Голіна В.В (ред.) Кримінологія. Загальна та Особлива частини

Подождите немного. Документ загружается.

141

Розділ 15. Злочини проти громадського порядку та моральності

Зазначені суперечності є неминучими при докорінному реформу-

ванні суспільства. Вони є не що інше, як відживаючі криміногенні

сторони цих суперечностей.

Важливе теоретичне і практичне значення при розгляді детерміна-

ції хуліганства мають питання стосовно безпосередніх причин і умов

вчинення одиничних (конкретних) хуліганських дій. Серед них слід на-

звати такі:

– несприятливі обставини

морального формування конкретної особи;

– недоліки і недогляди у діяльності державних органів і громадських

об’єднань, що забезпечують процеси нормальної соціалізації насе-

лення;

– незадовільна робота правоохоронних органів зі зміцнення гро-

мадського порядку.

Охарактеризуємо три названих блоки обставин і недоліків. У пер-

шому випадку мова йде про несприятливі обставини морального

формування особи

в сім’ї, школі і найближчому побутовому оточен-

ні. У результаті цього в свідомості окремих суб’єктів виникають

глибокі антисуспільні погляди (зневага до інших людей, до закону,

до своїх обов’язків підтримувати громадський порядок у суспільстві

та ін.

Розглянемо недоліки в діяльності державних органів і громадсько-

сті у сфері соціалізації

населення.

На жаль, не викликає особливої тривоги у державних органів

стан побуту і організації дозвілля населення. Ця сфера була і за-

лишається на останньому місці серед загальнодержавних пріорите-

тів і інтересів. Побутові умови багатьох людей є незадовільними.

Відсутні мінімальні умови для більш-менш культурного дозвілля

значної кількості населення. Воно має в

основному неорганізований,

«самостійний» характер, який супроводжується колективним вжи-

ванням алкоголю.

Суспільство байдуже ставиться до долі людей, які відчувають

комплекс соціальної неповноцінності. Існує терпимість, байдужість

у трудових колективах і побутовій сфері до п’яниць, порушників гро-

мадського порядку, до фактів залучення неповнолітніх у пияцтво і нар-

команію. Не знаходять морального засудження

випадки невтручання

громадян у кримінальні конфлікти на ґрунті хуліганських спонукань,

виявлення при цьому байдужості, терпимості, боязкості.

Не вирішується кардинально питання про заборону демонстрації

фільмів і телепередач зі сценами насильства, жорстокості, грубості, які

142

Особлива частина

навівають деяким громадянам, що така поведінка є повсякденною

нормою.

І нарешті про незадовільну роботу правоохоронних органів зі зміц-

нення громадського порядку. Зокрема це виявляється в тому, що

вони:

– несвоєчасно викривають криміногенні сімейно-побутові ситуації

і належним чином не реагують на них;

– не ведуть обліку на рівні своїх низових відділень міліції

осіб, які

вчиняють адміністративно-карне хуліганство;

– не завжди вживають заходів щодо роз’єднання антисуспільних

угруповань молоді;

– не реалізують своєчасно профілактичних заходів щодо осіб, які

схильні до хуліганських посягань;

– допускають недогляди в організації і здійсненні патрульно-

постової служби міліції;

– слабо контролюють поведінку осіб, умовно засуджених, або до-

строково звільнених

за насильницькі злочини, а також осіб, які пере-

бувають під адміністративним наглядом;

– подекуди приховують від обліку відомості про вчинення хуліган-

ських дій;

– не завжди здатні рішуче нейтралізувати конфліктні ситуації, що

можуть перерости в хуліганські дії;

– часто не вживають заходів за заявами, скаргами і повідомлення-

ми громадян про злочинні та

інші антигромадські вчинки.

§ 3. Запобігання хуліганству

Передумовами подолання хуліганства є проведення в країні доко-

рінних нагальних перетворень. Їх реалізація на загальносоціальному

рівні спрямована на вдосконалення всіх сторін життя нашого суспіль-

ства. А саме: підвищення і відносне зближення життєвого рівня всіх

прошарків населення і гарантування загальної трудової діяльності та

своєчасної оплати адекватної винагороди за виконану роботу; створен-

ня

нормальних умов побуту і змістовного дозвілля людей; зниження

конфліктності у суспільстві і послаблення його дезорганізації; впро-

вадження у свідомість громадян основних моральних принципів; під-

вищення їх культурного рівня.

