Лекции - Основи ЗЕД

Подождите немного. Документ загружается.

В міжнародній торговій практиці при здійсненні інжинірингових операцій широко

використовуються різні варіанти типових контрактів, серед яких найцікавішим є розроблене групою

експертів Комітету по розвитку торгівлі ЄЕК ООН "Керівництво по складанню міжнародного договору

на консультативний інжиніринг", враховуючи пов'язані з цим аспекти технічного сприяння. Це

"Керівництво" містить повний перелік і характеристику умов, необхідних для включення в договір між

консультантом і замовником , а також перелік послуг, що надає інженер-консультант.

Консультативні послуги безпосередньо пов'язані з управлінням з метою реалізації промислового

проекту, але вони не охоплюють яких-небудь будівельних робіт, надання ліцензій або передачу технології.

Саме будівництво об’єктів не входить в число інженерно-технічних послуг. Воно відноситься до

виробничо-технічного співробітництва і регулюється іншими документами, розробленими ЄЕК ООН. а

саме, "Керівництво по складанню міжнародних договорів на будівництво промислових об'єктів" та ін.

Розглянемо докладніше зміст міжнародного договору на консультативний інжиніринг.

Спочатку треба відзначити, що договори на консультативний інжиніринг можуть торкатися всього

кола послуг чи конкретно визначені послуги, які повинні бути чітко сформульовані в договорі або

додатку до нього. Далі консультативний Інжиніринг може охоплювати всі етапи якогось проекту чи

якийсь із них. Після успішного завершення одного етапу можуть бути укладені договори на наступні

етапи.

Міжнародний договір на консультативний інжиніринг, як і будь-який інший договір, має такі

розділи, як сторони угоди, преамбула, предмет договору, обов'язки сторін, методи нарахування

винагороди і т.д. Разом з тим зміст договору на консультативний інжиніринг має свою специфіку.

При визначенні сторін договору треба мати на увазі, що в здійсненні проекту можуть приймати

участь багато юридичних осіб, враховуючи фірми, фінансові заклади, державні заклади та ін. Може бути

укладено декілька договорів, пов'язаних з одним і тим же проектом. Тому в кожному договорі важливо

передбачити, хто саме (з юридичної точки зору) являється в ньому стороною. Якщо з кожної сторони

приймають участь декілька юридичних осіб, то в даному договорі чітко визначається відповідальність

кожного з них.

Визначаючи предмет і сферу дії договору, необхідно чітко визначити характер, масштаби, місце і

мету проекту, а потім і сферу дії договору. Консультант зазвичай не може передати свій договір іншій

особі без письмової згоди замовника, і це також повинно бути вказано в контракті.

Особливої уваги заслуговує розробка розділу, що стосується обов'язків консультанта. В ньому дається

чіткий опис завдань консультанта на різних стадіях здійснення проекту і визначаються його повноваження.

В договорі обов'язково містяться положення про надання послуг консультантом кваліфіковано, зі всією

передбачливістю, сумлінністю і ефективністю виконання всіх його завдань у відповідності до

професіональних норм. В обов'язки консультанта по договору входить:

 проведення попередніх техніко-економічних обґрунтувань і

досліджень, пов'язаних з проектуванням;

 планування і складання програм фінансування;

 підготовка проектної документації, креслень і специфікацій;

 призначення торгів;

 оцінка пропозицій про будівництво об'єктів;

 консультування замовника по відношенню до всіх заявок на

підряди, оферентів, цін і оцінок для здійснення робіт;

 контроль за будівництвом;

 контроль за виготовленням обладнання і його підключенням;набір персоналу:

 координація інших учасників проекту;

 технічна співпраця та інше, аж до передачі замовник)' після

завершення проекту звіту про виконану роботу.

В обов'язки замовника входить термінова передача інструкцій, надання в користування

консультанта документації, спеціальних знань, приміщень, учасників і обладнання; надання інформації

про місцеве законодавство в галузі промислових і соціальних відносин, надання спеціальних послуг і

співпраця з консультантом і т.д.

В договорі вказується відповідальність сторін за порушення його умов, яка може мати фінансові

та інші наслідки.

Свої особливості має розділ про винагороду консультанта. В ньому вказуються методи його

винагороди.

