Конспект лекций для сдачи экзамена по курсу Земельное право
Подождите немного. Документ загружается.
Організації, що займаються наданням послуг зв”язку, мають право встановлювати і обслуговувати
апаратуру зв”язку з дозволу власників, землкористувачів та орендарів зем діл, будівель і споруд. Власники,
землекористувачі та орендатори мають право відмовити п-м зв”язку тільки на підставах, передбачених з-м.
Вздовж повітряних і підземних кабельних ліній електропередачі, тел-телеграфних ліній, що проходять поза
населеними пунктами, а також навколо випромінюючих споруд телерадіостанцій та радіорелейних ліній,
установлюється охоронна зона. Землі в межах цих зон у власників землі та землекористувачів не вилучаються, а
використовуються з обмеженнями, що передбачені правилами, затверджуваними у встановленому порядку.
На трасах кабельних та повітряних ліній зв”язку встановл охоронні зони з особливими умовами
використання для підземних каб і повітр ліній зв”язку і лінійрадіофікації, розташованих поза населеними пунктами.
В охоронних зонах передбач необх отримання дозволу для різного роду робіт в охоронній зоні.Письмовий дозвіл
потрібно отримати також на буд, рем та інш роботи.
Тех персонал п-в, що експлуатують лінії…мають право без перешкод проходити, а при рем роботах
проїзжати на тер охор зон незалежно від форми власності на землю.
69. Право користування землями зв‘язку, ліній електропередач та іншого обладнання
комунікаційного призначення.
Земли электроэнергетики – предоставленные п-м, учреждениям, орг-м электроэнергетики в соответствии
с земельным зак-м для строительства и эксплуатации подземных кабельных, возд, подводн линий электропередач,
под сооружение трансформ подстанций, распределит пунктов и устройств, под строения, сооружения и др объекты,
необходимых для эксплуатации,тех перевооружения и реконструкции с-м электропередачи.
Зем уч предоставл в пост и во временное пользов. Все виды хоз деят в сан-защитных и охранных зонах,
разрешенные режимиом их использования, могут проводиться только по согласованию с собственником объекта
электроэн или уполномоч им органом.
Земли связи - земли предостав п-м, учр, орг-м связи в соотв с зак-м для строит и эксплуатац подземных
кабельных, воздушных линий связи и проводного вещания, морских кабельных линий связи….
Владельцам ср-в, сооружений или сетей связи зем уч предост в пост или врем пользование.
Вдоль возд, подз и подводных линий электропередач установл охранные зоны, а в случае необх создаются
просеки, правовой режим кот сходен с правовым режимом охр зон земель электроэнерг. Охрана линий и сооруж
связи на земл осущ в соотв с Правилами охраны линий связи.
На предоставл зем уч п-я связи разрешается в уст порядке прокладывать кабельн и возд линии связи и устан
устройства, обеспечивающие их надежное функ-е, проклад каб и возд линии связи через мосты, туннели, улицы, в
строениях и устанавливать в этих объектах устройства, обеспечивающие их надежное функ-е. Порядок и условия
проведения указ работ уст по согласованию с собственниками и пользователями земель и об. Использование об,
постр за счет гос-ва, для орг-и линий связи осущ бесплатно.
70. Суб‘єкти, об‘єкти , зміст та підстави виникнення, зміни і припинення права користування
землями зв‘язку, ліній електропередач та іншого обладнання комунікаційного призначення.
Земли электроэнергетики
Объект земли предоставленные п-м, учр, орг-м электроэнергетики в соответствии с земельным зак-м для
строительства ы эксплуатации подземных кабельных, воздушных, подводных линий электропередач, под сооружен
трансформаторных подстанций и…
Субъект п-я, орг-и, осуществляющие стр-во и эксплуатацию эелкт сетей.
Зем уч предоставляются в пост или временное пользование.
Земли связи
Объект земли предостав п-м, учр, орг-м связи в соотв с зак-м для строит и эксплуатац подземных
кабельных, воздушных линий связи и проводного вещания, морских кабельных линий связи….
Субъект п-я, орг-и, осуществляющие стр-во и эксплуатацию соорущений или сетей связи.
Зем уч предостав в постоян (в период эксплуатации) или временное (в период строительства) пользование.
Орг-м, кот осущ стр-во и экспл линий электропередач…воздушных и кабельных телефонно-телеграфных
линий связи предоставл зем уч в соотв с действующ нормами и утвержд проектами на стр-во, а также зем уч необх
для врем пользования в период стр-ва и эксплуат объектов.
На протяжении линий электропередач, тел-телеграфн линий, кот проходят за населен пунктами, устан
охран зона. Земли в пределах этих зон у собстенников и землепользователей не изымаются, а используются с
предусм правилами ограничениями.
П-я, уч, орг-и, заинтересованные в получении зем уч обращаются с ходатайством в Совет н/д , кот имеет
право предост зем уч. К нему прилаг граф материалы, кот обусл размер намеченной для отвода площади, справка о
фин-и стр-ва, проект рекультивации земель и др. Соотв Совет рассматр в срок до 1 мес ходатайство, дает
разрешение на составление проекта отвода земли и сообщает об этом местному Совету. Из земель всех категорий за
нас пунктами для линий передач, связи зем уч предост обл советы. Право землепользования подтр гос актом.
Право землепользования прекращается: добровольн отказ; окончание срока; приостан деят п-ва; системат
невнесения налога;нерац использов зем уч;использование земли способами, кот приводят к хим и радиоакт загрязн;
использ не по целевому назнач; неиспольз на протяжении 2 лет.
При передаче п-ми, уч, орг-ми сооружений другим п-м вместе с объектами переходит и право пользования
землей на кот они находятся.
71.Правовий режим земель оборони.
Землі для потреб оборони – землі, надані для розміщення та постійної діяльності військових частин,
установ, військ-навч закладів, п/в і орг-й Збр Сил Укр, інш військ формувань та внутр військ.
Порядок надання земель для потреб оборони визначається зак-м Укр.
Землі надаються в користування військ частинам для спец цілей. Військова частина зобов”яз
використовувати її за прямим призначенням, визначеним актом відведення. Мін оборони не має права змінювати
цільове призначення наданої зе діл. Військовим частинам дозволено, за певних обставин, надавати с/г п-м землі
полігонів, аеродромів, інш для сінокосіння, випасу худоби, посівів. Таке використан має тимчас хар-р. Відводити зі
складу обор зем присадибні діл, городи не дозволяється.
Для землекористувачів військ частин встановлено на суміжних діл особл режими обмеж землекорист:
а)заборонений р-н (до 5 км навколо огорожі) – землі в користуванні с/г п-в (але не ставити споруди);б)заборонна
зона (може всередині і зовні).
72.Право оборонного землекористування.
