рівень професійної

підготовленості студентів до професійної діяльності,

їх гро-

мадську, соціальну і моральну зрілість, рівень розвитку особи-

стості, її зміст та ін.

Особливо важливо виявити причини неповної відповід-

ності результатів і цілей навчання й виховання. Аналіз при-

чин відставання й недоліків – дуже важливий елемент завер-

шального етапу педагогічного процесу. Без цього неможливо

правильно окреслити подальший рух уперед.

Одним

із найважливіших напрямів підвищення якості

та ефективності навчання й виховання є інтенсифікація педа-

гогічного процесу. Вона відбувається на основі правильного

поєднання традиційних та інноваційних підходів і впрова-

дження нових технічних засобів, технологій, методик тощо.

Цього досягають завдяки гранично конкретному формулю-

ванню навчально-виховних завдань, раціональному плану-

ванню професійної підготовки, ретельному

добору навчаль-

ного матеріалу, ефективному використанню навчального й

позанавчального часу, застосуванню сучасних методик на-

вчання й виховання, забезпеченню чіткості й високої органі-

зованості в роботі, постійному пошуку і впровадженню досяг-

нень науково-технічного прогресу.

До важливого напряму вдосконалення педагогічного

процесу належить його гуманізація, яка має забезпечити ко-

жному учасникові процесу гідне

й поважне становище у ви-