Курсовая работа - Взаємовідносини між США та Україною у другій половині ХХ ст

Подождите немного. Документ загружается.

Під кінець 2000 року Україна відійшла для США на другий план. Майже

вся увага була сконцентрована на власній президентській виборчій кампанії.

Невизначеність ситуації із переможцями та численні несподіванки виборів

призвели до того, що до України та її проблем повернулися не скоро. Тим

часом обраний у цьому ж році російський президент В.Путін уже почав

проводити політику, спрямовану на зближення України з Росією.

Одним із перших проявів зміни зовнішньополітичного курсу стало

звільнення з посади 29 вересня 2000 року Л.Кучмою під тиском Москви

прозахідно налаштованого міністра зовнішніх справ Бориса Тарасюка, що мав

репутацію послідовника курсу інтеграції України до НАТО та ЄС. На його

місце було призначено Анатолія Зленка, першого міністра зовнішніх справ

Л.Кравчука, який вважався більш прийнятним для Росії.

Кінець умовно виділеного даного етапу україно-американських відносин

у часі співпав із закінченням терміну президентства Білла Клінтона. Під час

його останнього візиту до України в якості глави американської держави 5

червня 2000 року у своїй промові він декілька разів повторював слова

Т.Шевченка: "Борітеся - поборете!!!". Буквально це означало, що тільки після

того, як Україна подолає свої внутрішні проблеми, можна буде говорити про

поглиблення україно-американських відносин.

Розділ 3. Економічні, політичні, соціальні та культурні

відносини

Торгівельно-економічні взаємини США і України

Підвищення інтересу американців до України має суттєвий економічний

аспект. За останні роки українці змогли досягнути серйозних успіхів: в 2000-

2003 рр. реальний ВВП країни зріс на 33,1%. В першому півріччі 2004 року він

збільшився на 12,3%. В 2003 році вартість іноземних прямих інвестицій в

українську економіку зросла на 1,2 млрд. долл., а в першому кварталі 2004 р. –

ще на 216 млн. доларів. Втручання держави в українську економіку співпадає з

західними ліберальними рецептами: доля видатків національного бюджету

відносно ВВП на Україні в 2003 р. складала 21% ( в 1,5 раза менше, як в Росії ).

Американська товарна торгівля з Україною порівняно невелика: її оборот

в 2004 р. досяг майже 1,1 млрд. долл., 0,02% сукупного зовнішнього

товарообміну США, що ставить Україну на 83-місце серед торгових партнерів

США. Майже до останнього часу темпи росту взаємної торгівлі були

незначними, але в 2002-2004 рр., вона збільшилась на 68%.

Об’єм американо-української торгівлі послугами складав в 2000 році 78,

млн. долл., з яких 68,5 млн. пішло на експорт послуг з США на Україну і 10

млн. – в зворотньому напрямі.

США займає перше місце з іноземних підприємницьких інвестиціях в

українську економіку. Станом на початок 2004 р. на американські корпорації

прийшлось 18% всієї вартості іноземних приватних прямих інвестицій в країні;

на другому місці знаходився Кіпр (10%); на третьому – Великобританія (9,5%).

В 2003 р. вартість американських підприємницьких капіталовкладень різко

виросла.

Американські корпорації вкладають капітал переважно в оптову торгівлю

(18%), харчову промисловість (16%), готелі і ресторани (10%), фінансові

послуги (6%), будівництво (6%), нерухомість і правові послуги (4%),

видобувну промисловість (3%), машинобудування (3%), сільське господарство

(3%), хімічну і нафтопереробну промисловість (3%), транспорт і зв'язок (2%).

З 22 червня 1992 р. діє американо-українська торгова угода, а з січня 1994

р. Державна корпорація іноземних приватних інвестицій США (ОПІК)

застрахувала три проекти американських інвестицій на Україні від політичних

ризиків. В даний час, однак операції ОПІК на Україні призупинені із-за

протиріч по експропріації застрахованих корпорацією вкладів. Експортно-

імпортний банк США підписав у 1999 р. з урядом України угоду про

заохочення взаємних торгових проектів, однак поки вона не реалізовується.

