Грибан В.Г., Негодченко О.В. Охорона праці

Подождите немного. Документ загружается.

101

щої нервової системи – важливий фактор, що визначає величину праце-

здатності конкретної людини. Слабкий тип нервової системи має порів-

няно невелику працездатність. Сильні типи, навпаки, характеризуються

значною працездатністю.

На рівень працездатності, а відтак і на швидкість формування втоми

та перевтоми, у процесі трудової діяльності суттєвий вплив має мотива-

ція. Йдеться про сукупність матеріальних і моральних стимулів, на основі

яких людина у праці ставить перед собою конкретні цілі.

Окрім мотивацій, на ступінь працездатності та на розвиток втоми і

перевтоми впливає вік працівника; співвідношення праці і відпочинку;

наявність в даний момент іншої домінуючої діяльності, несумісної з тру-

довою діяльністю людського організму.

К.К. Платонов виділяє 4 ступеня перевтоми – початковий, легкий, ви-

ражений і тяжкий, кожен з яких вимагає відповідної профілактики. Так,

для зняття початкової перевтоми досить регламентувати режим праці і від-

починку. При легкому ступені перевтоми потрібно зробити нетривалий пе-

рерив у праці й ефективно використати його для відновлення працездатнос-

ті. При вираженій перевтомі слід терміново здійснити організований

відпочинок, а при тяжкому ступені перевтоми – лікування.

Засобами профілактики перевтоми і відновлення нормального фізіо-

логічного стану людини є психо- і фармакотерапія, фізіотерапія (електро-

стимуляція, масаж і ін.), дозовані фізичні вправи і навантаження, загарту-

вання, водні процедури тощо.

3.2. Поняття та основні завдання гігієни

праці та виробничої санітарії

Гігієна праці – це галузь практичної й наукової діяльності, що вивчає

стан здоров'я працівника під впливом умов праці й на цій основі обґрун-

товує заходи і засоби збереження та зміцнення здоров'я працюючого,

профілактики несприятливого впливу умов праці.

У системі законодавчих актів щодо гігієни праці ключове місце посі-

дає Закон України «Про забезпечення санітарного епідеміологічного бла-

гополуччя населення». Стаття 7 цього Закону – «Обов'язки підприємств,

установ, організацій» – передбачає розробку і здійснення адміністрацією

підприємств санітарних та протиепізоотичних заходів щодо умов праці

стосовно рівнів чинників виробничого середовища; інформацію санітар-

но-епідеміологічної служби щодо надзвичайних подій і ситуацій, що ста-

новлять небезпеку для здоров'я населення; відшкодування збитків.

Забезпечення санітарного благополуччя досягається такими заходами:

PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com

102

− гігієнічна регламентація та державна реєстрація шкідливих чин-

ників виробничого і навколишнього середовища;

− державна санітарно-гігієнічна експертиза проектів технологій, ді-

ючих об'єктів на відповідальність їх санітарним нормам;

− включення вимог безпеки щодо здоров'я до державних норматив-

них актів;

− ліцензування видів діяльності, пов'язаних з потенційною небезпе-

кою для здоров'я людей;

− гігієнічне обґрунтування проектів, будівництв, розробки, виготов-

лення та використання нових засобів виробництва та технологій;

− пред'явлення гігієнічно обґрунтованих вимог до житлових, діючих

засобів виробництва та технологій тощо;

− обов'язкові медичні огляди певних категорій працівників і ін.

Нормативними актами з гігієни праці є постанови та положення (но-

рми), затверджені МОЗ України, наприклад Положення про медичний

огляд працівників певних категорій.

У системі заходів із забезпечення безпеки праці велике значення мають

запобіжний і поточний санітарні нагляди, які здійснюють установи та за-

клади Державної санітарно-епідеміологічної служби. Запобіжний санітар-

ний нагляд дає можливість значно покращити умови і безпеку праці через

заборону виробництва і використання на підприємствах усіх форм власнос-

ті життєво небезпечних речовин та матеріалів, технологічного устаткуван-

ня, технологічних процесів та впровадження сучасних безвідходних і не-

шкідливих для здоров'я людей технологій.

