Мельникова В.І. Національна економіка

Подождите немного. Документ загружается.

181

Структурна перебудова національної економіки

4-й рівень — рекреаційно-туристичний та оздоровчо-лікувальний

комплекси Карпат, Причорномор’я та інших регіонів;

5-й рівень — види діяльності, пов’язані із зберіганням здоров’я

людини, охороною навколишнього середовища.

Реалізація активної структурної політики полягає у здійсненні

комплексу розроблених заходів у межах певної структурної політи-

ки, спрямованої на реалізацію бажаних загальних структурних змі-

нень в економіці й забезпечення пріоритетних напрямів розвитку

окремих галузей, виробництв і регіонів національної економіки.

До комплексу загальних заходів у межах нинішньої державної

структурної політики, спрямованої на оптимізацію структури наці-

ональної економіки в сучасних умовах перехідного періоду, можна

віднести:

— удосконалення нормативно-правового забезпечення іннова-

ційних структурних змінень в економіці під впливом затвер-

дженої структурної політики держави;

— створення сприятливих умов для реалізації конкурентних пе-

реваг національної економіки й формування та нагромаджен-

ня реального національного капіталу;

— виділення пріоритетних галузей і виробництв, створення умов

для припливу до них інвестицій, їх державна підтримка;

— макроекономічну стабілізацію, стимулювання прогресивних

структурних зрушень в національній економіці;

— проведення ефективної державної інвестиційної й інновацій-

ної політики, створення інноваційних економічних систем

господарювання в усіх сферах і на усіх рівнях національної

економіки;

— розроблення макроекономічних прогнозів щодо формування

(оптимізації) структури економіки;

— розроблення загальнонаціональних та галузевих програм

структурних перетворень економіки;

— раціональне залучення іноземних інвестицій, здатних забез-

печити оптимізацію структури національної економіки;

— інформатизацію суспільства, широке впровадження сучасних

інформаційних технологій тощо.

Слід зауважити, що наведені вище регуляторні заходи в межах дер-

жавної структурної політики мають загальний характер. Вони можуть

бути конкретизовані до рівня застосування певних інструментів у меж-

ах тих або інших засобів відповідно до економічної ситуації, завдань

структурної політики та цілей соціально-економічного розвитку.

182

ГЛАВА 9

Контрольні запитання й завдання

1. Які зміни відбуваються в структурі національної економіки

України?

2. В чому полягає структурна політика України на сучасному

етапі?

3. Які галузі мають бути пріоритетними в Україні?

4. Запропонуйте власний варіант структурної політики в Укра-

їні.

5. Виберіть правильне визначення категорій

1 Структура

національної

економіки

А Обґрунтування цілей і характеру структур-

них перетворень в економіці країни, визна-

чення комплексу заходів щодо підтримки

розвитку тих структурних елементів націо-

нальної економічної системи, які забезпечу-

ють формування й підтримку РСЕ

2 Відтво-

рювальна

структура

Б Політика, яка реалізується у створенні дер-

жавою сприятливої правової бази для конку-

ренції й вільного «переливання» капіталу й

ресурсів з одних галузей, видів діяльності,

регіонів в інші під впливом ринкового меха-

нізму

3 Функці-

ональна

структура

В Структура, яка в національній економіці

характеризує співвідношення між організа-

ційно-правовими формами підприємництва

з урахуванням рівнів концентрації, центра-

лізації виробництва, капіталу та режимом

власності

4 Соціальна

структура

Г Політика, яка полягає у застосуванні держа-

вою широкого спектра інструментів для при-

скорення структурних зрушень в економіці

5 Структурна

політика

держави

Д Сукупність елементів або підсистем і

зв’язків між ними, якій притаманні ознаки

цілісності, співвідношення різних елементів

національної економічної системи, що відо-

бражають народногосподарські пропорції та

стан суспільного поділу праці

183

Структурна перебудова національної економіки

6 Пасивна

структурна

політика

Е Структура, яка характеризується викорис-

танням ВВП (НД) на відтворення основного

капіталу, його споживання та нагромаджен-

ня; співвідношенням між виробничим та

особистим споживанням

7 Активна

структурна

політика

Ж Структура, яка характеризується динаміч-

ною взаємодією окремих сегментних ринків

та їхніх елементів

Тести для самоперевірки знань

1. На що впливають структурні зрушення в економіці?