В числі найбільш перспективних галузей українського господарства для

експорту американських товарів і послуг, а також вклади підприємницького

капіталу експерти Міністерства торгівлі США в першу чергу називають

інформаційні технології та телекомунікації. Тут уже виробляється 5%

українського ВВП. Особливо швидко розширюється експорт мобільного

зв’язку, де 2002 р. доходи досягли міліарда доларів. В секторі послуг світової

мережі щорічний ріст в 2000-2002 рр. становив 46-47%.

Наступним сектором по перспективності для американського бізнесу на

Україні вважається енергетика. Найбільший попит тут існує на газові і

гідравлічні турбіни; котли для центрального опалення; технології для

збереження енергії; сучасні системи цифрової оплати по картам для

вимірювання і регулювання енерговитрат; технології встановлення і заміни

компресорів для газопередающих систем; бурове обладнання; технології

теплоізоляції. Значні можливості є в американців в області поставок

обладнання для нафто- і газовидобутку. Багато американських корпорацій уже

ведуть операції на українському ринку. „Джі-І інтернешнл”, „ Ханіуел ” і

„Емерсон просес менеджмент”, поставляють системи автоматизації і контролю;

„ Ктерпіллер ”, „ Бейкер-Хьюз”, „Еф-ем-си”, „ Стюард енд Стівенсон ”, „ Сміт

Бітс ”, „ Узезерфорд ” і „Кліруотер”, продають обладнання і технології нафто- і

газавиробництва „ Екссон-Мобіл ”– моторні масла.

В трійку найбільш цікавих для американців галузей входять

сільськогосподарські машини і обладнання. Україна займає шосте місце в світі

по експорту зерна, в основному пшениці і вівса. Рівень амортизації

сільськогосподарської техніки на Україні зараз оцінюється в 70-90%. Вік 40%

тракторів – 15-25 років. В країні працюють біля 40 виробників

сільськогосподарських машин, корупційні з яких знаходяться в Харкові

(тракторний завод). Херсон і Тернопіль (комбайни). Їх потужність

використовується на 10-30%, оскільки платоспроможність в країні невелика.

Однак потреби в техніці дуже значні, і українцям приходитьсяйти

погоджуватись на ввезення старих машин. В 2001 році були імпортовані 81

нових і 1047 старих зернових комбайнів, в тому числі 3% – з США. На думку

американських експертів, провідні виробники сільськогосподарських машин в

США („ Джон Дір ”, „ Картерпиллер ”, „ Ей-джей-си-оу (AGCO) корпонейшн ”,

„ Мессі Фергюсон ”, „ Кейс (Нью-Холенд)” ) мають хороші шанси на

розширення збуту використаної і відремонтованої техніки для аграрного

сектора.

Гострий інтерес проявляється в США до українського ринку медичної

техніки. Згідно з останніми американськими оцінками, загальна вартість

проданої продукції збільшилась в 2000-2002 рр. з 200 до 240 млн. долл., а її

імпорту на Україну – з 90 до 130 млн. доларів. Особливо розраховують

американці на збільшення своїх продажів лабораторного обладнання, лазерних

і хірургічних приладів, стерилізаційної техніки, діагностичних систем і

одноразових виробів. Відмічається наявність значного потенціалу для поставки

центрифуг, ультрацентрифуг, спектрофотометрів, ядерних лічильників, систем

визначення групи крові і інше.

В США прогнозується швидкий ріст українського імпорту комп’ютерів і

периферійного обладнання. В 2002 р. продаж на ринку досяг 600 тис.

комп’ютерів, в 2003 р. – 800 тис., а в 2004 р. – 1 мільйон. Через високі податки

на готові фірмові комп’ютери зауважується особливо високий попит на

комп’ютери для збірки на українських підприємствах. Зібрана з іноземних

частин продукція складає 80% всіх проданих в Україні комп’ютерів.

