Герасименко В.Г., Герасименко М.О., Цвіліховський М.І. та ін. Біотехнологія
Подождите немного. Документ загружается.
При підготовці до розділення лож корм потрібно вносити
регулярно, причому нові порції мають бути «смачнішими» за
попередні.
Для розділення лож, тобто для формування нових лож із
попередніх, використовуються різні технологічні прийоми ви
бірки черв’яків із субстрату.
Технологічні прийоми вибірки черв’яків
1й спосіб — пошарове видалення черв’яків. Перед внесен
ням нового корму в ложі знімають 5сантиметровий шар попе
реднього. Через 6–7 днів знову знімають такої самої товщини
шар, в якому знаходиться 50–60 % популяції черв’яків, і перено
сять у нове ложе. На місце знятого шару вносять такої самої
товщини свіжий корм. Знову через 6–7 днів цей шар знімають,
і в ньому міститься 25–35 % популяції черв’яків. Їх також пере
носять у нове ложе. Знову вносять новий корм і в ньому будуть
залишки популяції, яку вибирають через 6–7 днів. Таким мето
дом досягається майже повна (95–97 %) і, що дуже важливо,
безболісна для черв’яків вибірка популяції.
2й спосіб. Збирають весь верхній шар субстрату на глиби
ну 12–15 см і переносять у ємність конічної форми, яка встано
влена на світлі (сонячному або від електроламп). Через 2–3 год
черв’яки переміщуються на дно ємності. Верхній шар (суб
страт) знімається, а внизу залишаються черв’яки. Але цей спо
сіб малопродуктивний. Краще розміщувати субстрат з черв’яка
ми на бетонному майданчику у вигляді куп висотою до 1 м. На
світлі черв’яки заглиблюються і після зняття верхнього шару
субстрату вони залишаються на бетонній підлозі.
3й спосіб. У Прикарпатті використовують при розділенні
лож метод голодної дієти. Протягом 3х тижнів черв’яків трима
ють на «голодній дієті», тобто на поверхню лож не додають но
вих порцій корму. Через 3 тижні на поверхню лож вносять но
вий корм і зволожують його. Черв’яки виповзають на цей шар
для харчування і його знімають разом з черв’яками.
Розділення лож. Перше розділення — квітневе, три
кратне. Якщо господарство працює цілорічно, то в квітні прово
дять перше розділення лож. Кожне квітневе ложе розділяють на
3 нових (тобто трикратне) з вибіркою усієї популяції черв’яків і
вибіркою біогумусу. Нові закладені ложа дозрівають для їх роз
ЧастинаII.Спеціальнібіотехнолоії
550
ділення в липні. Вибірку черв’яків проводять одним із розгля
нутих вище способів.
Друге розділення лож — липневе, двократне, тобто одне ло
же ділиться на два без вибірки біогумусу. Це розділення має
свої особливості. Якщо при розділенні квітневих лож верхній
шар субстрату знімали по всій поверхні ложа, то з липневих зні
мають тільки з половини поверхні по ширині ложа. Новий корм
не вноситься, а проводиться трикратне знімання 5сантиметро
вого шару субстрату через 5–7 днів. В результаті одна половина
ложа буде вищою на 15 см за іншу. Після вибірки черв’яків оби
дві половини субстрату вирівнюють за висотою.
Третє розділення лож проводиться у жовтні. У цей період
проводять трикратне розділення лож, які були закладені у квіт
ні, з вибіркою біогумусу і чотирикратне розділення лож, сфор
мованих у липні, без вибірки біогумусу, з яким вони входять у
зимівлю і розділення їх з вибіркою біогумусу буде проводитись
у квітні наступного року. Отже, період формування біогумусу
становить 6 місяців.
Вибирають черв’яків при розділенні лож механічним мето
дом за допомогою 4рожкових вил з заокругленими краями.
Крім цього, існують різні механізми — вібраційні грохоти, лій
коподібні сита, спеціальні машини з циліндричними решетами.
Розроблені також засоби теплового, світлового, електрич
ного і хімічного (дія формаліну) впливу на черв’яків, щоб вони
самостійно залишали субстрат.
23.8. ТЕХНОЛОГІЯ ВЕРМІКУЛЬТИВУВАННЯ ВЗИМКУ
Ця технологія має свої особливості, головними з яких є ви
моги до температури і вологості. Оптимальна температура –
20–22
о
С, критична – 0–4
о
С. Оптимальна вологість становить
82 %, а критичні – менше 60 і більше 90 %. При +7
о
С черв’яки
впадають в анабіоз і не споживають корм.
Взимку необхідно постійно слідкувати за температурою в
різних шарах ложа, не порушуючи їх. Для цього найбільш при
датним є ґрунтовий термометр, який можна занурити на глиби
ну 40–60 см.
При утриманні вермікультури в закритому приміщенні пот
рібно слідкувати, щоб основа ложа не була теплопровідною.
Розділ23.Біотехнолоія"тилізаціїоранічнихвідходівметодом...
