Бердар М.М. Фінанси підприємств

Подождите немного. Документ загружается.

241

Тема 8

група 1 — 8 % річна, 2 % квартальна норма;

група 2 — 40 % річна, 10 % квартальна норма;

група 3 — 24 % річна, 6 % квартальна норма;

група 4 — 60 % річна, 15 % квартальна норма.

За законодавством України існують два підходи до здій-

снення амортизаційних відрахувань. Це зумовлено двома під-

ходами до ведення обліку на підприємствах: податковим та

бухгалтерським.

Податковий облік за встановленими ставками для кожної

групи основних засобів припускає рівномірне нарахування

амортизаційних відрахувань на основні засоби протягом усьо-

го терміну їхньої служби визначається за формулою:

А =

100 %

, (8.2)

де А — сума амортизаційних відрахувань (грн.);

— балансова вартість відповідної групи основних засобів

на початок звітного періоду (грн.);

Н — норма амортизаційних відрахувань до балансової вар-

тості кожної групи основних засобів (%).

За бухгалтерським обліком (відповідно до П(С)БО 7) амор-

тизація основних засобів нараховуються такими методами:

− прямолінійний (рівномірний) метод;

− метод зменшення залишкової вартості;

− метод прискореного зменшення залишкової вартості;

− кумулятивний метод;

− виробничий метод.

Прямолінійний (рівномірний) метод передбачає щорічне

перенесення до собівартості продукції однакової частини вар-

тості основних засобів протягом усього терміну їх служби. Річ-

на сума амортизації визначається за формулою:

А =

, (8.3)

242

Фінанси підприємств

де А — річна сума амортизації;

—

вартість, яка амортизується;

— термін корисного використання основних засобів.

Метод зменшення залишкової вартості передбачає визна-

чення амортизації, за яким річна сума амортизації визначаєть-

ся як добуток залишкової вартості основних засобів на початок

звітного року або первісної вартості на дату початку нараху-

вання амортизації та річної норми амортизації, яка визначаєть-

ся за формулою:

А = 1 —

100 %, (8.4)

де В

–первісна вартість об’єкта основних засобів;

л —

ліквідаційна вартість об’єкта основних засобів;

n — термін корисного використання основних засобів (Т

)

(років).

Метод прискореного зменшення залишкової вартості, за

яким річна сума амортизації визначається як добуток залиш-

кової вартості об’єкта на початок звітного періоду (або первіс-

ної вартості на дату початку нарахування амортизації) та річ-

ної норми амортизації, яка обчислюється, виходячи зі строку

корисного використання об’єкта, і подвоюється, визначається

за формулою:

2, (8.5)

Кумулятивний метод, за яким річна сума амортизації ви-

значається як добуток вартості, що амортизується, та кумуля-

тивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт визначається

діленням кількості років, що залишаються до кінця очікувано-

го строку використання об’єкта основних засобів, на суму по-

казників кількості років його використання n

= (1+2+3+4…+

n), визначається за формулою:

243

Тема 8

(В

— В

) n

, (8.6)

де n

— кількість років, що залишається до закінчення корис-

ного строку використання.

Виробничий метод амортизації передбачає, що річна сума

амортизації визначається як добуток фактичного річного об-

сягу (робіт, послуг) (Q

факт

) та виробничої ставки амортизації

(С

), визначається за формулою:

А = Q

факт

, грн., (8.7)

— В

факт

, (8.8)

де С

— виробнича ставка амортизації;

факт

— загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який під-

приємство передбачає виконати за період експлуатації об’єкта.

У П(С)БО 7 визначено такі види оцінки основних засобів.

Первісна (історична, фактична) основних засобів — вар-

тість нематеріальних активів у сумі грошових коштів або спра-

ведливої вартості активів, сплачених (переданих), витрачених

для придбання (створення) необоротних активів.

Справедлива вартість — це сума, за якою можна здійснити

обмін активу в результаті операції між обізнаними, зацікавле-

ними і незалежними сторонами. Застосовується при визначен-

ні первісної вартості основних засобів, що отримані безоплатно

та внесені до первісного капіталу.

