Клименко В.Г. Загальна гідрологія: Навчальний посібник для студентів

Подождите немного. Документ загружается.

161

миль, поширена економічна зона, де встановлено особливий правовий

режим. У цій зоні прибережна держава має суверенні права на розвідку,

розроблення і збереження біологічних і мінеральних ресурсів, а також на

інші види економічного використання водних просторів морів та їхньо-

го дна.

10.17. Проблеми охорони вод Світового океану

Води Світового океану забруднюються шкідливими для життя ре-

човинами, що потрапляють у нього з атмосферними опадами, із промис-

ловими й побутовими відходами річкового стоку, внаслідок видобування

й перевезення нафти, стікання мінеральних добрив і отрутохімікатів із

сільськогосподарських полів. Серед них найбезпечніші – фосфати, ніт-

рати, що використовуються в сільському господарстві як мінеральні до-

брива, та отрутохімікати, що застосовуються для боротьби зі шкідника-

ми і збудниками хвороб. Деякі отрутохімікати надзвичайно стійкі, а то-

му розносяться течіями по всьому Світовому океану. У тварин різних

районів Атлантики і навіть в Антарктиці (особливо в жиру пінгвінів) ви-

явлено пестициди.

Щорічно у Світовий океан виноситься до 900 км

вод, забруднених

ртуттю, свинцем, фосфором та іншими речовинами. Як правило, вони

токсичні і, нагромаджуючись у клітинах, передаються харчовим ланцю-

гом від нижчих до вищих організмів і аж до людини. Так, отруєння на-

селення біля бухти Мінамата (Японія) вивільненими сполуками ртуті з

ацетальдегідного виробництва вказує на загрозу важких металів. Відхо-

ди викидаються кораблями через люки. Небезпечним є передусім вики-

дання рідкої кислоти з титанопігментного виробництва (до 25 % сірчаної

кислоти, різні солі важких металів, насамперед FeSO

). Вони

пов’язуються зі збільшенням захворювань шкіри у риб.

Іншою проблемою є спалювання хімічних відходів, щонайбільше

галогенових вуглеводнів, у відкритому морі. Ступінь згорання 99.9 % не

виключає вивільнення ультраотруйних речовини (діоксану).

Щорічно у Світовий океан скидається до 10 млн. т нафти і нафтоп-

родуктів. Ученими підраховано, що 2 л нафти забруднюють 200 тис. т

чистої води. Нафта і нафтопродукти потрапляють у Світовий океан під

час промивання танкерів, аварій нафтових свердловин і нафтоналивних

суден. Установлено, що тонка плівка з 1 тонни нафти може покрити 12

км

поверхні води. Вона перешкоджає випаровуванню, порушуючи кру-

гообіг води і газів, знижує вміст кисню, перешкоджає розвиткові планк-

тону.

Сильно забруднені води нафтопродуктами Ірландське, Північне,

Середземне, Аравійське, Південно-Китайське, Жовте моря, а також Мек-

сиканська, Венесуельська та Біскайська затоки. Катастрофічне положен-

ня склалось у Перській затоці. Нафтопродуктами вражені відкриті прос-

162

тори Тихого океану від Гавайських островів до Аляски та північна час-

тина Атлантики.

Води морів і Світового океану забруднюються й побутовими вики-

дами. Із суходолу, барж, суден надходять у води фекалії, різноманітний

брухт тощо, що нерідко призводить до виникнення інфекційних захво-

рювань людей (дизентерії, холери та ін.), порушує кисневий режим. За

підрахунками англійських учених, щодня у Світовий океан із суден ви-

кидається 6.8 млн металевих, 0.64 млн паперових, 0.46 млн пластмасо-

вих предметів. Значної небезпеки завдає забруднення вод пластмасови-

ми виробами, які, припливаючи до берегів, забруднюють їх. Американ-

ські спеціалісти підрахували, що тільки в районі Гавайських островів в

океані плаває 35 млн шт. пустих пластмасових і 70 млн шт. скляних

пляшок.

Значну екологічну проблему становить безконтрольне поховання

радіоактивних та інших високотоксичних відходів на дні Світового оке-

ану. Так, у 1977 р. Англія, Нідерланди, Бельгія, Швейцарія скинули на

дно океану 5.6 млн т радіоактивних відходів. Від радіоактивного забру-

днення постраждали рослини й тварини. Радіоактивність деяких планк-

тонних організмів у 1000 разів більша за радіоактивність води, а риби,

що поїдали цей планктон – у 50 тис. разів. Запливаючи далеко від місця

зараження, риба стає носієм радіоактивного забруднення. На жаль, ще

існують інші джерела цього забруднення: відходи атомних підводних

човнів та інших суден, заводи для очищення уранової руди, атомні елек-

тростанції, реактори.

Боротьба за чистоту Світового океану набуває глобального масш-

табу. Проводиться міжнародний контроль за станом океану, діє система

штрафів за забруднення акваторій. Більшість торговельних і риболове-

цьких суден оснащено ємностями для утилізації сміття і нафтовідходів.

