Горбань В. І., Аванесян Г.М. Методичні вказівки історія України: запитання і відповіді

Подождите немного. Документ загружается.

Населення західноукраїнських земель сприйняло прихід Червоної армії як акт

історичної справедливості, що відкривав можливості для створення української суверенної

держави. І хоча не всі сподівання західноукраїнського населення здійснювалися,

прогресивне значення входження західноукраїнських земель до складу УРСР незаперечне.

Значення акту возз'єднання українських земель не може применшити навіть та

обстановка, що здійснювався він па основі горезвісного «пакту Молотова — Ріббентропа».

З документами і матеріалами до питання можна ознайомитись в такій літературі:

Секретные документы из особых папок // Вопросы истории — 1993 —№1;

Альтернативи 1939 года Документи її материалы - ЛІ . 1989;

Документи про боротьбу трудящим Західної України за возз'єднання в єдиній Українській

Радянській державі // Сторінки політичної

історії України. - К, 1990

ЯКИМ БУЛО СПІВВІДНОШЕННЯ ВІЙСЬКОВИХ СИЛ СРСР І ФАШИСТСЬКОЇ

НІМЕЧЧИНИ НАПЕРЕДОДНІ ТА В РОКИ ВЕЛИКОЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ВІЙНИ?

Аналізуючи причини поразок і невдач Червоної армії на першому етапі Великої

Вітчизняної війни, історики одностайні в оцінці ряду них причин В їх чисті називають

найжорстокіші репресії на командний склад збройних сил СРСР, прорахунки радянського

керівництва щодо можливого нападу Німеччини, грубі помилки в оцінці воєнно-стратегічної

обстановки.

Будучи одностайними щодо перелічених вище причин, історики, разом з тим,

розходяться в оцінці співвідношення військових сил СРСР і фашистської Німеччини —

фактору, який у вирішальній мірі визначав долю війни. Так у колективних працях 70 80 х pp.

з історії другої світової війни вказується, що співвідношення і угрупування збройних сил, які

склали напередодні і в перший період війни між фашистською Німеччиною та її союзниками

з одного бо-к

і Радянським Союзом з другого, давали значні переваги агресор .

Й Сталін доповіді з нагоди 24 ї річниці Жовтневого повстання 6 листопада 1941 p.,

заявив: « .. літаків у нас поки що менше, ніж у німців, танків у декілька раз менше».

В той же час в ряді публікацій останніх років, зокрема в працях А Ч. Мерналова,

заперечується військово-технічна перевага вермахту.

Яким же було співвідношення військових сил СРСР і Німеччини на початку війни?

Звернемось до фактів. В день нападу фашистська Німеччина разом зі своїми союзниками

розгорнула проти Радянського Союзу 190 добре озброєних дивізій, які налічували 5,5 мли,

чол. На їх озброєнні було близько 4300 танків і штурмових гармат, 4980 літаків, 47200

гармат і мінометів.

Загальна чисельність особового складу Червоної армії в переддень нападу становила

також понад 5 мли. чол. При цьому в західних прикордонних округах, які з початком війни

було реорганізовано у фронти, зосереджувалось 170 дивізій та 2 стрілецькі бригади. Вони

мали <2900 чол. особового складу, 9200 танків, 8450 літаків^45830 гармат і мінометів. Отже

кількісне співвідношення в цілому було на боці радянських військ

За планом гітлерівського керівництва одним із головних напрямків вторгнення був

Український І тут Збройні Сили СРСР переважали в кількісному складі. В смузі Київського

військового округу вони перевищували сили противника в живій силі в 1,2 рази, в легких

танках — в 5 раз, в середніх і важких танка \ - в 3,5 рази, в літаках — в 2,5 рази.

Але констатуючи кількісну перевагу Червоної армії щодо озброєння, слід в той же час

підкреслити, що значив насінна радянської зброї за своїми бойовими та техніко-

економічними показника на багато поступалася німецькій.

Відзначимо, що в передвоєнні роки на потреби оборони країни витялись величезні

кошти Асигнування на воєнне будівництво і потреби Збройних Сил СРСР в 1939 p. складали

25,6% державного бюджету, в 1940 p. 32,6%, в 1941 p. — 43.4%. Це дозволяло нарощувати

виробництво зброї. В 1938 -1910 рр. щорічний випуск продукції воєнної промисловості виріс

в середньому на 39%, - тоді як продукції всієї промисловості на 13%.

В довоєнні роки були створені, прийняті на озброєння і улучені в серійне

виробництво нові зразки танків, літаків, артилерії, які за своїми тактико-технічними даними

не поступалися німецьким. Серед них важкий танк КВ—1 і середній танк Т-34, літак-

штурмовик ІЛ—2, швидкісний пікіруючий бомбардувальник Пе-2, літаки-винищувачі ЯК—

1, МІГ—З, ЛаГТ- 3. Буквально напередодні війни, в червні 1941 p., було прийнято рішення

про розгортання серйозного виробництва багатозарядного реактивного міномету залпового

вогню БМ—13 (згодом славетної «Катюші»).

