Білецький В.С. Тлумачний гірничий словник

Подождите немного. Документ загружается.

Карагандинського машинобудівного заводу № 2 ім. Пархоменка. Крупність збагачуваного

вугілля - 25-100 мм. Продуктивність сепаратора - до 100 т/год.

ЗБАГАЧЕННЯ У ВАЖКИХ СЕРЕДОВИЩАХ, *обогащение в тяжелых средах, **dense

media cleaning, ***Schwertrubeaufbereitung - розділення корисних копалин за густиною в

ґравітаційному або відцентровому полях у середовищі проміжної густини. Збагачення

здійснюють у рідкому середовищі або аеросуспензіях. Як важке середовище

використовують однорідні органічні рідини, водні розчини солей та суспензії, густина

яких більша ніж 1000 кг/м3. Органічні важкі рідини: трихлоретан, чотирихлористий

вуглець, пентахлоретан, тетраброметан токсичні і дорогі. Тому найчастіше

використовують суспензії мінеральних порошків-обважнювачів високої густини (глини,

кварцового піску, бариту, піриту, магнетиту, арсенопіриту, феросиліцію та ін.). Область

застосування З.у.в.с.: по крупності матеріалу - 6-300 мм. по густині - 1200-5200 кг/м3.

Див. також важкосередовищні сепаратори.

ЗБАГАЧЕННЯ КОРИСНИХ КОПАЛИН ЗА ФОРМОЮ, ТЕРТЯМ ТА МІЦНІСТЮ

МІНЕРАЛЬНОЇ СИРОВИНИ, обогащение полезных ископаемых по форме, трению і

прочностью минерального сырья - спеціальні допоміжні методи збагачення корисних

копалин. Найбільш відомі такі засоби для їх реалізації: - пастки із загостреними

колосниками (списи або ріжечки) для розділення за формою; - сепаратори тертя листового

та стрічкового типу; - інерційні тарільчаті сепаратори. Область застосування цих методів

збагачення вельми обмежена. Зокрема вони використовуються для видалення з вугілля

пласких шматків вуглистого сланцю.

ЗБАГАЧУВАНІСТЬ, *обогатимость, **washability - здатність корисних копалин до

розділення на відповідні продукти при їх збагачуванні. Існують графічні та аналітичні

методи визначення З. Для кам’яного вугілля існують к а т е г о р і ї З.: І - л е г к а - вихід

проміжних фракцій менше 4 %; ІІ - с е р е д н я - вихід проміжних фракцій 4-10 %; ІІІ - в а

ж к а - вихід проміжних фракцій 10-17 %; ІУ - дуже в а ж к а - вихід проміжних фракцій

більше 17 %. Відповідна градація категорій З. для антрациту : І - менше 4 %; ІІ - 4-8 %; ІІІ

- 8-14 %; ІУ - більше 14 %.

ЗБАГАЧУВАНОСТІ КРИВА, *обогатимости кривая, **washability curve,

***Aufbereitungskarve - крива, одержана на основі результатів фракційного аналізу, яка

дозволяє визначити теоретичний вихід легких та важких фракцій. Відрізняють чотири

основні типи З.к.: крива зольності вугілля, крива легких фракцій, крива важких фракцій,

крива відносної густини.

ЗБИРАЧІ, *собиратели, **collecting agents, ***Sammler - реаґенти, які знижують

змочуваність частинок флотованої пульпи, що переводяться у піну. Див. флотаційні

реаґенти.

ЗБІЙКА, *сбойка - 1) Підземна похила або горизонтальна виробка між двома стволами

або штольнями, яка замикає контур прямоточного провітрювання підземних виробок. 2)

Комплекс робіт для поєднання двох підземних виробок або однієї виробки з поверхнею.

ЗБЛИЖЕНІ ПЛАСТИ, *сближенные пласты - пласти, що розміщені на невеликій відстані

один від одного, так що для раціональної розробки потрібно врахувати їх спільне

залягання.

ЗБЛИЖЕННЯ МЕРИДІАНІВ НА ПЛОЩИНІ, *сближение меридианов на плоскости - кут,

який утворено зображенням меридіану точки в проекції Ґауса і прямою, паралельною осі

абсцис на площині в цій же точці.

