Кушнір Н.Б., Кузнєцова Т.В., Красовська Ю.В. Статистика

Подождите немного. Документ загружается.

В Росії становлення статистичної науки почалось з розвитку

описового напрямку (Г.К. Кірілов, В.Н. Татіщев, М.В. Чупров,

К.Ф. Герман) і пов’язано з розвитком політекономії.

Початок ХХ ст. характеризується інтенсивним розвитком

математичної статистики і застосуванням її апарата у практичній

діяльності. Питання теорії статистики знайшли своє відображення в

працях

всесвітньо відомих вчених С.Г. Струміліна, В.С. Нємчінова,

Б.С. Ястремського, А.В. Боярського.

1.2. Предмет статистики

Предметом дослідження статистики є масові явища

соціально-економічного життя; вона вивчає кількісну сторону цих

явищ в нерозривному поєднанні з їх якісним змістом в конкретних

умовах місця і часу.

Статистика - багатогалузева наука, в

якій виділені 4 складові:

1. Загальна теорія статистики - розглядає категорії статистичної

науки і масові явища. Масове явище складається з певної множини

елементів, істотні властивості яких є схожі.

2. Економічна статистика - розробляє систему економічних

показників і методи вивчення народного господарства.

3. Галузеві статистики (промисловості, будівництва, сільського

господарства тощо) – обчислюють економічні показники, що

відображають особливості

галузі.

4. Соціальна статистика - вивчає соціальні умови і характер

праці, а також рівень життя і споживання матеріальних благ

населенням.

Статистичну роботу в Україні здійснює Міністерство статистики

і його органи на місцях.

Завдання статистики — це вивчення

• рівня та структури масових соціально-економічних явищ та

процесів;

• взаємозв'язків масових соціально-економічних явищ

і процесів;

• динаміки масових соціально-економічних явищ.

Методологічна основа статистики – це діалектичний метод,

який ґрунтується на поєднанні аналізу і синтезу. На розвиток

статистики впливає економічна теорія, філософія, математика,

природознавчі науки.

Виділяють наступні групи методів статистики:

1. Статистичне спостереження (звітність і переписи).

2. Зведення і групування статистичних даних.

3. Визначення узагальнюючих характеристик.

Етапи статистичного дослідження:

1. Збір первинного статистичного матеріалу шляхом реєстрації

фактів чи опитування респондентів.

2. Систематизація і групування даних.

3. Визначення узагальнюючих показників у формі відносних чи

середніх величин.

4. Аналіз варіації, динаміки

, взаємозалежності.

Результати подаються у формі графіків, таблиць або текстом.

Статистичні методи тісно пов’язані з математикою. Спільними для

них є методи обробки і оцінки даних, але різні предмети пізнання.

Математична статистика вивчає явища в абстрактній формі, а

статистика - в конкретних умовах.

1.3. Основні поняття в статистиці

Досвід вивчення масових явищ

знаходить узагальнення у Законі

великих чисел. Його суть полягає в тому, що окреме одиничне

явище містить в собі елементи випадковості.

Статистичний показник - це число в сукупності з набором

ознак, які характеризують обставини, до яких воно відноситься (що,

де, коли, яким чином підлягає вимірюванню.

Статистичні дані - це сукупність показників, отриманих

внаслідок

спостереження. Вірогідність статистичних показників

визначається їх адекватністю і точністю вимірювання. За способом

обчислення показники бувають первинні і похідні (вторинні).

Первинні показники отримують в результаті зведення

статистичних даних і мають форму абсолютних величин

(наприклад, обсяг виробництва продукції за квартал).

Похідні показники обчислюються на базі первинних і мають

форму середніх або відносних

величин.

За ознакою часу показники поділяються на інтервальні і

моментні. Вони можуть бути як первинними так і похідними.

Статистична закономірність - це повторюваність,

послідовність і порядок явища. Можуть бути такі закономірності:

1. Динаміки явища (зростання або скорочення населення).

2. Структурних зрушень (зростання або скорочення частки

міського населення у загальній чисельності).