Значні прибутки американці хотять отримати від поставок на Україну

сільськогосподарських хімічних товарів. Загальна вартість продажу хімікатів

на Україні оцінюється в 200-225 млн. доларів.

Не скидають з рахунку і ринок автомобілів, обладнання для автосервісу,

не дивлячись на те, що поки домінуючі на цьому позиції займають виробники з

Росії (УАЗ, ГАЗ, ВАЗ ), Пд. Кореї („Деу”, „КІА”, „Хюндай” ) і Німеччини (

«Фольксваген-Шкода”, „Опель”, „Мерседес” ). Американські автомобілі

продаються тільки двома дилерськими структурами, діючими в Україні, а

також поступають з Росії і Західної Європи. В 2003 р. загальна кількість

зареєстрованих в країні автомобілів була біля 5,5 млн.; 85% з них старші 8

років. В 2002 р. українці купили автомобілів на 1 млрд. долл., і американці

розраховують на збільшення своєї долі на цьому ринку. Крім того, на ринку

продається на 240 млн. долл. нових вживаних запчастин.

Серйозну увагу американського бізнесу займає сектор туризму. В цьому

секторі робляться послуги на 4,2 млрд. долл. в рік, а в Автономній Республіці

Крим прибутки від туризму складають половину надходжень в її бюджет.

Американські компанії мають хороші шанси на участь в розвитку готельної і

курортної справи, будівництві і реконструкції аеропортів і гаваней. Є

можливість для збільшення потоку туристів з України в США і Канаду і

навпаки.

Багатообіцяючими здаються американським експертам перспективи в

харчовій промисловості. В середньому в 1997-2002 р. доля США в

українському продовольчому імпорті щорічно рівнялась 10%, в тому числі в

закупках пташиного м’яса – 74%, соєвих бобів – 51%, соєвої муки – 30%,

бавовни – 11%, і інших вищезгаданих продуктів – від 1 до 8%.

Загальна вартість офіційної допомоги США Україні з часу її незалежності

перевищила в 2003 р. 3 млрд. долл.

Допомога в галузі охорони здоров’я і соціальних реформ

Допомога по охороні здоров’я і соціальних реформ виконується в рамках

американського партнерства з українськими інститутами, котрі надають

медичні послуги населенню. Вона направлена на закріплення і розширення

можливостей сімейних поліклінік і центрів здоров’я жінок. Технічна допомога

Україні по лінії агентства в даній області наділено на недопущенні

розповсюдженню СНІДу, на посилення контролю над ним; на покращення

медичних послуг по охороні материнства і дитинства; вдосконалення

організації боротьби з туберкульозом. Значні кошти американці асигнують на

допомогу в створенні в країні інституціональної структури, через яку можна

буде реалізовувати пенсійну реформу. Виконується також гуманітарна

допомога людям, фінансуються міри по недопущенні торгівлі людьми.

Центральне місце в наданні соціально-економічної допомоги займає

Агентство міжнародного розвитку Сполучених Штатів, головна ціль якого

полягає в допомозі українському „переходу до плюраристичної демократії і

ринково-орієнтованої економіки”. Частина американських ресурсів

направляється через вище згадане агентство на допомогу „найбільш вразливим

членам суспільства”, яка виконується по чотирьом головним напрямкам:

структурна перебудова економіки; демократія і управління; охорона здоров’я і

соціальні переміни; соціальні цілі.

Загальна вартість допомоги США Україні по лінії Агентства

міжнародного розвитку порівняно невелика: в 2002 фін. рік дорівнювала 156,5

млн. долл., в 2003 р. ― 140,5 млн., в 2004 р. ― 94, 3 млн. долл., з яких 18%

буде використано на проект по підтримці розвитку малого і середнього

підприємства і сільського господарства. Ще 15% асигновано на заохочення

громадянської активності в політичному житті; 14% ― на програми в сфері

державного управління; 5% асигнувань піде на поліпшення інвестиційного

клімату.

