Конверський А.Є. (ред.) Основи методології та організації наукових досліджень

Подождите немного. Документ загружается.

101

Розділ 2. Технологія наукових досліджень

нній бібліотеці авторефератів з можливістю завантаження електро-

нної копії автореферату з сайту (проте в тексті іноді чомусь відсутні

малюнки та формули). Для пошуку інформації необхідно заповнити

форму, наведену на рис. 12:

Рис. 12. Форма для пошуку повних текстів авторефератів на сайті

бібліотеки імені В. І. Вернадського

Та після відсилки запиту можна отримати результати пошуку у

вигляді, наведеному на рис. 13:

Окрім використання інформації з сайту бібліотеки імені В. І. Вер-

надського також можливе використання сайту державної організації

«УкрПатент» (http://www.ukrpatent.org/).

На офіційному сайті розташована актуальна інформація, зокрема

1. Що таке винахід?

2. Як отримати патент на винахід.

3. Поділ заявки на винахід і заявки на корисну модель.

4. Як подати міжнародну заявку на винахід і корисну модель.

102

Основи методології та організації наукових досліджень

Рис. 13. Типовий фрагмент результатів пошуку авторефератів за текстом

5. Нормативно-правові акти.

6. Державне мито та збори.

7. Форми бланків офіційних документів.

8. Державні стандарти України в галузі патентної інформації.

Одним з інформаційних продуктів, що надається даною організа-

цією, є опис до патенту (деклараційного патенту) на винахід (корис-

ну модель), що є вичерпним джерелом інформації стосовно винаходу

(корисної моделі). Даний опис містить бібліографічні дані, власне

опис, формулу винаходу (корисної моделі), а також креслення, на які

існують посилання в описі. Опис розкриває суть винаходу (корисної

моделі) та підтверджує обсяг правової охорони, визначений форму-

лою винаходу (корисної моделі).

З 2005 р. одночасно з публікацією офіційного бюлетеня здійсню-

ється електронне видання описів — національний CD-ROM «Винахо-

ди в Україні», в якому розміщуються повні відомості про зареєстро-

вані патенти (деклараційні патенти) на винаходи (корисні моделі)

у вигляді структурованої інформації: бібліографічні дані, реферат,

формула та текст опису винаходу (корисної моделі). В даний час в

організації відбувається переведення в електронну форму (скануван-

ня) патентної інформації з усіх паперових носіїв до внутрішньої бази

даних, що на даний момент перевищує об’єм 2 терабайти. На жаль,

на сайті механізми роботи з повною базою даних патентів допоки що

відсутні.

103

Розділ 2. Технологія наукових досліджень

Контрольні запитання до 2 розділу

1. Процеси наукового дослідження. Загальна характеристика.

2. Формулювання теми наукового дослідження.

3. Постановка проблеми наукового дослідження.

4. Визначення мети, завдань, об’єкта і предмета дослідження.

5. Виявлення і ознайомлення з основними літературними та архівними

джерелами.

6. Методологія теоретичних досліджень.

7. Бібліографічний апарат наукових досліджень.

8. Наукова інформація та способи її пошуку.

9. Пошук інформації за ключовим словом.

10. Комп’ютер як інструмент науково-дослідної роботи.

11. Пошук інформації в процесі наукової роботи. Загальна характеристика.

12. Поняття «інформаційний пошук». Етапи інформаційного пошуку.

13. Визначення теми інформаційного пошуку, а також його хронологічних,

мовних та географічних меж.

14. Джерела пошуку інформації, їх класифікація.

15. Джерела первинної та вторинної інформації.

16. Характеристика масиву інформаційних матеріалів.

17. Пошук інформації, його етапи.

18. Бібліографічний пошук інформації з суспільних наук.

19. Пошук бібліографічної інформації в каталогах і картотеках.

20. Електронні засоби пошуку інформації.