3. Розподілу елементів сукупності (населення за віком, сімей за

числом дітей).

Статистична сукупність - це певна множина елементів,

поєднаних спільними умовами існування і розвитку. Наприклад:

статистична сукупність - це студенти групи. Кожен студент -

елемент сукупності

, який має спільні ознаки (стать, вік,

екзаменаційна оцінка, спеціальність). Кожен елемент сукупності

має своє індивідуальне значення ознаки (жіноча і чоловіча стать - 2

значення; екзаменаційна оцінка - 4 значення). Коливання значень

елементів сукупності називається варіацією.

Усі ознаки поділяються на кількісні (варіативні) та якісні

(атрибутивні).

Набір властивостей явища і відповідних їм чисел називається

шкалою вимірювання

. За рівнем вимірювання, і допустимими

арифметичними діями виділяють метричну, номінальну і порядкову

або рангову шкали.

Метрична - звичайна числова шкала обчислення, яку

використовують для вимірювання фізичних величин або результатів

обчислення (наприклад, прибуток, середня заробітна плата).

Номінальна - шкала найменувань. “Оцифровка” ознак цієї шкали

проводиться таким чином, щоб подібним елементам відповідало

одне й

те саме число, а неподібним - різне. Найчастіше

використовують штучні вимірники, які приймають значення “1” або

“0”.

Порядкова (рангова) - визначає не тільки подібність елементів, а

й послідовність, типу “більше ніж”, “менше ніж”, “краще ніж”.

Кожному пункту шкали приписується число - ранг (кількість балів)

або будь-яка монотонно зростаюча функція (наприклад, -2; -1; 0; 1;

2; ...).

ТЕМА 2. Статистичне спостереження

Ключові питання:

1. Суть статистичного спостереження

2. План статистичного спостереження

3. Форми, види та способи спостереження

2.1. Суть статистичного спостереження.

Для характеристики окремих одиниць сукупності і явища в

цілому, здійснюють статистичне спостереження. Від правильності

його проведення залежать усі наступні етапи статистичної роботи,

тобто зведення матеріалів спостереження, його аналіз, висновки.

Дані про

явища збирають як на визначений момент часу (дату), так і

за певний період.

Суть статистичного спостереження полягає в

планомірному, науково організованому зборі масових даних про

явища і процеси суспільного життя. Його ведуть у спеціальних

документах - бланках або формулярах. Одержання інформації

передбачає розробку гіпотези та програми статистичного

спостереження, строків проведення, порядку

проведення і

контролю.

2.2. План статистичного спостереження.

В плані статистичного спостереження розглядають програмно-

методологічні і організаційні питання. Перед організацією

статистичного спостереження необхідно визначити об’єкт і

одиницю спостереження, час та строки, ознаки, які підлягають

реєстрації та суб’єкт спостереження. Основною формою

статистичного спостереження є статистична звітність. До

спеціально організованих статистичних

спостережень відносяться

переписи, одночасний облік і спеціальні статистичні обстеження.

Програмно-методологічна частина плану статистичного

спостереження включає визначення мети, об’єкта, одиниці і

програми спостереження. Організаційна частина плану

статистичного спостереження включає визначення місця, часу,

форми, виду та способу спостереження.

Об’єктом статистичного спостереження називається

сукупність одиниць, про які необхідно зібрати відомості. Одиницею

сукупності називають первинний елемент статистичної сукупності,

який є носієм ознак, що підлягають реєстрації і основою рахунку,

що ведеться при обстеженні. Одиницею спостереження називають

первинну ланку, від якої повинні бути отримані відомості в процесі

спостереження.

Об’єктивним часом спостереження називається час, до якого

відносяться факти, які реєструються в процесі спостереження.

Суб’єктивним часом називається час, на протязі якого проводиться

спостереження. Критичним моментом називається момент часу,

станом на який відбувається спостереження. Об’єктивним часом

може бути критичний момент, коли він характеризується моментом

часу, станом на

який проводиться спостереження.

2.3. Форми, види та способи статистичного спостереження

Основними формами статистичного спостереження є:

1. Статистична звітність.

