Ніколаєв. Виконавче впровадження в Україні

Подождите немного. Документ загружается.

Реєстратори Єдиного реєстру – державні нотаріальні контори, дер

жавні нотаріальні архіви, приватні нотаріуси, що уклали відповідні угоди

з Адміністратором і мають повний прямий доступ до Єдиного реєстру че

рез комп'ютерну мережу. Реєстратори приймають повідомлення про на

кладені (зняті) заборони та арешти від інших державних нотаріальних

контор та приватних нотаріусів, які не є реєстраторами; посадових осіб

виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад; судових та

слідчих органів; органів державної виконавчої служби і вносять записи

до Єдиного реєстру про накладені (зняті) заборони або арешти.

Відповідно до п. 47 Інструкції договори про відчуження або заставу

майна посвідчуються нотаріусом після перевірки відсутності заборони на

відчуження або арешту за даними Єдиного реєстру. В разі наявності забо

рони правочини щодо відчуження житлового будинку, квартири, дачі, са

дового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна

посвідчуються за наявності згоди кредитора і набувача на переведення

боргу на набувача.

Для правочинів, згідно з якими нерухоме майно відчужується або пе

редається в заставу, з Єдиного реєстру реєстратори видають довідки про

відсутність або наявність заборони чи арешту, щодо вчинюваних но

таріальних дій за письмовим запитом.

Ст. 73 ЗУ "Про нотаріат" і п. 250 Інструкції передбачено, що нотаріус за

місцезнаходженням нерухомого майна чи за місцем знаходження зе

мельної ділянки, а також у випадках, передбачених законодавством, за

місцем реєстрації рухомого майна, накладає заборону їх відчуження

(окрім раніше наведених випадків):

 за повідомленням банку (фінансової установи, іншої юридичної

особи про видачу фізичній особі позики на будівництво, капіталь

ний ремонт чи купівлю житлового будинку, квартири;

 при одержанні повідомлення про набрання чинності рішення суду

про позбавлення батьків дитини батьківських прав або відібрання

дитини без позбавлення батьківських прав;

 за повідомленням державного виконавця про винесення постано

ви про арешт майна боржника та оголошення заборони на його

відчуження;

 в усіх інших випадках, передбачених законом.

При цьому в ухвалах суду, постановах слідчих органів, повідомленнях

встановленого зразка, на підставі яких реєструється заборона, має

бути зазначено таке:

 відомості про орган або посадову особу, про нотаріуса, який на

клав заборону відчуження або арешт об'єкта нерухомого майна;

 дата та час накладення заборони відчуження або арешту;

 відомості про документ, на підставі якого накладена заборона

відчуження або арешт (найменування документа, номер та дата до

кумента, видавець документа);

 відомості про об'єкт, на який накладена заборона відчуження або

арешт (назва об'єкта, адреса розташування об'єкта, розмір частки,

площа);

ВИКОНАВЧЕ ПРОВАДЖЕННЯ В УКРАЇНІ | АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ 19

Документи, які мають характер розпорядження, щодо накладення за

борони залежать від того, який орган виносить таке розпорядження

відносно нерухомого майна.

Відповідно до глави 4А ЦПКУ передбачено, що коли особа, яка має

підстави вважати, що її права порушені або існує реальна загроза їх по

рушення, має право звернутися до суду з заявою про вжиття запобіжних

заходів до пред'явлення позову. Про вжиття запобіжних заходів суд по

становляє ухвалу, в якій зазначає обрані запобіжні заходи, накладає

арешт на майно, що належить особі, щодо якої вжито запобіжні заходи,

і знаходиться в неї.

Під час розслідування справ, пов'язаних з поверненням боргу, відшко

дуванням заподіяної шкоди, несплатою податків, посадові особи слідчих

органів виносять постанову про арешт нерухомого майна. Посадові осо

би виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради ухвалюють

рішення про накладання заборони на відчуження земельних ділянок і

будівель при відчуженні земельних ділянок під будівництво визначених

об'єктів, якщо на цих ділянках розташовані житлові будинки, які нале

жать особам на праві приватної власності.

Державні та приватні нотаріуси при посвідченні правочинів, якими пе

редбачено накладання заборони на примірниках цих правочинів прова

дять посвідчувальний напис про заборону.

УВАГА. ДВС після винесення постанови про арешт майна боржника

надсилає реєстратору повідомлення за встановленим зразком про на

кладену заборону або арешт об'єктів нерухомого майна.

Відповідно до Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження

об'єктів нерухомого майна, затвердженого Наказом Мін'юсту від

09.06.1999 р. № 3/5 та зареєстрованого в Мін'юсті 10.06.1999 р. за №

364/3657 із змінами і доповненнями, що внесені наказами Мін'юсту від

31.08.1999 р. № 53/5, від 09.08.2000 р. № 33/5, від 21.09.2000 р. №

46/5, від 07.02.2002 р. № 7/5 та згідно з Інструкцією про вчинення но

таріальних дій нотаріусами України, накладання заборони реєструється

державними та приватними нотаріусами в реєстрі для реєстрації заборон.

У цьому ж реєстрі реєструються повідомлення судових і слідчих органів

про накладання арешту на нерухоме майно. Про накладені заборони та

арешти робиться запис у алфавітній книзі заборон відчуження і арештів

нерухомого майна.

Накладені заборони та арешти підлягають обов'язковій реєстрації у

Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна в поряд

ку, визначеному Положенням про Єдиний реєстр заборон відчуження

об'єктів нерухомого майна.

Єдиний реєстр – це комп'ютерна база даних, яка містить відомості про

таке: накладені заборони та арешти; зняття заборон та арештів; видані

довідки про відсутність або наявність заборон та арештів.

Держатель Єдиного реєстру – Міністерство юстиції України. Воно за

безпечує функціонування Єдиного реєстру.

Адміністратор Єдиного реєстру – державне підприємство "Інфор

маційний центр" Мін'юсту.

18 ЦЕНТР КОМЕРЦІЙНОГО ПРАВА

затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та

житлової політики України від 24.05.2001 р. № 127 п. 3.1, передбачено,

що на кожний об'єкт заводиться окрема інвентаризаційна справа і запро

ваджується літерування.

Заборона відчуження нерухомого майна триває доти, доки відповід

ний орган, що накладав заборону, не прийме рішення її зняти.

Після вирішення справи в суді або відмови від позову, коли відпадає

потреба у прийнятих запобіжних заходах, суди постановляють ухвалу

про зняття арешту або заборони на відчуження нерухомого майна. По

закінченні 15денного терміну, який надається для оскарження ухвали,

вона з відміткою про те, що ухвала вступила в законну силу, надси

лається реєстратору для зняття арешту, заборони.

