240
240
Лікування. Для дегельмінтизації хворої риби найефективніші препарати з
групи
імідотіазолів (левамізол, тетрамізол)
. Їх використовують улітку, додаю-
чи до комбікорму перед грануляцією 2,5 – 3 г/кг, і згодовують три дні підряд.
Застосовують також спеціальні ванни з
левамізолом
(1 мг/л води), у яких ви-
тримують рибу впродовж 1 доби. Згубно діє на паразитів
трихлорфон
(0,5
мг/кг корму). Його згодовують щодня впродовж 10 днів.
Профілактика та заходи боротьби. Для ліквідації хвороби застосовують
комплекс лікувальних і профілактичних заходів, роздільне вирощування ри-
би різних вікових груп. Після виловлювання риби стави осушують, неспускні
ділянки обробляють хлорним або негашеним вапном і взимку залишають без
води.
Хвороба морських риб, спричинюється личинками
нематод родини Anisakidae підряду Ascaridata. Вони
локалізуються у внутрішніх органах і скелетних
м’язах: під серозними оболонками порожнини тіла, печінки, кишок, у повер-
хневих і глибоких шарах м’язів. Хвороба поширена в Атлантичному океані,
далекосхідних та північних морях і завдає значних економічних збитків уна-
слідок вибраковування зараженої риби.
Збудники. Значна частина морської риби уражена личинками нематод чо-
тирьох родів: Anisakis, Contracaecum, Terranova, Porrocaecum. Найпошире-
нішими є представники родів Anisakis i Contracaecum.
Личинки круглих гельмінтів роду
Anisakis
(
A. simplex
) до 4 см завдовжки і
0,4 – 0,9 мм завширшки, білого або жовтуватого кольору, з чітко вираженим
шлунком. Паразитують переважно під серозними оболонками кишок, печін-
ки, під очеревиною, рідко в м’язах (див. вкл., рис. 17).
Личинки нематод роду
Cоntracaecum
завдовжки 1 – 2 см, ледь рожевого
кольору. Трапляються в інцистованому вигляді (в ділянці пілоричних придат-
ків і під серозними оболонками інших органів черевної порожнини) або віль-
но у вигляді S-подібної форми в порожнинах тіла.
Личинки паразитичних червів досить стійкі до низьких температур та со-
ління. За температури 18 – 20 °С вони залишаються життєздатними впро-
довж кількох діб. При слабкому солінні личинки живуть близько 35 діб, при
середньому — до 7 діб.
Цикл розвитку. Дефінітивними хазяями нематод є рибоїдні птахи, морські
ссавці (тюлені, моржі, морські котики, електричний скат, манта) або хижа
риба. В їхніх кишках розвиваються статевозрілі паразити. Вони виділяють
незрілі яйця овальної форми, які у зовнішньому середовищі заковтуються
проміжними хазяями (нижчі ракоподібні — копеподи й амфіподи). Додаткові
хазяї (форель, камбала, сардина, нототенія, сьомга, кета, оселедець, морський
карась, скумбрія, мойва, сріблястий хек, зубатка, сайра, горбуша, тюлька —
всього близько 30 видів) заражаються при поїданні ракоподібних, в організмі
яких є личинки паразитичних червів. Деякі вчені вважають, що оселедці та
риба деяких інших видів може виконувати роль як додаткових, так і резерву-
арних хазяїв.
Наземні м’ясоїдні тварини і людина — тупикові хазяї, в організмі яких
личинки не розвиваються до статевозрілої стадії. Однак при проникненні ли-
чинок гельмінтів в організм людини вони потрапляють у кишки або шлунок,
травмують слизові оболонки і спричинюють тяжку форму ентериту та алер-
гічні реакції.
АНІЗАКІДОЗИ
(ANISAKIDOSES)