Бригадиренко В.В. Основи систематики комах

Подождите немного. Документ загружается.

Mecopteroidea, Mecoptera

над черевцем лусок, а в самок їх майже

зовсім немає. Самка має добре розвинений

яйцеклад. Льодовичники нерідко трапля-

ються під час відлиги на поверхні снігу.

Личинки вірогідно мають 4 личинкові віки,

живляться ризоїдами мохів. Лялечка віль-

на. Представники родини поширені в Го-

ларктиці. Описано 23 види з 2 родів, у

Палеарктиці – 13 видів. На території СНД

поширено 10 видів, в Україні – 2 види роду

Boreus.

Льодовичник Вествуда (Boreus

westwoodi Hagen, рис. 60б) занесений до

Червоної книги України. Тіло в нього бли-

скуче, бронзово-бурого кольору. Крила в

самця мають вигляд лусок над черевцем, у

самки вони дуже короткі. Вусики тонкі й

довгі. Довжина тіла 3–4 мм. Улітку льодо-

вичник перебуває в стані анабіозу під мо-

хом, камінням тощо. Узимку ж, під час

відлиги, він швидко бігає на високо підня-

тих ніжках по поверхні снігу або ховається

в моху. Яйця відкладає під шаром моху, по

1–2. Личинки розвиваються близько 9 мі-

сяців (грудень – серпень). У вересні заля-

льковуються. Через 4–8 тижнів із лялечки

перетворюється на імаго. Про надзвичайну

пристосованість до суворих умов зими сві-

дчать указівки, що льодовичники можуть

рухатися на снігу навіть при морозі –20°С.

В Україні цей вид знайдено під Київом.

Родина скорпіонниці (скорпионницы, Panorpidae)

Відносно великі комахи, які мають

дві пари добре розвинених перетинчастих

крил (довжина передніх крил 10–20 мм).

Крила в стані спокою лежать горизонталь-

но, на них – декілька темних плям. Забарв-

лені скорпіонниці в темні тони (від світло-

коричневого до чорного). Три вічка на

тім’ї розміщені трикутником. Ноги бігаль-

ні, лапки з 2 кігтиками, на яких є зубці.

Личинки гусенеподібні, із несправжніми

черевними кінцівками. Імаго та личинки –

сапрофаги, що живляться гнилими залиш-

ками рослин та тварин, виїдають внутрішні

органи мертвих комах, залишаючи пусті

шкурки. Скорпіонниці поширені на всій

земній кулі, родина об’єднує близько по-

ловини видів ряду. Переважна більшість

видів поширена в лісових екосистемах Пі-

внічної півкулі. У Голарктиці відомо 280

видів із 3 родів. Найбільш різноманітні

скорпіонниці в Північній Америці та Япо-

нії. На території країн СНД поширено 18

видів (4 – у Примор’ї, 7 – на Кавказі, 7 – у

європейській частині колишнього СРСР).

В Україні поширені види роду Panorpa.

Скорпіонниця звичайна (Ponorpa

communіs L.) забарвлена в темно-бурі тони,

черевце знизу зеленувате, у самців верши-

на черевця з червоними короткими й товс-

тими щипцями. Крила прозорі, із чорно-

бурими перев’язями та плямами. Розмах

крил 25–34 мм. Вид поширений на всій

території України. Звичайний у лісах, ча-

гарниках та садах. Літ імаго спостерігаєть-

ся в травні – липні. Дорослі скорпіонниці

не нападають на живих комах, але охоче

живляться їх свіжими трупами, інколи жи-

вляться трупами хребетних тварин, часто

висисають нектар квітів. Запліднена самка

відкладає яйця в підстилку. Личинки

Panorpa нагадують гусінь, живляться мер-

твими комахами. Живуть вони в підково-

подібних нірках у верхніх шарах ґрунту.

Заляльковуються у верхніх шарах ґрунту.

Лялечка вільна.

Родина бітаки (комаровки, Bittacidae)

Середньої величини або великі кома-

хи із крилами довжиною до 34 мм. Дуже

нагадують комарів-довгоногів, але мають

гризучий ротовий апарат та дві пари крил.