ВРАХУЙТЕ. Про закінчення виконавчого провадження державний вико

навець виносить постанову, на підставі якої надсилає реєстратору повідо

млення за спеціальним зразком для зняття арешту та заборони на відчу

ження нерухомого майна (див. Додаток 4).

ПОРАДА. Слід вказати на те, що в разі часткового зняття заборони,

обов'язково треба зазначати конкретні об'єкти, на які накладено заборо

ну, оскільки неможливо зареєструвати зняття арешту з конкретної літери

об'єкту, якщо вона раніше не зазначена в повідомленні.

ЗУ "Про виконавче провадження" (ст. 59) передбачено, що в тому ви

падку, коли особа, яка вважає, що майно, на яке накладений арешт, на

лежить їй, а не боржнику, може звернутися до суду з позовом про виз

нання права на майно і про звільнення майна зпід арешту.

У цьому випадку суд приймає рішення і надсилає Реєстратору для знят

тя арешту та заборони на відчуження нерухомого майна, накладені ДВС.

Нотаріус знімає заборону відчуження нерухомого майна при одер

жанні повідомлення:

 банку, іншої юридичної особи про погашення позики;

 про припинення договору застави;

 про припинення договору іпотеки у зв'язку з набуттям іпотекодер

жателем права власності на предмет іпотеки;

 про припинення чи розірвання договору ренти, довічного утри

мання;

 про скасування рішення суду про оголошення фізичної особи по

мерлою або закінчення п'ятирічного терміну з часу видачі

свідоцтва про право на спадщину на майно особи, оголошеної по

мерлою;

 про смерть другого подружжя, що склали спільний заповіт;

 про скасування рішення суду про позбавлення батьків дитини

батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення

батьківських прав;

 про смерть відчужувача за спадковим договором або смерть дру

гого подружжя, що уклали спадковий договір;

 про відчуження майна, переданого під виплату ренти;

 в інших випадках, передбачених законом.

ВИКОНАВЧЕ ПРОВАДЖЕННЯ В УКРАЇНІ | АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ 21

 відомості про власника майна, щодо якого накладена заборона

відчуження або арешт;

 для фізичних осіб: прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання;

серія, номер та дата видача паспорта; ідентифікаційний номер;

 для юридичних осіб: найменування, юридична адреса, іден

тифікаційний номер (див. Додаток 1).

Реєстрація накладання заборони проводиться шляхом вчинення

напису про це на повідомленні установи банку, іншої юридичної особи

про видачу позики на будівництво, капітальний ремонт чи купівлю жит

лового будинку, квартири та на повідомленні про набрання чинності

рішення суду про позбавлення батьків дитини батьківських прав або

відібрання дитини без позбавлення батьківських прав. Один примірник

повідомлення з написом нотаріуса про надходження заборони надси

лається відповідній установі банку або іншій юридичній особі, що вида

ла позику, відповідному органу опіки і піклування, за місцем проживан

ня дитини, а другий – залишається у справах нотаріуса.

Накладення заборони за спадковим договором, договором ренти,

довічного утримання (догляду), застави нерухомого майна, проводиться

шляхом відповідного напису про це на договорі або свідоцтві про право

на спадщину.

За місцем відкриття спадщини одного із подружжя, які склали

спільний заповіт щодо майна, яке належить їм на праві спільної сумісної

власності, при одержанні повідомлення про смерть одного з них,

відповідно до вимог ст. 1243 ЦКУ нотаріус накладає заборону.

Про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчужен

ня державним виконавцем виноситься постанова і не пізніше наступного

дня надсилається повідомлення за спеціальним зразком нотаріальному

органу за місцем знаходження нерухомого майна. Після відповідної

реєстрації такого арешту на адресу ДВС нотаріальний орган надсилає

листповідомлення про занесення такої заборони до Єдиного реєстру

(див. Додатки 2, 3).

УВАГА. Оскільки спеціальним повідомленням, яке надсилається но

таріальному органуреєстратору, передбачено накладання арешту на

"все" або "окреме" майно, слід мати на увазі, що коли в Єдиний реєстр

буде внесено тип заборони "все майно", то в майбутньому реалізація

будьякого нерухомого майна, що належить боржникові, неможлива без

попередньої конкретизації нерухомого майна, яке передбачалось ареш

тувати до погашення боргу боржнику.

ПОРАДА. Державні виконавці, надсилаючи повідомлення про арешт

конкретного нерухомого майна за певною адресою, повинні зазначати

літеровку будівлі. Адже при реєстрації об'єктів нерухомого майна, що на

лежать як до житлових, так і нежитлових споруд, кожному з них при

своюється літера алфавіту. Назва нежитлової споруди, приміщень

змінюється відповідно до використання їх у виробничому процесі, а літе

рування споруд залишається незмінним. Відповідно до Інструкції "Про

порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна",

20 ЦЕНТР КОМЕРЦІЙНОГО ПРАВА

УВАГА. Якщо оцінити окремі предмети складно або якщо боржник чи

стягувач заперечує проти проведення державним виконавцем оцінки, ос

танній запрошує експерта (фахівця) для визначення вартості майна. Вит

рати на призначення експерта несе сторона, яка оспорює оцінку майна,

проведену державним виконавцем.

Для проведення оцінки нерухомого майна, транспортних засобів,

повітряних, морських, річкових суден та майна, вартість якого перевищує

сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, державний викона

вець залучає оцінювача, який здійснює свою діяльність відповідно до ЗУ

"Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в

Україні" від 12.07.2001 р. № 2658III.

ПОРАДА. Державний виконавець повідомляє про оцінку арештованого

майна сторони, які мають право оскаржити оцінку майна до суду в 10

денний термін від дня отримання повідомлення. Враховуючи те, що дер

жавний виконавець не володіє необхідними для правильної оцінки вар

тості майна знаннями, експерта (фахівця) слід залучати до опису майна,

не чекаючи оскарження з боку учасників виконавчого провадження. Пе

реваги таких дій викладено вище.

§ 2 Підготовка та проведення торгів по реалізації

рухомого майна

Реалізація арештованого майна, за винятком майна, вилученого за

законом з обігу та зазначеного в частині восьмій ст. 55 ЗУ "Про виконав

че провадження", здійснюється спеціалізованими організаціями, які залу

чаються на тендерній (конкурсній) основі, на підставі договорів між ДВС

та спеціалізованими організаціями шляхом його продажу на прилюдних

торгах, аукціонах. Порядок реалізації майна, зазначеного в частині

восьмій статті 55 Закону, визначається Міністерством фінансів України за

погодженням з НБУ, а іншого майна – Кабінетом Міністрів України.

При цьому боржник має право визначити, в якій послідовності слід

продавати майно. А в разі коли за продану частину майна буде отримано

суму, достатню для задоволення вимог стягувача, сплати виконавчого

збору, витрат на здійснення виконавчих дій та штрафу, подальший про

даж арештованого майна припиняється.

