Бродська Р.В. Риторика

Подождите немного. Документ загружается.

9). Ніколи не гарячитися в спорі. Віддавати собі накази: «Зупинися! Навіщо

я кричу?»

10). Уникайте формулювань, що ускладнюють плин суперечки:

Замість:

«Всі ви повинні визнати...»

«Я впевнений у тому, що...»

«Коли-небудь ви зрозумієте...»

Доцільно:

«Чи не думаєте ви, що...»

«У мене склалося враження, що...»

«Чи згодні ви з тим, що...»

Логічність

промови означає

Чітку структуру

усного виступу

Стрункість і послідовність

у викладі матеріалу

Виконання основних законів

логіки:

тотожності;

непротиріччя;

виключення третього;

достатньої підстави

13. Підготуйте усне повідомлення «Логічність – основа переконливості

промови». При підготовці використайте схему 1 (див. рис. 1):

Рисунок 1. Схема 1

II. Психологічні основи риторики

1. Дайте відповідь на запитання:

 Як перебороти страх перед публічним виступом?

 Як установити контакт із аудиторією й здобути прихильність?

 Як утримати увагу слухачів?

 Як привернути увагу слухачів?

 Як впливати на емоції слухачів?

2. Прочитайте основні прийоми залучення й утримання уваги в усному

виступі, розширте їх власними коментарями й доповніть такими, які ви

самі виробили.

1). НЕСПОДІВАНКА. Використати в мовленні несподівану й невідому слуха-

чам інформацію, а також яскраві формулювання з «оживляючим ефектом».

2). ГУМОР. Не «засушувати» мовлення. Включати в усний виступ смішні,

парадоксальні приклади, веселі жарти, забавні історії. Пам’ятати при

цьому про доречність і міру використання гумору.

3). СПІВПЕРЕЖИВАННЯ. Захоплено описувати події, що зв'язують вас зі

співрозмовниками; використовувати такі факти, які змушували б аудито-

рію співпереживати, співчувати.

4). ПРОВОКАЦІЯ. На короткий час викликати в слухачів реакцію незгоди з

викладеною інформацією (оцінкою інформації).

5). ПИТАННЯ. Частіше формулювати запитання до співрозмовників. Краще

починати запитання словами «Чому...?», «Чим пояснити...?», «У чому

причина...?», « Чи згодні ви...?»

6). ПАУЗИ В МОВЛЕННІ. Вони підсилюють напруженість, втягують спів-

розмовників в обговорення, проблеми (обмірковування ідей, речень).

Крім того, паузи, у мовленні оратора відновлюють зоровий контакт із

аудиторією.

7). ЗМІНА ТЕМПУ Й ТОНАЛЬНОСТІ. Найважливіші думки й складні

проблеми виділяти гучністю голосу й більш повільним темпом мовлення.

8). МОВНІ НАКАЗИ. Періодично використовувати в мовленні вирази типу:

«Зверніть увагу на...», «Уявіть собі, що...», «Майте на увазі...»

9). ЕКСПРЕСІЯ. Вибрати такі формулювання, які помітно відрізняються від

звичного стилю (яскраві порівняння, влучні словосполучення).

10). АПЕЛЯЦІЯ. При необхідності використовувати посилання на авторитет

співрозмовників і відомих для аудиторії фахівців (теоретиків і практиків).

3. Ознайомтеся з розділами «Оратор і слухачі», «Загальний досвід і міркуван-

ня» книги професори Бременського університету X. Леммермана. «Учебник

риторики», М., 1999. – С. 191–233 і дайте відповідь на запитання: «Як ви

розумієте вислів «будь-яке мовлення подібне до облоги душі слухача»:

 Чому основою будь-якої відповідальної промови є чесність?

 Чи справедливо вважають звертання першим кроком до зближення

оратора зі слухачами?

 Що таке психологія мас?

 Що таке «акторська лихоманка»? Назвіть способи впоратися з нею.

