Бутинець Ф.Ф., Шигун М.М. (ред.) Моделі і методи прийняття рішень в аналізі та аудиті

Подождите немного. Документ загружается.

Тема 12. Моделі фінансового управління

Рис. 12.5. Етапи математичного моделювання фінансової діяльності

Основними напрямами використання економіко-математичного

моделювання за типом задач, які розв'язуються на виробничому

підприємстві, можна вважати такі:

- здійснення аналізу виробництва і використання виробничих

потужностей на основі балансових матричних математичних моделей;

- вибір перспективних напрямків виробництва й стратегії фінансової

діяльності з використанням прогнозних математичних моделей;

- оптимізація техніко-економічного планування з різною деталізацією

часу;

- прогнозування вибору оптимального кредитного механізму;

- прогнозування оптимальної поведінки на ринках виробничих

ресурсів та вироблення продукції.

Задачі, які вирішуються за допомогою алгоритму моделювання можна

поділити на два основних типи:

1) прогноз, який забезпечить оцінку прогнозних показників на значний

проміжок часу, використовуючи певною мірою невизначену інформацію;

2) забезпечення оптимального режиму функціонування підприємства у

реальному часі з максимальною невизначеністю всіх параметрів, що

розглядаються.

Важливим є завдання з вибору оптимальної стратегії поведінки

підприємства в умовах зовнішнього середовища, зокрема, податкового

впливу владних структур.

281

Моделі і методи прийняття рішень в аналізі та аудиті

Окремими блоками є задачі з управління запасами виробничих ресурсів

та готової продукції і задачі з аналізу відповідних ринків ресурсів, власної

продукції, фінансів.

Серед різноманітних задач управління фінансовими ресурсами типовими

можна вважати задачі з формування власного капіталу, використання коштів на

поточному рахунку, управління вкладами на банківські депозити та у цінні

папери, визначення перспективності ділового партнерства.

Крім цього, моделі й алгоритми мають бути здатними реалізовуватися у

визначених проміжках часу та затрат на їх реалізацію.

Сучасні прогресивні, науково обгрунтовані моделі управління

фінансами підприємства передбачають урахування економічних законів

управління, обгрунтування системи утворення і використання грошових

фондів, системність в організації управління фінансовою діяльністю

підприємства, використання економіко-математичних методів та

комп'ютерних технологій.

12.4. Моделювання фінансових стратегій на

мікроекономічному рівні

Визначення фінансового стану підприємства набуває якісно нової

значимості у зв'язку з розширенням кола споживачів подібної інформації та

широким спектром їх інтересів. Так комерційні банки зацікавлені у

ретельному вивченні кредитоспроможності потенційного позикоодержувача;

акціонери підприємства бажають впевнитись у ефективності управління

вкладеними коштами в отриманні інформації зацікавлені аудиторські фірми,

податкові органи тощо. За таких умов необхідне встановлення вимог щодо

підвищення якості аналізу стану підприємства, вдосконалення методів його

проведення, охоплення перевіркою максимальної кількості аспектів

діяльності суб'єктів господарювання, застосування нових перспективних

засобів автоматизації.

Основними завданнями моделювання фінансових стратегій на

мікроекономічному рівні є:

- обгрунтований прогноз перспективних дій підприємства та його

адміністрації;

- вироблення конкретних рекомендацій для запобігання можливим

помилкам і прорахункам при стратегічному плануванні.

При моделюванні фінансової діяльності

використовуються економіко-математичні методи

оптимізації ключових показників діяльності

282

Моделювання фінансової

діяльності підприємства

Тема 12. Моделі фінансового управління

суб'єкта господарювання, які, використовуючи звітні дані підприємства за

минулий (поточний) період та базуючись на взаємозв'язку низки

економічних величин, дають змогу окреслити доцільні межі розвитку у

поточному (майбутньому) періоді. Використання при здійсненні аналізу

математичних методів, підвищує точність отримуваних висновків і ліквідує

можливість досягнення кращих економічних результатів у одному аспекті

фінансово-господарської діяльності за рахунок їх погіршення в інших сферах. Для

моделювання фінансової діяльності підприємства можна запропонувати наступний

підхід.