ЗВОРОТНИЙ ПОРЯДОК ВІДРОБКИ ВІЇМКОВОГО (ВИЙМАЛЬНОГО, ВИЙМАНОГО)

ПОЛЯ, *обратный порядок отработки выемочного поля — порядок відробки

виїмковоговиймального|вийманого поля, при якому спочатку здійснюютьвчиняють

підготовку пласта абочи покладу корисної копалини ву межах всьогоувсього

виїмковоговиймального|вийманого поля, а після цього ведутьпровадять очисну

виїмкувиймання. При цьому вибоїзабої дільничних підготовчих виробок рухаються від

головного штрека (при виїмцівийманні лавами пощодо|з повстанню-падінню) абочи

проміжного квершлагу, бремсберґу, похилу, скату до межі

виїмковоговиймального|вийманого поля, а очисна виїмкавиймання

здійснюєтьсяпровадиться ву протилежномусупротивному напрямкунапрямку|напрямі —

від меж виїмковоговиймального|вийманого поля до корінного штреку, проміжного

квершлагу, бремсберґу, похилу, скату.

ЗВОРОТНЬОБІЖНА СХЕМА ПРОВІТРЮВАННЯ ДІЛЬНИЦІ, *возвратноточ-ная схема

проветривания участка - схема провітрювання виймальної дільниці, при якій повітря

надходить до очисного вибою по транспортній виробці та виходить на вентиляційну

виробку позаду вибою (під час прямого порядку відробки пласта) або попереду вибою

(при зворотному порядку).

ЗВ'ЯЗНОСТI ЗДАТНІСТЬ, *связующая способность - властивiсть гли- нистих порiд або

інших речовин (наприклад, бітумів) зв'язувати частки непластичних матерiалiв,

зберiгаючи здатнiсть маси формуватися та давати пiсля сушiння досить мiцний продукт.

Кiлькiсно визначається мiцнiстю на вигин у сухому станi.

ЗГУЩЕННЯ, *сгущение, **thickening, ***Eindickung - операція при обезводненні

корисних копалин. Процес З. оснований на осіданні мінеральних частинок у воді під дією

ґравітаційних сил. Для З. застосовують відстійники-гідрокласифікатори, радіальні та

циліндричні згущувачі, гідроциклони, пластинчаті згущувачі. Інтенсифікація процесу З.

здійснюється шляхом добавки в пульпу реаґентів-коагулянтів та флокулянтів.

ЗГУЩУВАЧ, *сгуститель, **thickener, ***Absetzbehalter - машина для згущення пульпи,

гідравлічної класифікації або прояснення методом устоювання.

ЗДИМАННЯ (ВИПИРАННЯ) ГІРСЬКИХ ПОРІД, *пучение (вспучивание) горных пород -

видавлювання породи у гірничу виробку, обумовлене дією гірничого тиску. Є проявом

геологічних властивостей порід. Характеризується збільшенням об’єму порід.

ЗЕМЛЕСОСНИЙ СНАРЯД, *землесосный снаряд - плавуча машина із всмоктувальним

пристроєм, якою з-під води видобувають ґрунт. Робочим органом землесосного снаряду є

насос (землесос) із всмоктувальною трубою, обладнаною механічним або гідравлічним

розпушувачем. Землесосний снаряд застосовують для днопоглиблювальних робіт,

зведення насипів тощо.

ЗЕМЛЕСОС, *землесос - ґрунтовий насос призначений для перекачування через труби

пульпи. Як правило відцентрового типу.

ЗЕМЛЕТРУС, *землетрясение - підземні поштовхи та коливання земної поверхні,

зумовлені раптовим звільненням потенційної енергії земних надр. Виникнення землетрусу

пов’язують головним чином з тектонічними процесами. Виділяють гіпоцентр та епіцентр

землетрусу. Від них у всі сторони розходяться сейсмічні хвилі. В Україні прийнято 12-

бальну шкалу визначення сили землетрусу. Вивчає землетруси сейсмологія,

спостереження за ними здійснює спеціальна сейсмічна служба.

