Колганова Л.М Історія України. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
Подождите немного. Документ загружается.
7) Тіньова економіка народжує корупцію та злочинність. Це не тільки
економічна, але й політична проблема. За рівнем корупції у 2000 р.
Україна займала третє місце у світі (Нігерія, Ботсвана).
8) Непрофесійні, непослідовні реформи призвели до найнижчих за всю
повоєнну історію показників господарської діяльності. Виробництво
деяких товарів (мотоциклів, магнітофонів тощо) зменшилося у сотні разів,
а виробництво окремих виробів взагалі припинилося. (Приміром, у 1990 р.
Донецьк виробляв – 20,6 млн. пар шкарпеток, а на 2002 р. – виробництво
припинилося повністю; Львів (був лідером України по виробництву
шкарпеткок) у 1990 р. – 97,4 млн.пар, у 2002 р. лише 6,6 млн.пар тощо).
Підприємства приватизовані, а ефективність їх роботи зменшилася.
9) Значно зросла майнова диференціація суспільства. Відношення прибутків
10% найбагатшого населення до такої самої кількості найбіднішого
становить 30:1 (в Європі 5-7:1). 80% населення опинилося на межі
бідності. Внутрішній національний продукт на душу населення в Уругваї
(країні третього світу) у 50 разів вищій, ніж у незалежній Україні.
10) Соціальні проблеми. За індексом людського розвитку (складається з
ВВП на душу населення, показників освіти та здоров’я) Україна посідає
95 місце з 175 країн тощо.
4. Події, пов’язані з виборами Президента України у листопаді-
грудні 2004 р.
18 березня 2004р. в Україні прийняли рішення про проведення
чергових виборів Президента. Влада довгий час не могла чітко визначити
своєї позиції щодо виборів. Президент Л.Кучма довго вагався: пропонувати
свою кандидатру чи ні. Врешті – відмовився. Кандидатом від влади став
діючий прем’єр-міністр В.Янукович. Опозиційні сили об’єдналися навколо
лідера «Нашої України» В.Ющенка. Загалом було висунуто 24 кандидатури
221
(потім залишилося – 17) на посаду Президента України. Але основна
боротьба розгорілася між В.Ющенком та В.Януковичем.
При цьому в передвиборних змаганнях були задіяні різноманітні
способи й засоби впливу: від прямого використання адмінресурсу до
відкритого розповсюдження неправдивої інформації.
За результатами голосування 31 жовтня 2004р. за В.Ющенка
проголосували 39,87% виборців, за Януковича – 39,32%. Янукович став
лідером у 8 областях східної і південної України, Ющенко – в 16 областях
західної та центральної України.
Оскільки ніхто з 17 кандидатів не набрав більш як половину голосів
виборців, які взяли участь у голосуванні Центральна виборча комісія
призначила повторне голосування на 21 листопада за участю Януковича і
Ющенка. Вперше під час другого туру було проведено телевізійні дебати між
кандидатами.
Та, попри сподівання людей – чесних, прозорих і демократичних
виборів не відбулося. Як влада, так і опозиція під час виборчої кампанії
нагнітали пристрасті, широко використовували чорний піар, залякування
виборців і маніпулювання іхньою свідомістю.
21 листопада 2004р. відбувся другий тур голосування. За його
результатами Центральна виборча комісія 24 листопада 2004р. проголосила
Президентом України В.Януковича. Але опозиція не погодилася з цим
рішенням, мотивуючи це масштабними фальсифікаціями результатів другого
туру. Ще 21 листопада лідери опозиції зібрали багатолюдний мітинг на
київському майдані Незалежності, який наступного дня перетворився в
масову мирну акцію протесту, яка продовжувалася до 8 грудня 2004 р. Ці
події стали називати помаранчевою революцією.
Прихильники Ющенка опротестували рішення ЦВК у Верховному суді,
який констатував, що вибори Президента у другому турі були проведені із
істотними порушеннями, і що ці «порушення не можуть встановити
222
волевиявлення виборців». Згідно з рішенням Верховного суду результати
виборів 21 листопада було скасовано.
На 26 грудня 2004 р. було призначено повторне голосування другого
туру. За результатами голосування 26 грудня 2004р. президентом України
було обрано В.Ющенка (на його підтримку висловилося 15,1 млн. чол. –
51,99% виборців, а за В.Януковича – майже 13 млн. чол. – 44,2%).
Як оцінити ці події?
