Козак Ю.Г., Ковалевський В.В., Логвінова Н.С. (ред.) Світова економіка

Подождите немного. Документ загружается.

СВІТОВА

ЕКОНОМІКА

НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

За редакцією доктора економічних наук,

професора, академіка АЕН України Ю. Г. Козака,

кандидата економічних наук, доцента В.В. Ковалевського,

доцента Н.С. Логвінової

Рекомендовано

Міністерством освіти і науки України

як навчальний посібник для студентів

вищих навчальних закладів

Київ

“Центр учбової літератури”

2010

УДК 339.9(075.8)

ББК 65.5я73

С 24

Гриф надано

Міністерством освіти і науки України

(Лист № 1.4/18–Г–1634 від 07.07.2008)

Рецензенти:

Єрохін С. А.– доктор економічних наук, професор, президент Національної

Академії Управління;

Макогон Ю .В. – доктор економічних наук, професор, академік АЕН України,

Донецький національний університет;

Якубовський С.О. – доктор економічних наук, професор, Одеський національ-

ний університет ім. І.І. Мечникова.

Автори:

Ю. Г. Козак, В. В. Ковалевський, Н. С. Логвінова, А. А. Наумчик,С. Н. Лебедєва,

Ю. І. Граматик, М. І. Барановська, Ю. М. Сотніков, О. В. Захарченко, І. Д. Романен-

ков, Л. О. Сандюк, О. В. Сулим, Є. В. Кравченко, Ю. І. Чистов, О. С. Кіро, М. С. Гав-

рилов, І. А. Топалова, С. В. Ведернікова, В. В. Волянський.

С 24 Світова економіка. Навч. посіб. / За редакцією Ю. Г. Козака, В. В. Ковалевського,

Н. С. Логвінової – К.: Центр учбової літератури, 2010. – 328 с.

ISBN 978-966-364-946-7

Посібник спрямований на активне засвоєння курсу «Світова економіка» згідно з

чинною програмою Міністерства освіти і науки України. Він містить аналіз становлення

та розвитку сучасної світової економіки як особливої органічної та цілісної системи. Осо-

блива увага приділяється розгляду типологічної та регіонально-інтеграційної структури

світової економіки, а також економічній політиці країн світу.

Для студентів економічних вузів та факультетів.

УДК339.9(075.8)

ББК 65.5я73

ISBN 978-966-364-946-7 © Ю. Г. Козак, В. В. Ковалевський,

Н. С. Логвінова, та інш. 2010.

ПЕРЕДМОВА

Світова економіка – складна й динамічна система, в якій постій-

но відбуваються якісні зміни. Особливо рельєфно це виявляється

на межі ХХ та ХХІ ст. Вивчення закономірностей розвитку цієї сис-

теми відкриває сприятливі перспективи щодо посилення ефектив-

ності економіки України за рахунок оптимального використання

переваг світогосподарського та міжнародного поділу праці.

Розвиток сучасної світової економіки – це процес становлення її як

цілісної органічної системи. Тому аналізу світової економіки повинен

бути притаманний системний підхід. Цей підхід являє собою напрям

методології наукового пізнання і соціальної практики, в основі якого ле-

жить розгляд об’єктів як систем. Системний підхід орієнтує дослідження

на розкриття цілісності об’єкта, на розгляд його частин на рівні цілісного

організму. Саме тому в навчальному посібнику із самого початку нада-

ються теоретичні підстави аналізу світової економіки, розглядаються

рівні цілісності цієї системи як сукупності національних економік, з од-

ного боку, і як єдиного наднаціонального простору – з іншого. Це надає

можливість виокремити типологічний та регіонально-інтеграційний під-

ходи до класифікації країн світу, розглянути типологічну та регіонально-

інтеграційну структуру світової економіки, а потім – й економічну полі-

тику країн світу, міжнародну економічну політику України.

Навчальний посібник спрямований на активне засвоєння курсу

«Світова економіка», що відповідає вимогам Болонської декларації.

Цьому сприяє наявність у посібнику контрольних запитань, тестів, а

також додатків, які значно розширюють інформаційну базу курсу.

