Білоусов Ю.В. Виконавче провадження

Подождите немного. Документ загружается.

Слід визнати, що такими способами (формами) зовнішньо-

го забезпечення захисту прав учасників виконавчого провад-

ження, а отже і законності виконавчого провадження, є: адмі-

ністративний контроль; судовий контроль; діяльність органу,

який видав виконавчий документ; діяльність органів прокура-

тури.

Глава 3. ПІДСТАВИ ВИКОНАННЯ.

ВИКОНАВЧІ ДОКУМЕНТИ

;

§ 1. Підстави виконання ,< ;

Завданням ДВС є здійснення виконання рішень судів та інших

органів відповідно до законів України (ст. 1 Закону України

"Про ДВС"). Інші органи, установи, організації та посадові

особи здійснюють виконавчі дії у випадках, передбачених за-

коном, у тому числі відповідно до ст. 6 Закону, на вимогу чи

дорученням державного виконавця (ст. 2 Закону).

У випадках, передбачених законом, рішення судів та інших

органів щодо стягнення коштів виконують податкові органи,

установи банків, кредитно-фінансові установи. Рішення вказа-

них органів відповідно до закону можуть виконувати також ін-

ші органи, установи, організації, посадові особи та громадяни.

Виконання рішень про стягнення коштів із рахунків, на

яких обліковуються кошти Державного бюджету України та

місцевих бюджетів або з бюджетних установ, здійснюють ор-

гани Державного казначейства України в порядку, встановле-

ному Кабінетом Міністрів України.

Зазначені органи, установи, організації та особи не є орга-

нами примусового виконання, крім органів та посадових осіб,

які виконують рішення про притягнення до кримінальної чи

адміністративної відповідальності (ст. 9 Закону).

Далі подаємо стислу характеристику рішень, ухвал та по-

станов, що підлягають виконанню відповідно до ст. З Закону

у порядку виконавчого провадження.

Рішення, ухвали і постанови судів у цивільних справах. Г

У примусовому порядку виконуються, як правило, рішення,

якими задоволено позовні вимоги про присудження до вико-

нання певних дій, якщо боржник відмовився від їх добровіль-

ного виконання^ Рішення про відмову у задоволенні позовів

про присудження, про визнання, про зміну і припинення пра-

вовідносин не потребують примусового виконання, окрім ви-

конання у частині стягнення судових витрат. Рішення про ви-

знання є підставами їх реалізації іншими способами: добровіль-

ним виконанням, реєстрацією компетентним органом держави

встановлених судом правовідносин чи правового статусу гро-

мадян. Підлягають виконанню й ухвали суду, які мають ознаки

реалізованості і вимагають примусового виконання, зокрема,

такі: про забезпечення позову (ст. 156 ЦПК, ст. 154 ЦПК 2004

р.), застосування запобіжних заходів (ст. 62

ЦПК), про стягнення

штрафів (ст.ст. 44, 48, 95 ЦПК та ін.), про поворот виконання

(ст.ст. 420-422 ЦПК, ст. 380 ЦПК 2004 р.), про уточнення,

доповнення рішення, зміну порядку та способу виконання (ст.ст.

213—215 ЦПК, ст. 373 ЦПК 2004 р., ст. 33 Закону), а також

ухвали суду апеляційної та касаційної інстанції, суду з перегляду

справи за винятковими обставинами, якими змінюються

рішення (ст.ст. 305, 334 ЦПК).

^ Відповідно до ст. 179 ЦПК, ст. 175 ЦПК 2004 р. суд може

затвердити (визнати) мирову угоду сторін. До такого затверд-

ження (визнання) суд роз'яснює сторонам наслідки відповід-

них процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчи-

нення цих дій у представників сторін. Про затвердження (ви-

знання) мирової угоди сторін суд виносить ухвалу, якою одно-

часно припиняє провадження у справі.

Вироки, ухвали та постанови судів у кримінальних

справах у частині майнових стягнень.

/ Санкціями кримінального законодавства, серед усієї низки

кримінальних покарань, встановлено і певні майнові стягнення

(штраф (ст. 53 Кримінального кодексу України, далі — КК) та

конфіскація майна (ст. 59 КК))^Штраф може бути призначено

як основне або додаткове кримінальне покарання. У разі немож-

ливості сплати штрафу суд може замінити несплачену суму

штрафу покаранням у вигляді громадських робіт із розрахун-

ку: десять годин громадських робіт за один встановлений за-

конодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян

або виправні роботи із розрахунку один місяць виправних ро-

біт за чотири встановлених законодавством неоподатковуваних

мінімумів доходів громадян, однак на строк не більше двох

років. Штраф може бути призначено під час виконання вироку

у кримінальній справі, за якою призначено інший вид пока-

рання. Наприклад, особам, які стали непрацездатними після

Глава 3. Підстави виконання. Виконавчі документи

постановлення вироку суду, виправні роботи суд може заміни-

ти штрафом із розрахунку три встановлені законодавством не-

оподатковувані мінімуми доходів громадян за один місяць ви-

правних робіт (ч. З ст. 57 КК).