УВАГА. Вимоги боржника щодо черговості продажу майна не прийма

ються державним виконавцем, якщо внаслідок їх задоволення виник

нуть перешкоди чи додаткові труднощі для виконання або подовжить

ся його строк.

Якщо вартість майна перевищує 20000 грн., то документи на ре

алізацію такого майна передаються державним виконавцем до спеціалізова

ної торговельної організації через відповідний відділ ДВС Головного управ

ління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, об

ласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції.

Державний виконавець подає до відповідного відділу ДВС усі необхідні

документи на реалізацію майна. Вказаний відділ ДВС у 3денний термін з

моменту надходження зазначених документів, у разі відповідності їх чин

ВИКОНАВЧЕ ПРОВАДЖЕННЯ В УКРАЇНІ | АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ 23

При цьому ч. 1 ст. 537 ЦКУ встановлено, що боржник має право вико

нати свій обов'язок шляхом внесення належних з нього кредиторові гро

шей або цінних паперів у депозит нотаріуса у разі: 1) відсутності креди

тора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов'язання; 2)

ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття вико

нання або в разі іншого прострочення з їхнього боку; 3) відсутності пред

ставника недієздатного кредитора.

Тобто, вказаною статтею ЦКУ встановлено спеціальний спосіб виконан

ня зобов'язань.

Таким чином, у випадках, передбачених ч. 1 ст. 537 ЦКУ, нотаріус мо

же зняти заборону відчуження заставленого нерухомого майна за за

явою боржника, якщо цей боржник надасть нотаріусу докази відсутності

кредитора (його представника) у місці виконання зобов'язання або ухи

лення кредитора (його представника) від прийняття виконання чи в разі

іншого прострочення з їхнього боку, а також внесе в депозит нотаріусу

належні з нього кредиторові гроші або цінні папери.

Боржник надає нотаріусу як докази вищезазначеного ряд документів:

копію зобов'язання; копія договору застави; квитанцію про внесення у

депозит нотаріуса належних кредиторові грошей або цінних паперів, які

засвідчують повне і безумовне виконання зобов'язання, копію повідо

млення нотаріуса кредиторові про внесення боргу в депозит, копію заяви

боржника, переданої нотаріусом кредиторові, відповідно до ст. 84 ЗУ

"Про нотаріат", щодо вчинення цим кредитором необхідних дій по знят

тю заборони відчуження. Про зняття заборони відчуження, у зазначених

випадках, нотаріус письмово повідомляє кредитора.

Відповідно до чинного законодавства нотаріус є тим органом, який на

дає інформацію у вигляді довідок про відсутність заборони на відчужен

ня нерухомого майна з Єдиного реєстру, які є обов'язковим документом

при посвідченні визначених правочинів з нерухомим майном.

ЗУ "Про нотаріат" функцію реєстратора заборон надано нотаріусу. Після

введення в дію Єдиного реєстру дозвіл на внесення і отримання інфор

мації з єдиної комп'ютерної мережі відносно заборони надано держав

ним і приватним нотаріусам, які визначаються наказом обласного управ

ління юстиції.

Глава 1.2 Реалізація арештованого майна

§ 1 Оцінка майна боржника

Відповідно до ст. 57 ЗУ "Про виконавче провадження" оцінка майна борж

ника провадиться державним виконавцем, якщо вартість майна не переви

щує сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ринковими ціна

ми, які діють на день проведення оцінки, крім випадків, коли оцінка прова

диться за регульованими цінами, а також у разі оцінки нерухомого майна,

транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден.

22 ЦЕНТР КОМЕРЦІЙНОГО ПРАВА

Між спеціалізованою торговельною організацією та відділом ДВС, від

імені якого договір підписує начальник цього відділу ДВС, укладається

договір про надання послуг з реалізації арештованого майна. При пере

дачі арештованого майна (за винятком нерухомого) складається акт прий

манняпередавання, який є невід'ємною частиною договору про надання

послуг з реалізації арештованого майна.

Кошти, отримані від реалізації арештованого майна, вносяться на депо

зитний рахунок відділу, після чого державним виконавцем здійснюється

їх розподіл у відповідності до вимог Закону

Після реалізації арештованого майна або закінчення терміну ре

алізації майна після його переоцінки, спеціалізованою торговельною ор

ганізацією складається акт про виконання робіт, в якому вказуються по

несені цією організацією витрати, що підлягають відшкодуванню, з до

данням копій підтверджувальних документів. Акт про виконання робіт у

3денний строк з дня надходження коштів від покупця майна або закін

чення терміну реалізації майна після його переоцінки (разом із копіями

підтверджувальних документів) передається на затвердження начальнику

відповідного відділу ДВС.

Не пізніше наступного дня після надходження акта виконаних робіт він

підписується державним виконавцем, затверджується начальником

відповідного відділу ДВС і повертається спеціалізованій торговельній ор

ганізації.

Якщо майно не було реалізоване спеціалізованою торгівельною ор

ганізацією, то витрати відшкодовуються у термін не пізніше чотирьох

банківських днів з моменту підписання акта виконаних робіт на підставі

виставленого рахунку.

ВРАХУЙТЕ. У випадку, коли майно не реалізоване у встановленому по

рядку, і в разі потреби його подальшого зберігання державний виконавець

не пізніше п'яти днів з моменту закінчення строку реалізації майна після

його переоцінки повинен укласти договір відповідального зберігання.

§ 3 Порядок реалізації нерухомого майна

Звернення стягнення на нерухоме майно (наприклад, будинок,

квартиру, інше приміщення, земельну ділянку) провадиться у разі відсут

ності у боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в пер

шу чергу провадиться звернення стягнення на окрему від будинку зе

мельну ділянку, або інше приміщення, що належать боржникові.

В останню чергу звертається стягнення на жилий будинок чи квартиру.

Пов'язано це з необхідністю захисту конституційного права громадян на

житло та його недоторканість.

ВРАХУЙТЕ. Разом з жилим будинком стягнення звертається також

на прилеглу земельну ділянку, що належить боржникові.

У разі звернення стягнення на будинок, квартиру, приміщення, земель

ну ділянку державний виконавець запитує відповідні місцеві органи ви

ВИКОНАВЧЕ ПРОВАДЖЕННЯ В УКРАЇНІ | АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ 25

ному законодавству України, надсилає їх до відповідної спеціалізованої

торговельної організації для укладення з відділом ДВС договору про на

дання послуг з реалізації арештованого майна.

У разі виявлення невідповідності матеріалів вимогам чинного законо

давства України відповідний відділ ДВС Головного управління юстиції

Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласного,

Київського чи Севастопольського міського управління юстиції у 3денний

термін повертає ці документи до відділу ДВС, що їх надав, для приведен

ня їх у відповідність до вимог чинного законодавства України.

