Білявський Г.О. та ін. Основи екології

Подождите немного. Документ загружается.

Глава 5 Соціоекологія

Про величезне значення зв'язку природа—людина попереджа-

ли й релігії. Так, зороастризм — релігія давніх народів Середньої

Азії, Азербайджану, Афганістану та Ірану, що виникла в першо-

му тисячолітті до нашої ери й реформувалася Заратустрою в

VI ст. до н. е., містила в собі елементи екологічної етики. Вона

проповідувала охорону ґрунтів, ро-

зумний випас худоби, охорону лісів

від вирубування. Заратустра вчив,

що весь матеріальний світ — гори,

озера, земля, небо, вітер і річки —

священний. Віл, як і людина, має ду-

шу, що прагне справедливості. Лю-

дина й тварина нерозривно пов'язані

між собою: страждання одних поро-

джують страждання інших. Згідно з

його вченням, Бог створив людину,

щоб вона оцінила красу природи,

полюбила її й перейнялася до неї

повагою. Людина має злитися з при-

родою, щоб знайти безсмертя.

Біблія провіщає такі Божі кари,

як вигнання з раю, потоп, розділен-

ня єдиної людської душі, віддалення

народів один від одного через

наділення їх різними мовами. А в

Об'явленнях св. Івана Богослова

пророкуються страшні природні ка-

таклізми: «...і велика зоря спала з не-

ба, палаючи, як смолоскип. І спала

вона на третину річок та на водні

Рис. 5.2

джерела. А ймення зорі тій

Полин.

Голівка^ганки,

І стала третина води, як полин, і

вирізана

мамонтової

кістки

багато людей повмирали з води, бо

(знайдена

в Чехії)

згіркла вона...» (чи не про чорно-

бильську біду йдеться?), «...і померла третина морського

створіння, що мають життя...», «...І дано йому (сонцю) палити

людей огнем. І спека велика палила людей...» (руйнування озоно-

вого шару?), «...і висохла вода в річці...» й т. д.

Найвеличніший і наймогутніший із законів Природи — це за-

кон гармонії. На ньому тримається грандіозна будова Космосу.

283

Розділ І Сучасні підходи в науці про довкілля

Навіть стихійні, жорстокі за своїми наслідками природні катаст-

рофи виникають через тяжіння Природи до рівноваги, до гар-

монії. Втручання людини в цю гармонію не завжди дає позитивні

результати й не завжди має розумний характер. Воно стало особ-

ливо небезпечним у наш час. Людині часто невтямки, що кожна

жива істота, цілий Всесвіт підвладні єдиним строго визначеним

космічним ритму й порядку. Порушення їх (навіть незначне)

призводить до великих, а часом і фатальних помилок, за які всі

ми згодом тяжко розплачуємося. Недопустимо порушувати цю

гармонію, сутність якої розкривають для людей у Біблії десять

заповідей і Нагірна проповідь Ісуса Христа.

І у витворах Природи — хай то буде сніжинка, чи кристал, чи

рослинка, чи струмок, який тече між трав'янистими берегами, —

криється краса гармонії. Божественну гармонію краси несуть у

собі й шедеври людської культури — і Парфенон, і Тадж-Махал,

і вірші великих поетів, і гімалайські пейзажі М. К. Реріха. Йому,

до речі, належить безсмертний вислів «Краса врятує світ».

Цілковитим невігласом постає людина, котра говорить

із приводу якоїсь тварини чи рослини: «Що в ній хорошого?»

Якщо природний механізм хороший у цілому, то й кожна його

частина хороша, розуміємо ми це чи ні... Гармонія з Природою

схожа на гармонію з другом — ви не можете потискувати йому

праву руку й рубати ліву

Л. Одно

Вірні християни вважають, що нині, на початку третього ти-

сячоліття, наблизився час другого пришестя Ісуса Христа. Дехто

з видатних релігійних мислителів говорить, що цей великий день

може настати швидше, ніж ми гадаємо! Сьогодні кожна осо-

бистість мусить знайти й посісти своє, відведене саме їй місце в

будівлі світової гармонії, відчути себе індивідуальністю, а не без-

ликою істотою серед юрби собі подібних.

