Музейний вісник Науково-теоретичний щорічник. №10

Подождите немного. Документ загружается.

МУЗЕЄЗНАВСТВО

си – «витинанки» На Київщині (типовий інтер’єр для правобережних районів

України) балки стелі прикрашувались «безконечником» – хвилястою лінією

(«кривулькою») із ритмічно розташованими по обидва боки від неї кольоровими

плямами («крапками», «квітками», «листочками», «виноградом», «сливками»

тощо) Мальовані композиції узгоджувалися із кольором традиційного вбрання

цих районів

В побуті відображався і космологізм мислення людини Образ дому відповідав

образу світу Вертикальна структура житла ототожнювалась з трьома сферами:

небесною, наземною, підземною Архітектурний декор був тією ланкою, яка

пов’язувала частини внутрішнього та зовнішнього простору При оздобленні

інтер’єру використовували принцип виділення границь Так сволок був межею

між «передньою» та «задньою» частинами дому За звичаєм гість ніколи не захо-

див за сволок без запрошення хазяїв дому Матиці надавалося ще таке символічне

значення: «В «Слове о полку Игореве» кн Святослав видит зловещий сон, что в

его тереме златоверхом доски без кнеса (Уже дѣскы безъ кнѣса въ моемъ теремѣ

златоврѣсѣмъ [18, с 112]), т е без сволока или матицы Если терем был златовер-

хий, то, вероятно, и сволок был не простой, а с какими-нибудь украшениями или

надписями И в настоящее время народ верит, что если приснится, что падает

сволок или доски без сволока, в доме кто-нибудь умрет» [19, c 202] «Очевидно,

в забобонах Русі зруйнований князьок означав нещастя, загибель Не виключно,

що дане місце сну Святослава якось пов’язане з похоронними звичаями дохристи-

янських часів Щоб душі померлого, яка може шкодити живим, заплутати шляхи

назад, мерця виносили не через двері, а через розібраний поміст Так, зокрема,

виносили з княжого будинку в 1015 р тіло Володимира Святославовича Можли-

во, що раніше виносили тіло з примітивних жител-напівземлянок через отвір у

розібраній стелі-даху» [18, с 499]

Таким чином, сволоку відводилась особлива роль у народному житті Це

відображалося в одному із головних обрядів «сволоковщині», який супроводжував

будівництво хати у багатьох районах України На початку XX ст були зафіксовані

випадки «будівельної» жертви під сволок: під голову закладали ладан, а під глухий

кінець – хліб з сіллю, гроші та вовну, покривали кожухами або хустинками й обе-

режно підіймали на стіни і намагалися не бити, «бо буде голова у хазяїна боліти,

або часто чадітиме» Під час обрядодій відбувалася розмова хазяїна з майстрами:

«Дай же, Господи, щоб нам благополушно прожить у новому домі: мені і хазяйці і

моєму чадові, щоб ми діждали поженіть у новому домі і пооддавать і щоб Господь

хранив і пожаром і худим случаєм», – говорив хазяїн, а майстри йому відповідали:

«Господи, поможи і благослови І пресвятая Богородице, помоли свого Сина за

сей дом, щоб Господь дав їм благополушну жизнь І святой ангол, моли пресвятую

Богородицю за сей дом» [15, с 139] Зміст цієї розмови перекликався із словами

надписів на сволоках

Сволок із колекції Запорізького краєзнавчого музею вирізаний з дерева (дуб),

має довжину 495 см, висоту 30 см, уступчастий Вздовж всієї довжини проходить

напис: «БЛАГОСЛОВЕНИЕМ БОГА ОТЦА ИЗВОЛЕНИЕМ СЫНА И ДЕЙСТВИЕМ

СВЯТОГО ДУХА, СОДЕЯН ДОМ СЕЙ РАБОМ БОЖИМ СВЯЩЕННОИЕРЕЕМ

СИМЕОНОМ ПЕТРОВИЧЕМ КРЕСТОВИМ КРИЛОВСКИМ НАМЕСТНИКОМ

1719 ГОДА МАРТА 20 ДНЯ» (рис 1)

 Посередині сволоку знаходиться зображення

хреста Над ним майже непомітний напис: «ІНЦІ», зверху ліворуч хреста – «І С»,

Автор висловлює щиру подяку Дровосєковій О. В. за виконання ілюстрацій.

