Голіков А.П., Дейнека О. Г, Позднякова Л.О., Черномаз П.О. Регіональна економіка та природокористування

Подождите немного. Документ загружается.

111

Частина І. Регіональна економіка та регіональна політика

крема Поліський (Волинська, Рівненська, Житомирська обл.); По-

дільський (Вінницька, Хмельницька, Тернопільська обл.); Карпат-

ський (Закарпатська, Івано-Франківська, Чернівецька, Львівська

обл.); Причорноморський (Миколаївська, Херсонська, Одеська

обл., Республіка Крим). У той же час він показав, що Харківська об-

ласть більше тяжіє до промислово розвинених областей Донбасу й

Придніпров’я, ніж до традиційно з нею пов’язуваних Полтавської та

Сумської.

Наявність мережі науково обґрунтованих економічних районів

з регіональними механізмами управління їхньою економікою від-

криває можливості для підвищення ролі та значення регіональної

політики в Україні, більш повного врахування інтересів окремих

територій країни.

ЛІТЕРАТУРА ДО РОЗДІЛУ 6

1. Алаев Э.Б. Социально-экономическая география: Понятийно-

терминологический словарь. – М.: Мысль, 1983. – 350 с.

2. Алампиев П.М. Экономическое районирование СССР. – М.: Го-

спланиздат, 1959. – 263 с.

3. Баранский Н.Н. Научные принципы географии: Избр. тр. – М.:

Мысль, 1980. – 239 с.

4. Белоусов И.И. Основы учения об экономическом районирова-

нии. – М.: МГУ, 1976. – 269 с.

5. Голіков А.П., Черномаз П.О., Казакова Н.А. Словник-довідник

суспільно-географічних термінів. – Х.: ХНУ ім. В.Н. Каразіна,

2001. – 48 c.

6. Діброва О.Т. Географія Української РСР. – К.: Рад. шк., 1958. – 527 с.

7. Доценко А. Михайло Волобуєв (Волобуєв-Артемов) – теоретик

економічної географії та патріот України // Історія української

географії: Всеукраїнський науково-теоретичний часопис. – 2005.

– Вип. 2. – С. 27-33.

8. Заставний Ф.Д. Географія України. – Львів: Світ, 1990. – 360 с.

9. Заставний Ф.Д. Українські етнічні землі. – Львів: Світ, 1993. –

176 с.

10. Калашникова Т.М. Экономическое районирование. – М.: Изд-

во МГУ, 1982. – 216 с.

11. Колосовский Н.Н. Основы экономического районирования. –

М.: Госполитиздат, 1958. – 200 с.

112

Регіональна економіка та природокористування

12. Колотиевский А.М. Вопросы теории и методики экономического

районирования (в связи с общей теорией экономической геогра-

фии). – Рига: «ЗИНАТНЕ», 1967. – 252 с.

13. Кугукало И.А., Корецкий Л.М., Величко И.А. Об экономическом

районировании Украинской ССР. – Л., 1959. – 17 с.

14. Максаковский В.П. Географическая культура: Учеб. пособие. –

М.: ВЛАДОС, 1998. – 416 с.

15. Матвієнко-Гарнага Ф.Г. Нариси з економічної географії Украї-

ни. – Х.: Держвидав України, 1929. – 200 с.

16. Нариси економічної географії УРСР. – К.: Вид-во АН УРСР,

1952. – Т. 2. – 567 с.

17. Паламарчук М., Паламарчук О. Соціально-економічне мікрора-

йонування України // Географія та основи економіки в школі.

– 1998. – № 2. – С. 4-8.

18. Поповкін В.А. Регіонально-цілісний підхід в економіці. – К.:

Наук. думка, 1993. – 219 с.

19. Регионы Украины: поиск стратегии оптимального развития /

Голиков А.П., Шищенко П.Г., Пистун Н.Д. и др. / Под ред.

А.П. Голикова. – Харьков: ХГУ, 1994. – 304 с.

20. Садовський В. Нарис економічної географії України. – К.: Дру-

карь, 1919. – 144 с.

