Курсова робота - Зовнішній борг України

Подождите немного. Документ загружается.

Розділ 2

Соціально – економічний аналіз зовнішнього державного боргу

України

2.1. Динаміка зміни рівня державного зовнішнього боргу України до

2008 року

Ретроспективний аналіз засад формування і обслуговування державного боргу

України, а також управління ним дозволяє виділити кілька етапів цього процесу.

Таблиця 2.1 Динаміка зовнішнього державного боргу України до 2000 року

Роки Показники

1992 0,4

1993 3,6

1994 4,8

1995 8,2

1996 8,8

1997 9,6

1998 11,5

1999 12,4

2000 12,6

Діаграма 2.1.Динаміка зовнішнього боргу України до 2000 року

3,6

4,8

8,2

8,8

9,6

11,5

12,4

12,6

1992 1993 1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000

Роки

м л р д д о л

Перший з них (1991 р.- І половина 1994 р.) характеризується безсистемним

утворенням і нагромадженням боргу: залучалися прямі кредити НБУ, надавались

урядові гарантії щодо іноземних кредитів українським підприємствам,

урегульовувалися боргові взаємовідносини з Російською Федерацією.

На другому етапі (ІІ половина 1994 р. І І половина 1997 р.), поряд з продовженням

боргової політики попередніх років, активізувалися зв’язки з міжнародними

фінансовими організаціями. За цей період зовнішній борг зріс на 56%. Починаючи з

1995 р. внутрішній борг формується переважно шляхом розміщення облігацій

внутрішньої державної позики.

Найгостріше проблеми управління державним боргом далися взнаки на третьому

етапі, що розпочався з ІІ половини 1997 р. Необхідність виконання Україною своїх

боргових зобов’язань, у поєднанні зі світовою фінансовою кризою, дуже загострили

ситуацію. Дорогі та короткострокові внутрішні запозичення спричинили появу

зловісної піраміди ОВДП, коли значна частина нових надходжень направляється на

погашення попередніх випусків облігацій. Станом на 1 січня 2000 р., сума

зовнішнього державного боргу становить 12,4 млрд. дол

Четвертий етап (друга половина 1998-2000 рр.) – період реструктуризації боргових

зобов'язань після боргової кризи 1998 р. У цей період в Україні простежувалися

значні розриви платіжного балансу та низькі валютні резерви. Також вперше було

здійснено низку операцій щодо реструктуризації внутрішнього та зовнішнього

державного боргу – через заміну облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП)

було продовжено термін запозичень і зменшено тиск виплат за ОВДП. Сумарні

боргові виплати сягнули 71,4 % річного обсягу дохідної частини держбюджету.

Таблиця 2.2 Динаміка зовнішнього державного боргу України у 2001-2007 роках

Роки Показники

2001

60243

2002 61644

2003 63045

2004 64446

2005 58956,3

2006 65000

2007 69936,9

Діаграма 2.2.Динаміка зовнішнього боргу України у 2001-2007 роках

52000

54000

56000

58000

60000

62000

64000

66000

68000

70000

72000

2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007

Роки

Млн грн

П'ятий етап (2001-2007 рр.) – період виваженої боргової політики, спрямованої на

недопущення безконтрольного зростання державного боргу. Протягом 2001-2007 рр.

відбувся перехід від антикризового управління державним боргом до здійснення

виваженої боргової політики в Україні. Також простежувалася чітка тенденція до

зменшення відношення державного боргу до ВВП. Україна здійснила шість

суверенних випусків ОЗДП на зовнішніх ринках капіталу з метою фінансування

державного бюджету з термінами обігу 5- 12 років та дохідністю від 7,65 % до 3,5 %

річних. Випуск Єврооблігацій України 2003 р. отримав нагороду "Кращий

суверенний випуск року серед країн, що розвиваються" – одного з

найавторитетніших світових ділових видань – журналу "Euromoney". Це дало змогу

підвищити міжнародні рейтинги нашої держави.

