Конспект лекций для сдачи экзамена по курсу Земельное право

Подождите немного. Документ загружается.

38. Компетенція ВР АРК в галузі регулювання земельних відносин.

(ст.13 ЗК)

До відання Республіки Крим у галузі регулювання земельних відносин належить:

1) розпорядження землями державної власності в межах Республіки Крим, за винятком земель

загальнодержавної власності;

2) розробка і вдосконалення земельного законодавства Республіки Крим;

3) організація ведення земельно-кадастрової документації;

4) організація і здійснення державного контролю за використанням та охороною земель та їх моніторингу;

5) розробка і здійснення разом з місцевими Радами народних депутатів республіканських програм щодо

раціонального використання земель, підвищення родючості грунтів, охорони земельних ресурсів у комплексі з іншими

природоохоронними заходами;

6) організація землеустрою;

7) вирішення земельних спорів;

8) вирішення інших питань у галузі регулювання земельних відносин.

39, Компетенція обласних рад в галузі регулювання земельних відносин. (ст. 12 ЗК)

До відання обласних Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить:

1) надання земельних ділянок у користування в порядку, встановленому статтею 19 цього Кодексу;

2) вилучення земель відповідно до статті 31 цього Кодексу;

3) організація ведення земельно-кадастрової документації;

4) здійснення державного контролю за використанням і охороною земель та їх моніторингу, додержанням

земельного законодавства;

5) сприяння створенню екологічно чистого середовища і поліпшенню природних ландшафтів, охороні пам'яток

історії та культури;

6) розробка і виконання разом з районними та міськими Радами народних депутатів обласних програм щодо

раціонального використання земель, підвищення родючості грунтів, охорони земельних ресурсів;

7) організація землеустрою;

8) видача висновків про надання або вилучення земельних ділянок, яке провадиться Верховною Радою України;

9) координація діяльності місцевих землевпорядних органів;

10) вирішення земельних спорів у межах своєї компетенції;

11) вирішення інших питань у галузі земельних відносин у межах своєї компетенції.

40. Компетенція органів місцевого самоврядування в галузі регулювання земельних відносин.

Цьому питанню присв’ячена ст. 33 Закону У. “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21.05.1997 р. та ст.

9,10, 11 Земельного Кодексу України.

1) передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у

порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу;

2) реєстрація права власності, права користування землею і договорів на оренду землі;

3) вилучення (викуп) земель відповідно до статті 31 цього Кодексу;

4) справляння плати за землю;

5) ведення земельно-кадастрової документації;

6) погодження проектів землеустрою;

7) здійснення державного контролю за використанням і охороною земель, додержанням земельного

законодавства;

8) сприяння створенню екологічно чистого середовища і поліпшенню природних ландшафтів;

9) припинення права власності або користування земельною ділянкою чи її частиною;

10) видача висновків про надання або вилучення земельних ділянок, яке провадиться вищестоящою Радою

народних депутатів;]

11) погодження будівництва жилих, виробничих, культурно-побутових та інших будівель і споруд на земельних

ділянках, що перебувають у власності або користуванні;

12) вирішення земельних спорів у межах своєї компетенції;

13) вирішення інших питань у галузі земельних відносин у межах своєї компетенції.

41. Земля, як об’єкт права власності.

З прийняттям у 1992 р. нової редакції Земельного кодексу України держава перестала бути єдиним,

монопольним суб’єктом права власності на землю та інші природні ресурси. Згідно з цим Кодексом земля може бути

об’єктом права не лише державної, а й комунальної, колективної і приватної власності. Конституція У. 1996 р.

проголосила землю та інші природні ресурси об’єктом права власності Українського народу (ст. 13), а також громадян,

юридичних осіб і держави (ст. 14). Юридично право власності народу України на свою землю було закріплено в

Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 р., законі У. “Про власність” та в Конституції У. Земля як

об’єкт надбання Ккраїнського народу пов’язана з правом на всю територію, яку займає Україна і яка обмежена

кордонами з іншими країнами, з правом територіального верховенства народу від імені якого виступає держава.

Конституція України (ст. 13) відображає ставлення Українського народу до землі, як до території і закріплює право тер

верховенства народу як вираз політичного панування держави над певною частиною земної кулі. Конст. норма про

землю як об’єкт права власності Укр народу засвідчує тер-ний поділ держави на регіони: Автономна республіка Крим,

області, міста, селища і села. Право територіального верховенства Укр народа на землю, право на землю органів

державної влади та органів місцевого самоврядування є інститутом конституційного, державного права, норми якого

відносяться до публічного права.

У зв’язку з встановленням в У. різних форм власності на землю і поділом земель за цільовим призначенням на

категорії землі мають різний правовий режим. Земля як єдиний державний земельний фонд або ж землі відповідних

категорій можуть розглядатися як об’єкт державного суверенітету, тобто як територія держави чи місцевого

адміністративного формування. З метою забезпечення цільового і рац. використання на землях природоохоронного,

оздоровчого, рекреаційного та іст.-культ. Призначення забороняється діяльність, що суперечить їх цільовому

призначенню або може негативно впливати на якісний стан земель (глава 10 ЗК України).

В умовах ринкової економіки і тов.-грош. відносин земельна ділянка і побудовані на ній будівлі і споруди

розглядаються як єдиний об’єкт права власності. У разі переходу права власності на будівлю і споруду разом з цими

об’єктами переходить у розмірах, передб-х зем законодавством, і право власності чи право користування на земельну

ділянку без зміни її цільового призначення, якщо інше не передбачено договором.

42. Передача земельних ділянок у власність (зд).

Згідно ст. 17 ЗК “передача зд у колективну та приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на

території яких розташовані земельні ділянки. Власники зд не вправі протягом 6 років з часу набуття права власності

продавати або відчужувати належну їм земельну ділянку, крім передачі її у спадщину або Раді нд на тих же умовах, на

яких вона була їм передана. При наявності поважних причин суд за позовом власника може скоротити зазначений

строк.” Передача громадянам зд здійснюється на підставі заяви до ссм, а у разі відмови до районної, міської, в адм

підпорядкуванні якої є район, Ради нд з зазначенням бажаного розміру і місця розташування ділянки, мети її

використання і склада сім’ї. Відповідна Рада нд розглядає заяву і у разі згоди замовляє землевпорядній організації

розробку проекту її відведення. Проект погоджується з селищною Рнд, з районними землевпорядними, природоох.,

санітарними органами, органами архітектури. Передача у власність зд, що була раніше надана громадянину,

провадиться для: 1)ведення селянського господарства; 2) особистого господарства; 3)будівництва та обслуговування

жилого будинку. Ці зд передаються на підставі заяви громадянина і матеріалів, що підтверджують її розмір

(розглядаються у місячний строк

Передача зд у колективну власність провадиться ссм Радаминд за місцем розташування зд на підставі клопотань

зазначених підприємств, кооперативів та тов-в. До клопотань додаються матеріали, що обгрунтовують розмір зд.

Місцева Рада нд розглядає у місячний строк зазначені клопотання та матеріали і приймає рішення з цього питання.

43. Припинення права власності на землю та користування нею.

