Філоненко С.О. Усна народна творчість

Подождите немного. Документ загружается.

ливостях «основної» («середньої», «модальної», «сумарної»)

особистості. На його думку, культура народу є до певної міри

проявом індивідуальної психології окремого його представника,

але у широких масштабах…» (Мар’яна Лановик, Зоряна Лано-

вик) [43, с. 51].

«Недовготривалим було також захоплення ідеями соціологіч-

ної школи кінця 19 — початку 20 ст. (її засновник Е. Дюркгейм

пояснював виникнення фольклору,

культури, релігії соціальними

явищами, їх розвиток — соціальною зумовленістю) та теорії ди-

фузіонізму (Ф. Боаз, США). Прихильники останньої (Л. Фробені-

ус, Ф. Гребнер) ідеї еволюції та єдності історичного розвитку

протиставили ідею абсолютної різноманітності культур, що по-

рушуються там, де існують запозичення. Таким чином, вони ви-

знавали не розвиток усної народної творчості

в часі, а її поши-

рення у просторі, внаслідок чого спостерігалось «змішування»

жанрів, тем, мотивів, образів — своєрідна «культурна дифузія».

Значного поширення у світі набули ідеї представників гео-

графічно-історичної школи (через її засновників — фольклори-

стів із Фінляндії Ю. та К. Крунів вона отримала назву фінська

школа). …Її послідовники (А.

Аарне, С. Томсон та ін.), спираю-

чись на історико-етнографічний метод вивчення взаємодії куль-

тур, притримувались ідеї географічної зумовленості народу (що

впливає на його історичну долю, культурний розвиток, а від-

так — на особливості системи усної народної творчості та її по-

бутування). Головним завданням прихильники школи вважали

виявлення етнографічної належності, місця і

часу виникнення то-

го чи іншого казкового сюжету. Вони провели велику та ретельну

роботу: відібрали та класифікували всі варіанти казок, намага-

лись простежити шляхи їх поширення. Ними була висунута тео-

рія про первинну форму казки. Ця теза залишилась гіпотезою.

Ще більшої популярності у багатьох країнах набула школа

структуралізму. Вона виникла

у 20-х роках 20 ст. у Франції і

поширилася на ряд гуманітарних наук. Її головними представни-

ками були етнолог Леві-Строс, історик культури М. Фуко, літе-

ратурознавець Р. Барт, психоаналітик Ж. Лакан. В основі їх до-

слідження — структуральний метод, який орієнтує на вивявлення

структурних закономірностей об’єктів вивчення, з’ясування

син-

хронного та діахронного зв’язків між ними… Культура та фольк-

лорна творчість розглядається структуралістами як сукупність

знакових систем, таких, як мова, релігія, міфологія, звичаї то-

що…

Надзвичайного поширення з початку — до середини 20 ст. на-

була ритуально-міфологічна (неоміфологічна) школа. Вона

виникла на основі синтезу ритуально-міфологічної теорії

(Р. Сміт, Дж. Дж. Фрезер і т.зв. «кембриджська група», Велико-

британія; їх послідовники Д. Гаррсіон, А. Б. Кук, Ф. М. Корн-

форд) з аналітичною психологією та

вченням про архетипи

К. Г. Юнга.

В основі цього вчення було багато ідей міфологічної школи,

але тут утверджувалась перевага ритуалу над міфом… Представ-

ники школи… розглядали ритуально-міфологічні моделі не як

джерело поетичної фантазії, а як її структуру. У фольклорних

творах вони простежували міфологічні мотиви, символи, мета-

фори; а також

відшукували відтворення певних ритуальних схем,

особливо обряду ініціації (посвячення) як психологічного архе-

типу смерті і нового народження. Н. Фрай висловив ідею про аб-

солютну єдність ритуалу, міфу, архетипу, що відображається на

рівні образів, жанрів та цілісного світогляду. Це простежується

шляхом метафоричного ототожнення чи асоціацій за аналогі-

єю…» (Мар’яна Лановик,

Зоряна Лановик) [43, с. 51—53].