Ноги лише з одним простим кігтиком, усі

гомілки з двома довгими шпорами. Крила

довгі, вузькі, без темних плям, у стані спо-

кою складаються дахоподібно вздовж че-

ревця. Імаго – хижаки, що живляться ін-

шими комахами, проколюючи іх покриви

рострумом. Родина поширена на всій зем-

ній кулі, окрім Австралії. У світовій фауні

описаний 71 вид із 11 родів, причому

62 види належать до роду Bittacus. На те-

риторії країн СНД поширені 3 види, в

Україні – один вид.

120

Mecopteroidea, Mecoptera

Бітак італійський (Bittacus italicus

Muller) занесений до Червоної книги Укра-

їни. Забарвлення тіла оранжево-буре. Че-

ревце видовжене, циліндричне. Розмах

крил 32–35 мм. Поширений у Центральній

і Південній Європі. Живе на галявинах

вологих листяних лісів. Літ дорослих ко-

мах у червні – жовтні. Підстерігаючи здо-

бич, бітак сидить на нижній поверхні лист-

ків і на травах, тримаючись лише перед-

німи ногами. Їжею бітакам слугують різні

невеликі комахи та павуки. Жертву, що

необережно наблизилась до хижака, хапа-

ють швидким рухом середніх і задніх ніг.

Рухливі й чіпкі лапки міцно тримають здо-

бич, у тіло якої встромляється схожа на

дзьоб головотрубка. Яйця відкладають у

ґрунт. Личинки схожі на гусінь,

з’являються навесні, повзають по поверхні

ґрунту під опалим листям, живляться тва-

ринною їжею.

в г

Рис. 60. Raphidioptera, Mecoptera, Megaloptera (за Россом та Горностаєвим):

а – Raphidia ratzeburgi (Raphidiidae), б – Boreus westwoodi (Boreidae),

в, г – імаго та личинка Sialis sp. (Sialidae).

121

Mecopteroidea, Trichoptera

РЯД ВОЛОХОКРИЛЬЦІ (РУЧЕЙНИКИ, ТRІСHОPTERA)

Невеликі або середнього розміру,

близькі й подібні до метеликів. Голова гі-

погнатична, з ниткоподібними вусиками й

великими очима. Ротовий апарат м’який,

сисний, із добре розвиненими максиляр-

ними та губними щупиками. Груди з двома

парами складених дашком крил. Черевце

складається з 10 сегментів. Тулуб і крила

вкриті волосками – волохаті, звідки й по-

ходить назва цих комах (рис. 61).

Волохокрильці відомі з пермського

періоду. У ранньокрейдяних відкладеннях

знайдено багато чохликів Trichoptera.

Імаго живуть поблизу водойм, не

живляться, лише п’ють, злизуючи крапли-

ни дощу або роси з рослин. Яйця відкла-

дають у воду. Личинки – типові мешканці

прісних водойм, хижі або рослиноїдні, із

ротовим апаратом гризучого типу й трьома

парами грудних ніг; дихають трахейними

зябрами або крізь шкіру. Личинки мають

шовковидільні залози, що відкриваються

на нижній губі (рис. 62). Із шовку личинки

хижих видів будують ловецькі сіті або во-

ронки, орієнтуючи їх проти течії. Залежно

від швидкості течії будують із рослинних

чи мінеральних часток пересувні чохлики.

Деякі види живуть у ходах під камінням та

в ґрунті дна. Лялечка вільна (рис. 63). За-

ляльковуються в чохликах. Перед линян-

ням в імаго лялечка прогризає кришечку

чохлика й виходить на берег. На березі в

лялечки відкриваються дихальця, вона на-

бирає повітря, роздувається, її покриви

тріскаються й утворюється доросла кома-

ха. Волохокрильці мають істотне значення

в раціоні риб. Личинки окремих видів

шкодять на рисових плантаціях. Імаго ак-

тивні перед заходом сонця, уночі летять на

світло кварцевої лампи. Більшість видів

волохокрильців може слугувати індикато-

рами чистоти води.

Представники цього ряду поширені

на всіх континентах. У світовій фауні опи-

сано більше 6 000 видів. У країнах СНД

зареєстровано близько 600 видів, на тери-

торії європейської частини – більше 270

видів із 19 родин. В Україні ряд вивчений

недостатньо. Систематика волохокрильців

у останній час зазнала значних змін.