Навчальний посібник підготовлено спільно з провідними фа-

хівцями Торгово-економічного університету Республіки Білорусь,

передусім із ректором цього університету А.А. Наумчик та завідува-

чем кафедрою світової та національної економіки С.Н. Лебедєвою.

У підготовці навчального посібника брали також участь аспіранти,

пошукачі та бакалаври зі спеціальності «Міжнародна економіка»: І.О.

Горячко, Л.П. Апостолюк, О.А. Єрмакова, М.Є. Бикова, І.В. Онофрей.

Автори і редактори висловлюють щиру вдячність академіку

НАН України, д.е.н., професору Пахомову Ю.М., академіку НАН

України, професору Амоші О.І., д.е.н., професору Макогону Ю.В.,

д.е.н., професору Єрохіну С.А, д.е.н., професору Якубовському С.О.

за співробітництво, корисні й неупереджені зауваження та допомо-

гу, надані під час роботи над цією книгою.

РОЗДІЛ 1. СВІТОВА ЕКОНОМІКА:

ОСНОВНІ РИСИ ТА СТРУКТУРА

Ключові поняття

Світова економіка як сукупність національних господарств. Світо-

ва економіка як єдиний наднаціональний простір. Структура світової

економіки як єдиного світогосподарського простору. Багатомірність

системи світової економіки як єдиного світогосподарського простору.

Типи країн. Типологічна класифікація країн світу. Критерії класифі-

кації. Індекс розвитку людини. Індекс рівня соціально-економічного

розвитку країни. Високорозвинуті країни. Середньорозвинуті країни.

Нові індустріальні країни. Країни транзитивної економіки. Найменш

розвинуті країни. Регіональна класифікація країн світу. Регіонально-

інтеграційна класифікація. Глобалізація світової економіки.

1.1. Світова економіка як сукупність

національних господарств

Сучасна світова економіка як особлива органічна цілісна систе-

ма почала складатися на базі світового ринку з кінця XIX – початку

XX ст. Нині можна говорити про світову економіку як глобальну

господарську систему, що ґрунтується на міжнародному та наднаці-

ональному світогосподарському поділі праці, інтернаціоналізації та

інтеграції виробництва й обігу, яка функціонує на принципах рин-

кової економіки.

Сучасна світова економіка є цілісною системою, але ця ціліс-

ність складалася поступово. Вона формувалася в міру еволюції

міжнародного поділу праці, процесу інтернаціоналізації господар-

ського життя країн світового співтовариства, інтеграції груп країн

у регіональні господарські комплекси (союзи) з міждержавним ре-

гулюванням соціально-економічних процесів, транснаціоналізації

виробництва.

Історія формування світової економіки розпочинається з між-

народного поділу праці (МПП), пов'язаного з обміном діяльності

та її продуктами між національними державами.

МПП, або поділ праці між країнами, є ступенем суспільного те-

риторіального поділу праці. Він спирається на економічно вигідну

спеціалізацію виробництва окремих країн і виявляється у взаєм-

Розділ 1. Світова економіка: основні риси та структура

ному обміні результатами спеціалізованого виробництва в певних

пропорціях.

Міжнародний поділ праці існує в двох основних формах: міжна-

родній спеціалізації та міжнародному виробничому кооперуванні.

Міжнародна спеціалізація – це форма поділу праці між кра-

їнами, в якій зростання концентрації однорідного виробництва

відбувається на основі прогресуючої диференціації національних

виробництв. Спеціалізація в рамках міжнародного поділу праці в

кінцевому підсумку передбачає спеціалізацію країн і регіонів на ви-

робництві окремих продуктів та їхніх частин для світового ринку.

Міжнародне виробниче кооперування є наслідком спеціалізації

національних виробництв, що взаємодіють у системі міжнародного

поділу праці. Міжнародне виробниче кооперування ґрунтується на

предметній спеціалізації і виступає як форма часткового та загаль-

ного поділу праці у світовому господарстві.

Міжнародне виробниче кооперування означає включення кра-

їни в міжнародний поділ праці у рамках вертикаль ної моделі між-

народного поділу праці, тобто за умови збереження автономності

виробничого процесу в національних кордонах.

