Долгошея Н.О. Страхування в запитаннях та відповідях

Подождите немного. Документ загружается.

Модуль 1

Якщо показана вартість дорівнює дійсній вартості, то система

страхування за дробовою частиною тотожна системі страхування за

першим ризиком.

Якщо показана вартість менша від дійсної вартості, то страхове

відшкодування розраховується за формулою

Q = T × S/W,

де Q – страхове відшкодування;

S – показана вартість;

W – вартісна оцінка об'єкта страхування;

Т – фактична сума збитку.

Страхування за відновною вартістю означає, що відшко-

дування страховиком збитків за застрахований за цією системою

об'єкт дорівнює ціні нового майна відповідного виду. Знос майна не

враховується. Ця система забезпечує повний страховий захист ін-

тересів страхувальника.

З метою підвищення відповідальності страхувальника за дбай-

ливе ставлення до об'єктів страхування в страховій справі практи-

кують розподіл відповідальності між страховиком та страхувальни-

ком у покритті збитків.

Особиста участь страхувальника у покритті збитків виражаєть-

ся через франшизу.

Франшиза – звільнення страховика від покриття збитків – пе-

редбачена підписаним страховим договором. Вона може бути вста-

новлена у відсотках або в абсолютних розмірах стосовно страхової

суми, вартісної оцінки об'єкта або розміру збитків.

Розрізняють умовну (інтегральну) та безумовну (ексцедентну)

франшизи.

Умовна франшиза звільняє страховика від відповідальності за

збитки, які не перевищують установленої франшизи, і зобов'язує

його покривати збитки повністю, якщо розмір їх перевищує фран-

шизу.

Наприклад, якщо страхова сума становить 100 тис. грн, умов-

на франшиза – 20% від страхової суми, тобто 20 тис. грн, а збитки

страхувальника становлять 18 тис. грн, то страховик звільняється

від будь-якої компенсації збитків страхувальнику.

Якщо ж за інших рівних умов збитки становлять 60 тис. грн, то

страховик відшкодовує усі 60 тис. грн, не звільняючись від 20 тис,

які в договорі було застережено як умовну франшизу.

Страхування в запитаннях та відповідях

Безумовна франшиза теж передбачає певне застереження (клау-

зу) в страховому договорі. Вона за будь-яких умов звільняє страхо-

вика від компенсації перших Х% страхової суми, незалежно від ве-

личини збитків. При безумовній франшизі страхове відшкодування

завжди дорівнює різниці між збитками та безумовною франшизою.

Наприклад, якщо страхова сума дорівнює 100 тис. грн, безумовна

франшиза – 20 тис. грн, то при збитках до 20 тис. грн страховик не

відповідає перед страхувальником, а збитки становлять, скажімо, 70

тис. грн, то відшкодує тільки 50 тис. грн (70 тис. грн – 20 тис. грн).

Таким чином, франшиза називається безумовною тому, що вона

(безумовно, незалежно від умов) за будь-яких умов вилучається із

зобов'язань страховика, і умовною, оскільки вилучається за умови,

що збитки не перевищують встановленої величини франшизи.

15. Класифікація за родом небезпек

Класифікація джерел небезпеки, небезпечних та шкідливих

факторів

Небезпека – це негативна властивість матерії, яка проявляється

у здатності її завдавати шкоди певним елементам Всесвіту, потен-

ційне джерело шкоди. Якщо йдеться про небезпеку для людини, то

це явища, процеси, об’єкти, властивості, здатні за певних умов за-

вдавати шкоди здоров’ю чи життю людини чи системам, які забез-

печують життєдіяльність людей.

Кожна людина відчуває небезпеку інтуїтивно й розуміє зна-

чення її по-своєму. Згідно з висновками експертів ООН, більшість

людей пов’язують відчуття небезпеки з буденними проблемами й

повсякчасними клопотами, а не пов’язують його з побоюванням

глобальних катастроф чи міжнародних конфліктів. Захист жит-

ла, робочого місця, статку, здоровий 'я, довкілля – основні про-

блеми безпечного самопочуття людини. Відчуття небезпеки має

також глибоко індивідуальний відтінок, який головним чином

залежить від:

а) рівня соціального й духовного розвитку особистості;

б) ситуації й суспільного устрою, які позитивно чи негативно впли-

вають на світосприйняття громадянина.