Рекомендована література до 2 розділу

1. Про вищу освіту [Текст]: закон України. — К.: Парламентське вид-во,

2006. — 64 с. — (Закони України).

2. Про наукову і науково-технічну діяльність [Електронний ресурс]. —

Електрон. дан. — К.: Верховна Рада України. — Режим доступу: http:// zakon1.

rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1977-12, вільний. Назва з екрану.

3. Про освіту [Текст]: закон України. — К.: Парламентське вид-во, 1991. —

45 с. — (Закони України).

4. ГОСТ 7.82–2001. Библиографическая запись. Библиографическое

описание электронных ресурсов. Общие требования и правила составления

[Текст]. — Введ. 01.07.2002. — Минск: Изд-во стандартов, 2001. — 36 с. —

(Система стандартов по информации, библиотечному и издательскому делу).

5. ГОСТ 7.11–2004. Сокращение слов и словосочетаний на иностранных

европейских языках в библиографическом описании [Teкст]. — Введ.

01.07.2005. — М.: Изд-во стандартов, 2005. — 212 с. — (Система стандартов по

информации, библиотечному и издательскому делу).

104

Основи методології та організації наукових досліджень

6. ГОСТ 7.12–93. Библиографическая запись. Сокращение слов на рус-

ском языке. Общие требования и правила [Teкст]: взамен ГОСТ 7.12-77. —

Введ. 01.07.95. — Минск: Изд-во стандартов, 1995. — 33 с. — (Система стан-

дартов по информации, библиотечному и издательскому делу).

7. ДСТУ ГОСТ 7.1:2006. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис :

загальні вимоги та правила складання (ГОСТ 7.1– 2003, IDT). — Видання

офіційне. — К. : Держспоживстандарт України, 2007. — 124 с. — (Система

стандартів з інформації, бібліотечної і видавничої справи).

8. ДСТУ 3582-97. Скорочення слів в українській мові. Загальні вимоги та

правила [Текст]: чинний від 01.07.1998. — К.: Держстандарт України, 1998. —

27 с.

9. Пасько В. П. Эффективная работа в Интернет. — СПб.: Питер, 2003. —

544 с.

10. Попов В. Б. Практикум по Интернет-технологиям. Учебный курс. —

СПб.: Питер, 2002. — 480 с.

105

РОЗДІЛ 3.

РОБОТА НАД НАПИСАННЯМ НАУКОВИХ

СТАТЕЙ, МОНОГРАФІЙ, НАУКОВИХ

ДОПОВІДЕЙ І ПОВІДОМЛЕНЬ

3.1. Види наукових публікацій

Результати наукових досліджень оприлюднюються у вигляді

різних видів публікацій. Це сприяє встановленню пріоритету автора

(дата підписання публікації до друку — це дата пріоритету науков-

ця), а також свідчить про особистий внесок дослідника в розробку

наукової проблеми (особливе значення мають індивідуальні публі-

кації, роботи у співавторстві потребують додаткових роз’яснень). У

тексті дисертації та автореферату здобувач має наводити посилання

на власні публікації, включити їх до списку використаної літератури

і джерел.

Публікації відображають основний зміст, новизну наукового до-

слідження і фіксують завершення певного етапу дослідження або

роботи в цілому. Крім цього, публікації забезпечують первинною на-

уковою інформацією суспільство, сповіщають наукове співтовари-

ство про появу нового наукового знання і передають індивідуальний

результат у загальне надбання.

Існують такі види наукових публікацій: монографія, стаття, авто-

реферат, препринт, тези доповідей, наукова доповідь, збірник науко-

вих праць.

Наукові публікації виходять друком у формі друкованих або

електронних видань.

Видання — це такий документ, що пройшов «редакційно-видав-

ниче опрацювання, виготовлений друкуванням, тисненням або ін-

шим способом, містить інформацію, призначену для поширення і

відповідає вимогам державних стандартів, інших нормативних доку-

ментів щодо видавничого оформлення і поліграфічного виконання»

(ДСТУ 3017-95 «Видання. Основні види. Терміни та визначення»).