Переоцінена вартість — визначається множенням їхньої

балансової вартості на коефіцієнт індексації.

Залишкова вартість (балансова) необоротних активів — це

первісна вартість за вирахуванням зносу (знос основних засо-

бів — це втрата ними своїх споживчих якостей, а отже, і вартос-

ті; розмір зносу відповідає сумі нарахованої амортизації).

244

Фінанси підприємств

Ліквідаційна вартість необоротних активів — це сума коштів

або вартість інших активів, яку підприємство очікує одержати

від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення

строку їх корисного використання (експлуатації), за вираху-

ванням витрат, пов’язаних із їх продажем або ліквідацією.

Норми амортизаційних відрахувань встановлюються у від-

сотках до балансової вартості кожної з груп основних засобів

на початок звітного періоду.

Нарахування амортизаційних відрахувань дозволяє визна-

чити поточну вартість незношеної частини основних засобів,

одночасно визначається накопичена частина фінансових ре-

сурсів для майбутньої заміни основних засобів.

Амортизаційні відрахування нараховуються на балансову

вартість основних засобів з урахуванням витрат на їхнє поліп-

шення.

8.4. Сутність і склад капітальних вкладень

Капітальні вкладення — це витрати на створення нових,

реконструкцію і технічне переозброєння діючих основних за-

собів.

На підприємстві з метою визначення розмірів капітало-

вкладень складається бюджет капітальних вкладень у розрізі

кварталів планового року.

Фінансування капіталовкладень залежить від структури

активів підприємства, стану фінансового ринку, оподаткуван-

ня доходів підприємства, фінансової політики підприємства і

стабільності його роботи.

Фінансування може здійснюється за рахунок джерел:

І. Власних фінансових ресурсів:

− внески засновників підприємства;

− амортизаційні відрахування;

− прибуток;

− резервний капітал.

245

Тема 8

ІІ. Залучених фінансових ресурсів:

− кредити;

− іноземні інвестиції;

− кошти, отримані від емісії і продажу цінних паперів;

− кошти благодійних фондів.

ІІІ. Централізованих фінансових ресурсів:

− кошти з державного і місцевого бюджетів;

− кошти позабюджетних фондів.

За рахунок державного бюджету фінансуються об’єкти,

включені до цільової комплексної програми, затвердженої Ка-

бінетом Міністрів України.

Порядок фінансування капітальних вкладень залежить від

способу проведення капітальних робіт.

Підрядний спосіб будівництва об’єктів здійснюється від-

повідними підрядними організаціями.

Підрядна організація добирає потрібне устаткування, за-

мовляє його, монтує, виконує будівельні роботи і здає об’єкт.

Замовник надає проектну документацію, купує і доставляє на

будову устаткування, конструкції та деталі.

Відповідальність за об’єкт будівництва покладається на ге-

нерального підрядника, який виконує основні будівельні ро-

боти, а для проведення спеціальних робіт (електромонтажні,

санітарно-технічні) залучає за окремим договором спеціалізо-

вані підрядні організації.

Підприємство-замовник і підрядник укладають договір

на будівництво із зазначенням: форми розрахунків; договір-

ної вартості будівництва; об’єктів будівництва із вказівкою на

наявність проекту й кошторису для кожного об’єкта; джерел

фінансування будівництва; обсягів незавершеного будівни-

цтва, які є на день укладання договору; інвентарної вартості

об’єкта; переліку підрядників і підрядних робіт та інших не-

обхідних даних.

Фінансування будівництва й розрахунки згідно з дого-

вором можуть мати форму авансових платежів за виконані

246

Фінанси підприємств

елементи робіт або здійснюватися після завершення робіт на

об’єкті будівництва.