Якщо вартість майна перевищує 200 000 грн., то документи на ре

алізацію такого майна передаються державним виконавцем до

спеціалізованої торговельної організації після погодження з Міністер

ством юстиції України у такому порядку:

а) державний виконавець подає до відповідного відділу ДВС Голов

ного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній

Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського

міських управлінь юстиції всі необхідні документи на реалізацію

арештованого майна;

б) указаний відділ ДВС у 3денний термін з моменту надходження за

значених документів, у разі відповідності їх чинному законодав

ству України, надсилає їх копії до Департаменту ДВС Міністерства

юстиції України;

в) Мін'юст України в 5денний термін з моменту надходження зазна

чених документів, у разі відповідності їх чинному законодавству

України, надає погодження на укладення договору про надання

послуг з реалізації арештованого майна, про що письмово повідо

мляє відповідний відділ ДВС Головного управління юстиції

Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, облас

них, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції;

г) відповідний відділ ДВС у 3денний термін з моменту їх надходжен

ня надсилає зазначені документи до спеціалізованої торговельної

організації для укладення з відділом ДВС договору про надання

послуг з реалізації арештованого майна;

д) у разі виявлення невідповідності матеріалів вимогам чинного зако

нодавства України відповідний відділ ДВС Головного управління

юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим,

обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юс

тиції у 3денний термін повертає вказані документи до відділу ДВС,

що їх надав, а Мінюст України у 5денний термін – до відділу ДВС

Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Авто

номній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольсько

го міських управлінь юстиції для приведення їх у відповідність до

вимог чинного законодавства України.

УВАГА. Продукти та інші речі, що швидко псуються, передаються на

реалізацію негайно після накладення на них арешту.

24 ЦЕНТР КОМЕРЦІЙНОГО ПРАВА

Докладніше див. § 1 Глави 1.3

Цей акт державний виконавець подає на затвердження начальнику (за

ступнику начальника) відповідного відділу ДВС.

Затверджений начальником (заступником начальника) відділу ДВС акт

державний виконавець видає покупцеві, а копії акта надсилає стягува

чеві та боржникові. На підставі копії цього акта нотаріус видає покупцеві

свідоцтво про придбання нерухомого майна.

Прилюдні торги, за заявкою державного виконавця, в якій зазна

чається початкова вартість майна, що виставляється на торги, за експерт

ною оцінкою, проводить спеціалізована організація.

До заявки додаються:

1) копія виконавчого документа;

2) копія акта арешту майна;

3) документи, що характеризують об'єкт нерухомості;

4) копії документів, що підтверджують право власності або право ко

ристування нерухомим майном;

5) копія рішення про відведення земельної ділянки.

Акт про проведення прилюдних торгів затверджується начальником

відповідного відділу ДВС і є підставою для видачі відповідним органом

свідоцтва про право власності, яке є підставою для видачі відповідним

органом акта про право власності на земельну ділянку в порядку, перед

баченому законодавством.

ВРАХУЙТЕ. Порядок проведення прилюдних торгів з продажу арешто

ваного державними виконавцями нерухомого майна боржників визна

чається Тимчасовим положення про порядок проведення прилюдних

торгів з реалізації арештованого нерухомого майна. Положення затверд

жене Наказом Міністерства юстиції України 27.10.99 № 68/5 (зареєстро

ване в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 р. за № 745/4038),

із змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства юстиції.

Глава 1.3 Розподіл стягнутих сум та повернення

боржнику нереалізованого майна

§ 1 Розподіл стягнутих з боржника грошових сум

Грошові суми, одержані від реалізації майна боржника, розподіляють

ся в порядку встановленої законодавством черговості:

1. У першу чергу повертається авансовий внесок сторін та інших

осіб на проведення виконавчих дій.

Авансування витрат на виконавче провадження здійснюється на

підставі статті 48 ЗУ "Про виконавче провадження", згідно з якою

стягувач може за погодженням із державним виконавцем внести

на депозитний рахунок відповідного відділу ДВС певну грошову

суму для здійснення необхідних витрат або для покриття їх части

ни, якщо інше не передбачено цим Законом.

ВИКОНАВЧЕ ПРОВАДЖЕННЯ В УКРАЇНІ | АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ 27

конавчої влади та органи місцевого самоврядування (БТІ) про належність

зазначеного майна боржникові на праві власності та його вартість, а та

кож запитує нотаріальний орган, чи не перебуває це майно під арештом

Одержавши документальне підтвердження належності боржникові на

праві власності будинку чи іншого нерухомого майна, державний вико

навець накладає на них арешт шляхом опису і оцінки за їх вартістю на

момент арешту та надсилає нотаріальному органу за місцем знаходжен

ня майна вимогу про реєстрацію даного факту. Про накладення арешту

на будинок чи інше нерухоме майно, заставлене третім особам, держав

ний виконавець невідкладно повідомляє цих осіб.

У разі відсутності документів, що характеризують об'єкт нерухомості, у

зв'язку з чим його неможливо підготувати до реалізації, виготовлення та

ких документів здійснюється у встановленому порядку коштом стягувача.

Якщо стягувач у 20денний строк, від дня одержання відповідного повідо

млення державного виконавця, не авансує витрати на виготовлення доку

ментів, що характеризують об'єкт нерухомості, арешт з нього знімається.

Реалізація належних боржникові будинку, квартири та іншого нерухо

мого майна провадиться відповідно до закону шляхом продажу з при

людних торгів.

Звернення стягнення на предмет іпотеки і його реалізація для за

доволення вимог іпотекодержателя здійснюються відповідно до умов

іпотечного договору.

УВАГА. На майно, щодо якого встановлено іпотеку чи накладено заборону

на відчуження, не може бути звернено стягнення для задоволення вимог стя

гувачів, які не є іпотекодержателями згідно із ЗУ "Про іпотечне кредитування,

операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати".

У разі звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого

напису нотаріуса на нотаріально посвідчених примірниках іпотечного до

говору та договору про іпотечний кредит чи на нотаріально посвідчених

копіях цих документів або за рішенням суду орган ДВС здійснює ре

алізацію предмета іпотеки в порядку, встановленому іпотечним догово

ром. Відчуження предмета іпотеки здійснюють органи ДВС.

Після повного розрахунку покупця за придбану нерухомість на підставі

протоколу про реалізацію предмета іпотеки та документів, що підтверд

жують розрахунок за придбану нерухомість, державний виконавець

складає акт про реалізацію предмета іпотеки.