Поточний санітарний нагляд передбачає систематичний контроль за

дотриманням чинних санітарних правил та норм на виробництві.

Основними завданнями гігієни праці є, зокрема, такі:

− вивчення впливу на людину небезпечних і токсичних речовин, що

викидаються в навколишнє середовище внаслідок технологічних проце-

сів, роботи устаткування, та розроблення заходів захисту від них;

− вивчення впливу шуму, вібрації, іонізуючого випромінювання на

організм людини і розроблення заходів захисту від цих чинників;

− вивчення освітленості робочих місць та розробка заходів і засобів

з його нормалізації;

− розробка методів і засобів контролю умов праці;

− розробка та впровадження індивідуальних засобів захисту;

− розробка та обґрунтування вимог до санітарно-побутового забез-

печення працівників.

Виробнича санітарія – система організаційних заходів і засобів, які

запобігають чи зменшують дію шкідливих виробничих факторів на пра-

PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com

103

цюючих.

До виробничої санітарії належить санітарна техніка (системи і при-

строї вентиляції, опалення, кондиціювання повітря, теплопостачання, во-

допостачання, освітлення, захисту людини від шуму і вібрації, шкідливих

випромінювань і полів, санітарні й побутові споруди і пристрої тощо).

Санітарія і гігієна праці розглядають ряд факторів, що можуть впли-

вати на здоров'я і самопочуття людини, визначають джерела цих факторів

і встановлюють способи захисту від них.

Відтак, основними завдання гігієни та санітарії є створення безпеч-

них умов праці.

3.2.1. Фактори трудової діяльності та умови праці

Відповідно до ГОСТ 12.0.002-80 розрізняють 4 групи факторів тру-

дової діяльності:

1) фізичні – мікроклімат і запиленість повітряного середовища, всі

види випромінювань, вібрація, шум, освітленість, рівень статичної елект-

рики, рухомі елементи машин і механізмів, гострі краї, жорсткість повер-

хні деталей, інструментів та обладнання тощо;

2) хімічні – луги, кислоти та інші хімічні речовини;

3) біологічні – патогенні мікроорганізми, препарати, що вміщують

живі мікроорганізми та їх спори, білкові препарати, а також грибки, най-

простіші тощо;

4) психофізіологічні – фізичні (статичні й динамічні) й нервово-

психічні перевантаження (розумове перенапруження, монотонність праці,

емоційне перевантаження), втома, перевтома тощо.

Оцінка умов праці проводиться на підставі Гігієнічної класифікації

умов праці за показниками шкідливості та небезпечності чинників вироб-

ничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу, згідно

з якою умови праці поділяються на 4 класи:

– 1-й клас – оптимальні умови праці – такі умови, за яких зберігаєть-

ся не лише здоров'я працюючих, а створюються передумови для високого

рівня працездатності;

– 2-й клас – допустимі умови праці – характеризуються таким рівнем

чинників виробничого середовища і трудового процесу, який не переви-

щує встановлених гігієнічних нормативів для робочих місць, а можливі

зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламен-

тованого відпочинку або до початку наступної зміни та не чинять не-

сприятливого впливу на стан здоров'я працюючих та їх нащадків у най-

ближчому та віддаленому періодах;

PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com

104

– 3-й клас – шкідливі умови праці – характеризуються наявністю

шкідливих виробничих факторів, що перевищують гігієнічні норми і зда-

тні чинити несприятливий вплив на організм працюючого (або його на-

щадків);

– 4-й клас – небезпечні (екстремальні) умови праці, що характеризу-

ються такими рівнями чинників виробничого середовища, вплив яких

протягом робочої зміни (або ж її частини) створює великий ризик виник-

нення важких форм гострих професійних уражень, отруєнь, каліцтв, за-

грозу для життя.

Згідно з Законом України «Про охорону праці» в усіх виробничих

приміщеннях, робочих зонах, на робочих місцях повинна бути забезпече-

на безпека, а санітарно-гігієнічні умови – відповідати нормативним актам

(ст. 6).

При прийнятті на роботу роботодавець зобов’язаний поінформувати

громадянина про наявність шкідливих або небезпечних факторів на виро-

бництві (ст. 5).