Теорія міжнародного поділу праці набула свого обґрунтування

і розвитку в класичній школі економіки, насамперед у працях її за-

сновників – А. Сміта та Д. Рікардо. Головним досягненням класиків

вважається теорія порівняльних витрат виробництва. В основі цієї

теорії лежить ідея про існування відмінностей між країнами у ви-

тратах, пов'язаних з виробництвом тих чи інших товарів. Таке ста-

новище приводить до висновку, що замість випуску всіх товарів, на

які виникає попит, вигідніше зосередитись на виробництві товару,

що потребує найменших витрат. Спеціалізація на виробництві цьо-

го товару дасть змогу через обмін придбати на зовнішньому ринку

товари, витрати на виробництво яких усередині країни вищі, ніж в

інших країнах. Найбільший економічний ефект даватиме спеціалі-

зація на виробництві того товару, перевага по якому максимальна.

Якщо країна не може виробити жодного товару з витратами, ниж-

чими від міжнародного рівня, то для неї відносно ефективніше буде

спеціалізуватися на виробництві того товару, по якому перевищен-

ня міжнародного рівня витрат буде найменшим.

Ідеї класиків втілились у життя і набули свого подальшого роз-

витку при створенні сучасних теорій міжнародної торгівлі.

Світова економіка

Міжнародний поділ праці був тим об'єднувальним елемен-

том, який створив систему світової економіки як сукупність

взаємопов’язаних міжнародним обміном національних господарств,

що є його підсистемами.

Вихід торговельних зв'язків за межі національних кордонів, тобто

інтернаціоналізація сфери обігу (товарної стадії руху капіталу), і нині

залишається загальною активною тенденцією для всіх країн світу, які

прагнуть отримати економічну вигоду від міжнародного поділу праці і

міжнародної торгівлі. Але сьогодні торговельні зв'язки та обслуговую-

чі їх валютно-кредитні відносини між країнами утворюють лише пер-

винний рівень цілісності міжнародних відносин, оскільки до середини

XX ст. оформився наднаціональний рівень світової економіки.

1.2. Світова економіка як єдиний

наднаціональний простір

У другій половині XX ст. в еволюції міжнародного поділу пра-

ці відбувалось якісне зрушення, результатом якого стало вивезення

капіталу за межі національних кордонів. Інтернаціоналізація охопи-

ла всі стадії руху капіталу (грошову, виробничу, товарну), набравши

певних форм, а саме:

•

інтеграції національних господарств у регіональні господарські

комплекси зі структурою і пропорціями, зверненими на спожи-

вання регіону в цілому, а також з міждержавним регулюванням

економічних зв'язків;

•

транснаціоналізації, тобто виходу виробничої і комерційної ді-

яльності корпорацій (фірм) у вигляді філій та дочірніх підпри-

ємств за національні кордони. Підрозділи транснаціональних

корпорацій (ТНК), перебуваючи на території національних

держав, функціонують значною мірою як економічно, організа-

ційно і юридично незалежні організації, відносини яких з націо-

нальними державами будуються на особливих договорах.

Внутрішнім моментом процесів інтеграції і транснаціоналізації

є становлення нового феномену світового господарства світогос-

подарського поділу праці: а) внутрішньо- і міжрегіонального та б)

всесвітнього (транснаціонального) поділу праці.

На відміну від міжнародного поділу праці, це поділ праці не

«між країнами», а «всередині» транснаціональних корпорацій, тоб-

то внутрішньо-корпоративний.

Розділ 1. Світова економіка: основні риси та структура

Світогосподарський поділ праці за своєю природою є екстерито-

ріальним. Він не може бути представлений (як міжнародний поділ

праці) за територіальною ознакою і у формах загального, частково-

го й одиничного поділу праці. На відміну від міжнародного поділу

праці, це технологічний поділ праці в самому виробництві на осно-

ві одиничного поділу (тобто внутрішнього для транснаціональних

корпорацій) у формі транснаціональної спеціалізації і кооперації

виробництва. Єдиний виробничий процес розчленовується на опе-

рації, здійснювані в різних країнах. Частковий продукт, що виготов-

ляється в тій чи іншій країні, не має споживної вартості поза транс-

національно організованим процесом виробництва.

