Лесниченко І.В.(уклад.) Опорний конспект лекцій з дисципліни Правознавство

Подождите немного. Документ загружается.

Змова на вчинення злочину – це досягнення угоди між двома або

більшою кількістю осіб, яким притаманні ознаки суб’єкта злочину.

Усунення перешкод – це дії чи бездіяльність, які полягають в усуненні

перепон, що заважають реалізації злочинного наміру (отруєння сторожової

собаки).

Замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння,

безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого

відповідною статтею Особливої частини Кримінального кодексу, якщо при

цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.

Безпосередня спрямованість на вчинення злочину означає, що особа

розпочинає вчинення дій, передбачених відповідною статтею Особливої

частини КК.

У замаху відсутня характерна для закінчення злочину єдність

задуманого та реально вчиненого винною особою.

Кримінальний кодекс виділяє закінчений і незакінчений замахи на

злочин. Закінченим є замах, при якому суб’єкт зробив усе, що вважав за

необхідне, однак злочин не було доведено до кінця з причин, які не залежали

від його волі.

При незакінченому замаху винний не робить того, що вважає за

необхідне для досягнення злочинного результату, усвідомлює неповноту

вчинення своїх дій і необхідність їх продовження.

Закінчений злочин характеризується єдністю об’єктивних і суб’єктивних

ознак, повною реалізацією об’єктивної сторони суспільно небезпечного

діяння, передбаченого диспозицією статті Особливої частини КК.

Відповідно до ст. 26 КК співучастю у злочині є умисна спільна участь

декількох суб’єктів злочину у вчиненні умисного злочину.

Законодавче визначення поняття «співучасть» включає в себе такі

ознаки:

1) наявність двох чи більше суб’єктів злочину, які беруть участь у

вчиненні одного й того самого умисного злочину;

2) спільність їх участі у злочині;

3) умисний характер діяльності співучасників.

Перші дві ознаки характеризують об’єктивну, а остання – суб’єктивну

сторону співучасті.

Спільна участь у вчиненні злочину передбачає:

1) об’єднання окремих зусиль кожного співучасника у

взаємообумовлену злочинну діяльність усіх співучасників;

2) те, що вчинюваний співучасниками злочин є єдиним для них усіх;

3) спрямування зусиль кожного співучасника на досягнення загального

результату злочину;

4) причинний зв’язок між діянням всіх співучасників і загальним

злочинним результатом.

Співучасть можлива на всіх стадіях умисного злочину – готування,

замаху, виконання злочину.

Співучасниками злочину є виконавець, організатор, підбурювач чи

пособник (ст. 27 КК).

Виконавцем злочину визнається особа, яка безпосередньо вчинила

злочин. Ознаками такої особи є:

1) вона є суб’єктом злочину;

2) вчинила злочин, передбачений КК;

3) вчинила злочин у співучасті з іншими суб’єктами злочину шляхом

використання інших осіб.

Організатором злочину є особа, яка вчинила хоча б одну з таких дій:

1) організувала вчинення злочину;

2) керувала підготовкою злочину або його вчиненням;

3) утворила організовану групу чи злочинну організацію;

4) керувала організованою групою чи злочинною організацією;

5) забезпечувала фінансування організованої групи чи злочинної

організації.

Організація вчинення злочину полягає у діях, які направляють,

об’єднують співучасників на вчинення одного чи декількох злочинів.

Керування підготовкою злочину охоплює підшукування або

пристосування засобів чи знарядь, підшукування співучасників, замовлення

вчинення злочину, усунення перешкод.

Утворення організованої групи – сукупність дій з організації

(формування, заснування, створення) стійкого об’єднання у формі

організованої групи для вчинення одного чи багатьох злочинів.

Забезпечення фінансування передбачає як організацію винним

постачання зазначеним об’єднанням фінансів іншими особами так і

здійснення такого постачання ним безпосередньо.

Підбурювачем визнається особа, яка схилила іншого співучасника до

вчинення злочину. Схиляння до вчинення злочину передбачає збудження

бажання (переконання у бажаності, вигідності, потребі).

КК називає такі способи схиляння іншого співучасника до вчинення

злочину: умовляння, підкуп, погроза, примус, схиляння іншим чином.

