20
Міжнародне приватне право
елементом», за допомогою яких безпосередньо встановлюються пра-
вила поведінки учасників таких відносин, відносини регулюються по
суті. Можна вважати, що застосування матеріально-правового методу
здійснюється після вирішення колізійних проблем, коли вже визначе-
но право, що підлягає застосуванню до правовідносин.
До матеріально-правових норм у міжнародному приватному пра-
ві належать: уніфіковані норми міжнародних договорів; норми націо-
нального законодавства, які регулюють правовідносини з «іноземним
елементом»; міжнародні й торговельні звичаї; судова та арбітражна
практика (в державах, де вона визнається джерелом права) [3, c. 16].
§ 1.4. Джерела (форми) міжнародного
приватного права
Поняття та загальна характеристика джерел міжнародного
приватного права. Під джерелами (формами) права
1
слід розу-
міти видані від імені держави або визнані державою офіційно-
документальні форми вираження та закріплення норм права, які на-
дають їм юридичного, загальнообов’язкового значення [10, С. 334]
2
.
Зміст міжнародного приватного права визначається системою
його джерел. Визнання того чи іншого джерела права елементом
системи права залежить більшою мірою від того, до якого різновиду
правових систем тяжіє національна правова система
3
. Але навіть в
1
Слід зазначити, що в міжнародному приватному праві, як і в загальній теорії права,
існує й інша позиція, яка визнає різний зміст термінів «джерело права» і «форма права».
Див., наприклад, Колесник Т. В. Внутрішнє законодавство України як джерело міжнарод-
ного приватного права: автореф. дис. … канд. юрид. наук. – Х., 2003; Пархоменко С. 13.
2
Крім наведеного формально-юридичного поняття джерел права існує ще й
матеріально-юридичне його розуміння, як соціально-економічних умов життя сус-
пільства, які визначають спосіб і засоби здійснення державної влади та виступають
правостворюючою силою. Джерело права в формально-юридичному значенні – це
спосіб зовнішнього (офіційно визнаного) вираження норм, який надає нормам якість
юридичних (правових) [Див.: 2, С. 55]
3
З прагматичної позиції залежно від того, який саме елемент є визначальним для
національної правової системи в сучасному світі розрізняють (1) романо-германську
правова систему, (2) англо-американську правову систему. Крім того, називають та-
кож релігійно-традиційну систему права [Див., наприклад, Теория государства и пра-
ва: учебник/ Под ред. А.Г. Хабибулина, В.В.Лазарева. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.:
ИД «ФОРУМ»: ИНФРА-М, 2009. – 624 С. – (Высшее образование)] та традиційно-
общинну систему права [Див., наприклад, Рабінович П. М. Основи загальної теорії
права та держави: Навчальний посібник. – Вид. 5-е, зі змінами. – Одеса: Юридична
література, 2002. – 176 С. , С. 113].