Сволок із колекції Запорізького краєзнавчого музею

Рис. 1. Сволок. Загальний вигляд та напис

Яценко С. П.

МУЗЕЙНИЙ ВІСНИК

праворуч «Х С»; знизу зліва – «Н І», праворуч – «К А» На нижній стороні, у

центрі сволок орнаментовано однією великою шестипелюстковою розеткою

(d – 16,5 см), яка замкнута в коло пояском з зигзагоподібною лінією Навколо

неї розташовано шість маленьких (d – 7 – 7,2 см) З кожного краю також є по

розетці (d – 11 см) Техніка – контурне та тригранне різьблення

В орнаменті на сволоку можна простежити поєднання та трансформацію

символів архаїчних часів та християнських вірувань (рис 2) Згідно з Б О Риба-

ковим: «… с культом верховного небесного божества связан определенный

символ – «колесо Юпитера» с шестью спицами Круг с шестилепестковой

розеткой внутри, «громовой знак» был полисемантичен: он выражал и идею

солнца («вещь бо есть солнце свету»), и идею «белого света», всей Вселенной

Солнце в народном искусстве могло обозначаться разными способами (круг,

крест, крест в круге, круг с восьмилепестковой или шестилепестковой розет-

кой), но понятие «белого света», идентичное понятию Рода, выражалось только

шестилепестковой розеткой, только колесом с шестью спицами» [20, сс 307,

455, 456, 457] Цей символ розміщували на найвищих місцях будівлі, в тому

числі і на сволоках Інколи композиція була із декількох сонць, які як би біжать

одне за одним, а центральне місце займало «колесо Юпитера» – «Білий Світ»

В християнстві «неосяжаемому и неисповедимому» Світу був протиставлений

Ісус Христос: «Опять говорил Иисус к народу и сказал им: Я – свет миру; кто

последует за Мною, тот не будет ходить во тьме, но будет иметь свет жизни»

