Курсова робота - Поширення влади Польщі на Галиччині, а Литви на інші українські землі

Подождите немного. Документ загружается.

б) осмислювання й засвоєння узагальнень;

в) уроки, на яких представлені факти й висновки.

3. Уроки закріплення знань:

а) повторення на початку роботи після тривалої перерви;

б) поточне повторення.

4. Уроки по узагальненню й систематизації вивченого.

5. Уроки по виробленню й закріпленню вмінь і навичок.

6. Уроки перевірки знань:

а) усної перевірки знань;

б) письмової перевірки;

в) з перевірочними завданнями й практичним характером;

г) розбір перевірених робіт.

Урок історії на тему: «Поширення влади Польщі на Галиччині, а Литви

на інші українські землі» може бути як комбінованим так і відноситься до уроку

засвоєння нових знань.

1.3 Вимоги до сучасного уроку

В основі раціональної організації уроку лежать вимоги, дотримання яких

дозволяє вчителеві підвищити коефіцієнт корисної діяльності учнів, а отже, і

якість їхньої підготовки. У сукупності ці вимоги орієнтують вчителя на

оптимальну структуру уроку, і дозволяють йому впорядкувати урок, підвищити

його ефективність. Ця сукупність вимог одночасно є й критерієм якості

проведеного уроку. Зрозуміло, така система вимог ніяким чином не виключає

творчості вчителя. Навпроти, вона допомагає направити його творчість у

правильне русло [6, С. 41].

Народження будь-якого уроку починається з усвідомлення його цілей. У

противному випадку урок буде аморфним, випадковим. Потім учитель визначає

найбільш оптимальний тип уроку для досягнення цілей, ретельно продумує, де і

якими засобами він планує виконати поставлені цілі. Таке стратегічне

планування принципово необхідно. Ця діяльність учителя направляється

вимогами до структури уроку.

Урок починається з його підготовки: готується до роботи кабінет,

устаткування для дослідів, відбираються необхідні дидактичні матеріали. Вся ця

діяльність вчителя визначається вимогами до підготовки й організації уроку, які

ми умовно відносили до другої групи вимог.

Так, наприклад, для проведення уроку історії на тему: «Поширення влади

Польщі на Галиччині, а Литви на інші українські землі», вчитель

використовуєдидактичний матеріал, а саме: карту «Польсько-литовське

проникнення на українські землі», портрети історичних постатів того часу,

уривки документів, які відносяться до цих подій.

Урок - це видима частина роботи вчителі. Їй передує більша підготовча

діяльність, детермінована вимогами до змісту уроку й техніки його ведення.

На одному уроці вирішується безліч різноманітних завдань, але на одному

уроці всі перераховані вимоги не можуть бути реалізовані. Вони реалізуються в

системі уроків.

Вимоги до структури говорять про необхідність:

1. Правильно визначити дидактичні й виховні цілі уроку і його значення в

системі уроків по темі (весь матеріал уроку розчленовується на закінчені в

значеннєвому відношенні частини, для кожної частини визначається конкретна

мета й продумуються оптимальні засоби її досягнення);

2. Визначити тип уроку, продумати й обґрунтувати його структуру (всі

частини уроку повинні бути взаємозалежні одна з одною);

3. Зв'язати даний урок з попереднім і наступним уроками;

4. Відібрати й застосувати оптимальні роэднання методів вивчення нового

матеріалу;

5. Забезпечити систематичний і різноманітний навчальний контроль знань

учнів;

6. Продумати систему повторення й закріплення вивченого матеріалу;

7. Знайти оптимальне місце домашньому завданню, що є ретельно

продуманим продовженням даного уроку й підготовкою до наступного,

мінімальним за обсягом, своєчасним і всім зрозумілим, ураховувати

індивідуальні можливості учнів [3, с. 214].

Вимоги до підготовки й організації уроку зводяться в основному до

наступного:

1. Забезпечити на уроці охорону здоров'я школярів (дотримувати техніки

безпеки, гігієни праці, чистоти приміщення);

2. Починати підготовку до кожного конкретного уроку із планування

системи уроків по даній темі (необхідно завчасно відібрати навчальний матеріал

до кожного уроку, визначити його обсяг і складність стосовно до даного класу, а

також намітити всі основні види робіт на уроці);

3. Вчасно підготувати до кожного уроку демонстраційний і дидактичний

матеріал, технічні засоби навчання;

4. Забезпечити різноманітність типів уроку в системі уроків по даній темі;

5. Створити можливість для учнів частину знань на уроці одержувати

самостійно під керівництвом вчителя, що дозволить зробити навчання в

принципі процесом, що самопідтримується, [19, С. 38].