Проте ці нові зразки зброї випускались у невеликій кількості. На 1-е червня 1941 p.,

на озброєнні радянських ВПС налічувалось 15900 бойових літаків, але 82,7% цього

літакового парку складали машини старих типів. Великі успіхи радянської авіації в ЗО і

роки, багато чисельні рекорди, далекі перельоти, в т. ч. І через Північний полюс в Америку, в

якійсь мірі заспокоїли радянське військове керівництво. Воно упустило момент, коли

Німеччина приступила до виробництва нових, більш сучасних літаків. Це виявилось лише в

ході громадянської війни в Іспанії. Вживались заходи наздогнані Німеччину, але час був

втрачений. В результат більшість радянських літаків поступалась німецьким по технічним

характеристиках: в швидкості і висоті польоту, потужності двигуна та озброєнні.

Не відповідала вимогам часу і наявна у радянських військах основна частина танків.

У 1940 p. танкова промисловість виготовила '2794 танки, а те танків нових конструкцій (Т-34

і «KB») було випущено лише 361. Із великої кількості наявних танків які були на озброєнні

Червоної армії, майже 80% мали обмежений моторесурс, вимагали капітального або

середнього ремонту.

Радянський Союз був піонером в справі створення механізованих з'єднань, але після

невірної оцінки досвіду війни в Іспанії механізовані корпуси в Червоній армії б)ли

ліквідовані. Успішне використання Німеччиною потужних танкових з'єднань спонукало

Генштаб розпочав формування нових радянських межкорпусів і дивізій. Проте, як засвідчує І

. К. Жуков, справа йшла повільно. Тільки в березні 1941 p. було прийнято рішення про

формування 20 механізованих корпусів.

У військах СРСР надзвичайно гостро відчувалась нестача ремонтних засобів. По цій

причині восьма частина бойових літаків, більше третини танків, четверта частина

автомобілів Збройних Сил перед початком війни були несправними.

Червона армія значно поступалася вермахту також по рівню насиченості військ

автоматичною зброєю га моторизацією. Слабкі місця були в постачанні армії протитанковою

зброєю. Протитанкові гармати надійшли на озброєння військ лише в червні 1941 p. Перший

дослідний зразок протитанкової зброї був випробуваний у вересні 1941 p., але випробування

не витримав. Toму основним засобом боротьби з танками тривалий час були пляшки з

запалювальною сумішшю.

Таким чином, напередодні війни у кількісному відношенні забезпечення Червоної

армії бо новою технікою було непоганим, проте в якісному багато й видів не відповідало

вимогам часу. Заходи по оновленню техніки здійснювались з запізненням.

В той же час нацисти, захопивши 9 європейських держав, поставили могутній

потенціал майже всієї Європи на службу глини проти СРСР. Німці виготовляли на

французьких заводах танки, літаки, автомашини» на чехословацьких заводах Шкода»

танки; пальним німецькі збройні сили майже повністю постачались за рахунок румунської

нафти.

Надзвичайно важливою передумовою успіху вермахту в перші дні війни стало

створення ним на головних напрямках свою наступу шести-восьми кратної переваги в силах.

Це забезпечили могутню силу ударів німецько-фашистських військ га швидке просування в

глибину території СРСР. За перші три тижні боїв Червона армія втратила 850 тис. чоловік,

близько 3,5 тис літаків, понад 6 тис. танків, 9,5 тис. гармат За цей час німецькі війська

проникли в глибину радянської території на 300—600 кілометрів

На кінець 1942 p. переваги фашистської армії в якості озброєння були вичерпані.

Завдяки самовідданості трудящих в тилу Червона армія одержувала все більше озброєння і

кращої якості.

В завершеному перісті війни вже Червона армія мала переваги у військових силах

Виробництво озброєння в середньому за рік в СРСР в цей час було більше, ніж у

фашистській Німеччині: по літаках — в 1,7 рази, по танках і штурмових гарматах (САУ) —

майже в 2 рази, по мінометах і автоматах в 5 раз. Війська поповнились новими зразками

літаків, важкими танками «ПС» і модернізованими Т—34.

Крім досягнутої переваги в якості озброєння, велике значення в успішних діях

Червоної армії мала зросла військова майстерність радянських полководців. Все це разом

свідчило, що загальний баланс у співвідношенні військових сил воюючих держав був цілком

і повністю на боці СРСР.

Радимо прочитати:

История второй мировой вопны 1939—1945, т 4 - М., 1975;

История Украинской ССР, 8 — К., 1984;

Цаплін В. В. Оборонна готовність промисловості СРСР у передвоєнні роки // УІЖ — 1990 —

№8;

Мерцалов А. М Цена победы // Коммунист - 1990 — №6;

Мерцалов А. М. Сталін, сталінізм і Велика Вітчизняна війна /^ УЇЖ „- 1989 — №№ 5, 6.

