Ніколаєв. Виконавче впровадження в Україні

Подождите немного. Документ загружается.

де здійснюватись списання. У реквізиті "Кредит рахунку" зазначається но

мер рахунку в іноземній валюті органу ДВС.

У разі провадження виконавчих дій щодо списання з рахунку клієнта

боржника / коррахунку банкуборжника певного виду банківських мета

лів оформляється платіжна вимога на списання певного виду банків

ських металів.

У разі провадження виконавчих дій щодо списання коштів у певній іно

земній валюті, яких немає на рахунку боржника або їх недостатньо, мо

же оформлятися платіжна вимога на списання національної валюти або

іншого виду іноземної валюти, гривневий еквівалент якої має відповіда

ти сумі іноземної валюти, що підлягає списанню. На підставі платіжної ви

моги на списання уповноважений банк здійснює купівлю або конвер

тацію за рахунок наявних коштів іноземної валюти. У реквізиті "Призна

чення платежу" платіжної вимоги на списання зазначається, що іноземна

валюта, яка списується, підлягає конвертації на міжбанківському валют

ному ринку України в іншу іноземну валюта (її назва) або те, що за

національну валюту, яка списується, купується іноземна валюта, а також

має бути посилання на ст. 51 ЗУ "Про виконавче провадження", а також

назва, номер (якщо він є) і дата видачі виконавчого документа. Заповню

ються інші реквізити платіжної вимоги. Витрати уповноважених банків,

комісійна винагорода та збір на обов'язкове державне пенсійне страху

вання у разі проведення вказаних операцій відшкодовуються за рахунок

боржника.

ВРАХУЙТЕ. Відповідно до постанови органу ДВС, винесеної на підставі

рішення суду, арешт може накладатися на всі кошти та банківські метали

за всіма видами валют та банківських металів, із зазначенням суми/маси

або без зазначення суми/маси, які є на рахунках клієнта.

ВИКОНАВЧЕ ПРОВАДЖЕННЯ В УКРАЇНІ | АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ 39

сплачено, суму, яка залишилась до сплати, та повторює текст, що наведе

ний у реквізиті "Призначення платежу" цієї платіжної вимоги. Для

підтвердження часткової оплати відповідальний працівник банку на пер

шому примірнику платіжної вимоги окреслює реквізит "Сума" та зазначає

на зворотному боці дату, суму часткового платежу, засвідчуючи це своїм

підписом. Перший примірник платіжної вимоги, на підставі якого

здійснено часткову оплату, залишається на зберіганні в банку платника.

Банки зобов'язані не пізніше ніж наступного робочого дня повідомити

платника про надходження платіжної вимоги на примусове списання

коштів з його рахунку, якщо умова про таке повідомлення передбачена

договором про розрахунковокасове обслуговування цього платника.

Після списання за платіжною вимогою суми у розмірі, який визначений

постановою, банк списує цю постанову з відповідного позабалансового

рахунку та, якщо немає на обліку за позабалансовим рахунком інших по

станов, проводить операції за платіжними дорученнями клієнта.

ВРАХУЙТЕ. На практиці найпоширенішими підставами для повернення

платіжних вимог стягувачам є такі: помилки в назві клієнта, номері ра

хунку, коду, назві банку; відсутність посилання в реквізиті "Призначення

платежу" на дату та рішення, виконавчий документ суду, невідповідність

кількості примірників платіжних вимог, відсутність відмітки банку стягу

вача, печатки стягувача.

Постановою Правління НБУ № 515 від 03.12.2003 р., зареєстрованої в

Мін'юсті 06.02.2004 р. за № 167/8766, затверджено Положення про зу

пинення операцій, арешт та примусове списання коштів в іноземних ва

лютах та банківських металів (далі Положення). Це Положення визначає

особливості здійснення уповноваженими банками примусового списан

ня коштів в іноземних валютах та банківських металів з рахунків клієнтів

та з кореспондентських рахунків уповноважених банківрезидентів і не

резидентів, відкритих в інших уповноважених банкахрезидентах та об

меження права клієнта/банка щодо розпорядження рахунком/ корра

хунком, відкритим в іншому уповноваженому банку.

УВАГА. Платіжні вимоги на списання оформляються виключно на

підставі виконавчих документів судів, приймаються, надсилаються на

виконання до уповноважених банків, виконуються, повертаються та

відкликаються відповідно до порядку, визначеного нормативноправови

ми актами НБУ з питань здійснення безготівкових розрахунків у

національній валюті в Україні, з урахуванням особливостей, викладених

у наведеному Положенні.