Ряд ділять на два підряди: Hydropsychina та

Phryganeina.

Рис. 61. Trichoptera (за Россом): а – Phyacophila fenestra, б – Eubasilissa pardalis.

122

Mecopteroidea, Trichoptera

ПІДРЯД ГІДРОПСИХІНИ (ГИДРОПСИХИНЫ, HYDROPSYCHINA)

Відрізняється кільчастим останнім

члеником щелепних та губних щупиків.

Щелепні щупики самців та самок п’яти-

членикові. Крила без лусочок. Личинки

камподеоподібні, у більшості видів живуть

вільно, без рухливих хатинок. Поширені

переважно у водах із швидкою течією.

У європейській частині СНД поширено 9

родин (Rhyacophilidae, Glossosomatidae,

Hydroptilidae, Philopotamidae, Psychomyii-

dae, Ecnomidae, Polycentropodidae, Arcto-

psychidae та Hydropsychidae), з яких ми

розглянемо три найбільші – Hydroptilidae,

Polycentropodidae та Hydropsychidae.

Родина гідроптиліди (гидроптилиды, Hydroptilidae)

Дуже малі комахи (1,5–3,5 мм дов-

жиною). Останній членик щелепних та

губних щупиків не кільчастий. Вусики ко-

ротші за крила, товсті. Прості вічка є або

відсутні. Крила вузькі та загострені, густо

вкриті волосинками, бахромка крил з воло-

сків дуже широка. Личинки камподеоподі-

бні, живуть у будиночках з секрету, іноді

із обкладинкою з піщинок. Більшість видів

мешкає в струмках та річках із швидкою

течією. У країнах СНД поширено 45 видів

із 13 родів. У європейській частині знайде-

но 36 видів із 10 родів.

До Червоної книги України занесено

окситиру жовтовусу (Oxythira flavicornis

Pictet), поширену в Криму біля с. Піонер-

ського Сімферопольського району.

Родина поліцентроподіди (полицентроподиды, Polycentropodidae)

Невеликі або середньої величини во-

лохокрильці (3–9 мм довжиною). Останній

членик щелепних та губних щупиків тон-

кий, видовжений, вузькокільчастий. Вуси-

ки коротші за передні крила. Вічок немає.

Шпор на ногах 3–4–4. Передні та задні

крила заокруглені на вершині. Більшість

личинок розвивається у водоймах із швид-

кою течією; окремі види – у стоячій воді.

Вони будують трубкоподібні камери та

ловецькі сітки. Заляльковуються в будино-

чках із дрібних камінців або часток детри-

ту. У країнах СНД поширений 31 вид із 10

родів; у європейській частині – 17 видів із

5 родів.

Родина гідропсихіди (гидропсихиды, Hydropsychidae)

Невеликі або середньої величини ко-

махи (4–10 мм довжиною). Останній чле-

ник щелепних та губних щупиків тонкий,

подовжений, вузькокільчастий. Вусики

довгі й тонкі, не пилчасті. Вічок немає.

Шпор на ногах 2–4–4. Передні крила довгі,

косо зрізані до вершини. Задні крила роз-

ширені. Личинки живуть у річках та стру-

мках, будують ловецькі сітки. Лялечки в

щільному коконі, що обладананий у печер-

ці з піщинок та камінців. У країнах СНД

поширено 40 видів із 9 родів; у європейсь-

кій частині – 11 видів із 2 родів.

а б

Рис. 62. Личинки Trichoptera (за Россом): а – Limnephilus submonilifer,

б – Limnephilus rhombicus, в – Ochrotrishia unio, г – Rhyacophila fenestra.

123

Mecopteroidea, Trichoptera

ПІДРЯД ФРИГАНЕЇНИ (ФРИГАНЕИНЫ, PHRYGANEINA)

Підряд характеризується цільним ос-

таннім члеником щелепних та губних щу-

пиків. Жилки крил часто редуковані. Ли-

чинки гусенеподібні, живуть у переносних

трубкоподібних будиночках з мінеральних

або органічних залишок. Будівництво бу-

диночків починають одразу ж після виходу

з яєць. Мешкають переважно в стоячих

водоймах, рідко – у водоймах із течією.

