y
y
10
ГЛАВА 1
— формування міцних централізованих держав, що з часом
сприяє перетворенню народного господарства у національ-
ний комплекс, тобто на таке територіальне утворення,
в якому всі компоненти економічного життя — галузі, окре-
мі регіони, підприємства, заклади — функціонують як єди-
ний організм, що забезпечує матеріальні й духовні потреби
суспільства.
Отже, єдність ще не є визначальною рисою господарської систе-
ми як національного господарства. Тут дуже важливим чинником є
спільність духовного розвитку членів суспільства — спільність куль-
тур, звичаїв, традицій, моралі.
Спільні господарські й духовні риси суспільства набувають зна-
чення загальнонародних або національних рис, відмінних від та-
ких же суспільно-господарських утворень на інших територіях.
Первинним осередком національного господарського комплексу є
підприємство, а духовного — людина, носій національної ідеології й
член цього суспільства.
Оскільки національна економіка є дуже складною системою гос-
подарювання, то об’єктом її дослідження є різноманітні природно-
господарські та соціально-економічні процеси і явища, що відбува-
ються в ній.
Суб’єктами національної економіки є домашні господарства, під-
приємства, фірми, підприємницька структура, держава. Всі вони
вступають між собою в певні економічні відносини, що набувають
форми вертикальних і горизонтальних зв’язків. Усі суб’єкти є еко-
номічно відособленими, зі своїми інтересами, однак їхня діяльність
в національній економіці має підпорядковуватися загальнодержав-
ним інтересам національної безпеки.
Будь-яку сучасну національну економіку характеризують такі
ознаки, які об’єднують в чотири групи:
— національний суверенітет;
— ресурсно-виробничий потенціал;
— господарсько-організаційна структура;
— товарообмінні ознаки.
Національний суверенітет (тобто незалежність) означає:
— суверенітет і недоторканність територіального й державного
устрою;
— суверенітет законодавства й дії правових органів на території
держави;