3.2.2. Мікроклімат виробничого середовища та його значення

для здоров’я і працездатності людини

3.2.2.1. Загальне уявлення про мікроклімат,

його оптимальні й допустимі норми

До мікроклімату відносять: температуру, вологість, швидкість руху

повітря, температуру навколишніх конструкцій та устаткування, бароме-

тричний тиск. Від стану виробничого середовища залежить самопочуття і

здоров’я людини.

У повітрі завжди перебуває певна кількість водяної пари, що зале-

жить від атмосферного тиску, температури, пори року, географічної зони

тощо. З підвищенням температури максимальний вміст вологи у повітрі

зростає. Так, при 0°С в 1 м

може бути лише 5 г води, а при 40°С – близь-

ко 51 г.

Вологість повітря характеризується такими гігрометричними показни-

ками: абсолютна, максимальна, відносна, дефіцит вологості i точка роси.

Абсолютна вологість – кількість водяної пари (в грамах), що міс-

титься в 1 м

повітря за даної температури.

Максимальна вологість – кількість водяної пари (в грамах), яка по-

вністю насичує повітря при даній температурі.

Відносна вологість – це відношення абсолютної вологості до макси-

мальної, визначене у відсотках.

Дефіцит вологості – різниця між показниками максимальної i абсо-

лютної вологості при даній температурі.

PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com

105

Точка роси – температура, за якої водяна пара з газоподібного стану

переходить в краплинно-рідинний стан (повне насичення). Конденсації

водяної пари в атмосфері сприяють пил, дим, електричні заряди. Якщо

повітря дуже чисте, у ньому немає ніяких механічних домішок, то кон-

денсація пари сповільнюється (перенасичення може сягати 400-600%).

У робочих приміщеннях абсолютна вологість коливається в межах 5-

10 г/м

, відносна – 40-70%. Абсолютна вологість підвищується в напрямку

від підлоги до стелі, а відносна, навпаки, знижується від стелі до підлоги.

Від вологості залежить самопочуття людини. Вона є фактором, який

впливає на загальний теплообмін в організмі. Вологе i холодне повітря

поглинає велику кількість інфрачервоного випромінювання з організму

людини, бо її тепловипромінювання зростає на порядок порівняно з су-

хим і теплим повітрям.

Висока вологість при високій температурі повітря також шкідлива і

може призвести до перегрівання організму. Однак слід враховувати, що

дуже сухе повітря (вологість нижче 30%) також негативно впливає на ор-

ганізм, висушуючи слизові оболонки, шкіру з утворенням кровоточивих

тріщин, знижує опірність організму, посилює спрагу.

Оптимальна відносна вологість при температурі 21-23°С становить

40-60%.

Температура повітря визначає теплову рівновагу організму людини.

Добовий хід температури повітря залежить від інтенсивності сонячної

радіації, тривалості дня, прозорості атмосфери та iн. Граничні інтервали,

у межах яких можливе коливання температури на земній кулі, становить

до 150°С.

Основна теплова енергія надходить в організм як ендогенним (голо-

вним) шляхом з їжею, так i частково екзогенним за рахунок вживання те-

плої їжі, води тощо.

Підтримується температура тіла за рахунок хімічної та фізичної тер-

морегуляції .

Людина отримує певну норму їжі, до складу якої входять білки, жи-

ри, вуглеводи, мінеральні речовини, вітаміни. Саме органічні речовини,

окисляючись у тканинах, дають відповідну кількість енергії: 1 г жиру –

9,3 Ккал, 1 г білку і вуглеводів – 4,1 Ккал. Ця енергія використовується

для проявлення функцій органів i систем, підтримання температури тіла

людини тощо.

Нормальна діяльність людини досягається в температурних умовах

16-20°С, тобто у межах теплової байдужості або частково в зоні незнач-

ного підвищення обміну речовин.

На організм людини в умовах її роботи також впливає середня тем-

пература (t сер.) усіх виробничих засобів, стін. Працівники можуть підда-

PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com

106

ватися впливу як низької, так і високої температур.