ВРАХУЙТЕ. У разі провадження виконавчих дій щодо списання з рахун

ку клієнтаборжника / коррахунку банкуборжника коштів у певній іно

земній валюті оформляється платіжна вимога на списання певної іно

земної валюти. В реквізиті "Сума" платіжної вимоги на списання зазна

чається сума іноземної валюти цифрами, а в реквізиті "Сума словами" –

сума та назва іноземної валюти словами. У реквізиті "Призначення плате

жу" обов'язково зазначається назва, номер (якщо він є) і дата видачі ви

конавчого документа суду. В реквізиті "Дебет рахунку" зазначається но

мер рахунку клієнтаборжника/коррахунку банкуборжника, з якого бу

38 ЦЕНТР КОМЕРЦІЙНОГО ПРАВА

Умови і порядок визнання та виконання в Україні рішень іноземних

судів встановлює ЗУ "Про визнання та виконання в Україні рішень інозем

них судів" від 29 листопада 2001 року № 2860III ( Відомості Верховної

Ради, 2002, № 10, ст.76).

Відповідно до цього закону наведені нижче терміни вживаються у тако

му значенні:

рішення іноземного суду – рішення іноземних судів у цивільних, тру

дових, сімейних справах, вироки іноземних судів у кримінальних справах

у частині, що стосується конфіскації майна та відшкодування шкоди по

терпілим, а також рішення іноземних арбітражів та акти інших органів іно

земних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних, трудових,

сімейних справ, що набрали законної сили і підлягають визнанню та вико

нанню на території України відповідно до міжнародних договорів України;

визнання рішення іноземного суду – поширення законної сили

рішення іноземного суду на територію України в порядку, встановленому

цим Законом;

виконання рішення іноземного суду – застосування засобів приму

сового виконання рішення іноземного суду в Україні в порядку, передба

ченому законом;

міжнародні договори України – міжнародні договори про надання

правової допомоги у цивільних, трудових, сімейних і кримінальних спра

вах, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а та

кож інші міжнародні двосторонні або багатосторонні договори за участю

України, якими передбачається визнання та виконання в Україні рішень

іноземних судів;

стягувач – будьяка фізична або юридична особа, на користь чи в інте

ресах якої постановлено рішення іноземного суду і яка звертається з кло

потанням про його визнання та виконання на території України;

боржник – будьяка фізична або юридична особа, яка за рішенням

іноземного суду зобов'язана виконати певні дії на користь чи в інтересах

стягувача.

УВАГА. Рішення іноземного суду визнається та виконується в Україні,

якщо його визнання та виконання передбачено міжнародними договора

ми України або за принципом взаємності за домовленістю ad hoc з іно

земною державою, рішення суду якої має виконуватися в Україні.

Рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню,

визнається в Україні, якщо його визнання передбачено міжнародними

договорами України або за принципом взаємності за домовленістю ad

hoc з іноземною державою, рішення суду якої має виконуватися в Україні

(ст. 2 Закону).

ВРАХУЙТЕ. В Україні законодавчо встановлено строки пред'явлення

рішення іноземного суду до примусового виконання:

1) рішення іноземного суду може бути пред'явлено до примусового

виконання в Україні протягом трьох років від дня набрання ним за

конної сили;

2) виняток становлять рішення про стягнення періодичних платежів

протягом строку, що перевищує три роки, яке може бути пред'яв

ВИКОНАВЧЕ ПРОВАДЖЕННЯ В УКРАЇНІ | АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ 41

РОЗДІЛ 3.

ВИЗНАННЯ ТА

ВИКОНАННЯ РІШЕНЬ

ІНОЗЕМНИХ СУДІВ

В УКРАЇНІ

Глава 3.1 Загальний порядок визнання рішень

іноземних судів

За загальним правилом судове рішення має виконавчу силу лише в ме

жах тієї держави, суд якої ухвалив це рішення. Для виконання рішення за

межами цієї держави необхідне особливе розпорядження, яке має назву

"екзекватура" (від латинського exequatur, що означає "хай буде виконано").

Припустимість визнання та виконання іноземного судового рішення

визначається законодавством конкретної країни та міжнародними угода

ми, в яких вона бере участь. Визнання рішення іноземного суду означає,

що воно слугує підтвердженням цивільних та інших прав та обов'язків

тією самою мірою, що й рішення вітчизняного суду.

У ряді випадків достатньо, щоб рішення було тільки визнане (напри

клад, про розірвання шлюбу). В інших випадках рішення має бути ще

й виконане, тобто піддане спеціальній процедурі з дозволу на вико

нання (наприклад, видача екзекватури чи реєстрація в спеціальному

реєстрі).

Таким чином, визнання іноземного судового рішення є необхідною пе

редумовою його примусового виконання; для примусового виконання

зазвичай встановлюються додаткові вимоги крім тих, які необхідні для

визнання рішення.

В Україні порядок визнання та виконання рішень іноземних судів виз

начені низкою нормативноправових актів: як національних законів, так і

міжнародних договорів.

Відповідно до статті 84 ЗУ "Про виконавче провадження" порядок вико

нання в Україні рішень іноземних судів і арбітражів визначається відпо

відними міжнародними договорами, цим Законом та іншими законами

України (ст. 84 із змінами, внесеними згідно із Законом № 542IV від

20.02.2003 р.).

УВАГА. Розгляд клопотань про визнання й виконання рішень іноземних

судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку

міжнародного комерційного арбітражу на території України, віднесено до

компетенції національних судів.

