Курсова - Розвиток творчих здібностей засобами хореографічного навчання

Подождите немного. Документ загружается.

3. Оригінальність – здатність породжувати нові нестандартні ідеї

(це може виявлятися у відповідях, рішеннях, неспівпадаючих із

загально-прийнятими).

4. Закінченість – здатність удосконалювати свій "продукт" або

надавати йому закінченого вигляду.

Відомий дослідник проблеми творчості А.Н. Лук, спираючись на

біографії видатних учених, винахідників, художників і музикантів

виділяє наступні творчі здібності [21, 40]:

1. Здатність бачити проблему там, де її не бачать інші.

2. Здатність згортати розумові операції, замінюючи декілька

понять одним і використовуючи усе більш ємкі в інформаційному

відношенні символи.

3. Здатність застосувати навички, придбані при вирішенні однієї

задачі для вирішення іншої.

4. Здатність сприймати дійсність цілком, не дробивши її на

частини.

5. Здатність легко асоціювати віддалені поняття.

6. Здатність пам'яті видавати потрібну інформацію в потрібну

хвилину.

7. Гнучкість мислення.

8. Здатність вибирати одну з альтернатив вирішення проблеми до її

перевірки.

9. Здатність включати знов сприйняті відомості у вже наявні

системи знань.

10. Здатність бачити речі такими, які вони є, виділити

спостережуване з того, що привноситься інтерпретацією.

11. Легкість генерування ідей.

12. Творча уява.

13. Здатність доопрацювання деталей, до вдосконалення

первинного задуму.

Кандидати психологічних наук В.Т. Кудрявцев и В. Синельников,

ґрунтуючись на широкому історико-культурному матеріалі (історія

філософії, соціальних наук, мистецтва, окремих сфер практики) виділили

наступні універсальні креативні здібності, що склалися в процесі

людської історії [16, 185].

1. Релізм уяви – образне схоплювання деякої істотної, загальної

тенденції або закономірності розвитку цілісного об'єкту, до того, як

людина отримає про неї чітке поняття і може вписати її в систему

строгих логічних категорій.

2. Уміння бачити ціле раніше частин.

3. Надситуативно – перетворюючий характер творчих рішень –

здатність при вирішенні проблеми не просто вибирати з нав'язаних

ззовні альтернатив, а самостійно створювати альтернативу.

4. Експериментування – здатність свідомо і цілеспрямовано

створювати умови, в яких предмети найбільш опукло виявляють свою

приховану в звичайних ситуаціях суть, а також здатність прослідити і

проаналізувати особливості "поведінки" предметів в цих умовах.

Учені і педагоги, що займаються розробкою програм і методик

творчого виховання на базі ТВВЗ (теорія вирішення винахідницьких

завдань) і АВВЗ (алгоритм вирішення винахідницьких завдань)

вважають, що один з компонентів творчого потенціалу людини

складають наступні здібності [21, 63]:

1. Здатність ризикувати.

2. Дивергентне мислення.

3. Гнучкість в мисленні і діях.

4. Швидкість мислення.

5. Здатність висловлювати оригінальні ідеї і винаходити нові.

6. Багата уява.

7. Сприйняття неоднозначності речей і явищ.

8. Високі естетичні цінності.

9. Розвинена інтуїція.

Аналізуючи представлені вище точки зору з питання про складові

творчих здібностей можна зробити висновок, що не дивлячись на

відмінність підходів до їх визначення, дослідники одностайно виділяють

творчу уяву і якість творчого мислення як обов'язкові компоненти

творчих здібностей.

1.2. Фактори розвитку творчих здібностей.

У будь-якій дитині, як було сказано вище, від народження

закладений творчий початок, який протягом життя зазнає безліч змін

залежно від тієї життєвої ситуації, в якій вона знаходиться: або затухає,

або навпаки – розвивається. І у зв'язку з цим, перед батьками і

дорослими, які оточують дитину встає завдання не нашкодити, не

«вбити» в дитині цей творчий початок, а навпаки направити його в

потрібне русло. Для цього потрібно всіляко сприяти розвитку творчих

здібностей – а це довгий і складний шлях.