Пособником є особа, яка сприяла вчиненню злочину іншими

співучасниками. Сприяння учиненню злочину порадами чи вказівками

полягає в наданні іншим співучасникам інформації щодо найбільш

прийнятних місця, часу, способів вчинення злочину та інших обставин, яке є

необхідною для реалізації спільних злочинних намірів.

Найчастіше пособник сприяє у вчиненні злочину виконавцю. Але

пособництво можуть утворювати і дії по сприянню у вчиненні злочину

іншими співучасниками (допомога організатору в організації злочину чи

керуванні ним).

Конституція України встановлює, що «кожен має право захищати своє

життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань».

Кожна особа має право вжити заходів оборони від суспільно

небезпечного посягання незалежно від того, чи має вона можливість

уникнути посягання або звернутись за допомогою до представника влади чи

інших осіб.

Необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту

охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої

особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно

небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди,

необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи

припинення посягання, якщо при цьому не було допущено меж необхідної

оборони (ст. 36 КК України).

Оборона визнається необхідною лише у випадку, якщо дії, що

становлять її зміст, вчинено з метою захисту охоронюваних законом прав та

інтересів особи, яка захищається, прав та іншої особи (фізичної чи

юридичної), від суспільно небезпечного посягання.

Суспільно небезпечне посягання може бути не тільки нападом, а й

іншою кримінально караною дією (крадіжкою). Посягання має бути

реальним, а не існувати лише в уяві того, хто захищається.

Шкода при необхідній обороні може бути заподіяна тільки тому, хто

посягає.

Перевищенням меж необхідної оборони закон визнає умисне заподіяння

тому, хто посягає тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності

посягання або обстановці захисту. Відповідальність за перевищення меж

необхідної оборони настає лише при заподіянні шкоди двох видів, а саме:

тяжкого тілесного ушкодження та умисного вбивства.

Не є злочином заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у стані

крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що безпосередньо

загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших

осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку

в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при

цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності.

Перевищенням меж крайньої необхідності є умисне заподіяння шкоди право

охоронюваним інтересам, якщо така шкода є більш значною, ніж відвернена

шкода (ст. 39 КК).

Не є злочином дія або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду

правоохоронювальним інтересам, вчинена під безпосереднім впливом

фізичного примусу, в наслідок якого особа не могла керувати своїми

вчинками (ст. 40 КК).

Не є злочином діяння (дія або бездіяльність), яке заподіяло шкоду

правоохоронюваним інтересам, якщо це діяння було вчинене в умовах

виправданого ризику для досягнення значної суспільно корисної мети.

Ризик визнається виправданим, якщо мету, що булла поставлена,

не можна було досягти в даній обстановці дією (бездіяльністю), не

поєднаною з ризиком, і особа, яка допустила ризик, обгрунтовано

розраховувала, що вжиті нею заходи є достатніми для відвернення

шкоди правоохоронюваним інтересам.

Ризик не визнається виправданим, якщо він завідомо створював

загрозу для життя інших людей або загрозу екологічної катастрофи чи

інших надзвичайних подій (ст. 42 КК України).

Не є злочином вимушене заподіяння шкоди правоохоронюваним

інтересам особою, яка відповідно до закону виконувала спеціальне

завдання, беручи участь в організованій групі чи злочинній організації з

метою попередження чи розкриття їх злочинної діяльності.

Особа, зазначена у частині першій цієї статті, підлягає кримінальній

відповідальності лише за вчинення у складі організованої групи чи

злочинної організації особливо тяжкого злочину, вчиненого умисно і

поєднаного з насильством над потерпілим, або тяжкого злочину,

вчиненого умисно і пов'язаного з спричиненням тяжкого тілесного

ушкодження потерпілому або настанням інших тяжких або особливо

тяжких наслідків.

Особа, яка вчинила злочин, що передбачений частиною другою цієї

статті, не може бути засуджена до довічного позбавлення волі, а покарання у

виді позбавлення волі не може бути призначене їй на строк, більший, ніж

половина максимального строку позбавлення волі, передбаченого законом

за цей злочин (ст. 43 КК України).

Відповідно до ст. 50 КК покарання є заходом примусу, що

застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною

у вчиненні злочину і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і

свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення

засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими,

так і іншими особами.

Конституція України визначає, що кожен має право на повагу до його

гідності і ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському

або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню. Тому

покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити

людську гідність, хоча засуджений, відбуваючи покарання, відчуває певний

дискомфорт і переживає, відповідно до виду покарання, страждання

морального характеру.