Проблеми україно-американських відносин

Криза президентської влади в Україні

Протягом 2000 – 2004 років на інтенсивність україно-америкнських

відносин вплинули декілька подій. Вони спричинили ряд проблем у

двосторонніх відносинах. Перша з них - це зникнення 16 вересня 2000 року

українського журналіста Георгія Гонгадзе - редактора опозиційного до влади

Інтернет-видання "Українська правда". Коли згодом, у листопаді, лідер СПУ

Олександр Мороз озвучив у парламенті плівки співробітника Служби охорони

Президента майора Мельниченка, на яких голос, схожий на голос Л. Кучми,

наказував позбавитися журналіста, у країні розпочалася внутрішня криза. На

початку розгортання кризи США зайняли нейтральну позицію. Офіційне

ставлення виражалося заявами про те, що спосіб подолання Україною наслідків

внутрішньої кризи буде ознакою рівня

У межах принципу "невтручання у внутрішні справи партнера" під час

кризи США пропонували Україні допомогу у різних її формах, переважно у

розслідуванні справи зниклого журналіста, здійсненні експертиз, забезпеченні

правової підтримки процесу, наголошуючи, що роблять це лише в якості

консультантів. Та все ж саме з Заходу і особливо з США залунали найголосніші

прояви незадоволення ходом розслідування, неефективністю українських

правоохоронних органів та заклики до більшої прозорості їх діяльності.

Внутрішня криза в України помітно погіршила і без того не надто теплі

відносини з Заходом. Візити високоповажних гостей до України у час

найгострішого розгортання кризи були нечастими. Тон подачі матеріалів про

Україну у західній пресі став особливо та майже виключно негативний.

Л.Кучмі та його оточенню закидалося придушення свободи преси в країні.

Влада, що дискредитувала себе, також суттєво понизила зовнішній престиж

нації. Міжнародний імідж України досяг критично низької точки.

В результаті хвилі негативізму, що надходила на Україну із Заходу, в

країні утворився політичний вакуум, який поспішила заповнити Росія. В

результаті внутрішньої кризи рух української "багатовекторної" політики в бік

Росії, що намітився ще в 2000 році, досяг своєї чи не найвищої точки.

Нерівноправне співробітництво між Україною та Росією, що зароджувалося, не

могло задовільняти США та викликало помітну стурбованість прямуванням

України від задекларованого нею європейського вибору в обійми евразійського

сусіда.

Негативний вплив на відносини України із Заходом мало також

відправлення у відставку Верховною Радою України 26 квітня 2001 року уряду

Віктора Ющенка. Імідж В.Ющенка як прозахідно налаштованого політика

заспокійливо діяв на Захід, породжуючи надії на успішність реформ в Україні

та її подальшу інтеграцію до євро- та євроатлантичних структур. Усунення від

влади "прем'єра-реформатора" та його команди викликало серйозне

занепокоєння у США та на Заході в цілому з приводу того, яким шляхом

Україна піде далі та чи продовжить курс реформ наступний прем'єр. До

новопризначеного прем'єр-міністра Анатолія Кінаха на Заході спочатку

поставилися з деякою підозрою. Йому довелося докласти багато зусиль, щоб

спробувати довести Заходу, що курс реформ попередника буде продовжено.

На початку липня відбувся візит генерального секретаря НАТО Джорджа

Робертсона, який заявив про "тверді наміри альянсу не полишити Україну

наодинці у той час, як вона прокладає свій шлях у майбутнє". Наприкінці липня

відбувся візит в Україну радника президента США з питань національної

безпеки Кондолізи Райс, під час якого вона після зустрічі із президентом

України все ж таки зустрілася із представниками українських неурядових

організацій.

Суттєво погіршився імідж президента України у зв'язку із виборами до

Верховної Ради України 31 березня 2002 року. Через належне та прозоре

проведення парламентських виборів, як того вимагала американська сторона,

Україні надавався шанс примиритися із Заходом.