4. Прочитайте методичні рекомендації «Вісімнадцять способів домогтися

впевненості при публічному виступі», прокоментуйте їх, по можливості,

доповніть власними порадами:

 Виробіть правильне ставлення до своїх страхів. Твердо знайте: аудиторія

рідко буває вороже настроєною. Невелика кількість адреналіну не

принесе шкоди. Як стверджує Гельвецій: «Думка входить у свідомість

через ворота почуттів». Професійні оратори, актори теж переживають

хвилювання, коли з’являються перед аудиторією.

 Аналізуйте свою аудиторію або свого передбачуваного співрозмовника,

почувайте його настрій.

 Готуйтеся, готуйтеся, готуйтеся!

 Зробіть «заспокійливі» записки (плани, власні імена, дати, образні

вислови тощо).

 Уявіть свій успіх: уважну аудиторію, упевнену посмішку, себе, упевненого

й переконливого мовця.

 Використовуйте аудіовізуальні засоби.

 Практикуйтеся, практикуйтеся, практикуйтеся, але не в день свого виступу.

 Заздалегідь ознайомтеся з кімнатою, де ви будете виступати.

Розслабтеся, відпочиньте й уникайте будь-якого збудження:

 Будьте впевнені у своєму вступі й висновку.

 Подбайте про температуру, освітлення та вентиляцію.

 Одягніться так, щоб ваш костюм сприяв успіху.

 Не витрачайте енергію до виступу.

 Установіть «контакт очей» з декількома дружелюбними особами.

 Говоріть голосно, щоб розігнати нервозність.

 Використайте свою дотепність, але не заготовлені жарти, які можуть і не

спрацювати.

 Постарайтеся уникати помилок. Але не вибачайтеся, якщо їх допустите,

більшість слухачів навряд чи помітять помилки.

 Не тримайте себе занадто серйозно.

5. Ознайомтеся із книгою Д. Карнегі «Як завойовувати друзів і впливати на

людей», розкажіть, як пропонує автор стати хорошим співрозмовником,

справити гарне враження, у чому секрет мистецтва поводження з людьми,

як зацікавити їх. Чи згодні ви з порадами автора книги, чому?

III. Естетичні основи красномовства

1. Мовні основи риторики називають культурою мовлення. Назвіть найваж-

ливіші елементи культури мовлення, охарактеризуйте їх.

2. Прочитайте подані нижче висловлення. Про які якості мовлення в них

йдеться?

1). Красномовство є мистецтво про всяку дану матерію красно мовити й тим

схиляти інших до своєї про ону думки (М. Ломоносов).

2). Повторення тих самих думок, вбраних лише іншими словами, без

почуттів, не токмо буває непотрібно, але й неприємно (Г. Державін).

3). Неправильне вживання слів веде за собою помилки в думках, а потім у

практиці життя (Д. Писарєв).

4). Єдиним засобом розумового спілкування людей є слово, і для того, щоб

спілкування це було можливим, потрібно вживати слова так, щоб при

кожному слові безсумнівно викликалися у всіх відповідні й точні поняття

(Л. Толстой).

5). Знання точного значення слів і їхньої відмінності між собою, хоча б і

найменшої, є необхідною умовою всякого істинного мислення, тому що

слова суть вираження понять, а чи можна мислити, не вміючи у всій

тонкості відрізняти одного поняття від іншого? (В. Бєлінський).

3. Прочитайте речення, подані нижче. Визначте помилки, що послужили

підставою для того, щоб ці речення помістити в рубриці «Навмисно не

придумаєш». Які комунікативні якості мовлення порушені тут?

1). Кожен працівник повинен мати власну думку, що збігається з думкою

начальника. 2). Я завжди говорю щиро, навіть якщо іноді трохи обманюю.

3). Навіть «найнешкідливіші» ліки приймають строго за призначенням

лікаря. Це небезпечно для здоров’я. 4). У секції «Брюки» вам запропо-

нують: піджаки, розміри з 44-го по 54-й, 64-й. 5). Шановні туристи! У кого

залишилися талони від обіду, ви можете їх з’їсти на вечерю! 6). Громадяни!

Печатку ставлять тільки на першого керівника.

Культура мовлення багато в чому пов’язана із проблемою мовних засобів

і їхнього риторичного потенціалу. Наступний блок вправ і завдань передбачає

освоєння різноманітних експресивних мовних засобів, способів їхнього

використання відповідно до задуму автора промови й в орієнтації на адресата.