а) тільки на динаміку економічного зростання виробництва;

б) тільки на динаміку зайнятості і добробуту населення;

в) тільки на інвестиції;

г) ні на що не впливають;

д) впливають на всі соціально-економічні процеси в НЕС.

2. Сьогодні в розвинутих странах світу який з напрямків струк-

турної політики вважається пріоритетним?

а) динамічний, випереджаючий розвиток виробничої сфери;

б) індустріалізація економіки;

в) динамічний, випереджаючий розвиток виробничої інфра-

структури;

г) динамічний, випереджаючий розвиток невиробничої інфра-

структури;

д) динамічний, випереджаючий розвиток ринкової інфраструк-

тури;

е) динамічний, випереджаючий розвиток всієї інфраструктури.

3. Сьогодні в Україні який напрямок структурної політики вва-

жається пріоритетним?

а) динамічний, випереджаючий розвиток виробничої сфери;

б) індустріалізація економіки;

в) динамічний, випереджаючий розвиток виробничої інфра-

структури;

184

ГЛАВА 9

г) динамічний, випереджаючий розвиток невиробничої інфра-

структури;

д) динамічний, випереджаючий розвиток ринкової інфраструк-

тури;

е) динамічний, випереджаючий розвиток всієї інфраструктури.

4. Від чого перш за все залежить розвиток економіки та її соціаль-

но-економічна ефективність (а саме НТП, ефективність виробництва,

його інноваційність, якість продукції, зайнятість населення тощо)

у постіндустріальному суспільстві?

а) від виробничої сфери;

б) від виробничої інфраструктури;

в) від державного сектора;

г) від ринкової інфраструктури;

д) від невиробничої інфраструктури.

5. Які структурні одиниці становлять основу сучасної галузевої

структури національної економіки?

а) домогосподарства;

б) малі приватні підприємства;

в) унітарні державні підприємства;

г) макропропорції між галузевими секторами економіки, тобто

між групами галузей, що мають однакові економічні характе-

ристики;

д) підприємства фінансової інфраструктури.

6. Який тип структурної політики реалізується сьогодні в Украї-

ні?

а) креативна;

б) пасивна;

в) реактивна;

г) активна;

д) декларативна.

7. Які галузі, виробництва, територіальні господарські системи

держава може вважати пріоритетними?

а) ті, яким держава не віддає перевагу. Враховуючи їх другоряд-

ну роль і важливість для економіки країни;

б) ті, яким держава віддає перевагу, враховуючи їх роль і важли-

вість для економіки країни;

185

Структурна перебудова національної економіки

в) усі галузі;

г) ті, які дають найбільший економічний ефект;

д) тільки збиткові.

8. Який інструмент є головною формою реалізації державних ін-

вестицій?

а) біржовий лістинг;

б) кадастр;

в) реінвестиції;

г) державні замовлення на виконання робіт у капітальному бу-

дівництві;

д) ОВДП, норма обов’язкових резервів, облікова та відсоткова

позичкова ставки.

186

ГЛАВА 10

ПРОГРАМУВАННЯ ТА ПРОГНОЗУВАННЯ

НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

10.1. Суть соціально-економічної стратегії країни

Стратегія держави — це детальний всебічний комплексний план,

спрямований на втілення цілей держави. Сама суть державного ре-

гулювання національної економіки потребує налагодженого механіз-

му формування цілей, тому ієрархія цілей державного регулювання

будується за принципом пріоритетів, потреб та інтересів суспільства.

Пріоритетні напрямки визначаються за допомогою експерименталь-

них методів на основі встановлених критеріїв ефективності, швидко-

сті одержання позитивних результатів, мінімізації витрат.

Ієрархія цілей здійснюється за допомогою їхнього розміщення

в порядку зниження пріоритетів. В економічній теорії й практиці

встановлено такі принципи розроблення цілей державного регулю-

вання національної економіки [7]:

— відповідність конкретних цілей сутності конституціонального

устрою держави й генеральній меті діяльності держави;

— практична необхідність реалізації і її обґрунтування;

— досягнення гармонічного формування цілей, що передбачає

їхні взаємозв’язок і взаємообумовленість;

— запобігання конфлікту, зумовленого різними цілями;

— інформаційне забезпечення державної політики пріоритетів з

метою забезпечення довіри людей до діяльності держави.