Земли для нужд обороны – земли, предоставленные для размещения и пост деят воинских частей,
учреждений, воен-уч заведений, пр-й и орг-й Вооруж Сил, др воинск формир и внутренних войск.
Субъекты – учр, п-я, орг-и, военно-уч заведения Минобор, МВД, СБ, Упр-я гос охраны и др мин-в и
ведомст.
Правовой режим опред общими нормами зак-ва о землях несельскохоз назначения (предоставляются земли
нес/х назнач или худшего качества). Эти земли могут использ только в соотв с тем назнач, кот было установлено
решением о предоставлении зем участка в пользование. Соответствующие органы мес самоуправ вправе передавать
временно неисп зем уч, предост для нужд обороны, во врем пользование гражд и юр лицам.
73.Суб‘єкти, об‘єкти та зміст права оборонного землекористування.
Об”єкти – землі, надані для розміщення та постійної діяльності військових частин, установ, військ-навч
закладів, п/в і орг-й Збр Сил Укр, інш військ формувань та внутр військ.
Суб”єкти – установи, пр-ва, орг-ї, військово-навчальні заклади Мін оборони, МВС, СБУ, Управління держ
охорони і інш мін-в.
Зазначені землі надаються відповідним суб”єктам права у користування.
74.Підстави виникнення, зміни та припинення права оборонного землекористування.
Земли для нужд обороны – земли, предоставленные для размещения и пост деят воинских частей,
учреждений, воен-уч заведений, пр-й и орг-й Вооруж Сил, др воинск формир и внутренних войск.
Указанные земли предоставляются соответствующ субъектам в пользование.
Предоставляются земли нес/х или худшего кач-ва
В пост, врем пользование предост Советами н/д из земель гос собственности.
Стадии получения:
1. подача и рассмотрение ходатайства о предоставлении зем уч
2. предварительное согласование места расположения зем уч или размещения объекта
3. стадия отвода зем уч
4. выдача док-та, удостоверяющего право на зем уч.
Основания, влекущие полное или частичное прекращение права на землю есть как правомерные так и
неправомерные (ст.27,28,30-32,114 ЗК).
1. добровольный отказ (по заявлению)
2. окончание срока
3. систематическое невнесение платы
4. прекращен деят п-й
5. нерац использ зем уч
6. использование зем уч способами, кот приводят к хим и радиоакт загрязн
7. использ не по целев назнач
8. неиспользование на протяж 2 лет
При переходе права собств на строение вместе с объектом переходит и право пользов зем уч без изм цел назнач
75.Право природоохоронного землекористування та його види.
До земель природоох признач належать: землі заповідників, нац, зоолог, дендрологічних парків, парків –
пам”ток сад-парк мистецтва, ботанічних садів, заказників (за винятком мисливських), заповідних урочищ, пам”яток
природи.
На землях природоох признач заборон діяльн, що суперечить їх цільовому призначенню або яка може
негативно впливати на якісний стан земель.
Для забезпечення режиму заповідників, нац, зоолог і дендрологічних парків, парків – пам”ток…
встановлюються охоронні зони із забороною на землях цих зон діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути
на забезпечення додержання режиму земель природоохоронного призначення.
Правовий режим цих земель залежить від вида об”єкта, розташован на відп тер, його значення. Види:
природні тер і об”єкти –природні заповідники, біосферні заповід, нац прир парки, регіональні ландшафтні парки,
заказникки, заповідні урочища; штучно створені об”єкти – ботанічні сади, дендрологічні парки, зоопарки… В
залежності від публічного значення заказники, пам”ятники природи, ботсади можуть бути загальнодерж і місц
значення.
Тер природн заповідн, заповідні зони біосферних заповідн, інш рес-си, надані нац прир паркам – власність
народу Укр. Регіональні ландш парки, зони можуть бути як власністю народу, так і в інш формах власності.
Ботсади, дендрпарки, зоопарки, які створені до З-ну “Про прир-заповід фонд” приватизації не підлягають. Зміна
власників земель об”єктів не змінює правовий режим. Нові власники зобов”яз забезпеч режим їх охорони.
Прир зап, біосф зап, нац прир парки, регіон ландшафтні парки,. Ботсади, звільн від плати за землі, включені
до складу заказників, пам природи.
Від заем податку звільн зап, нац, зоопарки, ботсади.
76.Суб‘єкти та об‘єкти права природоохоронного землекористування.
Об”єкти: землі заповідників, нац, зоолог, дендрологічних парків, парків – пам”ток сад-парк мистецтва,
ботанічних садів, заказників (за винятком мисливських), заповідних урочищ, пам”яток природи.
Суб”єкти:
Природні заповідники, біосф заповідн, нац прир парки, регіон ландшафти, зоопарки загальнодерж значення
є юр особами.
Бот сади, дендрологічні парки, зоопарки місц значення та парки-пам”ятки садово-паркового мистецтва
можуть бути визнані юр особами.
Спеціально уповноваженим органом держ уп-я в галузі орг-ї, охорони та використання прир –зап фонду є
Мінекоремурсів.
Для забезпечення держ упр-я тер та об”єктами прир-зап фонду можуть створюватися спец підрозділи Мін-
ва та його органів на місцях. Упр-ня прир заповідн, біосф зап, нац прир парками, регіональними ландшафтними
парками, бот садами, зоопарками загальнодерж значення здійсн їх спец адміністраціями. Спец адм можуть
створюватися для упр-я ботсадами, дендропарками, зоопакрами місцевого значення за рішенням органів, у віданні
яких вони перебувають.
Упр-ня тер, об прир-зап фонду, для яких не створюється спец адм, здійснюється п-ми, уст, орг-ми, у віданні
яких перебувають ці тер.
77.Зміст права природоохоронного землекористування.
Склад: землі заповідників, нац, зоолог, дендрологічних парків, парків – пам”ток сад-парк мистецтва,
ботанічних садів, заказників (за винятком мисливських), заповідних урочищ, пам”яток природи
Природні заповідники, біосф заповідн, нац прир парки, регіон ландшафти, зоопарки загальнодерж значення
є юр особами.
Бот сади, дендрологічні парки, зоопарки місц значення та парки-пам”ятки садово-паркового мистецтва
можуть бути визнані юр особами.
Осн принцип регулювання використання цих земель-на них допускається обмежена госп діяльність за
умови додержання встановленого на них режиму.
Території та об прир-заповід фонду з додерж вимог, встановл зак-м Укр можуть використовуватися:
-у природоох цілях;
-у науково-дослідних цілях;
-в оздоровчих та інш рекреаційних цілях;
-в освітньо-виховних цілях;
-для потреб моніторингу навколиш прир середовища.