Завдання

1. На основі запропонованих джерел складіть хронологічну

таблицю «Історія української фольклористики», назвавши в ній

дати найголовніших подій (вихід фольклористичних праць, збір-

ників усної народної творчості, експедиції, створення фолькло-

ристичних установ тощо).

2. Дайте письмову розгорнуту відповідь на питання: «Які

чинники впливали на розвиток української фольклористики?»

(наведіть

конкретні приклади).

3. Законспектуйте уривки з праць М. Цертелєва «О старинных

малороссийских песнях», М. Максимовича «Передмова до збірки

«Малороссийские песни» і М. Костомарова «Об историческом

значении русской народной поэзии» за джерелом «Історія україн-

ської літературної критики та літературознавства. Хрестоматія.

У трьох книгах. Книга перша». З’ясуйте, які наукові питання роз-

глядали ці вчені, які оцінки вони дали жанрам українського фо-

льклору. Чому ці праці написані російською мовою?

4. Прочитайте статтю А. Іваницького, В. Пальоного «Радянсь-

ка фольклористика чи радянський фольклоризм? Політика та ку-

льтура». Складіть її тези. З якими положеннями статті ви пого-

джуєтеся або не погоджуєтеся?

5. Складіть таблицю «Наукові школи фольклористики» (з гра-

фами: назва школи, її походження, час і місце зародження школи,

представники, провідні ідеї), спираючись на розділ підручника

Мар’яни і Зоряни Лановик «Українська усна народна творчість»

(с. 40—53).

6. Поміркуйте над питанням: які праці українських учених

ХІХ століття (ХХ століття) слід було б

включити до «Золотої бі-

бліотеки української фольклористики»? Мотивуйте свій вибір

праць.

7. Підготуйте повідомлення «Усна народна творчість у

пам’ятках давньої української літератури».

8. Підготуйте повідомлення «Фольклористична діяльність ді-

ячів «Руської трійці».

9. Підготуйте реферат про одного з видатних українських фо-

льклористів: М. Максимовича, М. Костомарова, П. Куліша,

П. Чубинського, О

. Потебню, І. Рудченка, М. Драгоманова, М. Сум-

цова, П. Житецького, М. Дашкевича, М. Номиса, Б. Грінченка, І.

Франка, В. Гнатюка, Ф. Колессу, М. Лисенка, М. Грушевського,

М.Рильського або іншого за вашим вибором.

10. Упорядкуйте бібліографічний покажчик з історії українсь-

кої фольклористики за матеріалами часопису «Народна творчість

та етнографія».

11.

Поміркуйте над питанням: як розкривається історія розвит-

ку вітчизняної фольклористики у шкільних курсах української

літератури та історії України? Проаналізуйте шкільні підручники

на предмет висвітлення в них фольклористичної діяльності, заці-

кавлень українських письменників (Марка Вовчка, Т. Шевченка,

П. Куліша, Б. Грінченка, І. Франка, Лесі Українки, М. Коцюбин-

ського та ін.). Письмово сформулюйте

свої пропозиції щодо

ознайомлення школярів із найвидатнішими українськими фольк-

лористами та їх працями у профільних гуманітарних класах з по-

глибленим вивченням мови і літератури.

Тест для перевірки знань

1. Яка українська народна пісня зафіксована в «Грамати-

ці» Яна Благослова?

А) «Ще не вмерла Україна»,

Б) «Дунаю, Дунаю, чого смутен течеш»,

) «Пісня про Байду»,

Г) «Засвистали козаченьки».

2. Кому належить перший рукописний збірник прислів’їв

ХVІІ століття?

А) Яну Дзвоновському,

Б) Івану Прачу,

В) Василю Трутовському,

Г) Климентію Зиновієву.