21. Саушкин Ю.Г. Экономическая география: история, теория,

методы, практика. – М.: Мысль, 1973. – 559 с.

22. Украинская ССР. Экономические районы. – М.: Наука, 1972. – 315 с.

23. Фомин П.И. Украина. Экономическая характеристика. – Х.: На-

учная мысль, 1923. – 179 с.

113

Частина І. Регіональна економіка та регіональна політика

7. РЕГІОНАЛЬНИЙ АНАЛІЗ СОЦІАЛЬНО-

ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ

7.1. Відмінності в економічній складовій регіонального розвитку

Україна приступила до самостійного державного будівництва,

маючи значні відмінності в рівнях соціально-економічного розвитку

своїх регіонів. У цьому зіграли значну роль особливості історико-

географічного розвитку різних частин території України, відмін-

ності в їхніх природно-кліматичних умовах, ступені забезпеченості

природно-ресурсним потенціалом, трудовими ресурсами й іншими

факторами виробництва. Різна також роль регіонів у географічному

поділі праці й народногосподарській спеціалізації.

На основі досліджень економічного районування [5], на терито-

рії України можна виділити 10 економічних районів:

1. Волинський (Волинська, Рівненська області).

2. Подільський (Хмельницька, Вінницька, Тернопільська облас-

ті).

3. Карпатсько-Галицький (Закарпатська, Івано-Франківська, Чер-

нівецька, Львівська області).

4. Донецький (Луганська, Донецька області).

5. Придніпровський (Запорізька, Дніпропетровська області)

6. Причорноморський (Миколаївська, Херсонська, Одеська області).

7. Харківський (Харківська, Полтавська, Сумська області).

8. Київський (Київська, Житомирська, Чернігівська області).

9. Центральний (Черкаська, Кіровоградська області).

10. Кримський (Автономна Республіка Крим).

В економічних відносинах кожний з районів являє (або, у вся-

кому разі, повинен являти) собою територіальну частину народного

господарства країни з певною спеціалізацією в системі географіч-

ного поділу праці, наявністю внутрішніх виробничо-технологічних

зв'язків, спільністю проблем і перспективами розвитку. Зокрема,

Донбас і Придніпров'я – паливно-металургійна база країни, ін-

дустріальний Північний схід – найважливіший машинобудівний

район, Поділля – найбільший виробник цукру, Причорномор'я –

«морські ворота» країни і її житниця. Специфічні риси в народно-

господарській спеціалізації можна знайти й в інших районах.

Райони відрізняються факторами виробництва (земля, праця,

капітал), рівнями соціально-економічного розвитку.

114

Регіональна економіка та природокористування

Найважливішою складовою факторів виробництва, економіч-

ним ресурсом суспільства є сукупний ресурсний потенціал. Він

являє собою комплекс взаємозалежних трудових, матеріальних і

природних ресурсів, які визначають можливі досягнення в соціально-

економічному розвитку регіону [6, с.109]. Найбільший сукупний ре-

сурсний потенціал мають Донецький, Придніпровський, Київський і

Північно-Східний економічні райони, де зосереджено відповідно 18,6

%, 13,4 %, 13,2 % і 11,8 % його сумарної величини. Найменшим – По-

дільський, Центрально-Український і Волинський економічні райо-

ни – 7,8 %, 5,5 % і 3,7 % відповідно.

Є істотні відмінності в забезпеченості районів компонентами

природно-ресурсного потенціалу (ПРП) – земельними, водними,

мінеральними, рослинними, фауністичними, рекреаційними ре-

сурсами. Кращою забезпеченістю ПРП, як в абсолютному, так і у

відносному значеннях, характеризуються Донецький і Придніпров-

ський економічні райони. Це зумовлено наявністю в них значних за-

пасів мінеральних ресурсів – залізної й марганцевої руди, кам'яного

вугілля та ін. на тлі приблизно рівнозначної забезпеченості земель-

ними й іншими ресурсами з іншими районами (рис. 7.1).