2.2. Динаміка зміни рівня державного зовнішнього боргу України з 2008

року

Шостий етап (2008-2009 рр.) можна назвати періодом загрози втрати боргової

безпеки. Сьогодні Україна стоїть на порозі значного зростання боргового тягаря,

здатного вже в найближчому майбутньому істотно підвищити фінансові ризики й

посилити депресивний тиск на всіх економічних агентів. Період характеризується

економічною кризою, спричиненою політичною нестабільністю.

На сьогодні Україна далі продовжує позичати, що може призвести до втрати

боргової безпеки.

Таблиця 2.3 Динаміка зовнішнього державного боргу України у 2008-2009 роках

Роки Показники

2007 69936,9

2008 142742873

2009 185203908

Діаграма 2.3. Динаміка зовнішнього державного боргу України у 2008-2009 роках

40000000

90000000

140000000

190000000

Тис грн

2007 2008 2009

Міжнародний валютний фонд прийняв рішення про виділення Україні

стабілізаційного кредиту в розмірі $16,43 млрд^з метою укріпити довіру в

фінансовому секторі та допомогти економіці країни, що постраждала в результаті

світової фінансової кризи. Перший транш стабілізаційного кредиту Міжнародного

валютного фонду (МВФ) розміром 4,5 млрд. дол. надійшов на рахунки

Національного банку України (НБУ) у листопаді 2008.

8 травня Міжнародний валютний фонд схвалив виділення Україні 2,8 млрд. дол.

другого траншу кредиту «stand by». За підсумками першого перегляду програми

співпраці з Україною МВФ наприкінці квітня ухвалив рішення збільшити другий

транш з 1,25 млрд. SDR до 1,9 млрд. SDR (2,8 млрд. дол.), причому погодився на те,

щоб половина суми пішла на покриття дефіциту держбюджету України.

У липні Рада директорів Міжнародного валютного фонду завершила другий

перегляд програми співробітництва з Україною і схвалила виділення третього

траншу кредиту на суму близько 3,3 млрд доларів.

Чергову порцію грошей від МВФ, яку Україна мала отримати за попередніми

прогнозами у листопаді, до виборів нам не бачити.

Директор-розпорядник МВФ Домінік Стросс-Кан заявив в інтерв’ю західним ЗМІ,

що Фонд продовжить співпрацю з Україною тільки після завершення

президентських виборів. В українському представництві МВФ пояснили, що до

виборів не прив’язуються – готові співпрацювати з Україною за умови досягнення

консенсусу всіма гілками влади. Та цього у нас можна чекати значно довше, аніж

виборів...

Основною причиною того, що нам дипломатично відмовили, став закон про

підвищення соцстандартів. Ще 25 жовтня МВФ оприлюднив заяву, в якій висловив

сподівання, що Президент ветує цей закон. Та Віктор Ющенко його підписав. І

терпіння представників МВФ луснуло.

“Домовленість про те, що Україна отримає четвертий транш ще до кінця цього року,

була. Але однією з умов було те, що закон про соцстандарти не набуде чинності. Та

її не дотримались, – каже експерт Інституту економічних досліджень та політичних

консультацій Віталій Кравчук. – Основною проблемою, яку варто очікувати через

відсутність грошей від МВФ – уряд матиме менше грошей для забезпечення

дефіциту бюджету. Тобто ті дірки, які вилізуть у бюджеті під кінець року, не буде

чим залатати. Не виключено, що гроші знову додрукують. Зважаючи, якими

темпами уряд конвертував кредитні долари МВФ у гривні, не думаю, що від емісії

наслідки будуть більші. Щоправда, так уряд був би винен МВФ, а так НБУ. Різниця

в тому, що кредит від МВФ дисциплінує, доводиться уважніше дивитись, на що

йдуть гроші. Щодо можливого зростання курсу долара через відсутність чергового

траншу, то навряд чи воно буде відчутним. У НБУ достатньо резервів для

утримання курсу гривні і до кінця цього року, і в наступному. Крім того, в НБУ є

передбачена певна сума, яку він може витратити на місяць на підтримку гривні.

Вона не зміниться. Технічно є всі можливості втримати курс навіть без грошей

МВФ”.