В акті зазначається:

1) ким, коли і де провадилася реалізація предмета іпотеки;

2) коротка характеристика реалізованої нерухомості;

3) прізвище, ім'я та по батькові (найменування юридичної особи), ад

реса покупця;

4) сума коштів, внесена за придбану нерухомість;

5) прізвище, ім'я та по батькові (назва юридичної особи) боржника,

його адреса;

6) дані про правовстановлювальні документи, що підтверджують пра

во власності на предмет іпотеки.

26 ЦЕНТР КОМЕРЦІЙНОГО ПРАВА

Більш докладно дивиться § 6 Глави 1.1 посібника.

цями рішень про стягнення коштів за державним обов'язковим особис

тим страхуванням, та з осіб, звільнених від його сплати відповідно до за

конодавства, а також за виконавчими документами про конфіскацію май

на, стягнення періодичних платежів, стягнення виконавчого збору, накла

дення арешту на майно для забезпечення позовних вимог.

УВАГА. Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься ЛИШЕ

ПРИ ПЕРШОМУ НАДХОДЖЕННІ виконавчого документа державному вико

навцю, копія постанови направляється боржнику. При наступних

пред'явленнях до виконання виконавчого документа державно

му виконавцеві виконавчий збір не стягується!!!

Кошти виконавчого збору спрямовуються у спеціальний фонд виконав

чого провадження. Постанова про стягнення виконавчого збору може бу

ти оскаржена до суду в 10денний строк. У разі закриття виконавчого

провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню

на підставі виконавчого документа, виконавчий збір повертається борж

никові відділами ДВС. Повернення коштів здійснюється в порядку, визна

ченому Міністерством юстиції України.

Про винесення постанови про стягнення виконавчого збору та про суми

виконавчого збору, фактично стягнуті за цією постановою, державним ви

конавцем робиться відмітка на зворотному боці виконавчого документа.

Ці записи при поверненні виконавчого документа або скеруванні його до

іншого відділу ДВС скріпляються підписом начальника відповідного

відділу ДВС та печаткою цього відділу. Записи про наступні стягнення сум

виконавчого збору або повне його стягнення виконуються відповідними

відділами ДВС, куди виконавчий документ надійшов для подальшого ви

конання разом з постановою про стягнення виконавчого збору.

За постановами про стягнення виконавчого збору виконавчі

провадження не заводяться, виконавчий збір не береться, постаM

нова приєднується до виконавчого провадження, щодо якого виM

несено цю постанову. Виділення постанови про стягнення виконавчо

го збору в окреме виконавче провадження допускається в разі винесен

ня постанови про закінчення виконавчого провадження, щодо якого бу

ло винесено постанову про стягнення виконавчого збору. При виконанні

цієї постанови виконавчий збір не береться.

УВАГА. Відповідно до вимог частини першої статті 43 із змінами, внесе

ними згідно із Законом № 1255IV від 18.11.2003 р., виконавчий збір стя

гується ПРОПОРЦІЙНО фактично задоволеним вимогам стягувача.

Розподіл грошових сум у черговості, вказаній у частині першій цієї

статті, здійснюється в міру їх стягнення.

УВАГА. Сума, що залишилася після повного виконання рішення, вико

ристовується на сплату штрафів, накладених на боржника під час вико

навчого провадження. Сума, що залишилася після сплати штрафів, по

вертається боржникові.

ВРАХУЙТЕ. У разі недостатності суми, стягненої з боржника для задово

лення всіх вимог за виконавчими документами, ця сума розподіляється

державним виконавцем між стягувачами в порядку черговості, встанов

леної цією статтею.

ВИКОНАВЧЕ ПРОВАДЖЕННЯ В УКРАЇНІ | АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ 29

2. У другу чергу компенсуються витрати ДВС на здійснення вико

навчих дій, не покриті авансовим внеском сторін та інших осіб.

Відповідно до статті 45 Закону витратами виконавчого провадження

є витрати органів ДВС на організацію та проведення виконавчих дій

щодо забезпечення примусового виконання рішень. Витрати вико

навчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного

бюджету України та коштів виконавчого провадження, які викорис

товуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Кошти виконавчого провадження складаються з:

a) коштів виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку,

встановленому статтею 46 Закону;

б) авансового внеску стягувачів на проведення виконавчих дій

згідно із статтею 48 Закону;

в) стягнутих з боржника витрат на проведення виконавчих дій;

г) інших надходжень, що не суперечать законодавству.

До витрат на організацію та проведення виконавчих дій належать

кошти, витрачені на:

1) перевезення, зберігання і реалізацію майна боржника;

2) оплату праці експертів, перекладачів та інших осіб, залучених

у встановленому порядку до провадження виконавчих дій;

3) поштовий переказ стягувачеві стягнених аліментних сум;

4) розшук боржника, його майна або розшук дитини;

5) оголошення в засобах масової інформації;

6) інші необхідні витрати для забезпечення належної організації

виконання рішень органами ДВС.

УВАГА. Про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією

та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить

постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу

ДВС. Постанова про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з ор

ганізацією та проведенням виконавчих дій, може бути оскаржена

сторонами до суду в 10денний строк.

3. У третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується ви

конавчий збір.

Виконавчий збір стягується з боржника постановою державного вико

навця, яка затверджується начальником відповідного відділу ДВС у разі

невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його ви

конання, в розмірі десяти відсотків від належної до стягнення суми або

вартості майна боржника, яке підлягає передачі стягувачу за виконавчим

документом, а за невиконання рішення немайнового характеру – в

розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із

боржникагромадянина і в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мініму

мів доходів громадян – з боржникаюридичної особи.

Виконавчий збір не стягується із страховиків, які здійснюють державне

обов'язкове особисте страхування, при виконанні державними виконав

28 ЦЕНТР КОМЕРЦІЙНОГО ПРАВА

особи, яка засвідчена у встановленому порядку, стягнуті грошові суми

можуть бути перераховані на інші належні стягувачу рахунки.

Грошові суми, стягнуті державним виконавцем до Державного бюдже

ту України або місцевих бюджетів, перераховуються в порядку, встанов

леному Державним казначейством України.

УВАГА ЗАБОРОНА. Виплата стягувачеві стягнутих сум готівкою або ви

плата стягнутих сум іншим особам, які не є стягувачами (крім виплати

грошових сум заставодержателю, який не є стягувачем, згідно із статтею

52 ЗУ "Про виконавче провадження"), не допускається.

Забороняється використовувати стягнуті з боржників грошові суми, які

підлягають виплаті стягувачам, на інші, ніж встановлені статтею 441 За

кону, цілі, а також звертати на них стягнення для виплати іншим особам,

які не є стягувачами за виконавчими документами, при примусовому ви

конанні яких ці суми стягнуто.

При цьому відповідно до змін внесених згідно із ЗУ № 1095IV від

10.07.2003 р., встановлено правило про те, що стягнуті з боржника грошові

суми не витребувані стягувачем протягом трьох років з дня їх зарахуван

ня на депозитний рахунок органу ДВС, зараховуються до Державного бюд

жету України у порядку, встановленому Державним казначейством України.

