
Оргуська Конвенція Вперше в історії міжнародного права в розробці,
обговоренні й прийнятті Конвенції активну участь брала громадськість в особі
коаліції НУО, яка мала право голосу на всіх переговорах і на IV Пан-
Європейській конференції Міністрів охорони навколишнього середовища в
червні 1998 р. в Оргусі, де й була прийнята Конвенція “Про доступ до
інформації, участь громадськості в прийнятті рішень і доступ до правосуддя з
питань, що стосуються навколишнього середовища”. Конвенція визнала право
кожної людини на доступ до екологічної інформації, право зацікавленої
громадськості на участь у прийнятті рішень та доступ до правосуддя з питань,
що стосуються навколишнього середовища.
Конвенція зобов’язує держав-учасниць адекватно, своєчасно і ефективно
інформувати зацікавлену громадськість на ранніх стадіях прийняття рішень і
забезпечити, “щоб у відповідному рішенні належним чином були відображені
результати участі громадськості”(ст.6). У разі порушення права на інформацію
або на участь у прийнятті рішень, будь-яка особа має право оскаржити
прийняте рішення в суді або іншому неупередженому органі.
Особливу роль у поширенні принципів та положень Конвенції сьогодні
відіграють неурядові організації. Слід згадати, зокрема, про ряд досліджень, які
проводились і проводяться такими організаціями в європейському регіоні,
серед яких є як практичні, так і аналітичні роботи. Юристи ЕПЛ брали участь в
розробці багатьох таких видань: Посібник з імплементації Оргуської конвенції,
аналіз законодавства країн Центрально-Східної Європи “Двері в демократію”,
Посібник з доступу до правосуддя до Оргуської конвенції та ін.
Саме в межах процесу “Навколишнє середовище для Європи” право
людини на сприятливе навколишнє середовище набуло свого реального
розвитку й міжнародно-правового закріплення. Важливо, що на європейському
континенті, де відбуваються значні зміни і перетворення, екологічні права
людини зайняли чільне місце в процесі проведення реформ пан-європейського
масштабу, поштовхом до чого було виникнення процесу “Навколишнє
середовище для Європи”. Питання реалізації закріплених у вищезгаданій