Конституція У. (ст.42) гарантує, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності на землю.

Право приватної власності є непорушним.Право власності на земельну ділянку або її частину припиняється у разі:

1)добровільної відмови від земельної ділянки; 2)закінчення строку, на який було надано земельну ділянку;

3)припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського господарства; 4) систематичного невнесення

зем. податку в строки, визначені договором оренди; 5)нераціонального використання зем ділянки; 6)використання зд

способами, що призводять до зниження родючості грунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення

екологічної обстановки; 7)використання землі не за цільовим призначенням; 8)невикористання протягом 1 року

земельної ділянки, наданої для с/г виробництва, і протягом двох років- для нес/г потреб; 9)вилучення земель. Право

власності на землю можу бути припинено у разі звернення стягнення на земельну ділянку за претензіями кредиторів, у

тому числі за договорами іпотеки. Право власності припиняється в разі визнання угоди щодо набуття права власності на

землю недійсною. В ст. 114 ЗК У зазначається, що угоди, укладені власниками землі з порушенням установленого для

них порядку придбання або відчуження земельних ділянок, є недійсними. Право власності на зд припиняється у разі

втрати громадянства України, смерті фіз. особи, а також при реорганізації або ліквідації юридичної особи. Відповідно

до Конституції України та ст. 114 ЗК України право власності на землю юр та фіз осіб може бути припинено в разі

встановлення судом фактів придбання зд за рахунок коштів, одержаних від злочинної діяльності.

44. Право приватної власності на землю: загальна характеристика.

1.Право приватної власності на землю в Україні запроваджено Законом У “Про форми власності на землю” від

30 січня 1992 р. Земельним кодексом України в редакції від 13 березня 1992 р. визначені особливості права приватної

власності на землю.

2.Згідно з цим Кодексом (ст.6) і Законом України “Про власність” в редакції від 5.05 1993 р. (ст. 14)) суб’єктами

права приватної власності на землю можуть бути лише громадяни України. Громадяни ін держав та особи без

громадянства можуть бути суб’єктами права землекористування, в тому числі на умовах оренди. У ст. 41 Конституції

закріплено, що право прив власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права. Ст. 13

Конституції: держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання та рівність всіх суб’єктів

права власності перед законом.

3. Особливістю права приватної власності на землю є те, що громадяни У. мають право на одержання у

власність зем ділян лише для визначених законодавством конкретних цілей (ведення сел госполдарства, ведення

особистого госп., будівництва, садівництва, дачного і гаражного будівництва, здійснення підприємницької діяльності

без створення юридичної особи).

4.Об’єктами права прив власності є- земельні ділянки лише окремих категорій земель

5. Безплатно зд передаються у власність громадян для ведення сел господарства у межах середньої земельної

ділянки, що обчислюється у порядку, передбаченому ст. 6 ЗК У. За плату – ділянки у розмірі, який перевищує розмір

середньої земельної частки. Ст. 6 ЗК У стверджує, що колишнім власникам землі зд не повертаються.

6.Передача земель у приватну власність безплатно здійснюється в порядку і в процесі приватизації місцевими

радами на території яких розташовані земельні ділянки.

7.ЗД можуть набуватись у приватну власність: а)за плату у місц. рад для ведення сел.(фермерського

господарства понад площу, що передається безплатно. Така передача проводиться за ціною, що визначається на основі

грошової оцінки землі;б)за договором купівлі-продажу зд, що перебувають у колективній або приватній власності.

Договір купівлі-продажу посвідчується у нотаріальному порядку.

45. Підстави виникнення права приватної власності на землю.

Право власності на землю і зд може виникнути за наявності певних юридичних фактів, зазначених у

конституційному, цивільному, земельному законодавстві. Такі юр факти поділяються на первісні і похідні. Майже у всіх

країнах світу до первісних належать: захват незайманих вільних земель, загарбання їх внаслідок загарбницьких війн,

перерозподіл кріпосницьких і громадських земель, конфіскація і націоналізація земель…В Україні всі землі відносились

до державної власності, тому первісним юр фактом, яким визнавалось право власності народу України став законУРСР

“Про економічну самостійність УРСР”. Приватна форма власності встановлена Законом У. “Про форми власності на

землю” від 30.01.1992 р. та Зем кодексом України від 13.03.1992 р.Це первісні факти.

Похідний спосіб набуття права власності на землю пов’язаний з переходом права власності на землю і зд на

підставі акта розпорядження землею, який виходить від попереднього власника, тобто від держави

У подальшому з проведенням земельної реформи до похідних способів набуття права власності на зд стали

відносити договори купівлі-продажу, дарування, міни, акти успадкування та їн.

Згідно з ЗК У (ст.17) передача зд у приватну власність проводиться місцевими радами, на території яких

розташовані земельні ділянки. У порядку правонаступництва громадяни У., які користувались зд, мають право на

отримання їх у власність для ведення особистого підсобного господарства, будівництва та обслуговування будинку і

господарських будівель, садівництва, дачного і гаражного будівництва. В усіх інших випадках громадяни У. мають

право на отримання зд за рахунок земель запасу чи земель резервного фонду, утворених місцевими радами в процесі

приватизвції. Набуття права власності на зд за рахунок земель запасу і земель резервного фонду здійснюється за

наявності похідних юридичних фактів- рішення місцевої ради чи місцевої державної адміністрації. Такий спосіб не

пов’язаний з правонаступництвом.

46. Підстави припинення права приватної власності на землю в Україні.

Право колективної та приватної власності на земельну ділянку чи її частину припиняється у разі:

1) добровільної відмови від земельної ділянки;

2) відчуження (продажу) земельної ділянки Раді народних депутатів;

3) викупу земельної ділянки для державних або громадських потреб;

4)систематичного невнесення зем податку в строки, встановлені законодавством У;

5)використання зд способами, що призводять до зниження родючості грунтів, їх хімічного і радіоактивного

забруднення, погіршення екологічної обстановки;

6)використання землі не за цільовим призначенням;

7)невикористання протягом одного року зд, наданої для с/г виробництва, і протягом двох років- для нес/г

потреб.

Право власності на землю може бути також припинено у випадках, зазначених у статті 114 цього Кодексу, а

саме : купівля-продаж, дарування, застава, самовільний обмін зд землекористувачами, в тому числі орендарями, а також

угоди, укладені власникама землі з порушенням установленого для них порядку придбання або відчуження зд, є

недійсними. Зд може бути вилучена у особи, якщо судом буде встановлено придбання її за рахунок доходів, одержаних

від злочинної діяльності.

Припинення права власності на земельну ділянку у випадках, передбачених пунктами 1 - 3 частини першої цієї

статті, провадиться за рішенням відповідної Ради народних депутатів. В разі незгоди власника земельної ділянки у

випадку, передбаченому пунктом 3, а також при вилученні земельної ділянки відповідно до пункту 4 частини першої

цієї статті, припинення права власності на землю провадиться в судовому порядку.

47. Право колективної власності на землю в Україні: загальні положення.

Стаття 5. Право колективної власності на землю

Земля може належати громадянам на праві колективної власності.

