Гринчуцький В.І., Карапетян Е.Т., Погріщук Б.В. Економіка підприємства

Подождите немного. Документ загружается.

161

Тема 8

Приклад, К

зав

= 1,33 / 2 = 0,66 при К

пл

– двозмінному режимі роботи

устаткування.

До другої групи показників належить коефіцієнт інтенсивного вико-

ристання устаткування (К

інт

), який визначається як відношення фак-

тичної продуктивності устаткування (П

) до нормативної (П

інт

Приклад. Фактична продуктивність у зміну П

= 130 од. виробів; нор-

мативна продуктивність за зміну П

= 190 од. виробів:

інт

= 130/190 = 0,68.

До третьої групи показників належить коефіцієнт інтегрального ви-

користання устаткування (К

інтегр

). Він розраховується, як добуток

коефіцієнтів екстенсивного й інтенсивного використання устаткуван-

ня та комплексно характеризує експлуатацію його за часом і продук-

тивністю (потужністю):

інтегр екст інт

ККК=×

Приклад. К

екст

= 0,66; К

інт

= 0,68; К

інтегр

= 0,66 х 0,68 = 0,45.

Четверту групу складають показники фондовіддачі, фондомісткості,

фондоозброєності праці, рентабельності основних виробничих фондів

і продуктивності праці. Фондовіддача (Ф

від

) – показник випуску про-

дукції на 1 грн вартості основних фондів; визначається як відношення

обсягу випуску продукції (Q) до середньорічної вартості основних ви-

робничих фондів (ОФ

сер

) за порівняний період часу (місяць, рік):

від

сер

ОФ

;

(12 )

12 12

вв вив вив

сер п

ОФ Т ОФ Т

ОФ ОФ

××−

=+ −

де ОФ

– балансова вартість основних фондів на початок року,

грн; ОФ

–вартість основних фондів, що вводяться в плановому році,

грн;ОФ

вив

– вартість виведених протягом року основних фондів, грн;

, Т

вив

– кількість місяців використання фондів, що вибувають та вво-

дяться.

Приклад Обсяг випуску продукції Q = 2700 тис. грн; середньорічна

вартість основних виробничих фондів ОФ

сер

– 1900 тис. грн:

від

= 2700/1900 = 1,42 грн.

Фондомісткість (Ф

) – величина, зворотна фондовіддачі; пока-

зує частку вартості основних фондів, які припадають на 1 грн про-

дукції, яка випускається:

162

ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА

сер

ОФ

Так, використовуючи дані попереднього прикладу, маємо:

= 1900 / 2700 = 0,7 грн.

Фондоозброєність праці (Ф

оз

) розраховується як відношення се-

редньорічної вартості основних фондів (ОФ

сер

) до числа робітників

на підприємстві, що працювали в найбільшу зміну (Ч):

360

Приклад. ОФ

сер

= 1900 тис. грн, Ч = 125 осіб:

оз

= 1900/125 = 15200 грн.

Рентабельність основних виробничих фондів (Р) характеризує ве-

личину прибутку, що припадає на 1 грн основних фондів, і визнача-

ється як відношення прибутку (П) до середньорічної вартості осно-

вних фондів (ОФ

сер

100%

сер

ОФ

=×

Приклад. П = 2150 тис. грн, ОФ

сер

= 15000 тис. грн:

Р = (2150 / 15 000) х 100% = 14,3%.

Продуктивність праці (П

) можна визначити множенням показ-

ника фондовіддачі (Ф

від

) на показник фондоозброєності (Ф

оз

)

рвідоз

ПФФ=×

Приклад. Ф

від

= 1,42 грн; Ф

оз

= 15200 грн.

= 1,42 х 15200 = 21 584 грн.

Залежність між показниками фондовіддачі і фондоозброєності

праці визначається залежністю між зростанням обсягу виробництва

і зростанням вартості основних фондів. Якщо обсяг виробництва

випереджає зростання вартості основних фондів, то фондовіддача

зростає, а фондоозброєність не зростає, або зростає в меншій мірі.