ЩО СПРИЧИНИЛО ГОЛОД В УКРАЇНІ У 1946—1947 PP.?

Одним із малодосліджених питань в історії України є голод 1946 —1947 рр. та його

причини. В радянській історичній науці період післявоєнної відбудови зображувався,

головним чином, як безперервний процес трудових звершень і успіхів, який, зокрема,

ускладнювався посухою 1946 p. Зарубіжна ж, в тому числі українська емігрантська,

література підходила до висвітлення цього питання} здебільшого в дусі «холодної війни

проти СРСР і зображувала голод як сталінський злочин.

В демократичних умовах, створених для історичної науки перебудовою в СРСР і

наступним досягненням державної незалежності України з'явились праці, автори яких

намагаються об'єктивно проаналізувати весь комплекс причин голоду 1946—1947 p. в

Україні.

Однією з головних причин голоду 1946 —1947 pp. в Україні була розруха сільською

господарства за роки війни, коли було спалено і зруйновано 27910 колгоспів, 872 радгоспи,

1300 МТС. Понад 10 мли. чоловік змушені були жити з землянках і напівзруйнованих

приміщеннях. Майже повністю був знищений Машинно-тракторний парк. Склалося

надзвичайно напружене становище з трудовими ресурсами в селах країни. Основну робочу

силу в колгоспах становили жінки В 1945 p. вони виробляли 72,2% всіх трудоднів. Великі

фізичні навантаження негативно вплинули на стан тяглової худоби: спостерігався її масовім

падіж. Зазначені обставини різко знизили рівень агротехніки оброблювальних земель,

продуктивність праці і урожайність сілі сільськогосподарських культур. Тяжким було

становите і в тваринництві. На кінець 1945 p. поголів'я всіх видів худоби досягло 43 %

довоєнного рівня, а посіви кормових культур — лише 29%.

До труднощів, зумовлених розрухою в сільському господарстві, додались дійсно

вкрай несприятливі метеорологічні умови. Зима 1945—1946 pp. у більшості районів України

видалася малосніжною» з частими відлигами, а літо було найбільш посушливим за 50

попередніх роки. Це привело до ослаблення й загибелі посівів озимих і ярих культур.

Вкрай несприятлива ситуація, що склалася, вимагала серйозного перегляду аграрної

політики і, передусім, відмови від форсування росту посівних площ без відповідної

матеріально-технічної бази, перегляду заготівельної політики, підвищення матеріальної

зацікавленості праці колгоспників, відмови від адміністративного втручання в справи

колгоспів. Проте цього не було зроблено і, таким чином, державна політик? того часу теж

стала вагомою причиною голоду. Фактично, республіканські органи управління, виконуючи

вказівки союзних, розпочали «битву за врожай» з колгоспами. Липневий (1946 р.) пленум

ЦК КП(б)У зажадав безумовного виконання плачів хлібозаготівля і оголосив це —

найважливішим завданням усіх партійних і радянських організацій.

Саме на вилучення зерна, а не на спасіння селян, вони повинні були мобілізувати всі

сили і засоби. Боротьба за виконання заготівельного плану була доведена до абсурду:

ставились нездійсненні завдання та й їх неодноразово підвищували.

До тих, хто насправлявся з планами, застосовувалась 58 стаття карного законодавства

про «шкідництво і саботаж», посилились репресії проти керівних кадрів села. Масово

переслідувались «розкрадачі соціалістичної власності», які кваліфікувалися як «вороги

народу», «зрадники загальної справи КОЛГОСПАМ «підривники основ колгоспного ладу»

котрих треба карати з УСІЄЮ суворістю «законів робітничо-селянської держави. Більшість і

яких «ворогів» були засуджені.

Опір таким хлібозаготовчим чинили голови колгоспів, керівники районної ланки, які

краще, ніж вищестояще начальство, знали стан справ і бачили нереальність поставлених

завдань Форми опору були різні: ховали зерно, зволікали з його вивозом виводили з ладу

молотильні агрегати, ховали зерно на горищах і емігрували його з відходами.

Незважаючи на репресивні заходи, план хлібозаготівля в республіці на початок 1947 р

, був виконаний лише на 60%, при цьому було здано все вирощене зерно, включаючи

насіннєві фонди. Через надмірні хлібозаготівлі колгоспам нічим було оплатити трудодні

колгоспників. В цілому на душу населення в КОЛГОСПАХ України в 1946 році припадало

лише 34 кг зерна. Це не могло забезпечити навіть мінімальних потреб. Взимку 1946—1947

рр. Україна переживає голод» швидко зростає смертність населення Між тим сталінське

керівництво СРСР у 1946 році експортувало 1,7 млн. т зерна, причому значна частина його у

вигляді допомоги була надіслана іншим країнам безплатно Можна було звернутися за

допомогою до світової громадськості, але сам факт голоду аж доне дав на оберігався як

державна таємниця

Висновок витікає слідуючий: причини голоду 1946—1947 р. полягали не лише в

післявоєнній розрусі сільського господарства чи в несприятливих погодних умовах, але й у

державній політиці сталінського керівництва СРСР.