Суб'єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства,

сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі

створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності громадян, здійснюється за

рішенням загальних зборів колективу співвласників.

У колективну власність можуть бути передані землі колективних сільськогосподарських підприємств,

сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, в тому числі створених на базі

радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, землі садівничих товариств - за рішенням загальних

зборів цих підприємств, кооперативів, товариств.

До прийняття такого рішення провадиться передача земельних ділянок, розташованих у межах населених

пунктів, до відання сільської, селищної, міської Ради народних депутатів.

Площа земель, що передаються у колективну власність, становить різницю між загальною площею земель, що

знаходяться у віданні відповідної Ради, і площею земель, які залишаються у державній власності (землі запасу, лісовий

фонд, водний фонд, резервний фонд тощо) і у власності громадян.

Землі у колективну власність передаються безплатно.

Земельні ділянки загального користування садівницьких товариств поділу не підлягають.

Кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу,

сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі

(на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

Право на земельну частку може бути передано у спадщину в порядку і на умовах, передбачених цивільним

законодавством щодо успадкування майна, та статутом відповідного колективного підприємства. За відсутності

спадкоємців переважне право на земельну частку мають члени цих підприємств, кооперативів і товариств.

У разі продажу власником своєї земельної частки переважне право на її купівлю мають співвласники.

Землі загального користування (внутрігосподарські шляхи, полезахисні лісосмуги та інші грунтозахисні

насадження, гідротехнічні споруди тощо) колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських

кооперативів та акціонерних товариств, що ліквідуються або збанкрутіли, передаються у відання відповідних місцевих

Рад народних депутатів.

Сільські і селищні Ради народних депутатів створюють на своїй території резервний фонд земель за

погодженням місця розташування з землекористувачем у розмірі до 15 процентів площі усіх сільськогосподарських

угідь, включаючи угіддя в межах відповідних населених пунктів.

Частина земель резервного фонду, яка на час введення в дію цього Кодексу належала господарствам,

залишається за ними на умовах постійного користування.

Резервний фонд земель перебуває у державній власності і призначається для подальшого перерозподілу та

використання за цільовим призначенням.

48. Підстави виникнення і припинення права колективної власності на землю в Україні.

Виниає за наявності певних юридичних фактів, які поділяються на первісні і похідні.

До первісних відносяться захват незайманих вільні землі, конфіскація, націоналізація, припинення права

приватної власності на землю, переведення її на правовий режим постійного користування. Закон У. “Про форми

власності на землю” від 30.01.92 та земельний кодекс – юр факти первісного виникнення права власності на землю.

Похідними способами є – економічна і земельна реформи; договори купівлі-продажу, дарування, міни, акти

успадкування та ін. Згідно з ЗК (ст. 17) передача ЗД у колективну власність проводиться місцевими радами, на території

яких розташовані зд. У колективну власність колективних с/г формувань зд передаються за рішенням загальних зборів

цих формувань. Набуття права власності за рахунок земель запасу чи земель резервного фонду здійснюється за

наявності похідних юр фактів – рішення місцевої державної адміністрації чи місцевої ради.

Право колективної та приватної власності на земельну ділянку чи її частину припиняється у разі:

1) добровільної відмови від земельної ділянки;

2) відчуження (продажу) земельної ділянки Раді народних депутатів;

3) викупу земельної ділянки для державних або громадських потреб;

4)систематичного невнесення зем податку в строки, встановлені законодавством У;

5)використання зд способами, що призводять до зниження родючості грунтів, їх хімічного і радіоактивного

забруднення, погіршення екологічної обстановки;

6)використання землі не за цільовим призначенням;

7)невикористання протягом одного року зд, наданої для с/г виробництва, і протягом двох років- для нес/г

потреб.

Право власності на землю може бути також припинено у випадках, зазначених у статті 114 цього Кодексу, а

угоди, укладені власникама землі з порушенням установленого для них порядку придбання або відчуження зд, є

від злочинної діяльності.

Припинення права власності на земельну ділянку у випадках, передбачених пунктами 1 - 3 частини першої цієї

цієї статті, припинення права власності на землю провадиться в судовому порядку.

49. Право державної власності на землю в Україні.

Стаття 4. Право державної власності на землю (ЗК)

У державній власності перебувають всі землі України, за винятком земель, переданих у колективну і приватну

власність.

Суб'єктами права державної власності на землю виступають:

Верховна Рада України - на землі загальнодержавної власності України;

Верховна Рада Республіки Крим - на землі в межах території республіки, за винятком земель загальнодержавної

власності;

обласні, районні, міські, селищні, сільські Ради народних депутатів - на землі в межах їх територій, за винятком

земель, що перебувають в загальнодержавній власності.

Землі, що перебувають у державній власності, можуть передаватися в колективну або приватну власність і

надаватися у користування, у тому числі в оренду, за винятком випадків, передбачених законодавством України і

Республіки Крим.

Не можуть передаватись у колективну та приватну власність:

землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, пасовища, сінокоси,

набережні, парки, міські ліси, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів), а також землі,

надані для розміщення будинків органів державної влади та державної виконавчої влади;

землі гірничодобувної промисловості, єдиної енергетичної та космічної систем, транспорту, зв'язку, оборони;

землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;

землі лісового фонду, за винятком невеликих (до 5 гектарів) ділянок лісів, що входять до складу угідь

сільськогосподарських підприємств, селянських (фермерських) господарств;

землі водного фонду, за винятком невеликих (до 3 гектарів) ділянок водойм і боліт, що входять до складу угідь

сільськогосподарських підприємств, селянських (фермерських) господарств;

землі сільськогосподарських науково-дослідних установ і навчальних закладів та їх дослідних господарств,

учбових господарств навчальних закладів, державних сортовипробувальних станцій і сортодільниць, елітно-

насінницьких і насінницьких господарств, племінних заводів, племінних радгоспів і конезаводів, господарств по

вирощуванню хмелю, ефіроолійних, лікарських рослин, фруктів і винограду.

50. Вилучення ( викуп ) земель за законодавством України.

Присв’ячена 4 глава ЗК.

Стаття 31. Органи, які мають право на вилучення (викуп) земель

Вилучення (викуп) земельних ділянок з метою передачі їх у власність або надання у користування громадянам,

підприємствам, установам і організаціям провадиться за згодою власників землі і землекористувачів на підставі рішення

Верховної Ради України, місцевих Рад народних депутатів.

Вилучення земель провадиться за рішенням сільської, селищної Ради народних депутатів:

із земель сіл і селищ для усіх потреб, за винятком випадків, передбачених статтею 33 цього Кодексу;

за межами сіл і селищ у разі передачі їх у власність або надання у користування для будівництва шкіл, лікарень,

підприємств торгівлі та інших об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням населення (сфера послуг), сільськогосподарського

використання, ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, індивідуального

житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального і колективного садівництва, городництва, традиційних

народних промислів, крім випадків, передбачених частинами четвертою і п'ятою цієї статті та статтею 33 цього Кодексу.