Оплата послуг консультанта нараховує в собі покриття різних витрат і відповідний чистий дохід

консультанта. У витрати можуть входити заробітна плата технічного персоналу, витрати, пов'язані з

адміністративним і канцелярським персоналом, додаткові виплати, витрати на обладнання, офісні

приміщення, податки та інші загальні витрати. Як правило, витрати, пов’язані з інжинірингом, вказуються в

додатку до договору.

Розрахунок витрат здійснюється на основі одного чи поєднання кількох наступних методів: час;

вартість робочої сили, помножена на накладні витрати, плюс витрати; частина вартості будівельних

об'єктів у відсотках; вартість плюс відсоткова винагорода чи вартість плюс фіксована винагорода;

попередній гонорар та ін.

Договір між замовником і консультантом містить обмовку про винагороду субконсультанта. Якщо

таких положень в договорі нема, послуги субконсультанта оплачує консультант. Платежі консультанта

здійснюються у валюті, обговореній сторонами.

При розробці договору треба звернути увагу на статтю про податки, інші стягнення і мито. Треба

обов'язково розглянути: які податки і стягнення повинні бути заплачені і яка сторона повинна їх

заплатити; питання подвійного оподаткування і звільнення від сплати податків. В договорі вказується

той, хто платить мито.

Важливим питанням договору являється питання про інтелектуальну власність і запатентовану

інформацію. Сторони повинні визначити, чи може технічна документація другий раз використовуватися

іншою стороною для інших проектів. Якщо надання консультативних послуг пов'язане з наданням прав

на патенти і ліцензії, промислову власність, то сторони повинні вирішити, хто несе витрати, пов'язані з

їх використанням. Сторони повинні досягти згоди відносно права одної з них використовувати розробки,

на які друга сторона дає заявку на патент. В договорі повинна бути обмовка про секретність.

Забороняється як замовнику, так і консультанту розголошувати конфіденційну інформацію.

Консультант зазвичай за свій рахунок забезпечує страхування, що охоплює його власну роботу,

обладнання, з яким він працює, і страхування персоналу.

Часто важливим завданням консультанта є надання консультацій замовнику відносно стандартів і

норм, які необхідно використати в зв'язку з даним проектом.

Зміст поняття "франчайзинг". Франчайзингові угоди

Франчайзинг (вперекладі з англійського означає привілегія, право) — це система передачі

чи прдажу ліцензій на технологію і товарний знак. Суть франчайзингу полягає в тому, фрма (франчайзер),

що має високий імідж на ринку, передає на певних умовах невідомій споживачам фірмі (франчайзіату)

право, тобто ліцензію (франчайз) на діяльність за своєю технологією і під своїм товарним знаком,

одержавши за це певну компенсацію (дохід).

Франчайзер — це ліцензіар франчайза, який ніби-то представляє головну фірму системи

франчайзингу.

Франчайзіат — це ліцензіат франчайза. Йому надається право приймати участь в бізнесі по

системі, визначеній в значній мірі франчайзером.

Франчайз — це договір, в якому відображені умови бізнесу.

Починаючи власну справу, підприємці можуть вибрати один з трьох варіантів:

1) почати бізнес, використовуючи свої кошти, власне ім'я і знання;

2) купити вже існуючу справу і стати її власником без будь-якого контролю з боку третьої особи;

3) купити одну із форм ліцензії, щоб продавати товар чи надава

ти послуги, використовуючи при цьому ім'я, техніку збуту і управлінські прийоми головної

компанії.

Третій варіант і являє собою покупку франчайза. Згідно До статистики Міністерства торгівлі

США, можливість успіху в бізнесі, організованому на основі франчайзинга. вважається в більшості

випадків багато більшою, ніж організація бізнесу з н-ля чи навіть при покупці вже існуючої справи. До

того ж важливо пам'ятати, що ризик невдачі існує при покупці будь-якої справи.

Зазвичай виділяють три типи франчайзинга:

1) виробничий, що передбачає поставку франчайзером основ

них елементів чи комплектуючих для виготовлення про

дукції, яка реалізується потім під фірмовою назвою (товар

ним знаком) головної компанії франчайзера;

2) торговий, що являє собою організацію справи, при якій

франчайзіат купляє у відомої фірми право на продаж її то

варів з її товарним знаком;

3) ліцензійний, що являє собою найбільш поширений тип

франчайзингу. Суть його в тому, що франчайзер, зацікавле

ний в просуненні свого товарного знаку, видає франчайзіату

ліцензію на право відкриття магазинів, кіосків або цілих

груп магазинів для продажу покупцям набору товарів і по

слуг під іменем франчайзера.