3. Як називалася перша збірка українських пісень М. Цер-

телєва?

А) «Голоси народів у піснях»,

Б) «Опыт собрания старинных малороссийских песней»,

В) «Малороссийские песни»,

Г) «Исторические песни малорусского народа

».

4. Яка з названих тенденцій не була характерною для роз-

витку української фольклористики кінця ХІХ століття?

А) створення наукових товариств з дослідження фольклору,

Б) поява перших фольклористичних періодичних видань,

В) створення державних програм з видання й дослідження фо-

льклору,

Г) поява перших синтетичних праць про фольклор.

5. Якого вченого називають «батьком

української фольк-

лористики»?

А) М. Максимовича,

Б) М. Костомарова,

В) П. Чубинського,

Г) І. Франка.

6. Які розгалуження має міфологічна школа фольклорис-

тики?

А) символічно-міфологічна та порівняльно-міфологічна,

Б) соціально-міфологічна та порівняльно-міфологічна,

В) міфологічно-естетична та міфологічно-етична,

Г) структурно-міфологічна та міфопоетична.

7. Яка школа фольклористики розробила

вчення про «ма-

ндрівні сюжети»?

А) історична,

Б) антропологічна,

В) міграційна,

Г) порівняльно-міфологічна.

8. Представниками якої школи були українські вчені

М. Дашкевич та П. Житецький, почасти М. Драгоманов?

А) історичної,

Б) міфологічної,

В) антропологічної,

Г) структурної.

9. Якими ідеями характеризуються фольклористичні пра-

ці М. Драгоманова, І. Франка, М. Грушевського?

А) полігенізму,

Б) еклектизму,

В) структуралізму,

Г) марксизму.

10. Які з названих шкіл фольклористики виникли у

ХХ столітті?

А) міфологічна, історична, неоміфологічна,

Б) етнопсихологічна, ритуально-міфологічна, міграційна,

В) міфологічна, міграційна, історична,

Г) етнопсихологічна, структурна, ритуально-міфологічна.

ТЕМА

«ПОХОДЖЕННЯ

ТА ІСТОРИЧНИЙ

РОЗВИТОК

ФОЛЬКЛОРУ»

План

1. Періодизація фольклору.

2. Особливості ранніх форм фольклору, їх синкретичність.

3. Форми міфологічного мислення та їх відображення у фоль-

клорі.

4. Світоглядні системи українського фольклору (язичництво і

християнство).

5. Словесний супровід ритуалів. Своєрідність замовлянь і во-

рожінь.

Основна література

1. Веселовский А. Синкретизм древнейшей поэзии и начала диффе-

ренциации поэтических родов // Русское народное поэтическое творче-

ство: Хрестоматия по фольклористике / Сост. Ю. Г. Круглов. — М.:

Высшая школа, 1986. — С. 50—64.

2. Грушевський М. Історія української літератури. В 6 т. 9 кн. —

Т. 1. — К.: Либідь, 1993. — С. 59—77, 137—145.

3. Лановик М., Лановик З. Українська усна народна творчість: Під-

ручник. — К.: Знання-Прес, 2001. — С. 29—40, 55—105.

4. Новикова М. Прасвіт українських замовлянь // Українські замов-

ляння / Упоряд. М. Н. Москаленко. — К.: Дніпро, 1993. — С. 7—29.

5. Панченко І. Світоглядні ключі до

прочитання замовлянь // Сучас-

ність. — 1995. — № 7—8. — С. 210—213.

6. Українська народна поетична творчість / За ред. М. Т. Рильського

та інших. — К.: Радянська школа, 1963. — С. 61—82, 92—97.

7. Українські замовляння / Упоряд. М. Н. Москаленко. — К.: Дніп-

ро, 1993. — 309 с.

8. Українці: народні вірування, повір’я, демонологія. — К.: Либідь,

1991. — 638 с.

