Грідчіна М.В.Корпоративні фінанси (зарубіжний досвід і вітчизняна практика)

Подождите немного. Документ загружается.

191

неприбутковим, то прибуток від використання опціону компенсує

зниження доходу від контракту. Якщо фірма не отримає контракт,

то опціон так само буде дуже корисний у разі зниження вартості

франка. Звичайно, за страхування ризику слід платити страхову

премію, у розглядуваному випадку це ціна опціону. Якщо вартість

франка зросте, витрати фірми на купівлю опціону будуть невиправ-

дані.

Окремі стратегії хеджування є статичними. Необхідно один раз

здійснити хеджування, і фірма на деякий час буде захищена. Проте

більшість стратегій хеджування динамічні. З часом, а також у зв’яз-

ку із зміною цін фірма повинна переглядати свою позицію і понов-

лювати хеджування.

Хоча існує багато видів і способів хеджування ризиків, але ще

більше виникає конкретних господарських ситуацій. Тому коли

не підходять готові способи страхування ризику, менеджери роз-

роблюють нові інструменти і методи для конкретної нестандартної

ситуації, тобто звертаються до фінансового інжинірингу (див. під-

розд. 6.4). Зокрема, фінансовий інжиніринг в управлінні ризиками

полягає у створенні нових похідних цінних паперів, а також у ком-

бінуванні існуючих деривативів для вирішення специфічних зав-

дань хеджування.

В управлінні фінансами ТНК крім операцій із хеджування валют-

них ризиків важливе місце посідають операції із залучення довго-

строкового капіталу на міжнародних ринках капіталу, фінансове

планування грошових надходжень з урахуванням коливання обмін-

них курсів валют, розробка варіантів кредитної політики з урахуван-

ням особливостей країн, де розміщені торговельні партнери корпо-

рації, вироблення політики управління коштами в товарно-матері-

альних запасах, що формуються в зарубіжних підрозділах.

Дослідники фінансової діяльності ТНК зазначають, що їм важче,

ніж суто національним фірмам [50, с. 672]. Це зумовлено різнома-

нітними ризиками міжнародних операцій. Нині ситуація стала ще

складнішою, оскільки посилилась нестабільність цін на товари, по-

слуги, сировину, процентних ставок, валютних курсів. Управління

ТНК за цих умов потребує від менеджерів дуже високої кваліфікації.

Зокрема, вони мають добре розумітися на міжнародних фінансах і

функціонуванні міжнародних фінансових ринків, а також бути обіз-

нані з податковими системами різних країн.

192

7.2. Ïëàíóâàííÿ êàï³òàëîâêëàäåíü

òðàíñíàö³îíàëüíèõ êîðïîðàö³é

Хоча планування капіталовкладень у ТНК базується на загаль-

них підходах (див. розд. 6), проте міжнародні фактори ускладнюють

цей процес. Так, на відміну від вітчизняних інвестицій ускладнюєть-

ся оцінка руху грошових надходжень за зарубіжними інвестиціями.

Необхідно з’ясовувати, в якій формі отримувати ці надходження.

Зазвичай ТНК утворюють самостійні філії в інших країнах. У цьому

разі надходження від них до материнської компанії набирають фор-

ми дивідендів і роялті. Ці надходження мають бути конвертовані у

валюту материнської компанії, отже, постає потреба у прогнозу-

ванні зміни майбутніх курсів обміну валют, а також у врахуванні по-

рядку оподаткування дивідендів і роялті в різних країнах. Зокрема,

імовірне виникнення ситуації подвійного оподаткування, можливі

урядові обмеження на суми грошових надходжень, що можуть бути

повернуті іноземній материнській компанії.