Одним з найважливіших чинників творчого розвитку дітей є

створення умов, сприяючих формуванню їх творчих здібностей. На

основі аналізу робіт з цього питання ми виділили шість основних умов

успішного розвитку творчих здібностей дітей [3; 9; 13].

Першим кроком до успішного розвитку творчих здібностей є

ранній фізичний розвиток маляти: раннє плавання, гімнастика, раннє

повзання і ходіння. Потім раннє читання, рахунок, раннє знайомство з

різними інструментами і матеріалами.

Другою важливою умовою розвитку творчих здібностей дитини є

створення обстановки, що випереджає розвиток дітей. Необхідно,

наскільки це можливо заздалегідь оточити дитину таким середовищем і

такою системою стосунків, які стимулювали б її найрізноманітнішу

творчу діяльність і поволі розвивали б в ній саме те, що у відповідний

момент здатне найефективніше розвиватися. Наприклад, ще задовго до

навчання читанню однорічній дитині можна купити кубики з буквами,

повісити азбуку на стіні і під час ігор називати дитині букви. Це сприяє

ранньому оволодінню читанням.

Третя, надзвичайно важлива, умова ефективного розвитку творчих

здібностей витікає з самого характеру творчого процесу, який вимагає

максимальної напруги сил. Річ у тому, що здібності розвиваються тим

успішніше, чим частіше в своїй діяльності людина добирається "до

стелі" своїх можливостей і поступово піднімає цю стелю все вище і

вище. Така умова максимальної напруги сил найлегше досягається, коли

дитина вже повзає, але ще не уміє говорити. Процес пізнання світу в цей

час йде дуже інтенсивно, але скористатися досвідом дорослих маля не

може, оскільки пояснити такому маленькому ще нічого не можна. Тому

в цей період дитина вимушена більше, ніж будь-коли, займатися

творчістю, вирішувати безліч абсолютно нових для неї завдань

самостійно і без попереднього навчання (якщо, зрозуміло, дорослі

дозволяють їй це робити, вони вирішують їх за неї).

Четверта умова успішного розвитку творчих здібностей полягає в

наданні дитині великої свободи у виборі діяльності, у чергування справ,

у тривалості занять однією якою-небудь справою, у виборі способів і так

далі. Тоді бажання дитини, її інтерес, емоційний підйом послужать

надійною, гарантією того, що вже більша напруга розуму не приведе до

перевтоми, і піде дитині на користь.

Але надання дитині такої свободи не виключає, а, навпаки,

передбачає ненав'язливу, розумну, доброзичливу допомогу дорослих –

це і є п'ята умова успішного розвитку творчих здібностей. Найголовніше

тут – не перетворювати свободу на вседозволеність, а допомогу на

підказку. На жаль, підказка – поширений серед батьків спосіб

"допомоги" дітям, але вона лише шкодить справі. Не можна робити що-

небудь за дитину, якщо вона може зробити сама. Не можна думати за

неї, коли вона сама може додуматися.

Давно відомо, що для творчості необхідна комфортна психологічна

обстановка і наявність вільного часу, тому шоста умова успішного

розвитку творчих здібностей – тепла доброзичлива атмосфера в сім'ї і

дитячому колективі. Дорослі повинні створити безпечну психологічну

базу для повернення дитини з творчого пошуку і власних відкриттів [3,

80]. Важливо постійно стимулювати дитину до творчості, проявляти

співчуття до її невдач, терпляче відноситися навіть до дивних ідей

невластивих реальному життю. Потрібно виключити з ужитку

зауваження і засудження.

Але створення сприятливих умов недостатньо для виховання

дитини з високим творчим потенціалом, хоча деякі західні психологи і

зараз вважають, що творчість від початку властива дитині і, що треба

лише не заважати їй вільно самовиражатися. Але практика показує, що

такого невтручання замало: не всі діти можуть відкрити дорогу до

творення, і надовго зберегти творчу активність. Виявляється (і

педагогічна практика доводить це), якщо підібрати відповідні методи

навчання, то навіть дошкільники, не втрачаючи своєрідності творчості,

створюють твори більш високого рівня, ніж їх ненавчені однолітки, що

самовиражаються. Не випадково зараз такі популярні дитячі гуртки і

студії, музичні школи і школи мистецтв. Звичайно, ведеться ще багато

суперечок про те, чому ж і як учити дітей, але той факт, що учити треба,

не викликає сумнівів.