9. Ятченко В. Замовляння та їх значення

для вивчення ментальності

українців // Народна творчість та етнографія. — 1996. — № 1. —

С. 15—21.

Додаткова література

1. Андреев Н. П. Фольклор и его история // Русское народное поэти-

ческое творчество: Хрестоматия по фольклористике / Сост. Ю. Г. Круг-

лов. — М.: Высшая школа, 1986. — С. 64—77.

2. Аникин В. П., Круглов Ю. Г. Русское народное поэтическое твор-

чество. — Л.: Просвещение, 1983. — С. 74—81.

3. Берковець В. Мовні особливості українських народних замовлянь //

Українська мова

та література. — 1998. — № 18. — С. 10.

4. Блок А. А. Поэзия заговоров и заклинаний // Русское народное по-

этическое творчество. Хрестоматия по фольклористике: Учебное посо-

бие для филологических специальностей педагогических институтов /

Сост Ю. Г. Круглов. — М.: Высшая школа, 1986. — С. 147—152.

5. Булашев Г. О. Український народ у своїх легендах, релігійних по-

глядах та віруваннях

: Космогонічні українські народні погляди та віру-

вання. — К.: Довіра, 1993. — 414 с.

6. Герасимчук В. Міфологічні мотиви у фольклорі та літературі:

особливості трансформації // Українська література в загальноосвітній

школі. — 2001. — № 1. — С. 37—44; № 2. — С. 53—59.

7. Губко О. Народна магія з погляду психолога // Берегиня. —

1993. — № 2—3. — С. 124—128.

8. Дунаєвська Л. Ф., Таланчук О. М. Український

фольклор у кон-

тексті міфології народів світу // Всесвітня література в середніх навча-

льних закладах України. — 1996. — № 5. — C. 14—18.

9. Іваницький А. Українська народна музична творчість. — К.: Му-

зична Україна, 1990. — С. 7—17.

10. Костомаров М. Слов’янська міфологія. — К.: Либідь, 1994. —

283 с.

11. Кравцов Н. И., Лазутин С. Г. Русское устное народное творче-

ство. — М.: Высшая школа, 1977. — С. 68—74.

12. Нечуй-Левицький І. Світогляд українського народу (Ескіз украї-

нської міфології). — К.: АТ «Обереги», 1992. — 88 c.

13. Плачинда С. Словник давньоукраїнської міфології. — К.: Укра-

їнський письменник, 1993. — 63 с.

14. Русин М. Ю. Фольклор: традиції і сучасність. — К

.: Либідь,

1991. — С. 32—39.

15. Український фольклор: критичні матеріали / С. К. Бисикало,

Ф. М. Борщевський. — К.: Вища школа, 1978. — С. 110—112.

Питання для перевірки знань

1. Які епохи й періоди виділяють у розвитку українського фо-

льклору? Які жанри усної народної творчості з’явилися в ці пе-

ріоди?

2. Поясніть поняття «синкретизм ранніх форм фольклору».

3. Яку роль у ранніх формах фольклору відігравав ритм?

4. Дайте визначення поняття «міф». Які різновиди міфів вам

відомі?

5. У яких жанрах фольклору наявні міфологічні образи?

6. Поясніть поняття «повір’я», «забобон».

7. Розкрийте сутність поняття «анімізм» (антропоморфізм, фе-

тишизм, тотемізм, магія). Як відбилися у фольклорі ці форми мі-

фологічного мислення?

8. Що таке культ? Назвіть поширені дохристиянські культи. У

яких фольклорних жанрах вони відбилися?

9. Що

таке демонологія? Як вона відбилася в усній народній

творчості?

10. Поясніть поняття «двовір’я» і його зв’язок з фольклором.

11. Які існували види та форми давніх обрядів?

12. Що таке табу? З якої мови походить цей термін? Які види

табу існували в язичницькій культурі? Як вони відбилися в укра-

їнському

фольклорі?

13. Дайте визначення замовляння (заклинання, присяги, воро-

жіння).