551
Так, дуже швидко охолоджується бетон. В цьому випадку добре
використати для теплоізоляції полімерну плівку.
Найкращим місцем для вермікультивування взимку є опа
лювальне приміщення. За цієї умови черв’яки розмножуються і
чисельність їх може збільшуватись у 3–4 рази. У теплому при
міщенні верхній шар субстрату пересихає і його потрібно зволо
жувати, а в холодному — залишається в належному стані.
При утриманні вермікультури просто неба ложа зволожува
ти не варто. Для підтримки оптимальної температури ложа
взимку накривають соломою, свіжою гнойовою біомасою коней
або великої рогатої худоби, листям (крім хвойних дерев).
Розмір зимового ложа відрізняється від літнього тільки
за висотою, тому що при його формуванні знизу укладається
шар свіжого гною, який не пройшов ферментації, товщиною
25–30 см. При його дозріванні утворюється тепло, яке обігріває
шар субстрату над ним товщиною 25 см. Щоб черв’яки не пере
повзали із субстрату у свіжий гній, його відділяють полімерною
плівкою. Для підтримання оптимальної температури зимове ло
же зверху покривають шаром подрібненої соломи (8–10 см),
листям дерев (крім хвойних, дуба і бука), свіжим гноєм коней
або великої рогатої худоби товщиною 20–30 см. Під час фер
ментації гною виділяється тепло, яке направляють в ложе. Звер
ху ложа накривають ще одним шаром соломи (рис. 23.5).
ЧастинаII.Спеціальнібіотехнолоії
552
Рис. 23.5. Будова і форма ложа для зимового вермікультивування
(за Городнім М.М. та ін., 1996)
Над ложами можна поставити тунель із плівки для утворен
ня повітряної подушки. Відстань між поверхнею ложа і плівкою
має бути 10–15 см. Використовується тільки прозора плівка.
Ложа не можна зверху накривати плівкою, тому що це пору
шить аерацію й ускладнить дихання черв’яків. Ложе має добре
аеруватись.
Верхній шар субстрату може перемерзати й утворювати
мерзлий шар товщиною 5 см. Він виконує теплоізоляційну
функцію.
В холодний період року каліфорнійський гібрид може не
впадати в сплячку, навіть розмножуватись, але з меншою інтен
сивністю. Тому потреба в кормі знижується.
Взимку корм вноситься у ложа шаром товщиною 10–15 см
через кожні 10–15 днів. Черв’яки поїдатимуть тільки 5санти
метровий шар, розміщений знизу, тому що тільки він буде зі
грітим до оптимальної температури. При подальшому внесенні
корму черв’яки споживатимуть попередній добре прогрітий
шар.
23.9. ВЕРМІКУЛЬТИВУВАННЯ НА ПРИСАДИБНИХ
ДІЛЯНКАХ
Метод вермікультивування можна використати для пере
робки у компост (органічне добриво) органічних відходів, які
накопичуються на присадибній ділянці (обрізаних гілок, рос
линних решток, трави, кухонних відходів та ін.). Вермікомпо
стування можна проводити в купах або в ємностях (рис. 23.6).
При компостуванні у купах відходи складають шарами:
знизу грубіший матеріал (гілки, дерев’яні рештки), а зверху
дрібніші рослинні відходи, траву, листя та ін. Відходи зволожу
ють і лишають для проходження гниття (ферментації). Через
1–1,5 міс., коли всередині купи закінчиться процес сильного ро
зігріву маси і температура знизиться до 20
о
С, її заселяють
черв’яками. Для цього по всій поверхні купи роблять отвори,
які заповнюють черв’яками (приблизно 100 екз. в кожний
отвір). Щільність заселення рекомендується підтримувати на
рівні 1000 екз./м
2
. Для покращення годівлі черв’яків в компо
стну купу періодично додають кухонні відходи. Через 3–4 міс.
відходи перетворюються на компост, в якому міститься близько
Розділ23.Біотехнолоія"тилізаціїоранічнихвідходівметодом...
553
ЧастинаII.Спеціальнібіотехнолоії
554
Рис. 23.6. Варіанти вермікомпостування на присадибних ділянках
у Німеччині (за Sulzberger R., 1998)
15 % біогумусу. Для відокремлення черв’яків від компосту по
ряд з купою з черв’яками влаштовують нову купу зі свіжих від
ходів, куди черв’яки переповзають в пошуках нового корму.
Можна також влаштовувати так звані «мандрівні» вермі
компостні штабелі. При цьому на одному кінці штабеля час від
часу закладають свіжі відходи, а на протилежному збирають го
товий компост. У такому штабелі черв’яки поступово перепов
зають слідом за новим кормом.
Для розведення черв’яків можна використовувати також
різні ємності з отворами для аерації. Їх розміщують на стелажах
у місцях, захищених від прямих сонячних променів (на балко
нах, вікнах, горищах, гаражах, підвалах, під навісом, під дерева
ми та ін.).