Згідно зі ст. 12 Кримінально-виконавчого кодексу України

(далі — КВК) ДВС виконує покарання у вигляді штрафу та

конфіскації майна у випадку та у порядку, передбачених КВК

та законами України. Підставою виконання покарання є вирок

суду, який набрав законної сили, інші рішення суду, а також

закон України про амністію та акт помилування (ст. 4 КВК).

Постанови судів у частині майнових стягнень у справах

Хфо адміністративні правопорушення.

Кодексом про адміністративні правопорушення (далі —

КпАП) передбачено повноваження суду щодо розгляду та ви-

рішення справ, пов'язаних із притягненням громадян та поса-

дових осіб до адміністративної відповідальності^" Відмінність

суду від інших органів, уповноважених на розгляд справ про

адміністративні правопорушення, полягає у тому, що суд наді-

лено ширшими повноваженнями щодо застосування санкцій

майнового характеру.('Наприклад, окрім штрафу винятково за

рішенням суду накладаються такі адміністративні стягнення,

як оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення

або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушен-

ня; конфіскація: предмета, який став знаряддям вчинення або

безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення;

грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного пра-

вопорушення (ст.ст. 24, 28 і 29 КпАП). ?

До повноважень у цьому випадку належить і відшкодуван-

ня збитків, заподіяних учиненим правопорушенням, про шо

виноситься постанова (ст. 329 КпАП). ?

Рішення, ухвали, постанови господарських судів.

Господарський суд при відправленні правосуддя у госпо-

дарських справах уповноважений виносити рішення, ухвали та

постанови, які у силу загальних положень Конституції України

наділено усіма ознаками загальнообов'язковості./.Зокрема,

відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу

України (далі — ГПК) рішення, ухвали та постанови госпо-

дарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на

всій території України. У господарському процесі також пе-

редбачено можливість застосування забезпечення позову та за-

стосування запобіжних заходів, затвердження мирової угоди

між сторонами.у

Виконавчі написи нотаріусів.

Іноді відповідальність боржника за деякими борговими до-

кументами є очевидною та безспірною, що випливає з їх зміс-

ту, а щодо самих документів не виникає сумніву у їх достові-

рності. У таких випадках закон передбачає можливість стяг-

нення грошових сум чи майна шляхом учинення нотаріусом

виконавчого напису.

' Виконавчий напис — це нотаріальна дія, яка полягає у на-

данні сили виконавчого документа борговому документу, ви-

значеному законом, про стягнення з боржника на користь

кредитора (стягувача) грошових сум або передачу чи повер-

нення майна кредитору. /

Стягнення за виконавчим написом нотаріуса допускається з

низки вимог, чітко передбачених актами законодавства у по-

рядку, встановленому Законом України "Про нотаріат". Поста-

новою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року

№ 1172 визначено підстави для вчинення виконавчого напису,

затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборго-

ваності провадиться у безспірному порядку на підставі вико-

навчих написів нотаріусів

. Ним визначено як підстави для

вчинення виконавчого напису наступні вимоги:

- про стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими

правочинами;

- про стягнення з фізичних осіб податкової заборгованості;

- про стягнення заборгованості, що випливає з відносин, по

в'язаних із авторським правом;

- про стягнення заборгованості з батьків або осіб, що їх замі

нюють, за утримання дітей у закладах освіти;

- про стягнення заборгованості з батьків або осіб, що їх замі

нюють, за утримання дітей і підлітків у загальноосвітніх

школах і професійно-технічних училищах соціальної реабі

літації;

- про стягнення за диспашею;

- про стягнення заборгованості з військовослужбовців, звіль

нених із військової служби, і військовозобов'язаних після

закінчення зборів;

Постанова Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. №1172 //

ОВУ. — 1999. — № 26. — Ст. 69.

її

Глава 3.

Підстави виконання. Виконавчі документи

- про повернення об'єкталізингу;

- про стягнення заборгованості з орендної плати за користу

вання державним та комунальним майном; ■■

- про стягнення за чеками.

