Курсова робота - Природно-ресурсний потенціал України

Подождите немного. Документ загружается.

вуглеводнів - 0,4, окису азоту – 0.3 млн. грн. на рік. В цілому ж по названих

інгредієнтах щорічно викидається 22,0 тис.т. шкідливих речовин, які приносять

шкоду по-перше ж людині.

Загальний економічний збиток по м. Дніпропетровськ від забруднення

атмосферного повітря стаціонарними і пересувними джерелами дорівнює 8,53

млн. крб./рік Економічний збиток від забруднення атмосфери - лише одна із

складових інтегрального збитку від забруднення навколишнього середовища,

земельних і водних ресурсів як у промисловому, так і в комунальному

господарстві міста. Все це потребує проведення додаткових досліджень,

організації моніторингу природного середовища м. Дніпропетровськ та

Дніпропетровської області в цілому.

Наслідком попереднього, не завжди грамотного і раціонального

господарювання е те, що на території Дніпропетровської області є кілька

місцевостей з напруженою екологічною ситуацією. Тут антропогенне

навантаження на ландшафти значно перевищує їх відтворюючі та захисні

можливості, а тому це призводить до значного погіршення природних умов

стосовно виробничих запитів людини і санітарних вимог її життєдіяльності.

Одним з таких регіонів є промисловий центр - місто Дніпропетровськ, де

сконцентровані великі промислові підприємства, мешкає 30% жителів області і

не досить сприятливі мікрокліматичні умови. Головними чинниками

напруженої екологічної ситуації є забруднення атмосферного повітря, вод

міських річок, несанкціоновані сміттєзвалища по берегах водойм і пустирях.

Друга територія екологічної напруги - це долинні ландшафти річок. На протязі

кількох десятиріч з русла та низької заплави у великих розмірах видобували

гравійно-піщану суміш для будівництва житла, шляхів сполучення та інших

народногосподарських потреб. Однак неконтрольована і науково небезпечна

розробка призвела до падіння русел річок. Ця проблема є дуже актуальною для

жителів Дніпропетровська, адже це питна вода, без якої не буде працювати

жодна галузь промисловості, лише тому, що нема кому буде на ній працювати.

Ця проблема потребує негайного вирішення владою міста, отже неякісна питна

води призводить до зниження загального імунітету людей, а особливо дітей.

Будівництво гребель і великих водосховищ на рівнинних річках завжди

негативно позначається на стані природного середовища. Починається

абразійне руйнування високих берегів, що активізує водну ерозію,

підтоплюються чималі території, стрибки рівня води - до 10 метрів - заважають

раціонально використовувати ділянки періодичного осушення, а сама вода

перетворилась у нагромаджувач забрудників, що потрапляють з водою у річку.

В Дніпропетровській області проводиться значна робота по виявленню і взяттю

під охорону держави цінних об’єктів природи, що утворюють природно-

заповідний фонд області і входять до державного природно-заповідного фонду.

Кількість їх зростає з року в рік.

Важливою проблемою у всьому світі є ліквідація промислових і побутових

відходів, сміття. Багато територій відведено під сміттєзвалища. Вони займають

сотні гектарів земель, які б могли бути використані для інших потреб; при

цьому вони у багатьох випадках самі є джерелами забруднення середовища.

В Дніпропетровській області понад 41% усього земельного фонду вражено

водною ерозією, майже чверть території зсувонебезпечна, понад 100 тис.га.

перезволожені. Із загальної площі області 31.9 тис. км2 сільськогосподарські

угіддя займають 2045 тис.га, або майже 86% території, в тому числі 12,2 під

сіножаті та пасовища. Це значно перевищує можливості ландшафтів до

саморегуляції, а тому активна водна ерозія завдає великої шкоди. За

підрахунками, внаслідок ерозії втрачається ґрунту пересічно майже 22 тонни з

гектара, що еквівалентно втратам до 40% потенційного врожаю. А всього

щорічно в області змивається у річки та водойми біля І 80 тис. тонн гумусу. Ось

чому в області для кожного з господарств розроблені схеми ландшафтної

організації території, які дозволяють так розмістити угіддя по елементах

рельєфу та організувати обробку полів, щоб максимально зменшити або ж

припинити ерозію ґрунтів і зберегти землю, як для нас, так і для далеких

нащадків.

У сільському господарстві основними джерелами забруднення є великі

тваринницькі комплекси, де не завжди чітко налагодженні вивезення гноївки на

поля, і вона потрапляє у найближчі водойми, а також склади отрутохімікатів і

мінеральних добрив, які е у кожному господарстві. Останніми роками в Україні

заборонене внесення отрутохімікатів та мінеральних добрив за допомогою

авіації, заборонене застосування деяких з них - найбільш стійких і токсичних та

організовується їх збирання і вивіз на переробку. Усе більших масштабів

набувають біологічні методи боротьби із шкідниками сільськогосподарських

культур, однак сучасне інтенсивне землеробство неможливе без застосування

різних хімічних сполук.