106

Основи методології та організації наукових досліджень

Монографія — науково-книжкове видання певного дослідження

однієї проблеми або теми, що належить одному чи кільком авторам.

Стаття — це вміщені в науковому журналі чи збірнику резуль-

тати дослідження конкретного питання, що мають певне наукове й

практичне значення.

Автореферат дисертації — це наукове видання у вигляді брошу-

ри авторського реферату проведеного дослідження, яке подається на

здобуття наукового ступеня.

Препринт — наукове видання з матеріалами попереднього харак-

теру, які публікуються до виходу у світ видання, в якому вони мають

бути розміщені.

Тези доповідей, матеріали наукової конференції — це неперіодичні

збірники підсумків наукових конференцій, доповідей, рекомендацій

та рішень.

Збірники наукових праць — це збірники матеріалів досліджень, які

виконано в наукових установах, навчальних закладах та наукових то-

вариствах.

Наукові видання вимагають суворого дотримання видавничого

оформлення, а саме, вихідних відомостей, вихідних і випускних даних.

Вихідні відомості — це відомості про авторів, назву видання, під-

заголовні й надзаголовні дані, нумерація, вихідні дані, індекси УДК

або ББК, міжнародний стандартний номер книги тощо.

Вихідні дані включають: місце випуску видання, назву видавни-

цтва і рік випуску.

До випускних даних належать: дати подання й підписання до

друку; формат паперу і частка аркуша; вид і номер паперу; гарніту-

ра шрифту основного тексту; спосіб друку; обсяг видання в умовних

друкарських та обліково-видавничих аркушах тощо.

Основний зміст дисертацій може висвітлюватись як у фахових ви-

даннях, які вважаються основними при захисті дисертації, так і в будь-

яких наукових друкованих виданнях, які розглядаються як додаткові.

Для докторських дисертацій ВАК України встановлено таку

кількість обов’язкових наукових публікацій:

1. Індивідуальна монографія (для гуманітарних і суспільних

наук) обсягом не менше 10 обліково-видавничих аркушів (400 тис.

друкованих знаків), яка містить власні результати досліджень здобу-

вача і написана без співавторства.

107

Розділ 3. Робота над написанням наукових статей, монографій, наукових доповідей і повідомлень

2. 20 статей у наукових провідних фахових журналах України або

інших країн, перелік яких затверджує ВАК України.

Для кандидатських дисертацій ВАК України визначив таку міні-

мальну кількість публікацій:

1. Не менше трьох статей у наукових фахових журналах Украї-

ни або інших країн, перелік яких затверджує ВАК України, причому

в галузі природничих і технічних наук за висновком спеціалізованої

вченої ради при прийнятті дисертації до захисту до цієї мінімальної

кількості замість однієї статті може бути долучене одне авторське сві-

доцтво на винахід або один патент, які безпосередньо стосуються на-

укових результатів дисертації.

2. Тези доповідей (їх включають до списку опублікованих праць

за умови, якщо це необхідно для встановлення пріоритету або коли

їхній зміст не викладено в інших публікаціях). Апробація матеріалів

дисертації на наукових конференціях, конгресах. Симпозіумах, семі-

нарах, школах тощо є обов’язковою.

Більшість публікацій здобувача мають бути одноосібними, тоб-

то без співавторів. На факт публікацій у співавторстві обов’язково

вказується в дисертації та в авторефераті із зазначенням конкретно-

го особистого внеску пошукача в усі розробки. Для цього необхідно

вказати, які саме конкретні результати, наведені в кожній публікації,

належать саме дисертантові. Не дозволяється зазначати тільки відсо-

ткове співвідношення участі співавторів у написанні певної праці. У

списку опублікованих праць здобувача до автореферату обов’язково

наводиться назва праці та прізвища всіх співавторів за такою фор-

мою:

Піддубна С. М. (у співавторстві з Горбаченко, Т. Г.). Етно-конфесійна

специфіка становлення християнської писемної культури [Текст]: моно-

графія / Т. Г. Горбаченко, С. М. Піддубна; за ред. докт. філософ. наук,

проф. Т. Г. Горбаченко. — К., 2002. — 253 с. — Бібліогр.: с. 247–252. —

ISBN 5-7107-2749-0. — (Автору дисертації належать розділи 1 та 3).