ЗЕМЛЕЧЕРПАЛЬНИЙ СНАРЯД, *землечерпальный снаряд - плавуча машина з

черпаковим пристроєм, якою з-під води видобувають ґрунт. Робочим органом

землечерпального снаряду є ківш (або кілька ковшів) чи ґрейфер. Землечерпальний снаряд

застосовують для днопоглиблюваль-них робіт, риття котлованів.

ЗЕМНА КОРА, *земная кора - зовнішня тверда оболонка Землі. Від мантії планети

відокремлена Мохоровичича поверхнею. Вік найдавніших ділянок земної кори у 3,5…4

млрд. років. У будові континентальної земної кори виділяють три шари: осадовий

(глибина до 25 км), ―гранітно-метаморфічний‖ (у середньому 15 км) та ―базальтовий‖

(20…35 км). Загальна глибина континентальної земної кори змінюється від 30…40 км під

рівнинами до 60…80 км — під гірськими районами. У будові земної кори океанічного

типу виділяють шари неущільнених осадових порід (до 1 км); вулканічний, що

складається з базальтів та ущільнених осадків (1…2 км), і ―базальтовий‖ (4…8 км).

Загальна глибина земної кори під океанами 5…10 км. Глибинними розломами земна кора

розділена на блоки.

ЗЕМНИЙ МАГНЕТИЗМ, ГЕОМАГНЕТИЗМ, *земной магнетизм, геомагнетизм - 1)

Властивість Землі як небесного тіля, що зумовлює існування навколо неї магнітного поля.

2) Розділ геофізики, який вивчає магнітне поле Землі. Розрізняють постійне магнітне поле,

зумовлене магнетизмом самої земної кулі, та змінне поле, пов’язане з електричними

струмами у верхніх шарах атмосфери і за її межами. Вивчення земного магнетизму має

велике значення для навігіції, радіозв’язку, геологічних досліджень.

ЗЕМНИК, земник - пачка вугілля незначної потужності, що залишається біля підошви

після роботи виконавчого органу гірничої машини.

ЗЕНІТ, *зенит - точка перетину вертикальної лінії чи нормалі до поверхні земного

еліпсоїду з небесною сферою.

ЗЕНІТНИЙ КУТ, *зенитный угол - кут між вертикальною лінією і напрямом лінії

візування на ціль.

З’ЄДНУВАЛЬНА ЗЙОМКА (ОРІЄНТУВАННЯ), *соединительная сйомка

(ориентирование) - сукупність кутових та лінійних вимірювань і подальших обчислень,

які забезпечують ув’язку в єдину систему координат маркшейдерських зйомок,

виконуваних на земній поверхні і в підземних гірничих виробках.

ЗЙОМКА БУСОЛЬНА, *съемка бусольная - вид напівінструментальної зйомки при якій

магнітні азимути сторін ходу визначають бусоллю або гірничим компасом, довжину

сторін - рулеткою, кути нахилу - півкругом.

ЗЙОМКА МАРКШЕЙДЕРСЬКА КАР’ЄРІВ, *съемка маркшейдерская каръеров -

комплекс польових і камеральних робіт, які мають своєю метою зображення на папері

умовними знаками місцевих предметів, гірничих виробок кар’єру та рельєфу ділянки

земної поверхні.

ЗЙОМКА МАРКШЕЙДЕРСЬКА ПІДЗЕМНИХ ОБ’ЄКТІВ, *съемка маркшейдерская

подземных объектов - процес натурних вимірювань підземних гірничо-геологічних

об’єктів та інженерних споруд, наступна обробка отриманих результатів і одержання

гірничої графічної документації.

ЗЛИВ, *слив, **оverflow, ***ьberlauf - частина пульпи в якій вміст твердої фази нижче,

ніж у вихідному живленні. Наприклад, злив згущувача.

ЗЛОМ МІНЕРАЛІВ, *излом минералов, **fracture of minerals - одна з фізичних

властивостей мінералу. З.м. виникає внаслідок розламування мінералу і характеризує

поверхню розколу, який пройшов не по спайності. Розрізняють З.м. рівний, східчастий,

нерівний, скалковий, раковистий.

ЗМІЙОВИК, *змеевик, **serpentine - те саме, що серпентин.

ЗМІЩЕННЯ РОЗСТРІЛІВ, *смещение расстрелов - неспівпадіння горизонтальних

проекцій повздовжних осей відповідних розстрілів суміжних ярусів.

