Москаленко В.В. Соціальна психологія
Подождите немного. Документ загружается.
601
Глава 22. Соціальнопсихологічні дослідження динаміки малих груп
(5?7 чоловік) – затравщики, які починають дискусію, а потім
підключаються інші члени групи. Задача сінектора полягає в тім,
щоб чітко сформулювати протилежні думки. Група повинна ба?
чити дві крайнощі у вирішенні проблеми для того, щоб з усіх
сторін її оцінити. В ході дискусії крайнощі відкидаються і прий?
мається рішення, яке задовольняє всіх.
Висновки
1. Поняття „групова динаміка” має такі значення:
– певний напрямок дослідження малих груп в соціальній пси?
хології (школа К. Левіна);
– певні методики, якими можна користуватитись у вивченні
малих груп, більшість з яких розроблено в школі К. Левіна;
– „групова динаміка” на відміну від статики означає су?
купність тих динамічних процесів, які одночасно відбуваються в
групі в якусь одиницю часу і які знаменують собою рух групи від
стадії до стадії, тобто її розвиток.
Динамічні процеси малої групи важливо розглядати з двох
сторін: по?перше, з точки зору утворення малої групи, по?друге, з
точки зору явищ групової життєдіяльності, які виникають в ситу?
ації розвитку сумісної діяльності.
2. Питання психологічних механізмів утворення малої групи
досліджується в соціальній психології двома шляхами. Перший пе?
редбачає аналіз механізму прийняття кожним членом групи уже існу?
ючої групової ціннісно?нормативної системи. Ця проблема стосуєть?
ся „підключення” до групи нового члена і передбачає дослідження
феномена тиску групи на індивіда. Другий шлях передбачає аналіз
процесу створення групових норм та цінностей за умови одночасно?
го вступу в групу багатьох індивідів та наступне все більш повне прий?
няття цих норм, сприйняття всіма членами групи групових цілей.
3. Феномен групового тиску в соціальній психології отри?
мав назву конформізму. Конформізм полягає не просто в тому,
що індивід діє так само, як всі, але в тім, що він піддається впли?
вові загальної дії, тобто він поводиться так, як це було б, коли б
він був наодинці.
602
РОЗДІЛ VI. СОЦІАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ СПІЛЬНОСТЕЙ І ГРУП
В соціальній психології виділяється два види впливу групи на
індивіда: нормативний і інформаційний. Інформаційний вплив
здійснюється в ситуації, коли людина прагне отримати деяку інфор?
мацію, нестачу якої вона відчуває, для створення особистої стратегії
поведінки. Коли потреба в такій інформації стає особливо гострою,
поведінка інших буде цінним джерелом інформації.
Нормативний вплив – це вплив на особистість соціальних (гру?
пових) норм в ситуації, коли вона змушена підпорядковуватись цим
нормам, щоб бути прийнятою, а не відкинутою суспільством (групою).
Американськими соціальними психологами було здійснено ряд
експериментів, в яких вивчались особливості і закономірності
конформізму. Експерименти М. Шеріфа, С. Аша і С. Міліграма вва?
жаються класичними. Існують чисельні модифікації методик про?
ведення цих експериментів, проте суть їх залишається незмінною –
це метод „підставної групи”.
4. Теорія соціального поштовху досліджує характеристики гру?
пи і умови, за яких люди більш за все схильні підпорядковуватись
нормативному соціальному впливу. Згідно цієї теорії імовірність
того, що індивід стане звертати увагу на нормативний вплив, що
виходить від інших людей, залежить від трьох факторів:
– сили групи, тобто того, наскільки важливою для індивіда є
дана група людей;
– безпосереднього впливу, тобто того, як близько у часі і просторі
розташована до індивіда група, яка намагається впливати на нього;
– чисельності, тобто кількості людей, що входять в дану групу.