2. Спеціально організовані статистичні спостереження

(переписи, одноразові обліки, вибіркове спостереження).

За охопленням одиниць сукупності розрізняють:

1. Суцільне спостереження.

2. Несуцільне спостереження, яке буває таких видів:

1. Основного масиву.

2. Вибіркове.

3. Монографічне.

4. Анкетне.

При

суцільному обстеженні реєстрації підлягають усі елементи

статистичної сукупності, а при несуцільному - частина одиниць, яка

робить вибірку репрезентативною (представницькою).

Розрізняють такі способи спостереження:

1. Звітний (на основі звітів).

2. Експедиційний.

3. Самореєстрація.

4. Анкетний.

5. Кореспондентський.

Суть експедиційного способу полягає, в тому, що дані від кожної

одиниці спостереження одержують спеціально залучені працівники.

Суть способу самореєстрації полягає, в тому, що дані

заповнюють самі опитувані.

Анкетний спосіб заснований на принципах добровільності

заповнення спеціальних анкет.

Кореспондентський спосіб передбачає проведення

спостереження окремими особами чи організаціями за будь-якими

явищами з повідомленням результатів спостереження

статистичними органами у встановлені строки.

Існують 3 способи одержання статистичних даних:

1. Безпосередній облік фактів.

2. Документальний.

3. Опитування респондентів.

Розрізняють такі види спостереження:

1. Поточне (збір даних проводять систематично або безперервно

по мірі завершення).

2. Одноразове (дані збирають по мірі виникнення).

3. Періодичне (спостереження виконується заздалегідь через

певні,

у більшості, рівні проміжки часу).

Програма спостереження заздалегідь визначає перелік питань,

які заносяться у спеціальний формуляр. Це можуть бути переписні

аркуші, хронокарти, бланки обстежень тощо.

Розбіжність між даними спостережень та реальними даними

називають помилками спостереження.

Розрізняють два види помилок:

1. Помилки реєстрації.

2. Помилки репрезентативності, які властиві тільки вибірковому

спостереженню і виникають

в результаті некоректного формування

вибіркової сукупності.

ТЕМА 3. Зведення та групування статистичних даних

Ключові питання:

1. Зведення статистичних даних

2. Значення і суть групування

3. Види групувань

4. Методика проведення групування

5. Вторинне групування

3.1. Зведення статистичних даних

Статистичне зведення – це процес узагальнення статистичних

даних і фактів. Для його організації розробляють програму, яка

передбачає упорядкування даних статистичного спостереження,

його класифікацію та систематизацію.

Статистичне зведення включає

такі етапи:

- групування,

- підрахунок групових та загальних підсумків,

- викладення результатів зведення у вигляді таблиць.

Зведення групують в залежності від таких напрямків:

1. За способом організації розрізняють:

- Централізоване.

- Децентралізоване зведення.

2. За технікою організації розрізняють:

1. Ручне.

2. Механізоване зведення.

В основі зведення лежить метод групувань. При конструюванні

статистичних показників необхідно

враховувати:

1. Зміст та рівень показника (чи це підсумок чи це середня

величина).

2. Об’єкт спостереження.

3. Час спостереження, одиниці виміру.

4. Спеціальні і нормативні уточнення.

5. Одиниці виміру

3.2. Значення і суть групування

Статистичним групуванням називається розподіл сукупності

на групи і підгрупи за певними суттєвими ознаками. Це дозволяє

вивчити зв’язок між групами, типами і формами явищ. Крім того

розглядаючи зміну ознак від групи до групи можна вивчити

залежність результативної ознаки від факторної, яка покладена в

основу групування.

Факторна

ознака - це ознака, що відображає причину, а ознака,

що відображає наслідок називається результативною.

Варіаційними ознаками одиниць сукупності називаються

ознаки, які приймають різне кількісне або якісне значення у

окремих одиницях сукупності.

Наприклад, підприємство як одиниця сукупності підприємств в

промисловості характеризується приналежністю до певного

соціального сектора (державного або приватного); до певної галузі

виробництва; має певну чисельність працівників; наявність

основних засобів; вартість виробленої продукції.

