Бондар О.В. Cитуаційний менеджмент. Навчальний посібник

Подождите немного. Документ загружается.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Фактори розвитку

1. Наявність групи лідерів (ентузіастів).

2. Єдність колективу.

3. Мобільність та гнучкість переходу до радикальних новацій.

4. Невеликий управлінський апарат.

5. Нескладні організаційні зв'язки.

6. Значна взаємозамінність спеціалістів.

7. Зміна наукового напряму.

8. Творча атмосфера в колективі.

9. Велика значимість інтелектуального продукту.

10. Вміння формувати потреби ринку.

Фактори кризи

1. Наявність протиріч в колективі.

2. Організація іншої ініціативної групи.

3. Обмеженість ресурсів.

4. Залежність від ринкової кон'юнктури.

5. Невміння формувати потреби ринку.

6. Гірші умови праці.

7. Нижча заробітна плата.

8. Проблеми перетворення інтелектуального продукту на інтелек-

туальну власність.

9. Недостатнє технічне оснащення.

3-й етап — віолентний

В цей період організація досягає зрілого і стійкого стану на ринку.

Конкурентноздатність її висока, вона почуває себе впевнено.

Це фірми з силовою стратегією, працюють у великому бізнесі,

характеризуються високим рівнем освоєної технології, масовим ви-

пуском продукції. Розрізняють національні, інтернаціональні та де-

структуролвані віоленти.

CИТУАЦІЙНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ

Умови створення

1. Освоєння певного сегменту ринку.

2. Наявність спеціалістів, зацікавлених у покращенні системи ви-

робництва.

3. Стабільність у діяльності фірми.

4. Можливість отримання прибутку.

Фактори розвитку

1. Наявність колективу, працюючого над іміджем компанії.

2. Висока якість кадрів.

3. Фінансова стійкість.

4. Високе технічне оснащення.

5. Стабільна номенклатура продукції.

6. Єдність наукових та виробничих процесів.

7. Великий прибуток.

8. Конкурентноздатність продукції.

9. Високе соціальне забезпечення.

Фактори кризи

1. Наявність протиріч в колективі.

2. Організація опозиції в колективі.

3. Обмеженість ресурсів.

4. Залежність від ринкової кон'юнктури.

5. Консерватизм у нововведеннях.

6. Складні комунікаційні зв'язки.

7. Велика чисельність управлінців.

8. Слабка реакція на нову продукцію.

9. Малодинамічні наукові структури.

4-й етап — комутантний. Це стан фірми в пе-

ріод старіння, коли найбільш значимі пара-

метри життєдіяльності помітно погіршують-

ся, а розвиток як подальше удосконалення

втрачає зміст, заходить в торець. Структура

має тенденцію до спрощення, скорочення, а

міцні конкуренти займають ринковий простір і є більш ефективними.

Ці фірми здійснюють середній і малий бізнес, орієнтований на за-

доволення конкретних регіональних потреб, індивідуалізований під-

хід до клієнтів та використовують досягнення фірм-віолентів.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Комутанти працюють на етапі падіння випуску будь-якого виду

продукції або послуги, які частково застаріли і мають обмежений по-

пит на національному або регіональному ринку.

Умови створення

1. Наявність бажання у спеціалістів зберегти свій колектив.

2. Відсутність бажання у конкурентів поглинути фірму.

3. Розпад інтернаціональної компанії на ряд національних фірм.

Фактори розвитку

1. Наявність лідера, який добре розуміє специфіку національного ринку.

2. Вміння утримати свого покупця.

3. Високе технічне оснащення.

4. Конкурентноздатність продукції.

5. Низка потреба персоналу у соціальному забезпеченні.

Фактори кризи

1. Звуження ринку.

2. Організація опозиції в колективі.

3. Високі витрати.

4. Залежність від ринкової кон'юнктури.

5. Стабільна номенклатура продукції.

6. Складність маркетингових досліджень.

7. Велика чисельність управлінців.

8. Неможливість поліпшувати якість продукції.

9. Малодинамічні наукові структури.

5-й етап – леталентний

Характеризується деструктуризацією

фірми, закінченням існування її в попе-

редньому вигляді. Фірми розпадаються

через неможливість їх ефективного функ-

ціонування, або відбувається диверсифі-

кація з повною зміною профілю дії та повною або частковою заміною

попередніх технологічних процесів, а також зміною персоналу.

Запорукою успіху в управлінні підприємством є вміння зосереди-

тися на вирішенні проблем, які притаманні певній стадії його життє-

вого циклу, так, щоб воно могло розвиватися далі. О. М. Скібський

розрізняє певні недоліки, загрози для функціонування підприємства, а

також переваги, можливості для його успішного розвитку, залежно від

стадії ЖЦП (табл. 3.1) [4, С. 196].

CИТУАЦІЙНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ

Таблиця 3.1

Позитивні та негативні характеристики підприємств залежно від стадії ЖЦП

Стадія створення

Переваги, можливості: Недоліки, загрози:

• вибір актуального нарямку діяль-

ності;

• ініціативність, креативність за-

сновників

• неправильне визначення місії, на-

прямку діяльності;

• неадекватність трансакційних ви-

трат;

• відсутність репутації, історії кре ди-

ту вання;

• високий ризик діяльності;

• криза компетенції, зумовлена низь-

кою кваліфікацією управлінського

персоналу, відсутністю досвіду

Стадія розвитку

Переваги, можливості: Недоліки, загрози:

• зростання обсягів продажу та

прибутків;

• високі капітальні вкладення;

• диференціація та диверсифікація

діяльності;

• мобільність, цілеспрямованість,

ризикованість працівників;

• зростаюча конкурентоспро-

можність

• надто швидке розширення, переви-

робництво;

• велика частка позикового капіталу;

• криза координації, управління та

контролю

Стадія «стійкої»зрілості

Переваги, можливості: Недоліки, загрози:

• стабільні прибутки;

• діяльність диверсифікована та

диференційована;

• високий імідж і престиж;

• компетентні працівники;

• стійка конкурентоспроможність

• переоцінка успіхів і можливостей

• криза контролю, інновацій

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Стадія «паразитичної» зрілості

Переваги, можливості: Недоліки, загрози:

• набутий імідж;

• наявна прибутковість

• сповільнення та припинення зрос-

тання продажів і прибутків;

• відхилення від головної мети, розви-

ток напрямків діяльності, що пере-

слідують позаекономічні цілі;

• сповільнення та припинення проце-

сів модернізації продукції, інвесту-

вання у нові напрямки діяльності;

• відносна конкурентоспроможність;

• недостатньо відпрацьоване керівни-

цтво;

• криза бюрократизації

Стадія занепаду

Переваги, можливості: Недоліки, загрози:

• реструктуризація;

• злиття

• нерентабельна, збиткова діяльність;

• необґрунтована чи відсутня стратегія;

• застарілі ресурси;

• непродуктивність працівників;

• втрата конкурентоспроможності;

• інвестиційна непривабливість;

• криза бізнес-ідей;

• ліквідація.

У процесі функціонування підприємства на кожному з етапів

життєвого циклу не виключено виникнення порушення його життє-

діяльності, що називають кризовим явищем. А значне і тривале пору-

шення рівноваги, прояв нездатності системи до використання меха-

нізмів внутрішньої саморегуляції вважають кризовим станом. В такій

ситуації доцільно не допустити розгортання процесу кризи, застосо-

вуючи під час управління модель життєздатності підприємства [3]:

{}

4321

;;;;L LLLL=

(3.1)

CИТУАЦІЙНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ

— параметри, які характеризують беззбиткову діяльність або

досягнення цільових показників господарсько — фінансової діяль-

ності відповідно до поставленої стратегічної мети і завдань підпри-

ємства;

— параметри, які характеризують фінансову рівновагу, тобто

здатність до генерації грошових надходжень в обсягах і в терміни, до-

статні для фінансування грошових витрат, пов’язаних з операційною

та інвестиційною діяльністю підприємства;

— параметри, які характеризують наявність активів для за-

безпечення виконання зобов’язань щодо повернення позичкового

капіталу та забезпечення необхідного рівня ліквідності активів, які

фінансуються за рахунок позичкових коштів;

— наявність чистих активів підприємства (різниця між ринко-

вою вартістю наявних активів і обсягами зовов’язань).

Фахівці з атикризового управління виокремлюють 5 етапів жит-

тєздатності підприємства:

1. Повна життєздатність підприємства як господарської системи;

≥

⎧

⎪

≥

⎪

⎨

≥

⎪

≥

⎩

(3.2)

2. Криза ефективності (прихована криза);

⎧

⎪

≥

⎪

⎨

≥

⎪

≥

⎩

(3.3)

3. Криза платоспроможності;

⎧

⎪

⎨

≥

⎪

≥

⎩

(3.4)

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

4. Криза розрахунку за боргами;

⎧

⎪

⎨

⎪

≥

⎩

(3.5)

5. Повна загибель економічної системи

⎧

⎪

⎨

⎪

⎩

(3.6)

Отже, життєвий стан господарської системи має місце тільки у

разі забезпечення всіх чотирьох параметрів життєздатності.

Виникнення кризи призводить до порушення цих параметрів.

Кризові явища, які виникають у процесі функціонування підприєм-

ства, можуть охоплювати всі «параметри життєздатності», тоді такий

стан визначається як системна криза. Якщо вони виникають в межах

окремих елементів і внаслідок форс-мажорних обставин, але без по-

гіршення режиму функціонування всієї системи – це локальні кризи —

криза збуту, криза діяльності, фінансова криза, криза менеджменту,

криза організації, криза платоспроможності.

4. МЕХАНІЗМИ МЕНЕДЖМЕНТУ: МЕТОДИ ТА ЗАСОБИ

ВПЛИВУ

На думку О. М. Скібіцького механізм управління кризовими

ситуаціями є системою дій на об’єкт з метою досягнення бажаного

результату. Система включає сукупність елементів, внутрішня вза-

ємодія яких приводить цей механізм у рух. Механізм вбудований у

загальногосподарську систему і є його складовою. Діалектична су-

перечність полягає в тому, щоб визначити необхідність застосування

і місце цього механізму в господарській системі.