Вилучення земель (крім ріллі і земельних ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями) у межах міста для

усіх потреб провадиться за рішенням міської Ради народних депутатів.

Вилучення земель на території району за межами населених пунктів для надання їх у тимчасове користування

для сільськогосподарського використання, а також для передачі у власність або надання у користування для ведення

селянського (фермерського) господарства провадиться за рішенням районної, міської, в адміністративному

підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів.

Вилучення земель на території області за межами населених пунктів провадиться за рішенням обласної Ради

народних депутатів у разі їх надання:

для будівництва шляхів, ліній електропередачі та зв'язку, трубопроводів...

для будівництва промислових підприємств, інших несільськогосподарських потреб...

У разі відмови власника землі або землекористувача дати згоду на вилучення (викуп) земельної ділянки або у

разі відмови місцевої Ради народних депутатів у її вилученні ці питання можуть бути вирішені у судовому порядку. При

задоволенні позову рішення суду, арбітражного суду є підставою для відведення ділянки в натурі (на місцевості) і

видачі документа, що посвідчує право власності або право користування землею.

Викуп земельних ділянок, що перебувають у колективній або приватній власності, для державних і громадських

потреб провадиться Радами народних депутатів за рахунок їх бюджетів.

Стаття 32. Особливий порядок вилучення земель для державних і громадських потреб

За межами населених пунктів, крім випадків надання земель для будівництва лінійних об'єктів (частина

п'ята статті 31), вилучення ріллі, земельних ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями, для

несільськогосподарських потреб, земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення,

заказників (крім мисливських), курортів, а також лісів першої групи та лісів з особливим режимом

лісокористування (лісопарки, лісопаркові частини зелених зон, протиерозійні ліси) для цілей, не пов'язаних із

веденням лісового господарства, допускається, як виняток, за рішенням Верховної Ради України.

Вилучення ріллі і земельних ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями, у межах міст для усіх потреб

допускається за рішенням Верховної Ради України.

Стаття 33. Недопустимість вилучення особливо цінних продуктивних земель, а також земель, зайнятих

природними та історико-культурними об'єктами

Стаття 34. Порядок погодження питань, пов'язаних із вилученням (викупом) земель

Підприємства, установи і організації, заінтересовані у вилученні (викупі) зд, зобов'язані до початку

проектування попередньо погодити із власниками землі і землекористувачами та місцевими Радами народних депутатів,

а також спеціально уповноваженими на те органами державного управління по охороні і використанню земель місце

розташування об'єкта, розмір ділянки та умови її вилучення (викупу)

. Попереднє погодження місць розташування об'єктів на землях, що вилучаються за рішенням Верховної Ради

України, а також об'єктів власності інших держав, міжнародних організацій та іноземних юридичних осіб провадиться

Верховною Радою України.

Підприємства, установи і організації , звертаються з клопотаннями про попереднє погодження місць

розташування об'єктів до відповідної місцевої Ради народних депутатів. Клопотання щодо об'єктів, розміщення яких

погоджує Верховна Рада України, подаються до обласної, Київської, Севастопольської міської Ради народних депутатів.

До клопотання додаються необхідні матеріали та розрахунки.

Клопотання розглядається у місячний строк.

Підприємство, установа і організація погоджують найбільш доцільне місце розташування об'єкта, розміри

намічуваної для вилучення земельної ділянки та умови її вилучення (викупу) із власником землі або землекористувачем,

районними (міськими) землевпорядним, природоохоронним і санітарним органами, органом охорони культурної

спадщини,]органом архітектури і подають відповідні матеріали до сільської, селищної, міської Ради народних депутатів,

яка розглядає їх і погоджує місце розташування того об'єкта, під який має право вилучати земельну ділянку.

Якщо попереднє погодження місця розташування об'єкта провадиться районною, обласною Радою народних

депутатів або Верховною Радою України, сільська, селищна, міська Рада народних депутатів готує свій висновок і подає

матеріали на погодження до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних

депутатів.

Районна (міська) Рада народних депутатів розглядає у місячний строк ці матеріали і погоджує місце

розташування того об'єкта, під який має право вилучати земельну ділянку, або подає свій висновок до обласної Ради

народних депутатів.

Матеріали попереднього погодження місця розташування об'єкта повинні включати: викопіювання з проекту

районного планування або проекту планіровки та забудови міста, копію плану земельної ділянки з нанесенням на ній

варіантів розміщення об'єкта із зазначенням загальної площі, яку необхідно вилучити. Вказуються також склад угідь

земельної ділянки, що вилучається, та умови її відведення.

51. Правовий статус земель с/г призначення.

Призначена Гл. 7 ЗК.

Землями с/г призначення визнаються землі, надані до потреб с/господ-ва абр призначені для цих цілей. Під

правовим режимом земель розуміють встановлений правовими нормами порядок та умови використання за цільовим

призначенням земель усіх категорій і форм і форм власності на землю. Забезпечення прав власників землі і

землекористувачів, здійснення державного управління земельними ресурсами, контролю за раціональним

використанням землі додержанням зем. законодавства. Ведення зем кадастру, проведення землеустрою, моніторингу

землі, справляння плати за землю і застосування юр. відповідальності за порушення зем зак-ва.

У складі земель України землі с/г призначення поставлені на перше місце.

До складу земель с/г призначення відносяться землі:

1) передані у власність або надані у користування для потреб с/г;(до них відносяться:землі , надані

громадянам або юр. особам увласність або у постійне чи тимчасове користування)

2) призначені для цілей с/г.( переважно землі запасу, які не передані у власність або не надані у

користування для потреб с/г).

До земель, призначених для цілей с/г відн-ся:

1) с/г землі, які надаються у тимчасове користування для видобування корисних копалин;

2) деградовані с/г угіддя, які перебувають у тимчасовій консервації і до яких здійснюються

заходи щодо відновлення родючості грунтів;

3) інші с/г землі, що тимчасово не використовуються.

За видами угідь землі с/г призначення поділяються на ріллю, сіножаті, пасовища, багаторічні насадження.

За конкретними цілями використання землі с/г призначення поділяються на землі:

А) для ведення особистого підсобного госп-ва

Б)для ведення товарного с/г виробництва;

В)для дослідних і навч. цілей;

Г)для ведення підсобного госп-ва нес/г підприємствами;

Віднесення землі с/г призначення до того чи іншог виду позначається їх правовим режимом, на суб’єктному

складі власників чи землекористувачів, на розмірі зд, на порядку розгляду зем спорів, на розмірі плати за землю та ін.

Так, суб’єктами права приватної власності на землі с/г призначення можуть бути лише громадяни У. (ст.. 6 ЗК).

Для ведення особистого підсобного господарства громадянам можуть передаватись у приватну власність зд розміром не

більше 0,6 га (ст.. 56 ЗК). Додатково їм можуть надаватись зд у користування (але не більше 1 га). Збільшення розмірів

зд до 2 га може провадитись за погодженням з обласною радою.

Розмір зд, що передаються у власність для садівництва, не повинен перевищувати 0,12 га (ст.. 57 ЗК). Для

городництва, сінокосіння і випасання худоби зд надаються лише у користування (ст.. 59 ЗК). У залежності від якості зд

визначається розмір плати за землю.