Фірма-франчайзер, як правило, укладає ліцензійну угоду даного типу з малими фірмами, які

утворюють цілу сітку підприємств всередині країни і за кордоном, що працюють під товарним знаком і

в фірменому стилі головної фірми. Прикладом подібних угод являється низка ресторанів швидкого

обслуговування "Макдональдс" і ряд магазинів косметичних товарів "Боді-шоп". Дякуючи грамотній

ліцензійній політиці, "Боді-шоп", створена в 1976 р. в Брайтоні (Великобританія), до початку 90-х років

перетворилася в міжнародний концерн з обігом в 46,2 млн. фунтів стерлінгів, що має низку магазинів у

Великобританії і більше 250 магазинів в 34 країнах світу.

Франчайзинг має як переваги, так і недоліки.

Переваги для франчайзера полягають в наступному:

1. франчайзинг дозволяє франчайзеру збільшити кількість торго

вих точок (виробництв), що розповсюджують (чи надають) по

слуги. Для розширення справи не вимагається великих власних

капіталів;

2. розширює джерела доходів (прибутків) за рахунок зусиль

франчайзіата;

3. знижує рівень витрат виробництва і повернення на одиницю

товару, так як франчайзіат сам покриває витрати на утримання

свого підприємства;

4. право франчайзіата використати торгову марку згідно до

франчайзу захищено методом патентування торгової марки.

Недоліки франчайзингу для франчайзера:

1. франчайзеру буває важко контролювати франчайзіатів,

поскільки вони не являються його найманими робітниками і він

не може безпосередньо керувати ними;

2. можливість згубити свою репутацію через погану роботу

франчайзіата;

3. франчайзер не може бути певен, що всі франчазіати подадуть

йому правдивий звіт про свою діяльність;

4. при виникненні пртиріч між франчайзером і франчайзіатом

франчайзер не може замінити його іншим, більш дисциплінова

ним.

Переваги франчайзингу для франчайзіата полягають в можливості:

1. стати самостійним підприємцем;

2. вести бізнес під визнаним торговим знаком;

3. продавати продукт і надавати послуги на ринках, які недо

ступні для даної фірми;

4. одержувати допомогу від франчайзера по благоустрою торго

вих точок, підготовці торгового персоналу до роботи;

5. спільної реклами та ін.

Недоліки для франчайзіата:

1. як і будь-який підприємець, франчайзіат підвласний ризи

ку;

2. контроль з боку франчайзера може залишати мало можли

вості франчайзіату для самовираження;

3. небезпека для франчайзіата постраждати при погіршенні

репутації фірми франчайзера;

4. великі витрати на послуги франчайзера;

5. небезпека, що фірма франчайзера збанкрутує та ін.

Франчайзинг доцльний насамперед для галузей, що мають

велику кількість послуг з персональним обслуговуванням, таких, як харчоторг, готельне

господарство, автопослуги. побутове і ремонтне обслуговування і т.д. Хоч франчайзинг

використовується і в інших галузях.

Правове регламентування франчайзингу багато в чому визначається діючим в країні

законодавством про ліцензування товарних знаків і фірмених найменувань, а також нормативними

актами по валютному регулюванню ЗЕД.

Важливим фактором, що забезпечує майбутні доходи для обох сторін франчайзингової угоди,

являється сумлінна розробка УМОВ франчайзингової угоди. Кожна така угода передбачає конкретні

основні умови і обмовки, частково ті, що стосуються використання торгових марок, територій, періоду дії

франчайза, договору про аренду. обов’язків сторін та ін.

При визначенні змісту розділу про використання торгових марок необхідно врахувати, чи являється

торгова марка добре відомою на світовому ринку, чи буде вона заохочувати клієнтів до роботи підприємств

франчайзіата. Треба звернути увагу на обов'язки франчайзера захищати торгову марку. В розділі про

територію треба визначити, чи має франчайзіат виняткове право працювати на обумовленій території за

даним франчайзом.

Угода повинна містити інформацію про рівень першочергового одночасного платежу, який

встановлюється франчайзером наперед як плата за покупку франчайзіата. На додаток до першочергового

платежу франчайзіат повинен здійснювати періодичні відчислення.

При підготовці угоди франчайзіат повинен скласти список запитань, які на його думку, вимагають

підтримки з боку франчайзера для успішного ведення справи. В угоді конкретно визначаються обов'язки

франчайзера і франчайзіата.