Мазуркевич А.Й., Данілов В.Б., Куц Н.В. Патофізіологія тварин

Подождите немного. Документ загружается.

Допущено

Міністерством аграрної політики

України

як навчальний посібник

для підготовки фахівців

із спеціальності “Ветеринарна

медицина” в аграрних вищих

навчальних закладах

ІІІ – IV рівнів акредитації

Київ

“Мета”

2003

УДК 521.2(075.8)

ББК 48.7я73

М12

Редактор

З. А. Городиська

Мазуркевич А.Й., Данілов В.Б., Куц Н.В. Патофізіологія

тварин. Практикум. — К.: Мета, 2003. — 176 с., іл.

ISBN 966-7947-14-9

Викладено теоретичні основи і порядок проведення практич-

них занять із курсу “Патофізіологія тварин”. Подано необхідні

відомості стосовно мети й методики дослідів та їх оформлення, а

також найбільш доступні методи математичної обробки цифро-

вого матеріалу.

Для підготовки фахівців із спеціальності “Ветеринарна меди-

цина” в аграрних вищих навчальних закладах ІІІ – IV рівнів

акредитації.

ББК 48.7я73

ISBN 966-7947-14-9 © Мазуркевич А.Й.,

Данілов В.Б., Куц Н.В.,

2003

М12

Гриф надано Міністерством аграрної

політики України

(лист № 18-2-1-13/783 від 28.07.03)

ВСТУП

Структурно-логічна схема підготовки лікарів ветеринарної ме-

дицини побудована так, що після вивчення структури і функції

нормального організму тварин студенти переходять до вивчення

патологічних явищ, які найчастіше виникають під час хвороби. Їх

досить багато, причому одна й та сама хвороба в кожному конкрет-

ному випадку не завжди супроводжується однаковими патологіч-

ними змінами (як кількісними, так і якісними). Всі патологічні

процеси моделюються на здорових тваринах. Тому виникають

проблеми етичного характеру, зумовлені необхідністю досягти

максимальної результативності експериментів на тваринах в

умовах мінімальних пошкоджень організму. Гострі експерименти

треба проводити з максимальною обережністю після надійної фік-

сації тварин і достатнього їх знеболювання.

Заходи безпеки під час роботи в навчальній патофізіологічній

лабораторії. Робота в патофізіологічній лабораторії передбачає

контакт з різними тваринами (в тому числі хворими), викорис-

тання різноманітних хімічних речовин, електричних приладів.

Для створення безпечних умов роботи в навчальній патофізіо-

логічній лабораторії кожен студент зобов’язаний дотримуватися

таких вимог:

1. Працювати в халаті і шапочці (або косинці), а в разі потреби

одягати фартух і гумові рукавиці.

2. Під час роботи з лабораторними тваринами особливу увагу

звертати на надійну фіксацію їх або знерухомлення.

3. Проводячи експерименти на лабораторних тваринах, стежити

за чистотою робочого місця і дотримуватися правил особистої гігіє-

ни. Після закінчення експерименту провести вологе прибирання

робочого місця (столу, станка тощо) з використанням слабких роз-

чинів дезинфіктантів (хлораміну, вуглекислого натрію та ін.), по-

суд та інструменти вимити теплою водою з мийним засобом, про-

полоскати чистою водою і висушити. Після контакту з тваринами

ретельно вимити руки.

4. Стежити за тим, щоб використовувані під час виконання ла-

бораторних робіт хімічні речовини не потрапляли в ротову поро-

жнину або на одяг. Піпетки індивідуального користування, доза-

тори-напівавтомати, бюретки використовувати після попередньо-

го ознайомлення з інструкцією, що додається до того чи іншого

дозуючого пристрою.

5. Суворо дотримуватись правил безпеки під час використання

електрообладнання та приладів.

6. Запобігати прямому потраплянню сфокусованого світлового

променя в око дослідника під час роботи із світловим мікроско-

пом.

7. Перед початком роботи в патофізіологічній лабораторії слід

пройти інструктаж з техніки безпеки і зробити відповідний запис

про це у спеціальному журналі.