Література до питання:

Хрущов М. С. Терміни ніколи не примушували себе чекати.

/f Радянська освіта, 1990 — II вересня;

МаковІйчук І. М., Пилявець Ю Г Голод па Україні v 1946—1947 pp. // УЇЖ — 1990 — №8;

Воронов І. О., Пилявець Ю. Г. Голод 1946- 1947 pp. — К., 1991.

ЩО ЗМІНИЛОСЯ НА УКРАЇНІ ВНАСЛІДОК ХРУЩОВСЬКИХ РЕФОРМ ДРУГОЇ

ПОЛОВИНИ 50-Х — ПОЧАТКУ 60-Х РОКІВ?

Основний зміст реформаторської діяльності М. Хрущова на керівних посадах СРСР

полягав у демократизації управління, розширення прав союзних республік місцевих органів

управління, скороченні управлінського апарату.

Уже в середині ."50-х років вирішенням цих питань стали активно здиматися владні

структури на Україні. Здійснюються заходи по впорядкуванню й спрощенню управління

всіма галузями народного господарства За період з жов7пя 1951 p. по жовтень 1955 p. було

ліквідовано понад 4,86 тис.. організацій і а установ, внаслідок чого вивільнилося понад 61

тне. управлінських працівників. З річ нею економією лише фонду заробітної плати на суму

432 мли. крб.

25 листопада 1958 року, у відповідності з постановою уряду СРСР «Про дальше

скорочення і здешевлення адміністративно-управлінського апарату», на Україні було

ліквідовано 2262 організації, укрупнено понад 440 підприємств і таке Інше. Штати

управлінського апарату скоротилися на 38 128 посад із річним фондом заробітної плати в

321,1 мли крб. В цілому протягом 1957—ІР59 pp. управлінський апарат скоротився па 130

тис. чол. з річною економією зарплати па суму понад 1 млрд. кр.

Показники і вагомі Проте розпочата боротьба з тотальним одержавленням і

державною бюрократією обмежувалась спрощеним ^ скороченням» і не відповідала

тенденціям розвинутим країнах світу, які в умовах науково технічної революції прийти до

розробки теорії управлінської революції.

США, наприклад, на початок 90 х pp. в сфері управління було зайнято близько Ю

мли. чоловік, тоді як в колишньому СРСР — всього 17,7 мли чол. І це при тому, що в США

нараховувалось 50 млн. персональних комп'ютерів, а в СРСР - тільки 500 тис.

Згодом хрущовське керівництво все ж відійшло від політики простих скорочень

управлінців до пошуків шляхів загальної реорганізації системи управління в СРСР. Зокрема,

робилися спроби зміцнення суверенітету й розширення прав союзних республік, підвищення

їх ролі у господарському та культурному житті.

Ряд загальносоюзних міністерств перетворювались на союзно-республіканські або

республіканські. Так, в Україні почали діяти союзно-республіканські міністерства вугільної

промисловості, чорної металургії, кольорової металургії, паперової та деревообробною

промисловості, вищої та середньої спеціальної освіти» а також республіканські міністерства

автомобільного транспорту, юстиції й деякі інші. При цьому розширювалося не/тільки їхні

адміністративно-політичні права, а й повноваження в галузі господарського будівництва.

Встановлювалось, також, що плани виробництва та розподілу всіх видів промислової

продукції, вироблюваної підприємствами республіканських міністерств, повинні

затверджувався урядами союзних республік.

Одним із важливих заходів розширення прав союзних республік було передання

багатьох промислових підприємств із союзного в республіканське підпорядкування. Так,

протягом 1953-1956 рр. у

відання України перейшло близько 10 тис. союзних підприємств,

внаслідок чого питома вага промисловості республіканського підпорядкування зросла з

38% до 76%. В з’явку з цим державний бюджет України за цей період збільшився з 18 млрд.

крб.. до 43,7 млрд. крб..

В 1957 році. щоб розв’язати проблему спаду продуктивності промислового

виробництва, М Хрущов розгорнув суперечну реформу на основі раднаргоспів (рад

народного господарства), що стало однією з найрадикальніших управлінських змін в

СРСР. Галузеві міністерства ліквідовувались і замість них створювалися територіальні

органи управління промисловістю - Ради народних господарств. Спроба перемістити

центр планування економіки від міністерств до обласних органів мала за мету обминути

вузькі місця бюрократичної організації та чиновництво в центр. В Україні створювалось 11

економічно адміністративних районів на чолі з радгоспами. За позитивний приклад цієї

перебудови говорить той факт, що обсяг промислової продукції підприємств,

підпорядкованих раднаргоспам України , з 1957 по 1959 р зріс на 22,5%

В цих умовах деякі українські економісти господарські керівники заговорили

насамперед про потреби та інтереси своєї республіки. Отже управлінські реформи підійшли

до такого етапу, коли потребувалась і реформація СРСР як союзної держави. Проте на це М.