Економічні райони

Сукупній ресурсний потенціал млрд.грн

Ряд2

Ряд1

Рис. 7.1. Сукупний ресурсний потенціал економічних районів.

Ряд 1- виробничо-технічний потенціал, ряд 2 – природно-

ресурсний потенціал.

115

Частина І. Регіональна економіка та регіональна політика

У розрізі окремих областей найбільшим сукупним ресурсним потенці-

алом відрізняються Донецька (11,7 %), Дніпропетровська (9,1 %), Київська

(7,7 %), Луганська (6,9 %) і Харківська (5,5 %) області. Найменшим – Терно-

пільська (1,9 %), Волинська (1,7 %), Чернівецька (1,3 %) області (табл. 7.1).

Таблиця 7.1

Економічний район, область,

республіка

Сукупний ресурсний

потенціал

Частка

району,

області в

сукупному

потенціалі

країни, %

усього,

млрд.

грн.

у тому числі

природно-

ресурсний

Млрд..

грн.

Карпатсько-Галицький район 17,79 5,263 30,475 10,2

- Львівська 7,719 2,031 26,3 4,5

- Івано-Франківська 4,090 1,219 29,8 2,3

- Закарпатська 3,615 1,328 36,8 2,1

- Чернівецька 2,366 0,685 29,0 1,3

Волинський район 6,53 1,863 28,6 3,7

- Волинська 3,059 0,913 29,8 1,7

- Рівненська 3,471 0,950 27,4 2,0

Подільський район 13,847 4,519 32,67 7,8

- Вінницька 5,875 1,941 33,0 3,3

- Хмельницька 4,575 1,441 31,5 2,6

- Тернопільська 3,397 1,137 33,5 1,9

Київський район 23,301 5,697 29,67 13,2

- Київська 13,636 2,150 15,8 7,7

- Чернігівська 4,981 1,976 39,7 2,8

- Житомирська 4,684 1,571 33,5 2,7

Центральний район 9,647 3,256 33,85 5,5

- Кіровоградська 4,584 1,642 35,8 2,6

- Черкаська 5,063 1,614 31,9 2,9

Харківський район 20,759 4,654 28,3 11,8

- Харківська 9,936 1,315 23,3 5,6

- Сумська 4,724 1,428 30,3 2,7

- Полтавська 6,099 1,911 31,3 3,5

Придніпровський район 24,093 7,988 31,75 13,4

116

Регіональна економіка та природокористування

Продовження табл. 7.1

- Запорізька 7,489 2,107 28,1 4,3

- Дніпропетровська 16,604 5,881 35,4 9,1

Донецький район 32,698 11,348 35,55 18,6

- Донецька 20,553 6,607 32,1 11,7

- Луганська 12,145 4,741 39,0 6,9

Причорноморський район 18,258 5,158 29,77 10,3

- Херсонська 4,718 1,580 33,5 2,6

- Одеська 8,752 2,003 22,9 5,0

- Миколаївська 4,788 1,575 32,9 2,7

Кримський район 9,09 3,207 35,2 5,2

Україна 176,013 59,953 30,7 100,0

За В. П. Руденком [6, c. 114]

З наведених вище даних видно, що ступінь забезпеченості су-

купним ресурсним потенціалом деяких східних областей країни

(Донецької, Дніпропетровської) в 8-10 раз первищує деякі західні

(Чернівецька, Волинська, Тернопільська).

Значною мірою забезпеченість регіонів сукупним ресурсним потенці-

алом корелюється з виробництвом валової доданої вартості (ВДВ). Згідно

з існуючими розрахунками коефіцієнта кореляції між сукупним ресурсним

потенціалом і ВДС у розрізі регіонів, його величина перевищує 0,8 (R=0,84).

Найвищими показниками ВДВ у перерахунку на душу населен-

ня відзначаються Київська, Запорізька, Полтавська, Дніпропетров-

ська, Донецька, Харківська області, а найменшими – Чернівецька,

Закарпатська, Тернопільська, Кіровоградська (табл. 7.2).