53. Суб’єкти і об’єкти с/г землекористування.

Землі с/г призначення можуть належать суб’єктам зем відносин на праві приватної, колективної і державної

форм власності. У ст.. 4 ЗК записано, що у державній власності перебувають усі землі У., за винятком земель переданих

у колективну і приватну власність. При цьому суб’єктами права державної власності виступають: ВРУ – землі

загальнодержавної власності У; ВР АРК – на землі в межах території республіки, за винятком земель загальнодержавної

власності; обласні, районні, міські, селищні, сільські ради – на землі в межах їх територій, за винятком земель, що

перебувають в загальнодержавній власності.

Об’єктом права у земельних правовідносинах виступає земля с/г призначення або ж конкретна зем ділянка (зд).

Згідно зі ст.. 13 Конституції У. , земля, яка знаходиться в межах території У., є об’єктом права власності

українського народу. Суб’єктами права власності на землю виступають громадяни України. Лише вони у сукупності

складають Укр. Народ, юр особи і державу.

ВРУ визначає засади використання землі, правовий режим власності, приймає закони про землю, якими

регулює зем відносини в У. Президент як глава держави виступає гарантом додержання Конституції У., прав і свобод

людини і громадянина, в тому числі і прав на землю. КМУ забезпечує виконання Конституції і законів, законодавчих

актів України, в тому числі і прав на землю. Органи місц само вряд. В межах компетенції здійснюють права власника на

землю від імені Укр. Народу, а також права власника тер громад.

Громадяни У. можуть бути суб’єктами права приватної власності на землі с/г призначення для:

*ведення селянського господарства;*ведення особистого підсобного господарства;

*садівництва.

Із змісту ст.. 13 Конституції У. і ст.. 6 ЗК У випливає, що суб’єктами права приватної власності на землю, в тому

числі с/г призначення, не можуть бути громадяни іноземних держав та особи без громадянства.

Суб’єктами права колективної власності на землі с/г призначення згідно зі ст.. 5 ЗК є:*колективні с/г

підприємства; ільськогосподарські кооперативи;садівницькі товариства;*сільськогосподарські акціонерні товариства, у

тому числі створені на базі радгоспів та інших державних с/г підприємств.

Згідно зі ст.. 7 і 8 ЗК України суб’єктами права постійного чи тимчасового користування землею, в тому числі

на умовах оренди, можуть бути державні і недержавні організації, а також спільні підприємства, міжнародні об’єднання

організації з участю українських, іноземних юридичних та фізичних осіб (а в постійне користування, крім цього,

підприємства, що повністю належать інвесторам).

Право користування землями с/г призначення згідно зі ст.. 48 ЗК України, крім вищезазначених,

надається:*державним с/г підприємствам та іншим с/г п/п та організаціям для ведення товарного с/г виробництва; *с/г

науково-дослідним установам і навчальним закладам...- для дослідних і навч. Цілей; нес/гпідприємствам – для ведення

підсобного сільського господарства ; *іншим організаціям для ведення с/г у випадках, передбачених законодавством У.

та АРК.

54. Права і обов’язки землекористувачів щодо використання, відтворення і охорони земель с/г

призначення.

Стаття 39. ЗК Права власників земельних ділянок і землекористувачів

Власники земельних ділянок і землекористувачі мають право:

1) самостійно господарювати на землі;

2) пункт 2 виключено;

3) власності на вироблену сільськогосподарську продукцію і доходи від її реалізації;

4) використовувати у встановленому порядку для потреб господарства наявні на земельній ділянці

загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові угіддя, водні об'єкти, а також експлуатувати інші корисні властивості

землі;

5) зводити житлові, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди за погодженням з сільською,

селищною, міською Радою народних депутатів. Зведення на орендованій земельній ділянці приміщень виробничого і

невиробничого призначення, у тому числі житла, орендарі погоджують з сільською, селищною, міською, районною

Радою народних депутатів, іншим орендодавцем;

6) власності на посіви і посадки сільськогосподарських культур і насаджень;

7) одержати від нового власника землі, землекористувача або місцевої Ради народних депутатів компенсацію за

підвищення родючості грунтів у разі вилучення або добровільної відмови від земельної ділянки.

Громадянин України, якому земельна ділянка належить на праві приватної власності, може укладати договір

застави з кредитною установою.

Стаття 40. Обов'язки власників земельних ділянок і землекористувачів

Власники земельних ділянок і землекористувачі зобов'язані:

1) забезпечувати використання землі відповідно до цільового призначення та умов її надання;

2) ефективно використовувати землю відповідно до проекту внутрігосподарського землеустрою, підвищувати її

родючість, застосовувати природоохоронні технології виробництва, не допускати погіршення екологічної обстановки на

території в результаті своєї господарської діяльності;

3) здійснювати комплекс заходів щодо охорони земель, передбачених статтею 84 цього Кодексу;

4) своєчасно вносити земельний податок або орендну плату за землю;

5) не порушувати права власників інших земельних ділянок і землекористувачів, у тому числі орендарів;

6) зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем;

7) дотримувати режиму санітарних зон і територій, що особливо охороняються;

8) додержувати правил добросусідства:

дозволяти власникам і користувачам земельних ділянок прохід до доріг загального користування, а також для

спорудження або ремонту межових знаків та споруд;

не чинити перешкод у проведенні до суміжної земельної ділянки необхідних комунікацій;

вживати заходів до недопущення можливості стоку дощових і стічних вод, проникнення отрутохімікатів та

мінеральних добрив на суміжну земельну ділянку.

56.Права і обов‘язки землекористувачів щодо використання, відтворення і охорони земель

сільськогосподарського призначення.

Землі с/г призначення – землі, надані для потреб с/г або призначені для цих цілей.

Землі, придатні для потреб с/г, повинні надаватися насамперед для с/г цілей.

Власники зем ділянок і землекористувачі мають право:

-самостійно господарювати на землі;

-власності на вироблену с/г продукцію і доходи від її реалізації;

-використовувати у встановленому порядку для потреб господарства наявні на зем ділянці

загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові угіддя, водні об”єкти, експлуатувати інші корисні властивості

землі;

- зводити житлові, віробничі, культ-побут, інш будівлі і споруди за погодженням з сіл, сел, міськ

Радою нардеп.;

-власності на посіви і посадки с/г культур і насаджень;

-одержати від нового власника землі, землекористувача або місц Ради нардеп компенсацію за підвищення

родючості грунтів у разі вилучення чи добровільн відмови від зем ділянки.

Власники мають право надавати належну їм зем діл (частину) у тимчасове користування.