3.2. Раціональне використання та ресурсозбереження природного

потенціалу.

Ресурсозбереження — це прогресивний напрям використання природно-

ресурсного потенціалу, що забезпечує економію природних ресурсів та

зростання виробництва продукції при тій самій кількості використаної

сировини, палива, основних і допоміжних матеріалів. Основні стратегічні

напрями ресурсозбереження можуть бути зведені до таких: комплексне

використання мінерально-сировинних і паливних ресурсів; впровадження

ресурсозберігаючої техніки і технології; широке використання в галузях

переробної промисловості вторинної сировини; стабілізація земельного фонду,

відновлення родючості землі, рекультивація відпрацьованих кар'єрів тощо;

ефективне регулювання лісокористування, підтримання продуктивності лісів,

активне лісовідновлення; збереження рекреаційних ресурсів при розміщенні

нових промислових об'єктів.

Одним з вагомих компонентів ресурсозбереження є вторинний ресурсний

потенціал. Навіть за кризових умов господарювання щорічно утворюється

близько 600—700 млн. т відходів з номенклатурою більше ніж 50 найменувань,

в структурі яких переважає видобувна, паливно-енергетична, металургійна,

хімічна промисловість [9, с. 48]. У перспективі передбачається формування

ефективного механізму вторинного ресурсоспоживання і залучення у цю сферу

іноземних інвестицій. Зокрема, значного розвитку набуде вторинна металургія.

Особлива увага приділятиметься розширенню напрямів використання

макулатури, полімерної вторинної сировини, деревини; створюватимуться

потужності по переробці картонної, скляної, металевої та пластикової тари і

упаковки.

Важливим пріоритетом є підвищення ефективності енергозбереження у зв'язку

з тим, що Україна належить до енергодефіцитних країн і за рахунок власних

джерел задовольняє свої потреби в паливно-енергетичних ресурсах менш ніж

на 50%. Відповідно до Комплексної державної програми з енергозбереження на

період до 2010 року передбачається: запровадити заходи, спрямовані на

скорочення енерговитрат у виробництві енергомісткої продукції й здійснення

комплексного фінансово-економічного та енергетичного аудиту найбільш

енергоємних виробництв і закриття на цій підставі збиткових підприємств;

провести реконструкцію та технічне переозброєння ТЕЦ промислових

підприємств; впровадити економічний механізм заінтересованості в економії

паливно-енергетичних ресурсів, нових енергозберігаючих маловитратних

технологій; запровадити на енергоємних підприємствах автоматизовану

систему обліку та управління витрат енергоносіїв; залучити до паливно-

енергетичного балансу країни відновлювані та нетрадиційні джерела енергії.

В цілому комплексний розвиток усіх напрямів ресурсозбереження дасть змогу

сформувати нову ідеологію господарювання, що базується на економному

використанні наявної ресурсної бази, оптимальному співвідношенні первинних

і вторинних ресурсів та маловідходному виробничому циклі.

Висновки до розділу:

В цьому розділи я зазначив основні екологічні проблеми, які встають перед

людством. Слід зазначити, що головною класифікацією природних ресурсів є їх

екологічна класифікація. Саме в цій класифікації ресурси поділяються на

вичерпні та невичерпні, тобто завдяки такому розподілу можливо зробити

висновок, що природні ресурси потрібно використовувати економно та

раціонально, бо можливо в загалі повністю використати певні природні

ресурси, що приведе до порушення природного балансу.

Висновки

У своїй курсової роботі я розглянула основні особливості розміщення

природних ресурсів на території України, види та значення економічної оцінки

природних ресурсів, питання охорони та раціонального використання.

В першому розділі я розглянула визначення природно-ресурсного потенціалу та

його складові. Надала загальну характеристику структури природно-ресурсного

потенціалу; розглянула основні типи класифікацій природних ресурсів;

визначила кількісну та якісну оцінку ПРП

В другому розділі я охарактеризувала основні види природних ресурсів та

принципи їх розміщення: мінеральні (паливні, рудні, будівельні, тощо)

розміщені не рівномірно та в відповідності до геохімічних, тектонічних умов,

тобто геологічною будовою території; земельні (сільськогосподарські землі,

ліси, землі під забудову та затоплення) поширені повсемістно, але

відрізняються рівнем родючості ґрунтів, який залежить від кліматичних умов та

під впливом антропогенного фактора дуже змінюється; біологічні (тварини та

рослини) – розподіл залежить переважно від кліматичних умов і має зональний

характер: широтна зональність на рівнинній частині та висотна поясність в

горах – Українських Карпатах і Кримських горах; водні (поверхневі, підземні,

морські) нерівномірно розподіляються на території України (в середньому 83

тис. м³ води на рік), зменшується від півночі до півдня, тому побудовано багато

зрошувальних систем, каналів для забезпечення потреб промисловості і

населення; рекреаційні розміщені по всій території країни, але розрізняються по

типу; кліматичні розміщаються в залежності від кліматичного пояса (помірний,

крайній південь Криму – субтропічний середземноморний), природної зони

(змішаних лісів, лісостепи, степи, Кримські гори, Українські Карпати),

циркуляційних процесів (зменшення з північного заходу на південний схід).