Хрущов не пішов

Найширшою підтримкою на Україні користувалась реформа ( саме керівники

республіки виступали з ініціативою її проведення) , що стосувалось машинно-тракторних

станцій, які забезпечували колгоспи технікою й політичним наглядом. Через постійні

сутички між МТС і колгоспами навколо того, як обробляти землю, було вирішено

ліквідувати МТС, а техніку продати колгоспам.

Загалом на початок 60-х рр. Реформаторський імпульс М.Хрущова вичерпався, що

засвідчила тупикова реформа 1962 р. про розподіл адміністративно0управлінських органів

на промислові і сільськогосподарські. все ж, хоч хрущовські реформи не виправдали

пов’язаних з між 951 і 1958 pp. прибутки середнього робітника зросли на 230%. Найбільше

підвищення прибутків відносно інших категорій населення отримав колгоспник. Якщо за

II. Сталіна рівень особистого споживання народе зростав щороку на 1%» то за Хрущова —

на 4%. Для радянських людей у порівнянні з їх недавнім минулим ці зміни були значним

кроком уперед.

Літера гура:

Медведев Р. Н. П С. Хрущов: политическая биография. М., 1990, Субтельний О Україна:

історія — F\ , 1992;

Про минуле заради майбутнього — К., 1989.

ЯКИМИ БУЛИ ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ УКРАЇНИ У 70-

ТІ — В ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ 80-Х P.P.?

Розвиток соціальної сфери безпосередньо залежить від стану справ в економіці \ в

ній, після значного росту в роки хрущовських реформ і реформ другої половини 60 -х рр.

спостерігалася стійка тенденція до занепаду. З початку 70-х років плани п'ятирічок не

виконувались Середньорічний приріст валового суспільного продукту в Україні у 1961—

1965 pp. становив 6,9%, у 1966 -1970 pp.— 6,7; I97I—I975 рр. — 5,6%, \ 1976—19Ю pp. —

3,4%, у І98І -1985 рр — 3,5% за відповідний час па 22% впали і темпи росту національною

прибутку Незважаючи па цю реальність, брежнєвське політичне керівництво СРСР \

відповідності з прийнятою ним хибною концепцією „розвинутого соціалізму» в СРСР

майже весь національний прибуток направляло на збільшення заробітної плати.

Так сума національного прибутку України за 20 років зросла з 38,2 млрд. крб. у 1965

р до 96,6 млрд. крб. у 1985 p. або більше ніж у 2,5 рази. При цьому 4/5 її використовувалось

на народний добробут, головним чином па підвищення заробітної плати За 1965 1985 рр.

середньомісячна грошова зарплата в країні збільшилася з 23,9 до 173,9 крб. Із-за наявності

на Україні надлишку робочої сили заробила плата тут приблизно на 10% була нижча від

середньої по Союзу

"Ножиці" або різниця між падінням темпів економічною росту і ростом зарплати

трудівників стали основою загострення проблем в соціальній сфері, оскільки порушився

один з головних економічних законів: ріст зарила і й має слідувати за ростом

продуктивності праці, а значить, ростом виробництва. В ситуації, що склалася, державний

бюджет став поповнюватися за рахунок продажу за кордон дефіцитних природних ресурсів,

насамперед нафти н газу. На одержану від цього валюту і імпортувалися продовольчі та

промислові товари. В зв'язку з цим почали зростати ціни на товари народного споживання і

продовольство, а це в свою чергу, незважаючи на ріст зарплати вело до уповільнення

темпів зростання реальних доходів населення. В 1975—1985 pp. вони були на 10% нижчими

ніж у попереднє десятиліття. У 1982 ропі кошик щотижневих закупок для оплати якого у

Вашинпоні потрібно було працювати 18 годин, у Києві коштував близько 53 годин праці В

СРСР Україна за рівнем споживання посідала п'яте місце після Росії, Литви, Латвії та

Ес7оніі. Давався взнаки і домінуючий у зазначений період залишковий принцип виділення

ресурсів на соціальну сферу.

Навіть тоді, коли плани виконувались, а то й перевиконувались, гострота соціальних

пробами не знижувалася. Житла, наприклад, будувалося багато, але не планували його

спорудження, виходячи не з потреб, а від досягну7ого Внаслідок цього за 1981— 1985 роки

черга 1,5 млн. чол., що потребували поліпшення житлових умов, на Україні не зменшилася,

а навпаки досягла в 1987 р. понад 2 млн. чоловік До того ж практика розподілу квартир в

умовах відсутності демократії, справедливого громадянського контро ю не могла

вдовольнити трудящих. Багато нарікань викликані п низька якість житла.