40 ЦЕНТР КОМЕРЦІЙНОГО ПРАВА

рішення іноземного суду і яка не брала участі в судовому процесі,

була своєчасно і належним чином повідомлена про час і місце роз

гляду справи;

г) документ, що визначає, в якій частині чи з якого часу рішення іно

земного суду підлягає виконанню (якщо воно вже виконувалося

раніше);

д) документ, що посвідчує повноваження представника стягувача (як

що клопотання подається представником);

е) засвідчений відповідно до законодавства переклад перелічених

документів українською мовою або мовою, передбаченою міжна

родними договорами України.

УВАГА. Якщо зазначене клопотання і документи, що додаються до

нього, не будуть оформлені відповідно до вимог, передбачених цим За

коном, або до клопотання не будуть додані всі перелічені документи,

відповідний суд України повертає їх стягувачеві (або його представни

кові) без розгляду.

При цьому для розгляду клопотання про надання дозволу на примусо

ве виконання рішення іноземного суду по суті забороняється вимагати

інші документи та відомості, ніж визначені цією статтею.

Про надходження клопотання про надання дозволу на примусове ви

конання рішення іноземного суду відповідний суд України у п'ятиденний

строк письмово повідомляє боржника і пропонує йому в місячний строк

подати можливі заперечення проти цього клопотання.

Після подання боржником заперечень у письмовій формі або у разі йо

го відмови від подання заперечень, а також коли у місячний строк з часу

повідомлення боржника про одержане судом клопотання заперечення

не подано, суддя постановляє ухвалу, в якій визначає час і місце судово

го розгляду клопотання, про що стягувач і боржник повідомляються

письмово не пізніше як за 10 днів до його розгляду.

За заявою стягувача або боржника і за наявності поважних причин суд

може перенести час розгляду клопотання, про що повідомляє сторони.

Розгляд клопотання про надання дозволу на примусове виконання

рішення іноземного суду провадиться суддею одноособово у відкритому

судовому засіданні.

У разі коли рішення іноземного суду вже виконувалося раніше,

відповідний суд України визначає, в якій частині чи з якого часу воно

підлягає виконанню.

Неявка без поважних причин у судове засідання стягувача або боржни

ка або їх представників, стосовно яких суду відомо про своєчасне вру

чення їм повістки про виклик до суду, не є перешкодою для розгляду

клопотання.

Розглянувши подані документи та вислухавши пояснення сторін, суд

постановляє ухвалу про надання дозволу на примусове виконання

рішення іноземного суду або про відмову у задоволенні клопотання з

цього питання. Копія ухвали надсилається судом стягувачеві та боржни

кові у триденний строк з дня постановлення ухвали.

ВИКОНАВЧЕ ПРОВАДЖЕННЯ В УКРАЇНІ | АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ 43

лено до примусового виконання протягом усього строку проведен

ня стягнення з погашенням заборгованості за останні три роки.

Питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іно

земного суду на клопотання стягувача розглядається апеляційним судом

Автономної Республіки Крим, апеляційними обласними, Київським та Се

вастопольським міськими судами (далі – відповідний суд України) за

місцем постійного чи тимчасового проживання або перебування (місцез

находження) боржника.

У разі коли боржник не має постійного чи тимчасового місця прожи

вання або перебування (місцезнаходження) на території України або

місце його постійного чи тимчасового проживання або перебування

(місцезнаходження) невідоме, питання про надання дозволу на примусо

ве виконання рішення іноземного суду розглядається відповідним судом

України за місцезнаходженням в Україні майна боржника.

Порядок подання клопотання про надання дозволу на примусове вико

нання рішення іноземного суду встановлено ст. 5 Закону відповідно до по

ложень якої клопотання про надання дозволу на примусове виконання

рішення іноземного суду подається у порядку, передбаченому міжнарод

ними договорами України, а також може бути подане стягувачем безпосе

редньо до відповідного суду України, визначеного статтею 4 цього Закону.

У разі коли міжнародними договорами України передбачено подання

клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іно

земного суду через органи державної влади України, відповідний суд Ук

раїни приймає до розгляду клопотання, що надійшло через орган дер

жавної влади України.

УВАГА. Клопотання про надання дозволу на примусове виконання рі

шення іноземного суду має містити:

a) найменування стягувача або його представника (якщо клопотання

подається представником), зазначення їхнього постійного чи тимча

сового місця проживання або перебування (місцезнаходження);

б) найменування боржника, зазначення його постійного чи тимчасо

вого місця проживання чи перебування (місцезнаходження) або

місцезнаходження його майна в Україні;

в) мотиви подання клопотання.

До клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення

іноземного суду додаються документи, передбачені міжнародними дого

ворами України.