Як основу для аналізу виділяють набір економічних показників, який

можна вважати репрезентативним при дослідженні фінансово-

господарського стану підприємства, оскільки він охоплює практично всі

сфери діяльності останнього:

- тенденція прибутковості підприємства;

- тенденція економічної рентабельності;

- тенденція обсягу реалізації продукції;

- забезпеченість власним капіталом;

- тенденція зменшення дебіторської та кредиторської заборгованості;

- фінансова стійкість підприємства;

- тактика і стратегія залучення коштів.

Показник 1-4 груп стосуються оцінки господарської, а показники 5-7

груп - фінансової діяльності підприємства. Введемо також додаткові

характеристики, які дають змогу оцінити інші важливі аспекти діяльності

підприємства. До них відноситься:

- компетентність адміністрації;

- ступінь екологічного ризику;

- маркетингову стратегію.

Кожному показнику з груп 1-7 присвоюємо певну вагу, яка

визначатиметься залежно від кількості окремих часткових показників

фінансової звітності, необхідних для розрахунку загального показника (тобто

повноти охоплення показником діяльності підприємства).

Вагу і-того показника (В і) визначатимемо за формулою:

(і=1,п)

(1)

де П, - кількість показників фінансової звітності, необхідних для

розрахунку і-того критерію; П

- кількість показників фінансової звітності,

283

Моделі і методи прийняття рішень в аналізі та аудиті

необхідних для розрахунку /-того критерію; n - кількість показників

фінансової (господарської) діяльності.

Вага додаткових показників визначається, виходячи із суб'єктивних

міркувань спеціаліста або експерта, який здійснює аналіз.

При виконанні дотримується наступний принцип: сума ваги всіх

показників господарської (фінансової) діяльності підприємства повинна

дорівнювати одиниці (на додаткові показники це правило не поширюється):

(2)

Оцінка всіх показників ділиться на чотири класи. Для критеріїв

фінансової і господарської діяльності:

А - 5 балів (відмінно), С - 3 бали (задовільно),

В - 4 бали (добре), Д - 2 бали (незадовільно).

Наприклад, для характеристики Тактики і стратегії залучення коштів:

А. Активна (20 - 35 %). С Обережна або агресивна (0-10,35-50%).

В. Помірна (10-20 %). Д. Небезпечна (50 - 100 %).

Для додаткових показників:

А - 2 бали (відмінно), С - 0 балів (задовільно),

В - 1 бал (добре), Д - 1 бал (незадовільно).

Наприклад, для оцінки компетентності адміністрації використовують

наступні якісні характеристики:

A. Досвідчене керівництво, динамізм і оперативність у роботі.

B. Достатній досвід керівництва, значна ділова активність.

C. Певна пасивність керівництва.

Д. Жодне з перерахованих.

Для оцінки фінансової (господарської) діяльності можна використати

формулу:

(12.3)

де О - оцінка фінансової (господарської) діяльності (в балах); Б, -

кількість балів за і-тим критерієм.

Розраховані оцінки дають змогу визначити ранг, до якого належить

підприємство, та рейтинг груп, ідентичних для фінансової й господарської

діяльності:

Група 1 (успіх) 4,50 - 5,00 балів.

Група 2 (стійка рівновага) 3,75 - 4,49 балів.

Група 3 (нестійка рівновага) 3,00 - 3,74 балів.

284

Тема 12. Моделі фінансового управління

Група 4 (криза) 2,00 - 2,99 балів.

Отриманий результат може бути скоригований з урахуванням

додаткових критеріїв.

Можна встановити залежність бальної оцінки критерію від діапазону

відхилень його фактичного значення від оптимального, наприклад:

А - 5 балів - фактичне значення показника перебуває в оптимальних

межах;

В - 4 бали - відхилення фактичних значень від оптимальних - 0 - 5 %.

С - 3 бали - відхилення фактичних значень від оптимальних - 5 - 10 %.

Д - 2 бали - відхилення фактичних значень від оптимальних - більш як 10 %

При розв'язанні завдання дослідження

фінансового стану підприємства у зарубіжному

аналізі широко застосовуються так звані матриці

Матриці фінансової

стратегії підприємства

фінансової стратегії, матриці допомагають спрогнозувати критичний шлях

підприємства на найближчі роки, намітити допустимі межі ризику і виявити

поріг можливостей підприємства.

Залежно від результату фінансово-господарської діяльності у матриці

виділені 4 зони, які дають змогу здійснювати агрегований аналіз,

акцентувати увагу на загальних тенденціях розвитку підприємства.