5. Соціальний вплив на індивіда може здійснюватись не тільки
більшістю членів групи, але й меншістю. Вплив меншості розгля?
дається в соціальній психології як інформаційний тиск, тобто як
такий вибір члена групи, що здійснюється на основі інформації, яку
він отримує не від більшості, а від меншості членів групи. Чисельна
меншість фактично може бути „більшістю”, якщо вона здатна на?
в’язати свої оцінки, думки, уявлення іншим членам групи.
В соціальній психології досліджуються умови, за яких меншість
впливає на групу. Цими умовами є:
– послідовність у відстоюванні своєї позиції;
– упевненість в собі і в своїй позиції;
– наявність „відступників” з боку більшості.
603
Глава 22. Соціальнопсихологічні дослідження динаміки малих груп
6. Важливою стороною проблеми формування і розвитку малої
групи є проблема групової згуртованості. Групова згуртованість –
це процес формування особливого типу зв’язків в групі, що дозво?
ляють зовнішньо задану структуру перетворити в психологічну
спільноту, в системний психологічний організм, який функціонує
за своїми особливими законами.
Підходи до дослідження згуртованості у вітчизняній соціальній
психології спираються на ідею про те, що головним інтегратором
групи є сумісна діяльність її членів. Цей підхід найліпше представ?
лено в „теорії діяльнісного опосередкування міжособистісних сто?
сунків” О.В. Петровського.
Мала група, яка розглядається як вищий рівень розвитку групи,
що характеризується високою згуртованістю, єдністю ціннісно?норма?
тивної орієнтації, глибокою ідентифікацією і відповідальністю за резуль?
тати сумісної групової діяльності, визначається поняттям „колектив”.
7. Процеси інтеграції групи пов’язано з феноменом лідерства.
Поняття „лідерство” пов’язано з поняттям „керівництво”. На відміну
від лідера керівник колективу завжди виступає посередником со?
ціального контролю і адміністративно?державної влади. Лідер – це
член групи, що добровільно приймає на себе значно більшу міру
відповідальності у досягненні групових цілей, ніж того вимагають
формальні приписи або загальноприйняті норми.
В соціальній психології існує декілька точок зору на природу і
сутність лідерства. Одна з них – „теорія рис” – обґрунтовує вису?
нення лідерів їх особистісними якостями. Інша – „ситуаційна тео?
рія” – обґрунтовує ініціативну поведінку особистості потребами
соціальної ситуації, що склалася.
Активне дослідження проблеми лідерства розпочалось після
відомих експериментів К. Левіна, який вивчав „стиль лідерства” –
систему прийомів впливу лідера на групу. К. Левін виділив такі стилі
лідерства: авторитарний, демократичний і анархічний (лібераль?
ний). Ця типологія стилів лідерства у вітчизняній соціальній пси?
хології є найбільш поширеною.
8. З проблемою лідерства і керівництва тісно пов’язано про?
цес прийняття групою рішення. Теоретичною стороною проблеми
групового рішення є питання порівняльної цінності групових і
604
РОЗДІЛ VI. СОЦІАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ СПІЛЬНОСТЕЙ І ГРУП
індивідуальних рішень. В дослідженні цього питання тривалий час
панувала традиція розглядати групове рішення як таке, що прий?
мається в результаті усереднення індивідуальних думок і суджень
її членів. Цей процес усереднення групових рішень було названо
процесом нормалізації групи. Подальше дослідження цього про?
цесу виявило цікаві феномени, які засвідчили, що групове рішен?
ня не можна трактувати так спрощено. В 70?х рр. ХХ ст. було опи?
сано феномен, який отримав назву „групомислення”.
Групомислення погіршує якість прийняття рішення до межі
набагато нижчої за усереднене. Феномен групомислення виникає
тоді, коли збереження єдності і солідарності групи вважається чле?
нами групи більш важливим, ніж реалістичний погляд на речі.
Дослідження процесу прийняття групового рішення виявило
також феномен групової поляризації, який полягає в тім, що в про?
