Карамушка Л.М. Психологія управління

Подождите немного. Документ загружается.

■ українознавчі (історія України, народознавство, українська мова);

■ «світського виховання» (іноземна мова, етика, логіка, риторика тощо).

Крім того, в цю групу входить загальна поінформованість керівника про

події внутрішнього та зовнішнього життя країни.

До психологічних знань належать такі психологічні дисципліни (і,

відповідно, психологічні поняття та закономірності, які відображені в них):

■ психологія управління (психологічні особливості вироблення та

прийняття управлінських рішень, ділового спілкування, попередження

конфліктів тощо);

■ загальна психологія (особливості психічних процесів, станів,

характеристик);

■ психологія особистості (характеристики особистості: потреби, мотиви,

життєві плани; особливості здібностей, характеру, темпераменту учнів та

батьків, вчителів; шляхи самовиховання та саморозвитку);

■ педагогічна психологія (психологічні закономірності навчання та

виховання; психологія вчителя);

■ вікова психологія (вікові особливості розвитку особистості, перебігу

психічних процесів);

Когнітивний компонент психологічної готовності

керівників освітніх організацій до управління

Рис. 3.3. Структура когнітивного компоненту психологічної готовності

Загальноуправлінські

знання

Психологічні знання

організаторсько-управлінські

економічно-правові

методико-педагогічні

предметні

українознавчі

«світського виховання»

соціальна психологія

психологія особистості

педагогічна психологія

вікова психологія

загальна психологія

етнопсихологія

психологія творчості

методи проведення

психологічних досліджень

Психологія управління

соціально-психологічні особистості

колективу, яким здійснюється керівництво

керівників освітніх організацій до управління

- соціальна психологія (психологічні особливості спілкування та

взаємодії людей в малих та великих, організованих та неорганізованих групах);

- психологія творчості (психологічні особливості творчої діяльності,

розвитку творчого потенціалу особистості);

- етнопсихологія (психологічні особливості націй, народів, умови

становлення національної свідомості, шляхи національного саморозвитку

особистості);

- методи проведення психологічних досліджень (опитування, інтерв'ю,

тести, спостереження, аналіз продуктів діяльності, незалежних

характеристик);

- психологічні особливості конкретного педагогічного колективу

(інтереси вчителів, їх здібності, інтелектуальний потенціал, соціально-

психологічний клімат у колективі тощо) та ін.

Враховуючи те, що для психологічного забезпечення управлінського

процесу потрібні насамперед знання з психології управління, керівникові

освітньої організації необхідно володіти певними знаннями з цієї дисципліни,

більшість із яких знайшли відображення в цій книзі:

- структура управління та основні його елементи; специфіка управління в

системі середньої освіти порівняно з іншими соціальними сферами;

- гуманістичні основи управління;

- особливості прийняття управлінського рішення (основні етапи; фактори,

що впливають);

- основи ділового спілкування; умови попередження та подолання

конфліктів;

- здійснення впливу на працівників, забезпечення психічного здоров'я

особистості тощо [8].

Когнітивний компонент психологічної готовності тісно пов'язаний з

операційним компонентом. Операційний компонент психологічної готовності

керівників освітніх організацій до управління — це комплекс умінь та навичок,

які забезпечують успішність здійснення управління. Дані уміння та навички, як

і раніше розглянуті елементи психологічної готовності, можна систематизувати

згідно з двома рівнями аналізу управлінського процесу — управлінським та

психологічним (див. рис. 3.4).

Відповідно до основних елементів управління, виділених на основі

першого рівня аналізу (планування, організація та контроль), можна виділити

такі управлінські уміння та навички:

Операційний компонент психологічної готовності

керівників освітніх організацій до управління

Рис. 3.4. Структура операційного компоненту психологічної готовності

керівників освітніх організацій до управління

• діагностико-прогностичні (проективні);

• організаційно-регулятивні;

• контрольно-коригуючі.

Слід зазначити, що в основу виділення таких груп умінь та навичок

покладено дослідження В. І. Маслова [12], але у нашій роботі зміст таких умінь

та навичок наповнений новою сутністю, з урахуванням завдань нашого

дослідження та специфіки діяльності освітніх закладів у нинішніх умовах.

Група діагностично-прогностичних умінь та навичок (проективних)

включає такі уміння та навички:

■ визначати цілі своєї діяльності (стратегічні й тактичні), прогнозувати

діяльність;

■ визначати специфіку та основні завдання закладу, яким здійснюється

керівництво;

■ висувати нові ідеї та впроваджувати їх у життя (розробляти нові

Власне управлінські

уміння та навички

Діагностико-прогностичні

Організаційно-

регулятивні

Контрольно-коригуючі

Психолого-управлінські

уміння та навички

Спрямовані на інших

(забезпечення ефективної

взаємодії з працівниками,

врахування їх мотивації

тощо)

Спрямовані на самого

себе

(самоаналіз,

саморегуляція,

самовдосконалення тощо)

навчальні плани та програми, використовувати нові освітні технології, методи

та форми проведення занять тощо);

■ забезпечувати формування вчителів та учнів як громадян Української

держави, сприяти розвитку їх національної культури та національної свідомості

та ін.