При температурі навколишнього середовища більше 28°С

з’являється загальна втома, знижується продуктивність праці, погіршу-

ється розумова діяльність, послаблюється опір організму до захворювань.

При виконанні тяжкої фізичної роботи з температурою понад 30°С люди-

на протягом зміни втрачає 10-12 л вологи, що є небезпечним, оскільки

наступає дегідратація – зневоднення організму.

При зниженій температурі звужуються судини шкіри та м’язів. Шкіра

втрачає чутливість, біліють пальці, виникають судинні розлади капілярів та

дрібних артерій, шкіра припухає, синіє та свербить. Зниження температури

тіла до 35°С викликає больові відчуття, при температурі тіла 27°С настає

втрата свідомості. Подальше зниження температури призводить до смерті.

Оскільки організм людини здатний до самотерморегуляції, безпечною

температурою навколишнього середовища при сухому повітрі (менше 60%

вологості) вважається 100°С, а при вологому повітрі (понад 75% вологості)

– 50°С. Наявність одягу знижує небезпечний вплив підвищеної температу-

ри, а наявність спеціальних засобів захисту (тепловідбивний костюм) може

збільшити допустимі параметри температури у 3-4 рази.

Тепловіддача іде 4 шляхами: випромінюванням, теплопровідністю,

тепло випаровуванням і конвекцією.

При температурі 30°С і вище основним шляхом віддачі тепла стає випа-

ровування. При випаровуванні 1 л поту віддається 2,3 x 10

Дж тепла. Разом з

потом людина виділяє велику кількість мінеральних й органічних речовин (до

50 г на добу). Порушення водно-сольового обміну може призвести до захво-

рювання нирок, шлунково-кишкового тракту, серцево-судинної системи,

центральної нервової системи. Тому при тяжкій фізичній роботі потрібно ма-

ти газовану і підсолену воду (0,5% розчин кухонної солі з вітамінами).

При перегріванні організму спостерігається слабкість, головний біль,

шум у вухах тощо.

При дуже частих і сильних потіннях порушується захисний бар’єр

шкіри, що призводить до гнійничкових захворювань.

Існує ряд правил при виконанні службових обов'язків працівниками в

умовах впливу на них високої і низької температур:

− найкращім захистом від екстремальних температур є ефективний

одяг, виготовлений із натуральних матеріалів;

− раціональним повинен бути добір їжі і тепла, необхідно мати за-

пас води, яку пити невеликими порціями (ковтками).

− при тривалій роботі при низькій температурі необхідно дихати но-

сом;

− при низькій температурі стежити за станом кінцівок, щоб вони не

переохолоджувалися, особливо пальці, ніс, вуха;

PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com

107

− у спекотний період доби не можна перенапружуватися;

− при високій температурі, особливо під прямим сонячним промін-

ням, необхідно одягти головний убір.

Рух повітря. Повітряні маси атмосфери перебувають у постійному русі,

який зумовлюється нерівномірним нагріванням земної поверхні сонцем (майже

вся сонячна енергія поглинається землею, а потім випромінюється і зігріває пові-

тря).

Сила вітру за шкалою Бофорта вимірюється в балах, а швидкість – у

м/с. Повітряні маси рухаються з місць зниженої температури і підвище-

ного тиску у місця підвищеної температури і зниженого тиску.

У приміщеннях швидкість руху повітря залежить від наявності вен-

тиляції, герметизації й утеплення, а також від кількості тепла, яке виді-

ляють машини, люди.

Рух повітря діє на організм людини у комплексі з температурою і во-

логістю. Він впливає переважно на теплообмін у результаті конвекції і

провідності. У холодних приміщеннях з високою вологістю підвищений

рух повітря збільшує віддачу тепла, що призводить до перехолодження

організму. При високих температурах рух повітря сприяє віддачі тепла

єдиним шляхом – випаровуванням.

Максимальний об’єм вентильованого повітря у приміщенні має бути та-

ким, щоб кратність його заміни була не більшою 5 разів за годину, а швид-

кість руху – 0,2-0,5 м/с. Людина відчуває рух повітря зі швидкістю 0,1 м/с.

Визначення швидкості руху повітря проводиться за допомогою ане-

мометра.