При ідентифікації небезпек необхідно виходити з принципу «все

впливає попри все», тобто джерелом небезпеки може бути все живе й

неживе, а підлягати небезпеці також може все живе й неживе.

Модуль 1

Джерелами (носіями) небезпек є:

- природні процеси та явища;

- елементи техногенного середовища;

- людські дії, що криють у собі загрозу небезпеки.

Небезпеки існують у просторі й часі й реалізуються у вигляді по-

токів енергії, речовини та інформації. Небезпеки не діють вибірко-

во, а виникнувши, негативно впливають на все матеріальне довкіл-

ля. Причинами, через які окремі об’єкти не страждають від певних

небезпек чи ж самі страждають більше, а інші менше, є властивості

самих об’єктів.

Перелік можливих небезпек налічує понад 150 найменувань.

Щоб проаналізувати, узагальнити та розробити заходи щодо запо-

бігання негативним наслідкам необхідно класифікувати небезпеки,

джерела, що породжують їх, та чинники, які безпосередньо призво-

дять до негативного впливу на людину.

Природні джерела небезпеки – це природні об’єкти, явища при-

роди та стихійні лиха, які становлять загрозу для життя чи здоровий

' я людини (землетруси, зсуви, селі, вулкани, повені, снігові лавини,

шторми, урагани, зливи, град, тумани, ожеледі, блискавки, астерої-

ди, сонячне та космічне випромінювання, небезпечні рослини, тва-

рини, риби, комахи, грибки, бактерії, віруси, заразні хвороби тварин

та рослин).

Техногенні джерела небезпеки – це передусім небезпеки,

пов’язані з використанням транспортних засобів, із експлуатацією

підіймально-транспортного обладнання, використанням горючих,

легкозаймистих і вибухонебезпечних речовин та матеріалів, із ви-

користанням процесів, що відбуваються при підвищених темпера-

турах та підвищеному тиску, з використанням електричної енер-

гії, хімічних речовин, різних видів випромінювання (іонізуючого,

електромагнітного, акустичного). Джерелами техногенних небез-

пек є відповідні об’єкти, пов’язані із впливом на людину об’єктів

матеріально-культурного середовища.

До соціальних джерел небезпек належать небезпеки, спричи-

нені низьким духовним та культурним рівнем: бродяжництво, про-

ституція, п’янство, алкоголізм, злочинність тощо. Джерелами цих

небезпек є незадовільний матеріальний стан, незадовільні умови

проживання, страйки, повстання, революції, конфліктні ситуації на

міжнаціональному, етнічному, расового чи релігійному грунті.

Страхування в запитаннях та відповідях

Джерелами політичних небезпек є конфлікти на міжнаціональ-

ному та міждержавному рівнях, духовне гноблення, політичний

тероризм, ідеологічні, міжпартійні, міжконфесійні та збройні кон-

флікти, війни.

І усе ж таки більшість джерел небезпек комбіновані. Ось лише

невелика їхня частка:

природно-техногенні небезпеки – смог, кислотні дощі, пилові -

бурі, зменшення родючості грунтів, виникнення пустель та інші

явища, породжені людською діяльністю;

природно-соціальні небезпеки – химерні етноси, наркоманія, -

епідемії інфекційних захворювань, венеричні захворювання,

СНІД та ін.;

соціально-техногенні небезпеки – професійна захворюваність, -

професійний травматизм, психічні відхилення та захворювання,

спричинені виробничою діяльністю, масові психічні відхилення

та захворювання, зумовлені впливом на свідомість і підсвідо-

мість засобами масової інформації та спеціальними технічними

засобами, токсикоманія.

Коли говорять про такі джерела небезпеки, як професійна за-

хворюваність, професійний травматизм тощо, то мають на увазі не

захворювання однієї особини, конкретний вид хвороби, травму чи

нещасний випадок, а явище в певній галузі, регіоні, країні, який

призводить до зменшення продуктивного потенціалу суспільства,

соціальної напруженості, підвищення загальної захворюваності на-

селення, а інколи й до соціальних конфліктів, які, у свою чергу, є

носіями різного роду небезпечних та шкідливих факторів.