У європейській частині країн СНД поши-

рено 10 родин (Phryganeidae, Limnephili-

dae, Goeridae, Lepidostomatidae, Brachy-

centridae, Sericostomatidae, Leptoceridae,

Odontoceridae, Molannidae та Beraeidae).

Найчастіше зустрічаються види родин

Phryganeidae, Limnephilidae та Leptoceri-

dae.

Родина фриганеїди (фриганеиды, Phryganeidae)

Великі (15–24 мм) та середньої вели-

чини (6–14 мм довжиною) волохокрильці.

Вусики однакової довжини із передніми

крилами або дещо коротші за них. Вічка є.

Шпор на ногах 2–4–4. Личинки мешкають

у прибережних заростях озер та водойм із

повільною течією, де будують прямі широ-

кі циліндричні трубки з рослинних фраг-

ментів, що укладені спірально, рідше –

невпорядковано. Личинки окремих видів

оселяються у відрізках стебел очерету. Ли-

чинки більшості видів – суттєвий компо-

нент живлення бентосоїдних риб (окуня,

йоржа, плітки, густери, краснопірки, нали-

ма). У країнах СНД поширено 26 видів із

10 родів; у європейській частині – 16 видів

із 8 родів.

Родина лімнефіліди (лимнефилиды, Limnephilidae)

Комахи великі за розмірами (18–21

мм) або середньої величини (6–14 мм дов-

жиною). Вусики майже завжди однакової

величини з передніми крилами. Вічка є.

Передні крила частіше за все довгі та вузь-

кі. Задні крила прозорі, коротші за передні,

часто дуже розширені в анальній зоні. Ли-

чинки мешкають у озерах та водоймах із

повільною течією; значно рідше на швид-

кій течії, тоді вони населюють каміння,

піщано-мулисте дно або зарості водяних

рослин. Хатки різні за будовою. Личинки

багатьох видів знайдені в раціоні риб (оку-

ня, плітки, густери, краснопірки, язя, тай-

меня та налима). У країнах СНД поширено

207 видів із 48 родів; у європейській час-

тині – 95 видів із 26 родів.

Лімнефіла сіра (Limnеphilus griseus

L.) поширена по всій території України.

Передні крила сіруваті, із густим бурува-

тим рисунком і іл ватими плямами. Дов-

жина тіла 6–12 мм. Личинки живуть серед

заростей на узбережжях озер.

б у

Родина лептоцериди (лептоцериды, Leptoceridae)

Середньої величини (6–9 мм) або ма-

лі (4–5 мм довжиною) комахи. Вусики тон-

кі, у 2–3 рази довші за передні крила. Ще-

лепні щупики в самців та самок п’яти-

членикові. Вічка відсутні. Дискоідальна

комірка задніх крил відкрита. Личинки

живуть у водоймах різних типів. Будиноч-

ки з секрету або з піщинок, рідше з рос-

линних залишок. Личинки ряду видів –

харчові об’єкти риб (ляща, линя, окуня,

язя, плітки, краснопірки та йоржа). У краї-

нах СНД поширено 74 види з 13 родів;

у європейській частині – 40 видів із 10 ро-

дів.

Boлохокрилець довговусий (Ceraclea

senilis Burm.) зустрічається в заплаві Дніп-

ра. Вусики в кілька разів довші за тіло. За-

барвлення тіла сіро-буре, крила без рисун-

ка, передні крила біля основи світліші,

задні темніші. Довжина тіла 7–9 мм.

Рис. 63. Лялечка Limnephilus submonilifer

(за Россом).

124

Mecopteroidea, Lepidoptera

РЯД ЛУСКОКРИЛІ, або МЕТЕЛИКИ

(ЧЕШУЕКРЫЛЫЕ, или БАБОЧКИ, LEPIDOPTERA)

Дуже різна за розмірами (у розмаху

крил 3–300 мм) та будовою крил група ко-

мах. Як правило, лускокрилі мають дві

пари крил, укритих особливими лусочка-

ми. Комбінації зі скупчень лусочок різної

форми та кольору утворюють різноманітні

рисунки в різних представників ряду. Лус-

ками вкрите й тіло метелика, тільки не так

густо (рис. 64-65). Усі фази розвитку в них

цілком виразні: лялечка малорухлива, зо-

всім не схожа ні на гусеницю, ні на мете-

лика. Лялечка дуже часто розміщується в

коконі.