Зона 1. Кризовий стан підприємства, викликаний серйозними

прорахунками в управлінні, відсутністю маркетингової програми. Підйом у

другу зону можливий при розробці комплексної системи фінансово-

господарського оздоровлення, пошуку перспективних ринків збуту продукції.

Зона 2. Не досить успішна фінансово-господарська діяльність або

диспропорція у розвитку (бурхлива господарська діяльність на шкоду

фінансовій і навпаки). Можливо, підприємство несе відчутні втрати

внаслідок невдало обраної стратегії і тактики залучення коштів (криза

фінансової діяльності) чи продукція підприємства втрачає

конкурентноздатність, що призводить до звуження ринків її збуту (криза

господарської діяльності).

Зона 3. Незначні труднощі у фінансово-господарській діяльності, які

найшвидше виникли через десинхронізацію роботи підприємства з

постачальниками сировини і споживачами кінцевої продукції, що

спричинило збільшення суми дебіторської та кредиторської заборгованості.

Можливе деяке погіршення оцінки за рахунок недостатньої забезпеченості

власним капіталом. Для поліпшення ситуації бажано розробити план заходів

до скорочення заборгованості.

285

Моделі і методи прийняття рішень в аналізі та аудиті

Зона 4. Успішна діяльність у всіх сферах.

Детальне пояснення результатів діяльності підприємства можна

отримати, аналізуючи квадрат матриці, в який потрапило підприємство. Тут

необхідно приділити більше уваги співвідношенню оцінок, отриманих за

фінансову і господарську діяльність, оскільки це дає змогу уточнити

поставлений діагноз і визначити, які із сторін діяльності - фінансова чи

господарська - є успішною (чи невдалою) і з яких причин.

Ще підприємство моделює матриці вхідних та вихідних фінансових

потоків, де групуються фінансові потоки за терміном їх здійснення,

економічним змістом та контрагентами.

12.5. Стратегія управління фінансовою стійкістю

Оцінка фінансового

стану підприємства

Побудова фінансових стратегій на

мікроекономічному рівні дає можливість

об'єднанням господарським суб'єктам створювати

певні моделі фінансово-господарської діяльності, досліджувати

взаємозв'язок між окремими елементами їх розвитку.

Щоб забезпечити виживання підприємства в сучасних умовах,

управлінському персоналу необхідно, насамперед, уміти реально оцінювати

фінансовий стан, як свого підприємства, так і існуючих потенційних

конкурентів. Фінансовий стан - найважливіша характеристика економічної

діяльності підприємства. Вона визначає конкурентноздатність, потенціал у

діловому співробітництві, оцінює, у якому ступені можуть бути гарантовані

та забезпечені економічні інтереси самого підприємства та його партнерів у

фінансовому і виробничому відношенні. За допомогою фінансового аналізу

розробляються стратегія і тактика розвитку підприємства, формуються плани

й управлінські рішення, здійснюється контроль за їх виконанням,

виявляються резерви підвищення ефективності виробництва, оцінюються

результати діяльності підприємства, його підрозділів і працівників.

Поліпшення якості управління вимагає розвитку й удосконалення

методологічного і методичного забезпечення аналізу фінансового стану

підприємства і планування його діяльності.

Проведенню аналізу фінансового стану підприємства належним чином

перешкоджають наступні фактори:

- некомпетентність управлінців у виборі відповідної методики

проведення фінансового аналізу;

- неоднозначність у підходах проведення фінансового аналізу;

286

Тема 12. Моделі фінансового управління

- не уніфікованість методів.

Внутрішній аналіз необхідний підприємству для більш ефективного

планування і управління своєю діяльністю. При формування як поточних так

і довгострокових планів, спочатку оцінюється фактичний фінансовий стан

підприємства, а потім визначається ефект від розроблюваних стратегій на

майбутнє. Як правило, задачі, спрямовані на коректування фінансової

політики підприємства, задаються його адміністрацією. У цьому випадку

можна сказати, що результати фінансового аналізу призначені для внутрішніх

користувачів, вони повинні допомогти визначити найбільш ефективні шляхи

поліпшення (стабілізації) фінансового стану підприємства. Результатом

проведення аналізу для внутрішнього користувача є комплекс управлінських

рішень - поєднання різних заходів, спрямованих на оптимізацію виробництва

і реалізацію продукції підприємства з урахуванням впливу змін макро- і

мікроекономічного середовища.