Набагато відставало від міста в соціальному розвитку село Паління рентабельності

колгоспного п радгоспного виробництва, незабезпеченість будівельними матеріалами та Їх

подорожчання призвели до зниження темпів здачі в експлуатацію житлових будинків і

квартир колгоспами, будування хат самими трудівниками. У сільській місцевості на тисячу

жителів зводилось житла вдвоє менше, ніж у містах питома вага населених пунктів,

забезпечених природним газом, становила менше 7%, водопроводом користувалися жителі

тільки в 14,6% сіл.

Зменшились у структурі державного бюджету України і видатки на соціально-

культурні заходи та науку, з 1970 по 1985 р. — на 6,1, в тому числі на охорону здоров'я та

фізичну культуру — на 3,3%. Зниження рівня добробуту народу, незадовільні умови праці й

побуту, поширення пияцтва та наркоманії особливо загострили проблему здоров'я людей. З

іншого боку проблема загострювалася нестачею коштів, слабкою матеріально-технічною

базою медичних закладів і установ, бюрократизацією системи, кадровими проблемами,

відомчим монополізмом на медичну науку. Офіційна медицина не визнавала нетрадиційні

та народні методи лікування, створювала штучні перепони на шляху лікарів-новаторів.

Тривожним фактом являвся ріст показника смертності в країні (в той час як в інших

розвинутих країнах він знизився) і за 1965-1980 р. він виріс на Україні відповідно з 7,6 до

12,1 на одну тисячу чоловік. Скоротилась середня тривалість життя з 70 до 68 років.

Ще до аварії на чорнобильській АЕС у республіці загострилася екологічна

обстановка. Причиною були бездумний технократизм, вузьковідомчі інтереси, виробництво

заради виробництва. Невиправдано забудовувались най родючіші землі України. За

середніми показниками площі сільськогосподарських угідь у розрахунку на одного

мешканця та за водозабезпеченням Україна опинилась на одному з останніх місць серед

республік СРСР.

На реалізацію соціальних питань негативно вплинула і сама концепція соціальної

політики. Спрощене розуміння суспільних процесів, недооцінка їх складності і

суперечливості, значення специфічних інтересів та духовних потреб різних груп населення.

Все привело до того, що найбільший у світі (після російського) слов’янські народ —

український — був позбавлений умов життя, гідних сучасної цивілізації.

Література:

Історія України. Курс лекцій у 2 х книгах: кн. 2,—К., 1992;

Субтельний Орест Україна. Історія. — К., 1992;

На пороге кризиса. нарастанне застойных явлений В партии й обшестве. -- М , 1990

ЯКОЮ БУЛА ЕКОНОМІКА УКРАЇНИ НАПЕРЕДОДНІ ПЕРЕБУДОВИ В СРСР:

РОЗВИНУТОЮ ЧИ ВІДСТАЛОЮ?

Можна вважати, що її економіка була розвинутою, оскільки Україна була на

передових позиціях як в Європі, так І в СРСР по економічному потенціалу. Показником тут

б виробництво найбільш важливих видів промислової і сільськогосподарської продукції на

душу населення. Так, в той період, наша держава займала по виробництву електроенергії —

третє місце; нафти, газового конденсату і природного газу — друге; вугілля, сталі й залізної

руди — перше; зерна і зернобобових, молока, масла — друге; картоплі, цукру перше; м’яса

- [третє, серед таких країн, як Англія, Італія, Франція, Німеччина. Україна давала понад

третину загальносоюзного випуску сталі і прокату, майже весь випуск тепловозів, близько

чверті трак горів і сільгоспмашин. Очевидно, що Україна пережила за роки радянської

влади вражаючий розвиток економіки, що визнавалось І західними вченими. Разом з тим

також відомо» що весь радянський час в економічному розвитку України не був

однаковим» з кінця 70-х років у нього спостерігалася стійка тенденція падіння темпів росту

у напрямку до застою. Головна проб лема полягала в опорі на екстенсивні фактори росту,

які па той час вичерпали свої можливості, а здійснити незважаючи на всі намагання

радянського керівництва, перехід до інтенсивної економіки не вдалось. Тому зменшувався

ріст національного прибутку, об'єми промислового і сільськогосподарського виробництва.

Одночасне значно зростає використання ресурсів. На початку 80-х років рентабельність

промислових підприємств зменшилася майже вдвічі і зростала кількість збитковим Ішов

процес старіння основних ви робочих фондів. Як наслідок — росту продуктивності праці

майже не відбувалося. Орієнтації економіки на валові показники не стимулювала введення

досягнень науково-економічного процесу. Питома вага розробок, що були впроваджені у

виробництво, па республіканських підприємствах, не відповідала вимогам часу зростали

збитки від виробничого браку.