Нині дедалі більшого значення для людства набуває екологічна

етика як самостійний і особливий елемент духовної культури

кожної особистості. Без додержання вимог екологічної етики

неможливі екологічно правильне регулювання взаємозв'язків

людства та природи, екологічна культура людини.

Основою екологічної етики є екологічні мислення та світо-

гляд, які, своєю чергою, формуються в процесі екологічної освіти

й виховання. Екологічна освіта — одна з найважливіших галузей

педагогіки — будується на базі цілісної системи уявлень про при-

284

Глава 5

Соціоекологія

роду, біосферу, про умови її збереження та раціональне викорис-

тання. Вплив цієї системи на кожну людину має тривати все її

життя. Тоді в кожної людини з'явиться екологічна компетент-

ність — знання екологічних законів, правил і норм, принципів

поведінки в довкіллі, які утримають її від екологічно аморальних

учинків, спрямують її природоохоронну діяльність.

Сенс людського

життя

— в досягненні

краси,

гармонії,

в самовираженні. Якщо кожний із нас щодня робитиме щось

досконаліше, ніж учора, й робитиме це свідомо, то це його

зосередження неминуче відобразиться в його свідомості, а сума

зосередженостей змінить його поведінку на краще. Всі наші

вчинки несуть відбиток наших думок, тому ми відповідальні

у своїх думках — не лише перед собою, а й перед людьми. Тому

необхідно намагатися позбутися поганих думок, не допускати їх,

а навпаки, прагнути позитивних. Спробуйте — насправді

це дуже просто.

С. М. Реріх,

російський художник

Екологічна етика сьогодні — це самостійний розділ етики,

присвячений моральному кодексові природокористування,

моральним нормам взаємин людини й природи з урахуванням

знань екологічних законів. Це — одна з основ раціонального

управління процесами, що відбуваються в біосфері, для її збе-

реження.

Еколого-етичні знання сприяють розумінню того, як впливає

на долю особистості й суспільства науково-технічний прогрес, а

також усвідомленню місця людини й усього людства в біосфері та

Космосі.

Сьогодні виникло нове, дещо незвичне поняття — екологія

душі Під ним розуміють виховання з раннього дитинства гуман-

ного ставлення до всього навколо, до Матері-Природи, відрод-

ження найкращих народних звичаїв, обрядів, любов до рідної

мови, пісні, поетичного слова. Десятиліттями тоталітарна систе-

ма нещадно витравлювала найкращі риси українського народу:

почуття господаря рідної землі, любов до Батьківщини, поважан-

ня вікових традицій і звичаїв. Для цієї системи патріот України

становив загрозу, їй потрібне було стадо манкуртів, безликих ви-

конавців волі «керівної й спрямовуючої» сили. В результаті маємо

покалічену мову-суржик, спустошені й зарослі бур'яном храми,

зведені до примітиву «культурні запити» деякої частини молоді,

285

Розділ І Сучасні підходи в науці про довкілля

що обмежуються придбанням модного одягу та записів чергового

шлягера чергової ж поп-зірки.

Могутність країни не в самому лише матеріальному багатстві,

а й у душі народу. Чим ширша, вільніша ця душа, тим більшої

величі й сили досягає держава. А що виховує широчінь духу, як не

ця дивовижна природа? її потрібно берегти, як ми бережемо саме

життя

людини.

П. І. Чайковський,

великий російський композитор

Отже, відновлення природи й виховання нової людини — це

дві взаємопов'язані проблеми сьогодення.

§5.6^ Урбоекологія

Велике місто — це місце, де й переваги, й вади сучасної техно-

логічної цивілізації виступають зримо й найсильніше.

П. Селф,

американський еколог,

о найхарактерніших рис розвитку людської ци-

вілізації належить урбанізація (від лат. urbanus —

міський), що проявляється в зростанні населення міст і відпо-

відному зменшенні чисельності сільського населення. Ця фаза

розвитку людства, яку можна назвати індустріально-міською,

триває всього 200—300 років, а техногенне перетворення ланд-

шафтів у містах досягло вже критичного рівня. Доміські екосис-

теми за цей час максимально перероблені й антропозовані. На

початку XX ст. в містах проживало 13 % населення Землі, в се-

редині століття — 28 %, а на початку XXI ст.— вже близько 50 %.

