Курсова робота - Навчально-методичний комплекс до уроку історії Розвиток української мови, освіти та науки у І пол. ХУІІ ст

Подождите немного. Документ загружается.

Зміст

Вступ

Розділ 1. Особливості уроку з історії на тему: «Розвиток української

мови, освіти та науки у І пол. ХУІІ ст»

1.1.Урок історії як навчальне заняття

1.2.Загальні вимоги до сучасного уроку історії. Особливості уроку історії

1.3.Технології викладання історії

1.4.Підготовка вчителя до уроку історії

Розділ 2. Навчально-методичний комплекс до уроку історії «Розвиток

української мови, освіти та науки у І пол. ХУІІ ст»

2.1.Методичні рекомендації до викладення уроку

2.2. Навчально - методичний матеріал до уроку історії «Розвиток української

мови, освіти та науки у І пол. ХУІІ ст»

Висновки

Список літератури

Додатки

Вступ

В умовах реформування сучасної шкільної історичної освіти відбувається

оновлення та вдосконалення її основних компонентів: мети, цілей, змісту,

навчальних програм, підручників, посібників. Ці зміни учасники навчально-

виховного процесу – учителі, учні, батьки, методисти, вчені оцінюють в різний

спосіб. Хтось вже втомився від постійних змін та вдосконалень, а хтось, навпаки,

вбачає в цьому прогрес і поступ до більш досконалої і ефективної моделі

навчання історії. Зміни в навчальних програмах автоматично вимагають змін

змісту шкільних курсів історії. Останнє відповідно впливає на навчально-

методичну літературу – підручники, посібники, робочі зошити, атласи, контурні

карти тощо.

Методична робота є важливою складовою навчально-виховного процесу.

Актуальність теми. Науково-методична робота орієнтована на створення

нових показників і методів ефективного управління процесом навчання.

Навчально-методична робота спрямована на методичне забезпечення й

удосконалення існуючих форм і видів занять з учнями.

Завдяки методичній роботі розробляється навчально-методичний комплекс

(НМК), до складу якого входять:

- програмно-методичні видання — робота навчальна програма на базі

освітньо-професійної програми Державного освітнього стандарту;

- навчальні видання- тексти лекцій та опорні конспекти лекцій на паперових та

електронних носіях інформації;

- підручники та навчальні посібники;

- навчально-методичні видання — плани семінарських, практичних занять та

лабораторних робіт з методичними вказівками до їх виконання;

- тематика та методичні вказівки виконання контрольних та рефератів;

- методичні посібники та методичні рекомендації з вивчення навчальної

дисципліни;

- методичні рекомендації щодо організації самостійної роботи учнів та

виконання індивідуальних завдань;

- допоміжні видання — фонд законодавчого та довідкового матеріалів;

- інформаційний фонд дисципліни (дидактичні та роздаткові матеріали, пакети

візуального супроводження курсу);

- контрольний блок дисципліни (навчальні та контрольні завдання (тести),

питання для підсумкового контролю (тести, екзаменаційні білети), пакети

контрольних завдань для замірів залишкових знань студентів тощо).

Зміст НМК відображає послідовність вивчення навчального матеріалу

дисципліни, загострює увагу на особливостях вивчення окремих тем та розділів,

роз'яснює питання програми, які викликають найбільші труднощі та призводять

до типових помилок.

Метою нашої курсової роботи є розробка навчально-методичного

комплексу до уроку історії «Розвиток української мови, освіти та науки у І пол.

ХУІІ ст.»

Об’єктом дослідження є розвиток української мови, освіти та науки у І пол.

ХУІІ ст.

Предметом дослідження є використання комплексу методів, засобів, форм

до поставленої теми.

Виходячи з мети нашої роботи ми ставимо перед собою такі завдання:

- розглянемо основні особливості викладання уроку історії ,

- визначимо загальні вимоги до сучасного уроку історії,

- розглянемо існуючі технології навчання,

- проаналізуємо методичні рекомендації, щодо вивчення уроку історії за

темою «Монгольська навала»,

- розробимо навчально-методичний комплекс до уроку історії.