Тер природн заповідн, заповідні зони біосферних заповідн, інш рес-си, надані нац прир паркам – власність
народу Укр. Регіональні ландш парки, зони можуть бути як власністю народу, так і в інш формах власності.
Ботсади, дендрпарки, зоопарки, які створені до З-ну “Про прир-заповід фонд” приватизації не підлягають.
Зміна власників земель об”єктів не змінює правовий режим. Нові власники зобов”яз забезпеч режим їх охорони.
На землях природоох признач заборон діяльн, що суперечить їх цільовому призначенню або яка може
негативно впливати на якісний стан земель.
Збереження тер та об прир-зап фонду забезпечується шляхом:
-встановлення запов режиму;
-орг-ї системат спостережень за станом заповідних прир комплексів;
-проведення комплаксних досліджень з метою розробки наук основ їх збереження та еф-го використання;
-проведення інш заходів з метою збереж тер та об пр-зап фонду.
78.Підстави виникнення та зміни права природоохоронного землекористування.
До земель природоох признач належать: землі заповідників, нац, зоолог, дендрологічних парків, парків –
пам”ток сад-парк мистецтва, ботанічних садів, заказників (за винятком мисливських), заповідних урочищ, пам”яток
природи.
На землях природоох признач заборон діяльн, що суперечить їх цільовому призначенню або яка може
негативно впливати на якісний стан земель.
Тер природн заповідн, заповідні зони біосферних заповідн, інш рес-си, надані нац прир паркам – власність
народу Укр. Регіональні ландш парки, зони можуть бути як власністю народу, так і в інш формах власності.
Ботсади, дендрпарки, зоопарки, які створені до З-ну “Про прир-заповід фонд” приватизації не підлягають. Зміна
власників земель об”єктів не змінює правовий режим. Нові власники зобов”яз забезпеч режим їх охорони.
Підготовка і подання клопотань про створення чи оголош тер та об природ-зап фонду можуть здійсн
органами Мін екорес, наук установами, природоохор гром об”єднаннями або інш заінтер п-ми, ус-ми, орг-ми та
гром. Клоп подаються до держ орг, уповноваж проводити їх поперед розгляд.
Клопотання про необх створен чи оголош тер та об прир-зап фонду попередньо розгл у міс строк
Мінекорес, органами мін-ва на місцях.
У ра зі схвалення клопотань проводиться їх погодження з власниками та первинними користувачами прир
рес у межах тер, рекомендованих для заповідання.
Проекти створення тер і об прир-зап фонду підлягають екол експертизі.
Рішення про створення прир запов, нац прир парків загальнодерж значен прийм Президентом, рішен про
орг-ю чи оголош тер місцевого значення прийм обл, міс Радами н/д.
Порядок відведення зем діл прир заповідникам, біосф заповід, нац прир паркам визн Зем код.
Заказники, пам природи, заповідні урочища, які створюються без вилучення зем діл,що вони займають,
передаються під охор п-м, уст, орг-м, гром органами Мінекорес з оформленням охоронного зобов”яз.
Зміна меж, категорії та скасування статусу тер та об прир –зап фонду пров як і створення.
Зміна власників земель об”єктів не змінює правовий режим. Нові власники зобов”яз забезпеч режим їх
охорони.
79.Підстави припинення права природоохоронного землекористування.
До земель природоох признач належать: землі заповідників, нац, зоолог, дендрологічних парків, парків –
пам”ток сад-парк мистецтва, ботанічних садів, заказників (за винятком мисливських), заповідних урочищ, пам”яток
природи.
На землях природоох признач заборон діяльн, що суперечить їх цільовому призначенню або яка може
негативно впливати на якісний стан земель.
Режим територій та об прир-зап фонду –це сук-ть науково обгрунт екол вимог, норм і правил, які визначать
прав статус, призначення цих тер та об, хар-р допустимої діяльн в них, порядок охорни, використ і відтворення
прир комплексів.
Підстави:
1. залежать від волі користувача (добровільна відмова, закінчення строку, припинення діял)
2. всупереч його волі (за порушення вимог і умов здійснення природокористування, передбач зак-м,
використання земель не за цільовим призначенням, способами, які негативно вплавають на об”єкт, які змінюють їх
первинний стан або загрожують збереженню, ведуть до деградації)
3. не вольові події (наприклад, знащення прир об в наслідок повіні, землетрусу)
80.Правовий режим земель лікувально-оздоровчого призначення.
Землі лік-озд призначення – зем ділянки, що мають природні лікувальні фактори, сприятливі для
організації профілактики та лікування.
На землях оз призначення забороняється діяльн, що суперечить їх цільовому признач або може негативно
впливати на природні лікувальні фактори цих земель.
З метою охорони природних лік факторів земель оз призначення встановлюються округи сан охорони. У
межах цих округів забороняється передавати зем ділянки у власність і надавати їх у користування, в т.ч в оренду,
тим п-м. установам, орг-м і гром, діяльність яких є несумісною з охороною природних лік властивостей та
забезпеченням сприятливих умов для відпочинку населення.
Порядок використання земель оз призначення визнач з-м Укр.
80.Суб‘єкти та об‘єкти права лікувально-оздоровчого землекористування.
Об”єкти зем ділянки, що мають природні лікувальні фактори, сприятливі для організації профілактики та
лікування. Курортними і лікувально-оздоровч зонами визнаються тер, які мають мін джерела, клімат та інш умови,
сприятливі для лікування і оздоровлення людей.
Землі оздоровчого признач – в держ власності
Суб”єкти –санаторно-кур орг-ї, яким надаються землі для лікувально-проф цілей.
Надає зем діл ВРУ. На підставі тех-ек обгрунтуваннь використання земель, проектів відводу зем діл з
урахув округів і зон сан охорони, схем мед зонування.
81. Зміст права лікувально-оздоровчого землекористування.
Землі лік-озд призначення – зем ділянки, що мають природні лікувальні фактори, сприятливі для
організації профілактики та лікування.
На землях оз призначення забороняється діяльн, що суперечить їх цільовому признач або може негативно
впливати на природні лікувальні фактори цих земель.
Природні лікувальні ресурси надаються юр і фіз особам для лікування і профілактики захворювань, а також
в цілях відпочинку. Мін води можуть використовуватись для пром розливу. Надання лік природних рес-в для інш
цілей як правило не допускається. В виключних випадках при наявності позитивного висновку еколог і сан-епід
експертизи дозволяється використання прир лік рес-в для інш цілей, якщо це не зашкодить кур-рекреац потенціалу
відповідних тер. Природні лік рес-си надаються на підставі ліцензії в порядку, визначеному з-м. В випадку
порушення правил використання прир лік рес-в право користування ними може бути зупинене або обмежене.
Зупинення і обмеження права користування прир лік рес-ми не звільняє винних осіб від інш видів відповідальності.