До осіб, визнаних винним у вчиненні злочину, судом можуть бути

застосовані такі види покарань: штраф, позбавлення військового,

спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу: позбавлення

права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю; громадські

роботи; виправні роботи, службові обмеження для військовослужбовців,

конфіскація майна, арешт, обмеження волі, тримання в дисциплінарному

батальйоні військовослужбовців, позбавлення волі на певний строк, довічне

позбавлення волі.

До осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, судом можуть бути

застосовані такі види покарань:

1) штраф;

2) позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або

кваліфікаційного класу;

3) позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною

діяльністю;

4) громадські роботи;

5) виправні роботи;

6) службові обмеження для військовослужбовців;

7) конфіскація майна;

8) арешт;

9) обмеження волі;

10) тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців;

11) позбавлення волі на певний строк;

12) довічне позбавлення волі.

Основними покараннями є громадські роботи, виправні роботи,

службові обмеження для військовослужбовців, арешт, обмеження волі,

тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців,

позбавлення волі на певний строк, довічне позбавлення волі.

Додатковими покараннями є позбавлення військового, спеціального

звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу та конфіскація майна.

Штраф та позбавлення права обіймати певні посади або займатися

певною діяльністю можуть застосовуватися як основні, так і як додаткові

покарання.

За один злочин може бути призначено лише одне основне покарання,

передбачене в санкції статті Особливої частини КК. До основного

покарання може бути приєднане одне чи кілька додаткових покарань у

випадках та порядку, передбачених цим Кодексом.

Ухилення від покарання, призначеного вироком суду, має наслідком

відповідальність, передбачену статтями 389 та 390 КК.

При призначенні покарання обставинами, які його пом'якшують,

визнаються:

1) з'явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю

злочину;

2) добровільне відшкодування завданого збитку або усунення

заподіяної шкоди;

3) вчинення злочину неповнолітнім;

4) вчинення злочину жінкою в стані вагітності;

5) вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи

інших обставин;

6) вчинення злочину під впливом погрози, примусу або через

матеріальну, службову чи іншу залежність;

7) вчинення злочину під впливом сильного душевного

хвилювання, викликаного неправомірними або аморальними діями

потерпілого;

8) вчинення злочину з перевищенням меж крайньої необхідності;

9) виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття

злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації,

поєднане з вчиненням злочину у випадках, передбачених КК.

При призначенні покарання суд може визнати такими, що його

пом'якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.

Якщо будь-яка з обставин, що пом'якшує покарання, передбачена в

статті Особливої частини КК як ознака злочину, що впливає на його

кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні

покарання як таку, що його пом'якшує (ст. 66 КК України).

При призначенні покарання обставинами, які його обтяжують,

визнаються:

1) вчинення злочину особою повторно та рецидив злочинів;

2) вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою (частина

друга або третя статті 28);

3) вчинення злочину на грунті расової, національної чи релігійної

ворожнечі або розбрату;

4) вчинення злочину у зв'язку з виконанням потерпілим службового

або громадського обов'язку;

5) тяжкі наслідки, завдані злочином;

6) вчинення злочину щодо малолітнього, особи похилого віку або

особи, що перебуває в безпорадному стані;

7) вчинення злочину щодо жінки, яка завідомо для винного

перебувала у стані вагітності;

8) вчинення злочину щодо особи, яка перебуває в матеріальній,

службовій чи іншій залежності від винного;

9) вчинення злочину з використанням малолітнього або особи, що

страждає психічним захворюванням чи недоумством;

10) вчинення злочину з особливою жорстокістю;

11) вчинення злочину з використанням умов воєнного або

надзвичайного стану, інших надзвичайних подій;

12) вчинення злочину загальнонебезпечним способом;

13) вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного

сп'яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших

одурманюючих засобів.

Суд має право, залежно від характеру вчиненого злочину, не визнати

будь-яку із зазначених у частині першій цієї статті обставин, за

винятком обставин, зазначених у пунктах 2, 6, 7, 9, 10, 12 такою, що обтяжує

покарання, навівши мотиви свого рішення у вироку.

При призначенні покарання суд не може визнати такими, що його

обтяжують, обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.

Якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в

статті Особливої частини КК як ознака злочину, що впливає на його

кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання

як таку, що його обтяжує (ст. 67 КК України).