Курсова робота складається з двох розділів. В першому розділі ми

розглянемо основні вимоги до викладання уроку історії. В другому розділі ми

розглянемо навчально- методичний комплекс до уроку історії за темою «Розвиток

української мови, освіти та науки у І пол. ХУІІ ст.», а саме методи навчання,

засоби та форми навчання до поставленої теми.

Розділ 1. Особливості уроку історії

1.1. Урок історії як навчальне заняття

Навчальні заняття представляють основну організаційну форму вивчення

історії в складі класу (групи) у системі загальноосвітніх установ і вищих

навчальних закладів, проводяться з постійним складом учнів (студентів) по

певній програмі під керівництвом вчителя (викладача) [11, С. 82].

Мета уроку історії - забезпечити освоєння учнями історичних знань,

допомогти ним опанувати ефективними методами навчання, сприяти розвитку

моральних якостей, виробити навички аналізу історичного досвіду стосовно в

сучасності.

Навчальні заняття (уроки) мають класифікацію, диференціюються за

типами, формами і видами. Всі вони мають певне призначення, відіграють

конкретну роль, виражену у функціях - освітній, виховній, методичній й

практичній. Основна риса заняття - забезпечення єдності реалізації названих

функцій у досягненні намічених цілей.

Радянський енциклопедичний словник трактує термін "урок" так: "основна

форма організації навчальних занять при класно-урочній системі навчання в

загальноосвітніх школах, профтехучилищах і середніх спеціальних

навчальних закладах. Характеризується строго встановленим обсягом

навчальної роботи й порядком її виконання в рамках певного часу (зазвичай

45 хвилин)" [23, С. 35].

Визначається урок й як "динамічна й варіативна основна форма організації

навчального процесу, при якій у рамках точно встановленого часу вчитель з

певним складом учнів - із класом - за твердим розкладом, використовуючи

різноманітні методи й засоби навчання для рішення поставлених завдань

утворення, розвитку й виховання. Залежно від домінування тих або інших методів

і засобів той самий тип уроку може мати кілька різновидів. Наприклад: тип уроку

- пояснення нового матеріалу; види: урок - конференція, урок - лекція.

Структура уроку являє собою сукупність елементів, що забезпечують

цілісність уроку при будь-якому варіанті його структурування. До них у

класичному варіанті ставляться:

1.Організаційний початок уроку;

2.Визначення цілей і завдань уроку;

3.Закріплення матеріалу домашнього завдання;

4.Пояснення нового матеріалу;

5.Закріплення нового матеріалу (фрагментарно);

6.Домашнє завдання;

7.Підведення підсумків заняття.

Таким чином, «урок», про яке мова йде, це «навчальне заняття», «основна

форма організації при класно-урочній системі навчання».

Однак термін «урок» не менш міцно ввійшов у лінгвістичний побут у зовсім

несумісних або видозмінених змістах.

1.2. Загальні вимоги до сучасного уроку історії. Особливості уроку

історії

Дати гарний (якісний) урок історії - справа непроста навіть для

досвідченого вчителя. Це залежить від ряду факторів:

1. Розуміння й виконання вчителем сучасних вимог до уроку, які

визначаються соціальним замовленням.

2. Цілей, а також освітніх, виховних і розвиваючих завдань.

3. Закономірностей і принципів навчального процесу.

4. Орієнтації навчання на національні пріоритети, цінності історичної освіти

й суспільного виховання.

5. Націленість уроків історії на оволодіння учнями мовою вітчизняної й

світової культури, духовним досвідом людства, на виховання цілісної картини

миру й формування системи мислення.

6. Оптимального балансу в змісті уроку компонентів світової, національної,

регіональної й локальної історії.

7. Всебічної оцінки історичних факторів, що припускає знайомство учнів з

різними точками зору на ту саму подію або явище, і створення умов для

формування в учнів власної, мотивованої точки зору.