Стратегічна мета є центральною визначальною. Стратегічні цілі

складаються з тактичних, тому що тактика визначає цілі й методи,

187

Програмування та прогнозування національної економіки

форми й способи діяльності, які найбільше відповідають конкретним

обставинам у певний момент часу й забезпечують досягнення страте-

гічних цілей.

Стратегічна мета національної економіки України в умовах транс-

формації спрямована на об’єднання механізмів ринкового саморегу-

лювання й державного регулювання, на побудову соціально-орієнто-

ваної ринкової економіки.

Таким чином, вона відображає загальносвітову тенденцію руху

до постіндустріального суспільства, що має бути здійснено безкон-

фліктним шляхом. Рух у такому напрямку й досягнення цієї страте-

гічної мети мають забезпечити перехід національної економіки від

«людини для економіки» до «економіки для людини».

Цілі соціально орієнтованої економіки:

1. Побудова громадянського суспільства, що здійснюється за до-

помогою соціальної політики.

2. Створення постіндустріального, технічного й технологічного

образу виробництва й відповідної йому структури економіки за допо-

могою виробничої політики.

3. Створення багатоукладної економіки, але при цьому формуван-

ня ринкової держави й системи регулювання економікою (економіч-

на політика держави).

4. Становлення нової соціальної структури, досягнення сучасного

рівня життя населення, а також формування так званого «середнього

класу» через соціально-економічну структурну політику.

5. Формування механізмів боротьби з авторитаризмом, адміні-

струванням, бюрократизмом і корупцією за допомогою механізму

проведення демократичної політики.

6. Розвиток міжнародних економічних, політичних, культурних

і гуманітарних зв’язків через механізм зовнішньої політики.

Механізм формування стратегічних і тактичних цілей держави

є складним і багатогранним процесом, що логічно починається з аб-

страктного суспільного передбачення, прямує до конкретного про-

гнозування, а далі — до макроекономічного планування й програму-

вання.

Одним з основних елементів державного регулювання національ-

ної економіки є економічне прогнозування.

Прогноз — науково обґрунтоване судження або передбачення мож-

ливого стану об’єкта в майбутньому, можливих шляхів і строків його

досягнення. Економічне прогнозування — це науково обґрунтоване

188

ГЛАВА 10

передбачення напрямку розвитку окремих економічних явищ і про-

цесів на різних рівнях економічної системи.

Джерелами прогнозування є:

— накопичені знання й досвід щодо розвитку економічних про-

цесів (емпіричні й теоретичні знання про закони розвитку еко-

номічних процесів);

— статистична й фактична інформація про об’єкт прогнозуван-

ня;

— економіко-математичні моделі.

Існують такі способи прогнозування:

— експериментальний, що здійснюється шляхом опитування

фахівців щодо об’єкта прогнозування;

— екстраполяції — збір інформації про розвиток об’єкта в минуло-

му й перенесення закономірностей його розвитку на майбутнє;

— моделювання, яке базується на побудові моделей об’єкта від-

повідно до очікуваних змін його стану.

До форм наукового прогнозування відносять:

— гіпотезу — наукове прогнозування на рівні загальної теорії,

тобто якісні характеристики досліджуваного об’єкта, що відо-

бражують загальні закономірності його розвитку;

— прогноз — більш достовірне й більш повне наукове передба-

чення, тому що базується не тільки на якісних, але й на кіль-

кісних оцінках, має ймовірний або варіантний характер;

— план, що характеризується більш високим рівнем вірогіднос-

ті, тому що містить постановку конкретного завдання й спосо-

би його виконання.

Прогноз визначають як науково обґрунтовану варіантну гіпоте-

зу про можливий стан об’єкта в майбутньому залежно від характеру

прогнозного фону, а також як гіпотезу щодо строків і способів досяг-

нення намічених цілей. На основі цього всі прогнози можна класифі-

кувати на дві великі групи:

«А» — базові прогнози: демографічні, прогнози природних ресур-

сів, НТП, екологічні, зовнішньоекономічні, зовнішньо- й внутріш-

ньополітичні;

«Б» — соціально-економічні прогнози: економічного зростання,

сукупного попиту, галузевої структури, рівня інфляції, зайнятості

населення й ін.