Питання для самоконтролю:

1. Поняття, види та стадії злочину.

2. Необхідна оборона і крайня необхідність в кримінальному

законодавстві.

3. Приготування до злочину.

4. Замах на злочин і добровільна відмова від здійснення злочину.

5. Види співучасників у злочині.

6. Основні і додаткові види покарання.

7. Обставини, які пом’якшують покарання.

8. Обставини, які обтяжують покарання.

Література:

1. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від

5 квітня 2001 р. / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка – К:

Каннон, А.С.К., 2001 – 1104 с.

2. П.С. Матишевський. Кримінальне право України: Навч. посібник.

– К.: Юрінком, 2000. – 272 с.

3. Курс уголовного права. Общая часть / Под ред. Н.Ф. Кузнецовой,

И.М. Тяжковой. – М.: Зеркало, 1999. – 400 с.

4. Уголовное право. Особенная часть: Учебник для вузов / Под ред.

И.Я. Козаченко, Г.П. Новоселова – М.: Норма-Инфора – М., 1999.

– 768 с.

ТЕМА КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ (ОСНОВНА

ЧАСТИНА)

1 Структура основної частини кримінального кодексу України.

2 Особливо небезпечні злочини.

3 Злочини проти державної і колективної власності.

4 Злочини проти життя, здоров'я, честі і достоїнства особистості.

5 Інші види злочинів.

У основній частині кримінального кодексу України містяться правові

норми, які передбачають кримінальну відповідальність за здійснення

злочинів різного характеру. У більшості своїй статті кримінального кодексу,

що передбачають кримінальну відповідальність за здійснення конкретного

злочину мають кваліфікуючі ознаки, як правило, що посилюють

відповідальність і міру покарання.

Особливий вигляд злочинів складають кримінальні діяння, здійснені

проти держави. Особливо тяжкими з них вважаються:

- дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного

ладу або на захоплення державної влади

- посягання на територіальну цілісність і недоторканість України

- державна зрада, тобто діяння, умисно вчинення громадянином

України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та

недоторканості, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній

безпеці України

- посягання на державного чи громадського діяча

- диверсія – вчинення з метою ослаблення держави вибухів, підпалів

або інших дій, спрямованих на масове знищення людей

- шпигунство – передача або збирання з метою передачі іноземній

державі, іноземній організації або їхнім представникам відомостей, що

становлять державну таємницю, якщо ці дії вчинені іноземцем або особою

без громадянства

Ряд особливо тяжких державних злочинів передбачають покарання

у вигляді довічного ув’язнення.

У кримінальному кодексі передбачена відповідальність і за інші

злочини проти громадської безпеки, порядку та моральності, в тому числі:

- створення злочинної організації, терористичний акт, завідомо

неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи

пошкодження об’єктів власності

- створення не передбачених законом воєнізованих або збройних

формувань: напад на об’єкти, на яких є предмети, що становлять підвищену

небезпеку для оточення, незаконне поводження зі зброєю, бойовими

припасами або вибуховими речовинами

Злочини порти громадського порядку та моральності:

- групове порушення громадського порядку

- масові заворушення

- заклики до вчинення дій, що загрожують громадському порядку

- хуліганство

- втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність.

У кримінальному кодексі України немало статей, що передбачають міру

покарання за злочини проти державної і колективної власності.

Наприклад, розкрадання державної або колективної власності, довершене в

особливо великих розмірах, незалежно від способу розкрадання спричиняє

за собою покарання у вигляді позбавлення свободи терміном до 15 років з

конфіскацією майна.

Цілий ряд статей кримінального кодексу визначає міру покарання за

злочини проти життя та здоров’я особи:

- умисне вбивство

- умисне вбивство, вчинення в стані сильного душевного хвилювання

- умисне вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини

- вбивство через необережність

- доведення до самогубства

- умисне тяжке тілесне ушкодження

- умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження

- умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне у стані сильного

душевного хвилювання

- умисне легке тілесне ушкодження

- побої і мордування

- катування

- погроза вбивством

- зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної

інфекційної хвороби

- зараження венеричною хворобою.