цесі виробітки значущого для групи рішення відбувається своєрід?
на екстремізація групової думки: вона тяжіє до крайніх значень, а
кількість середніх, проміжних рішень скорочується.
Окремим випадком групової поляризації є феномен зрушення
до ризику, який виявляється в тому, що загальноприйняте групове
рішення виявляється більш ризикованим порівняно з усередненим.
9. Проблеми прийняття групових рішень пов’язано з розроб?
кою технологій прийняття ефективних рішень. Найбільш дослі?
дженою є техніка проведення дискусій, яка відбувається перед прий?
няттям групового рішення. Із найбільш поширених форм дискусії є
„нарада”, „брейнстормінг”, метод сінектики та ін.
Основні терміни та поняття.
Групова динаміка, школа „групової динаміки”, методи гру?
пової динаміки, конформізм, конформна поведінка, груповий
тиск, інформаційний вплив, нормативний вплив, автокінетич?
ний ефект, особисте прийняття, публічна поступка, соціальні
норми, рівень конформності поведінки, теорія соціального по?
штовху, фактор чисельності групи, фактор сили групи, фактор
безпосереднього впливу групи, метааналіз, „підставна група”,
феномен соціальної підтримки, групова меншість, групова
605
Глава 22. Соціальнопсихологічні дослідження динаміки малих груп
більшість, відступники з боку більшості, групова згуртованість,
групова сумісність, стратометрична концепція групової актив?
ності, теорія діяльнісного опосередкування міжособистісних
стосунків в групі, ЦОЄ, колектив, лідерство, керівництво, уп?
равління, теорія рис, ситуаційна теорія лідерства, орієнтований
на задачу лідер, орієнтований на взаємовідносини, стилі лідер?
ства, авторитарний стиль, демократичний стиль, ліберальний
стиль, групове рішення, процес нормалізації рішення, руйнуван?
ня процесу прийняття групового рішення, групомислення, фе?
номен групової поляризації, феномен зрушення до ризику, тех?
ніки прийняття групового рішення.
Питання для обговорення
та закріплення матеріалу
1. В яких значеннях застосовується поняття „групова динаміка”?
2. Розкрийте основні напрямки дослідження проблеми гру?
пової динаміки школою К. Левіна. В чому полягають основні тео?
ретичні принципи цієї школи?
3. В чому полягають особливості методик вивчення групової
динаміки, розроблених школою К. Левіна?
4. Якими шляхами досліджується в соціальній психології пи?
тання психологічних механізмів утворення малої групи?
5. Розкрийте сутність конформізму. Покажіть відмінності цьо?
го феномену від інших соціально?психологічних впливів на осо?
бистість інших людей.
6. Покажіть відмінності між інформаційним та нормативним
соціальними впливами.
7. В чому сутність експериментів М. Шеріфа? Розкрийте хід
їх проведення і результати.
8. Розкажіть про експерименти С. Аша. Чому саме з дослід?
жень С. Аша проблема конформізму отримала широкий резонанс в
світовій літературі?
9. В чому полягає сутність теорії соціального поштовху? Які
фактори нормативного впливу групи на індивідів розкриваються
цією теорією?
606
РОЗДІЛ VI. СОЦІАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ СПІЛЬНОСТЕЙ І ГРУП
10. Який основний феномен було виявлено С. Мілграмом в
експериментах з дослідження конформізму?
11. Чому експерименти М. Шеріфа, С. Аша і С. Мілграма є кла?
сичними? Що в них спільного? Що нового в теорію конформізму
вніс кожен з цих дослідників?
12. Яке значення мало відкриття феномену „соціальної
підтримки” в дослідженні проблеми соціального впливу? В чому
сутність цього феномену і хто його відкрив?
13. Дайте соціально?психологічне визначення поняттю „групо?
ва меншість”.