Ротовий апарат у метеликів та їх гу-

сениць не однаковий: у гусениць він при-

стосований до гризіння, у метеликів – до

смоктання квіткового нектару, води тощо.

Ротові органи метеликів називають хобот-

ком. Звичайно, він буває скручений спі-

раллю й випростується лише тоді, коли

метелик має смоктати. У гусениць до скла-

ду ротового апарату входять дуже розви-

нені верхні та нижні щелепи, якими гусе-

ниця гризе й роздрібнює їжу. Метелики та

їх гусениці живляться здебільшого за ра-

хунок рослин. Є види, що живляться вов-

ною, воском, є й м’ясоїдні види. Деякі гру-

пи на імагінальній стадії зовсім не

живляться (Lasiocampidae, Saturniidae,

Lymantriidae).

У гусениць дев’ять пар дихалець:

одна пара на грудях, решта – на черевці; у

метеликів десять пар дихалець, із них на

грудях дві-три пари.

У польоті крила працюють спільно,

що досягається зчепленням переднього

крила із заднім за допомогою спеціального

механізму. Виділяють 4 типи зчеплення:

1) югальний (югум – це виріст крилової

пластинки знизу переднього крила)

у тонкопрядів;

2) юго-френальний (югум+френулум – ще-

тинкоподібний виріст заднього крила)

у малих лускокрилих;

3) френальний (френулум – від 2 до 20 ще-

тинок, що чіпляються за ретинакулум –

хітиновий виріст чи група волосинок на

передньому крилі) у більшості видів;

4) амплексиформний (зчеплення розшире-

ного костального краю заднього крила

із заднім краєм переднього) у денних мете-

ликів та шовкопрядів.

За походженням лускокрилі близькі

до волохокрильців. Палеонтологічні дані

про їх філогенез дуже обмежені. Вірогідно

виникли у верхньому тріасі, але відомі за-

лишки тільки з крейдяного періоду. Кіль-

кість знахідок у палеогені та неогені

(36 родин) значно більша, ніж у крейді.

Багато звичайних родин зовсім не предста-

влено у викопному стані.

Серед лускокрилих є вузькі ердеміки

й реліктові види, а є й космополіти

(Vanessa cardui, Autographa gamma, Tinea

pallionella та ін.).

У сучасній світовій фауні описано

більше 140 000 видів із 107 родин. У фауні

СНД зареєстровано близько 15 000 видів

метеликів, з яких близько 2 000 видів шко-

дять у сільському та лісовому господарст-

ві. Ряд поділяється на 3 підряди: шелепні

(Laciniata), рівнокрилі (Jugata) та різно-

крилі (Frenata).

Підряд Надродина

aciniata

icropterygoidea 1 родина

riocranioidea

epialoidea

epticuloidea

ugata

ncurvarioidea

14 родин

Tortricoidea

Tineoidea

Yponomeutoidea

Gelechioidea

yraloidea

Calliduloidea

terophoroidea

Castnioidea

Copromorphoidea

otodontoidea

Cossoidea

Zygaenoidea

Geometroidea

octuoidea

Sphingoidea

ombycoidea

esperioidea

renata

apilionoidea

92 родини

125

Mecopteroidea, Lepidoptera

ПІДРЯД ЩЕЛЕПНІ (ЧЕЛЮСТНЫЕ, LACINIATA)

Ротові органи імаго гризучого типу з

розвиненими жвалами й дволопатевими

нижніми щелепами, з довгими п’яти-

члениковими щупиками. Метелики жив-

ляться пилком рослин. Гусениця з 8 пара-

ми черевних ніг з кігтиками на кінці.

Лялечка вільна, з рухомими жвалами. Під-

ряд включає одну родину – зубаті молі.

Родина молі зубаті (моли зубатые, Micropterygidae)

Малі метелики, 8–10 мм у розмаху

крил. Щелепи цілком розвинені й мають

зубоподібні вирости. Метелики цієї родини

не смокчуть рідкого корму, а жують квіт-

ковий пилок рослин. Вічка є. Переднє кри-

ло має на внутрішньому краю біля основи

вузеньку, схожу на язик, лопать, що чіпля-

ється за передній край заднього крила.