Діяльність транснаціональних корпорацій як одна з органі-

заційних форм всесвітнього поділу праці забезпечує регулярну

циркуляцію в планетарному масштабі товарів, послуг, фінансових

і сировинних ресурсів, знань, технологічного та організаційного

управлінського досвіду. Через участь у транснаціональному поділі

праці національні господарства отримують прямий доступ до сві-

тового ринку товарів і капіталів, до нових технологій та сучасного

менеджменту.

Формами транснаціонального поділу праці є внутрішньофірмо-

ва корпоративна спеціалізація та і внутрішньофірмове виробниче

кооперування.

Внутрішньофірмова спеціалізація здійснюється не в розрізі на-

ціональних економік, а всередині транснаціональної економіки, що

не визнає національних кордонів і передбачає існування світу як

єдиного світогосподарського простору. Це – форма в основному по-

детального і технологічного поділу праці.

Товар виготовляється підприємствами однієї або кількох транс-

національних корпорацій, які, як правило, займають ринкову нішу

і стають провідними постачальниками вузькоспеціалізованої про-

дукції, що задовольняє загальний світовий попит. Такі корпорації

зазвичай називаються патентами. Міжкорпоративному кооперу-

ванню притаманні: кооперація у сфері НДДКР, кооперація промис-

лових компаній з «науковими парками» або технополісами, здій-

снення спільних програм і створення спільних підприємств.

Всесвітній поділ праці формує світову економіку як єдиний

наднаціональний світогосподарський простір, який утворює дру-

гий, більш адекватний поняттю «світова економіка» рівень світогос-

подарських відносин.

Світова економіка

Єдиний світогосподарський простір – це наднаціональне серед-

овище підприємства (бізнесу), в рамках якого діють єдині економіч-

ні, технологічні, правові і соціально-культурні вимоги до суб'єктів

виробничої та комерційної діяльності.

Світова економіка перебуває поки ще на самому початку форму-

вання єдиного світогосподарського простору. Воно досі ще градуйо-

ване за численними ступенями єдності.

Із самого початку єдиний світогосподарський простір утверджу-

ється на регіональному рівні як об'єднання груп країн у регіональ-

ні союзи (наприклад, Європейський Союз), а на глобальному рів-

ні – як діяльність ТНК у планетарних масштабах. Формуючись на

базі всесвітнього поділу праці, єдиний світогосподарський простір

втягує в свою орбіту національні господарства та їхні підсистеми,

закладаючи тим самим основи глобальної господарської інтеграції

країн світового співтовариства. Це відбувається в міру створен-

ня в країнах певних умов: інформаційної технології, соціально-

орієнтованої ринкової економіки, інтер націоналізації правових і

соціально-культурних норм тощо.

Основними сутнісними підсистемами світової економіки на

другому рівні є:

•

технологічна;

•

економічна;

•

правова;

•

соціально-культурна.

Що ж являють собою ці підсистеми?

Технологічна підсистема – це сукупність вимог, які пред'являє

НТР, що забезпечують конкурентоспроможність на світовому ринку. Ці

вимоги технології можуть бути зведені до таких основних параметрів:

•

інформаційно-комп'ютерний характер технології;

•

наукомісткість;

•

ресурсозберігальний, безвідходний та екологічно чистий тип

технології;

•

біотехнологічність, тобто технологія, яка ґрунтується на при-

родних процесах.

Такі параметри забезпечують витримування світового рівня

ефективності, продуктивності, якості та новизни продуктів, реа-

лізацію принципів сучасного менеджменту. Реалізація цих вимог

практично неможлива і малоефективна в рамках відособлених на-

ціональних технологічних просторів.

Розділ 1. Світова економіка: основні риси та структура

Економічна підсистема – це єдиний економічний простір віль-

ного пересування товарів і послуг, капіталів і робочої сили, інфор-

мації через кордони національних держав, а також вільний взаємо-

обмін національними валютами.