Рішення МВФ не давати поки що Україні грошей може погіршити очікування

зовнішніх інвесторів. За словами Віталія Кравчука, слідом за МВФ кредити можуть

відтермінувати інші структури. Скажімо, Європейський банк реконструкції та

розвитку, Світовий банк.

Подальше зростання державного боргу спричинить погіршення показників

бюджетної безпеки, негативно впливатиме на стан платіжного балансу та

інвестиційну привабливість України, загрожуватиме стабільності грошово-

кредитного та валютного ринків України.

Обслуговування та погашення вказаних боргових зобов'язань у майбутньому може

призвести до неспроможності вирішення нагальних соціально-економічних потреб,

що загрожуватиме втратою суверенітету і руйнуванням вітчизняної фінансової

системи.

Розділ 3

Рекомендації по управлінню зовнішнім державним боргом

України та його фінансуванню

В умовах світової фінансової кризи уряд має передбачити можливість

переорієнтації на внутрішні джерела підтримки ліквідності банків на випадок

раптових відпливів капіталу чи зупинок зовнішнього рефінансування. Він також має

акумулювати понаднормативні надходження до бюджету з метою протидії

інфляційному перегріву і створення запасу міцності на випадок кризи. І ще, при

реалізації плану антиінфляційних заходів Кабмін має запровадити додаткові ринкові

інструменти регулювання грошової маси, потурбуватися про випереджаюче

зростання продуктивності праці щодо зростання зарплат та соціальних виплат. У

новій редакції державного бюджету не можна допустити збільшення його дефіциту.

Необхідно стимулювати збільшення експорту і скорочення імпорту, розробити

державну політику сприяння надходженню прямих іноземних інвестицій та жорсткого

регулювання обсягів фінансових іноземних інвестицій. Слід зупинити зростання

зовнішнього боргу за рахунок збільшення внутрішніх запозичень (у тому числі

державних) - торгувати борговими інструментами уряду за ринковими цінами.

На думку експертів, Нацбанк, має розробити програму підтримки банків в умовах

фінансової нестабільності, і зокрема передбачити спрощені механізми підтримки їх

ліквідності. Для удосконалення нормативно-правового забезпечення механізму

управління зовнішнім державним боргом пропонується прискорити розробку та

прийняття Закону України “Про зовнішній борг України”, де необхідно чітко

визначити понятійний апарат зовнішнього боргу держави; вказати механізми

залучення кредитних ресурсів та обслуговування і погашення зовнішнього боргу;

рекомендувати інструментарій управління зовнішнім державним боргом;

законодавчо заборонити використання зовнішніх запозичень держави для

фінансування поточних бюджетних витрат; заборонити отримання дорогих

короткотермінових кредитів. Настав час внести зміни до чинного законодавства -

скасувати пенсійний збір з операцій купівлі-продажу іноземної валюти, а також надати

право НБУ на запровадження мораторію на проведення окремих видів банківської

діяльності. Варто внести зміни до закону щодо визначення мінімального розміру ста-

тутного капіталу в національній валюті, необхідного для заснування банку;

посилення захисту прав кредиторів.

Комерційні банки, у свою чергу, мають переглянути темпи зростання кредитних

портфелів у бік зменшення (у тому числі за рахунок зменшення іноземних запозичень)

з урахуванням рівня зростання економіки. Слід знизити темпи нарощування споживчого

кредитування, переорієнтувавши кредитні потоки у реальний сектор економіки, і

розробити програму забезпечення ліквідності банку, у тому числі за рахунок

зменшення витрат на підвищення капіталізації. Варто посилити вимоги до оцінки

ризиків за активними операціями, і зокрема: удосконалити порядок оцінки кредитів

залежно від умов їх надання та передачі інформації про кредит до бюро кредитних

історій; розробити заходи щодо збалансування активів і пасивів, у тому числі за

рахунок додаткової капіталізації; посилити систему ризик-менеджменту та

внутрішнього аудиту.