ЗМІЩУВАЧ, *сместитель - площина (поверхня, зона), по якій виникло розчленування

товщі порід на блоки й подальше їх переміщення.

ЗНАКИ МАРКШЕЙДЕРСЬКІ, *знаки маркшейдерские - знаки, що закріплюються в

гірничих виробках і являють собою маркшейдерські пункти. Розрізняють постійні і

тимчасові З.м.

ЗНЕСІРЧЕННЯ ВУГІЛЛЯ, *обессеривание угля - важлива операція збагачування вугілля.

Здійснюється в основному шляхом ґравітаційного збагачування (виділення піритної

сірки).

ЗОЛА, *зола - пиловидний або шлаковидний залишок, що утворюється з мінеральної

частини палива, коли воно згоряє. Застосовується як заповнювач для бетонів і будівельних

розчинів, як опіснюючий домішок (в цеглу), сировина для вироблення аглопориту,

зольного гравію.

ЗОЛА ВУГІЛЬНА, *зола угольная - мінеральна речовина, що залишається після

спалювання вугілля при температурі біля 800 0 С при доступі повітря.

ЗОЛІ, *золи - найдрібніші частинки будь-якої речовини в рідкому, твердому чи

газоподібному середовищі.

ЗОЛОВЛОВЛЮВАННЯ, *золоулавливание - видалення золи з димових газів. У

золовловлювачах механічної дії (наприклад, скруберах, циклонах) частинки золи

осаджуються під дією відцентрових сил; у золозловлювачах електричної дії (електричних

фільтрах) негативно заряджені частинки осідають на позитивно заряджених електродах.

ЗОЛОТІ РУДИ Й РОЗСИПИЩА(РОЗСИПИ), *золотые руды и россыпи - природні

мінеральні утворення з вмістом золота у таких кількостях, що його економічно доцільно

видобувати. Розрізняють корінні родовища (представлені головним чином жилами із

вмістом золота 1…30 г/т) й розсипи у вигляді алювію (вміст золота 0,5…50 г/м3).

ЗОЛЬНІСТЬ ВУГІЛЛЯ, *зольность угля, **ash content - вміст у відсотках незгораючого

залишку (на безводну масу), який утворюється з мінеральних домішок палива при його

повному згоранні.

ЗОНА (У ГЕОЛОГІЇ), *зона, **zone - одиниця загальної статиграфічної шкали в складі

ярусу. Включає геологічні відклади, що характеризуються певним комплексом видів

викопних тварин або рослин.

ЗОНА ВИВІТРЮВАННЯ, *зона выветривания - верхня частина земної кори, в якій

вдбуваються процеси вивітрювання; глибина З.в. становить кілька десятків метрів.

ЗОНА ВОДОПРОНИКНИХ ТРІЩИН, *зона водопроникающих (водопроводящих)

трещин - частина гірського масиву над виробленим простором, в якій в результаті

зрушення гірських порід утворюються водопроникні тріщини.

ЗОНА ВПЛИВУ ДИЗ’ЮНКТИВУ, *зона влияния дизьюнктива - зона яка визначається

потужністю області подрібнення порід в процесі відносного переміщення блоків.

ЗОНА МОЖЛИВОГО ПРОЯВУ РУЙНУЮЧИХ ДЕФОРМАЦІЙ, *зона возможного

проявления разрушающих деформаций - найбільш напружена область гірського масиву.

ЗОНА НЕБЕЗПЕЧНОГО ВПЛИВУ ВОДНОГО ОБ’ЄКТУ, *зона опасного влияния

водного обьекта - ділянка, в межах якої виймання корисної копалини може спричинити

недопустимі збільшення притоку води в гірничі виробки, а в окремих випадках - прорив

води та затоплення виробок.

ЗОНА НЕБЕЗПЕЧНОГО ВПЛИВУ ПІДЗЕМНИХ РОЗРОБОК, *зона опасного влияния

подземных разработок - частина мульди зрушення, в якій нахили, кривизна та розтяги

перевищують встановлені допустимі величини; визначається кутами зрушення.

ЗОНА ОБВАЛЕННЯ, *зона обрушения, **caving - частина масиву гірських порід над

виробленим простором, де породи переміщуються, втрачаючи свою структуру.