143

Розділ 15. Злочини проти громадського порядку та моральності

Успішне виконання перелічених заходів підвищить повагу до

людської особистості, захистить її недоторканність, сприятиме за-

судженню різних форм насильства над нею, проявів грубості і циніз-

му. Ці заходи також мають на меті зміцнення громадського порядку,

відродження втрачених останнім часом традицій милосердя, взаємо-

допомоги, співчуття до всього живого, поваги до людської праці;

укорінення

в громадській свідомості засудження розпусти і вседоз-

воленості.

На основі і в розвиток наведених загальносоціальних заходів щодо

подолання хуліганства розробляються і здійснюються різноманітні

спеціально-кримінологічні запобіжні заходи. Вважаємо за можливе

розподілити їх за змістом на такі різновиди: виховно-роз’яснювальні,

соціально-економічні, організаційно-управлінські, оперативні та пра-

вові.

Виховно-роз’

яснювальні заходи. Ні в кого не викликає сумніву необ-

хідність проведення в регіонах і окремих колективах комплексу заходів

щодо підвищення загальної культури громадян, зокрема культури між-

особистісного спілкування, етики, виховання шанобливого ставлення

до іншої людини. Адже у своїй основі хуліганство — це наслідок від-

сутності культури, невихованості людей.

Звідси, поряд із моральним

вихованням, має здійснюватись і ре-

зультативне правове навчання населення. При цьому потрібно розвін-

чувати уявлення про немов незначну суспільну небезпечність хуліган-

ства і можливу безкарність за його вчинення.

Соціально-економічні заходи передбачають:

– поліпшення житлово-побутових умов проживання людей, котрі

потребують цього;

– організаційне вдосконалення повноцінних форм дозвілля і від-

починку

населення з урахуванням диференційованих інтересів окремих

його категорій;

– створення державної системи психолого-психіатричної допомо-

ги тим, хто її потребує;

– застосування технічних засобів і можливостей при охороні гро-

мадського порядку (освітлення в нічний час вулиць, дворів, під’їздів,

парків та інших місць, де найчастіше збираються категорії осіб, схиль-

них до хуліганства

До організаційно-управлінських заходів належать: зміцнення гро-

мадського порядку; оздоровлення криміногенної обстановки в тих

144

Особлива частина

мікрорайонах і на тих об’єктах, де «процвітає» хуліганство; відтворен-

ня і розширення системи участі громадян в охороні громадського по-

рядку та ін.

Заходи оперативного характеру включають в себе:

– виявлення і роз’єднання неформальних антигромадських груп

насильницької спрямованості;

– негайне реагування на конфлікти в сімейно-побутовій сфері, що

можуть перерости у

хуліганські дії;

– здійснення дійового контролю за поведінкою громадян, які

опинились у групі підвищеного кримінального ризику (особи, які

тривалий час не мають постійного джерела матеріального існуван-

ня, хто систематично зловживає алкоголем і веде аморальний, про-

типравний спосіб життя, займається бродяжництвом і жебра-

цтвом);

– систематичний контроль за поведінкою громадян, які взяті

під

адміністративний нагляд.

До заходів правового характеру належать ті з них, що передба-

чають: а) необхідність неухильного виконання вимог кримінально-

процесуальних законів (своєчасне розкриття фактів вчинення хулі-

ганських дій, проведення по них слідчих дій, передачу матеріалів до

суду, який повинен винести справедливе та індивідуалізоване пока-

рання до винних; б) створення такої

обстановки, щоб не залишалися

«мертвими» склади злочинів, які передбачають кримінальну відпо-

відальність за побої і мордування (ст. 126 КК); це стосується

і кримінально-правової норми, сформульованої у ст. 300 КК (ввезен-

ня, виготовлення або розповсюдження творів, що пропагують культ

насильства і жорстокості).

Вважаємо за потрібне встановити кримінальну відповідаль-

ність за вчинення актів

вандалізму, тобто за нещадне руйнування

будівель та інших споруд, псування майна у громадському тран-

спорті, або інших громадських місцях. Такий закон матиме подвій-

не функціональне призначення: карати винних за вандалізм, з од-

ного боку, і попереджати хуліганство, поєднане з посяганням на

майно, — з другого. Це буде склад злочину з так

званою подвійною

превенцією.