Сан-кур орг-м для лік-профілактичних цілей надаються у відповідності з вимогами зак-ва про прир рес-си
зем ділянки та інш прир рес-си. Забудова земель лік-озд місцевостей і курортів ведеться з дотриманням првил,
встановлених зак-м для відповідних робіт на вказаних особливо охоронюваних прир тер-х. З метою охорони прир
лік факторів земель озд признач встановл округи сан охорони, у межах яких забороняється передавати зем ділянки у
власність і надавати їх у користування тим п-м, установам, орг-м і гром, діяльн яких є несумісною з охороною прир
лік властивостей та забезпеченням сприятливих умов для відпочинку населення.
82.Підстави виникнення, зміни та припинення права лікувально-оздоровчого
землекористування .
Землі лік-озд признач не можуть передаватися в кол та приват власність.
Для визнання тер лік-озд місцев необхідна наявність умов: на ній повинні знаходит один або кілька унік
прир лік рес-в, матись необх запас мін води, лік грязей, інш. Тер-я повинна мати площу придатну і достатню для
курортн буд-ва, задовільняти екол і сан-епід нормам і правилам, на ній повинні бути джерела питного і тех
водопостачання і енергозабезпечення.
Природні лік рес надаються юр та фіз особам для лікування , відпочинку. Надання лік рес-в для інш цілей
не допускається. В виключних вип при наявності позитивн висновку еколог і сан-епід експертизи дозволяється
використання прир рес для інш цілей, якщо це не зашкодить для кур-рекр потенц. Прир лік рес надаються на
підставі ліцензіі. На курортах прир лік рес-си розробляються спец орг-ми, що мають ліцензію.
Технологія видобування, підготовки і використання мін вод, грязей повина гарантувати захист родовища
від передчасного виснаження та забруднення. В випадку порушення правил використ прир лік рес-в право користув
лік рес може бути зупинене або обмежене.
Зупинення і обмеження права корист прир лік рес не звільняє винних від відповідальності.
Сан-кур орг-м для лік-проф цілей надаються зем діл у відп до зак-ва. Забудова земель лік-озд місц і кур
ведеться з дотрим правил, встановл зак-м для відповід робіт на охорон тер.
З метою охорони прир лік факторів земель озд признач встановл округи сан охорони. У їх межах
забороняється передавати зем діл у власність і надавати у корист п-м, устан, орг-м і гром, діяльн яких є несумісною
з охорон прир лік властивостей та забезпеченням сприятлив умов для відпочинку.
86.Суб"єкти, об"єкти, зміст та підстави припинення права історико-культурного землекористування.
До земель історико-культурного призначення належать землі історико -культурних заповідників, меморіальних
парків, поховань, археологічних і архітектурних пам"яток та архітектурно -ландшафтних комплексів. Ці землі
використовуються в особливому режимі.До
об"єктів, які розташовуються на землях історико-культурного призначення, відносяться пам"ятники історії і
культури.
Пам"ятниками історії та культури є споруди, пам"ятні місця і предмети, зв"язані з історичними подіями в житті
народу, розвитком суспільства і держави, твори матеріальної і духовної творчості, які становлять історичну, наукову,
художню чи іншу культурну цінність.До пам"яток історії та культури належать:
1. пам"ятки історії- будинки, споруди, пам"ятні місця і предмети, зв"язані з найважливішими
історичними подіями в житті народу, розвитком суспільства і держави.
2. пам"ятки містобудування і архитектури- архітектурні ансамблі і комплекси, історичні центри,
квартали, площі, споруди цивільної, промислової, військової, культурнлї архитектури.
3. пам"ятки археології-городища, кургани, залишки стародавніх поселень, укріплень, виробництв,
каналів, шляхів, стародавні предмети.
До пам"яток історії та культури можуть бути віднесені й інші об"єкти, що становлять історичну, наукову,
художню чи іншу культурну цінність.
Користування пам"ятками історії та культури здійснюється на підставі відповідних охоронних зобов"язань. З
метою забеспечення охорони пам"яток історії, археології, містобудування і архитектури, монументального містецтва
встановлюються охоронні зони, зони регулювання забудови і зони охоронюваного природного ландшафту в порядку,
який визначається законодавством.Зони охорони пам"яток історії та культури встановлюються виконавчими комітетами
обласних, міських Рад народних депутатів за поданням відповідних державних органів охорони пам"яток. У межах
зазначених зон забороняється провадження земляних, будівельних та інших робіт. а також господарська діяльність без
дозволу відповідних органів охорони пам"яток. Проекти планування, забудови і реконструкції міст та інших населених
пунктів, які мають пам"ятки історії, археології, місобудування і архитектури підлягають погодженню з відповідними
органами охорони пам"яток.Державні органи охорони пам"яток мають право зупиняти будівельні, меліоративні,
шляхові та інші роботи у разі виникнення в процесі проведення цих робіт небезпеки для пам"яток історії та культури
або порушення правил їх охорони.
87.Правовий статус земель лісового фонду.
Усі ліси на території України становлять її лісовий фонд. До лісового фонду належать також земельні ділянки,
не вкриті лісовою рослинністю, але надані для потреб лісового господарства.
Землі лісового фонду поділяються на:
а) лісові:
вкриті лісовою (деревною і чагарниковою) рослинністю;
не вкриті лісовою рослинністю, які підлягають залісенню (зруби, згарища, рідколісся, пустирі та інші), зайняті
лісовими шляхами, просіками, протипожежними розривами тощо;
б) нелісові:
зайняті спорудами, пов'язаними з веденням лісового господарства, трасами ліній електропередач,
продуктопроводів та підземними комунікаціями тощо;
зайняті сільськогосподарськими угіддями (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища, надані для
потреб лісового господарства);
зайняті болотами і водоймами в межах земельних ділянок лісового фонду, наданих для потреб лісового
господарства.
До лісового фонду не належать:
усі види зелених насаджень у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів;
окремі дерева і групи дерев, чагарники на сільськогосподарських угіддях, садибах, присадибних, дачних і
садових ділянках.
Усі ліси в Україні є власністю держави.
Лісовими ресурсами є деревина, технічна і лікарська сировина, кормові, харчові та інші продукти лісу, що
використовуються для задоволення потреб населення і виробництва.
Лісові ресурси за своїм значенням поділяються на лісові ресурси державного і місцевого значення.
До лісових ресурсів державного значення належать деревина від рубок головного користування і живиця.
До лісових ресурсів місцевого значення належать лісові ресурси, не віднесені до ресурсів державного значення.