Крила еліптичної або ланцетоподібної фо-

рми, укриті лусочками та волосками, ма-

ють металічний блиск (рис. 64а). Жилку-

вання крил подібне до жилкування в

цільнощупикових волохокрильців. Гусе-

ниці мають ноги, більше нагадують личи-

нок скорпіонових мух. Гусениці трапля-

ються у вологих місцях, на мохах та

лишайниках з середини літа. Зимують гу-

сениці в пергаментних чохликах, у яких

заляльковуються весною. Метелики літа-

ють удень, живляться пилком квітів. У Па-

леарктиці знайдено більше 30 видів.

У європейській частині колишнього СРСР

зареєстровано 15 видів роду Micropteryx.

Міль зубата золота (Micropteryx

calthella L.) поширена на Поліссі та в лісо-

степу. Крила в метеликів жовті з бурим,

золотисті, видовжені, у розмаху до 10 мм,

голова яскраво-жовта. Літ у травні – черв-

ні. У фазі гусениці (до 8 мм завдовжки)

зустрічається з липня до жовтня, живиться

мохами.

Рис. 64. Micropterigidae та Hepialidae (за Толем, Разовським та Сухаревою):

а – Micropteryx mansuetella, б – Hepialus humuli.

126

Mecopteroidea, Lepidoptera

ПІДРЯД РІВНОКРИЛІ (РАВНОКРЫЛЫЕ, JUGATA)

Ротові органи (якщо розвинені) сис-

ні, верхні щелепи відсутні або рудимента-

рні; нижні щелепи без внутрішньої лопаті,

перетворені в хоботок, але із щупиками.

Передня та задня пари крил подібні за бу-

довою та жилкуванням. Зчеплення крил

відбувається з допомогою югального ви-

ступу. Гусениці з 5 парами черевних ніг та

кільцем подошвенних гачків на них або

безногі. Лялечки вільні чи напіввільні.

Підряд рівнокрилі – примітивна та давня

група, що зберегла однорідні крила (без

косталізації жилкування передньої їх па-

ри).

Родина беззубі первинні молі (беззубые первичные моли, Eriocraniidae)

Малі метелики, у розмаху крил 7–

16 мм. Жвала недорозвинені. Вічка є. Пе-

редні крила овально-ланцетоподібні, жов-

туваті або пурпурно-золотисті, звичайно з

рисунком у вигляді сріблястої або золоти-

стої сітки. Форма та жилкування передніх

та задніх крил майже однакові. Гусениці

безногі, з дуже маленькою головою та

збільшеними грудними члениками. Гусе-

ниці мінують листя берези, ліщини, кашта-

на, дуба та інших дерев. Завершивши жив-

лення, гусениця падає на землю, зимує в

спеціальній камері, заляльковується раннь-

ою весною. Метелики літають зранку

низько над землею. У Палеарктиці поши-

рено близько 20 видів, у європейській час-

тині СНД – 12 видів із 3 родів.

Листя багатьох лісових дерев та кус-

тарників пошкоджує міль беззуба ліщино-

ва (Dyseriocrania subpurpurella Hw.).

Родина тонкопряди (тонкопряди, Hepialidae)

Метелики середнього, великого та гі-

гантського (у Австралії) розміру. Довгі,

вузькі крила мають заокруглений внутрі-

шній кут. Вусики ниткоподібні, дуже коро-

ткі. Ротові органи рудиментарні. Голова й

груди густо вкриті пухнастими волосками,

черевце довге (рис. 64б). Метелики літають

у сутінках. У стані спокою крила склада-

ють дахоподібно. Шістнадцятиногі гусе-

ниці досить стрункі, циліндричні, білувато-

жовті, з бородавками на спині, мають кру-

глу блискучу голову. Вони прогризають

ходи в коренях різних рослин. Перетво-

рюються на лялечок у землі, у довгих ко-

конах, що нагадують трубку. Лялечки дуже

рухливі, можуть швидко пересуватись упе-

ред і назад (на кільцях довгого черевця в

них є ряди гачків). Поширені тонкопряди

по всьому світу: описано близько 250 ви-

дів. У Палеарктиці знайдено до 30 видів, а

у європейській частині СНД – 7 видів.

Тонкопряд лісовий (Alphus sylvinus

L.) зустрічається на Поліссі та в лісостепу.