Слід чітко усвідомлювати, що наявність джерела небезпеки ще

не свідчить проте, що людині чи групі людей обов’язково винна бути

заподіяна якась шкода чи пошкодження. Існування джерела небез-

пеки свідчить передусім про існування чи можливість утворення

конкретної небезпечної ситуації, за якої може бути заподіяна шко-

да. До матеріальних збитків, ушкодження, здоров’я, смерті чи іншої

шкоди призводить конкретний вражаючий фактор.

Під вражаючими розуміють такі чинники життєвого середови-

ща, які за певних умов завдають шкоди як людям, так і системам

життєзабезпечення людей, призводять до матеріальних збитків. За

своїм походженням вражаючі фактори можуть бути фізичні, зокре-

ма енергетичні, хімічні, біологічні, соціальні та психофізіологічні.

Модуль 1

Залежно від наслідків впливу конкретних вражаючих факторів на

організм людини виклади поділяються на шкідливі та небезпечні.

Шкідливими прийнято називати такі чинники життєвого серед-

овища, які призводять до погіршення самопочуття, зниження пра-

цездатності, захворюваності й навіть до смерті як наслідка захворю-

вання.

Небезпечними називають такі чинники життєвого середови-

ща, які призводять до травм, опіків, обморожень, інших ушко-

джень організму чи окремих його органів і навіть до раптової

смерті.

Хоча поділ вражаючих факторів на небезпечні та шкідливі до-

сить умовний, бо інколи неможливо віднести який-небудь чинник

до тієї чи іншої групи, він ефективно використовується в охороні

праці для організації розслідування та обліку нещасних випадків та

професійних захворювань, налагоджування роботи, спрямованої на

розроблення заходів і засобів захисту працівників, профілактику

травматизму та захворюваності на виробництві.

За характером та природою впливу всі небезпечні та шкідливі

фактори поділяють на чотири групи: фізичні, хімічні, біологічні та

психофілогічні.

Фізичні:

підвищена швидкість руху повітря; -

підвищена чи знижена вологість; -

підвищений чи знижений атмосферний тиск; -

недостатня освітленість; -

конструкції, що руйнуються; -

підвищений рівень статичної електрики та ін. -

Хімічні:

хімічні елементи, речовини та сполуки, які перебувають у різно- -

му агрегатному стані (твердому, газоподібному, рідкому);

які різними шляхами проникають в організм людини (через ор- -

гани дихання, через шлунково-кишковий тракт, через шкірні по-

крови та слизові оболонки);

які за характером дії виділяють такі речовини (токсичні, -

наркотичні, подразнювальні, задушливі, сенсибілізуючі, кан-

церогенні, мутагенні, такі, що впливають на репродуктивну

функцію).

Страхування в запитаннях та відповідях

Біологічні:

макроорганізми (рослини та тварини); -

мікроорганізми (бактерії, віруси, рикетсії, спірохети, грибки, -

найпростіші).

Психофізіологічні

фізичні перевантаження (статичні, динамічні); -

нервово-психічні перевантаження (розумові перевантаження, -

перевантаження аналізаторів, монотонність роботи, емоційні

перевантаження).

Небезпечні та шкідливі фактори дуже часто бувають приховани-

ми, неявними чи ж такими, котрі важко виявити чи розпізнати. Це

стосується будь-яких небезпечних та шкідливих факторів та джерел

небезпеки, які породжують їх.

Сонячне випромінювання, яке необхідне для існування майже

всіх живих організмів на Землі, в тому числі й людини, може бути

причиною захворювання шкіри. Приваблива дитяча іграшка може

виділяти шкідливі речовини, а пасажир, який мирно куняє в кріслі

салону літака, може виявитися терористом. У кожному з цих випад-

ків, як і в усіх інших, коли джерело небезпеки більш очевидне, на-

приклад, вибухівка, зброя, автомобіль, діючий вулкан, будинок, що

руйнується, ми говоримо про наявність джерела небезпеки. Але й це

ще не завжди означає наявність небезпечної ситуації, тобто події, за

якої створюється реальна можливість прояву небезпеки або ж не-

безпека проявляється.

Слід також знати, що одне джерело небезпеки може призводити

до різного роду небезпечних ситуацій, які породжують різні вража-

ючі фактори. У свою чергу, вражаючі фактори можуть спричинюва-

ти утворення нових небезпечних ситуацій чи навіть джерел небез-

пеки.