Швидко зростає кількість міст-«мільйонерів», а чисельність жи-

телів у найбільших із них — мегаполісах — сьогодні становить:

у Мехіко — 27,5 млн, Шанхаї — 25,8, агломерації Токіо—Йоко-

гама — 23,8, Пекіні — 22,8, Сан-Паулу — 21,5, Нью-Йорку —

19,5 млн. У великих містах зараз проживає більшість міського

населення (в Росії, наприклад, 71,3 %).

В Україні міське населення становить 68 %. Понад третина

(33,7 %) усіх міських жителів України зосереджена в чотирьох

286

Глава 5

Соціоекологія

областях: Донецькій, Луганській, Дніпропетровській і Запо-

різькій. Частка мешканців Києва в міському населенні України —

7,8 %.

Ніде суперечність між людиною та природою не досягає такої

глибини, як у великому місті. Російський еколог М. Гершензон

пише: «...великі міста донині є лише паразитами біосфери, якщо

поціновувати їх з погляду того, що називається "життєвими

ресурсами" (вода, повітря, їжа)». Причому чим більше місто, тим

більшої шкоди воно завдає Матері-Природі. Неконтрольоване

зростання населення мегаполісів супроводжується істотним зни-

женням якості життя в них (зменшення кількості та зниження

якості послуг, погіршення водопостачання, збільшення кількості

неочищених стоків і твердих відходів, зростання забрудненості

повітря й т. д.). Особливо це стосується великих міст у країнах, що

розвиваються (Калькутта, Карачі, Бомбей, Лагос, Мехіко та ін.).

Проблемами міст, міського населення опікується особлива га-

лузь екології — урбоекологія.

Як же пояснюється нестримне зростання міст, особливо вели-

ких?

Чому

люди тягнуться до

міста?

Вчені

гадають,

що це

зумов-

лено передусім соціально-економічними факторами. У великих

містах сконцентровано матеріально-технічне виробництво, вони є

місцями нагромадження й розподілу речовини, енергії та інфор-

мації, центрами духовного життя суспільства. У великих містах

створюються кращі можливості для задоволення індивідуальних

матеріальних і духовних запитів, причому чим більше місто, тим

ширший спектр послуг, які воно може надати людині.

Водночас у місті, як ніде, людина відокремлена й у просторі,

й духовно від інших членів суспільства. Міський житель може

десятки років жити в одному й тому самому багатоквартирному

будинку й не бути знайомим із сусідами. Людина у великому

місті, за образним висловом Джека Лондона, перебуває в

«людській пустелі».

Таке поєднання протилежних рис великого міста відображує

протилежність начал людської психології. З одного боку, людині

притаманні крайній індивідуалізм, здатність бачити опору лише у

власному «Я», а з іншого — подолання відчуження людини від

суспільства, розкриття її здібностей та їх розвиток можливі лише

в процесі спілкування з іншими людьми, участі у спільній справі.

Така двоєдність різних начал є фундаментальною властивістю

живої природи, вона характерна не тільки для міських поселень

287

Розділ І

Сучасні підходи в науці про довкілля

людей, а й для популяцій суспільних комах і колоніальних тва-

рин, таких як мурашки, терміти, бджоли, ховрахи, піщанки та ін.

Тому урбоекологи часто використовують «міські» поселення

термітів, мурашок або піщанок як моделі для вивчення особли-

востей розвитку великих людських поселень.

Рис. 5.3

«Місто» термітів

На рис. 5.3 показано розріз «міста» піщаних термітів, які

мешкають у Південній Америці. В цьому «місті» є такі знайомі

нам функціональні зони, як міський центр 8, житлова 7 і кому-

нально-складська 5 зони, зона життєзабезпечення у вигляді

повітряної камери 4, внутріміські 6 та міжміські 2 шляхи сполу-

чення, зелена зона 1. Стінка термітника 3, як і всяка міська стіна,

виконує захисні функції.

Спостереження за популяціями суспільних комах і колоніаль-

них тварин свідчать, що розміри їхніх поселень, кількість «міст»

на одиницю ареалу та чисельність особин у поселенні строго ви-

значаються кліматичними умовами, харчовими ресурсами та ін.