Господарський спосіб будівництва застосовується для бу-

дівництва невеликих об’єктів, реконструкції та розширення ді-

ючих підприємств. Господарський спосіб відрізняється від під-

рядного тим, що підприємство самостійно, власними силами

здійснює будівельно-монтажні роботи, тобто об’єднує функції

і замовника, і підрядника. У цьому разі розрахунки здійсню-

ються за фактично виконані роботи, у т.ч. витрати на утри-

мання підрозділів, зайнятих організацією будівництва. Після

завершення будівництва підприємство визначає інвентарну

вартість кожного введеного в експлуатацію елемента в складі

об’єкта будівництва.

Змішаним є спосіб будівництва, коли основні будівельно-

монтажні роботи виконуються силами і засобами самих забу-

довників, а для виконання частини робіт на договірних умо-

вах залучаються підрядні будівельно-монтажні спеціалізовані

організації. Проте, незалежно від способу будівництва, вико-

наний обсяг робіт має фінансуватись або кредитуватись уста-

новами банку виконавцю робіт за рахунок коштів замовника,

передбачених на цю мету.

В основу фінансування будівництва при підрядному спосо-

бі виконання робіт покладено договір підряду, що укладається

між підрядником і замовником.

При змішаному способі будівництва виконувані роботи

оплачуються так: за роботи, виконані господарським спосо-

бом, — у такому ж порядку, як при господарському способі, а

за роботи, виконані підрядним способом — як при підрядному

способі.

Завершені будівництвом, оплачені за рахунок відповідних

джерел і прийняті в експлуатацію об’єкти оприбутковуються

до складу необоротних активів підприємства.

247

Тема 8

8.5. Ремонт основних засобів

та його фінансування

Ремонт основних засобів на підприємстві обумовлений фі-

зичним зносом основних засобів.

Ремонт основних засобів є необхідною умовою виробни-

чого процесу. Від своєчасності та якості ремонту залежить

ефективність використання основних виробничих засобів на

підприємстві.

Поточний ремонт — здійснюється для забезпечення робо-

ти основних виробничих засобів і полягає в усуненні окремих

поломок основних засобів і заміні або поновленні їхніх окре-

мих частин.

Середній ремонт провадиться для часткового поновлення

основних засобів із заміною деталей, вузлів обмеженої номен-

клатури, яка визначається технічною документацією.

Капітальний ремонт машин, устаткувань провадиться для

відновлення їх виробничого ресурсу. При цьому здійснюється,

зазвичай, повне розбирання машини або верстата, виявлення

дефектів, контроль технічного стану, власне ремонт, складан-

ня устаткування після ремонту, його регулювання та випро-

бування.

Обсяг витрат на капітальний ремонт, що здійснюється під-

приємством у відповідному році, визначається при складанні

плану капітального ремонту. План складається на основі ко-

шторисно-фінансових розрахунків з ремонту окремих об’єктів,

виходячи з видів і кількості ремонтних матеріалів, вузлів, агре-

гатів, деталей, конструкцій, що витрачаються, витрат живої

праці та діючих на них цін і тарифів. Складений план затвер-

джується керівником підприємства.

Капітальний ремонт основних засобів може здійснюватись

як підрядним, так і господарським способами. Залежно від цьо-

го обирається і порядок фінансування ремонту.

При підрядному способі виконання капітального ремонту

машин, устаткування, транспортних засобів на підставі дого-

248

Фінанси підприємств

ворів або нарядів-замовлень розрахунки з підрядником (ви-

конавцем) здійснюються на підставі актів приймання цілком

завершених ремонтом вузлів, агрегатів, машин тощо.

При господарському способі виконання капітального ре-

монту об’єктів основних засобів розрахунки здійснюються, як

правило, за елементами витрат (виплата заробітної плати ре-

монтникам, оплата матеріалів, деталей, використовуваних за-

пасних частин тощо).

Витрати на всі види ремонтів (поточний, середній, капі-

тальний) об’єктів основних виробничих засобів протягом звіт-

ного року підприємства можуть включати до валових витрат в

розмірі щонайбільше 10 % сукупної балансової вартості груп

основних засобів на початок звітного року. У таких самих роз-

мірах зазначені витрати відносять до собівартості виробленої

продукції.