§ 2 Порядок задоволення вимог стягувача за рахунок майна,

що залишилося після реалізації та повернення боржнику

нереалізованого майна

ВРАХУЙТЕ. У випадку, коли передане торгівельним організаціям майно

не продане протягом двох місяців, воно підлягає переоцінці у термін не

більше 10 днів.

Державний виконавець переоцінює майно за участю представника

торгівельної організації у присутності стягувача і боржника чи їх пред

ставників та в строк не більше 5 днів передає акт переоцінки майна

торгівельній організації. При цьому слід враховувати, що неявка стягува

ча або боржника не є підставою для припинення дії державного виконав

ця з переоцінки майна. Якщо ж у місячний строк після переоцінки май

но не буде продане торгівельною організацією, державний виконавець

повідомляє про це стягувача і пропонує йому визначитися щодо зали

шення за собою непроданого майна.

Якщо стягувач виявив бажання залишити за собою непродане майно,

то він зобов'язаний у 15денний строк від дня повідомлення державного

виконавця про виявлення бажання залишити за собою непродане майно,

внести на депозитний рахунок відділу ДВС різницю між вартістю непро

даного майна та сумою коштів, які підлягають стягненню на його користь,

якщо вартість непроданого майна перевищує суму боргу, яка підлягає

стягненню за виконавчим документом. З перерахованих стягувачем

коштів оплачуються витрати, пов'язані з проведенням виконавчих дій,

стягується виконавчий збір, а залишок коштів повертається боржнику.

УВАГА. Майно передається стягувачу за оцінкою, за якою воно було

передане на реалізацію.

ВИКОНАВЧЕ ПРОВАДЖЕННЯ В УКРАЇНІ | АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ 31

У першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги про

стягнення з вартості заставленого майна.

У другу чергу задовольняються вимоги щодо стягнення аліментів,

відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням

здоров'я, а також у зв'язку з втратою годувальника.

У третю чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з тру

довими правовідносинами, після чого задовольняються вимоги щодо

збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, вимоги щодо ви

плати наданої адвокатами юридичної допомоги, виплати винагороди, що

належить автору за використання його твору, відкриття, винаходу, про

мислового зразка, на які видано відповідні свідоцтва.

Після повного задоволення зазначених вимог задовольняються вимоги

громадян із соціального страхування та вимоги громадян про відшкоду

вання збитків, заподіяних їх майну злочином або адміністративним пра

вопорушенням.

У четверту чергу задовольняються вимоги щодо податків і неподаткових

платежів до бюджету, вимоги органів страхування з обов'язкового страхуван

ня (крім вимог щодо збору на обов'язкове державне пенсійне страхування).

У п'яту чергу задовольняються всі інші вимоги.

УВАГА. Вимоги стягувачів кожної наступної черги задовольняються

після повного задоволення вимог стягувачів попередньої черги.

У разі недостатності стягненої суми для повного задоволення усіх вимог

однієї черги ці вимоги задовольняються пропорційно належній кожному

стягувачеві сумі. Вимоги стягувачів щодо виплати заборгованості із за

робітної плати задовольняються в порядку календарного надходження

виконавчих документів. Стягнута з боржника сума розподіляється між

стягувачами згідно з виконавчими документами, за якими відкрито вико

навчі провадження і закінчився встановлений державним виконавцем

строк для добровільного виконання рішення, на день зарахування стяг

нутої суми на депозитний рахунок відділу ДВС.

ВРАХУЙТЕ, що грошові суми, стягнені з боржника як такі, що належать

до виплати стягувачам, зараховуються державним виконавцем на депо

зитний рахунок відповідного органу ДВС.

Лише за письмовою заявою стягувачаMфізичної особи стягнуті

грошові суми можуть бути перераховані державним виконавцем на ра

хунок стягувача в банку або в іншій фінансовій установі чи перераховані

на адресу стягувача поштовим переказом. При цьому поштовий переказ

стягувачеві стягнених грошових сум здійснюється за його рахунок, крім

переказу аліментних сум.

За відсутності такої заяви державний виконавець для видачі стягнутих

сум виписує на ім'я стягувача чек, який підписується начальником

відповідного органу ДВС та скріплюється печаткою цього органу, за яким

стягувач одержує належні йому грошові суми в установі банку. Зазначений

чек видається особисто стягувачеві або його представнику під розписку.

СтягувачамMюридичним особам стягнуті суми перераховуються

державним виконавцем у встановленому порядку на їх рахунки, вказані

у виконавчих документах. За письмовою заявою стягувачаюридичної

30 ЦЕНТР КОМЕРЦІЙНОГО ПРАВА

РОЗДІЛ 2.

ВЗАЄМОДІЯ ДЕРЖАВНОЇ

ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ

З БАНКАМИ

Глава 2.1 Надання банками органам ДВС

на їх вимогу інформації щодо клієнтів,

яка є банківською таємницею

Взаємодія ДВС з банками здійснюється в основному за трьома напрям

ками. Перше – надання банками органам ДВС на їх вимогу інформації по

клієнтам, що є банківською таємницею. Другий – виконання банками

платіжних вимог органів ДВС про примусове списання боргу з

банківських рахунків боржників. Третій – виконання банками постанов

органів ДВС про арешт коштів, що знаходяться на рахунках боржників.

У своїй діяльності банківські установи керуються в першу чергу ЗУ "Про

банки та банківську діяльність" (далі – закон про банки), "Про платіжні си

стеми та переказ грошей в Україні" та нормативноправовими актами НБУ.

Відповідно до вказаного закону банк – це юридична особа, яка має ви

ключне право на підставі ліцензії НБУ здійснювати у сукупності такі опе

рації: залучати у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та

розміщувати зазначені кошти від свого імені, на власних умовах та на

власний ризик, відкривати та вести банківські рахунки фізичних та юри

дичних осіб.

Банківські рахунки юридичні та фізичні особи відкривають відповідно

до вимог Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття ра

хунків у національній та іноземних валютах, затвердженої Постановою

Правління НБУ 12.11.2003 р. № 492 та зареєстрованої в Мін'юсті

17.12.2003 р. за № 1172/8493.

УВАГА. Порядок відкриття банками рахунків юридичним та фізичним

особам, використання коштів за ними, порядок їх закриття визна

чається вказаною Інструкцією.

ВРАХУЙТЕ. Чинним законодавством України не обмежено кількість ра

хунків, які юридичні та фізичні особи можуть відкрити в одному чи

кількох банках.

Відповідно до ст. 1067 ЦКУ днем відкриття поточного рахунку юридич

ній чи фізичній особі вважається дата укладення договору банківського

рахунку.