14. Покажіть значення досліджень С.Московічі в розробці
теорії меншості. Які експерименти було ним проведено з виявлен?
ня факторів впливу меншості?
15. Визначте основні підходи у дослідженні групової згуртова?
ності, які існують в соціальній психології.
16. Розкрийте основний зміст „теорії діяльнісного опосередку?
вання міжособистісних стосунків” Що таке ЦОЄ?
17. Дайте визначення поняттю „колектив”. Охарактеризуйте
історію розвитку теорії колективу.
18. Покажіть відмінності між лідерством і керівництвом.
19. Розкрийте основні теорії виникнення та сутності лідерства.
20. Розкрийте основний зміст теорії лідерства Ф. Фідлера. В
чому полягають відмінності між тими лідерами, які орієнтовані на
задачу, і тими, які орієнтовані на взаємовідносини?
21. Які Вам відомі теорії стилів лідерства? Яка теорія стилів
лідерства у вітчизняній науці є найбільш поширеною?
22. В яких аспектах традиційно в соціальній психології роз?
глядається проблема прийняття групового рішення?
23. Покажіть, чим прийняття групового рішення відрізняєть?
ся від компромісу.
24. Чому розглядання процесу прийняття групового рішення
як процесу нормалізації групи є спрощенням?
25. Відкриття яких феноменів у дослідженні прийняття гру?
пового рішення показало непередбачуваність цього процесу?
26. Що таке групомислення? Розкрийте цей феномен і покажіть
його небезпечність.
607
Глава 22. Соціальнопсихологічні дослідження динаміки малих груп
27. Визначте симптоми групомислення, які було відкрито
І. Джанісом. Розкрийте їх зміст.
28. В чому полягає суть феномену групової поляризації?
Назвіть приклади поляризації в повсякденному житті. Який вплив
здійснює поляризація на розвиток суспільства?
29. В чому полягає феномен „зрушення до ризику” в процесі
прийняття групового рішення? Які ви знаєте гіпотези, що поясню?
ють виникнення цього феномену?
30. Назвіть відомі вам технології прийняття групою ефективних
рішень. Покажіть значення експериментальних досліджень К. Леві?
на у дослідженні техніки дискусії. Які форми дискусії вам відомі?
Експрестест самооцінки лідерства
Призначення. Даний експрестест дозволяє визначити актуаль?
ний рівень виявлення лідерства у сумісній діяльності.
Інструкція. Уважно прочитайте кожне з десяти суджень і ви?
беріть найбільш підходящу для вас відповідь в буквеній формі. Пра?
цюючи з опитувальником, пам’ятайте, що немає ні поганих, ні хоро?
ших відповідей. Важливим фактором є те, що в своїх відповідях по?
трібно прагнути до об’єктивності і записувати ту відповідь, яка пер?
шою приходить в голову.
Опитувальник
1. Що для Вас є важливішим у грі?
А. Перемога. Б. Розвага.
2. Чому Ви надаєте перевагу в загальній розмові?
А. Виявляти ініціативу, пропонувати щось.
Б. Слухати і критикувати те, що пропонують інші.
3. Чи здатні Ви витримати критику, не входячи у дрібні супе?
речки, не виправдовуючись?
А. Так. Б. Ні.
4. Чи подобається Вам, коли Вас хвалять прилюдно?
А. Так. Б. Ні.
5. Чи відстоюєте Ви свою думку, якщо обставини (думка
більшості) проти Вас?
А. Так. Б. Ні.
608
РОЗДІЛ VI. СОЦІАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ СПІЛЬНОСТЕЙ І ГРУП
6. В компанії, у спільній справі Ви завжди заводило, щось при?
думуєте, що є цікавим для інших?
А. Так. Б. Ні.
7. Чи вмієте Ви приховувати свій настрій від оточуючих?
А. Так. Б. Ні.
8. Чи завжди Ви терміново і покірливо робите те, що Вам гово?