14. Які існують тематичні групи замовлянь?

15. Схарактеризуйте риси поетики замовлянь. Які символи

вживаються у них?

16. На які свята і ким виконувалися ворожіння?

17. Назвіть риси поетики замовлянь і ворожінь.

Матеріали до заняття

«Процес зародження і розвитку українського фольклору поді-

ляється на дві великі епохи. Перша — доісторична (міфологіч-

на). Вона обіймає час, про який, окрім археологічних знахідок,

матеріальних предметних доказів, не існує жодних писемних сві-

дчень. Друга — історична — тобто епоха, події якої зафіксовані

в писемних джерелах. Ці

епохи ще називають дохристиянською

та християнською і поділяють на періоди, кожному з яких влас-

тиві свої умови життя, культурно-історичні особливості, а від-

так — специфічні форми зародження і функціонування фолькло-

рних форм, своя система жанрів усної народної творчості»

(Мар’яна Лановик, Зоряна Лановик) [43, с. 29—30].

«Ранньотрадиційний фольклор, класичний фольклор,

пізньо-

традиційний фольклор — художні системи, які історично зміни-

ли одна одну» (Тетяна Зуєва, Борис Кирдан) [27, с. 8].

Періодизація фольклору (за підручником Мар’яни Лановик,

Зоряни Лановик «Українська усна народна творчість»):

І. Міфологічна епоха.

1. Палеоліт: мисливські культи, магія полювання, що виража-

лась у драматично-танцювальних формах.

2. Мезоліт, чи кам’яний вік:

система культів тварин, рослин,

природних стихій, форми поклоніння предметам, культ вшану-

вання вогню.

3. Протонеоліт: астральні культи, міфи про природу, людину

та світ.

4. Неоліт, чи мідний вік (4—3 тис. до н. е.): культ домашнього

вогнища, культ померлих предків, поховальний ритуал спалення

померлих, культи води, сонця, землі, місяця, зернових культур та

виробів із

них; календарна обрядовість та первісні форми релігії,

культ хліба; культ змія, людські жертвоприношення. Трипільська

культура (3—2 тис. до н.е.).

5. Епоха бронзи, чи бронзовий вік (2 тис. до н.е. — 8 ст. н.е.):

поховання в землю з ритуальною тризною та насипанням курга-

ну; похоронні голосіння, обрядові свята вшанування померлих;

календарно-обрядові пісні

— колядки, щедрівки, веснянки, ку-

пальські, жниварські пісні.

6. Залізний вік (8 ст. до н.е — 4 ст. н.е.): елементи героїчного

епосу, інших епічних жанрів (легенди, казки); жанри родинної

обрядовості (весільні, родильні). Скіфська культура (7—6 ст.

до н.е.).

7. Праслов’янський період (від 6 ст. н.е.): язичницька віра, по-

клоніння сонцю, світилам, явищам природи і стихіям та їх божес-

твенним втіленням-ідолам; міфи, магія, календарно-обрядові, ро-

динно-обрядові ритуали.

ІІ. Історична епоха.

1. Княжий період: змішування старих культів з церковними

християнськими канонами, героїчний пісенний епос, думи, істо-

ричні пісні, розвиток весільного обряду.

2. Доба козаччини (Запорізька січ, Гетьманщина, Гайдамаччи-

на): розвиток героїчного епосу (думи, історичні пісні); історико-

героїчні легенди і перекази; розвиток балади, соціально-побуто-

вих і родинно-побутових пісень, народної драми.

3. Період бездержавності (ХVIII—ХІХ ст.): соціально-побуто-

ві

мотиви в епічних жанрах; розвиток фольклористики; взаємо-

зв’язок фольклору з літературою: пісні літературного походжен-

ня, романси.

4. Час новітнього розвитку усної народної творчості (ХХ ст.):

фольклор національно-визвольних змагань; «радянський» фольк-

лор; емігрантський фольклор; тюремний, в’язничний, таборовий

фольклор; жанр політичного анекдоту.