Виховання творчих здібностей дітей буде ефективним лише в тому

випадку, якщо воно буде цілеспрямованим процесом, в ході якого

вирішується ряд часткових педагогічних завдань, направлених на

досягнення кінцевої мети [13, 55].

У процесі розвитку творчих здібностей можна виділити ряд етапів.

На одних з них відбувається підготовка анатомо-фізіологічної основи, на

інших йде становлення завдатків небіологічного плану, на третіх

складаються і досягають відповідного рівня дані здібності. Первинний

етап в розвитку творчих здібностей пов'язаний з дозріванням необхідних

для них органічних структур або з формуванням на їх основі

функціональних органів. Він зазвичай відноситься до дошкільного

дитинства. Спочатку розвитку цих здібностей допомагають різного роду

ігри дітей, оскільки ігрова діяльність в дошкільному віці є провідною.

Дитячі ігри дають первинний поштовх розвитку творчості, в основі

якого лежать творчі здібності.

Багатоплановість і різноманітність видів діяльності, в які

включається дитина, виступає як одна з найважливіших умов

комплексного і різностороннього розвитку її здібностей. У зв'язку з цим

з'являються і нові вимоги, які пред'являються до діяльності, що розвиває

творчі здібності дитини. Ці вимоги наступні: творчий характер

діяльності, оптимальний рівень її важкості для її виконавця, належна

мотивація і забезпечення позитивного емоційного настрою в ході і після

закінчення виконання діяльності.

Якщо діяльність дитини носить творчий, не рутинний характер, то

вона постійно змушує її думати і сама по собі стає досить привабливою

справою як засіб перевірки і розвитку здібностей. Така діяльність

завжди пов'язана із створенням чогось нового, відкриттям для себе

нового знання, виявлення в самому собі нових можливостей. Це само по

собі стає дієвою стимул-реакцією до занять нею, до докладання

необхідних зусиль, направлених на подолання виникаючих труднощів.

Така діяльність укріплює позитивну самооцінку, підвищує рівень

домагань, породжує в собі упевненість і відчуття задоволеності від

досягнутих успіхів.

Якщо виконувана діяльність знаходиться в зоні оптимальної

трудності, тобто на межі можливостей дитини, то вона веде за собою

розвиток її здібностей, реалізовуючи те, що Л. С. Виготський називав

зоною потенційного розвитку [2, 112]. Діяльність, що не знаходиться в

межах цієї зони, набагато у меншій мірі веде за собою розвиток

здібностей. Якщо вона дуже проста, то забезпечує лише реалізацію вже

наявних здібностей; якщо ж вона надмірно складна, то стає

нездійсненною і, отже, також не приводить до формування нових умінь і

навичок.

Підтримка інтересу до діяльності через стимулюючу мотивацію

означає перетворення мети відповідної діяльності на актуальну потребу

дитини.

Творчі здібності – це культурно і соціально обумовлені здібності.

Умовами і передумовами розвитку цих здібностей є наступні обставини

життя:

1. Наявність суспільства, соціально-культурного середовища,

створеного працею багатьох поколінь. Це середовище штучне, включає

безліч предметів матеріальної і духовної культури, що забезпечують

існування дитини і задоволення її потреб.

2.Відсутність природних завдатків до даної діяльності і

необхідність навчання цьому з дитинства.

3. Необхідність участі в різних складних і високоорганізованих

видах людської діяльності.

4. Наявність з народження довкола дитини освічених і

цивілізованих людей, які вже володіють необхідними їй здібностями і в

змозі передати їй потрібні знання, уміння і навички, маючи в своєму

розпорядженні при цьому відповідні засоби навчання і виховання.

5. Відсутність з народження жорстких запрограмованих структур

поведінки типа природжених інстинктів, незрілість відповідних

мозкових структур, що забезпечують функціонування психіки, і

можливість їх формування під впливом навчання і виховання.