І як наслідок цього, зростання продуктивності праці випереджає

зростання фондоозброєності праці, та навпаки. Крім перерахованих

є й інші показники використання основних фондів, зокрема показ-

ники технічного стану, віку, структури фондів тощо.

163

Тема 8

Запитання і завдання для самоперевірки

Дайте визначення і характеристику основних фондів підприєм-1.

ства.

Чим відрізняються первісна, відновна, залишкова і ліквідаційна 2.

вартість основних фондів?

Дайте характеристику методів переоцінювання основних фондів.3.

Чим знос відрізняється від амортизації основних фондів? Яке 4.

поняття ширше?

Які види зносу ви знаєте?5.

Як визначається норма амортизації на повне відновлення (ре-6.

новацію)?

Дайте характеристику способів нарахування річних амортиза-7.

ційних відрахувань відповідно до Правил ведення бухгалтер-

ського обліку підприємства.

Які методи використовуються для нарахування амортизації 8.

згідно Податковим кодексом України для цілей оподаткування

прибутку?

Назвіть форми відтворення основних фондів.9.

Назвіть чотири групи показників ефективності використання 10.

основних фондів.

Розкрийте взаємозв’язок між показниками фондовіддачі, фон-11.

доозброєності і продуктивності праці.

Тести для перевірки знань

1. Придбано копіювальну машину вартістю 8,5 тис. грн.

Вкажіть, що це:

а) основні засоби;

б) обігові кошти;

в) майно;

г) статутний капітал.

2. Амортизація основних фондів — це:

а) знос основних фондів;

б) процес перенесення вартості основних фондів на собівартість

продукції, що виготовляється;

в) відновлення основних фондів;

г) витрати за змістом основних фондів.

164

ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА

3. Рівень використання основних виробничих фондів

характеризують:

а) рентабельність і прибуток;

б) фондовіддача і фондомісткість;

в) фондоозброєність праці робітників;

г) коефіцієнт змінності.

4. Показник фондовіддачі характеризує:

а) розмір обсягу товарної продукції, що припадає на 1 грн осно-

вних виробничих фондів;

б) рівень технічної оснащеності праці;

в) питомі витрати основних фондів на 1 грн реалізованої про-

дукції;

г) усі відповіді правильні.

5. Первинна вартість основних фондів – це:

а) вартість основних фондів при постановці на облік;

б) різниця між вартістю придбання основних фондів і зносом;

В) відновна вартість основних фондів за експертним висновком

про переоцінку.

г) немає правильної відповіді.

6. Відношення виручки від реалізації до середньої вартості

основних засобів характеризує показник:

а) фондомісткості;

б) фондоозброєності;

в) фондовіддачі;

г) немає правильної відповіді.

7. Проаналізуйте – основні виробничі фонди:

а) повністю переносять свою вартість за один виробничий період;

б) активно не використовуються;

в) передають свою вартість на вартість продукції частинами про-

тягом всього терміну служби;

г) усі відповіді неправильні.

8. Проаналізуйте – за якою вартістю не оцінюються основні

фонди на підприємстві:

а) за залишковою вартістю;

б) за вартістю відновлення;

в) за закупівельною вартістю;

г) за початковою вартістю.

165

Тема 8

9. Інтенсивне використання обладнання характеризує:

а) коефіцієнт змінності;

б) коефіцієнт екстенсивного використання обладнання;

в) фондовіддача;

г) фондомісткість.

10. Нарахування річної амортизації здійснюється одним

з таких методів:

а) прямолінійним;

б) маркетинговим;

в) кумулятивним;

г) нераціональним.

Використана та рекомендована література

Бойчик І.М. 1. Економіка підприємства: Навч. посібник. – Вид. 2-ге доп. і

перер. – К.: Атіка, 2006. – 528 с.