До організаційно-регулятивних умінь та навичок належать такі:

■ підбирати та розставляти кадри;

■ організовувати, мобілізовувати колектив освітньої організації на

виконання актуальних навчально-виховних завдань;

■ вести фінансово-господарську діяльність, у тому числі з урахуванням

ринкових відносин та ін.

Група контрольно-коригуючих умінь та навичок включає такі уміння та

навички:

• здійснювати контроль за навчально-виховним процесом;

• надавати відповідну допомогу педагогічним працівникам;

• здійснювати контроль за фінансово-господарською діяльністю та ін.

Окрім названих груп умінь та навичок, керівник повинен володіти ще і

психолого-управлінськими уміннями та навичками, які пов'язані з

психологічним забезпеченням управлінського процесу (другий рівень аналізу

процесу управління). Ця група включає такі уміння та навички:

- самостійно приймати доцільні управлінські рішення з урахуванням

психологічних особливостей управлінської ситуації;

- розуміти учнів, батьків, уміти спілкуватися з ними;

- уміти ефективно спілкуватися з працівниками, вибираючи, залежно від

ситуації, необхідний стиль спілкування;

- забезпечувати співробітництво між адміністрацією та працівниками,

між вчителями та учнями;

- попереджувати та розв'язувати конфлікти у колективі;

- створювати сприятливий соціально-психологічний клімат у колективі;

- орієнтувати навчально-виховний процес на забезпечення поваги до

кожного учня, врахування його індивідуально-психологічних особливостей

(інтересів, нахилів тощо);

- орієнтувати навчально-виховний процес на формування творчих

здібностей учнів, всебічний розвиток їх особистості;

- вести індивідуальну роботу з працівниками з урахуванням їх

індивідуально-психологічних особливостей, творчих потенцій та ін.

Поряд із уміннями та навичками, які забезпечують ефективну взаємодію

керівника з учасниками управлінського та навчально-виховного процесу, група

психолого-управлінських умінь включає ще уміння та навички, які

«спрямовані» на самого керівника. Це і такі уміння та навички:

■ критично аналізувати свою діяльність;

■ володіти собою в будь-якій ситуації;

■ забезпечувати розвиток власної особистості, створювати умови для

постійного професійного вдосконалення та ін.

Названі групи умінь та навичок у кожній конкретній управлінській

ситуації тісно взаємодіють між собою, «проектуючи» та реалізуючи певні

управлінські функції.

І завершує структуру психологічної готовності керівників освітніх

організацій до управління особистісний компонент. Особистісний компонент

психологічної готовності керівників (освітніх організацій до управління — це

система особистісних характеристик керівників середньої освіти, які впливають

на результативність їх управлінської діяльності. Якщо перші три компоненти

психологічної готовності (мотиваційний, когнітивний та операційний) мають

функціональний характер, то четвертий компонент готовності — це стійкі

особистісні характеристики, які формуються в процесі діяльності та спілкування

між людьми, розвитку особистості.

Всі характеристики, які входять до особистісного компоненту, можна, на

наш погляд, об'єднати в п'ять основних груп, які пов'язані зі ставленням

керівників освітніх організацій до:

■ предмету управлінської діяльності;

■ виконання управлінської діяльності;

■ інших учасників управлінського діяльності;

■ керівника до самого себе;

■ держави, в якій здійснюється функціонування освітнього закладу і

самого керівника (див. рис. 3.5).

До характеристик, які пов'язані із ставленням до предмету управлінської

діяльності, належать:

■ компетентність;

■ високий інтелектуальний рівень;

■ творчий потенціал;

■ організаторські здібності.

Група характеристик, які відображають ставлення до виконання

управлінської діяльності, включає:

■ відповідальність;

■ відданість роботі;

■ єдність слова та діла;

■ вимогливість (до інших).

Ставлення до учасників управлінської діяльності представлено такими

характеристиками:

■ любов до дітей;

■ порядність;

■ справедливість;

■ демократизм;

■ гуманність.

До характеристик, які відображають ставлення керівника до самого себе,

належать такі:

■ самокритичність;

■ вимогливість (до себе);

■ здатність володіти собою в будь-якій ситуації (самовладання);

■ орієнтація на особистісний розвиток, професійне вдосконалення.

Рис. 3.5. Структура особистісного компоненту психологічної готовності

керівників освітніх організацій до управління

Група характеристик, які пов'язані із ставленням до держави, включає:

■ громадянську позицію (позиція громадянина незалежної України);

■ національну свідомість.