Для ведення лісового господарства важливе значення мають такі поняття, як групи лісів і категорія захисності
лісів.Лісове законодавство виділяє ліси першої та другої групи. Основна ціль такого поділу полягає в тому, щоб
визначити режим заготівлі деревини і забеспечити охорону найбільш цінних лісів, які мають важливе природоохоронне
значення. В залежності від груп і категорій захищенності лісів встановлюється порядок ведення лісового господарства в
них, використання лісового фонду, а також порядок вилучення ділянок лісового фонду. Віднесення лісів до відповідної
групи визначає використання тих чи інших видів і способів вирубки,ширини просік. До першої групи належатьліси, що
виконують переважно природоохоронні функції.До другої групи належать ліси, що поряд з екологічним мають
експлутаційне значення, і для збереження захисних фукцій, безперервності та невиснажливості використання яких
встановлюється режим обмежаного лісокористування.
88.Суб"єкти, об"єкти, зміст та підстави виникнення, зміни та припинення лісового землекористування.
О"бєктом лісового землекористування є лісовий фонд. Усі ліси на території України становлять її лісовий
фонд.
До лісового фонду належать також земельні ділянки, не вкриті лісовою рослинністю, але надані для потреб
лісового господарства.
До лісового фонду не належать:
усі види зелених насаджень у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів;
окремі дерева і групи дерев, чагарники на сільськогосподарських угіддях, садибах, присадибних, дачних і
садових ділянках.
Суб"єкти: постійні або тимчасові лісокористувачі.
Право користування ділянками лісового фонду виникає з моменту державнох реєстрації договорів аренди
ділянки лісового фондуотримання лісового білета, ордера або лісового білета.
Користування земельними ділянками лісового фонду може бути постійним або тимчасовим.
У постійне користування земельні ділянки лісового фонду надаються спеціалізованим лісогосподарським
підприємствам, іншим підприємствам, установам, організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи (далі -
постійні лісокористувачі), для
ведення лісового господарства, а також для спеціального використання лісових ресурсів, потреб мисливського
господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних
робіт. У постійне користування для цієї ж мети окремі земельні ділянки лісового фонду площею до п'яти гектарів, якщо
вони входять
до складу угідь селянських (фермерських) господарств, можуть також надаватися громадянам із спеціальною
підготовкою.
Право постійного користування земельними ділянками лісового фонду посвідчується державним актом на
право постійного користування землею.
У тимчасове користування за погодженням з постійними лісокористувачами земельні ділянки лісового фонду
можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, об'єднанням громадян, релігійним організаціям,
громадянам України, іноземним
юридичним особам та громадянам (далі - тимчасові лісокористувачі) для спеціального використання лісових
ресурсів, потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та
проведення науково-дослідних робіт.
Тимчасове користування земельними ділянками лісового фонду може бути: короткостроковим - до трьох років і
довгостроковим - від трьох до двадцяти п'яти років.
Право тимчасового користування земельними ділянками лісового фонду оформляється договором.
Постійне користування земельними ділянками лісового фонду припиняється у випадках і порядку,
передбачених Земельним кодексом України.
Право тимчасового користування земельними ділянками лісового фонду припиняється в разі:
1) добровільної відмови від користування земельними ділянками лісового фонду;
2) закінчення строку, на який було надано право користування земельними ділянками лісового фонду;
3) припинення діяльності лісокористувачів, яким було надано право тимчасового користування земельними
ділянками лісового фонду;
4) невикористання у встановлені строки лісових ресурсів, порушення правил користування земельними
ділянками лісового фонду або використання їх не за призначенням;
5) користування земельними ділянками лісового фонду та спеціального використання лісових ресурсів
способами, які негативно впливають на стан і відтворення лісів, призводять до погіршення навколишнього природного
середовища на наданих для користування земельних ділянках лісового фонду та за їх межами;
6) систематичного невнесення у встановлені строки плати за спеціальне використання лісових ресурсів та
користування земельними ділянками лісового фонду;
7) вилучення у встановленому порядку наданої земельної ділянки лісового фонду.
Припинення права тимчасового користування земельною ділянкою лісового фонду провадиться Радою
народних депутатів, яка її надавала, у разі незгоди тимчасових лісокористувачів, - у судовому порядку.
Законодавчими актами можуть бути передбачені й інші випадки припинення права тимчасового користування
земельними ділянками лісового фонду.
89.Правове регулювання відтворення і охорони земель лісового фонду.
Цілі відновлення лісів- своєчасне відтворення лісів на непокритих лісом землях, покращення складу лісів,
збільшення продуктивності лісів, забеспечення раціонального використання земель лісового фонду. Лісоразведення
являє собою створення лісів на нелісних землях, скорочення непродуктивних земель лісового фонду, створення
захисних насаджень на землях, які не входять в лісовий фонд. Відновлення лісів і лісорозведення здійснюється
постійними лісокористувачами.
На землях, що були вкриті лісовою рослинністю (зруби, згарища і т.ін.), здійснюється відновлення лісів, а на
інших, призначених для створення лісів, землях, насамперед непридатних для використання в сільському господарстві
(яри, балки, піски тощо), -
лісорозведення.
Землі, призначені для лісорозведення, переводяться до складу земель лісового фонду відповідно до земельного
законодавства.
Обсяги і способи робіт щодо відновлення лісів та лісорозведення визначаються на підставі матеріалів
лісовпорядкування або спеціального обстеження з урахуванням
фактичних змін у лісовому фонді і стану земель, що підлягають залісенню.
Роботи, пов'язані з відновленням лісів, провадяться способами, що забезпечують створення в найкоротші строки
високопродуктивних лісів з господарсько цінних деревних і
чагарникових порід за спеціальними програмами і проектами, що розробляються державними органами
лісового господарства.
Лісорозведення проводиться способами, що забезпечують створення лісових насаджень з високими
продуктивними і захисними властивостями з метою підвищення лісистості території, запобігання ерозійним процесам,
поліпшення навколишнього природного
середовища.
Правила відновлення лісів і лісорозведення затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Ліси України підлягають охороні і захисту, що передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на їх
збереження від знищення, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб, а
також раціональне використання.
Забезпечення охорони та захисту лісів покладається на центральні та місцеві органи державної виконавчої
влади, Верховну Раду Республіки Крим, місцеві Ради народних депутатів та постійних лісокористувачів відповідно до
законодавства України.
Місцеві Ради народних депутатів, Уряд Республіки Крим для охорони лісів від пожеж:
щорічно організовують розробку і здійснення лісокористувачами заходів протипожежної профілактики у лісах;
залучають до гасіння лісових пожеж населення, протипожежну техніку і транспортні засоби підприємств,
установ та організацій у встановленому законодавчими актами порядку;
забезпечують осіб, залучених до гасіння лісових пожеж, харчуванням та медичним обслуговуванням;
сприяють будівництву об'єктів протипожежного призначення, роботі повітряних суден авіалісоохорони;
організовують через засоби масової інформації пропаганду правил протипожежної безпеки, висвітлення
проблем збереження лісів;
забезпечують координацію заходів, спрямованих на охорону лісів від пожеж у межах своєї території.