У тому разі коли міжнародними договорами України не визначено пе

релік документів, що мають додаватися до клопотання, до клопотання

додаються такі документи:

a) засвідчена в установленому порядку копія рішення іноземного су

ду, про примусове виконання якого подається клопотання;

б) офіційний документ про те, що рішення іноземного суду набрало

законної сили (якщо це не зазначено в самому рішенні);

в) документ, який засвідчує, що сторона, стосовно якої постановлено

42 ЦЕНТР КОМЕРЦІЙНОГО ПРАВА

Дії та заходи з примусового виконання рішення іноземного суду прова

дяться державними виконавцями у порядку, передбаченому ЗУ "Про ви

конавче провадження" та іншими нормативноправовими актами.

Клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає

примусовому виконанню, за умови, що це передбачено міжнародними

договорами України, подається заінтересованою особою до відповідного

суду України, визначеного статтею 4 цього ЗУ "Про визнання та виконан

ня в Україні рішень іноземних судів".

До такого клопотання додаються такі документи:

a) засвідчена в установленому порядку копія рішення іноземного су

ду, про визнання якого порушується клопотання;

б) офіційний документ про те, що рішення іноземного суду набрало

законної сили, якщо це не зазначено в самому рішенні;

в) засвідчений відповідно до законодавства переклад перелічених

документів українською мовою або мовою, передбаченою міжна

родними договорами України.

Порядок розгляду клопотання про визнання рішення іноземM

ного суду, що не підлягає примусовому виконанню:

1. Про надходження клопотання про визнання рішення іноземного

суду, що не підлягає примусовому виконанню, відповідний суд

України у п'ятиденний строк письмово повідомляє заінтересовану

сторону і пропонує їй у місячний строк подати можливі заперечен

ня проти цього клопотання.

2. Після подання заінтересованою стороною заперечень у письмовій

формі або у разі її відмови від подання заперечень, а також коли

у місячний строк з часу повідомлення заінтересованої особи про

одержане судом клопотання заперечення не подано, суддя поста

новляє ухвалу, в якій визначає час і місце судового розгляду кло

потання, про що заінтересовані сторони повідомляються письмово

не пізніше ніж за 10 днів до його розгляду.

3. Якщо заінтересована сторона звернулася з проханням про перене

сення часу розгляду справи і суд визнав це прохання поважним,

розгляд справи може бути перенесено з повідомленням про це

заінтересованих сторін.

4. Розгляд клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не

підлягає примусовому виконанню, провадиться суддею одноосо

бово у відкритому судовому засіданні.

5. Неявка в судове засідання заінтересованої сторони, щодо якої суду

відомо, що їй було своєчасно і належним чином повідомлено про час

і місце розгляду справи, не є перешкодою для розгляду клопотання,

якщо вона не порушує питання про перенесення його розгляду.

6. За наслідками розгляду клопотання, а також заперечення у разі йо

го надходження відповідним судом України постановляється ухва

ла про визнання в Україні рішення іноземного суду та залишення

заперечення без задоволення або про відмову у задоволенні цьо

го клопотання.

ВИКОНАВЧЕ ПРОВАДЖЕННЯ В УКРАЇНІ | АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ 45

Якщо в рішенні іноземного суду суму стягнення зазначено в іноземній

валюті, суд, який розглядає це клопотання, визначає суму в національній

валюті за курсом НБУ на день постановлення ухвали (ст. 7 Закону).

При цьому клопотання про надання дозволу на примусове виконання

рішення іноземного суду не задовольняється у випадках, передбачених

міжнародними договорами України.

У разі коли міжнародними договорами України такі випадки не перед

бачено, у задоволенні клопотання може бути відмовлено:

1) якщо рішення іноземного суду за законодавством держави, на те

риторії якої воно постановлено, не набрало законної сили;

2) якщо сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного су

ду, була позбавлена можливості взяти участь у судовому процесі

через те, що їй не було своєчасно і належним чином повідомлено

про розгляд справи;

3) якщо рішення постановлене у справі, розгляд якої належить ви

ключно до компетенції суду або іншого уповноваженого

відповідно до закону органу України;

4) якщо постановлене рішення суду України у спорі між тими сами

ми сторонами, з того ж предмета і на тих самих підставах, що на

брало законної сили, або якщо у провадженні суду України є

справа у спорі, порушена між тими самими сторонами, з того ж

предмета і на тих же підставах до часу порушення справи в іно

земному суді;

5) якщо пропущено встановлений міжнародними договорами Укра

їни та цим Законом строк пред'явлення рішення іноземного суду

до примусового виконання в Україні;

6) якщо предмет спору за законами України не підлягає судовому

розгляду;

7) якщо виконання рішення загрожувало б інтересам України;

8) в інших випадках, передбачених законами України.

Ухвала, постановлена відповідним судом України про надання дозволу

на примусове виконання рішення іноземного суду або про відмову у за

доволенні клопотання з цього питання, може бути оскаржена стягувачем

або боржником у порядку і строки, передбачені законами України.

Глава 3.2 Порядок примусового виконання

рішення іноземного суду та визнання рішення

іноземного суду, що не підлягає примусовому

виконанню

УВАГА. На підставі рішення іноземного суду та ухвали про надання

дозволу на його примусове виконання, що набрала законної сили,

відповідний суд України видає виконавчий лист, який надсилається для

виконання в порядку, встановленому законом.