Існуюча система оплати праці, яка сформувалася ще в сере ціні 50-х років, не сприяла

трудовій активності на виробництві вела до зрівнялівки. Це негативно позначилось на

відношенні працюючих до праці. За даними соціологічних досліджень більш як 60%

робітників не вірили в те, що краща праця сприяти м е зростанню зарплат, а дві третини

опитаних взагалі поставили під сумнів залежність рівня зарплат вії результатів праці Такий

стан економіки негативно впливав і на розвиток соціальної сфери. Уповільнилися темпи

росту реальних прибутків населення

Завдання по підвищенню добробуту народу не виконувалися

Таким чином, досягнутий свого часу високий рівень розвитку економіки України в

складі СРСР потребував якісного оновлення й нових стимулів росту Назріла необхідність

розробки принципової політики, пошук якої почався з приходом до політичного

керівництва СРСР Ю. Андропова, а потім М Горбачова.

Літера і ура:

Субтельний Орест. Україна: історія К., 1992;

Історія України: Курс лекцій у 2-х кп., Кп , 2—К , 1992;

Курносов Ю. О. Соціально-економічне та політичне життя УРСР у середина 60-х —

початок 80-х рр ) // УЇЖ — 1990 №6;

Народне господарство Української РСР \ 198Г) році — К., 1986

УКРАЇНСЬКА ЕМІГРАЦІЯ: ЯКІ ПРИЧИНИ ЇЇ ВИКЛИКАЛИ І її РОЛЬ У

РОЗБУДОВІ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ?

Імміграція - це виїзд людей в Іншу країну для постійного проживання. Перебування значної

кількості народу, як етнічної спільності , за межами країни його походження дістало назву

діаспори ( від грецького розсіювання).

За даними доктора історичних наук Ч. Дмитрієнка сьогодні в світі проживає 46 млн.

136 тис. українців: в Україні — 37500 тис.. близько 5 млн. — в інших країнах, решта — в

республіках колишнього Радянського Союзу.

Причин еміграції багато. Вони носять соціально-політичні, економічні, етнічні,

релігійні та ін.. аспекти. Значно активізують еміграцію війни.

В історії української еміграції спостерігається три хвилі: перша з кінця XIX ст. до

початку першої світової війни, друга охоплює період між двома світовими війнами і третя

— після другої світової війни.

В перші хвилі еміграції переважали соціально-економічні причини. Це була так звана

трудова еміграція, коли за кордон виїжджали, головним чином, в пошуках праці. Більшість

емігрантів складали селяни і робітники. В межах Російської імперії розселенню українців

сприяла столипінська аграрна реформа, яка передбачала переселення селян на вільні землі

Сибіру та ін. частий Азії.

Нагадаємо, що па тон час східні землі України входили до складу царської РОСІЇ, а західні

до Австро-Угорщини.

З східної України, де селянам на лежало більше землі, ніж на заході, емігрувало

менше людей. Життя селян-українців в Австро-Угорщині було надзвичайно тяжким

Малоземелля і безземелля. низькі врожаю непосильні податки, бажання уникнути

військової служби, політична, національна та релігійна дискримінація гнали українців і

інші країни, за океан, в США та Канаду.

Початком масової еміграції українців до США вважається 1877 piк, а до Канади —

1891 р Згідно даними В. Л. Кабузан і В. Н. Чорної з кіпця XIX сі. і по 1920 р. українська

еміграція до США половина 256,1 тис. чоловік, в тому числі з Австро-Угорщини - 235 тис.,

а з Росії 5,4 тис. Вчені вважають, що всього до першої світової війни з України в інші

країни світу емігрувало біля 500 тис. чоловік

Особливістю другої хвилі еміграції були політичні мотиви, спричинені Жовтневою

революцією, громадянською війною і методами побудови соціалізму в Радянському Союзі.

Більшість серед емігрантів тепер представляли солдати та офіцери білогвардійських,

українських анархістських армій та збройних формувань, що потерпіли поразку в

громадянській війні. Багато хто несправедливо постраждав від Радянської влади. Вони

виявляли незадоволення новою політикою з національних і соціальних питань. Це — великі

і середні землевласники, промисловці, купці, святенники, вчені, інтелігенти та члени їх

сімей. Із встановленням ста пінського режиму масова еміграція з Радянської України

припинилась. На західноукраїнських землях, не проводилась політика відкритої

дискримінації українців з боку властей Польщі та Румунії, еміграція залишалась

поширеним явищем, але переважали соціально-економічні мотиви.

Загальну кількість емігрантів українців другої хвилі важко визначити із-за відсутності

статистичних матеріалів. І все ж, професор Торонського університету Пол Магочі, на основі

даних перепису населення США в 1920, 1930, 1940 роках стверджує, що в США прибуло

понад 94 тис. українців, до Канади — понад 60 тис

Характерною рисою третьої ХРІІЛІ еміграції є те, що майже всю її можна вважати

політичною. Доторкаючись питання репатріації 5 млн. українців, яких вивезли фашисти як

безплатну робочу силу і подальшої долі цих людей, а також насильницького переселення

українців у Польщу в 1947 році (операція «Вісла»), відмітимо, що значну кількість

емігрантів післявоєнних часів становили вояки УПА і ОУН.

