Мельникова В.І. Національна економіка

Подождите немного. Документ загружается.

231

Інституціональні форми інтеграції у світове господарство

Повна незалежність — це відсутність потреби в деяких товарах,

послугах і технологіях у певній країні.

Взаємозалежність — миттєве реагування торговельних партнерів

на торговельні змінення й зв’язки на основі взаємних потреб. Занадто

велика залежність призводить до того, що одна країна стає залежною

від змінень, що відбуваються в інших країнах.

12.3. Зовнішньоекономічна політика і її види.

Платіжний баланс і його види

Діяльність держави, спрямована на регулювання економічних

відносин з іншими країнами й на забезпечення ефективного викорис-

тання зовнішнього фактора в національній економіці, являє собою

зовнішньоекономічну політику держави.

Головним завданням зовнішньоекономічної політики є створення

сприятливих умов для розширеного відтворення усередині країни.

На зовнішньоекономічну політику практично всіх країн світу

впливають такі фактори:

— загострення конкурентної боротьби на світовому ринку;

— дестабілізація валютних курсів;

— зростаюча нерівновага платіжних балансів;

— величезна зовнішня заборгованість країн, що розвиваються;

— економічна й політична нестабільність у країнах Східної Євро-

пи і у країнах колишнього СРСР.

Основні види зовнішньоекономічної політики обумовлені дією за-

значених факторів. У зовнішньоекономічній політиці відбувається

постійна взаємодія двох процесів: протекціонізму й фритредерства

(як двох видів зовнішньоекономічної політики).

Протекціонізм — це політика, що спрямована на захист наці-

ональної економіки від іноземних товарів шляхом обмеження ім-

порту.

Інструменти протекціоністської політики поділяють на тарифні

й нетарифні. Тарифні передбачають високі мита при імпорті готової

продукції й більш низькі при експорті, нетарифні — безпосередньо

спрямовані на обмеження експортно-імпортної діяльності з метою за-

хисту від конкурентів певних галузей національної економіки.

232

ГЛАВА 12

До нетарифних методів регулювання зовнішньої торгівлі відно-

сять: квотування, ліцензування, державну монополію.

Квотування — це встановлення певних квот (обсягів) на експорт

або імпорт окремих товарів.

Ліцензування — одержання підприємством дозволу на здійснен-

ня зовнішньоторговельних операцій товарами або послугами.

Державна монополія — це виключне право державних органів

на здійснення певних видів зовнішньоекономічної діяльності.

Фритредерство — це політика вільної торгівлі, політика лібералі-

зації, що з’явилася наприкінці XVІІ століття як реакція на протекці-

онізм.

Політику вільної торгівлі проводять країни з високоефективною

національною економікою, що дозволяє підприємцям витримувати

іноземну конкуренцію.

Найважливішим поняттям, що відображає поточне зовнішньо-

економічне положення країни, є платіжний баланс. Платіжний ба-

ланс — це співвідношення суми платежів за кордон і надходження

коштів через кордон за певний період.

Платіжний баланс держави відображає певну рівновагу між всіма

доходами, які країна одержує від іноземних держав, і всіх платежів,

які вона здійснює іноземним державам.

Перевищення надходжень над виплатами становить активне саль-

до платіжного балансу, перевищення виплат над доходами — пасивне

сальдо.

Платіжний баланс складається з чотирьох частин:

1. Торговельний баланс відображає експорт й імпорт товарів, це

фундамент платіжного балансу. Товарний експорт позначається зна-

ком «+», товарний імпорт — знаком «–».

2. Баланс послуг і некомерційних платежів складається:

— з експорту й імпорту послуг (оплата перевезень, сервісу, ту-

ризму, патентів та ін.);

— доходів від зарубіжних інвестицій країни (надходжень) і до-

ходів від іноземних інвестицій на території цієї країни (плате-

жів);

— однобічних трансфертів, некомерційних платежів (витрат

на утримання дипкорпусу, іноземної гуманітарної допомоги,

грошових переказів за кордон, кредиту без повернення та ін.).

Сума першого й другого розділів (частин) платіжного балансу

утворює поточний платіжний баланс (баланс поточних операцій).

233

Інституціональні форми інтеграції у світове господарство

3. Баланс руху капіталів характеризує приплив і відтік довгостро-

кового й короткострокового капіталу. Довгострокові операції:

— купівля й продаж цінних паперів (портфельні інвестиції);

— прямі інвестиції (купівля машин, оснащення й ін.);

— надання й погашення довгострокових кредитів.

Короткострокові операції — високоліквідні засоби (поточні ра-

хунки іноземців у певній країні, казначейські векселі й ін.).