Зобов”язані:

-забезпечувати використання землі відповідно до цільового призначення та умов її надання;

-ефективно використовувати землю відповідно до проекту внутрігосподарського землеустрою, підвищувати

родючість грунтів,застосовувати природоохор технології вир-ва, не допускати погіршення екологічної обстановки

на території в рез-ті своєї госп діяльності;

-здійснювати рац орг-цію тер; захист земель від водної та вітрової ерозії, підтоплення, заболочування,

висушування, інш процесів руйнування; захист від заростання с/г угідь чагарниками, інш процесів погіршення

стану земель; рекультивацію порушених земель, заходи щодо підвищення їх родючості, поліпшення корисних

властивоостей замель; знімання, збереження родючого шару грунту при проведенні робіт, пов”язаних із

порушенням земель; тимчасову консервацію деградованих с/г угідь, якщо іншими способами неможливо відновити

родючість земель;

-своєчасно вносити зем податок, орен плату;

-не порушувати права інш власн, землекористувачів;

-зберігати геодезичні знаки, протиероз споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем;

-дотримувати режиму сан зан, тер, що особливо охороняються;

-додержувати правил добросусідства;

дозволяти власн і користувачам зем діл прохід до доріг заг корист;

-не чинити перешкод у проведенні до суміжних зем діл необх комунікацій;

-вживати заходів до недопущення можливості стоку дощ і стічн вод, проникнення отрутохімікатів та мін

добрив на суміжну зем діл.

57.Правовий статус земель населених пунктів.

Землі населених пунктів – всі землі в межах міської, селищної та смуги сільских населених пунктів. Є

територ базою для забудови житл, інш будівлями та спорудами в цілях задовол житл-комун та інш потреб насел, що

проживає на тер. Ці землі обмежуються від інших категорій земель єдиного зем фонду встановленням їх адм

кордонів. Міська смуга є зовнішньою межею міста, що відокремлює його землі від прилеглих земель інших

категорій. Значення смуги – виділяє кордони міст, сіл, сел; кордон нас пункту як адм-тер одиниці, в межах якої

здійснюється компетенція міс, сіл, сел Рад та їх виконкомів в області регулювання зем відносин на підвідомчий їм

тер.

Складові частини мають різне цільове призначення, але правовий режим призначений одній задачі –

обслуговування потреб населенного пункту.

Використання земель відбув у відповідн з проектами планування і забудови, планами.

Планом зем-госп устройства визнач режим використ земель: сан-захис зон шкідливих п-в; зон сан охор

курортів;зон охорони ландшафта….Межі визнач ген планом, спец проектами і затвердж відп Радою, органами, які

приймають рішен в галузі охор прир, створен іст-культ об.

Особливость прав реж – у їх складі землі з різним ціл знач:

-землі міськ, селищ та сільск забудови – перебувають у віданні відповідних Рад н/д. Надаються п-м,

устан, орг-м для буд-ва і експлуатації пром, виробн, житл, культ-побут, інш будівель і споруд, а також громадянам

для індив житл буд-ва.

-землі загального користування – використовуються як шляхи сполучення (вулиці, проїзди, набережні і

інш визначені), для задовільнення культ-побут потреб населення (парки, сквери, пляжі…), полігони для

захоронення неутилізованих пром відходів, інш що признач для задоволення потреб нас пункту. На них право

загального землекористування і більша їх частина не надана конкретним орг-м (можуть надаватися в безстрокове

користування п-м комун госп, громадянам –в оренду).

-землі с/г призначення та інш угіддя- поля, сади, виноградники, присадибні ділянки, торф”яники,

кар”єри. Вони розташовані в межах міс, сіл, сел смуги нас пунктів. Це резервні тер для забудови нас пунктів. На них

не розповсюдж принцип пріоритетного використання земель с/г призначення.

-землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та іст-культ призначення – будь-яка діяльн на

цих землях, що протирічіть цільовому призначенню, заборонена. Знаходяться у віданні міс, сіл, сел адміністрацій.

-землі, зайняті міськими лісами – служать цілям охорони ландшафтів, оточуючого середовища.

Призначені для відпочинку, провед культ-оздоров заходів.

-землі промисловості, транспорту, зв”язку та інш прзнач – надані п-м, установам, орг-м для здійснення

покладених на них задач. У межах нас пунтів. Розташування здійсн за узгодженням з міс сел, сіл адміністраціями,

порядок їх використання підкоряється загальному правовому режиму зем нас пунктів, в віданні місц адмін.

58.Поняття і склад земель населених пунктів та особливості їх правового режиму.(см.57)

Землі населених пунктів – всі землі в межах міської, селищної смуги та сільских населених пунктів. Ці

землі обмежуються від інших категорій земель єдиного зем фонду встановленням їх адм кордонів. Міська смуга є

зовнішньою межею міста, що відокремлює його землі від прилеглих земель інших категорій. Знаходяться у віданні

міс, сіл, сел Рад.

Землі населених пунктів – територіальна база для забудови житловими, комунально-побутовими,

промисловими, транспортними, та інш будівлями та спорудами в цілях задоволення жит-комун, культ-побут та інш

потреб населення, що проживає на цій тер.

Скад:

Землі міст- в межах міста, у віданні міс Ради

Землі смт –у межах селища, у віданні селищної Ради

Землі сіл – у межах встановл у порядку землеустрою

Житловим, жит-буд, гараж-буд і дачно-буд коопер за ріш сіл, сел, міс Ради н/д надаються у пост користув

зем діл для житл, гаражного, дачного буд-ва

Громадянам за рішенням сіл, сел, міс Ради н/д надаються у користув зем діл для буд-ва інд жил буд, госп

будівель..

Види за цільовим признач (см 57).

-землі міськ, селищ та сільск забудови

-землі загального користування

-землі с/г призначення та інш угіддя

-землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та іст-культ призначення

-землі, зайняті міськими лісами

-землі промисловості, транспорту, зв”язку та інш прзнач

Правовий режим всіх цих видів земель призначений одній задачі – обслуговування потреб населенного

пункту.

59.Суб‘єкти, об‘єкти та зміст права землекористування на землях населених пунктів.

Землі населених пунктів – всі землі в межах міської, селищної смуги сільских населених пунктів.

Землі міст- в межах міста, у віданні міс Ради

Землі смт –у межах селища, у віданні селищної Ради

Землі сіл – у межах встановл у порядку землеустрою

Житловим, жит-буд, гараж-буд і дачно-буд коопер за ріш сіл, сел, міс Ради н/д надаються у пост користув

зем діл для житл, гаражного, дачного буд-ва

Громадянам за рішенням сіл, сел, міс Ради н/д надаються у користув зем діл для буд-ва інд жил буд, госп

будівель..

Суб”єкти:

1. громадяни. Землі загального користування – можуть надаватися в оренду; для індив буд-ва – у

власність, у пост користування.

2. житлові, житлово-будівельні, гаражно-будівельні, дачно-будівельні кооперативи – для буд-ва

житла, гараж, дач - у постійне користування; п-ва і орг жил-ком госп – в безстрокове користування (вичнчають

порядок використ, вживають заходи по охороні зел насаджень і т.д).

3. юрид особи – у власність, пост користув, оренду. На землях промисловості нас пункт

розміщення будівель відбув у відповідн з правилами, встан органами вик влади нас пунк.

Спец зак-м регулюється використ природоох, оздоровч, рекреац, іст-культ (ці не підлягають приватизац, у

віданні місц адм) земель.