Рішення третейських судів.

Третейський суд є особливим юрисдикційним органом,

оскільки може розглядати справу і вирішувати спір тільки у

разі, якщо про це домовляються сторони, між якими виник

спір. Правовий статус цього органу у законодавстві було сфор-

мульовано недостатньо. Зокрема, умови, підстави та порядок

третейського розгляду визначало Положення про третейський

суд — додаток № 2 до ЦПК

. Відповідно до ст. 1 цього Поло-

ження до третейського суду могло бути передано будь-який

спір, який виник між громадянами, за винятком спорів, що ви-

никають із трудових і сімейних відносин.

ГПК (ч. 2 ст. 12) визначено, що підвідомчий господарським

судам спір може бути передано сторонами на вирішення тре-

тейського суду (арбітражу), крім спорів про визнання недійс-

ними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, змі-

ні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'яза-

них із задоволенням державних потреб.

Зважаючи на брак українського законодавства щодо третей-

ського вирішення господарських спорів та використовуючи

положення Постанови Верховної Ради України від "Про поря-

док тимчасової дії на території України окремих актів законо-

давства Союзу РСР"

від 12 вересня 1991 р. щодо цього за-

стосовувалося Положення про третейський суд для вирішення

господарських спорів між об'єднаннями, підприємствами, ор-

ганізаціями і установами, затверджене постановою Державного

арбітражу при Раді Міністрів СРСР від ЗО грудня 1975 р.

№ 121

На сьогодні, відповідно до Закону України "Про третейські

суди"

сторони, які передали спір на вирішення третейського

суду, зобов'язані добровільно виконати рішення третейського

суду, без будь-яких зволікань чи застережень (ст. 50). Якщо

Додаток № 2 до ЦПК втратив чинність у зв'язку з набранням чинності

Законом України "'Про третейські суди" (п. 2 прикінцевих положень).

ВВР. — 1991. — № 46. — Ст. 621.

ЛІГА: Еліт 7.5.1. — ІАЦ "Ліга", ЛІГАБізнесінформ, 2003.

Про третейські суди: Закон України від 11 травня 2004 р. // ОВУ. —

2004. — № 23. — Ст. 1540.

воно не виконане добровільно, то підлягає примусовому вико-

нанню у порядку, встановленому законодавством про виконав-

че провадження (ст. 57 цього Закону).

Законом України "Про міжнародний комерційний арбіт-

раж"

передбачено, що на його вирішення за угодою сторін

можуть передаватися спори з договірних та інших цивільно-

правових відносин, які виникають при здійсненні зовнішньо-

торгівельних та інших видів міжнародних економічних зв'яз-

ків (ст. 2). Рішення Міжнародного комерційного арбітражного

суду виконується сторонами добровільно у встановлені ним

строки. Рішення про стягнення грошових сум виконується у

встановленому порядку через установи банку, решта рі-

шень — державним виконавцем. Якщо на банківському рахунку

боржника немає грошей, а також у разі неможливості стягнення

грошових сум з інших причин рішення може бути виконано

державним виконавцем шляхом звернення стягнення на майно

боржника.

Відповідно до Положення про Морську арбітражну комісію

при Торгово-промисловій палаті України, сторони можуть пе-

редати на її вирішення спори, пов'язані із торговим мореплав-

ством (ст. 2 цього Закону). Рішення Морської арбітражної ко-

місії виконуються у такому ж самому порядку, що й рішення

Міжнародного комерційного арбітражного суду.

Рішення комісій із трудових спорів.

Комісія із трудових спорів — орган, уповноважений на ви-

рішення трудових спорів у порядку, встановленому ст.ст. 221 і

224 Кодексу законів про працю (далі — КЗпП), є первинним

органом з розгляду трудових спорів, за винятком спорів, за-

значених у ст.ст. 222, 232 КЗпП. Комісія з трудових спорів

приймає рішення більшістю голосів її членів, присутніх на за-

сіданнях.

У рішенні має бути зазначено: повне найменування підпри-

ємства, установи, організації, прізвище, ім'я та по батькові

працівника, який звернувся до комісії, або його представника,

дата звернення до комісії та дата розгляду спору, суть спору,

прізвища членів комісії, власника або представників уповнова-

женого ним органу, результати голосування і мотивоване рі-

шення комісії.

Про міжнародний комерційний арбітраж: Закон України від 24 лютого

1994 р. // ВВР. — 1994. — № 25. — Ст. 198.

' ґ

Глава 3.

Підстави виконання. Виконавчі документи