4. Прочитайте текст. Складіть перелік опорних понять, за допомогою яких

реалізується задум автора, його раціонально-аналітична стратегія. Яку

інформацію про автора і його світогляд передає ця, лексична вибірка?

Ідеологія як спосіб ведення суспільного діалогу, мабуть, закінчується

разом з європейським Новим часом; у всякому разі, очевидно, що сучасні

молоді люди не сприймають саме слово «ідеологія» поза його негативним, а то

й людожерським історичним контекстом. Мої сучасники у своїй більшості не

розглядають втрату політичної ідеології як недолік. Одним це – воля «від»,

іншим – воля «для», у тому числі й для власної ідеологічної творчості.

Загальне, що існує й об’єднує покоління, описується іншими термінами:

«передчуття», «інтерес», «вибір».

Почнемо з того, що визначимося: ми будемо говорити про світогляд молодих

людей, але не «молоді»: її в класичному розумінні більше не існує. Для сучасної

людини термін «молодь» перестав бути знаковим і виявив свою ущербність. Зовсім

неможливо стало визначити соціальні, вікові, інтелектуальні, психологічні границі

позначуваної ним групи осіб. Віднесення себе до «молоді» як спосіб суспільного

самовизначення повністю втратило зміст. (Не так було ще зовсім недавно: згадаємо

«проблеми молоді» – одну із найжвавіших тем публіцистики 90-х). Молодість –

завжди період становлення, час, коли людину оцінюють за її можливості, які

виявляться лише в майбутньому. Сучасність «дозволяє» комусь і в 35, і в 40 років

зараховувати себе до молоді, а комусь і в 17 перестати бути її частиною.

5. Підберіть яскраві цитати для виступів такої тематики:

Без книг ми залишилися б дикунами.

Невір’я в розум є джерелом усього зла.

Батьківщина – це не безлюдна пустеля, а народ.

Складіть початок і кінець відповідного виступу на основі підібраних цитат.

6. Прочитайте текст. Випишіть ті засоби, які, за задумом автора, повинні

вплинути на аудиторію. Охарактеризуйте ці засоби.

Чисте серце – це наше багатство, наша слава, наша краса. Чому ще можна

уподібнити чисте серце? Полум’яніючому вогню. Як у вогні очищається золото,

звільняється від іржі метал, покритий нею, так і в чистому серці згоряють гріховні

спокуси, нерідко від одного спілкування з носієм чистого серця перероджується

зіпсована брудна душа й стає на шлях нового християнського життя.

Ще яке порівняння може бути для чистого серця? Воно подібне до чистої

води, чиста вода не має в собі ніякої скверни, вона освіжає кожного спраглого,

вона приємна й солодка тому, хто її жадає. У чистій воді ясно відбивається небо

й сонце. І чисте серце притягує до себе, і ми бачимо як у ньому відбивається

небо, бачимо на ньому печать Божої краси, печать Духа святого, носіями яких є

святі люди (фрагмент проповіді).

7. Розгляньте схему 2 (див. рис. 2) «Основні засоби виразності», дайте

визначення кожному з них, підберіть власні приклади або випишіть із

творів художньої літератури.

порівняння

метафора

і тет

алегорія

уособлення

перифраз

гіпербола

Літота

тропи

стилістичні фігури

анафора

епіфора

інверсія

антитеза

градація

Рисунок 2. Схема 2 «Основні засоби виразності»

ТЕМА № 2. ТЕХНІКА ПРОМОВИ Й КУЛЬТУРА ОРАТОРА

Оратор повинен володіти високою культурою мовлення. Йому потрібні

знання норм літературної мови й уміння вибирати найбільш точні, дохідливі

й найбільш доречні засоби для вираження думки. При виборі слова варто

враховувати його значення, сполучуваність слова, його стилістичне

забарвлення, його сферу й ступінь поширення, а також його зображувально-

виражальні можливості.

Від оратора вимагається не тільки володіння нормами правильного

мовлення, але й уміння відчувати мовлення у звуці. Виступаючий повинен

чутливо ставитися до звучного слова.

