Базанова Т. І., Павіченко Ю.В. Біологія. 9 клас

Подождите немного. Документ загружается.

231

Розділ 13

Формування поведінки

і психіки людини

Натрапивши на колючку шипшини, ви вмить відсмикнете палець,

проте терпляче витримаєте такий укол, здаючи кров на аналіз. Якщо ви

довго перебуваєте в шкільному коридорі під час перерви, голоси навколо

вас перетворюються на суцільний гомін. Але, прислуховуючись до цікавої

розмови, ви перестаєте цей гомін чути. Чому той самий вплив середовища

часто викликає в людини протилежні реакції? Як пов’язане це явище з осо-

бливостями психіки людини?

На ці запитання ви знайдете відповіді в розділі «Формування поведінки

і психіки людини». Ви також дізнаєтеся про структури мозку, від яких зале-

жить функціонування психіки; про властивості сприйняття, уваги, пам’яті

людини; про потреби, мотивації, емоції, що регулюють поведінку; про

природжену і набуту поведінку; про види навчання, завдяки яким форму-

ється поведінка.

§ 67. Мозок і психіка. Види психічних процесів

Функції психіки. Будь-які дії людини — і розумові, і рухові —

опосередковані діяльністю її психіки (мал. 67.1). Психіка виконує

три головні функції: відображує дійсність, зберігає цілісність орга-

нізму і регулює поведінку. Ці функції тісно пов’язані між собою. Так,

аби не попасти в аварію, переходячи вулицю на перехресті, ви в пер-

шу чергу зосереджуєте увагу на тому, що відбувається на дорозі, —

Мал. 67.1. Діяльність психіки опосередковує і розв’язання математичного завдання,

і гру в футбол

232

ваше сприйняття загострюється. Пам’ять мимоволі підказує вам

правила дорожнього руху, а мислення дає змогу порівняти з ними

ситуацію на перехресті й прийняти рішення про подальші дії. Емоції

сигналізують, чи почуваєтеся ви в безпеці під час переходу.

Зони мозку і психічні процеси. Усі названі вище психічні проце-

си мають своє представництво в корі головного мозку (мал. 67.2).

Зв’язок його ділянок з певними психічними функціями вчені дослі-

джують, спостерігаючи за людьми із різними травмами мозку, вивча-

ючи його роботу методами електроенцефалографії, томографії тощо.

Відомо, що за зорові відчуття й сприйняття відповідають поти-

личні ділянки кори головного мозку. Слухові відчуття виникають

і об’єднуються в образи слухового сприйняття в скроневих відділах

кори. У тім’яній ділянці кори виникають окремі тактильні відчуття

і формуються цілісні образи дотику. Поряд з цією зоною розташова-

на рухова кора — це ділянки мозку, які забезпечують довільні рухи.

Ліва півкуля містить ділянки, що відповідають за сприйняття звуків

мови і за артикуляцію (рухи, завдяки яким ці звуки вимовляються).

Спільна робота цих центрів забезпечує людське мовлення.

У здійсненні психічних функцій беруть участь й інші відділи го-

ловного мозку. Так, гіпокамп відповідає за пам’ять, а гіпоталамус, ре-

тикулярна формація і лімбічна система мозку — за потреби й мотива-

ції людини. Проте роль диригента психіки відіграє саме кора головно-

го мозку, насамперед її лобові долі, які забезпечують мислення, плану-

вання і контроль нашої поведінки. Якщо спеціалізовані ділянки моз-

ку ушкоджуються, порушуються відповідні психічні процеси — мов-

лення, слухове або зорове сприйняття, пам’ять тощо. Однак мозок лю-

дини має дивовижну рису, яку називають пластичністю: виконання

функцій пошкоджених ділянок мозку можуть частково брати на себе

Мал. 67.2. Представництво

психічних процесів у корі головного

мозку: 1 — центр сприйняття

нюхової інформації; 2 — лобова зона;