Зручними є дерев’яні ящики або коробки, лотки розміром
100х50х30 см або 40х70х16 см, дно і кришка яких мають отво
ри для забезпечення аерації і дренажу води при поливі. Ящи
кове вермікультивування потребує мінімальних капіталовкла
день, мало часу і праці. Усі роботи може виконувати одна люди
на, витрачаючи годину на тиждень.
Основу субстрату, яким заповнюють ящики, складає фер
ментований гній (великої рогатої худоби, кроликів, коней), до
якого можна додавати садову землю, подрібнену солому або ін
ші рослинні рештки при їх ретельному перемішуванні. Співвід
ношення компонентів становить відповідно 1:1:1. Компост готу
ють у спеціальних ящиках розміром 150х90х25 см або ямах.
Для заповнення ящиків необхідно 25–30 м
3
субстрату на
100 м
2
. Після цього субстрат зволожують і заселяють черв’яка
ми. Щільність заселення — 500 молодих особин або 200–300 ко
конів на ящик.
За відсутності органічних відходів черв’яків можна годува
ти подрібненим і зволоженим папером, картоном, газетами,
дерев’яною тирсою (не хвойних дерев). Доброю добавкою є
кухонні відходи, чай, кавова гуща, ромашка.
Свіжий корм в ящики вноситься 5сантиметровим шаром
на всю його поверхню раз на тиждень. Якщо ящики знаходять
ся в оптимальному за температурою місці, то через кожні
90 днів розділяють популяцію на дві частини у зимовий період
і на 3 — в літній.
Вибірка черв’яків і коконів із ящиків (лотків, коробок та ін.
ємностей) проводиться наступними методами. Ящик знімають
Розділ23.Біотехнолоія"тилізаціїоранічнихвідходівметодом...
555
зі стелажа і перевертають над широким столом. Усі черв’яки
при цьому зразу ж занурюються в глибину субстрату і збира
ються на поверхні стола під субстратом. Потім переглядають
субстрат шар за шаром і з нього вибирають усі кокони, збирають
черв’яків на дні купи. Великих черв’яків поміщають назад в
ящик як маточне поголів’я, а молоді особини і кокони викори
стовують для заселення інших ємностей, на продаж, молод
няк — як наживку для рибної ловлі, в корм тваринам, для
заселення саду. Цю операцію за оптимальних умов вермікуль
тивування можна проводити раз на місяць. Ящикове вермікуль
тивування набуло популярності у США.
Відділяти черв’яків від гумусу можна за допомогою сита із
металевої сітки з отворами розміром близько 2 мм, крізь яке
ЧастинаII.Спеціальнібіотехнолоії
556
Рис. 23.7. Відділення черв'яків від біогумусу в умовах присадибного
господарства (за Sulzberger R., 1998)
У багатьох країнах розробляються програми, в яких перед
бачено поповнення білкових ресурсів для тваринництва в ос
новному за рахунок землеробства — вирощування сільськогос
подарських культур. Але за продуктивністю з 1 га землі жодна
культура не може порівнятись з вирощуванням дощових
черв’яків. Так, з 1 га найкращих земель можна одержати проте
їну: кукурудзи — 390 кг, пшениці — 350, конюшини — 1000 кг, а
з 1 га площі, заселеної вермікультурою, — 40 тис. кг білкової му
ки на рік.
Система харчотравлення тварин еволюційно адаптована до
споживання дощових черв’яків. Норма споживання повноцін
ного білка повинна становити 10 % від загальної його кількості
і повністю задовольняється при додаванні в корм 1 г черв’яків
на 1 кг живої маси на добу.
Черв’ячна біомаса використовується як білкова домішка до
раціонів великої рогатої худоби, свиней, птиці, ставкової та ак
варіумної риби як у сирому, так і вареному вигляді, а також у
вигляді борошна в кількостях, які задовольнили б потребу в біл
ку. Для цього черв’яків миють, висушують і подрібнюють.
Використання черв’яків у харчуванні людей. Проб
лема нестачі білка для людей — одна з найбільш гострих на
Землі. Її допоможе певною мірою вирішити використання
черв’яків у раціоні харчування людей. Протягом тисячоліть де
які негроїдні африканські племена використовують для харчу
вання різновидність дощового черв’яка розміром 7–8 м. Китай
ці теж використовують дощових черв’яків у своїй традиційній
кухні.
Дослідженнями встановлено, що за своїми поживними яко
стями м’ясо черв’яків наближене до телятини. Але використан
ня їх у харчуванні людей має соціальнопсихологічну проблему.
З метою впливу на смаки людей і формування громадської дум
ки у наш час у місті Помона (США) щорічно проводяться га
строномічні конкурси продуктів, приготованих на основі дощо
вих черв’яків. Дощові черв’яки, які використовуються у раціоні
людей, мають бути вирощені на спеціальному субстраті, що не
містить патологоанатомічних відходів, трупів тварин та ін.
З додаванням дощових черв’яків готують паштет «Вормбер
гер», страву керрі з горохом, омлети, краби, фарширований пе
рець, печиво та ін.
Розділ23.Біотехнолоія"тилізаціїоранічнихвідходівметодом...
559