В третьому розділі я розглянула основні негативні наслідки впливу людини на

навколишнє середовище, проаналізувала основні проблеми охорони і

раціонального використання природних ресурсів.

Україна належить до країн, з дуже великими обсягами та високою

інтенсивністю використання природних ресурсів. Цьому сприяє наявність,

різноманітність та багатство видів ресурсів, добра господарська освоєність,

доступність територій, сприятливі умови для їх експлуатації та зростаючі

потреби людини та промислового виробництва в цих ресурсах. По-перше, за

питомими (на 1 чол., на 1 км²) масштабами та інтенсивністю використання

ресурсів, Україна випереджає всі розвинуті країни світу і, безперечно, займає

перше місце в Європі. По-друге, великі обсяги виробництва та інтенсивне

використання ресурсів визначили спеціалізацію економіки, яка

характеризується високими масштабами споживання сировини, палива,

матеріалів.

Основна задача на сьогодні – це питання комплексного та ефективного

використання ресурсів в народному господарстві та збереження їх для

наступних поколінь. Тут можна визначити основні напрямки державної

стратегії раціонального природокористування:

постійний контроль за дотриманням надрокористувачами проектів розробки та

технологічних схем при розробці родовищ корисних копалин;

розвиток заповідної справи та збереження біорізноманіття, розширення

існуючих і створення нових природно-заповідних об’єктів;

державне фінансування діяльності по лімітування, розміщенню та

знешкодженню відходів;

запобігання забруднення річок, озер, водосховищ, та ін. гідрологічних об’єктів і

підтримка їх сприятливого гідрологічного стану;

втілення сучасних технологій ведення лісового господарства та

лісоексплуатації, відтворення корінних деревостанів і корінних фауністичних

комплексів;

впровадження еколого-економічних важелів раціонального використання

природних ресурсів та формування екологічних фондів для фінансування

природоохоронної діяльності;

Використана література:

ГоликовА. П., Олійник Я. Б., СтепаненкоА. В. Вступ до економічної і

соціальної географії: Підручник. — К.: Либідь, 1997. — 320 с.

Горленко Й. А., Руденко Л. Г., Малюк С. Н. Проблеми комплексного развития

территории. — К. : Наукова думка, 1994. — 296 с.

Паламарчук М. М., Паламарчук О. М. Економічна і соціальна географія

України з основами теорії. — К.: Знання, 1998. — С. 178—215.

Поповкін В. Н. Регіонально-цілісний підхід в економіці. — К.: Наукова думка,

1993. — 210с.

Розміщення продуктивних сил : Підручник / В. В. Ковалевський, О. Л.

Михайлюк, В. Ф. Семенов та ін. — К.: Знання, КОО, 1998. — С. 139—179.

Розміщення продуктивних сил: Підручник / За ред. Є. П. Качана. — К.: Вища

школа, 1998. — С. 4—10.

РуденкоВ.П. Природно-ресурсний потенціал України. — К.: Либідь, 1994.

Трегобчук В. Ресурсне — екологічна складова національної безпеки //

Економіка України. — 1999. — № 2. — С. 4—15.

Іванух Р., Жученко В. Стратегічні проблеми розвитку рекреаційно-

туристичного комплексу України // Економіка України №1, 1997, с. 67

Качан П.М. Розміщення продуктивних сил України. – Х.: Освіта, 1997.

Кокошко И.Ф. Економіка України. – К.: Знання, 1997.

Коротун І.М. Коротун Л.К. Коротун С.І. Природні умови та ресурси України:

Навчальний посібник. - Рівне: УДАВГ, 1997.

Масляк П.О., Олійник Я.Б., Степаненко А.В., Шищенко П.Г. Соціальна

географія. К.: Знання, 1999.

Масляк П.О., Шищенко П.Г. Географія України. – Київ, 1997.

Охорона навколишнього середовища та раціональне використання природних

ресурсів в Україні: Стат. збірник. К.: Знання, 2001. С.113

Паламарчук М.М,. Паламарчук О.М.. Економічна і соціальна географія України

з основами теорії. – Київ, 1998.

Природа Украинской ССР. Растительный мир. К., 1985. С.19

Розміщення продуктивних сил /за ред. В. В. Ковалевського. – Київ, 2002.

Додаток 1.

Додаток 2.

[1] Розміщення продуктивних сил /за ред. В. В. Ковалевського. – Київ, 2002.

Банк рефератів: http://referatbank.com.ua

Завантажено з http://referatbank.com.ua/referat2.php?id=4488