8. Не виходити у спецодязі за межі лабораторії.

Перша допомога у разі нещасного випадку.

При ураженні електричним струмом:

1) звільнити потерпілого від дії струму, користуючись засобами

індивідуального захисту; припинити подачу електроструму;

2) у разі зупинки дихання застосувати штучне дихання, розмі-

стити потерпілого в теплому місці, вкрити, викликати лікаря;

3) якщо є сліди електротравми, обробити їх антисептиком (йод,

бриліантове зелене, перекис водню, КMnО

) і накласти пов’язку.

При механічних ушкодженнях:

1) прикласти холод до забитого місця;

2) при порушеннях цілісності тканин і кровотечі зупинити

кровотечу відомими способами, обробити рану, звільнити її від

згустків крові, чужорідних предметів, обробити краї дезінфіку-

ючим розчином, перев’язати; сильну кровотечу спинити накла-

данням джгута вище місця ушкодження тканин, викликати

лікаря;

3) при переломах, вивихах, розтягах накласти іммобілізучу

пов’язку.

В усіх випадках травматичних пошкоджень доставити хворого

у травмпункт.

При термічних ушкодженнях:

1) при опіках 1-го ступеня уражену ділянку зрошувати холод-

ною водою до зникнення характерного болю. При опіках 2 і 3-го

ступенів накрити уражену ділянку марлею, зволоженою розчи-

ном риванолу (етакридину лактату) 1 : 1000, 1 % розчином натрію

бікарбонату, 5 % розчином калію перманганату або 2 % розчином

таніну. При значних опіках викликати лікаря.

При дії хімічних речовин:

1) при опіках сильними кислотами промити уражені місця во-

дою, потім 1 – 2 % розчином натрію бікарбонату, знову водою та

накласти пов’язку;

2) при опіках сильними лугами ушкоджені місця промити во-

дою, підкисленою оцтом, потім чистою водою і перев’язати;

3) при потраплянні всередину лугів дати випити велику кіль-

кість підкисленої води і викликати блювоту;

4) у разі надходження всередину кислот дати випити води із

содою і викликати блювоту;

5) при надходженні всередину інших хімічних речовин, які за-

стосовуються в лабораторії, дати випити 1 – 2 л води або 0,2 %

розчину таніну і викликати блювоту. При серйозних отруєннях

звернутися до лікаря;

6) при отруєнні ефіром вивести потерпілого на свіже повітря,

дати всередину аналептики (кофеїн, коразол, камфору), понюха-

ти нашатирний спирт.

При дії біологічних чинників:

1) покуси лабораторними тваринами обробляють зазначеним

вище способом, після чого направляють потерпілого до лікаря;

2) при потраплянні на відкриті ділянки шкіри крапель крові,

ексудату, а також виділень хворих тварин ці місця ретельно про-

мивають теплою водою з милом, а потім розчином дезінфікуючої

речовини (0,5 % розчин фенолу, хлораміну тощо). Одежу слід ви-

прати та попрасувати.

Регламентація заняття та оформлення його матеріалів. Занят-

тя з патофізіології проводять у групах по 10 – 15 осіб. Кожна тема

розрахована на 2 академічні години. Орієнтовна регламентація

заняття така: організаційний момент (5 хв); поточний контроль

(10 хв); уточнення методики заняття (10 хв); самостійне виконан-

ня завдань за темою лабораторної роботи з оформленням прото-

колу (55 хв); приймання і перевірка протоколів виконаних робіт

(10 хв).

Залежно від теми і характеру виконуваного завдання можливі

відхилення від запропонованої структури. Однак знання струк-

тури заняття з регламентацією дій дає студентові змогу правиль-

но розподіляти час у процесі виконання лабораторної роботи.

Матеріали заняття оформляють у вигляді протоколу, зазнача-

ючи в ньому: 1) дату і номер заняття; 2) назву теми; 3) мету за-

няття; 4) назву і номер досліду, принцип його виконання; 5) хід

виконання роботи; 6) результати досліду та їх аналіз; висновки.