Охорону і захист лісів на території України здійснюють:
лісова охорона спеціально уповноважених державних органів лісового господарства (далі державна лісова
охорона);
лісова охорона інших постійних лісокористувачів.
Діяльність державної лісової охорони регулюється її статутом, який затверджується Кабінетом Міністрів
України.
90.Правовий режим земель водного фонду.
землями водного фонду визначаються землі, зайняті:
морями, річками, озерами, водосховищами,іншими водоймами, болотами, а також островами;
прибережними захисними смугами вздовж морів, річок на навколо водойм;
гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під
смуги відведення для них;
береговими смугами водних шляхів.
Призначення земель водного фонду полягає в використанні їх для будівництва і експлуатації споруд, що
забеспечують задоволення питних, побутових, оздоровчих та інших потреб населення, а також водогосподарських,
сільскогосподарських, природоохоронних, промислових, рибогосподарських, енергетичних, транспортниї та інших
державних і суспільних потреб. Землі водного фонду подрозділяються на два види: водопокриті землі і землі,
призначені для обслуговування водокористувачів та прилеглі до водних об"єктів. Водопокритими вважаються
землі, які покриті водою постійно або більшу частину року, і відповідно є частиною водного об"єкта.
Землі,прилеглі до водних об"єктів і призначені для обслуговування водокористувачів, є землі зайняті:
прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм;
гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами. а також землі, виділені під
смуги відведення для них;
береговими смугами водних шляхів.
Враховуючи, що основним цільовим призначенням земель водного фонду є обслуговування діяльності, яка
безпосередньо пов"язана з використанням і охороною вод, зміст правового режиму даних земель підпорядкований
правовому режиму вод.
Відповідно до Водного кодексу води є виключно власністю народу України і надаються тільки у користування.
У постійне користування землі водного фонду надаються водогосподарським спеціалізованим організаціям,
іншим підприємствам, установам і організаціям, в яких створено спеціалізовані служби по догляду за водними
об"єктами, прибережними защисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів та
підтриманню їх у належному стані.
У тимчасове користування за погодженням з постійними користувачами земельні ділянки прибережних
захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів можуть надаватися підприємствам, установам,
організаціям, об"єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України, іноземним юридичним та фізичним
особам для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, а також для проведення науково-дослідних
робіт.
Користування цими ділянками у зазначених цілях здійснюється з урахуванням вимог щодо охорони річок і
водойм від забруднення, засмічення та замулення, а також з додерженням правил архітектури планування приміських
зон та санітарних вимог у порядку, що встановлюється КМУ.
На земельних ділянках дна річок, озер, водосховищ, морів та інших водних об'єктів можуть проводитися
роботи, пов'язані з будівництвом гідротехнічних споруд, поглибленням дна для судноплавства, видобуванням корисних
копалин (крім піску, гальки і гравію в руслах малих та гірських річок), прокладанням кабелів, трубопроводів, інших
комунікацій, а також бурові та геологорозвідувальні роботи.
Місця і порядок проведення зазначених робіт визначаються відповідно до проектів, що погоджуються з
державними органами охорони навколишнього природного середовища, водного господарства та геології.
91.Суб"єкти, об"єкти, зміст та підстави виникнення. зміни та припинення права користування землями
водного фонду.
Відповідно до Водного кодексу води(водні об"єкти) є виключною власністю народу України і надаються тільки
у користування. Об"єктом права водокористування- водний об"єкт або його частина.Водний об"єкт включає в себе не
тільки воду, а і землі, на яких ця вода знаходиться.Водні об"єкти можуть мати загальнодержавне і місцеве значення.До
водних об"єктів загальнодержавного значення належить:
1. внутрішні морські води та територіальне море;
2. підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання;
3. поверхневі води( озера.водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на
території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків;
4. водні об"єкти в межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення;
До водних об"єктів місцевого значення належать:
1. поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах однієї області і які не віднесені до
водних об"єктів загальнодержавного значення;
2. підземні води. які не можуть бути джерелом централізованого водопостачання.
Суб"єкти права водокористування. Водокористувачами в Україні можуть бути підприємства. установи.
організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства, які здійснюють
забір води з водних об"єктів, скидають в них зворотні води або користуються водними об"єктами.
Первинні водокористувачі-це ті, що мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнення для забору води.
Вторинні водокористувачі-це ті, що не мають власних водозабірних споруд і отримують воду з водозабірних
споруд первинних водокористувачів та скидають стічні води в їх системи на умовах, що встановлюються між ними,та за
погодженням з органом, який видав дозвіл первинному водокористувачу.
Вторинні водокористувачі можуть здійснювати скидання стічних вод у водні об"єкти також на підставі
дозволів на спеціальне водокористування.
Використання вод здійснюється в порядку загального і спеціального водокористування, для потреб
гідроенергнтики, водного і повітряного транспорту. Загальне водокористування здійснюється громадянами для
задоволення їх потреб безкоштовно, без закріплення водних об"єктів за окремими особами та без надання відповідних
дозволів. право користування водними об"єктами при встановленні спеціального водокористування набувається на
підставі дозволу і заключеного на підставі нього договору.У дозволі на спеціальне водокористування визначаються
ліміти забору води та скидання забруднюючих речовин. Спеціальне водокористування є платним.Спеціальне
водокористування може бути короткостроковим( до трьох років) або довгостроковим( від 3 до 25років) . У разі
необхідності строк спеціального водокористування може бути продовжено на період, що не перевищує відповідно
короткострокового або довгострокового водокористування. Право юридичних та фізичних осіб на спеціальне
водокористування припиняється у разі:
1. якщо відпала потреба у спеціальному водокористуванні;
2. закінчення строку спеціального водокористування;
3. ліквідація підприємств, установ чи організацій;
4. передачі водогосподарських споруд іншим водокористувачам;
5. визначення водного об"єкта таким, що має особливе державне значення, наукову, культурну чи
лікувальну цінність;
6. порушення спеціального водокористування та охорони вод;
7. виникнення необхідності першочергового задоволення питних і господарсько- побутових потреб
населення;
8. систематичного невнесення плати в строки, визначені законодавством.
92.Правове забеспечення відновлення і охорони земель водного фонду.
Для створення сприятливого режиму водних об'єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання,
знищення навколоводних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж річок, морів та навколо озер,
водосховищ і інших водойм
встановлюються водоохоронні зони.
Водоохоронна зона є природоохоронною територією господарської діяльності, що регулюється.