За абстрактними визначеннями механізм управління кризою слід

розглядати як систему організації господарського процесу. Вона пред-

CИТУАЦІЙНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ

ставлена комплексом взаємодоповнюваних і взаємозалежних чинни-

ків, кожному з яких властиві власні форми управлінської дії [4].

Узагальнення думок вітчизняних та закордоних вчених з приводу

визначення категорії механізм управління дозволило надати нам таке

його тлумачення. Механізм управління— це використання певних за-

собів за допомогою обраних методів для досягнення цілі організації.

При формуванні механізму управління, на думку фахівців, до-

цільно застосовувати такі принципи:

• принцип відповідності механізму управління цілям та завдан-

ням фірми;

• принцип чутливості засобів впливу до групової динаміки;

• принцип врахування умов діяльності, які мають мотиваційну

цінність;

• принцип орієнтації на певні методи управління;

• принцип врахування стилю управління;

• принцип повноти та збалансованості засобів впливу;

• принцип моральності [12].

Вміле застосування зазначених принципів є запорукою ефектив-

ного формування та функціонування механізму управління будь-

якої соціально-економічної системи.

Цікаве, на нашу думку, тлумачення «механізму управління» про-

понує науковець Власенко В. А., який, узагальнивши визначення, що

приводяться багатьма науковцями, і враховуючи основні елементи

структури, дає таке його трактування. Механізм управління — це

сукупність функцій, методів, принципів і засобів управління, основ-

них завдань і цілей, форм, структур, технологій для ефективного ви-

користання ресурсів системи; це система чинників, що мають бути

спрямовані на координацію функціональних аспектів діяльності

соціально-економічної системи з метою збереження її цілісності, під-

тримання стабільного стану параметрів входу і виходу, оптимального

плину процесів у межах підсистем і своєчасної реакції на запити ото-

чуючого середовища.

Із позицій підприємства механізм управління завжди є конкрет-

ним, оскільки він спрямований на досягнення чітко встановлених

цілей шляхом впливу на відповідні чинники, що забезпечують таке

досягнення. Цей вплив здійснюється за допомогою використання

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

матеріальних ресурсів або потенціалу системи управління підпри-

ємства [8].

Водночас, слід зазначити, що вірно обрані методи теж сприяють

досягненню цілей організації з мінімальними витратами. Під мето-

дом управління розуміють способи цілеспрямованого впливу на спів-

робітників та виробничі колективи з метою забезпечення координації

їх діяльності під час досягнення поставленої цілі.

Доцільно розглянути запропоновану російськими вченими інте-

гральну класифікацію методів, які поділені на чотири класи, і покла-

дені в основу ситуаційного управління.

1. Група загальнонаукових методів:

· а) моделювання;

· б) експериментування;

· в) економіко-математичні методи;

· г) методи аналізу та синтезу;

· д) методи дедукції та індукції;

· з) соціологічні виміри.

2. Методи управління функціональними підсистемами організації.

3. Методи прийняття управлінських рішень:

· а) методи постановки проблеми;

· б) методи розв’язання проблеми;

· в) методи вибору рішення;

· г) методи організації виконання прийнятого рішення.

4. Методи виконання функцій управління:

1) для здійснення функції менеджменту планування:

· а) метод екстраполяції;

· б) метод регресійного аналізу;

· в) метод побудови сценаріїв;

· г) метод факторного аналізу;

· д) метод формування дерева проблем.

2) для здійснення функції менеджменту мотивація:

· а) методи преміювання оплати праці;

· б) підвищення у посаді;

· в) навчання;

· г) участь у прибутках.

3) для здійснення функції менеджменту контроль:

· а) методи бухгалтерського обліку;

CИТУАЦІЙНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ

· б) методи статистичного обліку;

· в) методи оперативно-виробничого контролю.

· 4) для здійснення функції менеджменту організація:

· а) організаційно-адміністративні методи — це методи, які ґрун-

туються на волі і авторитеті керівника та безпосередньо впли-

вають на об’єкт управління;

· б) економічні методи управління — це методи, за допомогою

яких здійснюється вплив на економічні інтереси колективів і

окремих їх членів;

· в) соціально-психологічні методи управління — вивчають і

використовують закони психологічної діяльності людей для

оптимізації соціальних явищ і процесів в інтересах суспільства

і особистості.

Таким чином, знання теоретичних основ формування механізму

управління та правильний вибір методів та засобів на кожному ета-

пі життєвого циклу підприємства дозволить йому попереджувати та

ефективно усувати кризові ситуації на шляху свого розвитку.

Ключові слова:

− функціонування,

− розвиток,

− статика менеджменту,

− динаміка менеджменту,

− кризове явище,

− кризовий стан,

− організаційно-адміністративні методи,

− економічні методи управління,

− соціально-психологічні методи управління,

− метод управління, механізм управління,

− господарський механізм,

− типологія управління.