Передні крила в самця коричневі, з двома

косими вузенькими сріблястими смужка-

ми, у самки – сірі, теж з двома смужками,

розмах крил до 33 мм. Задні крила в обох

статей темно-бурі. Літ метеликів спостері-

гається в серпні – вересні. Гусениця жов-

тувато-біла, до 30–45 мм завдовжки, на

спині в неї бородавки з волосками, голова

червоно-жовта. Гусениця в червні – липні

живе на коренях щавлю, мальви, салату та

інших рослин. Лялечка жовто-бура.

Рис. 65. Ochsenheimeriidae, Ochsenheimeria Hbn (за Загуляєвим).

127

Mecopteroidea, Lepidoptera

ПІДРЯД РІЗНОКРИЛІ (РАЗНОКРЫЛЫЕ, FRENATA)

Ротові органи (якщо розвинені) ти-

пово сисні. Щелепні щупики відсутні або

збереглися лише в нижчих форм. Крила

різні за формою та жилкуванням (рис. 66,

67, 69). Передня пара має тенденцію до

косталізації жилок. Задня пара крил з мен-

шою кількістю жилок, має спрощений ра-

діус. Зчеплення крил відбувається за допо-

могою зачіпки (frenulum), або вона

втрачена. Сюди належить основна маса

лускокрилих (92 родини, у європейській

частині СНД – більше ніж 70 родин):

1. Родина молі-малюки (моли-малютки, Nepticulidae).

2. Родина опостегіди (опостегиды, Opostegidae).

3. Родина однобарвні молі-мінери (одноцветные моли-минеры, Tischeriidae).

4. Родина молі-блищанки (моли-блестянки, Heliozelidae).

5. Родина мінно-чохликові молі (минно-чехликовые моли, Incurvariidae).

6. Родина молі довговусі (моли длинноусые, Adelidae).

7. Родина мішечниці (мешечницы, Psychidae).

8. Родина пірчастовусі молі (периостоусые моли, Euplocampidae).

9. Родина молі справжні (моли настоящие, Tineidae).

10. Родина гієроксестиди (гиероксестиды, Hieroxestidae).

11. Родина еріокотиди (эриокоттиды, Eriocottidae).

12. Родина злакові стеблові молі (злаковые стеблевые моли, Ochsenheimeriidae).

13. Родина слизньовидки (слезневидки, Limacodidae).

14. Родина строкатки (пестрянки, Zygaenidae).

15. Родина скляниці (стеклянницы, Sesiidae).

16. Родина деревоточці (древоточцы, Cossidae).

17. Родина дернинні молі (дерновинные моли, Atychiidae).

18. Родина листовійки (листовертки, Tortricidae).

19. Родина хореутиди (хореутиды, Choreutidae).

20. Родина кривовусі крихітки-молі (кривоусые крохотки-моли, Bucculatricidae).

21. Родина молі-строкатки (моли-пестрянки, Gracillariidae).

22. Родина сокоїдки (сокоедки, Phyllocnistidae).

23. Родина гліфіптеригіди (глифиптеригиды, Glyphipterigidae).

24. Родина дугласіїди (дугласииды, Douglasiidae).

25. Родина молі горностаєві (моли горностаевые, Yponomeutidae).

26. Родина аргірестіїди (аргирестииды, Argyresthiidae).

27. Родина серпокрилі молі (серпокрылые моли, Plutellidae).

28. Родина акролепіїди (акролепииды, Acrolepiidae).

29. Родина крихітки-молі (крохотки-моли, Lyonetiidae).

30. Родина зонтичні молі (зонтичные моли, Epermeniidae).

31. Родина сцитридіди (мрачные моли, Scythrididae).

32. Родина злакові молі-мінери (злаковые моли-минеры, Elachistidae).

33. Родина строкатоногі молі (пестроногие моли, Stathmopodidae).

34. Родина малинні молі (малинные моли, Schrekensteiniidae).

35. Родина геліодиніди (гелиодиниды, Heliodinidae).

36. Родина вузькокрилі молі (узкокрылые моли, Momphidae).

37. Родина вальшиїди (вальшииды, Walshiidae).

38. Родина розкішні вузькокрилі молі (роскошные узкокрылые моли, Cosmopterigidae).