Таблиця 7.2

Рівні економічного розвитку регіонів

Економічний район, область,

республіка

Територія,

Населення,

Валова додана

вартість, млн.

грн.

Карпатсько-Галицький район 9,2 12,9 22646

- Львівська 3,6 5,5 10547

- Івано-Франківська 2,3 2,9 5544

- Закарпатська 2,0 2,6 4016

- Чернівецька 1,3 1,9 2539

117

Частина І. Регіональна економіка та регіональна політика

Продовження табл. 7.2

Волинський район 6,6 4,6 7565

- Волинська 3,3 2,2 3512

- Рівненська 3,3 2,4 4053

Подільський район 10,0 8,8 13863

- Вінницька 4,4 3,6 6167

- Хмельницька 3,4 2,9 4598

- Тернопільська 2,3 2,3 3098

Київський район 15,0 14,6 60826

- Київська 4,8 9,0 52049

- Чернігівська 5,3 2,7 4576

- Житомирська 4,9 2,9 4201

Центральний район 7,5 5,3 8589

- Кіровоградська 4,1 2,4 4023

- Черкаська 3,4 2,9 4566

Харківський район 13,9 12,0 28190

- Харківська 5,2 6,0 14515

- Сумська 3,9 2,8 4822

- Полтавська 4,8 3,4 8853

Придніпровський район 9,8 11,5 31488

- Запорізька 4,5 4,0 10177

- Дніпропетровська 5,3 7,5 21311

Донецький район 8,8 15,2 40270

- Донецька 4,4 10,0 30316

- Луганська 4,4 5,2 9954

Причорноморський район 14,2 10,1 21928

- Херсонська 4,7 2,5 3799

- Одеська 5,5 5,0 12792

- Миколаївська 4,0 2,6 5337

Кримський район 4,6 5,0 9033

Україна 100 100 244497

За даними [4].

Порівняння показників, що характеризують сукупний ресурс-

ний потенціал (рис. 7.1) і виробництво ВДС у розрізі економічних

районів (рис. 7.2), вказує на певну подібність між ними. Трохи «ви-

бивається» із цієї закономірності лише Київський економічний ра-

йон, що обумовлене, мабуть, включенням до його складу м. Києва.

118

Регіональна економіка та природокористування

10000

20000

30000

40000

50000

60000

70000

Економічні райони

ВДВ, млн. грн

2 000р.

2 003р.

Рис. 7.2. ВДВ економічних районів України, млн. грн.

У регіональному розрізі найбільшим показником ВДВ харак-

теризується столичний регіон – м. Київ. На його частку припадає

близько 18 % ВДВ України (а разом з Київською областю – май-

же 22 %). Відносно високими показниками ВДВ характеризуються

східні регіони: Донецька (12,4 %), Дніпропетровська (8,72 %), Хар-

ківська (5,9 %) області.

Середні показники значень ВДВ характерні для областей

Причорномор'я, Сумської, Полтавської, Черкаської, Львівської,

Івано-Франківської, Вінницької областей.

= 0,9687

= 0,9677

5000

10000

15000

20000

25000

30000

35000

40000

45000

50000

1996 2000 2001 2002 2003

Роки

ВДВ, млн. грн

Волинський

Дніпропе тров сь кий

Доне ць кий

За ка рпа тський

Ха р ків сь кий

Че р ніве цький

м. Київ

Лінійний (м.Київ)

Лінійний (Закарпатський)

Рис. 7.3. Динаміка зростання ВДВ за окремими регіонами

119

Частина І. Регіональна економіка та регіональна політика

Низькими показниками ВДВ і економічного розвитку характе-

ризується більшість західних областей – Закарпатська (1,6 %), Во-

линська (1,44 %), Тернопільська (1,2 %), Чернівецька (1,0 %) та ін.

Крім того, що економічні райони й області України мають зна-

чні диспропорції у виробництві ВДВ, спостерігається ще й тенден-

ція, спрямована на збільшення їх розмірів. Внаслідок цього розрив

у рівнях економічного розвитку регіонів в останні роки не тільки

не зменшується, а, навпаки, зростає. Про це свідчить, розрахова-

ний нами тренд зростання ВДВ у розрізі окремих регіонів країн

(рис.7.3).