44 ЦЕНТР КОМЕРЦІЙНОГО ПРАВА

Додаток 1

Повідомлення про накладення заборони

відчуження об'єктів нерухомого майна

ВИКОНАВЧЕ ПРОВАДЖЕННЯ В УКРАЇНІ | АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ 47

7. У визнанні в Україні рішення іноземного суду, що не підлягає при

мусовому виконанню, відмовляється у випадках, передбачених

міжнародними договорами України, а якщо міжнародними дого

ворами України це не передбачено, то на підставах, зазначених у

статті 8 ЗУ "Про визнання та виконання в Україні рішень іноземних

судів".

8. Копію ухвали суд надсилає заінтересованим сторонам у триденний

строк від дня її постановлення.

9. Ухвала, постановлена відповідним судом України за наслідками

розгляду клопотання, може бути оскаржена у порядку і строки, пе

редбачені законами України.

46 ЦЕНТР КОМЕРЦІЙНОГО ПРАВА

* Квартира, будинок, гараж, садовий будинок та ін., або їх частки.

Додаток 3

м. ________________________

________________________

"Про накладення заборони

відчуження нерухомого майна"

на №__________ від "__" ___________200__р.

Перша ____________державна нотаріальна контора повідомляє, що на

підставі _________________________від "__" _________ року

_______________________________________ м. Харкова заборона

за № ___________від "__" ________200__ року на відчуження

________________________________________________________________

що знаходиться за адресою:________________________________________

і належить _________________________________________________________.

Додаток:_____________________

Завідувач

Першої_________ державної

Нотаріальної контори _____________________

ВИКОНАВЧЕ ПРОВАДЖЕННЯ В УКРАЇНІ | АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ 49

Додаток 2

Повідомлення про реєстрацію арешту та заборони

на відчуження нерухомого майна №___________

"___" ___________200__ року

______ державна нотаріальна контора реєструє заборону на відчуження

_________________________________________________________________________

квартира, будинок, гараж, нежитлові споруди, приміщення, земельна

ділянка, що знаходиться за адресою:____________________________________

власником якого є:________________________________________________.

Підстава:

Повідомлення: № ____________ від "___" _____________ _____ року

_______________________________________________________________________

_________________________________________________________________________

________________________________________________

Державний нотаріус_________________________

48 ЦЕНТР КОМЕРЦІЙНОГО ПРАВА

Додаток 5

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про забезпечення вимог кредиторів

та реєстрацію обтяжень

(Відомості Верховної Ради (ВВР), 2004, N 11, ст.140)

Розділ I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Сфера дії Закону

Цей Закон визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого

майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а та

кож правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших

прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Стаття 2. Визначення термінів

Для цілей цього Закону наведені нижче терміни вживаються в такому

значенні:

боржник – особа, яка має виконати на користь обтяжувача забезпечене

обтяженням зобов'язання, або майновий поручитель за таким зобов'язан

ням; особа, у володінні якої знаходиться майно, що належить обтяжува

чу; особа, яка має виконати на користь обтяжувала зобов'язання за дого

вором, на підставі якого виникло договірне обтяження; особа, яка відсту

пила право вимоги, що є предметом обтяження;

уповноважений орган – орган державної влади або його посадова осо

ба, який відповідно до закону наділений повноваженнями обтяжувати

рухоме майно, що належить юридичній чи фізичній особі;

обтяжувач – уповноважений орган при публічному обтяженні; креди

тор за забезпеченим рухомим майном зобов'язанням; власник рухомого

майна, що знаходиться у володінні боржника; будьяка інша особа, на ко

ристь якої встановлюється договірне обтяження; особа, яка здійснює уп

равління рухомим майном в інтересах кредитора;

пріоритет – переважне право обтяжувача відносно права іншої особи

на те ж саме рухоме майно;

вищий пріоритет – переважний пріоритет одного обтяжувача віднос

но пріоритету іншого обтяжувача на отримання задоволення своїх прав

чи вимог щодо одного й того ж рухомого майна;

ВИКОНАВЧЕ ПРОВАДЖЕННЯ В УКРАЇНІ | АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ 51

Додаток 4

Повідомлення про зняття заборони відчуження

об'єктів нерухомого майна

50 ЦЕНТР КОМЕРЦІЙНОГО ПРАВА

* Квартира, будинок, гараж, садовий будинок та ін., або їх частки.

на праві господарського відання, регулюються за правилами, встановле

ними для регулювання відносин щодо рухомого майна, яке належить

особі на праві власності.

У разі обмеження права розпорядження рухомим майном згодою

іншої особи така ж згода необхідна для його обтяження.

Предметом обтяження може бути рухоме майно, яке стане власністю

боржника в майбутньому.

Рухоме майно може бути предметом декількох обтяжень, якщо інше не

встановлено законом або правочином, на підставі якого виникло попе

реднє зареєстроване обтяження. Договір, на підставі якого виникло приват

не обтяження, не може забороняти встановлення публічного обтяження.