3 — руховий центр мовлення (зона

Брока); 4 — зона довільних рухів;

5 — зона тактильної чутливості;

6 — зона формування цілісних

образів дотику; 7 — центр

сприйняття мовлення (зона

Верніке); 8 — центр аналізу зорової

інформації; 9 — зона зорового

сприйняття; 10 — зона слухового

сприйняття; 11 — центр аналізу

слухової інформації

233

ФОРМУВАННЯ ПОВЕДІНКИ І ПСИХІКИ ЛЮДИНИ

інші його ділянки. Наприклад, сліпі люди орієнтуються в просторі за

допомогою слухових і тактильних відчуттів — розвиток цих аналіза-

торів дає їм змогу деякою мірою компенсувати втрату зору

Види психічних процесів. Психіка людини нагадує добре зігра-

ний ансамбль, у якому кожний психічний процес виконує свою пар-

тію. Розрізняють три групи психічних процесів. До першої належать

пізнавальні процеси, за допомогою яких людина отримує знання

про світ і саму себе. Відчуття постачають нам елементарну інформа-

цію, а сприйняття пов’язує її в цілісні образи довкілля, людей, які

нас оточують тощо. Мислення дає змогу виявляти зв’язки між

об’єктами, аналізувати їх, відшукувати способи розв’язання життє-

вих проблем, формувати відповідні плани поведінки.

Друга група — це універсальні процеси, які весь час супроводжу-

ють будь-яку діяльність людини. Пам’ять утримує минулий досвід,

увага допомагає зосередитися на поточній ситуації, уява дає можли-

вість прогнозувати майбутнє. Уже той факт, що ви прочитали більше

половини параграфа, є проявом роботи не лише вашого сприйняття,

але й пам’яті й уваги.

До третьої групи належать регуляторні процеси — вони зумов-

люють зміни поведінки людини. Потреби й мотивації спонукають

нас до дій, емоції відображують значущість для нас подій або явищ.

Воля організує нашу поведінку, примушує зосередитися й діяти, у разі

потреби долаючи перешкоди.

Вивчення і розуміння закономірностей психічних процесів люди-

ни дає змогу ефективно лікувати психічні порушення, як, напри-

клад, розлади мови або пам’яті. Знання властивостей сприйняття на-

дають можливість правильно конструювати механізми й прилади,

розробляти комфортні умови роботи і побуту. Завдяки розумінню

закономірностей розвитку психіки ми можемо обирати ефективні

способи навчання й виховання. Розуміння потреб і мотивів людей

допомагає прогнозувати соціальну взаємодію. Така інформація ви-

користовується в багатьох сферах життя: у повсякденних контактах

із людьми, у медицині, менеджменті, рекламі й політиці.

1. Знайдіть у тексті приклад, який ілюструє основні функції психіки.

Проаналізуйте його й поясніть, як психічні процеси забезпечують відобра-

ження дійсності, збереження цілісності організму й регуляцію поведінки.

2. Розгляньте мал. 67.1. Покажіть товаришеві ділянки мозку, що відпові-

дають за зорові, слухові відчуття, за довільні рухи, за мовлення.

Запропонуйте йому назвати відповідні відділи кори головного мозку.

3. Побудуйте схему, за якою зручно роз’яснити, на які групи поділяють

психічні процеси.

234

1. Назвіть основні функції психіки. 2. Які психічні процеси активізуються

у вас під час гри в шахи? у футбол? 3. Які психічні процеси можуть бути

порушені в людини з травмою скроневих часток мозку? 4. Які з психічних

процесів відносять до пізнавальних? до регуляторних? до універсальних?

5. Як зміниться життя людини в разі втрати одного з універсальних пси-

хічних процесів, наприклад пам’яті або уваги?