Необхідно оцінювати ступінь політичного ризику, особливо в

разі великих обсягів капіталовкладень у зарубіжні філії. Політичним

є ризик експропріації активів зарубіжної філії без компенсації, а та-

кож менш радикальні дії зарубіжних урядів — непередбачені обме-

ження грошових надходжень від філії до материнської компанії, по-

силення контролю за обігом валюти, підвищення податків, за-

побіжні заходи в ціновій політиці. Плануючи міжнародні операції,

менеджери ТНК можуть ознайомитися з рейтингами політичного

ризику різних країн, що розроблюють кілька спеціалізованих ком-

паній. Якщо політичний ризик дуже високий, то менеджери або не

плануватимуть і не вкладатимуть великі інвестиції в таку країну, або

запланують заходи зниження можливих збитків. Наприклад, можна

зменшити ризик експропріації активів, фінансуючи філію за допомо-

гою місцевого капіталу.

Складним у фінансовому плануванні зарубіжних капіталовкла-

день є визначення проектів з додатним значенням NPV. Для аналізу

грошових надходжень за міжнародними інвестиційними проектами

слід вибрати відповідну дисконтну ставку, потім порівняти дискон-

товану вартість цих надходжень з необхідними інвестиціями мате-

ринської компанії у програму капіталовкладень і визначити NPV за-

рубіжного проекту. Визначення вартості капіталу, що буде дисконт-

193

ною ставкою, ускладнюється: вартість капіталу може бути різною

для зарубіжного проекту та аналогічного вітчизняного, внаслідок

різного ступеня ризику. Зарубіжні інвестиційні проекти, з одного

боку, стають ризикованішими внаслідок ризику обмінного курсу і

політичного ризику. З іншого боку, за рахунок міжнародної дивер-

сифікації компанія може знизити ризик інвестиційної програми. Для

того щоб урахувати вплив коливань обмінного курсу, потрібно здій-

снити аналіз і додати премію за ризик до вартості вітчизняного ка-

піталу. Іноді можна здійснити хеджування коливань курсу обміну,

але за довгостроковими проектами повністю це зробити складно;

крім того, витрати на хеджування слід віднімати від запланованих

грошових надходжень за проектом. Як зазначалося в підрозд. 7.1,

хеджування прийнятніше для усунення короткострокових валютних

ризиків.

Зазвичай політичний ризик не враховується при визначенні вар-

тості капіталу (дисконтної ставки). Як зазначалося, за високого по-

літичного ризику компанія просто не робитиме великих капітало-

вкладень у тій чи іншій країні.

Для фінансування інвестицій ТНК мають можливість залучати

капітал на довгостроковій основі через міжнародний фондовий ри-

нок. Час від часу ТНК вдаються до випуску нових акцій одночасно

в кількох країнах. Крім того, залучається і позиковий капітал через

розміщення облігацій, зокрема єврооблігацій.

Важливою тенденцією інвестиційної діяльності ТНК починаючи з

70-х років ХХ ст. став великий ступінь інноваційності, що зумовило

суттєвий вплив на природу самих корпорацій. Транснаціональні

компанії виробили особливі стратегії інноваційної діяльності, основ-

ними з яких є “запозичення” і “нарощування”.

Стратегія “запозичення” полягає в тому, що, залучаючи дешеву

робочу силу і використовуючи частину власного науково-технічно-

го потенціалу, ТНК освоюють виробництво продукції, яка раніше

вироблялася в розвинених країнах, у слаборозвинених країнах з на-

ступним нарощуванням. Далі уможливлюється виконання власних

науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт (НДДКР).

Така стратегія прийнята в Китаї і країнах Південно-Східної Азії.

Стратегія “нарощування” полягає в тому, що з використанням

власного науково-технічного потенціалу, залученням зарубіжних

учених і конструкторів, інтегруванням фундаментальної та приклад-

ної науки постійно створюються нові продукти, високі технології,

194

що реалізуються у виробництві та соціальній сфері, тобто нарощу-

ються інновації. Таку стратегію активно використовують у США,

Великій Британії, Франції, Німеччині.