Мікроклімат суттєво впливає на стан організму людини і тому ви-

ступає важливим фактором організації праці, тривалості і періодичності

відпочинку працівника.

Існують нормовані оптимальні та допустимі норми відносної волого-

сті, температури та швидкості руху повітря, встановлені залежно від ка-

тегорії важкості робіт, періоду року (табл. 3).

Таблиця 3

Показники мікроклімату в робочій зоні виробничих приміщень

(ДСН 3.3.6.042 - 99).

Температура,

ºС

Відносна

вологість, %

Швидкість ру-

ху повітря, м/с

Період

року

Категорія робіт

Оп-

ти-

маль

на

Допустима на

робочих міс-

цях, нижня

межа/верхня

межа

Оп-

ти-

маль

на

Допус-

тима на

робочих

місцях,

постійних

Опти-

маль-

на

Допус-

тима

на ро-

бочих

мі

цях,

PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com

108

пості

йних

непо-

стій-

них

постійних

і непо-

стійних не

більше

ніж

місцях,

постій-

них і

непо-

стійних

Легка – І а

22-24 21/25 18/26 40-60

75 0.1 до 0,1

Легка – І б

21-23 20/24 17/25 40-60

75 0.1 до 0,2

Середньої важ-

кості ІІ-а

18-20 17/23 15/24 40-60

75 0.2 до 0,3

Середньої важ-

кості ІІ-б

17-19 15/21 13/23 40-60

75 0.2 до 0,4

Холодний

Важка – ІІІ

16-18 13/19 12/20 40-60

75 0.3 до 0,5

Легка – І а

23-25 22/28 20/30 40-60 0.1 0,1-0,2

Легка – І б

22-24 21/28 19/30 40-60 0.2 0,1-0,3

Середньої важкості

ІІ-а

21-23 18/27 17/29 40-60 0.3 0,2-0,4

Середньої важкості

ІІ-б

20-22 16/27 15/29 40-60 0.3 0,2-0,5

Теплий

Важка – ІІІ 18-20 15/26 13/28 40-60

(при 28

(при 27

(при 26

(при 25

(при 24

C і

нижче)

0.4 0,2-0,6

Примітка: більша швидкість руху повітря у такий період року відповідає ма-

ксимальній допустимій температурі повітря, менша – мінімальній. Для серед-

ніх температур повітря швидкість його руху дозволяється визначати інтер-

поляцією.

Атмосферний тиск. На стан здоров’я та працездатність людини

впливає атмосферний тиск. Його величина над рівнем моря становить

101,3 кПа (760 мм рт. ст.). Організм людини може функціонувати в умо-

вах підвищеного і зниженого тиску (у горах). Падіння тиску призводить

до виникнення фізіологічних порушень в організмі і розвитку «гірської

хворобі», обумовленої кисневим голодуванням. Може розвинутись гіпер-

тонія, головні болі, зниження працездатності.

Різке підвищення атмосферного тиску може призвести до порушення

функцій центральної нервової системи, розвитку «кесонної хвороби».

3.2.2.2.Режим праці і жорсткість погоди

PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com

109

На відкритому повітрі на робочих місцях за межами приміщень та

споруд при температурі повітря 25-33°С передбачений спеціальний

режим роботи і відпочинку. При температурі більше 33°С роботи на

відкритому повітрі заборонені.

Ступінь жорсткості погоди залежить від температури, швидкості ру-

ху повітря і вологості. У холодну пору року режим праці залежить від те-

мператури і швидкості руху повітря (збільшення швидкості руху на 1 м/с

відповідає зниженню температури на 2°С):

− при І ступені жорсткості (-25°С) передбачається 10 хв. перерви на

відпочинок і зігрівання через кожну годину праці;

− при ІІ ступені жорсткості (-26 – -35°С) – відпочинок 10 хв. після

перших 60 хв. від початку роботи і після обідньої перерви, а потім через

кожні 50 хв.;

−

при ІІІ ступені жорсткості (нижче -35°С) – перерва на 15 хв. піс-

ля перших 60 хв. від початку зміни і після обіду, а потім – через кожні

45 хв.

