Курсова - Розвиток творчих здібностей засобами хореографічного навчання

Подождите немного. Документ загружается.

Курсова робота на тему

«Розвиток творчих здібностей засобами хореографічного навчання»

Зміст

Вступ………………………………………………………………………….3

Розділ І. Теоретичні основи розвитку творчих здібностей……………..6

1.1. Поняття творчих здібностей у педагогіці…………………………..6

1.2. Фактори розвитку творчих здібностей…………………………….14

Розділ ІІ. Зміст, форми і методи формування та розвитку творчих

здібностей засобами хореографії. ………………………………………..19

2.1. Хореографічна культура як соціокультурний чинник творчої

діяльності і розвитку особистості дитини……………………………….19

2.2. Шляхи розвитку творчих здібностей у процесі хореографічного

навчання……………………………………………………………………..23

Висновки……………………………………………………………………..32

Література…………………………………………………………………….34

Вступ

Проблема розвитку творчих здібностей особистості є однією з

центральних в педагогіці, оскільки прогрес суспільства – це шлях

постійної творчості, долання стереотипів і вироблення нових,

нестандартних, часто несподіваних ідей, оригінальних підходів і шляхів

до їх втілення. Одним з головних педагогічних завдань при цьому є

виховання людини, здатної акумулювати і творчо переосмислювати

набутий досвід, досягнення людства в науці, культурі, мистецтві,

розвивати технології. Це завдання відображене в Національній доктрині

розвитку освіти в України, у якій підкреслюється необхідність

застосовувати нові педагогічні технології особистісно зорієнтованого

виховання для формування творчих здібностей учнів.

Практично, будь-яке педагогічне дослідження певною мірою

торкається розвитку творчих здібностей і виховання творчої особистості,

оскільки педагогічний процес є творчим за своєю сутністю, включаючи

творчість учня, вчителя, вихователя, батьків, організаторів дозвілля,

керівників самодіяльних гуртків і об'єднань. Значна кількість наукових

праць вітчизняних і зарубіжних авторів присвячена дослідженню

творчого процесу (В.Андрєєв, Т.Громов, В.Моляко, В.Николко та ін.),

загальних проблем розвитку творчих здібностей та вихованню творчої

особистості в різних видах діяльності (Д.Богоявленська, Г.Костюк,

Б.Теплов, С.Рубінштейн, К.Платонов та ін.). Аналіз наукової літератури

переконує, що ця проблематика є багатоаспектною і вимагає

міждисциплінарного дослідження.

У педагогічній науці відомі різні підходи до розвитку творчих

здібностей у процесі вивчення різних дисциплін, позакласної, гурткової

роботи, зокрема засобами різних видів мистецтва: літератури, музики,

образотворчого мистецтва, хореографії. Незважаючи на те, що останнім

часом з'явилося багато ґрунтовних вітчизняних праць з окресленої

проблематики: організації творчої діяльності учнів у позашкільному

закладі (О.Рассказова), розвитку творчої активності молодших школярів

засобами музичної ритміки (Н.Георгян), організації художньо-

естетичного виховання (М.Лещенко, Л.Масол), різних аспектів

підготовки майбутніх учителів, їх педагогічної майстерності, естетичної

культури (Л.Зімакова, І. Зайцева; Л. Лимаренко) і т.д., – тема, обрана для

даної курсової роботи, вимагає ґрунтовного аналізу. З одного боку, як

переконує практика, більшість дитячих хореографічних гуртків і

колективів зорієнтовані переважно на виконання, в той час як творчо-

пізнавальна робота, її роль в розвитку самостійності й ініціативи, в

духовно-творчому зростанні, самовираженні дітей все ще лишаються

недостатньо дослідженими.

Усе це зумовлює актуальність теми даної курсової роботи –

«Розвиток творчих здібностей засобами хореографічного навчання».

Мета роботи – дослідити особливості та шляхи розвитку творчих

здібностей у процесі навчання хореографії.

Така мета роботи ставить перед нами необхідність розв’язання

наступних завдань:

1. Розкрити зміст понять «здібності» та «творчі здібності» у

сучасній психології та педагогіці.

2. Розглянути основні умови розвитку творчих здібностей

особистості.

3. Проаналізувати роль хореографічного мистецтва у

творчому розвитку особистості.

4. Зробити висновок щодо специфіки розвитку творчих

здібностей засобами хореографічного навчання.

Об’єктом дослідження виступає педагогічний процес розвитку

творчих здібностей засобами хореографічного мистецтва.

Предметом дослідження є вплив навчання хореографії на розвиток

творчих здібностей особистості.

Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку

використаної літератури.

Розділ І. Теоретичні основи розвитку творчих здібностей.