§ 68. Функціональні стани організму людини. Біоритми

Регуляція функціональних станів організму. Ви, безумовно, по-

мічали, як змінюється ваша активність протягом дня. Зранку ви за-

звичай готові до інтенсивної роботи. А після закінчення уроків здат-

ність до напруженої розумової діяльності зменшується. Не допома-

гають навіть вольові зусилля — навчальна інформація не сприйма-

ється. Аби відновити працездатність, необхідно відпочити або погра-

ти у футбол, прогулятися і лише після цього сідати за уроки. Увечері

ви знову відчуваєте втому, очі злипаються, активність знижується —

ви засинаєте.

Що керує змінами функціонального стану організму? Поведінка

людини, її активність залежать від роботи гіпоталамуса і лімбічної

системи мозку. За участю гіпоталамуса формуються мотивації голо-

ду, спраги тощо. Лімбічна система разом з іншими зонами кори вели-

ких півкуль відповідає за пошук об’єктів, які задовольняють біоло-

гічні і соціальні потреби людини.

До структур, що можуть активувати організм, належить і ретику-

лярна формація стовбура головного мозку (мал. 68.1). Сигнали від

рецепторів усіх сенсорних систем — зорової, слухової, соматосенсор-

Мал. 68.1. Вплив

ретикулярної формації на інші

структури головного мозку:

1 — ретикулярна формація;

2 — мозочок; 3 — епіфіз;

4 — таламус; 5 — кора

головного мозку; 6 —

гіпоталамус; 7 — зорові нерви;

8 — гіпофіз; 9 — спинний

мозок; 10 — соматосенсорні

імпульси

235

ФОРМУВАННЯ ПОВЕДІНКИ І ПСИХІКИ ЛЮДИНИ

ної тощо — потрапляють не лише в їх центральні відділи, але й до

ней ронів РФ. Отже, РФ безпосередньо отримує інформацію про всі

впливи, які зазнає організм і ззовні, й зсередини. Крім того, РФ має

двосторонні зв’язки з усіма відділами ЦНС, зокрема з корою вели-

ких півкуль. Певні нейрони РФ весь час спонтанно генерують

імпульси. Саме тому РФ здатна чинити збудливий або гальмівний

вплив на всі структури ЦНС, узгоджуючи потреби організму з його

можливостями.

Ґрунтуючись на інформації, яка до неї надходить, РФ оцінює сту-

пінь готовності систем організму до діяльності, спрямованої на задо-

волення потреби. Якщо РФ оцінює готовність виконавчої системи

як високу, вона підтримує збудження відповідного нервового цен-

тру. Якщо ж виявляється, що виконавчій системі загрожує висна-

ження, РФ гальмує нервові центри ЦНС. У такий спосіб РФ регу-

лює функціональний стан організму.

Велике розумове навантаження на уроках приводить до того, що

на кінець шкільних занять ваша РФ, запобігаючи перенапрузі робо-

чих систем — аналізаторів, асоціативних зон кори великих півкуль,

лімбічної системи тощо, починає їх гальмувати. Знижується увага,

сприйняття й обробка інформації утруднюється, ви відчуваєте вто-

му, сонливість. Цей стан означає, що організм потребує відпочинку.

Активність РФ безпосередньо залежить від зовнішніх впливів —

надходження до неї сенсорної інформації. Уявіть, що лекція, на яку

ви потрапили, виявилася нецікавою й незрозумілою. Мотивація до

сприйняття інформації відсутня, звуки мовлення монотонно діють

на звукові рецептори, які швидко адаптуються. Передача імпульсів

на РФ гальмується, знижується й активність самої РФ, а отже, й ін-

ших нервових центрів, зокрема кори великих півкуль. Через деякий

час настає дрімота — організм переходить в стан, подібний до сну.

Сон. Ретикулярна формація регулює чергування неспання й сну.

Сон здається нам станом повної бездіяльності, що супроводжується

гальмуванням складових головного мозку, які відповідають за пси-

хічні процеси. Проте це не так — під час

сну всі ці структури працюють, але в ін-

шому, ніж під час неспання, режимі.