Що ж стосується вандалізму, то додатково зазначимо, що згадане

явище останніми роками, на жаль, набуло широкого поширення у ба-

гатьох містах України.

145

Розділ 15. Злочини проти громадського порядку та моральності

Питання та завдання для самоконтролю

1. Наведіть кримінологічну характеристику хуліганства.

2. Які існують у країні безпосередні причини і умови вчинення одиничних

(конкретних) хуліганських дій? Назвіть їх.

3. Охарактеризуйте передумови подолання хуліганства на загальносоціаль-

ному і спеціально-кримінологічному рівнях.

146

Розділ 16

ЗЛОЧИНИ, ВЧИНЕНІ

З НЕОБЕРЕЖНОСТІ,

ТА ЇХ ЗАПОБІГАННЯ

§ 1. Кримінологічна характеристика

злочинів, вчинених з необережності

Необережна злочинність є складовою частиною загальної злочин-

ності і містить сукупність передбачених чинним кримінальним за-

конодавством злочинів, вчинених у результаті злочинної самовпевнено-

сті чи злочинної недбалості. Ці злочини посягають на різні суспільні

відносини і вчиняються у багатьох сферах діяльності людини: на ви-

робництві при роботі з машинами, механізмами та іншим устаткуван

ням підвищеної небезпеки; при експлуатації різноманітних транспорт-

них засобів; у господарській діяльності під час виконання будівельних,

вибухових та інших небезпечних робіт; при поводженні з небезпечни-

ми для здоров’я людини матеріалами і речовинами; при використанні

і освоєнні природного середовища; у медичній і ветеринарній практи-

ці; у різних сферах управлінської діяльності

посадових осіб; у домаш-

ньому господарстві громадян при користуванні технікою побутового

характеру тощо. У зв’язку з цим і їх кримінологічну класифікацію для

більш ефективного попередження доцільно проводити за сферами ді-

яльності, в яких вони були вчинені. На цій підставі необережні зло-

чини традиційно поділяються на чотири основні групи:

147

Розділ 16. Злочини, вчинені з необережності, та їх запобігання

1. Необережні злочини, вчинені у сфері дії або використання тех-

нічних засобів, машин, механізмів та інших джерел підвищеної небез-

пеки. До цієї групи слід відносити ті злочини, при яких необережні дії

особи приводять до виходу техніки з-під контролю цієї особи. Це зло-

чини проти безпеки руху та експлуатації різних видів

транспорту: за-

лізничного, водного, повітряного, автомобільного (статті 276, 286, 287

КК України); проти безпеки виробництва: порушення вимог законо-

давства про охорону праці (ст. 271 КК України), порушення правил

безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою, на вибу-

хонебезпечних підприємствах або у вибухонебезпечних цехах (стат-

ті 272, 273 КК України) та деякі ін.

2. Необережні злочини, вчинені

у сфері професійної діяльності. Це

злочини, внаслідок яких шкода заподіюється у результаті неналежного

виконання або невиконання особою своїх професійних обов’язків,

установлених спеціальними правилами. Наприклад, неналежне вико-

нання медичним, фармацевтичним або іншим працівником своїх про-

фесійних обов’язків, що спричинило зараження особи вірусом імуно-

дефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби

(ст. 131

КК України), порушення обов’язків щодо охорони майна (ст. 197 КК

України), порушення різних правил охорони довкілля та робіт у при-

родній сфері (глава VIII КК України), порушення правил поводження

з різними небезпечними матеріалами та речовинами (статті 267, 320,

326 КК України), розголошення державної таємниці або втрата доку-

ментів, що містять державну таємницю (статті

328, 329 КК України),

та ін.

3. Необережні злочини, вчинені під час виконання посадових або

управлінських функцій. Це такі злочини, як службова недбалість

(ст. 367 КК України), певна частина військових злочинів (наприклад,

недбале ставлення до військової служби (ст. 425 КК України) та деякі

злочини проти довкілля.