4. Баланс золотовалютних ресурсів відображає:

— використання офіційних золотовалютних резервів, тобто ре-

сурсів, які перебувають у розпорядженні центрального банку

(зменшення «-», збільшення «+»);

— змінення в зобов’язаннях країни перед іноземними банками й

міжнародними фінансовими організаціями (зменшення «+»,

збільшення «-»).

До золотовалютних резервів належать:

— золото;

— вільно конвертована іноземна валюта;

— міжнародні розрахункові кошти (євро, спеціальні права за-

по-зичення — міжнародні платіжні розрахункові кошти, що

випускаються МВФ і використовуються для безготівкових

міжнародних розрахунків шляхом запису на спеціальних ра-

хунках). Ці кошти, як правило, не пов’язані з комерційною

діяльністю, а використовуються для врівноваженості сальдо

платіжного балансу країни.

Так у кінцевому підсумку в платіжному балансі відображається

стан національної економіки і її місце в системі світового господар-

ства.

12.4. Інтеграція національної економіки України

у світове господарство

Закономірним результатом розвитку міжнародної торгівлі й між-

народного руху факторів виробництва стала економічна інтеграція.

Економічна інтеграція — це процес економічної взаємодії країн,

який приводить до зближення господарських механізмів, що набуває

форми міждержавних угод й узгоджено регульований міждержавни-

ми органами.

234

ГЛАВА 12

Економічна інтеграція характеризується такими ознаками, які

в сукупності відрізняють її від інших форм економічної взаємодії

країн:

1) взаємопроникненням й переплетенням національних ви-

робничих процесів, що приводять до зрощування відтворних проце-

сів;

2) широким розвитком міжнародної спеціалізації й кооперації

у виробництві, науці, техніці;

3) глибокими структурними змінами в економіці країн-учасниць;

4) необхідністю цілеспрямованого регулювання інтеграційного

процесу, розробленні скоординованої економічної стратегії й полі-

тики;

5) регіональністю просторових масштабів інтеграції.

Переваги інтеграції для взаємодіючих сторін:

— забезпечення більш широкого доступу до всіх ресурсів: фінан-

сових, трудових, матеріальних, новітніх технологій, що до-

зволяє виготовляти продукцію, розраховуючи на більш міст-

кий ринок;

— економічне зближення країн у регіональних межах, що ство-

рює привілейовані умови для фірм країн-учасниць економіч-

ної інтеграції, захищаючи їх від конкуренції з боку фірм тре-

тіх країн;

— інтеграційна взаємодія, що дозволяє вирішувати найбільш го-

стрі соціальні проблеми.

Найбільшого розвитку інтеграційні об’єднання різного типу набу-

ли в другій половині XX століття.

Міжнародна економічна інтеграція відображає сучасні тенденції

інтернаціоналізації продуктивних сил та набуває різних форм, етапів

і вимірів. Так, початкова інтеграція національних економік відбу-

вається завдяки розвитку міжнародної діяльності відносно автоном-

них економічних суб’єктів. У стадію часткової (локальної) інтеграції

вступають для поширення форм міжнародного співробітництва, роз-

витку діяльності ТНК, а стадії інституціонального поєднання досяга-

ють при інтеграції у регіональні угруповання зі створенням органів

наддержавного регулювання.

Залежно від ступеня зрілості інтеграції можна виділити п’ять

етапів (рівнів) розвитку інтеграційних процесів. Їм відповідають такі

форми економічної інтеграції:

Перша форма — найпростіша. Країни ще тільки роблять перші

кроки до взаємного зближення, між ними укладаються преференційні

235

Інституціональні форми інтеграції у світове господарство

торговельні угоди (двосторонні угоди між двома країнами або між

уже існуючим інтеграційним угрупованням й окремою країною або

групою країн).

Друга форма — зона вільної торгівлі. Скасування тарифних і

нетарифних бар’єрів у взаємній торгівлі й збереження національних

митних тарифів у відносинах із третіми країнами.

Третя форма — утворення митного союзу. Припускається пого-

джене скасування національних митних тарифів і введення загально-

го митного тарифу і єдиної системи нетарифного регулювання торгів-

лі відносно третіх держав.

Четверта форма — створення загального ринку. Країни-учасниці

домовляються про свободу руху не тільки товарів і послуг, але й всіх

факторів виробництва: капіталів, робочої сили, технологій.