Особливості функціонування мозку вві

сні вчені досліджували методом елек-

троенцефалографії (ЕЕГ), що дає змогу

вимірювати електричну активність го-

ловного мозку (мал. 68.2). Це його біо-

потенціали, які є сумарним показником,

пов’язаним з імпульсною активністю

нейронів. Виявилося — головний мозок

Мал. 68.2. Зняття ЕЕГ під час сну

236

під час сну функціонує у двох різних фазах, що чергуються. У фазі

повільного сну реєструються повільні хвилі коливань електричної

активності (мал. 68.3 а). Це відносно глибокий сон, для якого харак-

терні зниження тонусу м’язів, артеріального тиску, частоти серцевих

скорочень, дихання тощо. У цій фазі сну чутливість аналізаторів

зменшується в кілька разів. На фази повільного сну припадає близь-

ко 70 % усього часу сну.

Через кожні 1–1,5 ч настає фаза швидкого сну, яка триває близь-

ко 20 хв. ЕЕГ у цій фазі (мал. 68.3 б) подібна до тієї, що характерна

для неспання. У цей час очні яблука за закритими повіками швидко

рухаються, частішають серцеві скорочення і дихальний ритм, а тонус

скелетних м’язів різко знижується. Зменшується у сотні разів і чут-

ливість аналізаторів. Саме ця фаза сну супроводжується сновидін-

нями, які запам’ятовуються, якщо прокинутися у цей час.

Учені вважають, що фаза повільного сну необхідна для відновлен-

ня функціональної активності й метаболічних ресурсів організму.

У фазі швидкого сну відбувається переведення інформації з корот-

кочасної пам’яті в довготривалу, а під час сновидінь відтворюється

важлива для організму інформація й інколи навіть виникають спосо-

би розв’язання суттєвих для людини проблем.

Біоритми. Життєдіяльність усіх живих організмів на Землі під-

порядкована ритмічним коливанням — чергуванням фаз різної ак-

тивності організму. Ритмічні зміни можуть мати різний період,

оскільки пов’язані з добовим ритмом обертання Землі, зміною фаз

Місяця, пір року. Найчастішими в організмі є добові зміни. Ці ритми

дуже стійкі і зберігаються під час повної ізоляції людини від зовніш-

нього світу. До них належить і цикл сон — неспання. У межах цього

ритму змінюється активність роботи мозку, інших внутрішніх орга-

нів, температура тіла людини (уранці вона на 1–1,5°С нижче).

На ритм фізіологічних процесів впливає сонячне світло. Епіфіз

— мозкова ендокринна залоза, що реагує на зміни освітленості. Уночі

вона продукує більше гормона мелатоніну. Мелатонін впливає на

Мал. 68.3. ЕЕГ під час

сну: повільний (а)

і швидкий (б) сон

237

ФОРМУВАННЯ ПОВЕДІНКИ І ПСИХІКИ ЛЮДИНИ

ритм секреції гормонів гіпоталамуса: передача сигналу в ланцюзі гі-

поталамус — гіпофіз — надниркові залози вночі гальмується.

Наслідком цього є низький рівень кортизолу й адреналіну в крові.

Біологічні ритми природжені і є однією із сторін адаптації орга-

нізму до навколишнього середовища. Вони допомагають заздалегідь

підготуватися до передбачуваних змін.

1. Звертаючись до тексту, з’ясуйте, які функції виконує ретикулярна фор-

мація. Знайдіть у тексті інформацію про те, які чинники впливають на

зниження активності ретикулярної формації. До якого стану при цьому

переходить людина?

2. Відзначте в тексті 3–4 найцікавіші для вас факти. З’ясуйте у товариша,

що зацікавило його. Використайте їх при підготовці короткого усного

реферату «Біоритми людського організму: сон і неспання».