Громадяни і юр особи, які отримали зем діл у власність, пост корист, оренду з держ і муніцип земель, або в

рез-ті угод з нерухомістю можуть зносити, реконструювати будівлі і споруди у відп з містобуд і житловим зак-м,

зак-м про охорону природи,інш.

Об”єкти – всі землі у межах міс, сел смуги та смуги сіл неселених пунктів (смуга виділяє кордони міст, сіл,

сел; кордон нас пункту як адм-тер одиниці, в межах якої здійснюється компетенція міс, сіл, сел Рад та їх виконкомів

в області регулювання зем відносин на підвідомчий їм тер).

61.Управління в галузі використання, відтворення і охорони земель промисловості, транспорту,

зв‘язку, оборони та іншого призначення.

Для буд-ва пром п-в,об”єктів житл-комун госп, залізниць і авто шляхів, ліній електропередач і зв”язку,

магістральних трубопроводів надаються землі несільскогосп призначення, або с/г угіддя гіршої якості.

П-ва, об”єкти, які за їх оцінкою можуть негат вплинути на навк серед, направляють про це спец

повідомлення в Мінекоресурсів та його органам. Планування тер пров на загальнодерж, регіональн і місц рівнях. На

загальнодерж розробл Генеральна схема планування тер, яка передбачає рац використання тер, створення і підтрим

повноцін навкол середов, визнач держ пріоритети розвитку с-м розселення. На регіон рівні планування тер –

розробка і затвердження схем планування тер обл і р-в, регулювання використання їх тер.

Надання зем діл для видобування кор копалин відкр способом і аналог робіт провадиться після приведення

раніше наданих зем діл у стан, придатний для використання їх за призначенням, і поверненняцих діл поперед

власникам землі або землекористувачам за ріш сіл, сел, міс Ради н/д. Надання зем діл під забудову на площі

залягання корисн копалин провад за погодженням з органами держ гірничого нагляду, на площах залягання

загальнопошир кор коп – за погодженням з обл радами н/д.

Пром, транспорт, п-ва оборони осн забруднювачі навкол середовища.

Зак-во передбачає спец еколог, сан-гіг вимоги розміщення, проектування, введення в експлуат об”єктів,

будівель і споруд. При розміщенні, проектуванні, буд-ві і введенні в експл об, буд, споруд, що негативно впливають

на стан земель, повинні передбачатися і здійснюватися заходи по охороні земель. Оцінка негативного впливу на

стан земель і ефективність передбачуваних захисних заходів проводяться за рез-ми держ сан-гіг та еколог

експертизи, без позитивного висновку якої забороняється буд-во п-в і інш об.

Комплексні еколог вимоги при розміщенні, буд-ві, введені в експл п-в, споруд закріплені в З-ні “Про

охорону навкол прир середовища”. При розміщенні об”єктів, які можуть негативно впливати на навкол серед,

повинні виконуватися вимоги еколог безпеки і охорони здоров”я насел, передбач заходи щодо охорони природи,

рац викорисст прир рес, оздоровлення оточ прир середовища. Порушення цих вимог тягне за собою призупинення

до усунення недоліків або повну заборону діяльн еколог шкідливих об у відповідності з припиненням спец

уповноважен на це держ органів в галузі ох прир сер, сан-епід нагляду (ріш прийм в межах компетенції КМУ, ВР

АРК, місц органи вик влади, Мінекорес, його органи ).

62.Правовий режим земель промисловості.

Землями промисловості визнаються землі, надані для розміщення і експлуатації осн, підсобних та

допоміжних будівель і споруд пром, гірничодобувних, транспортних та інш п-в, їх під”їзних шляхів, інж мереж,

адм-побут буд, інш споруд.

Ціль – для створення різного роду об”єктів нерухом та їх експлуатації. Зем діл надаються пром п-м для їх

виробнич діяльн і використовуються для розміщення виробн об”єктів, цехів, складів, проведення комунікацій і інш

цілей.

Найважлив ознака – несільскогосп використання.

Знаходяться за територ нас пунктів.

Правовий режим підкоряється режиму експлуатації об”єктів нерухомості, які тісно зв”яз з землею.

При виділенні земель для пром цілей точно вказується їх призначення, що є підставою віднесення їх до

земель несільскогосподарського призначення.

Для будівництва пром п-в, об”єктів житл-комун госп,інш споруд надаються землі несільскогосоп

призначення, не придатні для ведення с/г або с/г угіддя гіршої якості.

Розміри зем ділянок, що надаються для зазначених цілей, визнач відп до затверджених у встановленому

порядку норм і проектно-тех документац, відведення діл здійснюється з урахуванням черговості їх освоєння.

Пром п-ва зобов”яз використовувати свої зем діл за ціл признач, в зв”язку з їх виробнич діяльн.

Зем діл, що вівільн п-ми по видобуванню корисних копалин, інш пром або транс п-ми на наданих їм у

користування с/г землях чи ліс угіддях, повинні бути приведені ними у стан, придатний для використання в сіл, ліс,

риб госп, житл буд-ві або садівництві, а зем діл на наданих у користування інш землях – для використ за

призначенням. П-ва мають право надавати невикористовувані ними землі за рішен Рад н/д у тимчасове корист гром,

кол с/г п-м, інш для с/г цілей.

Навколо пром п-в залежно від хар-ру вир-ва повинні створюватися сан-захис зани відповідно до норм, затв

у встановл порядку. В межах цих зон житлове буд-во забороняється.

Створення сан-захист зони не позбавляє власників землі та землекористувачів, землі яких опинилися в

межах цієї зони, права власності або користування ними з обмеженнями, встановленими для цих зон.

При розміщенні, проектуванні, буд-ві і введенні в експл об”єктів, будівель і споруд, що негативно

впливають на стан земель, повинні передбачатися заходи по охороні земель.

При розміщенні п-в, іншоб”єктів повинно бути забезпечено вик-ня вимог щодо охорони оточ прир

середовища, рац використ прир рес.

63.Суб‘єкти і об‘єкти права промислового землекористування.

В зависимости от основной деятельности п-я подраздел: производящие, обрабатывающие,

добывающие. .. Следствие-различный статус земель.

Землепользование пром п-й:

Объект как правило земли несельскохоз назначения

Субъект гос, корпоративные, кооп, ЧП, граждане, заним инд предпр деят.

Гос п-я – земли предостав на праве пост пользов; остальные –аренда или продажа в собстенность

Землепользование п-й горнодобывающ пром:

Недра не входят в понятие земли и являются исключительной собстенностью народа, могут

предоставляться только в пользование, земля же может находиться и в частной собственности.

Субъектами права пользования недрами могут быть п-я, учр, орг-и, граждане, иностр юр и физ лица.

Предоставление зем уч для нужд, связ с пользованием недрами, осущ на осн спец разрешений или лицензий

Объект земля для нужд, связ с пользованием недрами

Субъект пользователи имеющ разрешение, лицензию.

64.Підстави виникнення, зміни та припинення промислового землекористування.

Для будівництва пром п-в, об”єктів житл-комун госп,інш споруд надаються землі несільскогосоп

призначення, не придатні для ведення с/г або с/г угіддя гіршої якості.