На території водоохоронних зон забороняється:
1) використання стійких та сильнодіючих пестицидів;
2) влаштування кладовищ, скотомогильників, звалищ, полів
фільтрації;
3) скидання неочищених стічних вод, використовуючи рельєф
місцевості (балки, пониззя, кар'єри тощо), а також у потічки.
Зовнішні межі водоохоронних зон визначаються за спеціально розробленими проектами.
Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них
встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Виконавчі комітети місцевих Рад зобов'язані доводити до відома населення, всіх заінтересованих організацій
рішення щодо меж водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також водоохоронного режиму, який діє на цих
територіях.
Контроль за створенням водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також за додержанням режиму
використання їх територій здійснюється виконавчими комітетами місцевих Рад і державними органами охорони
навколишнього природного середовища.
З метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж
річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під
прибережні захисні смуги.
Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.
Для потреб експлуатації та захисту від забруднення, пошкодження і руйнування магістральних,
міжгосподарських та інших каналів на зрошувальних і осушувальних системах, гідротехнічних та гідрометричних
споруд, а також водойм і гребель на річках
встановлюються смуги відведення з особливим режимом користування.
Розміри смуг відведення та режим користування ними встановлюються за проектом, який розробляється і
затверджується водокористувачами за погодженням з державними органами охорони навколишнього природного
середовища та водного господарства.
Земельні ділянки в межах смуг відведення надаються органам водного господарства та іншим організаціям для
спеціальних потреб і можуть використовуватися ними для створення водоохоронних лісонасаджень,
берегоукріплювальних та протиерозійних
гідротехнічних споруд, будівництва переправ, виробничих приміщень.
З метою охорони водних об'єктів у районах забору води для централізованого водопостачання населення,
лікувальних і оздоровчих потреб встановлюються зони санітарної охорони, які поділяються на пояси особливого
режиму.
Межі зон санітарної охорони водних об'єктів встановлюються місцевими Радами на їх території за
погодженням з державними органами санітарного нагляду, охорони навколишнього природного середовища, водного
господарства та геології.
Режим зон санітарної охорони водних об'єктів встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Усі води (водні об'єкти) підлягають охороні від забруднення,засмічення, вичерпання та інших дій, які можуть
погіршити умови водопостачання, завдавати шкоди здоров'ю людей, спричинити зменшення рибних запасів та інших
об'єктів водного промислу,
погіршення умов існування диких тварин, зниження родючості земель та інші несприятливі явища внаслідок
зміни фізичних і хімічних властивостей вод, зниження їх здатності до природного очищення, порушення гідрологічного
і гідрогеологічного режиму вод.
93. Правовий режим земель запасу.
Землями запасу визначаються всі землі, не передані у власність або не надані у постійне коористування. До них
належать також землі, право власності або користування якими припинено відповідно до законодавства. Площа
земельного фонду країни незмінна. Але певна частина земель залишається нерозподіленою.Держава резервує за собою
значні масиви землі в цілях майбутнього використання або як недоторкані площі, необхідні для підтримки екологічної
рівноваги в певних регіонах країни.
Землі державного запасу, передані у тимчасове користування не виключаютьсч із складу державного запасу, а
коли минає потреба або закінчується строк їх використання в тих цілях, для яких вони надані, вони знову повертаються
до категорії земель державного запасу чи надаються іншим землекористувачам. В деяких випадках землі державного
запасу можуть передаватися у тимчасове користування і для промислових(спеціальних цілей), наприклад, для
тимчасових аеродромів. Склад земель державного запасу не є однорідний, в ньому є землі, які відносяться до різних
грунтових зон.Не всі землі можна використовувати як землі сільскогосподарського призначення. Тому в складі земель
державного запасу необхідно розрізняти два їх види: землі, які можна використовувати як сільскогосподарські, а також
землі які не придатні для сільскогосподарського використання. Певна частина земель, яка знаходиться в розряді земель
запасу, після їх поновлення може знову використовуватися як сільскогосподарські.
Землі запасу перебувають у віданні сільських, селищних районних, міських, в адміністративному
підпорядкуванні яких є район, Рад народних депутатів і призначаються для передачі у власність або надання у
користування, в тому числі в оренду державним, громадським організаціям, підприємствам і установам, а також
громадянам переважно для сільскогосподарських потреб. Землі, вилучені зі складу державного запасу і відведені в
довгострокове користування тим чи іншим користувачам, наприклад, під спеціальне призначення, підлягають облікові в
складі державного запасу, а не в складі будь-якої іншої категорії земель єдиного державного фонду. Площі великих
водоймищ( озер,водосховищ) включаються до складу державного земельного запасу і реєструються окремо.
95. Управління в галузі використання, відтворення і охорони земель запасу.
Управление в области использования, востановления и охраны земель запаса представляет собой
деятельность государственных органов по обеспечению рационального использования и эффективной охраны земель на
основе проведения организационно-правовых и административно-управленческих мероприятий в сочетании со
стимулирующими мерами экономического характера.
Общее управление осуществляется государственными органами общей и специальной компетенции и имеет
территориальный характер.Общее управление возложено на Верховную Раду Украины, Президента Украины, Кабинет
Министров Украины.Государственный комитет Украины по земельным ресурсам является специально
уполномоченным государственным органом в области использования и охраны земель запаса.
Землі запасу перебувають у віданні сільських, селищних районних, міських, в адміністративному
підпорядкуванні яких є район, Рад народних депутатів і призначаються для передачі у власність або надання у
користування, в тому числі в оренду державним, громадським організаціям, підприємствам і установам, а також
громадянам переважно для сільскогосподарських потреб. Землі, вилучені зі складу державного запасу і відведені в
довгострокове користування тим чи іншим користувачам, наприклад, під спеціальне призначення, підлягають облікові в
складі державного запасу, а не в складі будь-якої іншої категорії земель єдиного державного фонду. Площі великих
водоймищ( озер,водосховищ) включаються до складу державного земельного запасу і реєструються окремо.
96. Поняття правової охорони земель.
Под правовой охраной земель следует понимать урегулированные нормами экологического законодательства
виды деятельности органов государственной власти и местного самоуправления, а также субъектов
предпринимательства и других лиц, направленых на соблюдение стандартов и нормативов в процессе осуществления
производства и предотвращения негативного воздействия технических средств, технологических процесов,
антропогенных способов и естественных условий производства на окружающую среду. Правовою основою здійснення
контролю за
використанням та охороною земель є Конституція та закони України, постанови Верховної Ради України, укази
і розпорядження Президента України, декрети, постанови і
розпорядження Кабінету Міністрів України, накази Держкомзему. Охорона земель здійснюється на основі
комплексного підходу до угідь як до складних природних утворень (екосистем) з урахуванням цілей і характеру їх
використання, зональних і регіональних особливостей.