Стаття 6. Сфера дії обтяження

Якщо інше не встановлено законом або договором, обтяження поши

рюється на: 1) невід'ємні приналежності рухомої речі, що є предметом

обтяження; 2) продукцію, плоди та доходи, що виробляються, добувають

ся, одержуються від використання предмета обтяження; 3) будьяке рухо

ме майно, що заміщує початковий предмет обтяження і може бути іден

тифіковане як таке; 4) доходи від відчуження предмета обтяження, якщо

вони можуть бути ідентифіковані як такі; 5) страхове відшкодування в

разі настання страхового випадку щодо предмета обтяження, якщо пред

мет обтяження відповідно до закону або договору підлягає страхуванню,

або будьяке інше відшкодування, отримане боржником унаслідок вилу

чення або втрати предмета обтяження.

До третьої особи, яка виконала обов'язок боржника за зобов'язанням,

забезпеченим рухомим майном, переходить право за обтяженням, якщо

інше не встановлено законом або договором.

Стаття 7. Опис предмета обтяження

У правочині, на підставі якого або у зв'язку з яким виникає обтяження,

повинен визначатись опис предмета обтяження. У разі відсутності опису

предмета обтяження чи якщо існуючий опис не дозволяє ідентифікувати

предмет обтяження, таке обтяження є недійсним.

Якщо предметом обтяження є окремий об'єкт, його опис надається за

індивідуальними ознаками. Якщо предметом обтяження є сукупність

об'єктів рухомого майна, його опис також може надаватися за родовими

ознаками. В обох випадках опис предмета обтяження повинен дозволяти

ідентифікувати рухоме майно як предмет обтяження.

Опис предмета обтяження за родовими ознаками може, зокрема, вка

зувати на: 1) усі існуючі та майбутні активи рухомого майна або окремо

го виду рухомого майна певної особи; 2) усі або окрему частину товарно

матеріальних цінностей суб'єкта господарської діяльності; 3) дебіторську

заборгованість суб'єкта господарської діяльності.

Стаття 8. Використання та збереження предмета обтяження

Якщо інше не встановлено законом або правочином, на підставі якого

виникло обтяження, боржник, у володінні якого знаходиться предмет об

ВИКОНАВЧЕ ПРОВАДЖЕННЯ В УКРАЇНІ | АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ 53

нижчий пріоритет – пріоритет одного обтяжувача, який підпорядко

вується пріоритету іншого обтяжувача, на отримання задоволення своїх

прав чи вимог щодо одного й того ж рухомого майна;

рухоме майно – окрема рухома річ, сукупність рухомих речей, гроші,

валютні цінності, цінні папери, а також майнові права та обов'язки;

звернення стягнення на предмет обтяження – вжиття обтяжувачем

передбачених законом заходів щодо предмета обтяження для задоволен

ня своїх прав чи вимог, які випливають із змісту обтяження;

рішення суду – рішення, постанова, ухвала суду, господарського суду,

третейського суду, іноземного суду або арбітражу.

Розділ II

ОБТЯЖЕННЯ РУХОМОГО МАЙНА

Стаття 3. Поняття обтяження

Обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника або обме

ження права боржника чи обтяжувача на рухоме майно, що виникає на

підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юри

дичних осіб, з якими закон пов'язує виникнення прав і обов'язків щодо

рухомого майна.

Відповідно до обтяження в обтяжувача і боржника виникають права і

обов'язки, встановлені законом та/або договором.

Вимоги до правочину, на підставі якого виникає обтяження, встановлю

ються законом.

Стаття 4. Види обтяжень

Обтяження поділяються на публічні та приватні.

Публічним є обтяження рухомого майна, яке виникає відповідно до за

кону або рішення суду.

Приватні обтяження можуть бути забезпечувальними та іншими до

говірними.

Забезпечувальним є обтяження, яке встановлюється для забезпечення

виконання зобов'язання боржника або третьої особи перед обтяжувачем.

Іншими договірними є приватні обтяження, які не віднесені до забез

печувальних і виникають унаслідок передачі рухомого майна, право

власності на яке належить обтяжувачу, у володіння боржнику, або з

інших підстав, що обмежують право обтяжувача чи боржника розпоряд

жатися рухомим майном.

Стаття 5. Предмет обтяження

Предметом обтяження може бути рухоме майно, не вилучене з

цивільного обороту, на яке згідно із законодавством може бути звернене

стягнення. Залежно від змісту обтяження предмет обтяження повинен на

лежати боржнику або обтяжувачу на праві власності чи на праві госпо

дарського відання. Відносини щодо рухомого майна, яке належить особі

52 ЦЕНТР КОМЕРЦІЙНОГО ПРАВА

Стаття 10. Відчуження рухомого майна або передача його у заM

безпечення боржником, який не мав на це права

У разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права йо

го відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором,

вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388

Цивільного кодексу України за умови відсутності в Державному реєстрі

обтяжень рухомого майна (далі – Державний реєстр) відомостей про об

тяження цього рухомого майна.

Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно

без обтяжень.

У разі передачі рухомого майна в забезпечення боржником, який не мав

на це права, таке забезпечення є чинним, якщо в Державному реєстрі не

має відомостей про попереднє обтяження відповідного рухомого майна.

Обтяжувач, права якого порушені внаслідок дій боржника, визначених

цією статтею, вправі вимагати від боржника відшкодування завданих

збитків.

Розділ III

РЕЄСТРАЦІЯ І ПРІОРИТЕТ ОБТЯЖЕНЬ

Стаття 11. Реєстрація обтяжень

Обтяження рухомого майна реєструються в Державному реєстрі в по

рядку, встановленому цим Законом.

Стаття 12. Правові наслідки реєстрації обтяження

Взаємні права та обов'язки за правочином, на підставі якого виникло об

тяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з момен

ту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом.

Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відно

синах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі

відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у

відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у

відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.

На підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші

підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом. Задово

лення прав чи вимог декількох обтяжувачів, на користь яких встановле

но обтяження одного й того ж рухомого майна, здійснюється згідно з

пріоритетом, який визначається в порядку, встановленому цим Законом.

Стаття 13. Зміна відомостей про обтяження

Зміни у відомостях про зареєстроване обтяження підлягають реєстрації

у встановленому цим Законом порядку, якщо вони стосуються: 1) заміни

предмета обтяження або будьяких змін у складі предмета обтяження, у

тому числі таких, що сталися внаслідок переробки, приєднання, поділу,

виділення або іншого способу перетворення одного виду рухомого май

ВИКОНАВЧЕ ПРОВАДЖЕННЯ В УКРАЇНІ | АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ 55

тяження, може використовувати його відповідно до цільового призначен

ня, а також отримувати продукцію, плоди і доходи від предмета обтяжен

ня. При користуванні предметом обтяження боржник повинен не припу

скати погіршення його стану та необґрунтованого зменшення вартості по

над норми амортизації (зносу).

Боржник повинен своєчасно повідомляти обтяжувача про загрозу втра

ти, пошкодження, псування чи погіршення стану предмета обтяження. У

разі втрати, пошкодження, псування, погіршення стану або недостачі

предмета обтяження з вини боржника останній зобов'язаний за власний

кошт відновити або замінити його. Якщо боржник не відновив або не

замінив предмет обтяження, обтяжувач має право вимагати відшкодуван

ня завданих збитків та/або дострокового виконання зобов'язання, забез

печеного обтяженням.

Обтяжувач має право у будьякий час протягом строку дії обтяження за

умови попереднього письмового повідомлення боржника перевіряти до

кументально і в натурі наявність, стан, умови збереження та використан

ня предмета обтяження.

Якщо предмет обтяження належить боржнику і відповідно до умов до

говору переданий у володіння обтяжувача, останній зобов'язаний вжива

ти заходів для належного збереження предмета обтяження. У цьому разі

обтяжувач може користуватися предметом обтяження за умовами

відповідного договору. Якщо інше не встановлене договором, обтяжувач

також має право на отримання продукції, плодів і доходів від предмета

обтяження, які спрямовуються в рахунок виконання боржником забезпе

ченого обтяженням зобов'язання.

Стаття 9. Відчуження предмета обтяження

Предмет обтяження, право власності на який належить боржнику, мо

же бути відчужений останнім, якщо інше не встановлено законом або до

говором. Якщо законом або договором передбачена згода обтяжувача на

відчуження боржником рухомого майна, яке є предметом обтяження, та

ка згода не вимагається в разі переходу права власності на рухоме май

но в порядку спадкування, правонаступництва або виділення частки у

спільному майні.

У разі відчуження предмета обтяження боржником він зобов'язаний

негайно письмово повідомити про це обтяжувача, який протягом п'яти

днів з дня отримання цього повідомлення повинен зареєструвати

відповідні зміни у відомостях про обтяження згідно зі статтею 13 цього

Закону.

Якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає

силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом об

тяження, за винятком таких випадків: 1) обтяжувач надав згоду на відчу

ження рухомого майна боржником без збереження обтяження; 2) відчу

ження належного боржнику на праві власності рухомого майна

здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом

якої є систематичні операції з купівліпродажу або інші способи відчу

ження цього виду рухомого майна.

54 ЦЕНТР КОМЕРЦІЙНОГО ПРАВА

було зареєстроване протягом п'яти днів із дня продажу і відповідний об

тяжувач у зазначений строк письмово повідомив про виникнення в ньо

го вищого пріоритету всіх інших обтяжувачів майна боржника, на ко

ристь яких встановлено зареєстроване обтяження.

Стаття 16. Пріоритет обтяжень, що виникли внаслідок передачі

прав за цінними паперами

Пріоритет обтяжень, що виникли внаслідок передачі прав за боргови

ми або товаророзпорядчими цінними паперами, зокрема облігаціями,

векселями, заставними, складськими свідоцтвами, коносаментами, виз

начається з моменту їх реєстрації, якщо права за такими цінними папера

ми не переходять до обтяжувача шляхом їх передачі у його володіння.

