ППоогглляядд ууккррааїїннссььккооггоо ддооссллііддннииккаа
Безсумнівно, він [Ризький мир] був вели#
кою поразкою української дипломатії та гро#
бом самостійності Української держави в
новітніх часах. Соціалістична Польща і біль#
шовицька Москва поділились українськими
землями, як в Андрусові 1667 року. Тому
Ризький договір деякі автори називають та#
кож Ризьким Андрусовом.
Нагаєвський І. Історія Української
держави двадцятого століття. – К.: Укр.
письменник, 1993. – С. 363.
ППоогглляядд ррааддяяннссььккооггоо ддооссллііддннииккаа
Укладання мирного договору [Ризького]
відкривало сприятливі можливості для розвит#
ку всебічної співпраці, торгово#економічних і
культурних зв’язків. Цього і домагався ра#
дянський уряд, розглядаючи добросусідські
відносини з Польщею як важливу умову
зміцнення миру і безпеки у Східній Європі.
Підписанням Ризького договору завершив#
ся складний в історії Радянської держави
період, основним змістом якого був збройний
захист трудящими завоювань Жовтневої рево#
люції від зазіхань внутрішньої контррево#
люції та іноземних інтервентів, які прагнули
спільними зусиллями скинути владу Рад і
відновити в Росії буржуазний лад.
Ольшанский П.Н. Рижский договор и
развитие советско#польских отношений:
1921–1924. – М.: Наука, 1974. – С. 6–12.
ППоогглляядд ппооллььссььккооггоо ддооссллііддннииккаа
Перемога Пілсудського у великій битві над
Віслою в серпні 1920 р. зберегла незалежність
Польщі, але не врятувала України. Виснажена
війною Річ Посполита прагнула швидше уклас#
ти мир і, розчарована можливостями Петлюри,
погодилася покинути свого союзника.
Внаслідок мирного договору в Ризі 18 березня
1921 р. українські землі були поділені між
Польщею і Радянською Росією, причому Річ
Посполита визнала псевдонезалежну більшо#
вицьку державність у Києві, відмовившись від
свого визнання влади Української Народної
Республіки (війська Директорії, що знаходи#
лись у Польщі, були інтерновані). Завдяки
закінченню конфлікту з Польщею більшовики
змогли кинути всі свої сили проти решток
білогвардійських армій, а до кінця 1921 р.
закінчили пацифікацію України, ліквідував#
ши рештки отаманського партизанського руху.
Chojnowski A. Ukraina. – Warszawa,
1997. – S. 62.
ППоогглляядд ааммееррииккааннссььккооггоо ддооссллііддннииккаа
Серед держав, які нажилися на Версалі,
Польща була самою ненажерливою і войовни#
чою. У 1921 р. після трьох років війни, вона
виявилася вдвічі більшою, ніж передбачала
мирна конференція. Вона напала на Україну,
відібрала Східну Галичину з її столицею Льво#
вом... Вона вела справжню загарбницьку
війну проти Росії і в 1923 р. переконала захід#
ні сили ратифікувати її нові кордони. В про#
цесі цієї силової експансії Польща вміло грала
на страху Британії перед більшовизмом і на
бажанні Франції знову віднайти могутнього
партнера на сході після смерті свого царського
союзника.
Джонсон П. Современность... – С. 51.
ХХррооннооллооггііччннаа ддооввііддккаа
1918 – розпад Російської та Австро#Угорської
імперій, окупація Румунією українських земель:
Ізмаїльського, Акерманського і Хотинського
повітів Бессарабії, Північної Буковини і частини
Мармаронщини – Сигітщини в Закарпатті.
8 травня 1919 – Закарпатську Україну передано
Чехословаччині. Це рішення узаконила Сен#
Жерменська угода від 10 вересня 1919 р.
18 березня 1921 – Ризький мир між УСРР,
РСФРР та Польщею; Західна Волинь, Полісся,
Холмщина, Підляшшя увійшли до складу
Польської держави.
15 березня 1923 – Рада послів великих держав
(Рада амбасадорів) визнала Східну Галичину
частиною Польщі. На території Східної України
більшовики проголосили УСРР, яка у 1922 р.
увійшла до складу СРСР.
§ 19. Українські землі у складі європейських держав
96
Розділ ІІІ. Повоєнна стабілізація: здобутки і втрати
§§ 1199.. УУККРРААЇЇННССЬЬККІІ ЗЗЕЕММЛЛІІ УУ ССККЛЛААДДІІ ЄЄВВРРООППЕЕЙЙССЬЬККИИХХ ДДЕЕРРЖЖААВВ
2
3
4
5