В Україні вже працює чимало іноземних банків. Очікувалося, що вони принесуть нові

технології, надаватимуть кредити під менші відсотки. Проте ці прогнози не

справдилися - зниження кредитних ставок не відбулося. Ситуація може загостритися,

коли відкриються філії «іноземців», які проводитимуться більш агресивно, особливо у

царині спекулятивних операцій. На жаль, в Україні поки немає економічних важелів,

які б орієнтували іноземні фінустанови на кредитування економіки, а не населення.

Є наступні рекомендації щодо управління зовнішнім державним боргом України:

- для збереження економічної безпеки держави, при виборі боргового джерела

пріоритет повинен надаватися внутрішнім запозиченням;

- пріоритетним завданням управління структурою державного боргу є зменшення

частки заборгованості, яку необхідно погасити в короткостроковому періоді; для

чого пропонується здійснити рефінансування державного боргу за рахунок нових

запозичень на більш прийнятних відсоткових умовах, що дозволить пролонгувати

частину української заборгованості, скоротивши боргове навантаження на бюджет у

короткостроковій перспективі;

- встановлення твердого контролю над часткою кредитів із плаваючою процентною

ставкою, а також кредитів, залучених на термін до одного року в загальному обсязі

зовнішнього боргового портфеля та встановлення лімітів за даними показникам;

- використання “свопових” операцій – операцій типу “борги в обмін на власність

(акції)”.

Україні дефолт не загрожує, вважає екс-спікер Верховної Ради, лідер об'єднання

"Фронт змін" Арсеній Яценюк.

На думку Яценюка, розвиток ситуації в країні буде залежати від кількох

факторів"По-перше, якщо оживуть зовнішні ринки, то це вплине на українську

економіку, ми дуже залежні від зовнішніх ринків", - зазначив екс-спікер.

"По-друге, якщо бюджет мінімально забезпечить державні гарантії з існуючих

державних і квазідержавних зобов'язань, то питання про дефолт стояти не буде", -

додав він.

Також Яценюк зазначив, що не підтримує ідею ухвалення бездефіцитного бюджету:

"Сьогодні ми не можемо впоратися з українською економікою з бездефіцитним

бюджетом".

Третім фактором екс-спікер назвав узгодженість фінансової політики Мінфіну та

НБУ в майбутньому році, приймаючи до уваги ті проблеми, що у них виникли в

поточному році.

Ще одним фактором, на його думку, є ситуація з корпоративними боргами.

"У нас валовий зовнішній борг перевищив 100 млрд. доларів і основні позичальники

вже повинні вести переговори з кредиторами про реструктуризацію боргів. Таким

чином, ми зможемо уникнути корпоративних дефолтів", - наголосив екс-спікер.

Яценюк вважає, що реалізація цих чотирьох пунктів допоможе в майбутньому році

сповільнити темпи падіння української економіки.

Для України вкрай необхідною є розробка стратегії зовнішніх запозичень.

Здійснення ефективного управління зовнішнім державним боргом України

передбачає розробку концепції такої боргової стратегії, в якій державний борг

розглядатиметься не з позиції боргового тягаря на національну економіку, а як

інструмент в механізмі забезпечення економічного зростання країни.

Наявні два основних напрямки концепції боргової стратегії України: 1) повна

відмова від нових зовнішніх державних запозичень; 2) здійснення нових зовнішніх

запозичень у безпечних розмірах на інвестиційні цілі. Науково доведено, що

зовнішні державні запозичення необхідні для забезпечення платоспроможності

держави та досягнення економічного зростання. Тому другий напрямок розробки

боргової стратегії, а саме^ здійснення нових^ зовнішніх запозичень у безпечних

розмірах для інвестиційних цілей, є більш прийнятним для України.

Стратегічною метою державної боргової політики України має стати залучення

фінансових ресурсів для ефективної реалізації програм інституційного та

інвестиційного розвитку країни із одночасним забезпеченням стабільного

співвідношення державного боргу до ВВП. Важливим завданням стратегічного

управління державним боргом є також пошук оптимального співвідношення між

борговим та податковим фінансуванням бюджетних видатків.