Високий ступінь інноваційності, що став характерною ознакою

інвестиційної діяльності ТНК, спирається на їх власні науково-

технічні розробки. Це підтверджується величезними сумами витрат

корпорацій на НДДКР. Наприклад, промислові корпорації США

в 1995 р. спрямували на це 121,5 млрд дол., або 71 % загальних вит-

рат країни на НДДКР. Ці витрати дають значний ефект; так, про-

мисловість США щорічно отримує понад 100 млрд дол. у вигляді

роялті від інвестицій у наукові дослідження. Серед країн-платників

роялті — Японія, Велика Британія, Німеччина, Франція, Канада,

Сінгапур, Італія, Корея [70, с. 30]. Постійно зростають обсяги фінан-

сування інновацій японськими ТНК. Так, “Matsushiba Industrial Co

Ltd”, одна з провідних ТНК Японії в галузі електроніки, тільки в

1998 р. витратила на НДДКР 3,64 млрд дол. Багато компаній для за-

охочення перспективних досліджень і їх упровадження встановлю-

ють спеціальні бонуси. Наприклад, у ТНК “Sony” розмір бонусів

практично необмежений і нараховується від суми доходу, отримано-

го корпорацією в результаті впровадження тієї чи іншої розробки.

Більшість передових країн досягли значних успіхів внаслідок ви-

переджального розвитку наукової та інноваційної діяльності порів-

няно із зростанням промислового виробництва. Компанія “Micro-

soft” щорічно витрачає на НДДКР 1,4 млрд дол. При цьому корпо-

рація планує втричі збільшити фінансування інноваційних проектів.

Транснаціональні компанії не тільки витрачають великі кошти на

фінансування власних НДДКР, а й купують фірми, що досягли успі-

ху у виробленні інноваційного продукту. Наприклад, перша фірма

з виробництва генетично модифікованих рослин “Plant Genetic

System”, яку заснував бельгійський вчений М. ван Монтегю на

початку 80-х років ХХ ст. з метою реалізації власних наукових до-

сліджень, спочатку приносила своїм інвесторам щорічні збитки у

розмірі 5 млн дол., але потім почала швидко розвиватись і нещодав-

но була продана майже за 1 млрд дол. супергігантській аграрній фір-

мі “Hoekst”.

Відмітною ознакою корпоративної стратегії щодо НДДКР є тіс-

ний зв’язок із стратегією управління інтелектуальною власністю,

основою якої є патенти. Ефективність витрат на НДДКР підтверд-

жується тим, що вони практично повністю мають реальне втілен-

195

ня — патенти. Масштаби і темпи розвитку патентування найбільших

корпорацій світу у США наведено в табл. 7.1.

У світовій практиці не існує єдиного підходу до визначення рівня

інноваційного розвитку і його ефективності як для окремих корпо-

рацій, так і для високотехнологічних галузей промисловості зага-

лом. Наприклад, у США застосовують до 50 показників, за допомо-

гою яких порівнюється ефективність НДДКР і здійснюється моніто-

ринг змін впливу інноваційної функції на діяльність корпорації

протягом певного часу. Серед них такі показники, як загальні ви-

трати на НДДКР, відношення витрат на НДДКР до обсягу продажу,

заощадження корпорації (у результаті використання нових техно-

логій), віднесені до щорічного прибутку. На основі моніторингу та

аналізу показників усіх фірм галузі визначається узагальнюючий по-

казник окремої галузі, а потім — інноваційні рейтинги провідних

промислових галузей, а також високотехнічних корпорацій. Незва-

жаючи на застосування різних методик і показників, загалом світова

статистика доводить існування тісної кореляції між науковими дос-

лідженнями, інноваціями та економічним зростанням фірм і галузей.

Таблиця 7.1

Патентування, що здійснюють найбільші світові корпорації

у США

[69, c. 15]

Фірма

Кількість

патентів,

отриманих

у США в 1991 р.