(Евангелие от Иоанна, гл VIII, 12) Язичництво було системою світогляду, основу

якої становили поняття закону гармонії суспільства і природи, пов’язані з ідеєю

універсального колообігу і зодіакальною моделлю Всесвіту Воно відбивало

найважливіші сторони господарської, духовної сфер давніх суспільств та їхнього

природного оточення і тому тогочасна символіка є одним із найважливіших дже-

рел у вивченні давнини У народному середовищі поняття «Род» зустрічалося до

самого кінця XIX сторіччя «Колесо Юпитера» трансформувалося в монограму

Ісуса Христа

Різьблений сволок з написом з українського житла початку XVIII сторіччя

є унікальним експонатом, своєрідною знаковою системою, яка свідчить про

збереження та переплетіння в народній пам’яті архаїчних та християнських

вірувань Предмет надає змогу ознайомитися як з конструктивними прийомами

будівництва, так і з семантичними елементами Ілюструє побут українського

населення початку XVIII сторіччя

МУЗЕЄЗНАВСТВО

Рис. 2. Орнамент на сволоку

Сволок із колекції Запорізького краєзнавчого музею

Бібліографія

1 Перелік музейних предметів з фондів НДКМ // Микитинська Запорозь-

ка Січ і початок Національно-визвольної війни українського народу середини

XVII століття : матеріали Всеукр наук конф – Нікополь : РПЦ Січ, 2008 –

С 97 – 103

2 Мірущенко О Сволоки з колекції Національного заповідника «Хортиця» /

О Мірущенко, А Клименко // Історія запорозького козацтва: в пам’ятках та

музейній практиці : матеріали III Всеукр наук-практ конф – Запоріжжя : Вида-

вець Глазунов С О, 2008 – С 245 – 249

3 Скальковский А А Опыт Статистического описания Новороссийского края

География, этнография и народонаселение Новороссийского края / А А Скаль-

ковский – Одесса : тип Л Нитче, 1850 – Ч 1 – 366 с

4 Вертильяк Д Ч Запорожская старина: Надписи, находящиеся на могильных

крестах и склепах Надписи на домовых сволоках / Д Ч Вертильяк // ЗООИД –

Одесса, 1850 – Т 2 – С 823 – 825

5 Эварницкій Д И Запорожье въ остаткахъ старины и преданіяхъ народа

В двух томах / Д И Эварницкій – СПб : Издание Л Ф Пантелеева, 1888 –

Ч II – 257 с : ил

6 Харузина В Н Заметки о крестьянском жилище в Верхнеднепровском уезде

Екатеринославской губернии / В Н Харузина // Этнографическое обозрение –

1905 – № 2 / 3 – С 127 – 147

7 Харузин Ал Славянское жилище в Cеверо-Западном крае / Ал Харузин –

Вильна : Типо-Литография Товарищества п ф «Н Мац и Ко», 1907 – 342 с : ил

8 Сумцов М Ф Слобожане: історично-етнографічна розвідка / М Ф Сум-

цов – Харків : Союз, 1918 – 239 с

9 Костомаров Н И Исторические произведения Автобиография / Н И Косто-

маров – К, 1989 – 736 с

10 Історія української культури У п’яти томах – К : Наукова думка, 2001 –

Т 2 – 1246 с

11 Этнография восточных славян – М : Наука, 1987 – 557 с

12 Байбурин А К Жилище в обрядах и представлениях восточных славян /

А К Байбурин – Л : Наука,1983 – 191 с

13 Самойлович В П Народное архитектурное творчество Украины /

В П Самойлович –К : Будівельник, 1989 – 344 с : ил

14 Двойникова Е С Художественные работы по дереву / Е С Двойникова,

И В Лямин – М : Высшая школа, 1972 – 247 с

15 Пригарін О А Надписи на сволоках хат запорозьких козаків / О А При-

гарін // Регіональне і загальне в історії : зб тез міжнарод наук конф –

Дніпропетровськ : Пороги, 1995 – С 137 – 140

16 Василенко А Ю Орнамент на сволоках доби козацтва: інтерпретація та

аналіз елементів / А Ю Василенко // Заповідна Хортиця Історія запорозького

козацтва: в пам’ятках та музейній практиці : матеріали IV міжнарод наук-практ

конф – Запоріжжя, 2010 – С 210 – 214

17 Символічні коди народної культури (міфологія, фольклористика та

етнологія) Бібліографічні матеріали з білоруської, російської та української

міфології, фольклору та етнології / [уклад Н В Аксьонова, Ю Ю Полякова,

М І Філон, О Є Хомік] – Х : ХНУ ім В Н Каразіна, 2008 – 336 с

Яценко С. П.

МУЗЕЙНИЙ ВІСНИК

МУЗЕЄЗНАВСТВО

18 Слово о плъку Игорєвѣ та його поетичні переклади і переспіви / [упоряд

Л Махновець] – К : Наукова думка, 1967 – 521 с : іл

19 Сволок // Энциклопедический словарь / Брокгауз Ф А, Ефрон И А –

СПб, 1900 – Т XXIX – С 202

20 Рыбаков Б А Язычество древних славян / Б А Рыбаков – М : Наука, 1981 – 608 с

Яценко С. П.

Сволок из коллекции Запорожского краеведческого музея

В статье рассматривается и вводится в научный оборот экспонат начала XVIII века из кол-

лекции Запорожского областного краеведческого музея Резной с надписью сволок является

конструктивным элементом жилища Декоративный орнамент представляет собой своеобразную

символическую систему

Yatsenko S. P.

Beam from the Zaporizhzhia oblast Local Lore Museum collection

This article studies and introduces an item (stored at the Zaporizhzhia oblast Local Lore Museum)

of the early XVIII century for scientific use The carved and engraved beam is a constructive element of

a house Decorative ornament represents the peculiar symbolic system

Шаповалов Г. І.