Болховітінова О.Ю. 2. Амортизація як елемент розрахунку зведеного ба-

лансу фінансових ресурсів // Економіка і прогнозування. – 2005. – січень-

березень(№1). – С. 77—91.

Вишневецький В., Липницький В., Липницький Д. 3. Про новий порядок

амортизації основних фондів // Економіка України. – 2005. – №3. – С.

42 – 47.

Губачова О., 4. Обираємо метод нарахування амортизації основних засобів.

– 2004. – №11. – С. 42—47.

Лях Л., 5. Короткевич О. Основне протиріччя державної амортизаційної

політики та шляхи подолання // Економіст. – №3. –2003. – С. 104.

Врода М.В. 6. Диверсифікація виробництва як необхідна умова підвищен-

ня ефективності використання основного капіталу підприємства // Акту-

альні проблеми розвитку економіки регіону. - 2006. – №2. – С. 161—165.

Гетьман О.О. 7. Економіка підприємства: Навч. посібник / О.О. Гетьман,

В.М. Шаповал. – К.: ЦНЛ, 2006. – 249 с.

Демченко Т.А. 8. Моделювання оцінки вартості активів підприємства //

Актуальні проблеми економіки. – 2006. – №4. – С. 31—36.

Дробчак С.З. 9. Особливості управління капіталом підприємства у процесі

інтеграції України в глобальну економіку знань // Актуальні проблеми

економіки. – 2005. – №11. – С. 44—49.

Спасів Н. 10. Амортизаційні відрахування як джерело фінансового забезпе-

чення відтворення основного капіталу // Наукові записки Терноп. держ.

пед. ун-ту ім. В. Гнатюка. – 2004. – №17. – С. 106—109.

Шваб Л.І. 11. Економіка підприємства: Навч. посібник. – 4-те вид. – К.: Ка-

равела, 2007. – 584 с.

166

ТЕМА 9

ОБІГОВІ КОШТИ

План

9.1. Склад і структура обігових коштів.

9.2. Визначення потреби в обігових коштах.

9.3. Показники ефективності використання обігових коштів.

9.1. Склад і структура обігових коштів

Обігові кошти – це сукупність грошових коштів, авансованих для

створення і використання оборотних виробничих фондів та фондів

обігу з метою забезпечення безперервного процесу виробництва й ре-

алізації продукції. Типовий склад і класифікація обігових коштів на-

ведено в табл. 9.1.

Таблиця 9.1

Склад і класифікація обігових коштів

Види

обігових

коштів

Склад обігових коштів Ознаки

класифі-

кації

Оборотні

виробни-

чі фонди

Виробничі запаси:1.

сировина, основні матеріали і напівфабрика-•

ти, допоміжні матеріали, паливо, тара запасні

частини для ремонту (тощо)

засоби праці з терміном служби не більше •

ніж один рік – малоцінні і швидкозношу-

вальні предмети та інструмент, пристосуван-

ня й інвентар

Незавершене виробництво і напівфабрикати

власного виробництва

3. Витрати майбутніх періодів

Нормовані

обігові

кошти

Фонди

обігу

4. Готова продукція на складі і відвантажена, яка

знаходиться в оформленні

5. Товари відвантажені, але не оплачені покупцями

6. Грошові кошти в касі і на рахунках у банку

6. Дебіторська заборгованість

8. Засоби в інших розрахунках

Ненормо-

вані

обігові

кошти

167

Тема 9

Потребу в обігових коштах в умовах ринку часто називають експлу-

атаційними потребами або фінансово-експлуатаційними потребами

(ФЕП), які визначаються як різниця між засобами, іммобілізованими

в запасах і клієнтській заборгованості, й заборгованістю підприємства

постачальникам. У багатьох західних джерелах різниця між поточни-

ми активами і поточними пасивами називається робочим капіталом.