Починаючи із осені 2001 року, візити високоповажних осіб із США стали

помітно частішими. Серед них приїзд Поли Добрянськи, заступника

державного секретаря США з глобальних питань, в ході якої нею було

зроблено заяву про те, що в України та США "спільні інтереси на ... виборах".

Далі в Україну послідувала делегація від Національного демократичного

інституту США (НДІ) на чолі з Мадлен Олбрайт, державним секретарем США

у адміністрації Б.Клінтона. В ході її візиту М.Олбрайт дала зрозуміти чітко, що

стан відносин між США та Україною буде залежати від того, яким чином влада

зарекомендує себе на виборах-2002. У США таку велику і часто критичну

увагу, яка приділялася Україні, намагалися представити як "конструктивну

критику з боку друзів". Незважаючи на всю ту критику, якій піддавалася

Україна через численні порушення власного ж виборчого законодавства, все ж

таки така увага з боку США, хоч переважно і негативна, означала, що

стратегічний партнер все ще цікавить їх.

Перше місце за пропорційними списками блоку В.Ющенка, здобуте у

ході парламентських виборів, справило на США в цілому позитивне враження.

Після оголошення результатів виборів екс-прем'єра у американських ЗМІ було

названо "новою людиною України" (The Wall Street Journal), а його перемогу

розцінено як "крок України у напрямку Заходу" (The Washington Times) та

успішне ствердження самого лідера як реального претендента на президентське

крісло у 2004 році.

20-22 листопада у Празі відбувся самміт країн-членів НАТО, де

вирішувалося питання подальшого розширення альянсу. Україна висловлювала

бажання бути присутньою на самміті. 14 травня Україну туди було запрошено.

23 травня Рада безпеки і оборони України зробила заяву про намір Києва

вступати до НАТО у довгостроковій перспективі. У липні Леонід Кучма

підписав відповідний указ, який повинен був підтвердити серйозність намірів

України щодо євроатлантичної інтеграції.

Реакція Заходу була досить стриманою. Україні знову нагадали про

необхідність проведення внутрішніх реформ, а новий виток "касетного

скандалу" восени 2002 року призвів до підкреслено холодного ставлення до

Кучми на Празькому саміті - аж до відмови лідерів США і Британії сидіти із

ним поруч.

"Іракгейт" - новий поворот в україно-американських відносинах

Реалізації прозахідної орієнтації України став на заваді так званий

"Іракгейт" - скандал, пов'язаний із серйозними звинуваченнями вищих

державних чиновників України на чолі із її Президентом Леонідом Кучмою у

постачанні радарних установок "Кольчуга" Іраку в обхід накладеним на цю

країну санкціям ООН.

Підозри про те, що Ірак все ж таки продовжує купувати зброю всупереч

резолюції ООН №661, що накладає ембарго на продаж зброї та іншого

військового обладнання режиму Саддама Хусейна, виникали давно. Однією із

перших про те, що Україна може бути одним із продавців цієї зброї, написала

Нью-Йорк Таймз ще 18 червня 2001. Обвинувачення стали більш конкретними

та стали відомі деталі операції в кінці березня-на початку квітня, в період

парламентських виборів завдяки плівкам колишнього співробітника Служби

охорони Президента Миколи Мельниченка. У той час як американська преса

була нещадною до українського президента, американські посадовці

традиційно намагалися уникати відповідей на питання про майбутнє України в

разі підтвердження обвинувачень або відповідали досить абстрактно.

Офіційні обвинувачення проти Л.Кучми та його найближчого оточення з

боку американської сторони надійшли у вересні, коли було підтверджено

автентичність епізоду плівок М.Мельниченка від 10 червня 2000 року, під час

якого український президент погодився на поставку Іраку радарних установок

"Кольчуга" в обхід санкцій ООН. В результаті 24 вересня американський уряд

заморозив пакет фінансової допомоги українському уряду на суму 55 млн.

доларів. Цікаво, що у часі це співпало із масовими акціями протесту проти

влади, організованими українською опозицією.

Рішучість Вашингтона можна пояснити остаточною зневірою в здатності