Економічна підсистема формується в міру вироблення і ре-

алізації єдиних вимог до міжнародної торговельної, виробничо-

інвестиційної та валютно-фінансової діяльності.

Єдиний економічний простір передбачає також наявність єди-

них норм і стандартів організації та управління міжнародними про-

цесами, втілених у принципах менеджменту.

Як обов'язковий інфраструктурний компонент, економічна під-

система світового господарства повинна вміщувати єдиний науково-

інформаційний простір.

У рамках єдиного економічного простору регулювання еко-

номічного життя світового співтовариства відбувається на основі

соціально-орієнтованих ринкових відносин і коригувальних функ-

цій ТНК, ТНБ, міждержавних та наддержавних інститутів.

Правова підсистема – це зведення загальних правил підприєм-

ницького права і норм господарської поведінки. Вони складаються

в єдине правове поле в міру вироблення норм міжнародного при-

ватного, цивільного та патентного права.

Тенденція подальшого зближення правових систем держав, яка

поширюється і на права людини, закладає фундамент усесвітнього

правового простору.

Соціально-культурна підсистема формується значно повільні-

ше і суперечливіше, ніж інші підсистеми єдиного світогосподарсько-

го простору. Процес формування єдиного соціально-культурного

простору передбачає:

•

досягнення більш високого загального рівня життя і зменшення

відмінностей між «багатими» і «бідними» державами. З цією ме-

тою створюються структурні фонди ЄС, різні цільові фонди ООН;

•

єдиний підхід до соціальної політики;

•

формування нового мислення, злам старого мислення;

•

вироблення єдиних норм поведінки в бізнесі, діловій етиці та в

менеджменті;

•

мирне вирішення національних та міжнаціональних проблем.

Кожна з підсистем світової економіки як єдиного світогосподар-

ського простору (технологічна, економічна, правова, соціальнокуль-

турна) – специфічна.

Світова економіка

Ці підсистеми мають свою власну логіку розвитку, свої власні

підсистеми, але функціонують вони як елементи цілісного організ-

му – світової економіки єдиного наднаціонального світогосподар-

ського простору. Розбалансованість у функціонуванні будь-якої з

підсистем впливає на стан системи в цілому.

Взаємодія технологічної, економічної, правової, соціально-

культурної підсистем рівноправна і рівнозначна. Раз і назавжди цієї

детермінуючої і домінуючої підсистеми в розвитку світової економі-

ки немає, її виділення залежить або від конкретних обставин, які ро-

блять ту чи іншу сторону визначальною, або від цільової установки,

конкретного завдання, точки зору в дослідженні метасистеми світо-

вої економіки. У цьому полягає сутність багатомірності системи

світової економіки.

Аналіз процесу формування світової економіки як цілісної сис-

теми дає змогу виявити класифікацію країн світу, з`ясувати основні

характеристики глобалізації світової економіки.

1.3. Класифікація країн у світовій економіці

(типологічна та регіонально-інтеграційна структура)

1.3.1. Варіанти типологічної класифікації країн світу

Світова економіка характеризується структурою, яка має різні

аспекти, з огляду на аналіз різних її складових частин. Найчастіше

виокремлюють галузеву, типологічну й регіональну структури.

Типологічна структура світової економіки виявляється як єди-

на система різних за рівнем соціально-економічного розвитку країн.

У цій системі виділяються блоки споріднених, схожих за основними

соціально-економічними параметрами країн, що формують специ-

фічні типи. Типологічна структура не є раз і назавжди сформованою,

вона перебуває в постійній динаміці, оскільки темпи економічного,

соціального, технологічного розвитку країн світу неоднакові; час від

часу відбувається перехід країн з одного типового блоку до іншого.

Проте протягом певного періоду, який може вимірюватися десяти-

літтями, типологічна структура світової економіки характеризуєть-

ся достатньою усталеністю, що дає можливість вивчити особливості

розвитку окремих груп країн, виявити спільне, що поєднує країни

всередині типу, й таке, що відрізняє кожний тип від інших. З цією

метою здійснюється типологічна класифікація країн світу.