Матеріали пунктів 1 – 5, як правило, заносять у зошит під час

підготовки до заняття. Протокол заняття слід ілюструвати табли-

цями, графіками, рисунками та ін.

Статистична обробка цифрового матеріалу, отриманого в па-

тофізіологічному експерименті. Для визначення достовірності

результатів експерименту здійснюють статистичну обробку циф-

рового матеріалу. Одним із найпростіших і доступних методів об-

робки даних є наведений нижче метод, за яким:

1. Знаходять середню арифметичну величину

результатів за

формулою

М Vn

де Σ — знак суми;

V —

результат первинного виміру ознаки кож-

ного проекту;

п —

кількість проектів (вимірів).

2. Знаходять середню похибку середньої арифметичної (±

) за

формулою

mdK

±Σ

де

K —

фактор Молденгауера (табл. 1); Σ — знак суми;

d —

відхи-

лення окремої величини (варіанти) від середньої арифметичної.

При додаванні від’ємне або додатне значення величин (+ або –)

не враховується.

Таблиця 1.

Сталі величини для середніх похибок

n K n K n K n K

3 0,2904 28 0,0086 53 0,0033 77 0,0019

4 0,1809 29 0,0082 54 0,0032 78 0,0018

5 0,1253 30 0,0078 55 0,0031 79 0,0018

6 0,0934 31 0,0074 56 0,0030 80 0,0018

7 0,0761 32 0,0070 57 0,0029 81 0,0017

8 0,0592 33 0,0067 58 0,0029 82 0,0017

9 0.0492 34 0,0064 59 0,0028 83 0,0017

10 0,0418 35 0,0062 60 0,0027 84 0,0016

11 0,0360 36 0,0059 61 0,0027 85 0,0016

12 0,0315 37 0,0056 62 0,0026 86 0,0016

13 0,0278 38 0,0054 63 0,0025 87 0,0015

14 0,0248 39 0,0052 64 0,0025 88 0,0015

15 0,0223 40 0,0050 65 0,0024 89 0,0015

16 0,0202 41 0,0048 66 0,0024 90 0,0014

17 0,0184 42 0,0047 67 0,0023 91 0,0014

18 0,0169 43 0,0045 68 0,0023 92 0,0014

19 0,0156 44 0,0043 69 0,0022 93 0,0014

20 0,0144 45 0,0042 70 0,0022 94 0,0013

21 0,0144 46 0,0040 71 0,0021 95 0,0013

22 0,0124 47 0,0039 72 0,0021 96 0,0012

23 0,0110 48 0,0038 73 0,0020 97 0,0012

24 0,0109 49 0,0037 74 0,0020 98 0,0011

25 0,0102 50 0,0036 75 0,0019 99 0,0011

26 0,0096 51 0,0035 76 0,0019 100 0,0011

27 0,0091 52 0,0034

Константи

визначають за формулою

0,7979 1

−

3. Аналогічно обчислюють величини

другого ряду (на-

приклад, дослідної групи, якщо перша група була контрольною).

4. При наявності різниці показників дослідної і контрольної

груп (

) відшукують коефіцієнт вірогідності їх різ-

ниці

за формулою

tDm

де

— різниця (

– М

);

212

mmm

5. Нарешті, для визначення ступеня вірогідності (вірогідності

різниці)

крім коефіцієнта вірогідності різниці

треба знати чи-

сло ступенів свободи L

яке визначають за формулою

(1)(1)

Ln n

=−+− або

Ln n

+−

де

—

число показників у першому ряду (контроль);

— число

показників у другому ряду (дослід).

Далі з табл. 2 беруть значення вірогідності отриманих резуль-

татів, які знаходять на перетині ліній величини коефіцієнта віро-

гідності (по горизонталі) і ступеня свободи (по вертикалі).

Таблиця 2.