1. Де розташована ретикулярна формація? 2. Які функції виконує ретику-

лярна формація? 3. Що відрізняє стан сну від стану неспання? 4. Якими є

відмінності між фазами сну? 5. До яких наслідків у стані організму може

призвести переліт із Києва до Лос-Анджелеса?

§ 69. Відчуття і сприйняття

Функції відчуття і сприйняття. Аби діяти, людина має отримува-

ти інформацію про стан навколишнього середовища. Її ви одержуєте

завдяки процесам відчуття і сприйняття.

Вам відомо, як унаслідок роботи сенсорних систем виникають зо-

рові, тактильні, слухові та інші відчуття. Проте ми живемо не у світі

розрізнених кольорових плям, а у світі предметів, певним чином роз-

ташованих у просторі. І звуки, які ми чуємо, зазвичай організовані в пев-

ні ритмічні послідовності або утворюють мелодію. Цілісні образи

предметів, звукових явищ та інших подій у середовищі, що вас оточує,

виникають у процесі сприйняття. На підставі зорових, слухових і так-

тильних образів формується уявлення людини про простір, рух і час.

Під час сприйняття людина завжди активно взаємодіє з об’єктом.

Завдяки цьому створюється його образ, уточнюються деталі. Це від-

бувається не лише під час тактильного сприйняття предметів. Навіть

коли здається, що ми просто дивимося на об’єкт, наші очі безперерв-

но рухаються, формуючи образ предмета (мал. 69.1). Ці образи кар-

буються в пам’яті і опосередковують подальше сприйняття навко-

лишнього світу.

238

Властивості сприйняття. Ми постійно зістав-

ляємо те, що побачили, почули або відчули, з об-

разами, які містяться в пам’яті. Завдяки впізна-

ванню, тобто осмислюванню, зорові, тактильні,

слухові образи предметів, з якими ми вже стика-

лися у своєму досвіді, виникають майже миттє-

во. Проте процес осмислювання можна «впійма-

ти», коли, наприклад, у невизначених об’єктах

ви раптом відшукуєте образи знайомих предме-

тів — у закрутках малюнка на килимі бачите око

або ніс, у хмарах — зображення тварин тощо.

Завдяки осмисленості сприйняття вдається

впізнати об’єкт, навіть коли він спотворений.

Саме тому ми можемо прочитати слова, що на-

писані нерозбірливо.

Машина, яка стоїть на значній відстані, здаєть-

ся дуже маленькою, проте ви сприймаєте її не як

іграшкову, а цілком правильно оцінюєте її розмі-

ри. Ви сприймаєте знайому мелодію як ту саму

незалежно від того, на якому інструменті її вико-

нують. Усе це — прояви константності сприй-

няття. Завдяки цій його властивості ми сприй-

маємо навколишній світ як відносно незмінний.

Сприйняття залежить від того, що є для нас

у даний момент найбільш значущим. Саме ці

об’єкти ми виділяємо із усього оточення, яке

сприймається менш чітко. Так, учитель може не

почути гучних кроків у коридорі, але негайно від-

реагує на шепіт у класі під час контрольної робо-

Мал. 69.1. Рухи очей під час

розглядання скульптури

Нефертиті

Мал. 69.2. За принципом «хорошої

форми» ми сприймаємо малюнок як

голову тварини

Мал. 69.3. Залежно від вибору «фігури»

і «фону» ми бачимо зображення різних

тварин

239

ФОРМУВАННЯ ПОВЕДІНКИ І ПСИХІКИ ЛЮДИНИ

Мал. 69.4. Ілюзії сприйняття розміру (а) і інтенсивності кольору об’єктів (б)

ти. Саме вибірковість сприйняття підпорядковує його нашим

потре бам, намірам і дає змогу орієнтуватися в навколишньому світі

у відповідності до них.