Кожна з названих обставин є необхідною для розвитку творчих

здібностей і цілеспрямоване використання їх в різних видах діяльності.

Розділ ІІ. Зміст, форми і методи формування та розвитку творчих

здібностей засобами хореографії.

2.1. Хореографічна культура як соціокультурний чинник творчої

діяльності і розвитку особистості дитини.

Вияв творчої активності дитини, збагачення її духовного життя

невід’ємні від освоєння нею мистецтва. Сприймання художніх творів

сприяє розвитку дитини, формує у неї сенсорну культуру, дає нову

специфічну інформацію, пробуджує естетичне почуття краси. Концепція

виховання через мистецтво не обмежується ознайомленням дітей з його

творами, їх сприйманням, а передусім пропагує активне включення дітей

у художню діяльність. Хореографічне мистецтво займає в реалізації

такого підходу чільне місце. Воно через хореографічні вправи, дії

розвиває пластику рухів, чуття гармонії, образне сприймання музики,

дарує переживання радості вільного володіння моторикою власного тіла

[18, 15].

Між тим, специфіка розвиваючого впливу хореографічного

мистецтва на особистість недостатньо вивчена. Зокрема, відсутні

теоретичні розробки навчальної роботи саме з дітьми різного віку на

заняттях з хореографії. Не розглядаються питання, чому дитина

фактично повторює ті самі вправи, що й дорослий? Наскільки вони

відповідають фізичному і фізіологічному розвитку дітей? До того ж

порівняно з літературною, музичною та іншими видами обдарованості

хореографічна майже зовсім не досліджувалась, особливо в

психологічному плані.

Для дітей дошкільного і молодшого шкільного віку форми

хореографічної діяльностіW– танці, марширування, уроки ритміки,

фізичні спортивні вправиW– відповідають їхній природній потребі в русі.

Рух стимулює діяльність організму, сприяє напруженню м’язів,

активізації всіх органів. Потреба у русі в єдності з потребою нових

вражень є провідною в розвитку дітей даного віку. Цей процес

відбувається нерівномірно. Кожний його період характеризується

вибірковою продуктивністю в напрямках, наприклад: розвитку

мовлення, оволодіння уміннями читати, писати тощо. Такі періоди

називають сензитивними. Вони визначаються найбільшою

продуктивністю розвитку деяких умінь, властивостей і мають

тимчасовий перехідний характер. Для становлення сфери рухів,

моторики дуже важливим вважається саме вік дошкільника і молодшого

школяра. У цей час відбувається становлення дитячого організму, іде

інтенсивний розвиток органів руху; прості і складні рухи визначаються

невимушеністю. Пізніше моторні уміння розвиваються з утрудненням,

потребують від індивіда більше вольових зусиль, напруження для

удосконалення.

Першооснову хореографічної обдарованості становлять природні

задатки і життєво сформовані здібностіW– розвиток моторної сфери

дитини. В основі моторної сфери знаходиться руховий аналізатор. Він

включає рецептори, які розташовані у кістках, м’язах, суглобах і

пов’язані з кінестетичними та статичними відчуттями. Кінестетичні W–

підтримують м’язовий тонус, координацію рухів; статичніW–

забезпечують рівновагу, статику тіла. Різний їх розвиток позначається на

індивідуальних відмінностях виконання дітьми хореографічних вправ:

одні з них виявляють у танцях більшу емоційність, другіW– чіткість і

точність рисунку у виконанні танцювальних фігур, а іншіW– вносять

елементи суб’єктивного характеру, властиві тільки їм. Хореографічна

обдарованість, передусім, пов’язана з моторною пам’яттю. Моторна

пам’ятьW– пам’ять на рухи. З її допомогою запам’ятовуються як

поодинокі, так і комплексні рухи.

До провідних властивостей хореографічної обдарованості

включається і мислення як пізнавальний процес та інтелектуальна

активність [20, 33]. Головним відкриттям останнього часу стала

наявність безпосереднього зв’язку між рухливістю та інтелектом.