Значеннєве сприйняття промови залежить від її темпу (швидкості

проголошення звуків), сили голосу (голосний, тихий, середній), його висоти.

Оратор досягає більшого ефекту, змінюючи темп, силу, висоту свого

голосу залежно від змісту мовлення, тобто уникаючи монотонності.

Досвідчений оратор приділяє велику увагу паузам: вони дозволяють

робити певні значеннєві акценти, полегшують подих. Природна для усного

мовлення переривчастість, якщо вона незначна, дозволяє знайти потрібне

слово для вираження думки й навіть активізує аудиторію.

Виступаючий повинен уміти голосом виражати ті почуття,

переживання, які відповідають змісту мовлення.

Завдання

1. Прочитайте фрагмент із «Слова про Ігорів похід» в перекладі Максима

Рильського – звертання князя Ігоря перед початком його походу на

половців (спочатку низьким тоном, потім середнім, потім високим):

Браття мої, друзі вірні!

Лучче нам порубаними бути,

Ніж полону зазнати!

А сядьмо, браття,

На бистрі свої коні,

На синій Дон погляньмо.

2. Прочитайте уривок «Про вимову» із книги М.В. Ломоносова «Краткое

руководство к риторике». Про які особливості мовлення говорить

автор? Що вкладається в поняття «голос»? Як пов’язана інтонація з

особливістю й типом речення?

Слово вимовляти потрібно голосом чистим, безперервним, не грубим,

середнім, тобто не дуже крикливим або досить низьким, рівним, тобто не

слід скрикувати раптом досить голосно й раптом донизу опускатися, і,

напроти того, непристойно вимовляти одним тоном, без усякого підвищення

або зниження, але, як вимовний розум вимагає; помірковано підвищувати й

знижувати потрібно й голос. У проханнях, у вигуках і в інших сильних

фігурах слід голос підносити з деякими стрімкістю і відривом. У тлумаченні

й у ніжних фігурах потрібно говорити рівніше й трохи нижче; радісну

матерію веселим, жалюгідну жалюгідним, прохаючу зворушливим, високу –

величним і гордим, сердиту вимовляти гнівним тоном. І, словом, голос свій

керувати повинен ритор за станом й властивостями запропонованої матерії.

3. У якому темпі треба вимовляти вирази, і від чого залежить темп у

цьому випадку?

Це зажадає два дні. Це зажадає понад тисячу років.

4. На які особливості мовлення вказують прислів’я, приказки, стійкі

вирази? Які з них характеризують темп мовлення?

Горлом не візьмеш. Горлом хата не рубається. Замолола безголова.

Пищить, як курча. Говорить, немов у стіну горохом сипле. Слово за словом на

тараканячих ніжках повзе. З першого слова. Меткий до слова. Не вичавиш

слова. Нема коли й слова вимовити. Ковтати слова. Крізь зуби цідить.

Говорить, що в цідилку цідить. Слова застигають у горлі. Слово до слова

приставляє, немов клітки городить. Слово за слово чіпляється. Захлинатися

словами. Кресати словами. Говорить, як кліщами на коня хомут тягне.

Строчить, як з кулемета. Тисячу слів за хвилину. Сипати словами. Стріляти

словами.

5. Стежте за темпом мовлення. (Оратор говорить приблизно 100–120 слів

на хвилину). Визначте свій темп мовлення. Для цього візьміть вірш або

прозаїчний уривок, які ви знаєте напам’ять, відзначте фрагмент, що

складається з 100–120 слів. Якщо ви прочитали його напам’ять за

хвилину, темп вашого мовлення нормальний; якщо прочитали швидше

– вам треба стежити за собою, щоб говорити повільніше, якщо не

уклалися у хвилину – попрацюйте над тим, щоб мовлення було більш

швидким.

6. Учіться поступово прискорювати й сповільнювати своє мовлення!

Прочитайте напам’ять який-небудь вірш або уривок із прози, визначіть,

за скільки хвилин ви його читаєте. Постарайтеся прискорити, а потім

сповільнити темп читання на півхвилини, одну, дві хвилини.

7. Скажіть, як залежить інтонація мовлення від стану мовця (крайнє звору-

шення, захват, апатія, переляк, радість, байдужність, спокій,

схвильованість, гнів)? Чи впливає характер інтонації на адресата? Як? У

яких ситуаціях?