Надання зем діл для видобування кор копалин відкритим способом і торфу та провед інш робіт, пов”яз із

порушенням грунт покриву, провадиться після приведення раніше наданих зем ділянок у стан, придатний для

використання їх за призначенням, і повернення цих діл власникам землі або землекористувачам за рішенням сіл,

сел, міс ради н/д.

Надання зем діл під забудову на площі залягання корисн копалин провадит за погодж з органами держ гірн

нагляду, а на площах залягання загальнопошир кор коп – за погодж з обл радами н/д.

П-во, установа, орг-я. Заінтересовані в одержанні зем діл, звертаються з відп клоп до місц Ради, яка має

право надавати зем діл. До клопотання надаються копія ген плану буд-ва або інш графічні матеріали, що

обгрунтовують розмір намічуваної для відведення площі, довідка про фін-я, проект рекультивації земель. 1 міс

розглядає клопотання, дає дозвіл на складання проекту відведення зем діл і повідомляє Раду, на тер

якоїрозташованна ділянка.

Право власн на землю або право корист виникає після встановлення землевпорядними орг-ми меж зем діл в

натурі і одержання док-та, що посвідчує це право.

При переході прав власності на будівлю і споруду з цими об”єктами переходить і право користування зем

діл без зміни ціл признач. При передачі п-ми, орг-ми будівель та споруд іншим переходить і право користування

зем діл під ними.

Припинення: добровільн відмова; закінчення строку;припинення діяльн п-ва;невнесення плати; нерац

використання; використання що призвело до погіршення еколог обстановки; використання не за ціл призначенням;

невикористання протягом 2 р.

65.Правовий режим земель транспорту.

Землі транспорту – землі надані в користування п/м, орг-м зал, авто, морск, внутр водного, повітряного та

трубопроводного транс для виконання покладених на них задач по експлуат, ремонту, розвитку об”єктів транс.

Розміри зем ділянок, що надаються для зазначених цілей, визначаються відповідно до затверджених у

встановленому порядку норм і проектно-тех документації, а відведення ділянок провадиться з урахуванням черговості

їх освоєння

Особливості правового режиму:

-використовуються не для с/г вир-ва, а як просторово-територіальний базис для розміщення об”єктів

нерухомості;

-правовий режим цих земель і земель суміжних ділянок підкоряється режиму експлуатації об”єктів транспорту;

-розміри зем діл нормуються;

-п-ва транспорту мають право надавати невикористовувані ними землі за рішенням сіл, сел, міськ Рад н/д у

тимчасове користування гром, кол с/г п-м інш для с/г цілей;

-за надані землі п-ва вносять плату згідно з З-м “Про плату за землю”.

66.Особливості користування землями залізничного, автомобільного, річкового, морського

авіаційного та трубопровідного транспорту.

Землі надані транспортові, перебувають у розпорядженні відповідного відомства і обслуговують: а)тех-

експл; б)комерц-експлуат;в)господар;г)житлово-будів потреби відповідн видів транс, зв”яз з утриманням,

реконструкцією, розвитком шляхів сполучення.

Розміри зем діл для зазнач цілей визнач відповідн до затв норм проектно-тех документ, а відведення

провадиться з урахуванням черговості освоєння.

Землі транспорту використ органами транс безпосер або надаються в смузі відведення на договірних

засадах в користування інш відомствам і орг-м: а)для буд-ва під”їзн шляхів;б)під склади;в)для задоволення житл,

культ потреб робітників транспорту;г)для обслуговування потреб пасаж руху.

Залізн тр землі: зайняті зал шляхами, під”їзн шляхами, безпосередньо об”єктами, що приєднуються до зал

споруд, які обслуговують транспорт.

Для забезпечення безпеки руху і експлуат транс засобів, безпеки населення, норм експлуат інж

спорудзобов”яз: дотримуватися порядку використан смуги відведення; утримувати зем діл в межах смуги

відведення способами, які не повинні наносити шкоду землі як прир об”єкту.

Автомоб тр: землі шосейного і грунтового транс, землі зайняті автогужовими шляхами поза міською

смугою, під”їз шляхами до фабрик і заводів. Землі шосейного та грунтового транспорту мають смугу відведення,

ширина якої залежить від категорії шляху.

Права власн, користувачів і орендаторів зем діл в придорож смугах обмежуються. Основне обмеження – в

межах придорож смуг заборон буд-во капіт споруд.

Морського і річкового тр:

1) землі,закріплені за органами річк флоту (пристанські тер, землі під затонами тощо); на них

поширюється правовий режим земель несільсьгосп призначення;

2) землі берегової смуги, що мають своєрідне правове становище, яке полягає в тому, що вони

переважно не вилучаються у землекористувачів, але хар-ся певними обмеженнями прав останніх в інтересах

судоплавства.

Трубопроводний транс: зем діл, на яких побудовані наземні і надземні трубопроводи та їх споруди.

67.Суб‘єкти, об‘єкти та зміст права транспортного землекористування.

Об”єкт -землі транспорту – землі надані в користування п/м, орг-м зал, авто, морск, внутр водного,

повітряного та трубопроводного транс для виконання покладених на них задач по експлуат, ремонту, розвитку

об”єктів транс.

Суб”єкт – п-ва, ор-ї транспорту, якии надані в користування землі для виконання покладених на них завдань

щодо експлуатації, ремонту, вдосконалення і розвитку об”єктів транспорту.

Розміри зем діл, що надаються для зазнач цілей, визнач відповідно до затвердж у встановленому порядку

норм або проектно-тех документації.

Розміщення споруд та інш об”єктів транс на землях, наданих в користування п-м транс, здійснюється за

погодженням з місц органами влади і самоврядування.

П-ва транс зобов”язані раціон використ надані їм зем діл, не порушувати інтер фнш землекористувачив, не

допускати заболочення, погіршення якості земель і забруднення їх пром та інш відходами, неочищеними стоками,

вживати заходів для захисту грунтів від ерозії, додержувати інш вимог щодо охорони земель.

Відповідальність за утримання в належному стані земель, наданих у користування п-м і орг-м транспорту, і

використуння їх за цільовим призначенням покладається на керівників(власників) цих п-в, установ і орг-й.

З метою забезпечення належної експлуат споруд та інш об”єктів транспорту, а також охорони земель від

негативн впливу зазначених об”єктів на землях, наданих у користування п-м тран, можуть встановл охоронні зони з

особливими умовами землекорист.

68.Правовий режим використання земель зв‘язку, ліній електропередач та іншого обладнання

комунікаційного призначення.

Землі зв”язку – землі, які надані в користування п/м і орг-м, що здійснюють експлуатацію ліній

електропередач та зв”язку.

Орг-м, що здійснюють буд-во та експлуат ліній електропередач, теле і радіоцентрів, ретрансляційних

телевізійних станцій, радіорелейних ліній, повітряних і кабельних телефонно-телеграфних ліній зв”язку, надаються

земельні ділянки відповідно до діючих норм і затверджених проектів на буд-во, а також зем ділянки, необхідні для

тимчасового користування в період буд-ва та експлуатації цих об”єктів.