ЛЮЛЬКА ІЗ КЛЕЙМОМ «ХРЕСТ-ЯКІР» З КОЛЕКЦІЇ

НАЦІОНАЛЬНОГО ЗАПОВІДНИКА «ХОРТИЦЯ»

У 2010 році фонди музею Національного заповідника «Хортиця» поповнилися

колекцією люльок для паління тютюну Колекцію люльок козацької доби пере-

дав генеральний директор заповідника М А Остапенко Саме він звернув нашу

увагу на одну із рідкісних люльок у зв`язку із наявністю на ній незвичного клейма

у вигляді «хреста-якоря»



Раритетна люлька, якій присвячена публікація, виготовлена за традиційною

технологією, за якою вогку глину запресовували у спеціальну форму, що склада-

лась із двох половинок Відтиснуті у формах дві половинки поєднали, висушили

та випалили у гончарному горні На користь виготовлення люльки саме в такий

спосіб свідчить наявність на нижній та передній її частинах виразного «залиш-

кового шва» від поєднання [1, с 301]

Описувана люлька складається з двох частин: передньої – у вигляді чашечки

для тютюну, і поєднаної з нею трохи піднятої вгору та поширеної до краю основи

чубука В цю основу вставлявся чубук – подовжена трубочка з дерева чи кістки

Чашечка люльки і гніздо для чубука між собою поєднані внутрішнім каналом

Загальна довжина люльки складає 54 мм, а діаметр її чашечки – 22 мм Верхня

частина чашечки має загладжений поясок, а середня – прикрашена опуклими

краплеподібними виступами Найширша частина основи для чубука прикрашена

орнаментом з косих ліній, а її край – зубчиками Верхній край передньої частини

чашечки має незначне пошкодження (можливо сліди браку)

Висловлюємо щиру подяку колезі Максиму Остапенку за підтримку автора у його науковому пошуку.

Шаповалов Г. І.

На правій нижній стороні люльки в одну лінію витиснені два клейма Одне з

них подовженої овальної форми із написом розташованим у дві лінії «LEOPOLD

CROSS» має довжину 14 мм (рис 1) Друге клеймо круглої форми діаметром 5 мм

розташоване ближче до чашечки Саме це клеймо має зображення хреста-яко-

ря (рис 2) У круглу площину клейма вміщено поєднане зображення хреста і

дворогого корабельного якоря Символ хреста тут утворює вертикальне потов-

щене веретено, яке перехрещене горизонтально розміщеним штоком У верхній

частині веретена потовщенням та умовним отвором позначено кільце В нижній

частині хреста розміщені непропорційно великі загнуті вгору якірні роги Їх кінці

закінчуються загостреними стрілкоподібними лапами

Люлька попередньо датується кінцем XVIII – початком XIX століть Най-

імовірніше її виготовлено в одній з мануфактур Центральної Європи (Австрія ?)

Автор схильний пов’язувати існування клейм «хрест-якір» на європейських

керамічних виробах зі збереженням традиції використання цього християнсь-

кого святоклиментівського символу надії на спасіння, поява якого в Центральній

Європі сягає IX ст, коли Святий Мефодій хрестив Моравію мощами Святого

Климента [2]

Бібліографія

1 Плецький С Ф Люлька / С Ф Плецький // Українське козацтво: Мала

енциклопедія – К : Генеза, Запоріжжя : Прем’єр, 2002 – C 301 – 302

2 Turek Rudolf Cechy v ranem stredoveku / Rudolf Turek – Praha, 1982 – 196 c

Шаповалов Г. И.

Трубка с клеймом «крест-якорь» из коллекции

Национального заповедника «Хортица»

Публикация вводит в научный оборот раритетный для музейных коллекций Украины времен

запорожского казачества экспонат – курительную трубку из Центральной Европы (Австрия ?)