3.2. Наукова монографія

Монографія — це наукова праця у вигляді книги, яка містить по-

вне або поглиблене дослідження однієї проблеми або теми, що нале-

жить одному або кільком авторам.

108

Основи методології та організації наукових досліджень

Розрізняють два види монографій — наукові й практичні.

Наукова монографія — це науково-дослідна праця, предметом

викладу якої є вичерпне узагальнення теоретичного матеріалу з на-

укової проблеми або теми з критичним його аналізом, визначенням

вагомості, формулюванням нових наукових концепцій. Монографія

фіксує науковий пріоритет, забезпечує первинною науковою інфор-

мацією суспільство, слугує висвітленню основного змісту і результа-

тів дисертаційного дослідження.

Слід розрізняти дисертації на здобуття наукового ступеня, вико-

нані особисто у вигляді опублікованої індивідуальної наукової моно-

графії, та наукові монографії як вид наукового видання. Перший тип

монографії має містити висунуті автором для прилюдного захисту

науково обґрунтовані теоретичні або експериментальні результати,

наукові положення. їй притаманна єдність змісту, вона свідчить про

особистий внесок здобувача в науку і розглядається як кваліфікацій-

на наукова праця. За цих умов здобувач не пише рукопису дисертації,

його заміняє монографія. Другий тип наукової монографії — це на-

укова праця, яка є засобом висвітлення основного змісту дисертації

та однією з основних публікацій з теми дослідження.

Між дисертацією та монографією існують певні відмінності. По-

перше, дисертація передбачає виклад наукових результатів і висно-

вків, автором яких є особисто пошукач. Монографія — це виклад

результатів, ідей, концепцій, які належать як здобувачу, так і іншим

авторам. По-друге, дисертація містить нові наукові результати, ви-

сновки, факти, а монографія може викладати як нові результати, так

і методичні, технологічні рішення, факти, які вже відомі. По-третє,

дисертація має визначену структуру й правила оформлення, яких не-

обхідно обов’язково дотримуватись. Монографія не має таких чітких

вимог.

Дисертація — це рукопис, який зберігається в обмеженій кількос-

ті примірників у певних бібліотечних установах. Монографія — це

видання, яке передбачає відповідне редакційно-видавниче опрацю-

вання, виготовлена друкарським або іншим способом, видана у фахо-

вому видавництві України.

Це видання призначене для поширення інформації, не повинне

містити надмірних подробиць і має відповідати вимогам державних

стандартів щодо його видавничого оформлення і поліграфічного ви-

109

Розділ 3. Робота над написанням наукових статей, монографій, наукових доповідей і повідомлень

конання. На ці особливості необхідно зважати, щоб не збитися на мо-

нографію при написанні дисертації.

Не існує стандарту щодо композиції наукової монографії. Кожен

її автор може вибрати будь-яку структуру і порядок організації на-

укового матеріалу, зважаючи на логіку викладу і повноту висвітлен-

ня основного змісту дисертації. Традиційно склалася певна компо-

зиційна структура наукової монографії, основними елементами якої

в порядку їх розміщення є такі: титульний аркуш, анотація, перелік

умовних скорочень (за необхідності), вступ або передмова, основна

частина, висновки або післямова, література, допоміжні покажчики,

додатки, зміст.