Існують певні вимоги до змісту уроку й процесу навчання:

 урок повинен бути тим, що виховує. Це означає, що матеріал уроку

необхідно використати з метою виховання учнів. У процесі навчання школярі

повинні усвідомлювати себе громадянами суспільства;

 обов'язково виконуються вимоги, що випливають із основних

дидактичних принципів (забезпечити вивчення основ науки, систематичність і

міцність знань, облік індивідуальних можливостей, зв'язок отриманих знань із

життям). Система уроків повинна постійно стимулювати й мотивувати

позитивне відношення школярів до навчання, орієнтувати їх у виборі професії;

 процес пошуку істини повинен бути строго обґрунтованим,

умовиводу учнів і вчителя доказовими;

 у процесі навчання треба виховувати акуратність, терплячість,

завзятість у досягненні мети, уміння поводитися в колективі [21, с. 69].

Сучасна педагогіка відносить до уроку, як основній формі організації

навчально-виховного процесу в школі, наступне:

 вимоги, запропоновані до сучасного уроку історії, його змістовні

взаємозв'язки з попередніми уроками, місце кожного уроку в темі, розділі, курсі

історії;

 освітньо-виховні й розвиваючі цілі кожного уроку й системи уроків;

 дидактичне устаткування уроку;

 планування системи уроків по темі, розділу курсу, проблемам, що

відбивають історичні етапи розвитку певної системи або процесу громадського

життя;

 типи уроків історії, нестандартні уроки по історії, різні точки зору на

типологію уроків у методичній літературі, а також фактори, що спричиняють

доцільність вибору типу уроку;

 підготовка вчителя до уроку, тематичне планування, план-конспект;

 організація пізнавальної діяльності учнів на уроках різних типів,

особливості уроків у молодших і старших класах.

У вищевикладеному відображені принципові питання, що ставляться до

розділу про урок. Все перераховане вище дозволяє зробити висновок про

актуальність проблем сучасного уроку й показує, що урок, будучи цілісною

системою, не є застиглою категорією педагогіки.

Вимоги до техніки проведення сучасного уроку можна сформулювати так:

1. Урок повинен бути емоційним, викликати інтерес до навчання,

виховувати з у знаннях;

2. Теми й ритм уроку повинні бути оптимальними, дії вчителя й учнів

завершеними;

3. Необхідний повний контакт у взаємодії вчителя й учнів на уроці,

педагогічний такт (неприпустимі прямі й непрямі образи учнів);

4. Створити атмосферу доброзичливості й активної творчої праці;

5. Міняти по можливості види діяльності учнів, оптимально сполучати

різноманітні методи навчання;

6. Забезпечити дотримання єдиного орфографічного режиму, прийнятого в

школі;

7. Управляти навчальним процесом на уроці. Більшу частину уроку

активно працюють учні.

Реалізація запропонованої сукупності вимог до системи уроків забезпечить

необхідний рівень організованості, а, отже, і якості уроку в сучасній школі.

Таким чином, сучасний урок складається з розуміння його, як цілісної

системи при обліку типології й вимог до його підготовки й проведення.

1. Основні усні прийоми викладу історичних фактів.

Розповідь. Одним із прийомів усного викладу є розповідь. У викладанні

історії це стисле повідомлення про історичні події. Одна з вимог до розповіді –

відображення в ній конкретної історичної характеристики часу, простору,

історичних осіб, що сприяє розвитку в учнів уявлення про специфічність

кожного історичного факту в порівнянні з іншими.

Вчитель на початку уроку за допомогою розповіді підводить учнів до

основної теми уроку. Наприклад, для того щоб розпочати розповідь про

Польсько-литовське проникнення на українські землі, вчитель починає свій урок

такими словами:

«У XVI ст. історичні події мали несприятливий характер для України.

Якраз у період її політичного, економічного та культурного занепаду почали

підноситися сусідні держави — Литва, Польща та Москва. Місто Київ

перебувало в занепаді, тому його залишили багато бояр і купців, навіть

православний митрополит у 1300 р. виїхав до Москви. Протягом тривалого часу

Київ не мав.навіть свого князя. Після того як 1323 р. закінчився рід Романовичів,

без свого князя опинилися й західноукраїнські землі. Таким чином, українські

землі ставали легкою здобиччю для ворога. Серед перших, хто скористався цією

можливістю, були литовці та поляки.»