Кримінальний кодекс України передбачає заходи покарання за

злочини проти політичних і трудових прав громадян, в тому числі за:

перешкоджання здійсненню громадянами виборчого права - права

обирати і бути вибраним народним депутатом, вести передвиборну

агітацію; фальсифікація виборчих документів або явно неправильний

підрахунок голосів, здійснена членом виборчої комісії; порушення

таємниці голосування; порушення таємниці переписки, телефонних розмов

і телеграфних повідомлень; перешкоджання законної діяльності профспілки;

порушення законодавства про труд; переслідування громадян за критику;

порушення авторських прав; перешкоджання здійсненню релігійних обрядів

і інші.

У кримінальному кодексі України передбачена кримінальна

відповідальність за наступні злочини проти власності громадян: крадіжка,

грабіж, розбій, вимагання, шахрайство, умисне знищення або пошкодження

майна, придбання або збут майна, завідомо здобутого злочинним шляхом.

Від міри тяжкості злочину встановлена кримінальна міра покарання.

У зв'язку із зміною форм власності на Україні, законодавець ввів до

кримінального кодексу статті з кримінальним покаранням за здійснення

наступних господарських злочинів: ухиляння від подачі декларації про

прибутки; заняття забороненими видами підприємницької діяльності;

ухиляння від сплати податків; фіктивне підприємництво; шахрайство з

фінансовими ресурсами; незаконна торгова діяльність; змова про

фіксування цін; приховання банкрутства; фіктивне банкрутство і інші.

Посадовими злочинами признаються порушення посадовими

особами зумовлених службовим положенням обов'язків, що заподіяло

істотну шкоду державним, колективним або суспільним інтересам, правам,

що охороняються, і інтересам окремих громадян. До них відносяться:

зловживання владою або службовим положенням, перевищення влади або

службового положення, недбалість, отримання хабаря, посадова

фальсифікація і інші.

Цілий ряд статей кримінального кодексу визначає покарання за

здійснення злочинів проти правосуддя і порядку управління.

Кримінальним кодексом України передбачена кримінальна

відповідальність за здійснення злочинів проти суспільної безпеки,

громадського порядку і народного здоров'я: хуліганство, тобто умисні дії,

що грубо порушують громадський порядок і що виражають явну

неповагу до суспільства; знищення або пошкодження об'єктів власності,

знищення і руйнування пам'ятників історії і культури; порушення правил

безпеки руху і експлуатації транспорту особами, керуючими транспортними

коштами; самовільна, без потреби зупинка поїзда; незаконне лікарство і

цілий ряд інших протиправних дій.

Кримінальна відповідальність наступає за здійснення військових

злочинів. Військовими злочинами є злочини проти встановленого

порядку несіння військової служби, здійснені військовослужбовцями,

військовозобов'язаними під час проходження ними учбових і перевірочних

зборів, а також співробітниками служб безпеки.

Всі особи, що здійснили злочини на території України, несуть

відповідальність на основі кримінального кодексу. Громадяни України, що

здійснили злочини за межами України, підлягають кримінальній

відповідальності по дійсному кодексу, якщо вони притягнуті до кримінальної

відповідальності або віддані до суду на території України. На тих же

основах несуть відповідальність особи, що знаходяться в Україні без

громадянства, що здійснили злочини за межами України.

Злочинність і карність діяння визначаються законом, що діяв під час

здійснення цього діяння. Закон, що усуває карність діяння або пом'якшує

покарання, має зворотну силу, тобто розповсюджується з моменту вступу

його в силу на діяння, здійснені до його видання. Закон, що встановлює

карність діяння або що посилює покарання, зворотної сили не має.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1 Структура особливої частини кримінального кодексу України.

2 Злочини проти основ національної безпеки України.

3 Злочини проти державної і колективної власності.

4 Злочини проти життя та здоров'я особи.

5 Злочини проти власності громадян.

6 Злочини проти громадського порядку та моральності.

7 Поняття військового злочину і їх види.

ЛІТЕРАТУРА

1. П.С. Мати шевський. Кримінальне право України: Навч.

посібник – К.: Юрінком, 2000. – 272с.

2. Кримінальний кодекс України (прийнятий сьомою сесією

Верховної Ради України 5 квітня 2001 р.) – К.: Юрінком Інтер,

2001.- 240с.

3. Уголовное право. Особенная часть: Учебник для вузов / Под ред.

И.Я. Козаченко, Г.П. Новоселова – М.: Норма-Инфора – М., 1999

– 768с.

4. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України

від 5 квітня 2001р. / За ред. М.І. Мельника, М.У. Хавронюка – К.:

Канон, А.С.К., 2001 – 1104с.