ЗОНА ОКИСНЕННЯ, *зона окисления, **oxidized zone - верхня частина мінеральних

родовищ, розміщена вище рівня ґрунтових вод, збагачена киснем, в якій відбуваються

процеси окиснення мінералів. Звичайно перекриває згори первинні родовища і в

залежності від мінерального складу має назву шапки залізної, гіпсової, галунової і т.д.

ЗОНА (ОБЛАСТЬ) ОПОРНОГО ТИСКУ, *зона (область) опорного давления - зона

підвищеного тиску у порівнянні з тим, що існував до проведення виробки. Величина З.о.т.

визначається розмірами виробки, глибиною її залягання, структурою та фізико-

механічними властивостями порід.

ЗОНА ПЛАВНОГО ПРОГИНУ, *зона плавного прогиба - частина зони зсування масиву

гірських порід, що розповсюджується при певних умовах до поверхні та характеризується

утворенням окремих тріщин, що не сполучаються між собою в напрямку, нормальному до

напластування,

ЗОНА ПРОВАЛІВ, *зона провалов - ділянка земної поверхні, на якій при підробці

утворюються, чи можуть утворитися провали.

ЗОНА ТРІЩИН, *зона трещин, **insecure rock - ділянка земної поверхні, на якій при

підробці утворюються видимі тріщини.

ЗОНИ ЗСУВАННЯ ГІРСЬКИХ ПОРІД, *зоны сдвижения горных пород - частини області

зсуву гірських порід. Ці зони розрізняють за характером і ступенем деформації.

ЗОСЕРЕДЖЕНІ (СКОНЦЕНТРОВАНІ) ДЕФОРМАЦІЇ, *сосредоточенные деформации -

деформації (горизонтальні й вертикальні) на невеликих (до 5 м ) інтервалах мульди

зрушення, які значно перевищують деформації на суміжних інтервалах. На ділянках З.д. ,

як правило, виникають тріщини та уступи земної поверхні.

ЗРОШУВАННЯ, *орошение, **spraving - штучне зволоження корисної копалини,

наприклад вугілля, яке здійснюється як правило після його виймання з пласта з метою

зменшення пиловиділення. В сучасних видобувних комплексах здійснюється

автоматично.

ЗРУШЕННЯ ГІРСЬКИХ ПОРІД, *сдвижение горных пород - переміщення і деформування

масиву гірських порід внаслідок порушення гірничими роботами їх природної рівноваги.

ЗСУВ, *сдвиг, **slip, jump, down-throw - порушення залягання верств гірських порід з

розривом їх суцільності і переміщенням у горизонтальному або близькому до нього

напрямі. Зсуви виникають під час горотворення.

ЗСУВ ГІРСЬКИХ ПОРІД, *сдвиг горных пород - переміщення й деформування масиву

гірських порід внаслідок порушення його природної рівноваги при веденні гірничих робіт.

ЗУМПФ, *зумпф -1) Частина шахтного стовбура, відстійник для рудникових вод. 2)

Порожнина у гірських породах, в якій нагромаджується вода або гідросуміш. 3) Ящик для

збирання шлаку при промиванні руд.

ЗУСТРІЧНІ ВИБОЇ, *встречные забои - спосіб проведення підземної гірничої виробки

одночасно з двох боків із змиканням вибоїв у наміченій точці. Застосовуються для

скорочення строків будівництва підземних споруд і шахт.

ІГДАНІТ, *игданит - найпростіша ґранульована вибухова речовина, до складу якої

входить аміачна селітра та дизельне паливо.

ІДЕНТИЧНІСТЬ, *идентичность - рівнозначність, тотожність, однаковість.

ІДЕНТОГРАФІЯ, *идентография - нефотографічне, тушшю або олівцем виготовлення

негативів.

ІДІОМОРФІЗМ, *идиоморфизм, **idiomorphism - здатність мінералів набирати в

мінеральних комплексах властивої їм форми кристалів.

―ИЗВЕСТИЯ ДОНЕЦКОГО ГОРНОГО ИНСТИТУТА‖ - журнал заснований у 1995 р.