У реальному управлінському житті проаналізовані вище структурні

компоненти загальної психологічної готовності до управління (мотиваційний,

когнітивний, операційний та власне особистісний) тісно переплетені між собою

і лише в цілісності забезпечують успішність управління. Представленість лише

одного із компонентів (наприклад, знань з психології управління або

організаторських здібностей, без доповнення їх відповідними уміннями та

навичками, мотивами, або ж елементів, пов'язаних лише з плануванням,

організацією та контролем, без доповнення елементами, які стосуються

спілкування в колективі, здійснення впливу на працівників) значно обмежує

можливості ефективного управління в системі середньої освіти.

3.4. Рівень сформованої психологічної готовності керівників освітніх

організацій до управління

Спеціальні дослідження [1; 7; 8; 9], спрямовані на вивчення особливості

формування психологічної готовності керівників середньої освіти до

управління, свідчать про те, що в структурі психологічної готовності керівників

усіх рангів управління (директори шкіл; працівники районних, міських,

обласних відділів, управлінь освіти) досить виразно представлені утворення, що

Особистісний компонент психологічної готовності керівників освітніх

організацій до управління

Риси, які

пов'язані

зі ставленням

до предмету

управлінської

діяльності

Риси, які

пов'язані

зі ставленням

до виконання

управлінської

діяльності

Риси,

які пов'язані

зі ставленням

до учасників

управлінської

діяльності

Риси,

які пов'язані

зі ставленням

до самого себе

Риси,

які пов'язані

зі ставленням

до держави

належать до першого, базового, рівня аналізу управління (планування,

організація та контроль), і недостатньо сформовані ці якості, що належать до

власне психологічного рівня аналізу (здійснення впливу на людей, комунікація,

запобігання конфліктам, урахування потреб та інтересів працівників, здійснення

саморегуляції тощо).

Так, у структурі мотиваційного компонента найбільш значущими для

керівників виявилися власне управлінські мотиви (зв'язані безпосередньо з

організацією, координацією та оцінюванням діяльності освітянських структур).

Трохи нижчими за значимістю є соціальні мотиви, що мають відношення до

реформи середньої освіти, піднесення її на вищий рівень, зовсім недостатньо

були оцінені психолого-управлінські мотиви (зв'язані з організацією взаємодії з

працівниками, формуванням стосунків з ними як повноправними учасниками

спільної діяльності тощо), а також педагогічні мотиви щодо спілкування з

дітьми, їхніми батьками, безпосереднім здійсненням педагогічної діяльності.

Наявний також низький рівень мотивів самопізнання, самоаналізу та

«самотворення».

Явна недооцінка психологічних якостей, що забезпечують ефективність

управління, простежується і на рівні когнітивного компоненту: досить часто у

керівників середньої освіти спостерігаються неточні та неповні психологічні

знання — здебільшого на рівні «житейських» знань, а не наукових понять.

Відсутня система, здатність використовувати знання для аналізу конкретних

управлінських проблем.

Аналогічна ситуація спостерігається і на рівні операційного компонента.

Визначаючи значущість умінь, необхідних для управлінської діяльності,

керівники середньої освіти надають явну перевагу діагностико-прогностичним,

організаційно-регулятивним та контрольно-коригуючим («зовнішнім») умінням.

Комунікативні та «внутрішні» контрольно-коригуючі вміння займають одне з

останніх місць.

Щодо власне особистісних якостей, то тут простежується така

закономірність. Керівники середньої освіти надають перевагу якостям, що

мають відношення до предмета діяльності або ставлення до виконання

діяльності, й недооцінюють якості, що відображають ставлення до інших

учасників діяльності та до самих себе.

Слід особливо підкреслити, що спостерігається помітна недооцінка всіма

категоріями управлінців якостей, спрямованих на гуманізацію управлінського й

навчально-виховного процесу и усіх компонентах психологічної готовності

(мотиваційному, когнітивному, операційному, власне особистісному).

Необхідно також відзначити, що досить часто у керівників освітніх

організацій спостерігається завищена самооцінка власної психологічної

готовності до управління, яка значно розходиться з оцінками експертів. Цікаво,

що завищення самооцінки зростає в міру підвищення рангу управління та стажу

управлінської діяльності.

Що стосується специфіки управлінської діяльності керівників вищих

рангів управління (райво, міськво, облво), то вони більше, ніж директори шкіл

(ліцеїв, гімназій), приділяють увагу соціальним мотивам, контролюючим

умінням та навичкам, але значно нижче оцінюють педагогічну майстерність.