По-перше, щодо терміна «Помаранчева революція». З наукової точки
зору «революція» – це події, які докорінно змінюють економічні, політичні,
ідеологічні та інші засади в суспільстві. Але ця «революція» не призвела до
радикальних змін в суспільстві. В масі своїй наслідком революції стала лише
перемога опозиційної політичної еліти, яка раніше була при владі, над
діючою владою.
По-друге, події кінця 2004р. засвідчили, що мільони людей
усвідомлювали необхідність справді революційних, докорінних, якісно нових
змін у суспільстві.
По-третє, ці події чітко визначили і поставили на порядок денний для
невідкладного вирішення широке коло наболілих політичних, соціально-
економічних та морально-етичних проблем. Серед них:
необхідність проведення політичної реформи в Україні (перехід від
президентсько-парламентської до парламентсько-перзидентської
республіки);
досягнення соціальної справедливості у питаннях приватизації.
Кримінальна приватизація призвела до появи олігархічних груп,
стала джерелом невдоволення мільонів людей, яких ошукали;
необхідність утвердження в Україні демократії і законності,
громадського суспільства, чесної та «прозорої» влади;
події кінця 2004р. засвідчили, що народ, суспільство може впливати
на владу.
223
По-четверте, на жаль, події кінця 2004р. сприяли поглибленню
недовіри між східними і західними регіонами України.
П’яте, події останнього часу засвідчили, що революційні гасла дуже
часто залишаються лише обіцянками. Багато людей, які вийшли на Майдан
дійсно сподівалися на зміни на краще. Але, на жаль, сьогодення підтверджує
українську приказку: «Не так сталося, як гадалося…»
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
І. Підручники і посібники:
1. Аркас М. Історія України-Русі.– К., 1993.
2. Борисенко В.Й. Курс української історії: 3 найдавніших часів до ХХ
століття.– К., 1996.
3. Бойуо О.Д. Історія України.– К., 2004.
4. Велика історія України: У 2 т./ За ред. І.П.Крип’якевича.– К., 1993.
5. Грушевський М.С. Ілюстрована історія України.– К., 1990.
6. Губарєв В.К. Історія України. Конспект лекцій для студентів і
викладачів.– Донецьк, 2004.
7. Давня історія України. Кн. 1-2.– К., 1994, 1995.
8. Дорошенко Д.І. Нарис історії України: у 2 т.– Львів, 1991.
9. Ефименко А.Я. История украинского народа.– К., 1990.
10.Історія України/ Кер. авт. кол. Ю.Зайцев.– Львів, 1996.
11.Історія України/ За ред. Б.Д.Лановика.– К., 1999.
12.Історія України/ Кер. авт. кол. Р.Д.Лях.– Донецьк, 1998.
13.Історія України: Курс лекцій: У 2 т. / кер. авт. Кол. Л.Г.Мельник.– К.,
1991, 1992.
14.Історія України: Нове бачення: У 2 т. / За ред. В.А.Смолія.– К., 1996.
15.Історія України / За ред. В.А.Смолія.– К.. 1997.
16.Полонська-Василенко Н.Д. Історія України: У 2 т.– К., 1993.
17.Рибалка І. Історія України: Ч.1.– Харків, 1995; Ч.2.– Харків, 1997.
224
18.Субтельний О. Україна: історія.–К., 1996.
ІІ. Документи та матеріали
1. Великий українець: Матеріали з життя та діяльності
М.Грушевського.– К., 1992.
2. Голод 1932-1933 років в Україні¨очима істориків, мовою
документів.– К., 1990.
3. Голод в Укоаїні 1946-1947рр. Документи і матеріали.– К. – Нью-
Йорк, 1996.
4. Кирило-Мефодіївське товариство: У 3 т.– К., 1990.
5. Колективізація і голод на Україні (1929-1933). Збірн. докум. і
матеріалів.– К., 1993.
6. Конституція України.– К., 1997.
7. Літопис гадяцького полковника Григорія Граб’янки.– К., 1992.
8. Літопис Руський.– К., 1989.
9. Репрессивно-каральна система в Україні. 1917-1953: У 2 кн.– К.,
1994.
10.Національні відносини в Україні у ХХ ст. Збірн. докум. і матеріалів:
У 2 кн.– К., 1994.
11.Національні процеси в Україні: Історія і сучасність. Док. і
матеріали: У 2 частинах.– К., 1997.
12.Хрестоматія з історії України.– К., 1993.
13.Центральна Рада в документах і матеріалах.– Т. 1-2.– К., 1997.
14.ЧК-ГПУ-НКВД в Україні: особи, факти, документи.– К., 1996.
15.Чернобильська трагедія. Документи і матеріали.– К., 1997
225