П’ята форма — економічний союз — найвищий рівень інтеграції,

або повна інтеграція. Припускається проведення єдиної економіч-

ної, валютної, бюджетної, грошової політики, введення єдиної ва-

люти, заснування органів наднаціонального регулювання усередині

інтеграційного угруповання. Це найскладніша форма міждержавної

економічної інтеграції, на базі економічних союзів створюються по-

літичні союзи, які передбачають ліквідацію політичних кордонів між

державами. Прикладом є Європейський союз, що об’єднує 25 євро-

пейських держав.

Інтеграція України у світову економіку передбачає пошук свого

місця в системі міжнародного й насамперед загальноєвропейського

поділу праці.

До сприятливих факторів входження України у світове господар-

ство можна віднести:

— геополітичне розташування між Західною Європою і Азією;

— наявність кваліфікованої й дешевої робочої сили, здатної

до висококваліфікованої й наукоємної праці;

— багаті природні ресурси, сприятливі природно-кліматичні

умови;

— потенційно великий ринок товарів і послуг;

— значний науково-технічний потенціал національної економі-

ки України.

До несприятливих факторів входження України у світове гос-

подарство (або факторів, що гальмують процеси інтеграції України

у світову економіку) відносять:

— певну відірваність від головних напрямів сучасного науково-

технічного і економічного розвитку (з розпадом СРСР);

236

ГЛАВА 12

— слабку й нераціональну участь України в міжнародному роз-

поділі праці;

— високу ресурсомісткість виробництва в умовах нестачі палив-

но-енергетичних ресурсів, тобто велику енергозалежність від

інших країн;

— нераціональну структуру експорту й імпорту;

— неадаптованість вітчизняного законодавства до європейського

й світового;

— залежність від міжнародних фінансових організацій (значний

зовнішній борг країни);

— внутрішню політичну нестабільність.

На даному етапі переважають фактори, що гальмують інтеграцій-

ні процеси України у світове господарство.

Інтеграція України у світове господарство значною мірою зале-

жить від ефективності функціонування механізму зовнішньоеконо-

мічної діяльності як сукупності правових, організаційно-управлін-

ських і фінансово-економічних важелів, що забезпечують реалізацію

міжнародної економічної політики України.

Основними формами міжнародного співробітництва України є:

— міжнародна виробнича й науково-технічна кооперація;

— залучення іноземних інвестицій і кредитів;

— розвиток міжнародних форм бізнесу.

З огляду на людський, науково-технічний потенціал України, її

географічне розташування можна визначити основні інтеграційні

пріоритети національної економіки України:

— розвиток співробітництва з європейськими країнами;

— поглиблення взаємовигідних економічних відносин з Росією й

іншими країнами СНД.

Найбільш дієвою і ефективною стратегією інтеграції України

у світову економіку є поєднання структурної перебудови економіки

з її орієнтацією на активне зростання експорту і нарощування його

інноваційного потенціалу. Ця стратегія передбачає виконання таких

завдань:

— розвиток експортного потенціалу та поліпшення структури

експорту;

— раціоналізацію імпорту;

— підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції;

— залучення іноземних інвестицій для технологічної модерніза-

ції виробництва;

— забезпечення економічної безпеки України [7].

237

Інституціональні форми інтеграції у світове господарство

У зв’язку зі вступом України до СОТ особливої актуальності набу-

ває забезпечення еквівалентності взаємодії національної економіки

зі світовою економікою та формування позитивного сальдо платіжно-

го балансу.

Контрольні запитання й завдання

1. У чому полягають особливості України як суб’єкта міжнарод-

них економічних відносин?

2. Які місце й роль іноземних інвестицій у розвитку національ-

ної економіки?

3. Яким є становище України на товарних ринках і міжнародно-

му ринку робочої сили?

4. У чому полягають основні проблеми, що заважають вступу

України в Європейський союз?

5. У чому полягають основні пріоритети зовнішньоекономічної

діяльності України? Їх обґрунтування.

