Екпериментальне вивчення піднімача
Роботу газорідинного піднімача вивчали багато дослідників.
Широкі експериментальні дослідження руху повітряно-водяних
сумішей у вертикальних трубах в 30-х роках минулого століття
виконав О.П.Крилов. Устатковання О.П.Крилова складалось із
стандартних насосно-компресорних труб довжиною 18...20 м. На обох
кінцях труб було встановлено швидкозакривальні крани і манометри.
Труби мали різні діаметри
(40,3;
62 і 100,3 мм).
Результати експериментів показали, що зі збільшенням витрати газу
збільшується висота підняття рідини h і за певної
його
витрати рідина
починає переливатися (h'>L). Витрата рідини за збільшення витрати
газу спочатку збільшується, досягаючи максимуму, а потім
зменшується аж до нуля. Це пов'язано з тим, що труба заданої
довжини L і діаметра d за постійного перепаду тиску
Ар
~р\ -р2 може
пропустити певну об'ємну витрату рідини, газу або газорідинної
суміші. Залежність об'ємної витрати рідини q від об'ємної витрати газу
VQ,
зведеної до нормальних умов, називають кривою ліфтування
(рис.
6.2). Газорідинний піднімач називають також газліфтним, як і
спосіб піднімання рідини.
На кривій ліфтування виділяють чотири характерні точки. Точка А
відповідає початку подавання рідини
{нульовому
режиму роботи:
<?А
=
0;
VQ^>
0;
h'
=
L), точки В і С - відповідно оптимальному q
onT
і
максимальному #
макс
подаванням (оптимальному і максимальному
режимам роботи) піднімача, точка D - зриву подавання (C[D=0;
^OD
>
0) піднімача по рідині.
335