Сюжетна розповідь – це детальне емоційне оповідання, яке має певний

історичний сюжет, що нерідко має драматичний характер. Головні історичні

факти відтворюються в ньому образно, динамічно, захоплюючи як у художньому

творі. В основі розповіді, як правило, лежить конфліктна ситуація, яка

розгортається у відповідності з сюжетною схемою подій і вчинків героїв. Таку

розповідь слід застосовувати під час викладення значних подій, наприклад

повстання Спартака. До неї включаються яскраві епізоди, деталі історичних

подій, фрагменти з художнього твору. По ходу розповіді вчитель залучає учбові

картини, аплікації, схеми воєнних дій.

Сюжет розповіді не обов`язково повинен бути повністю реалістичним, він

може містити художній вимисел, але не можна фальсифіковувати відомі

історичні факти. Іноді сюжетна розповідь виступає як спосіб пояснення складних

історичних явищ, наприклад Ґрюнвальдська битва. Щоб пояснити її події

вчитель вводить прийом персоніфікації. Кілька учнів, які умовно виконують

ісоричні ролі, розповідають як кожний з них ввів себе при Ґрюнвальдській битві.

Наприклад, один учень грає роль короля Польщі Ягелло, другий литовського

князя Вітаутаса Великого, третій учень мав роль - Ульріха фон Юнгінгена -

Великий магістр, який стояв на чолі військ Тевтонського ордену під

Грюнвальдом.

Після такої міні-вистави вчитель проводить бесіду за питаннями.

Завдання.

1. Складіть розповідь про хід Ґрюнвальдської битви. (Використайте схему

битви в атласі.)

2. Який момент битви відображено на ілюстрації*? Чому ви так уважаєте?

Свою розповідь вчитель доповнює малюнками, учбовою картиною,

ілюстраціями підручника. Щоб образність і емоційність не заважали учням

засвоїти найголовніше, вчитель доповнює сюжетну розповідь елементами

пояснення.

Рис. Хід Грюнвальдської битви

Інша форма сюжетної розповіді –драматизація. Тут розповідь ведеться у

вигляді діалогу двох осіб, які намагаються вирішити конфліктну ситуацію. В

процесі діалогу розкривається сутність типового соціального явища. Часто учні

бувають учасниками цих діалогів. Адже завжди краще усвідомлюється те, що

виявлено при активній особистій участі.

Образна розповідь. На відміну від сюжетної, що має конкретну фабулу,

образна розповідь містить більше теоретичних елементів і передає головні

історичні факти у спокійній безконфліктній формі. Такий прийом найчастіше

застосовується при викладі явищ і процесів економічного життя суспільства.

Причому поєднується він, як правило, з графічною наочністю. Включення в

розповідь такої наочності створює образні уявлення про явища, які вивчаються,

що допомагає учням виявити його сутнісні риси.

Конспективну розповідь та інформаційне повідомлення вчитель

використовує на уроках при викладанні неголовних фактів. Для конспективної

розповіді характерним є позбавлене образності перерахування фактів, їх

просторових, часових і кількісних характеристик. Таке коротке висвітлення

фактів без їхнього аналізу необхідно для встановлення зв`язків між основними

фактами, для створення цілісного уявлення про події. При допомозі карт, схем,

графіків конспективно викладаються події політичного життя, воєнної історії,

народних повстань.

Інформаційне повідомлення застосовують для перерахування фактів, дат,

імен, географічних місць, взаємозв`язаних один з одним і з головними фактами

уроку.

Наприклад, вчитель про ліквідацію удільних князівств дає учням таке

інформаційне повідомлення:

«Після Ґрюнвальдської битви влада Вітовта ще - більше зміцнилася. У

1422 р. він повернув Литві Жемайтію, потім відвоював у татар Південну

Подолію і розширив свої володіння до Чорного моря. У 1413 р. Вітовт уклав

угоду з Польщею — Городельську унію, а 27 жовтня 1430 р. він помер, і великим

князем литовським став Свидриґайло.