8. Навчання учнів прийомам, що формулюють критичне відношення до

джерел інформації, і здатність працювати з ними самостійно, роблячи власні

висновки.

9. Творчої, емоційної атмосфери, заснованої на інтересі учнів до змісту

уроку й видам навчальної роботи [7, с. 119].

Визначення якісного сучасного уроку, загальних і конкретних дидактичних,

виховних і розвиваючих вимог знаходить висвітлення в І. П. Підласого.

Головна риса якісного уроку історії й головна вимога до викладання історії

в цілому - високий науково-теоретичний рівень, відповідність викладання

сучасному стану історичної й педагогічної науки, передовій практиці,

закономірностям навчально-виховного процесу. При цьому в шкільний курс

історії як навчального предмета в загальноосвітній школі повиннен бути

орієнтований, насамперед , на оволодіння основами, знань про історичний шлях

людства, його соціальному, духовному, моральному досвіді, формування

конкретно-історичних подань про історичну епоху, рішення практичних завдань,

уміння працювати з історичними джерелами. У жодному разі не слід допускати

ускладнення шкільного курсу історії й перевантаження учнів зайвим

позапрограмним матеріалом [24, С. 93].

Найважливішою вимогою до уроку, характерною ознакою кожного уроку є

ясність навчальної мети, нерозривний зв'язок у рішенні основних освітніх,

виховних і розвиваючих завдань і чітке, послідовне їхнє здійснення в ході

проведеного уроку.

Зміст навчальної програми (на конкретний урок), освітні, виховні й

розвиваючі завдання уроку, вік учнів, рівень їхніх знань, умінь і навичок - все це

визначає відбір матеріалу, виділення головного в ньому, а також методи й

прийоми, використовувані вчителем на уроці, зміст, освітні, виховні й розвиваючі

завдання уроку, вік учнів, рівень їхніх знань, умінь мають визначальне значення

при підборі матеріалу до уроку, плануванні його типу і структури, при виборі

найбільш доцільних й ефективних для даного уроку методів і прийомів.

Доцільний, з урахуванням сучасних підходів, вибір засобів і методичних

прийомів для кожної частини уроку; найбільш відповідному його змісту й

завданням, ефективність використаних методів і прийомів - характерна риса

якісного уроку історії [2, С. 175].

Образність, яскравість фактів - обов'язкова умова емоційного сприйняття,

мимовільного запам'ятовування, активної розумової діяльності учнів. Більше

того, без образності немає конкретного зображення що відбуває.

Раціональне використання всього арсеналу образно-емоційних засобів –

характерна риса якісного уроку.

Установлення усвідомлюваних учнями міжпредметних зв'язків у навчанні -

теж риса якісного уроку історії. Вчитель має у своєму розпорядженні досить

більший вибір форм, методів і прийомів реалізації міжпредметних зв'язків.

Важливо тільки враховувати при цьому вікові особливості учнів, рівень

підготовленості й постійно підтримувати їхній інтерес до виявлення цих зв'язків.

Варто також ретельно відбирати інформацію з інших навчальних предметів,

маючи на увазі, щоб інші додаткові відомості не перевантажували уроки й «не

заслоняли» зміст навчального матеріалу по історії [14, С. 64].

Істотна риса якісного уроку по історії - це його цілісність й організаційна

чіткість, тісний зв'язок всіх його елементів, певна тематична й структурна

закінченість. Це залежить від підготовки вчителя й учнів. Неодмінною умовою

організаційної чіткості в проведенні уроку є вміння вчителя створювати

необхідну творчу навчальну атмосферу, живу зацікавленість усього класу й

кожного учня в тій роботі, що проводиться на уроці.

1.3 Технології викладання історії

У методичній літературі на сьогоднішній день досить мало інформації про

новітні технології викладання. Технологія - це сукупність форм, методів,

прийомів і засобів, застосовуваних у якій-небудь діяльності.