1.1. Поняття творчих здібностей у педагогіці.

Коли ми намагаємося зрозуміти і пояснити, чому діти, поставлені в

однакові умови, досягають різних успіхів, ми звертаємося до поняття

здібності. Цей термін, не дивлячись на його давнє і широке вживання в

психології і педагогіці, наявність в літературі багатьох його визначень,

неоднозначний. Якщо підсумувати його дефініції і спробувати їх

представити в компактній класифікації, то вона виглядатиме таким

чином:

1.Здібності – властивості душі людини, що розуміються як

сукупність різноманітних психічних процесів і станів. Це найбільш

широке і найстаріше з наявних визначень здібностей.

2.Здібності є високим рівнем розвитку загальних і спеціальних

знань, умінь і навичок, що забезпечують успішне виконання людиною

різних видів діяльності. Дане визначення з'явилося і було прийняте в 18

– 19 століттях, частково є вживаним і в даний час.

3.Здібності – це те, що не зводитися до знань, умінь і навичок, але

пояснює (забезпечує) їх швидке придбання, закріплення і ефективне

використання на практиці. Це визначення найбільш поширене зараз. І в

той же час є найбільш вузьким і найбільш точними зі всіх визначень.

Значний вклад в розробку загальної теорії здібностей вніс Б. М.

Теплов. Він і запропонував останнє визначення здібностей. Якщо

уточнити його, користуючись посиланнями на роботи Б. М. Теплова, то

в понятті «здібності», на його думці, уміщено три ідеї. «По-перше, під

здібностями розуміються індивідуально-психологічні особливості, що

відрізняють одну людину від іншої. По-друге, здібностями називають не

будь-які взагалі індивідуальні особливості, а лише такі, які мають

відношення до успішності виконання якої-небудь діяльності або

багатьох діяльностей. По-третє, поняття «здібність» не зводиться до тих

знань, навичок або умінь, які вже вироблені в даної людини» [13, 7].

Здібності, вважав Б. М. Теплов, не можуть існувати інакше, як в

постійному процесі розвитку. Здібність, яка не розвивається, якій на

практиці людина перестає користуватися, з часом втрачається. Лише

завдяки постійним вправам, пов'язаним з систематичними заняттями

такими складними видами людської діяльності, як музика, технічна і

художня творчість і т. п., ми підтримуємо у собі і розвиваємо далі

відповідні здібності.

Успішність виконання будь-якої діяльності залежить не від якої-

небудь однієї, а від поєднання різних здібностей, причому це поєднання,

що дає один і той же результат, може бути забезпечене різними

способами. За відсутності необхідних завдатків до розвитку одних

здібностей їх дефіцит може бути заповнений за рахунок сильнішого

розвитку інших.

Людина – це багатогранна особистість, яка володіє певним

набором різних здібностей, залежно від індивідуально-психологічних

особливостей, які можна класифікувати таким чином. У першу чергу

необхідно розрізняти природні здібності і специфічні людські здібності,

що мають суспільно-історичне походження.

Багато природних здібностей є спільним у людини і у тварин,

особливо вищих, наприклад – мавп. Такими елементарними здібностями

є сприйняття, пам'ять, мислення, здібність до елементарних комунікацій

на рівні експресії. Ці здібності безпосередньо пов'язані з природженими

завдатками і формуються на їх основі за наявності елементарного

життєвого досвіду через механізми навчання типу умовно-рефлекторних

зв'язків, оперантного обумовлення, імпринтінгу і ряду інших. У людини,

окрім біологічно обумовлених, є здібності, що забезпечують її життя і

розвиток у соціальній сфері. Це загальні і спеціальні вищі інтелектуальні

здібності, засновані на використанні мовою і логікою, теоретичні і

практичні, учбові і творчі, наочні і міжособистісні.

Загальні здібності включають ті, якими визначаються успіхи

людини в різних видах діяльності. До них, наприклад, відносяться

розумові здібності, розвинена пам'ять, досконала мова і ряд інших.

Спеціальні здібності визначають успіхи людини в специфічних видах

діяльності, для здійснення яких необхідні завдатки особливого роду і їх

розвиток. До таких здібностей можна віднести музичні, математичні,

лінгвістичні, творчі і ряд інших. Наявність у людини загальних

здібностей не виключає розвиток спеціальних і навпаки. Нерідко

загальні і спеціальні здібності співіснують, взаємно доповнюючи і

збагачуючи один одного [21, 19].

Теоретичні і практичні здібності відрізняються тим, що перші

зумовлюють схильність людини до абстрактно-теоретичних роздумів, а

другі – до конкретних, практичних дій. Такі здібності на відміну від

загальних і спеціальних, навпаки, частіше не поєднуються одна з одною,

разом зустрічаючись лише у обдарованих, різносторонньо талановитих

людей.