Прогнози поділяють також на активні й пасивні (залежно від

можливих впливів на процеси соціально-економічного розвитку на-

ціональної економіки).

189

Програмування та прогнозування національної економіки

Залежно від ступеня ймовірності передбачуваних явищ прогнози

поділяють на варіантні й інваріантні (тобто наводять тільки один ва-

ріант розвитку явища).

За способом подання інформації прогнози класифікують на крап-

кові й інтервальні. Наприклад, у прогнозований період ВНП зросте

на 5% — крапковий прогноз, інтервальний — у прогнозований період

ВНП збільшиться на 5 - 7%.

За масштабом прогнози поділяють на такі:

— мікропрогноз — прогноз розвитку окремого підприємства;

— галузевий — прогноз розвитку однієї галузі;

— макропрогноз — прогноз розвитку національної економіки;

— суперпрогноз — прогноз розвитку всієї світової економіки.

За часовим критерієм прогнози бувають такими:

— оперативним (до одного місяця);

— короткостроковим (до одного року), який є основою для скла-

дання державного бюджету;

— середньостроковим (три — п’ять років);

— довгостроковим (більше семи років).

Два останні прогнози є основою для формування соціально-еконо-

мічної стратегії.

За об’єктами прогнозування виділяють прогнози:

— риродних ресурсів;

— трудових ресурсів;

— інвестицій;

— науково-технічний;

— соціальний;

— зайнятості й ін.

За функціональними ознаками розрізняють:

— пошуковий прогноз, що базується на умовному перенесенні

на майбутнє тенденцій розвитку об’єктів, які сформувалися

в минулому й діють у теперішньому часі. Він не залежить від

факторів, здатних змінити ці тенденції. Мета цього прогно-

зу — з’ясувати, як будуть розвиватися події в майбутньому

при збереженні існуючих тенденцій;

— нормативний прогноз, який на відміну від пошукового розро-

бляється на основі заданих цілей і передбачає визначення спо-

собів і строків їхнього досягнення.

190

ГЛАВА 10

10.2. Макроекономічне прогнозування та його принципи

Макроекономічне прогнозування — це виявлення і аналіз зако-

номірностей і тенденцій розвитку національної економіки, передба-

чення змінень і створення наукової бази для економічної політики й

державного регулювання національної економіки.

Основні принципи макроекономічного прогнозування [7]:

1. Принцип наукової обґрунтованості, який передбачає, що про-

гнозування:

— базується на системних знаннях про закономірності розвитку

економіки;

— ураховує реалії економічного, політичного й соціального жит-

тя країни, вітчизняний і світовий досвід;

— використовує систему нових методик і методів.

2. Принцип системності й цілісності, за допомогою якого націо-

нальну економіку розглядають, з одного боку, як єдиний об’єкт, а з

іншого — як сукупність самостійних напрямків (блоків) прогнозу-

вання.

3. Принцип адекватності, який використовують як теоретичну

модель, що має досить точно й повно відображати реальні процеси на-

ціональної економіки.

4. Принцип багатоваріантності (альтернативності), який перед-

бачає розроблення не одного, а декількох (як мінімум трьох) варіан-

тів майбутнього розвитку національної економіки, іншими словами,

прогноз має кілька сценаріїв.

Як правило, розробляють такі варіанти (сценарії) прогнозу:

— песимістичний, що відображає нижню межу можливого роз-

витку національної економіки (при домінуванні негативних

факторів розвитку);

— оптимістичний, що показує можливу верхню межу розвитку

національної економіки (при домінуванні позитивних факто-

рів);

— оптимально-реалістичний, що окреслює найбільш імовірну

траєкторію майбутнього розвитку.

5. Принцип рентабельності (ефективності), який полягає у визна-

ченні вартості аналітичної підготовки прогнозу і його результативнос-

ті, рівноваги економіки й ефективності, якості й своєчасності. Про-

гноз має бути точним, повним, реальним. Його правило — мінімізація