Педагогічна технологія означає системну сукупність і порядок

функціонування всіх особистісних, інструментальних і методологічних засобів,

використовуваних для досягнення педагогічних цілей (М. В. Кларин).

Педагогічна технологія - це продумана у всіх деталях модель спільної

педагогічної діяльності по проектуванню, організації й проведенню навчального

процесу з безумовним забезпеченням комфортних умов для учнів і вчителя (В.М.

Монархів).

Педагогічна технологія - це змістовна техніка реалізації навчального

процесу (В.П. Беспалько) .

У системі освіти поняття "педагогічна технологія" вживається в трьох

категоріях: загальпедагогічна, методична (предметна), локальна (модульна, що

представляє собою технологію окремих з учбово-пізнавальних процесів), окремих

видів діяльності, формування понять, виховання окремих особистісних якостей.

Технологія уроку, технологія повторення, технологія корекції й контролю

навчального матеріалу, технологія самостійної роботи й ін. Прикладом локальної

технології можна розглядати модульну технологію.

Модульні технології навчання історії.

Старшій школі пред'являються нові вимоги до організації навчальної

діяльності школярів, вживають спроби її технологизації, тобто розробляється

комплекс оптимальних дидактичних умов взаємодії обов’язкових,

взаємозалежних засобів, прийомів і методів, об'єднаних у систему, що гарантує

прогнозований результат.

Методика модульної системи заснована на представленнях про те, що

всякий урок повинен сприяти як засвоєнню нової інформації, так і формуванню

вмінь і навичок обробки цієї інформації. Таким чином, логічно використовувати

блокову (модульну) організацію подачі матеріалу, а саме: лекція (урок вивчення

нового матеріалу), семінар, дослідження, лабораторна робота (уроки

удосконалення знань, умінь, навичок), колоквіум, залік (контрольні уроки, уроки

обліку й оцінки знань і умінь).

При проведенні уроку з історії на тему: «Розвиток української мови, освіти

та науки у І пол. ХУІІ ст». Можна побудувати комбінований урок, до складу

якого буде входити лекційна частина. Наприклад, лекція на тему: Розвиток

друкарства в XVI – першій половині XVII століття(в додатках), або Києво-

Могилянська академія.

Особистісно-орієнтовані технології.

Найважливішою умовою ефективності освітніх технологій (пед. процесу) є

з Особистісно-орієнтовані технологій, що представляють собою об'єднані в

певних сполученнях форми, методи й засоби навчання.

Особистісно-орієнтовані технології припускають відмову вчителя від

авторитарної модальності в спілкуванні з учнями. Це необхідно для створення

партнерських, довірчих відносин між учителем й учнями, які в значній мірі

впливають на якість засвоєння оперативних знань школярами.

Проектна технологія.

У цьому випадку це, так називана, локальна або технологія окремого виду

діяльності.

Перспективною для старшої школи представляється проектна діяльність

учнів по оволодінню оперативними знаннями в процесі соціалізації. Це досить

новий вид діяльності для школярів, але він поки не одержав належного

застосування ні в початковій, ні в основній школах.

Проте, у старшій школі обсяги навчального матеріалу, високі вимоги до

випускників і вчителя, підштовхують педагога до пошуку інноваційних форм

діяльності, інтерактивних методів, у тому числі й до застосування проектів.

Ігрові технології навчання.

Гра - вид діяльності в умовах ситуацій, спрямованих на відтворення і

засвоєння суспільного досвіду, у якому складається й удосконалюється

самоврядування поводженням.

Ігрова діяльність виконує наступні функції: розважальної, комунікативну,

самореалізації, ігротерапевтичну, діагностичну, корекції, міжнаціональній

комунікації, соціалізації.