Дуже важливим є фактор перенаселеності: коли кількість особин

на одиницю площі досягає певної критичної межі, подальше зро-

стання колонії припиняється. Якщо експериментатори штучно

збільшували густоту тварин на одиницю площі, то це вкрай нега-

тивно впливало на колонію. Наприклад, коли щурів утримували

в клітці в кількості, що перевершувала «критичну норму», в них

288

Глава 5

Соціоекологія

розвивалася різко агресивна поведінка, зникали деякі ознаки

соціальної поведінки, вони втрачали інстинкт охорони потомства

й т. д.

У природних популяціях великих ссавців неможлива така гус-

тота заселення, яка спостерігається на урбанізованих територіях

людей. Наприклад, середня густота населення в таких містах

Росії, як Москва і Санкт-Петербург, досягає 15—20 тис. чоловік

на 1 км

. За сумарними екологічними показниками міста поділя-

ються на п'ять категорій: 1 — благополучні; 2 — задовільні; 3 —

помірно напружені; 4 — напружені; 5 — критичні. Статистичні

дані свідчать, що екологічне неблагополуччя починається тоді,

коли чисельність населення міст перевищує 100 тис. чоловік.

Слід наголосити, що природоруйнівна сила великих міст не

строго еквівалентна кількості населення в них, а набагато більша.

Річ у тім, що матеріально-технічна й енергетична озброєність

міського населення та його організованість набагато вищі, ніж

сільського. Тому техногенний вплив міста не обмежується його

територією, а виходить далеко за її границі. Сучасний стан

довкілля в містах-гігантах — грізне нагадування про слушність

прогнозів щодо активного розвитку кризових екологічних ситу-

ацій. Саме в містах, населення яких перевершило стотисячний

рубіж, у містах із гіпертрофованими промисловістю, транспортом

тощо, за даними статистики, простежується не тільки зростання

кількості таких захворювань, як серцево-судинні, бронхо-легене-

ві, онкологічні, «чума XX століття» — СНІД, а й, що особливо

показово, збільшення психопатологічних форм антисоціальної та

кримінальної поведінки — хуліганства, проявів вандалізму, без-

глуздих убивств, алкоголізму, наркоманії. Причому чим більше

місто, тим більше в ньому хуліганів, алкоголіків, наркоманів.

Можливо, це прояв саморегуляції природи, закони якої порушу-

ються людиною?

Отже, урбанізація найяскравіше відбиває загальний для всієї

Землі процес заміни біосфери техносферою, який розпочався ще

в епоху палеоліту й триває досі дедалі швидшими темпами, Якщо .

людство хоче мати майбутнє, воно мусить приборкати цей про-

цес і взяти його під контроль.

289

Розділ І

Сучасні підходи в науці про довкілля

Контрольні запитання й завдання ...

1. Поясніть, що таке всесвітня гума-

нітарно-екологічна революція.

2. У чому проявляється ресурсно-еко-

логічна криза?

3. Чому для майбутнього нашої циві-

лізації важливі самообмеження у

сферах споживання, розселення, на-

роджуваності?

4. Чому нині надзвичайної ваги набула

екологічна освіта?

5. Які основні завдання й мета еколо-

гічної освіти?

6. Які є форми екологічної освіти?

7. Що таке природокористування?

8. Який основний принцип сучасного

природокористування ?

9. Які основні завдання економіки при-

родокористування ?

10. Чим раціональне природокористу-

вання відрізняється від нераціональ-

ного?

11. Як визначають вартість природних

ресурсів?

12. Які показники використовуються

для оцінки вартості природних

ресурсів?

13. Що таке екологічні збитки?

14. Назвіть основні закони природокорис-

тування, сформульовані М. Ф. Рей-

мерсом.

15. Назвіть основні законодавчі акти й

документи в галузі охорони природи

України.

16. Що таке екологічні стандарти?

17. Розкажіть про систему екологічно-

го контролю.

18. Що таке геоінформаційні системи

й технології?

19. Які основні завдання екологічної екс-

пертизи? Які є типи екологічної

експертизи?

20. Що таке екологічний паспорт?

21. Які завдання екологічного марке-

тингу?

22. Що таке екологічний аудит та еко-

логічний менеджмент?

23. Яка мета реалізації економічного

механізму управління природокорис-

туванням та охороною довкілля?