Закономірності й ілюзії сприйняття. Якими є принципи форму-

вання цілісних і зв’язних образів? За принципом «хорошої форми»

серед багатьох об’єктів ми насамперед сприймаємо ті, що є симе-

тричними, простими, цілісними. Переконатися в цьому можна, роз-

глядаючи мал. 69.2. У відповідності до принципу «фігура і фон» ми

формуємо образ ситуації так, що певний об’єкт («фігура») сприйма-

ється чіткіше, ніж його оточення («фон») (мал. 69.3).

Чи завжди наше сприйняття є безпомилковим? Інколи його по-

хибки пов’язані з умовами, за яких відбувається цей процес: так, спо-

творення образу об’єкта може бути наслідком його поганої освітле-

ності або стану втоми, у якому перебуває людина. Проте є помилки

сприйняття, обумовлені самими закономірностями цього процесу.

Такі помилки називають ілюзіями сприйняття. На сприйняття

форми і розмірів предмета можуть впливати об’єкти, що його оточу-

ють. Порівняйте розмір кіл усередині конфігурації (мал. 69.4 а), і ви

скажете: коло зліва більше. Насправді кола однакові — просто пред-

мет в оточенні дрібних об’єктів здається більшим, ніж у разі, якщо

він розміщений серед предметів великого розміру. Вертикальні лінії

завжди видаються довшими, ніж горизонтальні, світлий предмет

видається більшим за розміром, аніж темний. Існують й ілюзії сприй-

няття кольору: той самий предмет на темному фоні виглядає світлі-

шим, ніж на світлому (мал. 69.4 б).

Виникають ілюзії і в сприйнятті часу. Зі свого досвіду ви знаєте,

як довго тягнеться час, якщо він ненасичений подіями, приємними

емоціями. І навпаки, об’єктивно той самий проміжок часу видається

коротшим, якщо ви активно із задоволенням працюєте або відпочи-

ваєте.

Як властивості, так і ілюзії сприйняття люди свідомо використо-

вують у повсякденному житті для управління увагою, створення

певного емоційного стану тощо.

240

1. Знайдіть у тексті приклади, що ілюструють властивості сприйняття.

Обговоріть з товаришем, чи можете ви навести такі приклади, спираю-

чись на власний досвід.

2. У частині параграфа «Закономірності й ілюзії сприйняття» виокремте

інформацію, що виявилася для вас найбільш цікавою.

1. Як довести, що зорові й тактильні образи формуються внаслідок актив-

ного обстеження предметів? 2. Яке пристосувальне значення мають кон-

стантність і вибірковість сприйняття? 3. Який принцип сприйняття застосо-

вує художник, створюючи портрет? 4. Що може спричиняти ілюзії сприй-

няття?

5 Використовуючи закономірності сприйняття, розробіть ескіз пла-

ката, присвяченого початку весни.

§ 70. Увага

Функції уваги. Увесь час на нас впливає безліч подразників, про-

те, діючи, ми зосереджуємося лише на певному об’єкті. Таку спрямо-

ваність психічної діяльності на значущому об’єкті називають ува-

гою. Увагу часто порівнюють з фільтром, що відкриває для людини

доступ до однієї інформації, перешкоджаючи сприйняттю іншої. Так,

захопившись читанням історії про Гаррі Поттера, ви можете навіть

не почути дзвінка телефону. Увага зосереджує вас на книзі так, що

всі інші подразники ніби перестають діяти.

Увага як ліхтарик висвітлює для нас то одну, то іншу частину сві-

ту. Глянувши мигцем на картину (мал. 70.1), ви напевне вирішите,

що це натюрморт. Проте лише картина приверне увагу, ви розгледи-

те зовсім інші деталі, які змінять ваше сприйняття і за пам’я тають ся

надовго. Відмінність у результатах сприйняття, у роботі пам’яті по-

Мал. 70.1. Лише уважно

роздивившись картину, ви

побачите всіх персонажів, які на

ній зображені