Здібності до спілкування, взаємодії з людьми, а також наочно -

діяльнісні, або наочно-пізнавальні, здібності – найбільшою мірою

соціально обумовлені. Як приклади можна привести мову людини як

засіб спілкування (мова в її комунікативній функції), здібності

міжособистісного сприйняття людей, здатність соціально-психологічної

адаптації до різних ситуацій, здатність входити в контакт з різними

людьми, робити на них вплив та інші.

Учбові і творчі здібності відрізняються одна від одної тим, що

перші визначають успішність навчання і виховання, засвоєння людиною

знань, умінь і навичок, формування якостей особистості, тоді як другі –

створення предметів матеріальної і духовної культури, виробництво

нових ідей, відкриттів і винаходів, словом – індивідуальна творчість в

різних областях людської діяльності.

Таким чином, не окремі здібності безпосередньо визначають

успішність виконання якої-небудь діяльності, а лише їх вдале поєднання,

саме таке, яке для даної діяльності необхідне. Практично немає такої

діяльності, успіх якої визначався б лише однією здібністю. З іншого

боку, відносна слабкість якої-небудь здібності не унеможливлює

виконання тієї діяльності, з якою вона пов'язана, оскільки відсутня

здібність може бути компенсована іншими, що входять в комплекс, що

забезпечує дану діяльність.

Здібності не лише спільно визначають успішність діяльності, але і

взаємодіють одна з одною, роблячи вплив одна на одну.

Аналіз проблеми розвитку творчих здібностей багато в чому буде

визначатися тим змістом, який ми вкладатимемо в це поняття. Дуже

часто в буденній свідомості творчі здібності ототожнюються із

здібностями до різних видів художньої діяльності, з умінням красиво

малювати, вигадувати вірші, писати музику і тому подібне. Що таке

творчі здібності насправді?

Очевидно, що поняття, що розглядається нами, тісним чином

пов'язане з поняттям "творчість", "творча діяльність". Під творчою

діяльністю ми розуміємо таку діяльність людини, в результаті якої

створюється щось нове, – будь це предмет зовнішнього світу або

побудова мислення, що приводить до нових знань про світ, або відчуття,

що відображає нове відношення до дійсності [9, 16].

Якщо уважно розглянути поведінку людини, її діяльність в будь-

якій області, то можна виділити два основні види вчинків. Одні дії

людини можна назвати відтворюючими або репродуктивними. Такий вид

діяльності тісно пов'язаний з нашою пам'яттю і його суть полягає в тому,

що людина відтворює або повторює вже раніше створені і вироблені

прийоми поведінки і дії.

Окрім репродуктивної діяльності в поведінці людини присутня

творча діяльність, результатом якої є не відтворення вражень або дій, що

були в її досвіді, а створення нових образів або дій. В основі цього виду

діяльності лежать творчі здібності.

Таким чином, в найзагальнішому вигляді визначення творчих

здібностей виглядає таким чином. Творчі здібності – це індивідуальні

особливості, якості людини, які визначають успішність виконання нею

творчої діяльності різного роду.

Оскільки елемент творчості може бути присутнім у будь-якому

виді людської діяльності, то справедливо говорити не лише про художні

творчі здібності, але і про технічні творчі здібності, про математичні

творчі здібності, і так далі.

Творчі здібності є сплавом багатьох якостей. І питання про

компоненти творчого потенціалу людини залишається до цих пір

відкритим, хоча зараз існує декілька гіпотез, що стосуються цієї

проблеми. Багато психологів зв'язують здібності до творчої діяльності,

перш за все з особливостями мислення. Зокрема, відомий американський

психолог Гілфорд, що займався проблемами людського інтелекту,

встановив, що творчим особистостям властиве так зване дивергентне

мислення [9, 34]. Люди, що володіють таким типом мислення, при

вирішенні якої-небудь проблеми не концентрують всі свої зусилля на

знаходженні єдино правильного рішення, а починають шукати рішення

по всіх можливих напрямах з тим, щоб розглянути якомога більше

варіантів. Такі люди схильні утворювати нові комбінації з елементів, які

більшість людей знають і використовують лише певним чином, або

формувати зв'язки між двома елементами, що не мають на перший

погляд нічого спільного. Дивергентний спосіб мислення лежить в основі

творчого мислення, яке характеризується наступними основними

особливостями:

1. Швидкість – здатність висловлювати максимальну кількість ідей

(в даному випадку важлива не їх якість, а їх кількість).

2. Гнучкість – здатність висловлювати широке різноманіття ідей.