Донецьким державним технічним університетом. Видавець - Донецький гірничий інститут

та виробниче об’єднання ―Донецьквугілля‖. Виходить 2-4 рази на рік.

ІЗОВМІСТ, *изосодержание - лінії: які з’єднують точки з однаковими величинами вмісту

того чи іншого компоненту корисних копалин.

ІЗОБАЗИ, *изобазы - ізолінії тектонічних піднять або опускань за певний період.

ІЗОБАРИ, *изобары - 1) Графіки процесів, які відбуваються при незмінному тиску. 2)

Ядра атомів різних хімічних елементів, масові числа яких однакові, а порядкові номера

різні.

ІЗОБАРНИЙ, *изобарный - той, що стосується ізобари, і. п р о ц е с зміна стану фізичної

системи за сталого тиску.

ІЗОБАТИ, *изобаты - ізолінії глибини водойм (океанів, морів, озер, річок).

ІЗОГАЗИ, *изогазы - лінії, які з’єднують точки з однаковою газоносністю вугільного

пласта.

ІЗОГАЛІНИ, *изогалины - ізолінії солоності води.

ІЗОГАМИ, изогамы - лінії однакової величини напруги сили тяжіння.

ІЗОҐІПСИ, *изогипсы, **isohels - лінії (горизонталі), які з’єднують точки однакової

висоти над рівнем моря, або іншим вибраним рівнем (горизонтом).

ІЗОГЛИБИНИ, *изоглубины - лінії, які з’єднують точки з однаковими глибинами

залягання корисних копалин.

ІЗОГОНИ, *изогоны - ізолінії, які з’єднують точки магнітного схилення.

ІЗОГОНАЛЬНИЙ, *изогональный - рівнокутний.

ІЗОҐРАДІЄНТИ, *изоградиенты - лінії, які з’єднують точки з однаковими ґрадієнтами

поверхні.

ІЗОДИНАМИ, *изодинамы - ізолінії напруженості магнітного поля Землі.

ІЗОЕНТРОПІЙНИЙ, *изоентропический - пов'язаний з незмінністю ентропії; і. п р о ц е с

зміна стану фізичної системи, коли не змінюється її ентропія.

ІЗОКЛІНИ, * изоклины - 1) лінії, що з’єднують точки з однаковим магнітним нахилом,

тобто кутом між магнітною стрілкою і горизонтальною поверхнею. 2) темні лінії, які

можна спостерігати в поляризованому світлі на моделях з оптично активних матеріалів -

геометричне місце точок, головна нормальна напруга яких моє однаковий напрям.

ІЗОКОРЕЛЯТИ, * изокорреляты - лінії, які з’єднують точки з однаковими величинами

коефіцієнта кореляції.

ІЗОЛІНІЇ, *изолинии - лінії на планах, проекціях або інших графіках, які з’єднують точки

з однаковим значенням будь-якої величини. Найбільш поширені ізолінії: ізобари, ізобати,

ізогаліни, ізогієти, ізоґіпси, ізогони, ізодинами, ізосейсти, ізотерми.

ІЗОЛЮЮЧІ СПОРУДИ, *изолирующие сооружения - штучні споруди, призначені для

ізоляції відпрацьованих або пожежонебезпечних ділянок від гірничих виробок, які до них

прилягають.

ІЗОЛЯТОР, *изолятор - 1) Речовина, що погано проводить електричний струм, тепло

тощо. 2) Виріб з фарфору, пластмас для кріплення проводів, шин та частин приладів, які

знаходяться під електричною напругою.

ІЗОЛЯЦІЯ РУДНИКОВОЇ ПОЖЕЖІ, *изоляция рудничного пожара - відокремлення

осередку пожежі від прилеглих виробок з метою припинення доступу до нього свіжого

повітря. Герметизація дільниці з пожежею може бути досягнута: встановленням

ізолюючих перемичок, замулюванням тріщин в ціликах і породах, що відокремлюють

дільницю від прилеглих виробок, засипкою провалів і тріщин на поверхні.

ІЗОМЕРИ, *изомеры, **isomers - сполуки, однакові за елементним складом і

молекулярною масою, але різні за фізичними та хімічними властивостями, що зумовлено

різним просторовим чи скелетним розташуванням атомів у молекулах, тобто їх будовою.