рять старші?
А. Так. Б. Ні.
9. Чи вдається Вам у розмові, дискусії переконати, привабити
на свій бік тих, хто раніше був з Вами не згоден?
А. Так. Б. Ні.
10. Чи подобається Вам вчити (повчати, виховувати, навчати,
давати поради) інших?
А. Так. Б. Ні.
Обробка та інтерпретація даних
Підрахуйте загальну кількість „А” і „Б” відповідей.
Високий рівень лідерства А = 7?10 балів.
Середній рівень лідерства А = 4?6 балів.
Низький рівень лідерства А = 1?3 балів.
Переважання відповідей „Б” свідчить про дуже низьке або дес?
труктивне лідерство.
Література
1. Американская социологическая мысль: Тексты. – М.:
МГУ, 1994. – 496 с.
2. Андреева Г.М. Социальная психология. – М: Изд?во МГУ, 1980.
3. Андреева Г.М., Богомолова Н.Н., Петровская Л.А. Совре?
менная социальная психология на Западе. – М., 1978.
4. Донцов А.И. Психология коллектива. Методологические
проблемы исследования. – М.: Изд?во МГУ, 1984. – 208 с.
5. Корнєв М.Н., Коваленко А.Б. Соціальна психологія: Підруч?
ник. – К.: Либідь, 1995. – 304 с.
6. Кричевский Р.Л., Дубовская Е.М. Психология малой груп?
пы. – М.: Изд?во МГУ, 1991. – 207 с.
609
Глава 22. Соціальнопсихологічні дослідження динаміки малих груп
7. Крегер О., Тьюсон Дж. М. Типы людей и бизнес. Как 16
типов личности определяют ваши успехи на работе. – М.: Персей,
Вече. АСТ, 1995
8. Кричевский Р.Л. Если вы руководитель… Элементы пси?
хологии менеджмента в повседневной работе. – М.: Дело. – 193 с.
9. Майерс Д. Социальная психология. – СПб, 1997.
10. Мангутов И., Уманский Л.И. Организатор и организаторс?
кая деятельность. – Л.: ЛГУ, 1975.
11. Максвелл Дж. Шеф и его команда. – СПб: Питер. Ком., 1998
12. Орбан?Лембрик Л.Е Соціальна психологія: Навч. посібник. –
Київ: Академвидав, 2003.
13. Пайнс Э., Маслач К. Практикум по социальной психоло?
гии. – СПб, 2000.
14. Перспективы социальной психологии: Пер. с англ. – М.:
ЭКСМ?Пресс, 2001. – 688 с.
15. Парыгин Б.Д. Социальная психология. – СПб, 1999.
16. Петровский А.В. Личность. Деятельность. Коллектив. –
М., 1982.
17. Петровский А.В., Шпалинский В.В. Социальная психоло?
гия коллектива. – М.: Просвещение, 1978. – 176 с.
18. Платонов Ю.П. Психология коллективной деятельности.
Теоретико?методологический аспект. – Л.: Изд?во ЛГУ, 1990. – 184 с.
19. Робер М.А., Тильман Ф. Психология индивида и группы:
Пер. с франц. – М.: Прогресс, 1988.
20. Рудестам К. Групповая психотерапия. Психокоррекционные
группы: теория и практика: Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1990. – 368 с.
21. Смелзер Н. Социология. – М., 1994.
22. Совместная деятельность / Под ред. А. Журавлева,
А.П. Шихирева. – М.: Наука, 1988.
23. Шихирев П. Современная социальная психология. – М.:
ИП РАМ, 2000. – 448 с.
24. Шихирев П.Н. Современная социальная психология США. –
М., 1979.
25. Щепанский Я. Элементарные понятия социологии. – М.:
Прогресс, 1970.
610
РОЗДІЛ VІI. НАТОВП ЯК РІЗНОВИД СОЦІАЛЬНИХ ГРУП