Особенную информативную ценность раритету придает наличие на нем мануфактурных клейм

Одно из клейм – «крест-якорь», по мнению автора, является свидетельством сохранения более

ранних, восходящих к IX в, европейских традиций использования этого святоклиментовского

символа надежды на спасение

Рис. 1 Рис. 2

МУЗЕЙНИЙ ВІСНИК

МУЗЕЄЗНАВСТВО

Shapovalov G. I.

A smoking pipe marked with «Cross-Anchor»

from the collection of the «Khortytsya» National Preserve

A rare for the Ukrainian museum collections item, a smoking pipe from the central Europe (Austria?),

which dates back to the Zaporizhzhia Kozacks times, was introduced in this article for scientific use

The manufactured marks on the pipe give specific informative value to this rare item One of the

marks – «cross-anchor», in the author’s opinion, is the evidence of preservation of the earlier, dating

back to the IX century, European traditions of using this Saint Clement symbol of hope in salvation

Горбунова Н. М.

КРАСНОЕ ЗНАМЯ ИЗ КОЛЛЕКЦИИ ЗАПОРОЖСКОГО

ОБЛАСТНОГО КРАЕВЕДЧЕСКОГО МУЗЕЯ

Во время революции и гражданской войны вся территория Украины стала

ареной ожесточенной борьбы различных политических сил за власть Не был

исключением и Запорожский край С 1917 по 1920 гг на его территории власть

менялась около пятнадцати раз За это время населению края пришлось испытать

на себе деятельность Временного правительства и Центральной Рады, Советскую

власть, австро-немецкую оккупацию и Гетманат, власть Директории, оккупацию

белогвардейских армий генералов А И Деникина и П Н Врангеля Особенно-

стью региона было наличие мощного повстанческого движения под руководством

Н Махно

В фондах ЗОКМ хранятся уникальные экспонаты этого периода Среди них

Красное знамя, которым 5-тый Всеукраинский съезд Советов рабочих, кре-

стьянских и красноармейских депутатов наградил комнезам Белицкой волости,

Александровского уезда, Александровской губернии за борьбу с бандитизмом и

контрреволюцией

Данное знамя было передано в ЗОКМ в 1977 г директором Юрковского сель-

ского музея Ореховского района А Ф Репях (КП – 23480, ЗКМ В – 1494)

Знамя сатиновое, прямоугольной формы, размером 165 х 183 см, сшитое из

трех равных полос ткани красного цвета Края обшиты тесьмой и плетёной бах-

ромой с кистями В верхней части полотнища, белыми нитками, стебельчатым

швом вышита надпись в четыре строки: «5-тий Всеукраїнський // З’їзд Рад Робітн

Селян // та // Червоноарм Депутатів //», в нижней части надпись в три строки:

«19 25/ІІ 21 // Комітетові Незаможніх // Селян» Ткань выцвела На полотнище

есть дыры

Автором данной статьи сделана попытка, на основании архивных документов

Государственного архива Запорожской области и материалов фондов ЗОКМ,

восстановить ход исторических событий, связанных с данным экспонатом

Прежде всего, необходимо обратить внимание на то, что в документах и вос-

поминаниях участников событий 1917 – 1921 гг в Юрковке, встречаются два

названия этого населенного пункта: Юрковка и Белицкое Сначала поселение,

основанное в 1774 г беглыми украинскими крепостными крестьянами на месте

бывшего татарского аула, назвали по имени первого переселенца Юрка – Юрков-

ка В 1862 г, благодаря стараниям местного священника Белицкого, село стало

волостным центром Бердянского уезда, Таврической губернии и, по фамилии

священника, его переименовали в Белицкое, а волость стала называться Белицкой

[1, д 1, л 11] С образованием Александровской губернии, согласно постанов-

ления Президиума ВУЦИК от 8 июля 1920 г, Белицкая волость вошла в состав

Александровского уезда, одноименной губернии 3 марта 1921 г, на основании

постановления Губсъезда Советов, утвержденного НКВД, Александровскую

губернию переименовали в Запорожскую, а г Александровск в г Запорожье

[2, д 101, л 1] По просьбе жителей волости, решением Запорожского уездного

исполнительного комитета Советов рабочих, крестьянских и красноармейских

депутатов, протокол № 23 от 12 июля 1921 г, Белицкой волости возвращено ее

первоначальное название Юрковская, а селу – Юрковка [2, д 101, л 43] Этим

и объясняется параллельное существование двух названий данного населенного

пункта в рассматриваемый период

Белицкая волость, с ноября 1918 г и до прихода Красной Армии в декабре

1919 г, находилась под контролем армии Махно А в с Белицком активно действо-

вал её штаб, в состав которого входили Дьяченко Андрей, Мелаевский, Горобец

Семен, Богуславский Андрей и др [1, д 1, л 12]

В это же время, осенью 1918 г, в данную волость, по поручению Одесского

подпольного комитета большевиков, прибыл уроженец с Белицкого Николай

Михайлович Демьяненко Член компартии с апреля 1917 г, активный борец за

установление Советской власти в Одессе, Крыму, Кубани Перед ним стояла зада-

ча проводить разъяснительную, агитационную, пропагандистскую работу среди

крестьян, объяснять преимущества Советской власти, препятствовать вовлечению

местного населения в махновское движение [1, д 1, л 19]

Н М Демьяненко с помощью единомышленников удалось создать исполком

в с Белицком и окрестных селах Был образован волостной ревком под предсе-

дательством Михаила Лазаревича Кохацкого Но под натиском войск Врангеля,

ревком, в составе 33 человек, вынужден был эвакуироваться и находился в Ека-

теринославе, при Запорожском губкоме [1, д 1, л 16]

25 октября 1920 г части 13-й армии окончательно освободили волость [3,

сс 129 – 130] И уже в конце 1920 г возобновил свою работу волостной ревком в

составе: Кохацкого Михаила Лазаревича – председателя; Дьяченко Андрея Мака-

ровича – зам председателя; Демьяненко Федота – зав наробразом; Лещины

Ивана – зав земотделом; Павленко Федора – зав продовольствием; Чудновца

Ивана – военного комиссара [1, д 1, л 15]

17 ноября 1920 г врангелевские войска были разгромлены и Южный фронт

Красной Армии ликвидирован Но это вовсе не означало, что военные действия

на территории Александровской губернии прекратились Длительное время

ее территория оставалась оплотом формирований антисоветской оппозиции,

основу которой составляли махновские отряды Вот что говорилось в сводке

информационного отдела ЦК КП(б)У о партийной работе в Александровской

губернии: «Большая часть губернии находится в сфере действия и влияния

махновцев Пропаганда Махно ведется преимущественно в тех районах, где

мало наших политработников и нет нужных военных сил Таково положение в

районах – Гуляй-Польском, Ореховском и по всему Александровскому уезду,

где рассыпаны штабы Махно Эти штабы рассылают агитаторов, разгоняют

Волревкомы, организуя вместо них вольные советы, запрещают населению

выполнять Советскую разверстку и снабжать красные части, вербуют добро-

Горбунова Н. М.

МУЗЕЙНИЙ ВІСНИК

МУЗЕЄЗНАВСТВО

вольцев в партизанские отряды Бандиты убивают членов ревкомов, политра-

ботников, продагентов и даже сестер милосердия, раздевают красноармейцев»

[4, с 202]

«В целях уничтожения бандитизма, в губернию была послана особая чрезвы-

чайная политсекция под названием «Политсекция Александровского района» во

главе с особоуполномоченым ЦК партии, Совнаркома и Командования, Народ-

ным Комиссаром Внутренних дел тов Антоновым» [4, с 192] Основной задачей

политсекции было укрепление «твердого и нормального советского порядка» в

отведенном ей районе [4, с 193]