Якщо збережеться існуюча тенденція, не важко передбачити

гіпертрофічне зростання економіки столичного регіону в осяжній

перспективі.

Відмінності в рівнях економічного розвитку обумовили відмін-

ності й у виробництві питомої ваги ВДВ у перерахунку на одного

жителя регіону.

У Донецьком регіоні вона приблизно в 2,2 рази вища, ніж у Чер-

нівецькому, а в м. Києві – в 2,5 рази вища, ніж у Донецькому. Якщо

ж зіставити величину душового ВДВ м. Києва з її величиною в Чер-

нівецькому або Тернопільському регіонах, то вона виявиться біль-

шою в 5-5,5 рази. Ще більші відмінності в промисловому розвитку.

При цьому аналіз існуючих тенденцій у промисловому розвитку

регіонів показує, що тут розрив також зростає. Зокрема, якщо амп-

літуда душових показників обласних регіонів по обсягах промисло-

вого виробництва становила в 1990 р. 1:10, то до 2006 р., за нашими

розрахунками, вона досягла співвідношення вже 1:30.

Вивчення й узагальнення значень основних макроекономічних

показників регіонів (ВДВ, експорт, імпорт, інвестиції, оптова тор-

гівля й послуги на 1 людину), дозволяють зробити багатовимірний

аналіз і виділити на його підставі чотири регіональні кластери, що

відрізняються між собою рівнями економічної активності (табл. 7.3,

рис. 7.4.).

120

Регіональна економіка та природокористування

Таблиця 7.3

Макроекономічні показники розвитку регіонів України (2003 р.)

Регіони

ВДВ млн.

грн.

Експорт,

млн. долл.

Імпорт млн.

долл.

Інвестиції

млн. долл.

Торгівля

оптова млн.

грн.

Послуги на

1 чол. грн.

АРК 7309 274,9 150,4 331,1 4417,4 683

2 Вінницький 6167 421,7 246,0 65,8 3083,1 184

3 Волинський 3512 272,8 264,6 97,7 16381,0 251

4 Дніпропетровський 21311 5409,9 2336,0 778,6 79528,5 404

5 Донецький 30316 8343,6 2182,9 493,6 90996,1 291

6 Житомирський 4201 262,2 141,8 83,1 9431,2 181

7 Закарпатський 4016 605,5 614,4 244,3 2664,6 224

8 Запорізький 10177 2369,2 1225,6 489,6 20979,7 381

9 Івано-Франківський 5544 867,3 477,1 120,9 9045,1 161

10 Київський (обл.) 8129 473,9 921,1 511,5 18679,5 240

11 Кіровоградський 4023 200,0 84,4 107,2 3104,4 197

12 Луганський 9954 1899,8 367,2 148,9 30211,3 187

13 Львівський 10547 639,7 726,7 350,1 18669,4 447

14 Миколаївський 5337 654,4 327,4 75,6 9556,3 255

15 Одеський 12792 1053,8 935,6 507,3 20395,8 520

16 Полтавський 8853 1381,1 476,6 205,7 14659,7 231

17 Рівненський 4053 202,6 224,3 71,5 4219,3 211

18 Сумський 4822 472,1 188,2 132,3 3254,5 231

19 Тернопільський 3098 92,9 67,0 37,2 1234,2 180

20 Харківський 14515 764,1 877,2 385,4 31362,2 482

21 Херсонський 3799 223,5 77,8 72,8 6175,2 246

22 Хмельницький 4698 181,2 162,0 66,5 4722,4 201

23 Черкаський 4565 412,2 236,2 122,9 3027,6 213

24 Чернівецький. 2539 85,7 86,2 24,4 1502,8 292

25 Чернігівський. 4576 245,5 209,3 94,4 1762,7 181

26 Місто Київ 43920 4148,0 6491,2 2684,1 135871,5 2179

За даними Держкомстату України