Метеорологічні умови визначають можливість виконання робіт на

будівельних майданчиках. Наприклад, робота баштового крана при силі

вітру 15 м/с призупиняється, а кран гальмується.

3.2.2.3. Заходи та засоби нормалізації параметрів мікроклімату

Нормалізація параметрів мікроклімату здійснюється за допомогою

комплексу заходів і засобів колективного захисту, які включають будіве-

льно-планові, організаційно-технологічні, санітарно-гігієнічні, технічні та

інші. Для профілактики переохолоджень та дії високої температури вико-

ристовують засоби індивідуального захисту. Нормативними документа-

ми, що регламентують параметри мікроклімату для робочої зони вироб-

ничих приміщень, є ДСН 3.3.6.042-99 та ГОСТ 12.1.005-88. В основу

принципів нормування цих параметрів покладено диференційну оцінку

оптимальних та допустимих метеорологічних умов у залежності від кате-

горії робіт, періоду року та виду робочих місць.

Оптимальні мікрокліматичні умови – це поєднання параметрів

мікроклімату, які при тривалому та систематичному впливі на людину

забезпечують зберігання нормального теплового стану організму без ак-

тивації механізмів теплорегуляції. Вони забезпечують відчуття теплового

комфорту та створюють передумови для високого рівня працездатності.

Допустимі мікрокліматичні умови – це поєднання параметрів мі-

кроклімату, які при тривалому та систематичному впливі на людину мо-

жуть викликати зміни теплового стану організму, що швидко минають і

нормалізуються та супроводжуються напруженням механізмів терморе-

PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com

110

гуляції в межах фізіологічної норми. При цьому не виникає ушкоджень

або порушень стану здоров’я, але можуть спостерігатись дискомфорт, по-

гіршення самопочуття та зниження працездатності.

Допустимі мікрокліматичні умови встановлюються у випадках, ко-

ли на робочих місцях не можна забезпечити оптимальних параметрів те-

мператури, вологості та швидкості руху повітря за технологічних причин

або економічно обґрунтованої недоцільності.

Основними заходами і засобами нормалізації параметрів мікроклі-

мату на виробництві є

- будівництво приміщень і споруд згідно вимог державних будівель-

них норм і правил. Забезпечення здорових і безпечних умов праці

починається з доцільного вибору території для розміщення підпри-

ємства і раціонального розташування на ній виробничих і допоміж-

них будівель і споруд. Промисловий об’єкт розміщується на рівно-

му, дещо підвищеному місці, з добрим продуванням вітрами. У

приміщеннях згідно з санітарно-гігієнічних вимог монтуються сис-

теми вентиляції та опалення;

- удосконалення технологічних процесів та устаткування. Темпера-

тура повітря виробничих приміщень до певної міри залежить від

самого технологічного процесу та інших джерел тепла. Виробничі

приміщення, в яких загальна маса тепловиділення перевищує 20

ккал на один кубічний метр за годину, відносяться до так званих га-

рячих цехів, а виробничі приміщення, в яких кількість виділеного

тепла не перевищує цю величину – до так званих холодних (норма-

льних) цехів. Впровадження в гарячих цехах нових технологій та

устаткування, які не пов’язані з необхідністю проведення робіт в

умовах інтенсивного нагріву, дасть можливість зменшити виділення

тепла у виробничі приміщення. Наприклад, заміна гарячого способу

обробки металу на холодний тощо.

- раціональний режим праці та відпочинку. Цей захід передбачає

скорочення тривалості робочої зміни, введення додаткових перерв,

створення реабілітаційних кімнат або зон відпочинку в гарячих це-

хах (охолоджувальні альтанки);

- застосування теплоізоляції устаткування та захисних екранів. Як

ізоляційні матеріали широко використовуються: азбест, мінеральна

вата, пінопласт та ін.

- раціональна вентиляція, кондиціонування повітря та опалення при-

міщень. Вони є найбільш поширеними способами нормалізації мік-

роклімату у виробничих приміщеннях. Широко використовуються у

гарячих цехах для запобігання перегрівання робітників повітряне та

водоповітряне душування, а для створення нормальних теплових

PDF created with pdfFactory Pro trial version www.pdffactory.com