Особливій охороні підлягають природні території та об'єкти, що мають велику екологічну цінність як унікальні
та типові природні комплекси, для збереження сприятливої екологічної обстановки, попередження та стабілізації
негативних природних
процесів і явищ.
Природні території та об'єкти, що підлягають особливій охороні, утворюють єдину територіальну систему і
включають території та об'єкти природно-заповідного фонду, курортні та лікувально-оздоровчі, рекреаційні,
водозахисні, полезахисні та
інші типи територій та об'єктів, що визначаються законодавством України.
97. Система заходів правової охорони земель.
Охорона земель включає систему правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на їх
раціональне використання, запобігання необгрунтованому вилученню земель із сільськогосподарського обороту, захист
від шкідливих антропогенних
впливів, а також на відтворення і підвищення родючості грунтів, продуктивності земель лісового фонду,
забезпечення режиму земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.
Охорона земель здійснюється на основі комплексного підходу до угідь як до складних природних утворень
(екосистем) з урахуванням цілей і характеру їх використання, зональних і регіональних особливостей.
Система раціонального використання земель повинна мати природоохоронний, ресурсозберігаючий,
відтворювальний характер і передбачати збереження грунтів, обмеження негативного впливу на них, а також на
рослинний і тваринний світ, геологічні породи,
водні джерела та інші компоненти навколишнього середовища.
Власники землі і землекористувачі, в тому числі орендарі, здійснюють:
раціональну організацію території;
збереження і підвищення родючості грунтів, а також поліпшення інших корисних властивостей землі;
захист земель від водної та вітрової ерозії, селів, підтоплення, заболочування, вторинного засолення,
висушування,
ущільнення, забруднення відходами виробництва, хімічними і радіоактивними речовинами та від інших
процесів руйнування;
захист від заростання сільськогосподарських угідь чагарниками і дрібноліссям, інших процесів погіршення
культур технічного стану земель;
рекультивацію порушених земель, заходи щодо підвищення їх родючості та поліпшення інших корисних
властивостей землі;
знімання, використання і збереження родючого шару грунту при проведенні робіт, пов'язаних із порушенням
земель;
тимчасову консервацію деградованих сільськогосподарських угідь, якщо іншими способами неможливо
відновити родючість грунтів.
Державні органи здійснюють необхідні заходи у рамках міжнародних, державних і регіональних програм щодо
охорони земель.
Порядок охорони земель встановлюється законодавством України.
98.Суб"єкти правової охорони земель.
Державне управління у галузі охорони земель здійснюють Кабінет Міністрів України, Уряд Республіки Крим,
місцеві Ради народних депутатів і місцева державна адміністрація,
Державний комітет України по земельних ресурсах, Міністерство екології та природгих ресурсів України та
інші спеціально уповноважені на те державні органи відповідно до їх компетенції. Державний контроль за
використанням та охороною земель в
структурі Держкомзему здійснюють управління моніторингу земель, обласні, Київське і Севастопольське міські
управління земельних ресурсів та районні відділи земельних ресурсів.
Органи Держкомзему здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель у взаємодії з
Радами народних депутатів, Міністерством охорони навколишнього природного середовища України та іншими
спеціально уповноваженими на те державними органами.
Голова Держкомзему, начальники обласних, Київського і Севастопольського міських управлінь земельних
ресурсів, одночасно є головними державними інспекторами по використанню та охороні земель відповідно України,
областей, міст Києва і Севастополя, їх
заступники - заступниками головних державних інспекторів по використанню та охороні земель.
Начальники районних відділів земельних ресурсів відповідно до посади є державними інспекторами по
використанню та охороні земель районів, а їх заступники - заступниками державних інспекторів по використанню та
охороні земель районів. Спеціалісти Держкомзему та його органів на місцях, на яких згідно посадових обов'язків
покладено здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, є державними
інспекторами по використанню та охороні земель відповідно України, областей міст Києва і Севастополя та
районів, перелік яких затверджується Головним державним інспектором по використанню та охороні земель України.
Міністерство екології та природних ресурсів України є правонаступником Міністерства охорони
навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Комітету України
з питань геології та використання надр, Комітету України з питань гідрометеорології, Державної адміністрації
ядерного регулювання України, Головного управління геодезії, картографії та кадастру, Державної комісії у справах
випробувань і реєстрації засобів захисту та регуляторів росту рослин і добрив. Міністерство екології та природних
ресурсів України (Мінекоресурсів України) є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з
питань екології та природних ресурсів. Мінекоресурсів здійснює свої повноваження самостійно та через систему
органів, одним щз яких є Державна екологічна інспекція.
Державна екологічна інспекція - це система органів виконавчої влади, що організовують і здійснюють контроль
у галузі охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів та
радіаційної безпеки.
99.Земельний фонд як об"єкт правової охорони земель.
Всі землі, що знаходяться в межах території України складають єдиний земельний фонд. В залежності від
цільового призначення єдиний земельний фонд країни підрозділяють на сімь категорій земель:
1) землі сільськогосподарського призначення;
2) землі населених пунктів (міст, селищ міського типу і сільських населених пунктів);
3) землі промисловості, транспорту, зв'язку, оборони та іншого призначення;
4) землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;
5) землі лісового фонду;
6) землі водного фонду;
7) землі запасу.
Наведені категорії земель за своїм цільовим призначенням, за своїм внутрішнім складом не однорідні. Вони
включають в себе землі, що використовуються для різних господарсько-економічних цілей, які визначають особливості
їх правового режиму в рамках загального правового режиму відповідної категорії земель; і тому вони володіють
певними особливостями режиму використання і охорони з урахуванням правового режиму всіх категорій земель.
Власники землі і землекористувачі, в тому числі орендарі, здійснюють:
раціональну організацію території;
збереження і підвищення родючості грунтів, а також поліпшення інших корисних властивостей землі;
захист земель від водної та вітрової ерозії, селів, підтоплення, заболочування, вторинного засолення,
висушування, ущільнення, забруднення відходами виробництва, хімічними і радіоактивними речовинами та від інших
процесів руйнування;
захист від заростання сільськогосподарських угідь чагарниками і дрібноліссям, інших процесів погіршення
культур технічного стану земель;
рекультивацію порушених земель, заходи щодо підвищення їх родючості та поліпшення інших корисних
властивостей землі;
знімання, використання і збереження родючого шару грунту при проведенні робіт, пов'язаних із порушенням
земель;
тимчасову консервацію деградованих сільськогосподарських угідь, якщо іншими способами неможливо
відновити родючість грунтів.
Державні органи здійснюють необхідні заходи у рамках міжнародних, державних і регіональних програм щодо
охорони земель.
100.Зміст та порядок правової охорони земель.
Власники землі і землекористувачі, в тому числі орендарі, здійснюють:
раціональну організацію території;