39. Родина бластобазиди (бластобазиды, Blastobasidae).

40. Родина ширококрилі молі (ширококрылые моли, Oecophoridae).

41. Родина чорнокрапкові молі (черноточечные моли, Ethmiidae).

42. Родина симоциди (симмоциды, Symmocidae).

128

43. Родина холькопогоніди (холькопогониды, Holcopogonidae).

44. Родина ксилориктиди (ксилориктиды, Xyloryctidae).

45. Родина лецитоцериди (лецитоцериды, Lecithoceridae).

46. Родина виїмчастокрилі молі (выемчатокрылые моли, Gelechiidae).

47. Родина карпосиніди (карпосиниды, Carposinidae).

48. Родина пальцекрилки (пальцекрылки, Pterophoridae).

49. Родина віялокрилки (веерокрылки, Alucitidae).

50. Родина вікончасті метелики (окончатые мотыльки, Thyrididae).

51. Родина справжні вогнівки (настоящие огневки, Pyralidae).

52. Родина воскові вогнівки (восковые огневки, Galleriidae).

53. Родина вузькокрилі вогнівки (узкокрылые огневки, Phycitidae).

54. Родина ширококрилі вогнівки (ширококрылые огневки, Pyraustidae).

55. Родина вогнівки-трав’янки (огневки-травянки, Crambidae).

56. Родина сатурнії (павлиноглазки, Attacidae).

57. Родина шовкопряди справжні (шелкопряды настоящие, Bombусidае).

58. Родина бражники (бражники, Sphіngidae).

59. Родина чубатки (хохлатки, Notodontidae).

60. Родина шовкопряди похідні (шелкопряды походные, Thaumetopoeidae).

61. Родина п’ядуни (пяденицы, Geometridae).

62. Родина коконопряди березові (коконопряды березовые, Endromididae).

63. Родина коконопряди (коконопряды, Lasiocampidae).

64. Родина хвилівки (волнянки, Lymantriidae).

65. Родина совки (совки, Noctuidae).

66. Родина ведмедиці (медведицы, Arctiidae).

67. Родина строкатки несправжні (ложнопестрянки, Ctenuchidae).

68. Родина товстоголовки (толстоголовки, Hesperiidae).

69. Родина парусники (парусники, Papilionidae).

70. Родина білани (белянки, Pieridaе).

71. Родина сатириди (сатириды, Satyridae).

72. Родина німфаліди (нимфалиды, Nymphalidae).

73. Родина синявці (голубянки, Lycaenidae).

Підряд поділяють на дві великі гру-

пи: малих різнокрилих (Microfrenata) та

великих різнокрилих (Macrofrenata). Ці

групи включають ряд надродин, але цей

поділ ще недостатньо стабілізувався. Роз-

глянемо найбільш поширені родини.

У Червону книгу України занесені,

окрім згаданих у тексті лускокрилих, пред-

ставники родини шовкопрядів-лемоніїд

(Lemoniidae) – шовкопряди кульбабовий

(Lemonia taraxaci Den. et Schiff.) та Балліо-

на (L. ballioni Christoph), а також представ-

ник родини шовкопрядів-ендромідид (En-

dromididae) – ендроміс березовий (Endro-

mis versicolora L.).

Родина молі-малюки (моли-малютки, Nepticulidae)

Дуже малі метелики (3–9 мм у роз-

маху крил). Голова спереду в довгих воло-

сках, що стирчать. Хоботок розвинений,

але короткий. Вічок немає. Передні крила

ланцетні, задні – із широкою бахромою.

Забарвлені в блискучі кольори, з рисунком

або без нього. Яйця приклеюють до суб-

страту, гусениці мінують листя, рідше сте-

бла та коріння. Гусениці дуже малі, до

4 мм довжиною, сплощені. Голова прогна-

тична із витягненим тім’ям. Багато видів

відомі як шкідники деревних та кущових

порід, у тому числі садових. Родина

об’єднує 10 родів. У Палеарктиці пошире-

но більше 250 видів. У європейській час-

тині колишнього СРСР зареєстровано

близько 120 видів. Молі-малюки дубові

широка (Stigmella atricapitella Haw.) та ву-

зька (S. basigutella Hein.) належать од од-

них із найнебезпечніших мінерів дуба.

129