88
компанії, вимога реєстрації експортних контрактів на державній аграрній біржі,
створення державної зернової корпорації та розробка законопроекту №8053
стосовно особливостей здійснення експорту об’єктів державного цінового
регулювання фактично спрямовані на закріплення за державою монополії на
експорт сільськогосподарської продукції.
Світовий досвід переконливо доводить, що обмеження експорту не стимулює
розвиток виробництва, знижує закупівельні ціни для виробників, а отже сприяє
відтоку інвестицій з сектору. Крім того, державна монополія за інших рівних умов
погіршить стан поточного балансу через падіння надходжень від експорту.
Дії влади: ринок землі. Мораторій на купівлю-продаж земель
сільськогосподарського призначення існує з 2001 року. Тобто вже 10 років
тривають дискусії стосовно доцільності запровадження повноцінного ринку
сільськогосподарської землі. Новий Уряд та Президент України підтримують ідею
зняття мораторію, принаймні у своїх виступах. За останні місяці було
зареєстровано декілька законопроектів з цього приводу. Але наявність проблемних
питань затримує ухвалення будь-якого з них. Так, занепокоєння Уряду викликає
можливість створення латифундій на ринку землі або земельних спекуляцій,
купівля великої частки земель іноземцями. Триває дискусія щодо необхідності
проведення інвентаризації та грошової оцінки земель, а також створення
державного земельного банку до зняття мораторію. Очікується, що мораторій буде
знято до 1 січня 2012 року.
Дії влади: регулювання окремих ринків. Посилення регулювання на
окремих ринках сільськогосподарської продукції офіційно зумовлено стрімким
зростанням цін, що спостерігається на зовнішніх та внутрішніх ринках. Проте такі
дії не попередили зростання цін, наприклад, на гречку, яку у грудні 2010 року було
включено до списку товарів державного цінового регулювання. У лютому 2011
року відповідним Наказом встановлювались мінімальні та максимальні
інтервенційні ціни на пшеницю, ячмінь, кукурудзу, гречку, цукор, сухе молоко і
масло. Як свідчить світовий та український досвід, надмірний державний контроль
за цінами не сприяє їхньому зниженню у довгостроковій перспективі.
У країнах експортно-орієнтованими економіками зростання цін на світових
ринках може мати вигоди для виробників, якщо зростання вартості виробництва
не випереджає зростання цін на кінцеву продукцію, як це спостерігалось у 2008
році. Високі ціни у довгостроковій перспективі стимулюють інвестиції в галузь.
Це, своєю чергою, сприяє розвитку технологій, підвищенню врожаїв, що
призводить до зниження цін (коли ефект нових технологій перевищує вплив
факторів, що підвищують ціни; такий тренд мав місце протягом тривалого часу до
світового буму цін у 2008 році). Але слід також враховувати, що кожного року
зростає волатильність (стрімка мінливість) цін, що унеможливлює прогнозування
та контроль за ними. Фінансові інструменти (такі як ф’ючерсні ринки)
виявляються одними з найбільш впливових чинників ціноутворення, що має
враховуватись при розробленні цінової політики держави.
Дії влади: оподаткування та субсидування в аграрному секторі.
Податкові пільги, а саме пільговий режим ПДВ та фіксований
сільськогосподарський податок, розрахований за вартістю землі 1995 року,
залишаються основними інструментами підтримки галузі. Критерієм надання