ІЗОМЕРИЗАЦІЯ, *изомеризация, *isomerization - 1) Зміна зв’язків між атомами або ж їх

просторового положення в молекулі сполуки, що веде до утворення її ізомеру. 2)

Перетворення одного ізомера на інший (напр. нормальний бутан від діяння каталізатора

ізомеризується в ізобутан).

ІЗОМЕРІЯ, *изомерия, **isomerism - існування сполук, однакових за хімічним складом,

але різних за будовою і властивостями. Такі сполуки називають ізомерами. Є структурна й

просторова ізомерія.

ІЗОМЕТИ, * изометы - ізолінії відносної багатогазності.

ІЗОМОРФІЗМ, *изоморфизм, **isomorphism - 1) Властивість, що виражає однаковість

будови якихось сукупностей елементів, незалежна від природи цих елементів. 2)

Властивість речовин, аналогічних за хімічним складом, подібних за будовою і близьких за

розмірами елементарних комірок, кристалізуватися в однакових формах. Розрізняють І.

гетеровалентний та ізовалентний. 3) Властивість атомів, йонів чи молекул взаємно

заміщуватись у кристалах з утворенням кристалів мішаного складу - твердих розчинів

заміщення. І проявляється, зокрема, в кристалах галунів. І дуже поширений у природі.

ІЗОПАХІТИ, *изопахиты - лінії, які з’єднують точки з однаковою товщиною відкладень

гірських порід одного і того ж геологічного віку.

ІЗОПЛЕТИ, *изоплеты - лінії рівних величин температури ґрунту.

ІЗОСЕЙСТИ, *изосейсты - ізолінії інтенсивності землетрусів.

ІЗОСТАЗІЯ, *изостазия - стан рівноваги мас гірських порід земної кори. Полягає у тому,

що земна кора, окремі частини якої ніби плавають у пластичному підкорковому шарі,

перебуває в стані рівноваги. Збільшення ваги окремих блоків призводить до занурення їх

у підкоркову речовину, зменшення - до підняття. Тенденція до відновлення порушеної

ґравітаційної рівноваги зумовлює активізацію тектонічних процесів.

ІЗОТАХИ, *изотахи - лінії рівних величин швидкості руху води, вітру.

ІЗОТЕРМИ, *изотермы - ізолінії температури повітря, води, ґрунту тощо.

ІЗОТЕРМІЧНИЙ, *изотермический - той, що має постійну температуру; І. п р о ц е с

процес, що відбувається при постійній температурі.

ІЗОТОВЩИНИ, * изомощности - лінії, які з’єднують точки з однаковою товщиною пласта

корисних копалин.

ІЗОТОНИ, *изотоны - атоми різних хімічних елементів,у ядрах яких є однакова кількість

нейтронів.

ІЗОТОНІЧНИЙ, *изотонический - той, що однаково напружений; і - н і р о з - ч и н и

розчини, в яких однаковий осмотичний тиск.

ІЗОТОНІЯ, *изотония - однаковість напруження, тиску.

ІЗОТОПИ, *изотопы - різновиди атомів хімічного елементу, електричний заряд ядра яких

однаковий, а маса різна.

ІЗОТОПНІ ІНДИКАТОРИ, *изотопные индикаторы - ізотопи, що відрізняються

властивостями від інших ізотопів цього самого хімічного елемента. Інша назва м і ч е н і

а т о м и.

ІЗОТРОПІЯ, ІЗОТРОПНІСТЬ, *изотропия, изотропность, **isotropy - однаковість

фізичних властивостей речовини (теплопровідність, пружність тощо) в усіх напрямках. І.

характерна для аморфних тіл, на відміну від анізотропії кристалів.

ІЗОТРОПНА ГІРСЬКА ПОРОДА, * изотропная горная порода - порода, властивості якої в

різних напрямках практично однакові.

ІЗОФЕНИ, *изофены - ізолінії настання або тривалості певного фенологічного (сезонного)

явища.

ІЗОХОРИ, *изохоры - лінії, що зображують процеси, які відбуваються при сталому об’ємі.

ІЗОХРОМАТИЧНИЙ, *изохроматический - однаковоколорійний.