Значення вірогідності

для розрахунку вірогідності даних,

L P

> 0,5 0,2 0,1 0,05 0,02 0,01 0,001

1 1,000 3,078 6,314 12,706 31,821 63,657 637,59

2 0,816 1,886 2,920 4,303 6,965 9,925 31,60

3 0,765 1,638 2,353 3,182 4,541 5,841 12,94

4 0,741 1,533 2,132 2,776 3,747 4,604 8,61

5 0,727 1,476 2,015 2,571 3,365 4,032 6,86

6 0,718 1,440 1,943 2,447 3,143 3,407 5,96

7 0,711 1,415 1,895 2,365 2,998 3,399 5,31

8 0,706 1,397 1,860 2,306 2,896 3,355 5,04

9 0,703 1,383 1,833 2,262 2,821 3,250 4,78

10 0,700 1,372 1,812 2,228 2,764 3,169 4,59

11 0,697 1,363 1,796 2,201 2,718 3,106 4,44

12 0,695 1,356 1,782 2,179 2,681 3,055 4,32

13 0,694 1,350 1,771 2.160 2,650 3,012 4,22

14 0,692 1,345 1,761 2,145 2,624 2,977 4,14

15 0,691 1,341 1,753 2,131 2,602 2,947 4,07

16 0,690 1,337 1,746 2,120 2,583 2,921 4,02

17 0,689 1,333 1,740 2,110 2,567 2,898 3,96

18 0,688 1,330 1,734 2,101 2,552 2,878 3,92

19 0,688 1,328 1,729 2,093 2,539 2,861 3,88

20 0,687 1,325 1,725 2,086 2,528 2,845 3,85

21 0,686 1,323 1,721 2,080 2,518 2,831 3,82

22 0,685 1,321 1,717 2,074 2,508 2,819 3,79

23 0,685 1,319 1,714 2,069 2,500 2,807 3,77

24 0,684 1,318 1,711 2,964 2,492 2,797 3,75

25 0,684 1,316 1,708 2,060 2,485 2,787 3,73

Цифровий матеріал можна обробити з використанням програ-

ми Microsoft Excel на ПК.

Література

Монцевичюте-Эрингене Е.В.

Упрощенные математико-статистическиие

методы в медицинской исследовательской роботе // Патологическая физиоло-

гия и экспериментальная терапия.— 1964. — Т. 8, № 4 – 6.

Ойвин И.А.

Статистическая обработка результатов экспериментальных

исследований // Там же. — 1960. — Т. 4, № 1.

Поляков А.В., Юдицкий

А.

Обработка опытных данных на программи-

руемых микрокалькуляторах. — К.: УСХА, 1986.

Частина I

ЗАГАЛЬНА

НОЗОЛОГІЯ

Тема 1

ПРЕДМЕТ І МЕТОДИ

ПАТОФІЗІОЛОГІЇ

Теоретичні положення

У системі ветеринарної освіти патологічна фізіологія є однією

із фундаментальних теоретичних дисциплін і займає чільне міс-

це серед експериментальних наук. Її завданням є вивчення жит-

тєдіяльності хворого організму, предметом — функціональні змі-

ни на рівні клітини, органа, системи і цілісного організму, що ви-

значають виникнення, розвиток та закінчення хвороби, механіз-

ми реактивності і резистентності організму.

Як навчальний предмет патологічна фізіологія складається з

трьох частин: нозологія, типові патологічні процеси і патофізіоло-

гія органів та систем.

Перша частина —

нозологія

включає загальне вчення про

хворобу (

загальна нозологія

), вчення про причини та умови ви-

никнення хвороби (

етіологія

) і механізми її розвитку (

патогенез

При цьому враховуються складні взаємовідносини організму з

навколишнім середовищем, де середовище виступає як джерело

різноманітних, у тому числі патогенних, впливів, а організм — як

найскладніша біологічна система з різноманітними рівнями ре-

гуляції, особливостями спадковості та реактивності.

Друга частина —

типові патологічні процеси

вивчає запален-

ня, лихоманку, пухлини тощо, тобто процеси, які лежать в основі

багатьох захворювань.

Третя частина —

патофізіологія органів та систем

охоплює за-

гальнопатологічні аспекти порушення функції окремих органів

та систем організму, базуючись на знаннях загальних закономір-

ностей виникнення, розвитку та закінчення патологічних проце-

сів.