8. Поспостерігайте за мовленням людей, коли вони чимось розстроєні, на

щось обурюються, чомусь радіють, від чогось прийшли в захват.

Визначіть, як емоційний стан людини відбивається в його мовленні.

9. Продовжіть ряд визначень, що характеризують тон голосу: крикливий,

пронизливий, різкий...

10. Згрупуйте дієслова, прикметники, прислівники, з огляду на те, на які

особливості мовлення вони вказують. Доповніть кожну групу новими

словами.

Чеканити слова, рубати слова, мимрити, канючити, захлинатися

словами, рапортувати, розтягувати слова, заворожувати словами, присипляти

своєю розмовою, сюсюкати; однотонне мовлення, переривчасте мовлення,

схвильоване, крикливе, розміряне, тихе, невиразне, виразне, утруднене,

спокійне, плавне, співуче, м’яке, дивне, тепле, полум’яна промова,

захоплююча, голосна, суха, пишномовна; говорити тихо, голосно, швидко,

повільно, спокійно, чемно, грубо, рішуче, з жаром, із працею, із захопленням,

з гордістю, люб’язно, відверто, охоче, задушевно, привітно, полум’яно,

емоційно, жваво, захоплено, гнівно, зло, зухвало, миролюбно.

11. Прочитайте виразно вірш – за вашим вибором. Прочитайте його пов-

торно. Відзначте всі паузи, які ви зробили, і поясніть мету кожної паузи

(значеннєва, психологічна, пов’язана з розділовими знаками, на кінці

віршованого рядка та ін.). Якщо буде потреба прочитайте матеріал про

паузи в книзі Н.Д. Бабич «Основи культури мовлення». – Львів, 1990. – С.

200–202.

12. Як ви розумієте слова К.С. Станіславського: «Пауза – найважливіший

елемент нашого мовлення й один з головних її козирів».

13. Учіться говорити ясно й чітко!

1). Читайте щодня по 10–12 скоромовок (повільно, чітко вимовляючи всі

звуки). При вимові голосних більше відкривайте рот, при вимові

приголосних – старанно рухайте тими органами мовлення, за

допомогою яких ці звуки утворюються.

2). Вимовте наведені нижче скоромовки, поступово прискорюючи темп:

Ой збирала Маргарита маргаритки на горі, розгубила Маргарита марга-

ритки на дворі. Проміняла Парася карася на три пари чистокровних поросят,

ой побігли поросята по росі, простудились поросята, та не всі. Прийшов

Прокіп – кипів окріп, пішов Прокіп – кипить окріп, як при Прокопі кипів

окріп, так і без Прокопа кипить окріп. Протокол про протокол протоколом

запрокотольований. Ткач тче тканини на хустки Ірині. Фараонів фаворит на

сапфір зміняв нефрит. Чом чорним чорнилом чорніє рядок? Риє рилом рів

рівненько порося до рівчака. Щастя щире шириться щосили. Галька Гальці

гальки назбирала. Жук жовтий жолобом жорен повзе.

3). Підберіть самостійно 10–12 скоромовок і повторіть їх декілька разів,

переставляючи слова. Темп мовлення поступово прискорюйте.

Наприклад: Через грядку гріб тхір ямку. – Гріб тхір ямку через грядку

тощо.

14. Наведені нижче слова вимовте пошепки, але ясно й точно, так, щоб їх

чула людина, що сидить недалеко від вас у тій же кімнаті.

Хабарництво, кореспонденція, передувала, шаленіти, допомога, транспор-

тує, катастрофічний, переглянути, щирість, присутність, удосконалення, діловод-

ство, університет, артилерія, фельдшер, фельдмаршал, брошура, Цюріх,

Гельсінгфорс.

Ці ж слова вимовте трохи голосніше, але так ясно й чітко, щоб їх чула

людина, що сидить в іншій кімнаті.

15. Учіться виражати голосом почуття!

1). Вимовте по-різному етикетну формулу початку мовлення «Пані та пано-

ве!» (байдужо, урочисто, виражаючи прохання, іронію, радість тощо).