6. Виберіть правильне визначення категорій

1 Світове госпо-

дарство

А Діяльність держави, спрямована на регулю-

вання економічних відносин з іншими кра-

їнами й на забезпечення ефективного вико-

ристання зовнішнього фактора в національ-

ній економіці

2 Міжнародні

торговельні

відносини

Б Встановлення певних квот (обсягів) на екс-

порт або імпорт окремих товарів

3 Зовнішньо-

економічна

політика дер-

жави

В Одержання підприємством дозволу на здій-

снення зовнішньоторговельних операцій

щодо товарів або послуг

4 Квотування Г Система національних господарств окремих

країн, об’єднаних міжнародним поділом

праці, торгово-виробничими, фінансовими й

науково-технічними зв’язками

238

ГЛАВА 12

5 Ліцензування Д Форма економічних відносин, яка здійсню-

ється за допомогою експорту-імпорту товарів

і послуг національних економік різних країн

6 Фритредер-

ство

Е Процес економічної взаємодії країн, який

приводить до зближення господарських ме-

ханізмів, набуває форми міждержавних угод

й узгоджено регульований міждержавними

органами

7 Платіжний

баланс

Ж Угода, яка припускає погоджене скасуван-

ня національних митних тарифів, введення

загального митного тарифу і єдиної системи

нетарифного регулювання торгівлі відносно

третіх держав

8 Економічна

інтеграція

З Угода, що припускає проведення єдиної еко-

номічної, валютної, бюджетної, грошової по-

літики, введення єдиної валюти, заснування

органів наднаціонального регулювання усе-

редині інтеграційного угруповання

9 Митний союз И Політика вільної торгівлі

10 Економічний

союз

К Співвідношення суми платежів за кордон і

надходження коштів через кордон за певний

період

Тести для самоперевірки знань

1. Розходження між тарифом на імпорт та імпортною квотою по-

лягає в такому:

а) квота ніколи не приносить доходу державі, тоді як тариф за-

безпечує такий прибуток;

б) квоту можна використати для обмеження імпорту;

в) тариф ніколи не приносить доходу державі, тоді як квота за-

безпечує надходження імпортних товарів на внутрішній ри-

нок, тариф же не можна використати для цих цілей;

г) тариф можна застосувати для повного (або майже повного)

припинення припливу імпортних товарів на внутрішній ри-

нок, тоді як квоту не можна використати для цих цілей;

239

Інституціональні форми інтеграції у світове господарство

д) квота забезпечує більш надійний захист вітчизняного вироб-

ництва від іноземної конкуренції, ніж тариф.

2. Поряд з підвищенням цін і збільшенням валютних резервів

країни за допомогою високого протекціоністського тарифу можна ви-

конати таке:

а) спричинити загальне підвищення рівня життя;

б) залишити реальну заробітну плату без змінень, хоча грошова

заробітна плата зросте;

в) збільшити грошову заробітну плату більшою мірою, ніж вар-

тість життя, так що реальна заробітна плата знизиться;

г) збільшити грошову заробітну плату меншою мірою, ніж вар-

тість життя, так що реальна заробітна плата знизиться.

3. Жорстка протекціоністська політика з використанням високих

тарифів на імпорт:

а) впливає на збільшення рівня зайнятості в даній країні в корот-

костроковому періоді;

б) сприяє зниженню безробіття за рубежем;

в) базується на абсолютній перевазі зарубіжного партнера у ви-

робництві продукції;

г) впливає на збільшення прибутків у державний бюджет країни

в довгостроковій перспективі.

4. Якщо розмір офіційних валютних резервів Центрального банку

не змінюється, то за інших рівних умов можна стверджувати:

а) сальдо торгового балансу завжди дорівнює нулю;

б) сальдо рахунка потокових операцій завжди дорівнює нулю;

в) сальдо капітального рахунка завжди дорівнює нулю;

г) сальдо платіжного балансу країни дорівнює нулю.

5. Складова частина платіжного балансу країни — рахунок пото-

кових операцій — не містить:

а) товарний експорт;

б) чисті прибутки від інвестицій;

в) транспортні послуги іноземним державам;

г) змінення активів країни за рубежем;

д) односторонні трансфертні платежі.

240

ГЛАВА 12

6. Заходи валютного контролю, пов’язані з нормованим розподі-

лом валютного виторгу між виробниками, могли б:

а) обмежити імпорт і тимчасово поліпшити стан платіжного ба-

лансу;

б) збільшити імпорт і тимчасово погіршити стан платіжного ба-

лансу;

в) сприяти стійкому підвищенню обмінного курсу національної

валюти;

г) сприяти стійкому підвищенню темпів економічного зростання.

Практичні завдання

1. Розглянемо таблиці гіпотетичних виробничих можливостей

України та Іспанії.

Таблиця виробничих можливостей Іспанії (млн бушелів)

Продукт

Виробничі альтернативи

АВСД

Яблуко 0 20 40 60

Сливи 15 10 5 0

Таблиця виробничих можливостей України (млн бушелів)

Продукт

Виробничі альтернативи

КSТУ

Яблуко 0 20 40 60

Сливи 60 40 20 0

Зобразіть графічно виробничі можливості обох країн.

Визначіть:

а) внутрішню альтернативну вартість виробництва слив та яблук

у кожній країні;

б) на виробництві якого продукту має спеціалізуватися кожна

країна;

в) лінії торгових можливостей цих країн, якщо умови торгівлі

становлять одну сливу за два яблука.