Фірма

Кількість

патентів,

отриманих

у США в 1998 р.

“Toshiba”

“Matsubishi”

“Hitachi”

“Kodak”

“Canon”

“General Electriс”

“Fuji Photo”

IBM

“Philips”

“Motorola”

1014

936

927

863

823

809

731

679

650

613

IBM

“Canon”

NEC

“Motorola”

“Sony”

“Sumsung”

“Fujits”

“Toshiba”

“Kodak”

“Hitachi”

2657

1928

1627

1406

1316

1304

1189

1170

1124

1094

196

Ïèòàííÿ äëÿ ñàìîêîíòðîëþ

1. Основні причини утворення ТНК.

2. Чому хеджування валютних ризиків посідає важливе місце в уп-

равлінні фінансами ТНК?

3. Фінансові інструменти, призначені для хеджування.

4. Які складності виникають при плануванні зарубіжних інвестицій?

5. Який зиск мають ТНК від збільшення витрат на фінансування

інновацій?

197

Додаток 1

ЗВІТ

представника органу, уповноваженого управляти відповідними

державними корпоративними правами в органах управління

господарських товариств

__________________________________________________________________

(повна назва господарського товариства)

_______________________________________________________________________________

(прізвище, ім’я та по батькові керівника органу управління чи відповідального

представника в органах управління господарських товариств)

Код рядка

Значення

показника

Скорочена назва товариства

Свідоцтво про державну реєстрацію:

номер

дата видачі

Юридична адреса:

індекс

регіон

село, селище, місто

вулиця

Галузь

Основний вид діяльності

Розмір статутного фонду

Розмір частки статутного фонду,

що належить державі

Прізвище, ім’я та по батькові голови

правління товариства

Телефон, факс

Розділ І. Загальні відомості

Показник

ÄÎÄÀÒÊÈ

198

Показник

Код

рядка

Значення показника

фактично досягнуто

за період

затверд-

жено

звітний

аналогічний

минулого року

Прибуток (збитки)

Сума нарахованих

дивідендів

Продовження дод. 1

Розділ ІІ. Показники діяльності господарського товариства

за звітний період

1. Показники для узагальненого аналізу.

Прибуток (збитки)

тис. грн.

Показник

Код

рядка

Значення показника

фактично досягнуто

за період

затверд-

жено

звітний

аналогічний

минулого року

Частка дивідендів,

яка повинна перера-

ховуватися до дер-

жавного бюджету

Сума заборгованості

з виплати дивідендів,

яка повинна перера-

ховуватися

до державного

бюджету

Реквізити платіжних

доручень на перераху-

вання дивідендів

до державного

бюджету

199

Продовження дод. 1

Кредиторська заборгованість

Кредиторська

заборгованість

разом

У тому числі:

перед Державним

бюджетом

з неї прострочена

перед Пенсійним

фондом

з неї прострочена

перед державними

позабюджетними

фондами

з неї прострочена

з оплати праці

з неї прострочена

Термін заборговано-

сті з виплати заробіт-

ної плати, міс.

Дебіторська заборгованість

Дебіторська, забор-

гованість разом

У тому числі:

з оплати продукції

для державних

потреб

з неї прострочена

перед Державним

бюджетом

місцевим бюджетом

200

2. Показники для детального аналізу.

Рентабельність господарської діяльності

Загальна

рентабельність

Рентабельність

активів

Ліквідність

Коефіцієнт загальної

ліквідності

Коефіцієнт абсолют-

ної ліквідності

Фінансова усталеність

Коефіцієнт забезпе-

чення власними

засобами 25

Показник

Код

рядка

Значення показника

фактично досягнуто

за період

затверд-

жено

звітний

аналогічний

минулого року

Коефіцієнт співвідно-

шення позикових

та власних коштів 26

Ділова активність

Період обороту

загальних активів

Період обороту

запасів і витрат

Продовження дод. 1