У разі передачі прав за такими цінними паперами у володіння обтяжу

вачу пріоритет такого обтяження встановлюється з моменту передачі

відповідного цінного паперу в його володіння і таке обтяження набирає

чинності у відносинах з третіми особами без потреби його реєстрації. У

цьому разі обтяжувач має вищий пріоритет над усіма іншими обтяження

ми, у тому числі зареєстрованими раніше.

Обтяження на права, які випливають з іменних цінних паперів, випу

щених у документарній або електронній формі, набирають чинності, і їх

пріоритет визначається з моменту внесення відповідного запису у реєстр

власників іменних цінних паперів, який ведеться уповноваженим

реєстратором або зберігачем.

Стаття 17. Реєстрація і пріоритет обтяження рухомого майна,

яке стане власністю боржника в майбутньому

Обтяження рухомого майна, яке стане власністю боржника в майбутнь

ому, може бути зареєстрованим на розсуд обтяжувача в будьякий час

після набрання чинності правочином, на підставі якого виникло

відповідне обтяження.

Пріоритет обтяження рухомого майна, яке стане власністю боржника в

майбутньому, виникає з моменту реєстрації, але таке обтяження набирає

чинності у відносинах з третіми особами з моменту набуття боржником

права власності на відповідне рухоме майно.

Стаття 18. Реєстрація і пріоритет обмеження (обтяження)

єдиного майнового комплексу підприємства

Обмеження (обтяження) майна, що входить до складу єдиного майно

вого комплексу підприємства, підлягає реєстрації в Державному реєстрі

прав на нерухоме майно. Пріоритет обмеження (обтяження) цього неру

хомого майна визначається згідно з правилами, встановленими законом

для визначення пріоритету прав на нерухоме майно.

Стаття 19. Пріоритет обтяжень рухомого майна, яке зазнало

перетворень

Якщо після реєстрації обтяження відповідне рухоме майно внаслідок

переробки, приєднання, поділу, виділення або іншим чином перетвори

ВИКОНАВЧЕ ПРОВАДЖЕННЯ В УКРАЇНІ | АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ 57

на в інший; 2) заміни обтяжувача внаслідок відступлення прав за право

чином, відповідно до якого виникло обтяження, або з інших підстав; 3)

заміни боржника внаслідок передачі предмета обтяження новому влас

нику в порядку, встановленому статтею 9 цього Закону, або з інших

підстав; 4) зміни змісту або розміру забезпеченого обтяженням зо

бов'язання; 5) відступлення пріоритету одного обтяжувача іншому стосов

но одного й того ж рухомого майна.

Обтяжувач зобов'язаний зареєструвати зміни у відомостях про за

реєстроване обтяження протягом п'яти днів із моменту набрання чинності

правочином, на підставі якого відбулися зазначені зміни. Боржник або

інші особи, права яких були порушені внаслідок невиконання цього

обов'язку, мають право вимагати від обтяжувача відшкодування завданих

збитків.

У разі якщо зміна відомостей про обтяження відбулася за ініціативою

боржника без відома обтяжувача, обтяжувач зобов'язаний зареєструвати

відповідну зміну відомостей про обтяження протягом п'яти днів із дня от

римання від боржника письмового повідомлення про таку зміну відомо

стей. Якщо таке повідомлення не було отримане обтяжувачем, він не не

се відповідальності за відсутність реєстрації зміни відомостей про обтя

ження.

Стаття 14. Пріоритет обтяження, який визначається на підставі

реєстрації

Якщо інше не встановлено цим Законом, зареєстроване обтяження має

вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями. Пріоритет за

реєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винят

ками, встановленими цим Законом. Обтяжувачі, які зареєстрували обтя

ження одного і того ж рухомого майна одночасно, мають рівні права на

задоволення своїх вимог.

Обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення

стягнення на предмет обтяження.

Якщо відповідно до закону обтяжувач вправі притримати рухоме май

но, що належить боржнику, для забезпечення своєї вимоги, пріоритет та

кого права притримання встановлюється з моменту його реєстрації. Якщо

право притримання не було зареєстроване, воно не має пріоритету над

зареєстрованими обтяженнями, але має вищий пріоритет над неза

реєстрованими обтяженнями.

Стаття 15. Пріоритет обтяження рухомих речей,

які є предметом купівліMпродажу в кредит

Обтяжувач (продавець) рухомих речей, які є предметом купівліпрода

жу в кредит з відстроченням або розстроченням платежу, набуває пріори

тет з моменту реєстрації відповідного обтяження. Такий пріоритет є ви

щим за інші обтяження майна боржника, встановлені на користь інших

обтяжувачів, навіть якщо такі обтяження були зареєстровані раніше.

Правило визначення пріоритету згідно з цією статтею застосовується за

умови, що обтяження, встановлене на користь продавця товару в кредит,

56 ЦЕНТР КОМЕРЦІЙНОГО ПРАВА