Недооцінку керівниками середньої освіти психологічних феноменів, які входять

у структуру психологічної готовності, можна пояснити багатьма факторами:

радикальними реорганізаційними процесами в країни, які потребують значних

організаційно-контролюючих зусиль; складністю матеріально-фінансових

проблем у системі освіти; відсутністю спеціальної психологічної підготовки

потенційних керівників навчальних закладів у педагогічних вузах тощо. Але

очевидним є одне: необхідно змінювати ставлення керівників до психологічної

готовності та спеціально формувати її, приділяючи особливу увагу

комунікативним компонентам, адже сутністю управлінської діяльності є

передовсім спілкування з людьми.

Резюме

1. Ефективність виконання будь-якого виду діяльності значною мірою

залежить від психологічної готовності особистості до її здійснення. У межах

функціонального підходу «готовність» трактується як певний стан психічних

функцій, що забезпечує високий рівень досягнень при виконанні того чи іншого

виду діяльності. Згідно з особистісним підходом, готовність розуміється як

результат підготовки (підготовленості) до певного виду діяльності і трактується

як стійка, багатоаспектна та ієрархієзована властивість особистості, що визначає

успішність виконання діяльності.

2. Психологічна готовність керівників середньої освіти до управління —

це комплекс взаємозв'язаних та взаємозумовлених психологічних якостей, які

забезпечують успішність управління у певній соціальній сфері, можливість

прийняття керівниками нестандартних оригінальних управлінських рішень.

3. У структуру психологічної готовності особистості до управління

входять чотири функціонально зв'язаних та взаємозумовлених компоненти —

мотиваційний, когнітивний, операційний та власне особистісний.

4. Мотиваційний компонент психологічної готовності — це сукупність

мотивів, адекватних змісту управлінської діяльності. Означений компонент

містить такі основні групи мотивів:

а) соціальні (зв'язані з діяльністю суспільства);

б) управлінські (зв'язані з управлінням як таким у системі середньої

освіти), що поділяються на власне управлінські та педагогічні;

в) особистісного розвитку (зв'язані з самопізнанням, самоаналізом та

самовдосконаленням керівника);

г) зовнішньої привабливості (зв'язані з найбільш «ефектними» сторонами

управлінської діяльності). Зазначимо, що управлінська діяльність, як і будь-яка

інша, полімотивована, тобто в її основі лежать одночасно кілька мотивів, які

можуть належати до різних смислових груп.

5. Когнітивний компонент психологічної готовності — це система знань,

необхідних керівникові для успішного управління відповідно до двох рівнів

аналізу (управлінського та психологічного). Ці знання можна поділити на дві

групи:

а) загальні — організаторсько-управлінські, економіко-правові,

методико-педагогічні, предметні, українознавчі, «світського виховання» тощо);

б) психологічні — психологія управління, загальна, соціальна, вікова та

педагогічна психологія, психологія творчості, етнопсихологія тощо).

6. Операційний компонент психологічної готовності до управління — це

комплекс умінь та навичок, які забезпечують успішність здійснення управління.

Згідно з основними структурними елементами управління, які належать до

першого (управлінського) рівня аналізу, виокремлюються такі групи вмінь та

навичок:

а) діагностико-прогностичні;

б) організаційно-регулятивні;

в) контрольно-коригуючі (перший рівень).

Відповідно до другого (психологічного) рівня аналізу виокремлюють

комплекс психолого-управлінських умінь та навичок:

а) «зовнішніх» (зв'язаних з організацією керівником спілкування, із

запобіганням конфліктів, здійсненням впливу на людей, урахуванням

індивідуально-психологічних особливостей працівників, реалізацією

гуманістичного підходу);

б) «внутрішніх» (зв'язаних із самоаналізом та саморегуляцією керівником

своєї поведінки та діяльності, забезпеченням власного психічного здоров'я).

7. Особистісний компонент психологічної готовності до управління — це

система особистісних характеристик керівників середньої освіти, які впливають

на результативність їх управлінської діяльності. Ці характеристики можна

об'єднати у п'ять основних груп за ставленням до: предмета діяльності, процесу

виконання діяльності, інших учасників діяльності, самого себе, держави.

8. У структурі психологічної готовності до управління керівників усіх

рангів середньої освіти недостатньо репрезентовані компоненти, які належать

до другого (психологічного) рівня аналізу управління. Це свідчить про

необхідність спеціальної підготовки управлінського персоналу з метою

формування в нього високого рівня психологічної готовності.

9. Формування психологічної готовності передбачає також забезпечення

адекватної самооцінки керівників, оскільки досить часто у керівників середньої

освіти спостерігається її завищення, що зростає в міру зростання рангу

керівника, а також стажу його г управлінської діяльності.

10. У процесі психологічної підготовки керівників різних категорій

необхідно враховувати особливості їх психологічної готовності до управління:

а) при підготовці директорів шкіл традиційного типу необхідно більше

уваги приділяти формуванню в них творчого потенціалу, оскільки вони за цим