Гри як метод навчання, передачі досвіду старших поколінь молодшим люди

використовували зі стародавності. Широке застосування гра знаходить у народній

педагогіці, у дошкільних і позашкільних установах. У сучасній школі, що робить

ставку на активізацію й інтенсифікацію навчального процесу, ігрова діяльність

використовується в наступних випадках: 1) як самостійні технології для освоєння

поняття, теми, роздягнула навчального предмета; 2) як елемента більш великої

технології; 3) як урок або його частини (уведення, закріплення, пояснення,

контролю, вправи і т.д.); 4) як технології позакласної роботи (гри типу

"Блискавиця", КТД і т.д.).

Розглянемо більш докладно технологію ділової гри (ДГ). ДГ

використовується для рішення комплексних задач засвоєння нового, закріплення

матеріалу, розвитку творчих здібностей, формування загально навчальних умінь,

дає можливість учнем зрозуміти і вивчити навчальний матеріалів різних позицій.

У навчальному процесі застосовуються різні модифікації ДИ: імітаційний,

операційний, рольові, діловий театр, психо- і соціодрама.

Далі йде введення в гру, орієнтація учасників і експертів. Визначається

режим роботи, формується головна мета заняття, улаштовується постановка

проблеми і вибору ситуації. Видаються пакети матеріалів, інструкцій, правил,

установок. Збирається додаткова інформація. При необхідності учні звертаються

до ведучого й експертів за консультацією. Допускаються попередні контакти між

учасниками ДИ. Негласні правила забороняють відмовлятися від отриманої по

жеребі ролі, виходити з гри, пасивно відноситься до гри, придушувати активність,

порушувати регламент і етику поводження.

Етап проведення - процес гри. З початком гри ніхто не має права втручатися

і змінювати її хід. Тільки ведучий може коректувати дії учасників, якщо вони

ідуть від головної мети гри. Розрізняють три способи розвитку ігрового процесу:

детерминированный, спонтанний, змішаний (сполучить алгоритмізацію з

урахуванням ймовірного характеру подій, найбільш властивий ДИ). У залежності

від модифікації ДИ можуть бути введені різні типи рольових позицій учасників:

а) стосовно змісту роботи в групі - генератор ідей, розроблювач, імітатор, ерудит,

діагност, аналізатор; б) по організаційних позиціях - організатор, координатор,

інтегратор, контролер, тренер, маніпулятор; в) стосовно новизни - ініціатор,

обережний критик, консерватор; г) по методологічних позиціях - методолог,

критик, методист, проблематизатор, рефлексирующий, програміст; д) по

соціально-психологічних позиціях - лідер, предпочитает, прийнятий, незалежний,

неприйнятий, що відкидається.

Етап аналізу, обговорення й оцінки результатів гри має на увазі виступу

експертів, обмін думками, захист учнями своїх рішень і висновків. На закінчення

вчитель констатує досягнуті результати, відзначає помилки, формує остаточний

підсумок заняття. Звертається увага на зіставлення використаної імітації з

відповідною областю реального світу, установлення зв'язку гри зі змістом

навчального предмета.

Для закріплення нових знань, ми пропонуємо провести дидактичну гру

«Снігова куля».

Правила гри: Перший учасник гри називає ім’я, поняття, термін, які мають

відношення до теми. Наприклад, мемуари, епіграма, Пересторога тощо.

Це слово повторює наступний учасник гри і називає інше слово чи термін.

Зрештою, утворюється довгий тематичний ланцюжок. Якщо учасник робить

помилку або довгу паузу, він вибуває з гри. Переможцем стає учень, який

побудував найдовший ланцюжок. Для більш організованого проведення гри

краще не залучати весь клас, а обрати кілька учнів, які викликаються до дошки.

Один учень контролює правильність ланцюжків, що називаються.

Гра дозволяє в захоплюючій формі запам’ятати складні для засвоєння

терміни, назви, імена тощо.

Інтерактивні методи навчання.

Інтерактивні методи навчання є частиною особистісно-зорієнтованого

навчання, оскільки сприяють соціалізації особистості, усвідомлення себе як

частини колективу, своєї ролі і потенціалу.

Сутність і види інтерактивних методів навчання.