Наукову монографію призначено, перш за все, для вчених, фахів-

ців певної галузі науки, вона має відповідати за змістом і формою да-

ному жанру публікації. Особливо важливими є чіткість формулювань

і викладу матеріалу, логіка висвітлення основних ідей, концепцій, ви-

сновків. її обсяг має становити не менше 6 друкованих аркушів, а у

випадку монографій, що висвітлюють результати дисертаційних до-

сліджень, відповідно більше.

Титульний аркуш містить повну назву установи (закладу), де вико-

нано роботу, прізвище, ім’я, по батькові автора, назву роботи, місто і рік.

Назва монографії має бути інформативною (розкривати зміст книги,

основні ідеї, новизну), чіткою (відбивати предмет і об’єкт дослідження,

відмінність даної роботи від аналогічних), стислою (до семи-восьми

слів). Саме за назвою монографії здійснюється її класифікація за УДК

і ББК та відбиття в систематичному або предметному каталогах.

На звороті титульного аркуша монографії вказують відомості

щодо її рекомендації вченою радою до опублікування, а також за-

значають прізвища, вчені ступені, звання і посади рецензентів Після

бібліографічного опису обов’язково розміщують анотацію — стислу

характеристику змісту видання, призначення, його форми та інші

особливості, її обсяг становить приблизно 500 знаків (70 слів). Текст

анотації має бути лаконічним, доступним і правильно сприйматися

читачами.

Умовні скорочення подаються перед вступом тоді, коли автор вжи-

ває маловідомі скорочення, що повторюються в тексті.

У вступі або передмові розкривається значення проблеми, її ак-

туальність, мета і завдання, які поставлені автором при написанні

110

Основи методології та організації наукових досліджень

роботи, огляд основних публікацій з теми, перелік використаних

джерел, організацій та осіб, що сприяли виконанню роботи, її чи-

тацька адреса тощо.

Основна частина монографії залежить від змісту й структури на-

укової роботи. Вона складається з розділів, підрозділів, пунктів, під-

пунктів. У логічній послідовності викладаються основні наукові до-

слідження, ідеї, концепції, експериментальні дані, наукові факти та

висновки. Вимоги до посилань, ілюстрацій, таблиць у цілому збіга-

ються з відповідними вимогами до дисертацій.

У висновках або післямові узагальнюються найсуттєвіші положен-

ня наукового дослідження, підводяться основні підсумки, доводиться

достовірність та обґрунтованість нових наукових положень, визнача-

ються проблеми, які потребують подальшого дослідження.

Література (список використаних джерел). Залежно від характе-

ру роботи розрізняється й принцип розміщення літератури у списку.

Він може бути алфавітним (прізвища авторів або назв робіт наводять

за алфавітом); хронологічним (за роками публікацій, у межах кожно-

го року за алфавітом); тематичним (за розділами, підрозділами робо-

ти); у порядку згадування джерел у тексті. Список може включати всі

джерела з теми; ті, що було використано автором; ті, на яких в роботі є

посилання; найцінніші праці з теми та ін. Архівні документи у списку

наводять після друкованих матеріалів.

У наукових монографіях інколи подають допоміжні покажчики,

які полегшують роботу з монографією: іменні, тематичні, предметні,

географічні, хронологічні тощо.

У додатках розміщують матеріали, які доповнюють та ілюстру-

ють основний текст: копії документів, таблиці, математичні розра-

хунки, формули, графіки, глосарій тощо.

Зміст розміщують на початку або в кінці монографії. У ньому на-

водяться найменування розділів і підрозділів та номери їхніх почат-

кових сторінок, що допомагає отримати повне уявлення про зміст і

структуру видання.

Для захисту дисертації на здобуття наукового ступеня доктора

наук у вигляді опублікованої монографії остання має бути обсягом не

менше 15 обліково-видавничих аркушів (в галузі гуманітарних і сус-

пільних наук) і не менше 10 обліково-видавничих аркушів (в галузі

природничих і технічних наук).