5. Сучасний етап розвитку усної народної творчості: віднов-

лення

забутих звичаїв; піднесення магії і демонології; спроби ві-

дновлення язичницьких культів [43, с. 29—40].

«Мистецтво було невід’ємним складником практично-пізна-

вальної діяльності людей первісного суспільства. Через це воно

мало дві відзнаки, що не властиві професійному мистецтву і ли-

ше частково збережені у фольклорі. По-перше, первісне мистецт-

во було одночасно і

художнім, і нехудожнім явищем, бо не відді-

лялося від практичної діяльності — трудової, ідеологічної

(міфологічної), комунікативної та ін. Ніщо не створювалося «за-

ради мистецтва», все виникало із життєвої практики. Тобто, мис-

тецтво мало прикладний, утилітарний характер. Але в той же час

справляло й емоційно-психологічний вплив. Внаслідок такої дво-

їстості його

природи первісному мистецтву притаманна біфунк-

ціональність (сплав художніх і нехудожніх елементів).

Друга риса — синкретичність (первісна нерозчленованість).

Тобто, в первісному мистецтві ще не було поділу на види мисте-

цтва (поезію, музику, танець, живопис), не існувало жанрів (на-

приклад, не було розподілу мелодій на пісенні, танцювальні, ма-

ршові тощо), не виділялися роди (епос, драма, лірика). Інакше

кажучи, первісне мистецтво відзначалося жанро-родо-видовою

аморфністю. Отже існувало у вигляді сукупності усіх можливих

засобів і було частиною трудових процесів, магічних дій та обря-

дів, які влаштовувалися з метою впливу на природу

, тваринний

світ і суспільство» (Анатолій Іваницький) [29, с. 8].

«…Слід сказати, що фольклорові властиві (хоч і меншою і різ-

ною мірою) такі ж риси, як і для первісного мистецтва: біфунк-

ціоналізм, синкретизм, усність, колективність, імпровізаційність,

варіативність (у вигляді варіантності і варіаційності)» (Анатолій

Іваницький) [29, с. 12].

«Для первісної людини слова не були, як

для нас тепер, тільки

знаками, котрі нічого не говорять, себто символами. Такими стали

слова наслідком їх частого уживання, наслідком забуття їх первіс-

ного поетичного значення, наслідком зміни самих поглядів народу

на ті чи інші явища й факти. Для первісної людини кожне слово

було живим проблиском думки, почування, висловом того вра-

ження

, котре викликали предмети та явища у первісної людини.

Мова була повна образів, поетичних метафор, які для первісної

людини творили цілий світ живих, реальних істот. Збагачуючи се-

бе словами, народ творив. Поетична, немов живими істотами на-

повнена мова, була першим фактом духовної діяльності народу,

відбивала в собі ціле початкове духовне життя

первісної людини,

діяльність її розуму, почувань і фантазії, — словом, мова стала

першим фактом поетичної творчості, першої пам’яткою народ-

ної літератури, поезії» (Михайло Возняк) [7, с. 53].

«Релікти (пережитки) міфологічних уявлень у фольклорі тра-

пляються в старовинних піснях, зокрема, в баладах, де зображено

чари (свекруха перетворює невістку в тополю; дівчина стає

пта-

шкою, щоб відвідати свій далекий рід). У весільних піснях та об-

рядах зустрічаються різні фетиші: рута-м’ята, що нею квітчають

молоду на Поділлі, відганяє «злих духів»; коровай символізує

майбутній достаток молодої сім’ї; звичай дарування дівчиною

парубкові вишиваної хустки, про який часто згадується у весіль-

них і петрівчаних піснях

— це акт «привороту» (як і інші дарун-

ки та «приворотне зілля»).

Подібне ставлення до природи надавало первісному мисленню

картинного, образного характеру. Хоч міфологія і пояснювала