24. Чому сьогодні простежується спад

культури?

25. Яка роль релігій у сфері охорони

природи?

26. Як ви вважаєте: в чому полягає сенс

людського життя?

27. Що таке «екологічна етика»?

28. Як ви розумієте вислів «екологія

душі»?

29. Якими проблемами опікується урбо-

екологія?

30. Чим можна пояснити нестримне

зростання великих міст?

31. Які основні екологічні проблеми ве-

ликих міст?

32. Яким ви бачите майбутнє вашого

міста?

ЕКОЛОГІЯ ЛЮДИНИ

Хвороба

є розплатою

за насилля

над Природою.

X. Баллу,

індійський

письменник

Здоров'я людини як інтегральний показник

§ б А*2 її багатовимірної екологічної ніші

Помірність — спільник природи. Тому їжа, питво, сон,

любов — нехай буде все помірним.

Гіппократ,

давньогрецький лікар,

«батько медицини»

(V—IV ст. до н. е.)

юдина, як і всякий інший вид, є частиною при-

роди й займає свою певну екологічну нішу. Ця

ніша має три аспекти — ніша місця, трофічна й багатовимірна

ніші (див. гл. 2).

Сьогодні людство цілком реалізувало нішу місця: воно засели-

ло всі придатні біотопи на планеті — всі континенти й усі наземні

біоми. Тепер ми прагнемо розширити цю нішу: створюються про-

екти заселення Світового океану, на Північному полюсі роками

працюють дрейфуючі станції, розростаються поселення в Антарк-

тиді. Людина намагається заселити навіть відкритий Космос.

У планетарному масштабі для виду Homo sapiens уже не існує

291

Розділ І

Сучасні підходи в науці про довкілля

природних меж: річки, гори, океани, які десятками тисяч років

слугували перешкодами для розселення інших видів, людина

долає за лічені години й хвилини.

У трофічному аспекті людство також прогресує. Хоч, як і де-

сятки тисяч років тому, людина стосовно інших ланок трофічно-

го ланцюга виступає або травоїдним, або м'ясоїдним консумен-

том, її меню істотно змінилося. Протягом більшої частини своєї

історії людство добувало майже 98 % їжі за рахунок розведення

менш як 40 видів рослин і 8 видів тварин. Проте лише за останні

50 років розпочато промислове розведення кількох десятків видів

риб, введено в агрокультуру близько 250 видів вищих рослин,

розроблено технології промислового вирощування близько 50 ви-

дів морських макроскопічних водоростей, понад 10 видів їстівних

грибів. Частка цих «нетрадиційних» об'єктів у раціоні людини

вже перевищує 10 % і продовжує зростати.

Отже, навіть без пильного аналізу видно: сучасна людина

постійно розширює свою нішу місця й трофічну нішу. Та, згідно

з четвертим законом Б. Коммонера, за все треба платити. І ми

вже платимо — зменшенням нашої багатовимірної ніші.

Шляхи реалізації багатовимірної ніші неочевидні — вони

пов'язані з генетичним потенціалом людини та взаємодією її з

довкіллям. Сучасна молекулярна біологія й генетика інтенсивно

намагаються взяти генотип під контроль людини. Зокрема, вже

створено, відпрацьовано й перевірено на тваринах методики

штучного, вегетативного розмноження людини — так зване оо-

нування, до 2005 р. планується розшифрувати нуклеотидні

послідовності всіх генів людини (міжнародна програма «Геном

людини»), розробити методики вбудовування будь-якого природ-

ного чи штучного гена в будь-яку еукаріотичну клітину, в тому

числі й людську (сьогодні генна інженерія успішно здійснюється

на прокаріотичних клітинах, є позитивні результати також

стосовно рослин і тварин). Більше того, на початку 90-х років

відкрито ген, який після досягнення певного віку «вмикає» в

організмі процеси швидкого старіння й смерті,— так званий ген-

кілер, ген-самовбивця. А вже 1997 р. було розроблено й успішно

випробувано на тваринах методики його блокування. Людина

дістала засіб досягнення біологічного безсмертя. Та запобігти

смерті від хвороб, агресивного впливу на організм умов зов-

нішнього середовища, випадкових причин люди неспроможні

(табл. 6.1).

292