Борьба с бандитизмом стала одной из первоочередных задач Советской

власти в Украине 19 февраля 1921 г Совнарком Украины принимает решение

о создании Постоянного совещания по борьбе с бандитизмом, под председа-

тельством главнокомандующего вооруженными силами Украины и Крыма

М В Фрунзе В Александровской губернии Чрезвычайное совещание по борь-

бе с бандитизмом было создано сразу же после разгрома армии Врангеля, в

декабре 1920 г Для борьбы с махновцами создавались военизированные отря-

ды, действовали части особого назначения (ЧОН), привлекалась крестьянская

беднота Для оказания помощи волостным исполкомам и сельским советам в

охране революционного порядка, осуществлении мероприятий Советской

власти в Белицком, с помощью волревкома, был организован комитет незамож-

ных селян Самая большая роль в успешном проведении кампании по борьбе

с бандитизмом отводилась Красной Армии [4, с 197] Активную помощь в

установлении Советской власти в Запорожском крае оказывали 42 и 30 стрел-

ковые дивизии В сводке от 7 декабря 1920 г о положении в Александровском

уезде и ходе работы районных, волостных и сельских ревкомов отмечалось,

что «… работа в Белицкой волости начинает налаживаться Большую помощь

оказывают работники политотдела 42-й стрелковой дивизии Ячейкой этой

дивизии было проведено ряд перевыборных собраний Состав избиркома по

своему социальному положению и политической зрелости вполне удовлет-

ворительный В селе Ново-Яковлевке находится инструктор подива 42 для

организации комнезаможей» [5, д 4, л 15]

Комнезамовцы принимали активное участие в борьбе с белогвардейцами

и махновцами По заданию Особого отдела 42 стрелковой дивизии и лично её

комиссара тов Мехлиса, в селе был создан специальный отряд В его состав

вошли: Лещина Иван, Павленко Федор, Власенко Федор, Дейкун Никифор (в

будущем главный хранитель Запорожского дуба), Демьяненко Федот, Демьяненко

Иван, Смага Семен, Чудновец Иван, Спицкий Трифон, Евпак Андрей, Шевченко

Николай и другие – всего около 50 человек Возглавил отряд М Л Кохацкий [1,

д 1, л 13] Перед отрядом была поставлена задача – выявлять махновцев, аре-

стовывать, а затем передавать в особый отдел Красной Армии Тех, кто оказывал

сопротивление, расстреливали на месте Отрядом ликвидировано 6 командиров

махновской армии: Щербина из с Жеребец – захвачен возле железнодорожной

будки и при сопротивлении убит; Мелаевский из с Юрковки – убит при сопро-

тивлении; Богуславский Андрей, командир махновского кавалерийского полка –

убит при попытке к бегству; Красносельский из с Ново-Троицкое – захвачен,

передан в особый отдел и затем расстрелян; Козловский из с Жеребец – аресто-

ван, передан в особый отдел, расстрелян [1, д 1, л 14] Так же было уничтожено

несколько десятков рядовых бойцов

Красное знамя из коллекции Запорожского областного краеведческого музея

В октябре 1920 г на с Белицкое совершил налет отряд махновцев во главе с

командиром Горобцом Семеном, который разогнал ревком, собрал сход и призы-

вал крестьян не подчиняться Советской власти, хлеб не сдавать, Красную Армию и

коммунистов уничтожать Когда Горобец С возвращался с митинга, М Кохацкий

и А Дьяченко убили его Остальные махновцы бежали в с Жеребец

В том же 1920 г, в с Белицком была раскрыта деятельность группы, которая

поддерживала тесную связь с махновцами Возглавлял её аптекарь Бородавченко

Терентий Его помощниками были: Девятка Самсон – бывший волостной стар-

шина; Ганошенко Михаил – эмигрант из Румынии; Иваненко Дмитрий – бело-

гвардейский офицер, поручик; местный фельдшер и другие Членов этой группы

судил ревтрибунал Юго-Западного фронта под председательством Потемкина

Горбунова Н. М.

Знамя, которым 5-й Всеукраинский съезд Советов наградил

Белицкий комнезам за борьбу с бандитизмом

МУЗЕЙНИЙ ВІСНИК