4. Необережні злочини, вчинені у сфері побуту: вбивство

через

необережність (ст. 119 КК України), тяжке або середньої тяжкості ті-

лесне ушкодження (ст. 128 КК України), зараження вірусом імуноде-

фіциту людини чи іншої невиліковної хвороби або венеричною хворо-

бою (статті 130, 133 КК України), необережне знищення або пошко-

дження майна (ст. 196 КК України), недбале зберігання вогнепальної

зброї або бойових припасів (ст. 264 КК України), порушення

встанов-

лених законодавством вимог пожежної безпеки (ст. 270 КК України)

та деякі інші.

148

Особлива частина

Таким чином, коло злочинів, що вчиняються з необережності, до-

сить велике і визначити рівень необережної злочинності також досить

складно. Не сприяє цьому і офіційна статистика, яка не розмежовує

злочини за формою вини. Слід враховувати також і те, що деякі склади

злочинів передбачають вчинення злочину як навмисно, так і з необе-

режності

(наприклад, передбачені статтями 267, 270, 320, 419 КК

України та ін.), і тому навіть кваліфікація злочину не завжди може

вказати на форму вини. Крім цього, багато необережних злочинів (по-

рушення вимог законодавства про охорону праці, службова недбалість,

окремі злочини проти довкілля та ін.) характеризуються високим ко-

ефіцієнтом латентності.

Результати ж вибіркових кримінологічних досліджень свідчать

про

те, що рівень навіть офіційно зареєстрованої необережної злочинно сті

постійно збільшується. Якщо у 60-х рр. XХ ст. питома вага необереж-

них злочинів у СРСР, у тому числі і в Україні, складала майже 5 %, то

в 1980-х рр. вона вже досягла 12–15 %. Окремі кримінологи зазначають,

що у сучасній Україні питома вага необережних злочинів

у структурі

зареєстрованої злочинності становить вже 16–17 %. Можна прогнозу-

вати, що цей показник у зв’язку з постійним прогресом науки і техніки

і надалі збільшуватиметься.

Кримінологічні дослідження показують, що у структурі необереж-

ної злочинності переважають злочини проти безпеки дорожнього руху

й експлуатації автомобілів та інших механічних транспортних засобів,

які становлять майже 75 % всіх

злочинів, учинених з необережності.

Близько 10–15 % припадає на службову недбалість, 3–5 % — на по-

рушення законодавства про охорону праці, 3–4 % — на вбивство через

необережність. Решта — це порушення спеціальних норм і правил, які

призводять до аварій, катастроф, пожеж та інших техногенних катакліз-

мів, що виникають у процесі безвідповідального ставлення посадовими

та іншими особами до виконання

своїх професійних чи службових

обов’язків. При цьому слід враховувати, що з розвитком виробничої

і технічної інфраструктури, подальшою механізацією і автоматизацією

виробництва, впровадженням нових сучасних технологій та, як прави-

ло, розширенням у КК України переліку складів злочинів, що перед-

бачають необережну форму вини, структура необережної злочинності

у подальшому буде змінюватися.

Офіційна

статистика не містить також і повних даних про розмір

шкоди, яку завдають злочини, що учиняються з необережності, сус-

пільству і державі, і ціну таких злочинів можна визначити лише при-

149

Розділ 16. Злочини, вчинені з необережності, та їх запобігання

близно на підставі опублікованих відомостей щодо правопорушень

в окремих сферах людської діяльності, які дуже часто вчинюються

з необережності. Так, в Україні за останні 30 років тільки на виробни-

цтвах було травмовано близько 4 млн людей, тобто постраждав кожен

третій працівник, зайнятий у виробничій сфері. За цей час загинуло

майже 100 тис. працівників, з них

понад 70 % — люди віком до 40 років,

які могли б дати ще чималу користь суспільству. Згідно зі статистич-

ними даними державних органів охорони праці, щодня на підприєм-

ствах країни зазнають ушкоджень більше 100 працівників, 30 з них

стають інвалідами, 5–6 гинуть. При цьому постійне зменшення остан-

нім часом кількості загиблих і таких, що потерпіли на

виробництві,

пов’язано, у першу чергу, не із зменшенням зайнятих на виробництві,

а з погіршенням умов роботи і техніки безпеки: на об’єктах суспіль-

ного виробництва експлуатується понад 800 тис. машин і механізмів,

які не відповідають вимогам безпеки; близько 9 тис. виробничих спо-

руд аварійні, в яких щодня знаходяться майже 40 тис. працівників;