Городельська унія 1413 р. — це угода між польським королем

Владиславом II Яґайлом та великим князем литовським Вітовтом, укладена 2

жовтня 1413 р. в місті Городлі. Ця унія підтверджувала існування Великого

князівства Литовського як окремої незалежної держави. Разом із тим

визнавалася політи на зверхність польського короля, який мав стати великим кн

зем литовським після смерті Вітовта. Передбачалося проведенії заходів,

спрямованих на уніфікацію органів управління в обо країнах, а також зрівняння в

правах шляхти католицького вір сповідання Польщі та Литви».

Після повідомлення вчитель задає такі питання:

1. Схарактеризуйте основні положення Городельської унії.

2. Як ви гадаєте, із якою метою вона укладалася?

2. Прийоми описування

Картинне описування або описання дозволяє розкрити сутність, риси,

деталі, ознаки чи стани. У ньому є об`єкт але немає розвитку сюжету. Описання

буває картинним і аналітичним. Картинним описуванням називається прийом

устного викладу матеріалу, коли з допомогою слова в емоційно-художній формі

створюються образи того чи іншого факту, тобто відбувається образне

відтворення фактів у вигляді цілісних картин. Цей вид опису застосовується для

відтворення картин природи, побуту людей, географічного середовища, а також

типових явищ господарського, культурного, суспільного життя.

Наприклад, деякі моменти Грюнвальдської битви вчитель може показати

на картині.

Аналітичне описування значно відрізняється від картинного. Це прийом

розповіді, в якому дається описання складових частин, деталей, їх

функціонального призначення, передаються зовнішні ознаки створюваних

цілісних образів, показується взаємодія їх сутнісних частин. Застосовується він

при описанні знарядь праці, зброї, пам`ятників архітектури, воєнних і

господарських об`єктів, а також при роз`ясненні влаштування деожави.

Розповідь поєднується з крейдовими малюнками, схемами, з демонстрацією

макетів і моделей.

Образна характеристика – різновидність опису. Образною називають

характеристику типових представників суспільства конкретного періоду. Часто

образна характеристика поєднується із завданнями для учнів. Так, наприклад,

при вивченні середньовічної історії західноєвропейських країн, образна

характеристика доповнюється, наприклад, завданням: “Які з приведених

характеристик визначають лице середньовічного селянина, міщанина, монаха,

представника знаті: смиренність, відмовлення від мирських турбот; влада,

прагнення до слави, заняття війною; важка праця, залежність; активність і

підприємливість; свобода свого стану?”

Характеристика історичної особистості подається на уроках історії поряд з

образною характеристикою. Для цього розроблені спеціальні пам`ятки. Ось одна

з них:

Охарактеризуйте зовнішній образ історичного діяча.

Постарайтеся охарактеризувати ознаки особистості.

Приведіть найбільш яскраві і важливі факти з життя.

Зробіть висновок про внесок цієї особистості в історію.

Для характеристики типових рис видатних історичних особистостей

залучається документальний матеріал, портрети, фотографії, художня література.

Наприклад, образ Казимира III Великого, вчитель може подати за

допомогою історичного документу того часу.

Із листа Папи Бепедикта XII

краківському римо-католицькому єпископові (1341 р.)

Із поданого до нас прохання цього короля (Казимира) ми недавно

довідалися, що, коли схизматський народ русинів за допомогою отрути вбив

Болеслава, князя Русі, сина віруючих батьків і двоюрідного родича згаданого

короля, а також деяких інших християн, які були слухняними цьому князеві за

його життя, тоді король, вражений цим злочином і прагнучи помститися за

кривду християнської віри, напав своїм військом на Руську землю, щоб

завоювати цей народ, який і йому самому завдав багато шкоди...

Виконуючи його доручення, король уклав договір із цим старостою, який

засвідчив присягою, що збереже за старостою і народом усі їх обряди, права і

звичаї. Проте король висловлює сумнів, чи діятиме він цим самим згідно з волею

Бога. Тому він просив, щоб ми ласкаво звільнили його від цієї присяги. Дбаючи

про спасіння душі згаданого короля і маючи до тебе особливе довір'я в Возі, ми

доручаємо апостольською грамотою, щоб ти нашою владою звільнив короля від

присяги дотримуватися хибного договору, призначивши йому відповідну

спасенну покуту.

Після знаоймства з документом вчитель ставить такі питання:

1. Зверніть увагу на рік написання документа. За яких історичних умов він

був написаний?