ІЗУМРУД, *изумруд - те ж саме, що й смарагд.

ІКС, *икс - одиниця довжини. 1 ікс-од. = 1,00206 х 10-13м. Використовується у

рентгеноструктурному аналізі для визначення довжини хвилі рентгенівського (пулюєвого)

та гамма-проміння і параметрів кристалічної ґратки.

ІЛЮВІЙ, *илювий - мініральні й органічні речовини, вилуговувані (винесені) водою з

верхніх шарів ґрунту й відкладені в його нижній частині (на ілювіальному горизонті).

ІЛЬМЕНІТ (титанистий залізняк), *ильменит, **ilmenite — (Fe, Mg, Mn)TiO3. Мінерал

класу оксидів і гідроксидів. Сингонія тригональна. Твердість 5,5…6,5, густина 4,75. Колір

залізно-чорний. Блиск напівметалевий. Утворюється у вигляді дрібних кристаликів на

початковій стадії магматичної кристалізації як акцесорний мінерал. Відомий як мінерал

пневматолітового, пегматитового і гідротермального походження. На земній поверхні

стійкий і утворює розсипні родовища. Є в межах Українського щита.

ІМЕРСІЯ, *имерсия - введення рідини (кедрової олії, вазеліну, водного розчину

гліцерину) між розглядуваним предметом і об'єктивом мікроскопа, щоб підвищити

освітленість зображення. Інша назва і м е р с і й н а р і д и н а.

ІМПАКТИТ, *импактит - змінена в результаті удару й вибуху метеорита гірська порода.

На Землі нараховується 200 структур імпактного походження.

ІМПУЛЬС, *импульс - 1) Поштовх до дії. 2) Кількість руху (добуток маси на швидкість);

І. с и л и добуток сили на час її дії. 3) І. е л е к т р и ч н и й короткочасне (до мільярдних

часток секунди) збільшення електричного струму або напруги.

ІМПУЛЬСАТОР,*импульсатор - ґенератор потужних електричних імпульсів.

ІМПУЛЬСНИЙ ҐЕНЕРАТОР, *импульсный генератор - ґенератор, що дає електричний

струм у вигляді коротких поштовхів імпульсів.

ІНВАРІАНТИ, *инварианты - величини, співвідношення, властивості тощо, які не

змінюються від тих чи інших перетворень змінних, пов'язаних з ними, напр. коли

змінюють систему координат.

ІНВАРІАНТНИЙ, *инвариантный - незмінний за певних перетворень.

ІНВЕРСІЯ ГЕОМАГНІТНОГО ПОЛЯ - зміна полярності (напряму) магнітного поля Землі,

зумовлена порушенням режиму переміщення речовини в ядрі Землі, пов’язаним зі зміною

швидкості обертання Землі. Вважають, що перехід від однієї полярності до іншої триває

10000 — 10500 років.

ІНВЕРСІЯ ТЕМПЕРАТУРИ, * инверсия температуры - стан атмосфери, коли температура

підвищується з висотою, замість звичайного пониження.

ІНВЕРТОР, *инвертор - 1) пристрій для перетвореня постійного електричного струму на

змінний. 2) Електронний пристрій з одним входом і одним виходом, у якому вихідний

сигнал виникає, якщо немає сигналу на вході.

ІНВЕРТУВАТИ, *инвертировать - піддавати що-небудь інверсії, розщеплювати.

ІНГІБІТОР, *ингибитор, **inhibitor - речовина, що сповільнює чи зупиняє хімічну

реакцію.

ІНГРЕДІЄНТ, *ингредиент - складова частина хімічної сполуки або суміші. І. гумусового

вугілля: вітрен, кларен, дюрен, фюзен.

ІНГРЕСІЯ, *ингрессия - проникнення морських вод у зниження рельєфу прибережної

смуги при підвищенні рівня моря або зануренні берега. Протилежне - регресія.

ІНДЕКС, *индекс - 1) Список, покажчик, пелелік будь-чого. 2) Числовий або буквенний

покажчик у математичних виразах, запроваджуваний для того, щоб відрізняти їх один від

одного. 3) екон. Відносний покажчик, що характеризує зміни рівня певного явища в

порівнянні з іншим рівнем того самого явища, взятого за основу порівняння.