Сучасне життєве середовище, навіть побутове, не кажучи вже

про виробниче, містить багато джерел небезпек. Це й електрична

мережа та електроапаратура, система водопостачання, медикамен-

ти, отруйні та пожежонебезпечні речовини тощо. А щоб виникла ре-

альна небезпечна ситуація, необхідна причина чи умова своєрідний

«пусковий механізм», при якому потенційна небезпека переходить

у реальну. Логічним процесом розвитку небезпеки, реалізації потен-

ційної загрози є тріада «джерело небезпеки – причина (умова) – не-

безпечна ситуація».

Модуль 1

16. Форми проведення страхування. Принципи

добровільного обов'язкового страхування

Страхування буває обов’язкове і добровільне.

Обов'язкову форму страхування вирізняють такі принципи:

1. Обов'язкове страхування встановлюється законом, відповідно

до якого страховик зобов'язаний застрахувати певні об'єкти, а

страхувальники – вносити належні страхові платежі. Закон зви-

чайно передбачає:

- перелік об’єктів які підлягають обов'язковому страхуванню;

- обсяг страхової відповідальності;

- рівень або норми страхового забезпечення;

- порядок установлення тарифних ставок або середні розміри цих

ставок з наданням права їхньої деференціації на місцях;

- періодичність внесення страхових платежів;

- основні права страховиків і страхувальників.

Закон, як правило, покладає проведення обов'язкового страху-

вання на державні органи.

2. Суцільне охоплення обов'язковим страхуванням зазначених у

законі об'єктів. Для цього страхові органи щорічно проводять

по всій країні реєстрацію застрахованих об'єктів, нарахування

страхових платежів і їхнє стягування у встановлений термін.

3. Автоматичність поширення обов'язкового страхування на

об'єкти, зазначені в законі. Страхувальник не повинен заявляти

в страховий орган про появу в господарстві підлягаючого стра-

хуванню об'єкта. Дане майно автоматично включається в сфе-

ру страхування. При черговій реєстрації воно буде враховано,

а страхувальникові пред'явлені до сплати страхові внески. Так,

чинне законодавство встановлює, що будівлі, які належать гро-

мадянам, вважаються застрахованими з моменту встановлення

на постійне місце і зведення даху.

4. Дія обов'язкового страхування незалежно від внесення страхо-

вих платежів. У випадках, якщо страхувальник не сплатив на-

лежних страхових внесків, вони стягуються в судовому порядку.

У випадку загибелі або пошкодження застрахованого майна, не

оплаченого страховими внесками, страхове відшкодування під-

лягає виплаті з утриманням заборгованості за страховими пла-

тежами. На не внесені в термін страхові платежі нараховується

пеня.

Страхування в запитаннях та відповідях

5. Безстроковість обов'язкового страхування. Вона діє протягом

усього періоду, поки страхувальник користується застрахова-

ним майном. Тільки безхазяйне і старе майно не підлягає стра-

хуванню. При переході майна до іншого страхувальника страху-

вання не припиняється. Воно втрачає силу тільки в разі загибелі

застрахованого майна.

6. Нормування страхового забезпечення за обов'язковим страху-

ванням. З метою спрощення страхової оцінки і порядку виплати

страхового відшкодування встановлюються норми страхового

забезпечення у відсотках від страхової оцінки або в гривнях на

один об'єкт.

За обов'язковим особистим страхуванням повною мірою ді-

ють принципи суцільного охоплення, автоматичності, нормування

страхового забезпечення. Однак воно має строго обговорений тер-

мін і цілком залежить від сплати страхового внеску ( наприклад, за

обов'язковим страхуванням пасажирів).

Добровільна форма страхування побудована на дотриманні та-

ких принципів:

1. Добровільне страхування діє за законом і на добровільних заса-

дах. Закон визначає підлягаючому добровільному страхуванню

об'єкти і найбільш загальні умови страхування. Конкретні умо-

ви регулюються правилами страхування, розробленими страхо-

виком.

2. Добровільна участь у страхуванні повною мірою характерна

тільки для страхувальників. Страховик не має права відмовля-

тися від страхування об'єкта, якщо волевиявлення страхуваль-

ника не суперечить умовам страхування. Цей принцип гарантує

укладання договору страхування за першою (навіть усною) ви-

могою страхувальника.

3. Вибіркове охоплення добровільним страхуванням, пов'язане з

тим, що не всі страхувальники виявляють бажання брати в ньо-

му участь. Крім того, за умовами страхування діють обмеження

для висновку договорів.