З середини 60-х років, коли поширився дисидентський рух, як форма протесту проти

деформацій соціалізму, еміграція знову пожвавилась. У 80-х роках переважала еміграція до

Ізраїлю. Тисячі українців виїхали в складі змішаних сімей. Крім того, десятки українців,

переважно з західних областей, виїхали на постійне місце проживання в інші країни по

запрошеннях родичів.

Українці в інших країнах асимілювались з місцевим корінним населенням. Вони

працюють в усіх галузях економіки, ведуть повнокровне суспільно-політичне життя. В

місцях компактного проживання українська діаспора створила свої національні школи,

театри, наукові установи. В Канаді, наприклад, працюють 150 танцювально-хорових

колективів та гуртків. Діаспорою створено Українську вільну академію наук, Український

науковий інститут, наукові товариства ім. Т. Г Шевченка. В діаспорі діють політичні і

професійні організації, молодіжні і жіночі спілки, релігійні центри. Велику допомогу

емігрантам (так називають громадян-іноземців) надавали український народний союз,

створений ще в 1914 році. Українська Національна Рада, яка була фактично еміграційним

парламентом. На базі Української Національної Ради ще в 1948 році було створено

Державний Центр Української Народної Республіки в екзині (в еміграції). Проте як зазначив

В. Винниченко в «Заповіті борцям за визволення». Національна Рада була представництвом

лише української еміграції і її не можна вважати виразником інтересів усієї української нації.

Українська держава можлива лише на Україні І створити її повинен весь український народ.

Цеп час настав. У творенні української держави бере участь діаспора. 20 січня 1992 p.

президент УНР в екзині Микола Плавлюк здійснив офіційний візит до Києва і передав

всенародне обраному Президент України Кравчуку Л. М. свої атрибути державної влади.

Фундаторами українських громадських організацій в США були церкви і братерства. Серед

братських організацій найбільшою є Українська національна асоціація. Вона видає

найпопулярнішу в діаспорі газету „ Свобода» українською мовою.

В Чикаго почали видавати журнал «Українська діаспора», що є спільним виданням інституту

соціології Академії наук України та редакції «Енциклопедія української діаспори» при

науковому товаристві ім. Т. Г. Шевченка у США.

Багатьма справами українських емігрантів керує українського американська

координаційна рада. Серед численних молодіжних організацій, за характеристикою О.

Субтельного, найбільш дієвими с скаутська — «Пласт» і націоналістична пробандерівська

Спілка української молоді (СУМ).

Значно меншою, ніж в Америці, але теж помітною є українська діаспора в Австрії, в

Західній та Східній Європі. Характерною рисою українських емігрантів є те, що вони свято

бережуть свою мову, звичаї, традиції, народні промисли і все це ^ гордістю передають від

покоління до покоління.

Останнім часом пожвавішали зв'язки діаспори з Україною. Нею створено Народний

фронт допомоги Україні», «Фонд допомоги дітям Чорнобиля Па Україну приїздять науковці,

колективи художньої самодіяльності і окремі громадяни з бажанням допомогти і підтримати

нас у цей нелегкий час. Тепер, коли Україна будується як суверенна держава, діаспора

всіляко сприяє популяризації та зміцненню Її авторитету в світі. Нагромаджений

українською діаспорою культурний потенціал і кадри є складовою частиною розвитку

України як незалежної держави.

Література:

Винниченко В. Заповіт борцям за визволення — К, 1991;

Зарубіжні українці: Довідник - К., 1991;

Лепша І. Еміграція: причини і наслідки // Наука і суспільство 1989, №8;

Субтельний О. Україна. Історія. — К., 1991:

Українські канадці в історичних зв'язках із землею батьків. До 100-річчя прибуття перших

українських поселень до Канади: збірник. — К.. 1990;

Уткін О. І. Релігійні центри та організації української діаспори в країнах Заходу // УЇЖ,

1992 — №9.

ЗМІСТ

1. Який зв'язок існує між населенням трипільської культури і слов'янами?

2. Які є точки зору на походження і історію гунів

3 Яку роль в історії Руської держави відіграли варяги?

4 Чому Русь не відбулася як єдина централізована держава?

5 Які геополітичні зміни відбулися у Східній Європі в середині XV ст. і які це мало на

наслідки для українського народу?

6. В силу яких історичних причин саме Галицьке Волинське князівство продовжило процес

державотворення на терені Південно-Західної Русі.

7 Хто такі масони і яку вони брали участь у СУСПІЛЬНИХ процесах в Україні на поч. XIX ст.

8. Чи розглядали декабристи національне питання і якщо розглядали, то як?

9. Яку роль відіграв ЛІ. Драгоманов у розвитку спільно поличної думки на Україні

10 Колі і де виникли перші анархістські груп на Україні.

11 Чому в Україні у 1917 p. творилися дві республіки: УНР і УРСР та почалася громадська

війна.

12. Чому не відбулося возз’єднання українських земель після розпаду Російської і Австро

Угорської імперій у 1917- 1918 рр. ?

13 Яке місце посідали повстанська партизанські загони у боротьбі народу Україні з