Витрати на ремонти, що перевищують 10 % балансової вар-

тості основних засобів, відносяться на збільшення балансової

вартості засобів другої та третьої груп або балансової вартості

окремих об’єктів основних засобів першої групи з подальшим

нарахуванням на цю вартість амортизації за нормами, перед-

баченими для відповідних видів основних засобів.

Витрати на ремонти в межах встановлених обмежень мо-

жуть включатись до собівартості двома методами:

− повного їх віднесення до собівартості в обсязі вартості

фактично виконаних ремонтів за відповідний звітний пе-

ріод;

− віднесення цих витрат до ремонтного фонду, створювано-

го за рахунок собівартості продукції.

Витрати на ремонт основних невиробничих засобів покри-

ваються за рахунок прибутку, що залишається в розпоряджен-

ні підприємства.

Витрати на капітальний ремонт орендованих основних за-

собів здійснюються за рахунок коштів орендаря, якщо це пе-

редбачено договором оренди. У цьому разі відрахування на

капітальний ремонт не повинні включатися до суми орендної

249

Тема 8

плати. У разі виконання капітального ремонту орендованого

майна орендодавцем витрати на такий ремонт включаються до

орендної плати й оплачуються орендодавцем.

8.6. Оцінка стану та використання

необоротних активів підприємства

Стан і використання основних виробничих засобів є важ-

ливим фактором підвищення ефективної діяльності підпри-

ємства. Тому на підприємствах важливе значення має як сис-

тематичне оцінювання стану основних засобів, так і аналіз

ефективності їх використання.

Оцінка стану й ефективності використання основних засо-

бів можна об’єднати в три групи, які характеризують:

− забезпечення підприємства основними засобами;

− стан основних засобів;

− ефективність використання основних засобів.

До показників, які характеризують забезпеченість під-

приємства основними засобами, належать: фондоозброєність,

фондомісткість, коефіцієнт реальної вартості основних вироб-

ничих засобів у майні підприємства.

Питома вага вартості основних виробничих засобів у май-

ні підприємства визначається як відношення вартості цих фон-

дів (за вирахуванням їх зносу) до вартості майна підприємства.

Це співвідношення (коефіцієнт) має бути не меншим 0,5.

Фондоозброєність — показник, що характеризує рівень за-

безпеченості основними виробничими фондами промислово-

виробничого персоналу підприємства. Розраховується фондо-

озброєність (Ф

) за такою формулою:

СР

, (8.9)

де Ф

ср

— середньорічна вартість основних засобів;

Ч — чисельність працівників.

250

Фінанси підприємств

Фондомісткість — показник, який характеризує рівень

середньорічної вартості основних засобів на одиницю вартос-

ті виробленої валової продукції. Цей показник є величиною,

оберненою до фондовіддачі, і розраховується за формулою:

СР

, (8.10)

де Ф

— фондомісткість;

— вартість виробленої продукції.

Коефіцієнт реальної вартості основних засобів у майні

підприємства (К

) визначається як відношення вартості осно-

вних виробничих засобів (за вирахуванням суми їхнього зно-

су) до вартості майна підприємства. Цей коефіцієнт має бути

не меншим 0,5 і визначається за формулою:

, (8.11)

де Ф

— залишкова вартість основних засобів;

М — вартість майна підприємства.

Стан основних засобів характеризують через такі коефі-

цієнти: знос основних засобів; придатність; оновлення; вибут-

тя основних засобів.

Коефіцієнт зносу характеризує частку вартості основних

засобів, яку списано на витрати виробництва в попередніх пе-

ріодах. Коефіцієнт зносу визначається відношенням суми зно-

су основних засобів до балансової вартості основних засобів.

, (8.12)

де Кз — коефіцієнт зносу основних засобів;

— сума зносу основних засобів;

— балансова вартість основних засобів на кінець періоду.