майже

80 % основних виробничих фондів не відповідають норматив-

ним актам з охорони праці і є фізично зношеними. У спеціальній літе-

ратурі наголошується, що ризик стати жертвою нещасного випадку або

постраждати від професійного захворювання в Україні в 5–6 разів

вище, ніж у розвинених країнах світу. Серед областей народного гос-

подарства за кількістю смертей на

робочому місці лідером є вугільна

промисловість, на підприємствах якої за останні 15 років загинуло

майже 4 тис. людей і продовжують гинути. Значною кількістю потер-

пілих останнім часом вирізняються також підприємства металургійної,

машинобудівної, хімічної промисловості, сільське господарство, сфе-

ри будівництва, транспорту, енергетики.

Слід також зазначити, що за останнє десятиліття на об’єктах, під-

контрольних

органам державного пожежного нагляду МНС України,

відбулося понад 500 тис. пожеж, на яких загинуло понад 20 тис. людей,

полум’ям знищено більше 100 тис. будівель і 12 тис. одиниць різної

автомобільної техніки. В Україні у середньому щомісяця реєструється

близько 3 тис. пожеж, понад 60 % з яких виникають у містах і селищах

міського типу.

Щорічно в Україні

відбувається також 30–40 тис. дорожньо-

транспортних подій, під час яких гине від 5 до 6 тис. осіб різного віку,

ще близько 40 тис. дістають травми різного ступеня тяжкості, а мате-

ріальні збитки тільки від пошкодження транспортних засобів, за під-

рахунками спеціалістів, становлять 8–10 млрд гривень. Вибіркові

150

Особлива частина

дослідження, проведені окремими авторами, показують, що злочинні

порушення правил дорожнього руху складають 7 % від загального

рівня злочинності в Україні, а питома вага діянь, які містять ознаки

складів злочинів проти безпеки руху і експлуатації автотранспорту від

усіх дорожньо-транспортних подій, становить майже 45 %.

До ціни злочинів, учинених з необережності, слід додати нелікві-

довані і

донині наслідки катастрофи на Чорнобильській АЕС, збитки

від постійних аварій і катастроф на залізничному, водному, повітряно-

му, трубопровідному транспорті, які також спричиняють значні людські

жертви, знищення або пошкодження майна, навколишнього середови-

ща, викликають негативний суспільний резонанс. Окремі науковці

і практики відзначають: шкода від злочинів, що здійснюються з нео-

бережності, у

цілому є значно більшою за шкоду, яка заподіюється

умисними злочинами. Втім незавжди є можливість визначити сумарну

шкоду від того або іншого злочину, вчиненого з необережності, напри-

клад, від злочинів проти навколишнього середовища, якщо заподіюєть-

ся невідновна шкода тваринному або рослинному світу, землі, надрам,

водним або морським організмам.

Вибіркові кримінологічні дослідження свідчать

, що в осіб, які

учиняють злочини з необережності, не спостерігається яскраво ви-

раженої антисоціальної спрямованості, що характерно для осіб, які

вчиняють умисні злочини. Це можна пояснити специфікою злочинної

необережної поведінки, у генезисі якої завжди є породжена неуважніс-

тю помилка особи, і механізм цієї поведінки, по суті, починається

з останнього ланцюга —

з помилки у прийнятті рішення, що призво-

дить до помилкових висновків і вчинення злочину. У більшості ви-

падків, на відміну від навмисних злочинів, механізм необережної по-

ведінки згорнутий, а іноді й імпульсивний.

Помилці при вчиненні злочину з необережності сприяють у біль-

шості випадків негативні морально-психологічні риси особи. Для осіб,

що

вчиняють злочини з необережності, характерні несформованість

почуття обов’язку і відповідальності, які у свою чергу приводять до

безтурботного, легковажного, недисциплінованого ставлення до со-

ціальних норм, що регулюють поведінку членів суспільства, невміння

або небажання правильно оцінити і спрогнозувати можливі наслідки

своєї поведінки.

Залежно від виду необережності видається можливим вирізнити

два типи

осіб, що вчиняють необережні злочини: а) для осіб, дії яких

кваліфікуються як злочинна самовпевненість, характерними є внутріш-