Методики оцінки фінансового стану підприємств можна умовно

розділити на три групи: оцінка за поточною діяльністю; оцінка за активами;

оцінка за майбутніми грошовими потоками.

Оцінка за поточною діяльністю - не припускає використання прогнозів

і впровадження нових проектів, вона максимально проста, і завдяки цьому,

часто застосовується. Існує декілька різновидів оцінки фінансового стану

підприємства по його поточній діяльності. Найкращі результати дає

застосування подібної методики на стабільно працюючих підприємствах.

Оцінка за активами - застосовується у тих випадках, коли підприємство має

серйозний потенціал. Тут використовуються оцінки вартості активів.

Оцінка за майбутніми грошовими потоками - застосовується в тих

випадках, коли уявлення про подальший розвиток підприємства є єдиним і

репрезентативним джерелом даних про об'єкт інвестування. Даний метод,

має два певні недоліки: 1) зробити точний прогноз-задача надзвичайно

складна і для такої оцінки розкид значень в 20-30% можна вважати відмінним

результатом; 2) оцінці будуть підлягати проекти, а не власне фінансова

діяльність підприємства.

Атрибутом сучасної економіки, окремої сфери діяльності, конкретного

підприємства є їх "стійкість" або "сталий розвиток". Термін "стійкий" у

тотожний поняттю "сталий" і має на увазі "такий, що довго зберігає і виявляє

свої властивості, не піддається руйнуванню; для якого характерні

стабільність, постійність...". А термін "розвиток" тлумачиться як "процес,

унаслідок якого відбувається зміна якості чого-небудь, перехід від одного

якісного стану до іншого, вищого". Отже, сталий розвиток - це постійний,

Моделі і методи прийняття рішень в аналізі та аудиті

стабільний процес, за яким відбувається перехід від одного якісного стану

об'єкта до вищого.

Вперше поняття "сталий розвиток" як показник екрномічної системи

з'явилось в 1987 році у "Брунтлендській доповіді" Міжнародної комісії ООН

з питань навколишнього середовища і розвитку.

Концепція стійкого розвитку передбачає певні обмеження в експлуатації

мобілізованих фінансових ресурсів. Проте, ці обмеження можна взяти під

контроль та забезпечити шлях до економічного розвитку підприємств й

поєднання економічних інтересів суб'єктів фінансових відносин.

Застосування терміну "розвиток", а не "зростання" пояснюється тим,

що існує "межа росту" та немає меж для "розвитку". Адже під зростанням

розуміють кількісне збільшення об'єкту чи показника, що, безумовно має

свої межі, а розвиток охоплює ще й інші складові - якість процесу чи

об'єкту, його рейтинговий рівень тощо, тобто то, що не має певної межі.

Отже, під стійкістю розвитку розуміють не сталу величину, а процес, який є

безмежним. Фінансова діяльність підприємств повинна керуватись у своєму

розвитку принципами стійкості. Особливо актуальним зазначене питання є в

фінансовій сфері економіки, ефективне функціонування якої зумовлене

тісним поєднанням таких складових, як економічної, та соціальної.

Проблеми фінансового оздоровлення й

ефективного управління фінансовою стійкістю

стоять перед будь-яким підприємством і

потребують оперативного розв'язання. При цього

доцільно виробити універсальний підхід до управління з урахуванням

індивідуальних особливостей діяльності підприємств. Такий підхід має

грунтуватися на об'єктивних закономірностях функціонування й розвитку

економічних систем, враховувати вплив зовнішніх і внутрішніх факторів,

особливості діяльності підприємства.

При моделюванні фінансових стратегій можна застосувати модель

фінансової стійкості.

При визначенні оптимальних меж результатів фінансової діяльності

застосовується показник доданої вартості ЩВ), динаміка якого свідчить про

масштаби діяльності підприємства та про його внесок у створення

національного багатства.

Оптимальним вважається співвідношення:

де ДВ (t) - додана вартість у момент часу t; РФД (t) - результат

-фінансової діяльності у момент часу t.

288

Модель фінансової

стійкості підприємства

Тема 12. Моделі фінансового управління

Найбільшу увагу у системі заходів, спрямованих на фінансову

стабілізацію в умовах кризової ситуації, слід приділити етапу відновлення і

зміцнення рівня фінансової стійкості підприємства — запоруки усунення

неплатоспроможності й фундаментальної основи фінансової стратегії на

прискорення економічного зростання.