При формуванні статутного капіталу підприємство самостійно

встановлює плановий розмір обігових коштів, необхідний для його

виробничої діяльності, у вигляді нормативу в грошовому виразі. По-

треба підприємства в обігових коштах коливається протягом року

внаслідок сезонності виробництва, нерівномірності надходження

грошей за відвантажену продукцію тощо. За джерелами формування

обігові кошти підприємства поділяються на власні, позиченні (кре-

дити банків), залученні (через акціонування) (рис. 9.1). На відміну

від основних засобів, які неодноразово беруть участь у процесі вироб-

ництва, обігові кошти функціонують тільки в одному виробничому

циклі й повністю переносять свою вартість на знову виготовлений

продукт, тому їх ще називають змінним капіталом.

Обігові кошти

Власні й прирівняні до них кошти Позиченні кошти

Залученні

кошти

Статут-

ний

капітал

у частині

обігових

коштів

Прибуток, що

надходить на

фінансування

обігових

коштів

Стійкі

паси-

ви

Креди-

ти

банку

Кредитор-

ська заборго-

ваність

Фінансови

й ринок

Рис. 9.1. Схема формування обігових коштів підприємства

При плануванні потреби в обігових коштах застосовуються три

методи – аналітичний, коефіцієнтний і метод прямого рахунку. Ана-

літичний і коефіцієнтний методи застосовуються на підприємствах,

які стабільно працюють більше одного року, мають статистичні дані

за минулі періоди про зміну величини обігових коштів та не мають

у своєму розпорядженні достатньої кількості кваліфікованих еконо-

містів для детальної роботи в галузі планування обігових коштів.

168

ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА

Аналітичний метод передбачає визначення потреби в обігових

коштах у розмірі їхніх середньофактичних залишків з урахуванням

зростання обсягу виробництва. При цьому необхідно врахувати

конкретні умови роботи підприємства в майбутньому році. Цей ме-

тод застосовується на тих підприємствах, де кошти, вкладені в ма-

теріальні цінності й витрати, мають велику частку в загальній сумі

обігових коштів.

При коефіцієнтному методі запаси і витрати поділяються на за-

лежні безпосередньо від зміни обсягу виробництва (сировина, ма-

теріали, витрати на незавершене виробництво, готова продукція на

складі) та не залежні від нього (запасні частини, малоцінні і швид-

козношувальні предмети, витрати майбутніх періодів). По першій

групі потреба в обігових коштах визначається виходячи з їх розміру

в базисному році і темпів зростання виробництва продукції в май-

бутньому році. По другій групі обігових коштів, які не мають про-

порційної залежності від зростання обсягу виробництва, потреба

планується на рівні їхніх середньофактичних залишків за декілька

років. За необхідності можна використовувати аналітичний і коефі-

цієнтний методи в поєднанні. Спочатку аналітичним методом ви-

значають потребу в обігових коштах, залежних від обсягу виробни-

цтва, а потім за допомогою коефіцієнтного методу враховують зміну

обсягу виробництва.

Метод прямого рахунку передбачає обґрунтований розрахунок

запасів за кожним елементом обігових коштів з урахуванням усіх

змін на рівні організаційно-технічного розвитку підприємства, тран-

спортуванні товарно-матеріальних цінностей, практиці розрахунків

між підприємствами. Цей метод трудомісткий, він потребує високої

кваліфікації економістів, залучення до нормування працівників ба-

гатьох служб підприємства. Метод прямого рахунку використову-

ється при організації нового підприємства і періодичному уточненні

потреби в обігових коштах діючих підприємств. У загальному ви-

гляді його зміст передбачає такі етапи робіт:

1. Розробка норм запасу за окремими найважливішими видами

товарно-матеріальних цінностей усіх елементів нормованих обі-

гових коштів, виражених у днях, відсотках, гривнях на розрахун-

кову одиницю тощо. Норма запасу обігових коштів, як правило,

виражається у відносних величинах (днях або відсотках). Вона роз-

раховується за кожним елементом обігових коштів і характеризує

величину мінімального економічно обґрунтованого обсягу запасу

169

Тема 9

товарно-матеріальних цінностей на певний період, який необхідний

для забезпечення безперервності виробничого процесу.