У портах вони здаються на перероблення. Тут діють спеціальні станції

хімічного очищення, судна для збирання нафтової плівки тощо. Застосо-

вуються механічні, хімічні та біологічні методи очищення. Механічні

базуються на відсіюванні забруднень через фільтри. Хімічні ґрунтують-

ся на застосуванні хімічних реагентів, що сприяють випаданню в осад

колоїдних і частково розчинених речовин. Біологічні методи полягають

у бактеріальному очищенні води, завдяки якому через 92 год. у воді за-

лишається 0.5 % хворобливих бактерій.

Уникнути глобальної загрози, яка нависла над океанами і морями в

результаті антропогенного впливу, можна, лише уклавши міжнародні

угоди про контроль за скиданням забруднювальних речовин, про ство-

рення служби охорони берегової зони, контроль за виловом риб і тварин,

створення морських заповідників, заказників, національних парків, ви-

значення допустимих концентрацій забруднення, відновлення природних

ресурсів, екологічну освіту населення.

163

Контрольні запитання:

1. Світовий океан. Океан. Визначення.

2.Складові частини океану.

4. Назвіть докази розширення дна океанів.

5. Чим відрізняються за походженням океанічні хребти від гірських спо-

руд суходолу?

6. Охарактеризуйте методи вивчення геологічної будови і рельєфу дна.

7. Які основні елементи рельєфу дна океану?

8. Донні відклади в океанах і морях.

9. Хімічний склад морської води.

10. Які фактори визначають стратифікацію солоності й температури мор-

ської води?

11. Солоність води. Методи її визначення.

12. Сольовий склад вод океанів.

13. Розподіл солоності на поверхні Світового океану

14. Чому Тихий океан найтепліший, а Атлантичний – найхолодніший се-

ред океанів?

15. Як формується тепловий і водний баланс морів і океанів?

16. Розподіл температури води на поверхні океанів.

17. Густина морської води. Як змінюється густина морської води з глиби-

ною?

18. Морський лід, його класифікація та закономірності руху.

19. Які фізичні властивості морського льоду?

20. Оптичні та акустичні властивості морської води.

21. Вітрове хвилювання в океанах і морях.

22. Характеристики хвиль.

23. Цунамі.

24. Сейші.

25. Бурун.

26. Припливи в океанах та морях.

27. Морські течії та їх класифікація.

28. Загальна схема поверхневих течій в океані.

29. Вітрові течії в океанах і морях.

30. Густині течії у Світовому океані.

31. Водні маси океану.

32. Яке значення Світового океану у формуванні кліматів Землі?

33. Взаємодія океану і атмосфери, в чому і як проявляється?

34. Як змінюється рівень морів та океанів?

35. Ресурси Світового океану, їх використання.

36. На які групи поділяються живі організми Світового океану?

37. Що розуміють під продуктивністю океанів і морів?

38. В чому полягає негативний вплив людини на океани і моря?

39. Що має включати концепція охорони вод Світового океану?

164

Література

1. Богданов Д. В. География Мирового океана– М.: Наука, 1978.

2. Волошин І. І., Чирка В. Г. Географія Світового океану: Навч. посібник

для вчителів серед. загальноосвіт. шк. – К.: Перун, 1996. – 224 с.

3. География Мирового океана / Под ред. К. К. Маркова. – Л.: Наука, 1979

– 1985. Физическая география, 1980; Тихий океан, 1981; Индийский океан,

1982; Атлантический океан, 1984; Северный Ледовитый океан, 1985.

4. Жуков Л. А. Общая океанология. – Л.: Гидрометеоиздат, 1976. – 376 с.

5. Леонтьев О. К. Физическая география Мирового океана. – М.: Изд-во

МГУ, 1982. – 200 с.

6. Леонтьев О. К. Морская геология. – М., 1982. – 344 с.

7. Степанов В. Н. Природа Мирового океана. – М.: Просвещение, 1982. –

192 с.

8. Суховей В. Д. Моря Мирового океана. – Л.: Гидрометеоиздат, 1986. –

288 с.

Література

1. Водные ресурсы: рациональное использование / Под ред. Уша-

кова Е. П. – М.: Экономика, 1987. – 126 с.

2. Водне господарство України / За ред. А. Я. Яцика, В. М. Хорєва.

–К.: Генеза, 2000. – 456 с.

3. Фашевский Б.В. Основы экологической гидрологии. – Минск:

Экоинвест, 1996. – 240 с.

4. Экологический прогноз / Под ред. В. Н. Максимова. – М.: Изд-во

МГУ, 1986. – 200 с.

5. Яцык А. В. Экологические основы рационального водопользова-

ния. – К.: Генеза, 1997. – 640 с.

165

Навчальне видання

Клименко Валентина Григорівна

ЗАГАЛЬНА ГІДРОЛОГІЯ

Редактор І.Ю. Агаркова

Коректор Ю.С. Нестеренко

Комп’ютерна верстка А.О. Баскакова

Макет обкладинки Ю.П.Грицак

Підписано до друку 24.04.08. Формат 60 х 84/16

Папір офісний . гарнітура Таймс. Друк ізографічний.

Арк. 410.5 .Умов.– друк.арк. 9.76 Тираж 100 прим.

Науково-видавнича фірма “Екограф”

166

61018, м. Харків, вул. Дерев’янка, 7, к. 86

Міністерство освіти і науки України

Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна

В. Г. Клименко

ЗАГАЛЬНА ГІДРОЛОГІЯ

167

Харків – 2008