4. Добровільне страхування завжди обмежене терміном страху-

вання. При цьому початок і закінчення терміну особливо обмов-

ляються в договорі, якщо страховий випадок відбувся в період

страхування. Безперервність добровільного страхування можна

забезпечити тільки шляхом повторного переукладання догово-

рів на новий термін.

Модуль 1

5. Добровільне страхування діє тільки при сплаті разового або пе-

ріодичних страхових внесків. Вступ у силу договору добровіль-

ного страхування обумовлений сплатою разового або першого

страхового внеску. Несплата чергового внеску по довгостроко-

вому страхуванню спричинює припинення дії договору.

Страхове забезпечення по добровільному страхуванню залежить

від бажання страхувальника. По майновому страхуванню страху-

вальник може визначати розмір страхової суми в межах страхової

оцінки майна. По особистому страхуванню страхова сума за догово-

ром встановлюється угодою сторін.

Діючі умови усіх видів страхування вироблені багаторічною

практикою його проведення з урахуванням досвіду закордонних

країн. Вони постійно удосконалювалися з метою повнішого задо-

волення інтересів страхувальника. Розвиток страхового ринку і

конкуренції між страховиками створюють сприятливий ґрунт для

подальшого поліпшення як істотних, так і несуттєвих умов страху-

вання.

17. Визначення обов’язкових видів страхування

Законом України «Про страхування»

В Україні здійснюють такі види обов'язкового страхування:

1) медичне страхування;

2) особисте страхування медичних і фармацевтичних працівників

(крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансу-

ються з Державного бюджету України) на випадок інфікування

вірусом імунодефіциту людини при виконанні ними службових

обов'язків;

3) особисте страхування працівників відомчої (крім тих, які пра-

цюють в установах і організаціях, що фінансуються з Держав-

ного бюджету України) та сільської пожежної охорони і членів

добровільних пожежних дружин (команд);

4) страхування спортсменів вищих категорій;

5) страхування життя і здоров'я спеціалістів ветеринарної медицини;

6) особисте страхування від нещасних випадків на транспорті;

7) авіаційне страхування цивільної авіації;

8) страхування відповідальності морського перевізника та вико-

навця робіт, пов'язаних із обслуговуванням морського тран-

спорту, щодо відшкодування збитків, завданих пасажирам, бага-

Страхування в запитаннях та відповідях

жу, пошті, вантажу, іншим користувачам морського транспорту

та третім особам;

9) страхування цивільно-правової відповідальності власників на-

земних транспортних засобів;

10) страхування засобів водного транспорту;

12) страхування цивільної відповідальності оператора ядерної уста-

новки за ядерну шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядер-

ного інциденту;

13) страхування працівників (крім тих, які працюють в установах

і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету Украї-

ни), які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, в тому

числі здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні

розлади;

14) страхування цивільної відповідальності суб'єктів господарю-

вання за шкоду, яку може бути заподіяно пожежами та аварі-

ями на об'єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежо-

вибухонебезпечні об'єкти та об'єкти, господарська діяльність

на яких може призвести до аварій екологічного та санітарно-

епідеміологічного характеру;

15) страхування цивільної відповідальності інвестора, в тому числі

за шкоду, заподіяну довкіллю, здоров'ю людей, за угодою про

розподіл продукції, якщо інше не передбачено такою угодою;

16) страхування майнових ризиків за угодою про розподіл продук-

ції у випадках, передбачених Законом України «Про угоди про

розподіл продукції»;

17) страхування фінансової відповідальності, життя і здоров'я тим-

часового адміністратора, ліквідатора фінансової установи та пра-

цівників Міністерства фінансів України, які визначені ним для

вирішення питань щодо участі держави у капіталізації банку;

18) страхування майнових ризиків при промисловій розробці родо-

вищ нафти і газу у випадках, передбачених Законом України

«Про нафту і газ»;

19) страхування медичних та інших працівників державних і ко-

мунальних закладів охорони здоров'я та державних наукових

установ (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що

фінансуються з Державного бюджету України) на випадок за-

хворювання на інфекційні хвороби, пов'язаного з виконанням

ними професійних обов'язків в умовах підвищеного ризику за-

раження збудниками інфекційних хвороб;