У загальному вигляді стратегічне антикризове управління фінансовою

стійкістю - це діяльність, яка полягає у виборі дій для досягнення

довгострокових цілей у постійно змінних умовах, тобто сфера діяльності

вищого управлінського персоналу підприємства, яка полягає у забезпечені

стійкості фінансового стану підприємства у довгостроковій перспективі за

рахунок великої частки власного капіталу в загальній сумі джерел

фінансових ресурсів.

В умовах організації ринкових форм господарювання перед

підприємствами стоїть проблема зміцнення стійкості свого фінансового

стану. Тому в процесі формування стратегії управління фінансовою стійкістю

стратегічною метою виступає проблема зміцнення стійкості фінансового

стану. Пропонуємо таку структуру цілей стратегії управління фінансовою

стійкістю підприємства (рис. 12.6).

Стратегічна

Тактичні цілі

Оперативні цілі

Цілі

оперативного

горизонту

Рис. 12.6. Схема структури цілей стратегії управління фінансовою

стійкістю підприємства

Пояснення умовних позначень:

1 - зміцнення фінансової стійкості підприємства;

І. І. - усунення неплатоспроможності підприємства;

1.2 - відновлення фінансової стійкості підприємства;

1.3 - зміна фінансової стратегії з метою прискорення економічного зростання;

1.1.1 - зменшення поточних зовнішніх фінансових зобов'язань підприємства;

289

Моделі і методи прийняття рішень в аналізі та аудиті

1.1.2 - зменшення поточних внутрішніх фінансових зобов'язань підприємства;

1.1.3 - збільшення величини грошових активів, які забезпечують покриття поточних

зобов'язань;

1.2.1 - збільшення обсягу позитивного грошового потоку;

1.2.2 - зниження обсягів споживання інвестиційних ресурсів підприємства у

поточному періоді;

1.3.1 - збільшення темпів приросту обсягів реалізації продукції;

1.3.2 - перегляд окремих напрямків фінансової стратегії підприємств;

1.1.1.1- пролонгація короткострокових банківських кредитів;

1.1.1.2- відтер мінування виплати нарахованих дивідендів, процентів та ін.;

1.1.1.3 - подовження строків кредиторської заборгованості з товарних операцій;

1.1.2.1 - скорочення суми постійних витрат;

1.1.2.2 - скорочення рівних змінних витрат;

1.1.3.1 - ліквідація портфеля короткострокових фінансових вкладень;

1.1.3.2 - реалізація окремих високоліквідних грошових і фондових інструментів

портфеля довгострокових фінансових вкладень;

1.1.3.3 - рефінансування дебіторської заборгованості;

1.1.3.4 - прискорення обігу дебіторської заборгованості;

1.2.1.1 - проведення ефективної цінової політики з метою збільшення суми чистого

доходу підприємства;

1.2.1.2 - проведення ефективної податкової політики з метою збільшення суми

' чистого прибутку;

1.2.1.3 - проведення ефективної емісійної політики у процесі збільшення суми

власного капіталу за рахунок додаткового випуску акцій та інших цінних

паперів;

1.2.1.4 - проведення ефективної амортизаційної політики;

1.2.2.1 - відмова від початку реалізації реальних інвестиційних проектів, що не

забезпечує швидкого чистого грошового потоку;

1.2.2.2 - залучення основних виробничих фондів і нематеріальних активів на умовах

лізингу і селенгу;

1.2.2.3 - тимчасове припинення формування портфеля довгострокових фінансових

вкладень;

1.2.2.4 - зниження нормативу оборотних активів за рахунок прискорення їхнього

обігу.

Зміцнення рівня фінансової стійкості підприємства залежить від

повноти досягнення тактичних цілей, досягнення яких можливе лише за

умови досягнення оперативних цілей (табл. 12.1).

Таблиця 12.1. Відповідність тактичних та оперативних цілей

стратегії управління фінансовою стійкістю

Тактичні цілі

Усунення неплатоспроможності

підприємства

Відповідні оперативні цілі

Зменшення суми поточних зовнішніх фінансових

зобов'язань підприємства

Зменшення суми поточних внутрішніх фінансових

зобов'язань підприємства.

Збільшення величини грошових активів, які

забезпечують покриття поточних зобов'язань

290