УВАГА. Поточні та вкладні (депозитні) рахунки суб'єктів підприємниць

кої діяльності (юридичних осіб та фізичних осібпідприємців) у обов'язково

му порядку підлягають реєстрації в органах державної податкової служби.

ВИКОНАВЧЕ ПРОВАДЖЕННЯ В УКРАЇНІ | АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ 33

Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу державний

виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником

відповідного відділу ДВС. За фактом такої передачі державним виконав

цем складається акт. Постанова і акт є підставою для подальшого оформ

лення стягувачем права власності на це майно.

УВАГА. Якщо стягувач у 15денний строк письмово не заявить про

своє бажання залишити за собою непродане майно, арешт з майна

знімається, воно повертається боржникові, а виконавчий документ у

разі відсутності у боржника іншого майна, на яке може бути звернене

стягнення, повертається стягувачеві без виконання.

32 ЦЕНТР КОМЕРЦІЙНОГО ПРАВА

банківську таємницю щодо фізичних осібнепідприємців. Викладене

свідчить, що банки не мають право надавати органам ДВС на їх вимо

гу інформацію, яка містить банківську таємницю щодо фізичних осіб.

Вказана інформація відповідно до п.1 ст.62 може бути надана з письмо

вого дозволу власника такої інформації та за рішенням суду.

ПОРАДА. Таке рішення суду або письмовий дозвіл власника інформації

повинен бути доданий до відповідної вимоги органу ДВС.

УВАГА. Вказана стаття закону містить також виключні правила, яким має

відповідати вимога ДВС на отримання інформації: бути викладеною на

бланку державного органу встановленої форми; бути наданою за підпи

сом керівника державного органу (чи його заступника), скріпленого гер

бовою печаткою; містити передбачені ЗУ "Про банки та банківську

діяльність" (п.6 ст.62) підстави для отримання інформації; містити поси

лання на норми закону, відповідно до яких державний орган має право

на отримання такої інформації – ст. 5, 6 ЗУ "Про виконавче проваджен

ня". Недотримання хоча б одного з наведених правил є підставою для

банку для правомірної відмови в наданні інформації.

Глава 2.2 Виконання банками платіжних вимог

органів ДВС про примусове списання боргу

з банківських рахунків боржників та постанов

про арешт коштів, що знаходяться на рахунках

боржників

Відповідно до ст. 59 закону про банки арешт на майно або кошти банку,

що знаходяться на його рахунках, а також арешт на кошти та інші цінності

юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, накладається за по

становою державного виконавця у випадках, передбаченими законами

України. Звільнення майна зпід арешту здійснюється за постановою орга

ну, який прийняв рішення про накладення арешту або за рішенням суду.

Вказаною статтею забороняється накладати арешт на кореспондентські ра

хунки банку або зупиняти операції за цими рахунками. Адже на вказано

му рахунку містяться не тільки кошти банкуборжника, а й кошти клієнтів

банку, що не є боржниками. Механізм накладення банками арешту на

кошти клієнтів зазначений у главі 10 Інструкції "Про безготівкові розрахун

ки в Україні в національній валюті", затвердженої постановою Правління

НБУ 21.01.2004 р. № 22 та зареєстрованої в Мін'юсті 29.03.2004 р. за №

377/8976 (далі – Інструкція про безготівкові розрахунки).

Як зазначалося вище, вказана Інструкція набрала чинності 09.04.2004

року та розроблена відповідно до нового ЦКУ. В п. 10.1 Інструкції зазна

чено, що обмеження права клієнта щодо розпорядження коштами, які

зберігаються на його рахунках, відповідно до ст. 1074 ЦКУ не допус

кається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунками за

рішенням суду у випадках, встановлених законом. Слід зазначити, що са

ме вказана норма нового ЦКУ суперечить ст. 59 закону про банки та ст.

ВИКОНАВЧЕ ПРОВАДЖЕННЯ В УКРАЇНІ | АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ 35

Датою початку видаткових операцій за рахунком підприємців є дата от

римання банком повідомлення про взяття рахунку на облік органом дер

жавної податкової служби. Банківські рахунки – поточні, вкладні (депо

зитні) фізичних осіб в органах державної податкової служби не облікову

ються.

ПОРАДА. Таким чином достовірну інформацію про наявність рахунків

у боржникаюридичної особи або фізичної особипідприємця виконавча

служба може одержати в органах податкової служби.

Відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку комерційних

банків України, затвердженому постановою Правління НБУ № 191 від

17.06.1997 р. банківські рахунки, на яких обліковуються клієнтські кош

ти (що на них може бути накладено арешт) мають відповідні балансові

номери та можуть бути відкриті клієнтам у різних кодах валют:

національній валюті України – код валюти – 980, доларах США – код ва

люти – 840, Євро – код валюти – 978, англійських фунтів стерлінгів – код

валюти – 826, російських рублях – код валюти – 643 та інші.

Закон про банки зобов'язує банки забезпечити збереження банківської

таємниці. За розголошення відомостей, які становлять банківську таємни

цю винні особи притягуються до юридичної відповідальності відповідно

до чинного законодавства України.

Банківська таємниця – це інформація щодо діяльності та фінансового

стану клієнта, яка стала відома банку в процесі обслуговування клієнта та

взаємовідносин з ним чи з третіми особами при наданні послуг банку і роз

голошення якої може завдати клієнту матеріальної чи моральної шкоди.

Банківською таємницею, зокрема, є: відомості про стан рахунків, у то

му числі стан кореспондентських рахунків банків у НБУ; операції, які бу

ли проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди;

фінансовоекономічний стан клієнта; система охорони банку та клієнтів;

інформація про організаційноправову структуру юридичної особи

клієнта, її керівників, напрями діяльності; відомості стосовно ко

мерційної діяльності клієнтів чи комерційної таємниці, будьякого про

екту, винаходів, зразків продукції та інша комерційна інформація;

інформація щодо звітності по окремому банку, за винятком тієї, що

підлягає опублікуванню; коди, що використовуються банками для захи

сту інформації.

УВАГА. Ст. 62 закону про банки передбачено порядок розкриття

банківської таємниці. Зокрема п. 6 згаданої статті передбачено, що

інформація щодо юридичних осіб та фізичних осібпідприємців, яка

містить банківську таємницю, розкривається банками на письмову вимо

гу органам ДВС з питань виконання рішень судів стосовно стану (на

явність рахунку, наявність коштів на рахунку, наявність арештів) ра

хунків конкретної юридичної особи або фізичної особисуб'єкта

підприємницької діяльності.

ПОРАДА. У вимозі мають бути зазначені назва (код ЄДРПОУ) юридичної

особи та прізвище, повне ім'я та по батькові фізичної особипідприємця.