2. Розрахунок середньоденних витрат певного виду матеріальних

цінностей на підставі їхніх витрат за кошторисом затрат на виробни-

цтво, на 90, 180 або 360 днів.

3. Визначення нормативу власних обігових коштів у грошовому

виразі для кожного елемента обігових коштів і сукупної потреби

підприємства в обігових коштах. Норматив обігових коштів – це мі-

німальна сума грошових коштів, постійно необхідна підприємству

для його виробничої діяльності. З більшості елементів обігових ко-

штів норматив визначається так:

НВД=×

де Н – норматив обігових коштів по конкретному елементу, грн;

В – середньоденні витрати за даним елементом витрат, грн.; Д – се-

редня норма запасу для певного елемента обігових коштів, днів або

відсотків.

Загальний норматив обігових коштів, або сукупна потреба, в обі-

гових коштах підприємства визначається як сума нормативів, роз-

рахованих за окремими елементами обігових коштів.

9.2. Визначення потреби в обігових коштах

Норматив обігових коштів – це мінімальна сума грошових коштів,

постійно необхідна підприємству для його виробничої діяльності.

Норма обігових коштів – це виражена у відносних величинах (днях або

відсотках) мінімальна потреба в окремих видах товарно-матеріальних

цінностей, яка забезпечує безперебійний, ритмічний процес виробни-

цтва. Норматив обігових коштів (Н) у грошовому виразі за основни-

ми елементами виробничих запасів визначається таким чином:

НВД=×

де В – середньоденні витрати матеріалів за кошторисом витрат на

виробництво за даним елементом витрат, грн; Д – середня норма за-

пасу для даного елемента обігових коштів, тобто часовий період, протя-

гом якого передбачається робота на даному запасі, днів або відсотків.

Норматив за статею «Сировина, основні матеріали і напівфа-

брикати» розраховується за формулою:

НВД=×

170

ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА

де Н

– норматив власних обігових коштів за сировиною, осно-

вних матеріалах і напівфабрикатах.

Середня норма запасу (в днях) за сировинною, основних матеріа-

лах і напівфабрикатах включає час на зберігання поточного (склад-

ського) запасу (З

пот

), страхового запасу (З

стр

), транспортного запасу

(З

тр

), технологічного запасу (З

тех

) і підготовчого запасу (З

під

Норма запасу в днях = З

пот

+ З

стр

+ З

тр

+ З

тех

+ З

під

Звідси

()

с потстртртехпід

НВЗ З З З З=× + + + +

Поточний запас – основний вид запасу. На його розмір впли-

вають періодичність поставок за договорами (цикл постачання), а

також обсяг споживання матеріалів у виробництві, визначається за

формулою:

пот м п

ЗВІ=×

де В

– середньодобові витрати матеріалів, у натуральних одини-

цях виміру; І

– середній інтервал між постачанням матеріалу, днів.

Середній інтервал поставок (цикл постачання) визначається:

при рівномірних поставках шляхом ділення 360 днів на число пла-

нованих поставок, при нерівномірних поставках – шляхом ділення

доцільної партії матеріалів на їх середньоденне споживання або на

підставі фактичних даних про надходження матеріалів у черговому

році. Середній інтервал поставок товарно-матеріальних цінностей

розраховується за формулою:

360

ост

де 360 – кількість днів у році; П

ост

– число поставок у звітному

році (за винятком позапланових поставок).

Норма поточного (складського) запасу приймається, як правило,

в розмірі 50% середнього циклу постачання:

пот

З =

де З

пот

– норма поточного (складського) запасу; І

– середній ін-

тервал поставок товарно-матеріальних цінностей.

Страховий (гарантійний) запас (З

стр

) приймається, як правило,

в розмірі 50% поточного запасу, але може бути і менший цієї вели-

чини залежно від місця розташування постачальників і вірогідність

перебоїв у поставках. Транспортний запас (З

тр

) створюється лише в