Групувальна ознака – варіаційна ознака, тому групи

створюються на основі варіації ознак.

За формою вираження ознаки групування бувають:

1. Атрибутивні (якісні).

2. Варіативні (кількісні).

Так, приналежність до соціального сектора, стать, освіта,

спеціальність - це атрибутивна ознака. Чисельність працівників,

вартість продукції, вартість фондів, сума

заробітної плати –

кількісні (варіаційні) ознаки, тобто вони варіюють кількісно. Таким

чином, розрізняють групування за атрибутивними і за кількісними

ознаками.

3.3. Види групувань

В статистиці виділяють 3 види групувань:

- типологічні,

- структурні,

- аналітичні.

В залежності від мети дослідження виділяють первинні і

вторинні групування. Розподіл різнорідної сукупності на якісно

однорідні групи в статистиці здійснюються за допомогою

типологічних групувань. Виявлення та вивчення зв’язку і

взаємозалежності між явищами проводиться за допомогою

аналітичних групувань.

За допомогою статистичного групування вирішуються 3

основних завдання:

1. Розподіл всієї сукупності на

якісно однорідні групи. Іншими

словами – це виділення соціально-економічних типів. Вирішується

це питання за допомогою типологічного групування.

За допомогою типологічних групувань виділяють

найхарактерніші групи, типи явищ, з яких складається неоднорідна

статистична сукупність. Визначаються істотні відмінності між

ними, а також ознаки, що є спільними для всіх груп. Ці групування

застосовують при вивченні

розподілу підприємств за формами

власності, при групуванні населення за суспільними групами

(робітники, школяри), працівників за рівнем освіти, при розподілі

суспільного виробництва за економічним призначенням продукції

(див. табл. 3.1.).

Таблиця 3.1.

Розподіл населення України, зайнятого у народному

господарстві, %

Сфера діяльності 1997 2007

Всього зайнято у н/г 100 100

у тому числі

у галузях матеріального виробництва 80 73,8

у невиробничій сфері 20 26,2

2. Структурні групування характеризують розподіл якісно

однорідної сукупності за певною ознакою.

За допомогою структурних групувань вивчається склад

населення за віком, статтю, національністю; склад сімей за

кількістю дітей і доходів, склад робітників за професією і стажем

роботи; склад підприємств за кількістю працюючих, вартістю

виробленої продукції її собівартістю і наявністю фондів; склад

торгової мережі за розміром товарообігу (див. табл. 3.2).

Таблиця 3.2.

Розподіл населення регіону за сукупним доходом на душу

населення

Середній місячний

доход на душу

населення

Кількість населення,

тис. чол.

У відсотках до

підсумку

До 100

101-200

201-300

301-400

…

801-900

>900

7.0

32,6

34,2

…

3,3

4,7

21,8

23,0

…

2,3

Разом: 148,7 100

Типологічні групування відрізняються від структурних лише за

метою дослідження, а за формою вони повністю збігаються.

3. Виявлення та вивчення взаємозв’язку між ознаками

здійснюється на основі аналітичних групувань (наприклад,

вивчення взаємозв’язку між рівнем фаху і рівнем заробітку).

Аналітичні групування проводяться за факторною ознакою і в

кожній групі визначається середня

величина результативної ознаки

(табл. 3.3). За наявності зв’язку між ознаками середні групові

систематично збільшуються (прямий зв’язок) або зменшуються

(зворотній зв’язок).

Таблиця 3.3.

Схема аналітичного групування

Межі групування за

факторною ознакою

( x

)

Кількість одиниць

сукупності, ( f

)

Середнє значення

результативної ознаки (

)

Разом:

∑f

Розподіл статистичних групувань на види має велике значення,

так як від цього залежить вирішення головних завдань методу

групувань, а саме вибір групувальної ознаки; правила утворення

груп; склад системи показників, які характеризують кожну групу.

Таким чином, групування в статистиці вирішують багато завдань,