Відповідно до п. 2 вказаної статті на письмову вимогу суду або за

рішенням суду банками може бути надана інформація, яка містить

34 ЦЕНТР КОМЕРЦІЙНОГО ПРАВА

навця щодо звільнення коштів зпід арешту. Якщо до банку надходить

платіжна вимога про примусове списання коштів за іншим виконавчим

документом, банк таку платіжну вимогу повертає без виконання. В разі

надходження до банку платіжної вимоги на примусове списання коштів

за тим виконавчим документом, для забезпечення виконання якого на ко

шти клієнта накладено арешт, банк виконує її в повній або частковій сумі

в межах наявної на арештованому рахунку сумі.

Примусове списання коштів з рахунків клієнтів банки здійснюють у

відповідності до вимог ст. 1071 ЦКУ, ст. 59 закону про банки, глави 5

Інструкції про безготівкові розрахунки "Примусове списання коштів на

підставі виконавчих документів, що видані судами".

ВРАХУЙТЕ. Слід звернути увагу на такі слова у назві наведеної глави – "ви

конавчих документів, що видані судами". Ці слова засвідчують, що банки

не повинні виконувати виконавчі написи нотаріусів, визнану у вста

новленому порядку претензію, постанови державного виконавця про

стягнення виконавчого збору тощо. Для примусового списання коштів

стягувач оформляє щонайменше у трьох примірниках платіжну вимогу за

формою, яка наведена в додатку 4 Інструкції, згідно з вимогами щодо за

повнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8

Інструкції. В реквізиті "Призначення платежу" платіжної вимоги стягувач по

винен зазначити назву, дату видачі та номер (якщо він присвоєний) вико

навчого документа, виданого тільки на підставі рішення суду. Виконавчий

документ, на підставі якого оформлено платіжну вимогу до банку не по

дається. Платіжна вимога стягувачем подається до банку, що його обслу

говує, разом із двома примірниками реєстру платіжних вимог за формою,

наведеною в додатку 9 до Інструкції, реквізити якого заповнюються згідно

з вимогами, що викладені в додатку 8 Інструкції. Банк, що обслуговує стя

гувача, приймає платіжні вимоги протягом 10 календарних днів від дати їх

складання, а банк платника – протягом 30 календарних днів від дати їх

складання. Якщо стягувач сам надсилає до банку платника платіжну вимо

гу на примусове списання коштів, то банк, що обслуговує стягувача, повер

тає стягувачу всі примірники платіжної вимоги та не менше ніж один

примірник реєстру. Перший примірник реєстру платіжних вимог із напи

сом про одержання примірників платіжної вимоги, засвідчений підписом

стягувача, залишається в банку, що обслуговує стягувача.

Якщо платник і стягувач обслуговуються в різних банках, то банк, що

обслуговує стягувача, надсилає банку платника щонайменше два

примірники платіжної вимоги на примусове списання коштів (один з

яких перший). Крім того, стягувачу повертається не менше ніж один

примірник платіжної вимоги та реєстру платіжних вимог.

УВАГА. Пункти 5.9 та 5.10 Інструкції передбачають, що банк платника

приймає до виконання платіжну вимогу стягувача незалежно від наяв

ності достатнього залишку коштів на рахунку платника. У разі недостат

ності коштів на рахунку платника банк виконує платіжну вимогу в межах

залишку коштів згідно з главою 2 Інструкції. Часткову оплату платіжної

вимоги банк оформляє меморіальним ордером, у реквізиті "Призначен

ня платежу" якого зазначає номер і дату платіжної вимоги, що її частково

ВИКОНАВЧЕ ПРОВАДЖЕННЯ В УКРАЇНІ | АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ 37

50 ЗУ "Про виконавче провадження", в яких зазначено, що рішення про

арешт майна (коштів) може прийматися самою виконавчою службою. На

практиці вказані норми законодавства банки застосовують неоднаково. Є

банки, які виконують постанови виконавчої служби про накладення аре

шту на кошти, винесені виконавчою службою на підставі рішення суду

про стягнення коштів. Але є банки, які виконують постанови виконавчої

служби про накладення арешту на кошти, винесені виконавчою служ

бою, виключно на підставі рішення суду про накладення арешту на кош

ти клієнта. Очевидно, що ст. 59 закону про банки, ст. 50 закону про ви

конавчу службу необхідно відкоригувати відповідно до прийнятого ново

го ЦКУ. Однак, деякі фахівці зазначають, що новий ЦКУ відповідно до йо

го ст.1 взагалі не поширюється на правовідносини, що укладаються між

банком та виконавчою службою при виконанні постанов про арешти, і то

му слід керуватися виключно законом про банки та законом про вико

навчу службу. Вирішити викладені спори може тільки суд у встановлено

му порядку.

Відповідно до вимог Інструкції арешти можуть накладатися виконав

чою службою на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку без за

значення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в поста

нові. Якщо в постанові не зазначений конкретний номер рахунку, а зазна

чено, що арешт накладається на кошти, які є на всіх рахунках, то для за

безпечення суми, визначеної постановою, арешт, залежно від наявної су

ми, накладається на кошти, що є на всіх рахунках клієнта, які відкриті в

банку. Постанови банком виконуються негайно.

УВАГА. Однак, якщо постанова до банку надійшла після операційного

дня, то банк ставить на постанові штамп "вечірня", і забезпечує ви

конання цієї постанови у межах залишків коштів на рахунку на поча

ток наступного операційного дня.

Якщо постанова оформлена з порушенням законодавства України, то

банк не пізніше наступного робочого дня повертає постанову державно

му виконавцю разом з листом про причину повернення з обов'язковим

посиланням на нормативний акт, який порушено.

ВРАХУЙТЕ. На практиці найпоширеніиими підставами для повернення

постанов про арешти є такі: відсутність печатки на підписі начальни

ка відділу ДВС, відсутність дати, помилки в назві банку, назві клієнта,

номері рахунку (якщо його вказують), номері коду ЄДРПОУ клієнта.

Слід зазначити, що відповідно до вказаної Інструкції банки зобов'язані

приймати, обліковувати, виконувати всі постанови про арешт коштів

клієнта які надходять до банку в порядку їх надходження. Не пізніше на

ступного дня банк зобов'язаний повідомити виконавчу службу про

"відсутність" та "недостатність"(є кошти, але їх менше, ніж зазначено у по

станові) коштів на рахунку клієнта. Якщо на рахунку кошти є в повній

сумі арешту, то банк про це не зобов'язаний повідомляти виконав

чу службу. Кошти на арештованому рахунку клієнта забороняється вико

ристовувати до надходження платіжної вимоги на примусове списання

коштів за тим виконавчим документом суду, для забезпечення виконання

якого накладався арешт, або до отримання постанови державного вико

36 ЦЕНТР КОМЕРЦІЙНОГО ПРАВА